Демократія і Парламентська республіка
01/07/2002 | Остап
Демократія і Парламентська республіка.
Одного без іншого не буває.
Під демократією я розумію дієвий зворотній зв"язок між громадянами і владою.
Це можливе лиш тоді, коли є громадянське суспільство.
Громадянське суспільство - це здатність нації на миттєве збурення в разі несправедливості з боку влади.
Активні громадяни -це члени політичних партій і громадських організацій.
Громадські організації об"єдують однодумців з якихось локальних питань і ставлять за мету захист і допомогу своїм членам.
Політичні партії об"єднують політично активних громадян з чітко вираженою політичною позицією.
Партії мають загальнодержавні ідеї і ставлять за мету отримати більшість на виборах різних рівнів.
Діяльність партій є одним із засадничих принципів громадянського суспільства, до саме партії цікавляться проблемами реального життя і пропонують шляхи вирішення проблем.
Кожна партія - свій шлях. Бо політичні платформи партій різні. Маємо здорову конкуренцію
На вибори, партії виходять з програмою дій, яку партія буде впроваджувати в разі перемоги і з командою фахівців, які займуть ключові посади в уряді в разі перемоги.
Тільки партія може підготувати команду, зозробити програму, і впровадити її.
В разі отримання більшості на виборах, партія (коаліція) назанчає прем"єра і формуює уряд (виконавчий орган).
Через діяльність уряду партія впроваджує свою програму в життя.
Парламентська більшість приймає закони, які дають можливість уряду виконати програму партії.
Опозиція (ті, хто пройшов у парламент, але не має більшості) отримує комітети, зв"язані із свободою слова, преси і.т. (це принципово!)
Опозиція обов"язково формує тіньовий кабінет і критикує уряд і парламентську більшість.
У разі некомпетентних дій уряду наступає урядова криза. Більшість призначає новий уряд.
Якщо більшість не може призначити новий уряд (розпалась коаліція), то має місце парламентська криза - і перевибори.
За дотриманням законів і конституціх дивиться СУД.
Маємо 3 гілки влади - законодавчу, виконавчу і судову.
Все зваємоузгоджено і гармонійно.
Четверта гілка влади - вільна преса, яка критикує і більшість, і опозицію.
Вільна преса не втручається в збалансовану, логічну систему влади.
Громадянське суспільство слідкує, щоб преса була вільна.
Президентська гілка влади є паразитичною, мета цієї гілки - узурпація влади.
Крім того, наявність президента породжує протистояння між президентською і парламентською гілками влади.
Особливо, якщо партія, що висунула президента не має більшості в парламенті...
А безпартійний політик -це нонсенс, бо його дії непрогнозовані і безвідповідальні.
Таким чином, ефективний державоустрій - ПАРЛАМЕНТСЬКА РЕСПУБЛІКА.
Одного без іншого не буває.
Під демократією я розумію дієвий зворотній зв"язок між громадянами і владою.
Це можливе лиш тоді, коли є громадянське суспільство.
Громадянське суспільство - це здатність нації на миттєве збурення в разі несправедливості з боку влади.
Активні громадяни -це члени політичних партій і громадських організацій.
Громадські організації об"єдують однодумців з якихось локальних питань і ставлять за мету захист і допомогу своїм членам.
Політичні партії об"єднують політично активних громадян з чітко вираженою політичною позицією.
Партії мають загальнодержавні ідеї і ставлять за мету отримати більшість на виборах різних рівнів.
Діяльність партій є одним із засадничих принципів громадянського суспільства, до саме партії цікавляться проблемами реального життя і пропонують шляхи вирішення проблем.
Кожна партія - свій шлях. Бо політичні платформи партій різні. Маємо здорову конкуренцію
На вибори, партії виходять з програмою дій, яку партія буде впроваджувати в разі перемоги і з командою фахівців, які займуть ключові посади в уряді в разі перемоги.
Тільки партія може підготувати команду, зозробити програму, і впровадити її.
В разі отримання більшості на виборах, партія (коаліція) назанчає прем"єра і формуює уряд (виконавчий орган).
Через діяльність уряду партія впроваджує свою програму в життя.
Парламентська більшість приймає закони, які дають можливість уряду виконати програму партії.
Опозиція (ті, хто пройшов у парламент, але не має більшості) отримує комітети, зв"язані із свободою слова, преси і.т. (це принципово!)
Опозиція обов"язково формує тіньовий кабінет і критикує уряд і парламентську більшість.
У разі некомпетентних дій уряду наступає урядова криза. Більшість призначає новий уряд.
Якщо більшість не може призначити новий уряд (розпалась коаліція), то має місце парламентська криза - і перевибори.
За дотриманням законів і конституціх дивиться СУД.
Маємо 3 гілки влади - законодавчу, виконавчу і судову.
Все зваємоузгоджено і гармонійно.
Четверта гілка влади - вільна преса, яка критикує і більшість, і опозицію.
Вільна преса не втручається в збалансовану, логічну систему влади.
Громадянське суспільство слідкує, щоб преса була вільна.
Президентська гілка влади є паразитичною, мета цієї гілки - узурпація влади.
Крім того, наявність президента породжує протистояння між президентською і парламентською гілками влади.
Особливо, якщо партія, що висунула президента не має більшості в парламенті...
А безпартійний політик -це нонсенс, бо його дії непрогнозовані і безвідповідальні.
Таким чином, ефективний державоустрій - ПАРЛАМЕНТСЬКА РЕСПУБЛІКА.
Відповіді
2002.01.07 | Максим’як
Re: Цікаво, що в партії первинне фінансування чи платформа? (-)
2002.01.07 | Остап
Платформа в класичній партії, фінансування - в олігархічній (-)
2002.01.07 | Максим’як
Ваша абсолютизація понять є голою за змістом.
Я не бачу різниці, між тим хто перший «курка чи яйце», з якого боку патика «початок чи кінець».Президента вибирає народ і потребує більшості для вибору. Партію вибирає теж народ але для цього не потрібно зовсім більшості, але її лідер стає теж президенттом держави (Гітлер не був президентом, ні Сталін, а ким вони були?).
Придумати формулу влади, то є нонсенс, це не математика.
Політична партія, з того моменту, як стала такою, є і завжди буде тільки пропагандистським органом меркантильних інтересів певної частини суспільства.
А я хочу бачити перед собою людину, яка несе пряму відповідальність, а не на питання “Хто пуговіци до рукавів пришив” - отримувати відповідь “Ми, бригада”.
Якщо сьогодні якась система може звільнити народ від тиранів, то через рік вона може породити тирана. Все це є відносне і до політичних систем не має жодного відношення.
Добре, напишіть. Яку би політичну платформу хотілося би бачити і я підпишуся під нею, скажу, що це моя, виграю вибори, а потім п”ять років робитиму все що мені заманеться, тобто недотримаюся жодного пункту. То, найбільше, що може бути, що мене не оберуть вдруге, але ніхто не посадить за грати ВСЮ ПАРТіЮ, ЩО ВОНА ДЕРЖАВУ РОЗВАЛИЛА.
2002.01.07 | Остап
Не треба передбачати ПОСАДУ ТИРИНА, то і не буде тирана.
>Президента вибирає народ і потребує більшості для вибору.І що далі? Які функції виконує президент?
>Партію вибирає теж народ, але для цього не потрібно зовсім більшості, але її лідер стає теж президенттом держави
Лідер партії стає прем"єром, головою виконавчої влади, що втілює в життя програму(обіцянки), з якою парті перемогла вибори.
>(Гітлер не був президентом, ні Сталін, а ким вони були?). Вони були диктаторами в негромадянському суспільстві.
>Придумати формулу влади, то є нонсенс, це не математика.
Ніхто нічого не придумує. Я закликаю вийти з зазомбованого стану і зрозуміти, що президентство - це зайва, неконструктивна гілка влади.
Вас, як прихильника, авторитарного націоналізму, хочу запевнити, що в разі перемоги на виборах Вашої (авторитарно-націоналістичної) партії, саме її програма і буде впроваджуватись. (як довго таке витерпить народ -це інша справа, головне, щоб можна було провести нові вибори, де переможуть ліберали. А потім, знов Ви).
Досвід демократичних парламентськких країн показує, що це реально.
>Політична партія, з того моменту, як стала такою, є і завжди буде тільки пропагандистським органом меркантильних інтересів певної частини суспільства.
? Звідки таке уявлення про партії?
Ви були членом партії?
>А я хочу бачити перед собою людину, яка несе пряму відповідальність, а не на питання “Хто пуговіци до рукавів пришив” - отримувати відповідь “Ми, бригада”.
Уявімо собі, що 48 000 000 захочуть отримати від президента пряму відповідь " Хто пришив те, се, інше ?"
Він просто не зможе з кожним поговорити.
Інша справа -ПАРТІЯ - 100 000 членів. Можна отримати реальну відповідь (узгоджену з платформою партії :-)
І потім -голосувати за партію, або не голосувати.
>Якщо сьогодні якась система може звільнити народ від тиранів, то через рік вона може породити тирана.
Не треба передбачати ПОСАДУ ТИРИНА, то і не буде тирана.
>Все це є відносне і до політичних систем не має жодного відношення.
Якраз невірні принципи державоустрою і породжують диктаторів.
(Ось чув про вибори ПРЕЗИДЕНТА ОСЕТІЇ....) Ну не сміх ?
Або президент Мєшков, пам"ятаєте такого ідіота?
>Добре, напишіть. Яку би політичну платформу хотілося би бачити і я підпишуся під нею, скажу, що це моя, виграю вибори, а потім п”ять років робитиму все що мені заманеться, тобто недотримаюся жодного пункту.
Підписатись під програмою замало. Треба показати механізми впровадження, команду однодумців, які впровадять ту програму.
А це ПІД СИЛУ ТІЛЬКИ ПАРТІЇ.
Виграєте вибори не ви один, а партія. І Ви там не будете диктатором, а одним з партійців, можливо найфаховішим. Тому будете прем"єром (канцлером)
І де ви взяли п"ять років? Це оптимістичний термін.
А реально, якщо рівень життя погіршиться, то під тиском опозиції і преси, настане урядова криза і прийдеться йти у відставаку.
Якщо ваша партія не зможе призначити нового прем"єра, то будуть перевибори в парламент і ви будете в опозиції.... Ніяких 5 років!
> То, найбільше, що може бути, що мене не оберуть вдруге, але ніхто не посадить за грати ВСЮ ПАРТіЮ, ЩО ВОНА ДЕРЖАВУ РОЗВАЛИЛА
В правильній системі партія не встигне розвалити державу, бо за кожним кроком її уряду стежить опозиція.
І звалить таку партію відрвазу, як тільки та спробує щось розвалити.
А от президента зняти неможливо, хоч би він об"явив про приєднання до Росії....
ПМ.
Ви би що робили, якба президент приєднав Україну до Росії?
2002.01.07 | IApple
А голова ВР (чи прем"єр) не стануть ТИРАНОМ?
Ок. Президента відмінили. Його повноваження поділили між Радою, кабміном, прем"єром. Отримали дієздатну схему, де прем"єр має підтримку більшості в ВР (напевне й підтримку голови ВР, адже голова обрана тою ж більшістю), має "свій" кабінет (за виключенням "гуманітарних" міністрів, що забезпечують опозицію безпекою та можливістю критикувати кабмін, прем"єра, голову ВР і їх дії). Потрібно ще притулити кудись Суд, прокуратуру. Хто призначить генпрокурора? Більшість в ВР і прем"єр - це одна й таж сила, якщо вони, то всі три гілки влади в одних руках.Маєте ТИРАНА в особі прем"єра чи голови ВР.
2002.01.08 | Остап
Опозиція не дасть нікому стати тираном.
>Ок. Президента відмінили. Його повноваження поділили між Радою, кабміном, прем"єром. Отримали дієздатну схему, де прем"єр має підтримку більшості в ВР (напевне й підтримку голови ВР, адже голова обрана тою ж більшістю), має "свій" кабінет (за виключенням "гуманітарних" міністрів, що забезпечують опозицію безпекою та можливістю критикувати кабмін, прем"єра, голову ВР і їх дії). Потрібно ще притулити кудись Суд, прокуратуру. Хто призначить генпрокурора?Суди вибирають громадяни, як окрему гілку влади.
Прокурора призначає парламент, що тут такого.
У демократичній державі прокуратура не має таких повноважень, як у нас.
>Більшість в ВР і прем"єр - це одна й таж сила, якщо вони, то всі три гілки влади в одних руках.
Де три? Суд сам по собі.
> Маєте ТИРАНА в особі прем"єра чи голови ВР.
Крім того, законодавці не приймають оперативних рішень, ввони ніяк не можуть бути тиранами.
А прем"єр залежний від парламенту, який з нього тиран.
І опозиція не дасть нікому стати тираном.
2002.01.08 | IApple
Як Опозиція не дасть нікому стати тираном?
Пропонований вами проект по відміні інституту президентства зачіпає повністю весь конституційний устрій держави. Ось уже ви пропонуєте вибори до Суду (прокуратури). Серед всіх (навіть без юридичної освіти)? Чи хтось якось має "відсіювати" кандидатів?Для того, щоб визначитись чи воно піде на добре, чи на зле, вам необхідно дати повний проект вашого нового устрою держави (увесь цілісний комплекс) й чітко виписати всі найбільш суттєві права, обов"язки, повноваження всіх гілок влади, можливості їх взаємного впливу.
Оскільки навіть не надто значний перекос в розподілі повноважень і можливостей ВР (голови, більшості, опозиції), прем"єра, міністрів, прокуратури, суду можуть призвести так само до диктатури (скажімо голови ВР чи прем"єра), оцінити ваш проект однозначно позитивно немає ніякої можливості.
В такій ситуації отримати конституційну більшість прихильників вашої ідеї майже неможливо. Й навіть отримання довіри більшості громадян України на такий конституційний експеримент не дає жодної гарантії в побудові чогось путнього.
2002.01.09 | Остап
Диктатура президента - це реальність, він ні від кого не залежит
>Пропонований вами проект по відміні інституту президентства зачіпає повністю весь конституційний устрій держави.Чудово! А що ви лякаєтесь? Вам подобається ця система влади, на чолі з "папою", як у якомусь притоні....
Мені ні! Тому я і пропоную кардинальні конституційні зміни.
>Ось уже ви пропонуєте вибори до Суду (прокуратури).
Вибори суддів. І суд присяжних. Ген.прокурор призначаються ВР.
> Серед всіх (навіть без юридичної освіти)? Чи хтось якось має "відсіювати" кандидатів?
Це не складно - юридична освіта, досвід роботи, і вибори.
>Для того, щоб визначитись чи воно піде на добре, чи на зле, вам необхідно дати повний проект вашого нового устрою держави (увесь цілісний комплекс) й чітко виписати всі найбільш суттєві права, обов"язки, повноваження всіх гілок влади, можливості їх взаємного впливу.
Воно не може піти зле. Бо у всьому цивілізованому світі чудово працює.
(Он пан Блер, прем"єр ВБ, поїхав у Афганістан, пакистан і Індію, домовився з лідерами тих країн. І ніхто йому не закидає, що він не президент)
Тим більше, що пан Ілля довів, що ПАРЛАМЕНТСЬКА РЕСПУБЛІКА - це шлях до демократії.
>Оскільки навіть не надто значний перекос в розподілі повноважень і можливостей ВР (голови, більшості, опозиції), прем"єра, міністрів, прокуратури, суду можуть призвести так само до диктатури (скажімо голови ВР чи прем"єра), оцінити ваш проект однозначно позитивно немає ніякої можливості.
Диктатура голови ВР неможлива, бо його можна переобирати, хоч кожен день.
Диктатура прем"єра не можлива, бо він залежний від партії, і від ВР.
Диктатура СУДу не можлива, бо суд не приймає управлінських рішень.
Зате диктатура президента - це реальність, бо він ні від кого не залежить. А від нього залежать всі- уряд, силовики і т.і
Крам того, президент видає укази....Що мають силу законів.
Узурпатор в чистому вигляді.
>В такій ситуації отримати конституційну більшість прихильників вашої ідеї майже неможливо. Й навіть отримання довіри більшості громадян України на такий конституційний експеримент не дає жодної гарантії в побудові чогось путнього.
Поки що ідея ПАРЛАМЕНТСЬКА РЕСПУБЛІКА важко, але впевнено набирає однодумців.
За нами - майбутнє, бо ми маємо ГОНОР.
А всі холуї "папи" заклякнуть у зігнутому стані.
2002.01.09 | IApple
Цікаво, що ні Гітлер, ні Сталін не були президентами...
Може Мусоліні?Втім я навіть не про те, ким був той Гітлер.
Тут вже раз обговорювалась дуже вумна книженція з порівняльними дослідженнями всіляких існуючих чи минулих моделей парламентських, президентських і всіляко мішаних устроїв. Чіткого висновку про якісь радикальні переваги якоїсь моделі там чомусь не вийшло. Та вся справа в тому, що і не могло вийти. І ось чому.
В будь-якому випадку для того, щоб убезпечити систему від можливості одноосібної (чи вузькокланової) узурпації влади необхідно, щоб влада була розділена і гармонійно розподілена між мінімум (можливо й більше) трьома центрами (наприклад парламент, уряд, суд). Ці центри повинні мати з одного боку певний ступінь взаємозв"язку обопільного впливу, з іншого достатній рівень взаємної незалежності, противаги.
В ситуації, коли система недостатньо збалансована, виникає можливість одній особі (групі) повністю контролювати два чи декілька центрів впливу, а інші якщо не контролювати повністю, то бодай паралізувати дієздатність, і таким чином провадити диктатуру.
"Протидиктаторська міцність" системи таким чином залежить не від того, які саме ми маємо центри, а як саме саме РОЗПОДІЛЕНО і ЗБАЛАНСОВАНО між ними владу і наскільки вони незалежні один від одного.
Крім того суто з математичної точки зору можливість захоплення якоюсь одною особою (групою,партією) контролю над всіма (чи переважною більшістю) владних центрів мала б зменшуватись із збільшенням кількості самих владних центрів. Втім надвелике "розпорошення" влади призводить до зниження ефективності і дієздатності всієї системи.
Зараз можемо виділити на верхньому рівні в Україні такі центри:
1. Президент (+АП)
2. ВР
3. Прем"єр + КМ
4. суд
(5. Прокуратура)
Режим Кучми можливий завдяки тому, що президент майже повністю контролює всі центри, окрім ВР. А ВР якщо не повністю контролює, то може майже завжди заблокувати її дієздатність.
Ілля та Остап пропонують "викинути" п.1 взагалі, перерозподілити його повноваження між ВР та КМ. Оскільки за їх сценарієм Прем"єр і КМ буде формуватись Більшістю ВР (я думаю доводити, що голова ВР буде ключовою фігурою тої більшості нема потреби). Таким чином отримуємо систему при якій уряд є набагато дієздатніший, оскільки спирається на ВР, яка його підтримує (грубо кажучи і голова ВР і Прем"єр з одної партії/клану). Суд пропонується обирати на виборах (отже його незалежність буде цілком залежати від того як, хто і за якими правилами буде проводити ті вибори: ЦВК, виборчі комісії, відсів кандидатів). Цікво куди приткнути прокуратуру? Якщо обирати, то див. про Суд, якщо ні - залежить чи від ВР, чи від КМ (втім не важливо, адже і ВР, і КМ - це "свої" хлопці).
...І що отримали? Та ще кращу модель придатну для організації диктатури головою ВР чи Прем"єром!
Та як не соромно брехати на найкращю "демократію", - кричать, - а ОПОЗИЦІЯ, вона НЕ ДАСТЬ такого! Вона негайно "виявить" КРИЗУ і зніме КМ!
На яких підставах буде визначатись криза? Як дієво організувати відставку КМ, котрий підтримує голова ВР на чолі "більшості"? Допоки тая "більшість" не розпадеться сама, вона КМ не зніме.
Отже знову в новопропонованій системі має вийти 4(5) центрів (президента викинули, додали опозицію). Повністю необхідно перетрусити і акуратно переділити повноваження і противаги. І тільки в разі ДІЙСНО ЗБАЛАНСОВАНОГО нового переділу (а потрібно буде переписати мало не повністю все законодавство, починаючи з конституції!!!) отримаємо демократію.
В "лівих" популярно перш ніж щось побудувати, "до основанья"...
Але чому просто не підправити вже існуючий механізм, урізавши повноваження президента на користь ВР та КМ, зменшити залежність сучасну залежність від президента КМ, Суду, Прокуратури? Додати в гравці "опозицію"?
Дайте повний опис всього комплексу системи влади, яку ви хочете створити. Тільки тоді можливо буде (бодай приблизно) оцінити, що з того вийде. Інакше, то лиш проект "Нью Васюки", тільки іншого Остапа.
Вивішуйте "проект" на обговорення, "пинання", то може що й вийде з часом. Це не надто проста "розробка", але кому, як не вам ентузіастам це робити?
2002.01.09 | ilia25
Але і парламентом вони не обирались
IApple писав(ла):> Може Мусоліні?
> Втім я навіть не про те, ким був той Гітлер.
> Тут вже раз обговорювалась дуже вумна книженція з порівняльними дослідженнями всіляких існуючих чи минулих моделей парламентських, президентських і всіляко мішаних устроїв. Чіткого висновку про якісь радикальні переваги якоїсь моделі там чомусь не вийшло. Та вся справа в тому, що і не могло вийти. І ось чому.
Це не правда. Почнемо з того, що система, що її пропонує Сарторі, є, за нормальних умов, чисто парламентською. Лише в результаті неподоланої урядової кризи вона може тимчасово -- лише до наступних виборів -- пертворитись на чисто президентську. Таке перетворення не створює значної загрози демократії саме тому, що є чітко обмеженим в часі, і повернення до парламентської республіки після наступних виборів є неминучим.
Тут можна зробити дві ремарки.
По-перше, навіть таке обережне удосконалення чисто парламентської форми видається іншим дослідникам достатньо ризикованим:
http://maidan.org.ua/n/arch/1005961001
По-друге, система Сарторі все одно є набагато кращою, за гібридні президентсько-парламентські республіки. Головним недоліком останніх являється якраз той факт, що Президент з самого початку отримує чи не всю владу в свої руки, та має достаньо часу та сприятливих випадків, щоб мало-помалу зміцнювати її, придушуючи -- знов таки поступово -- демократію. Часто буває так, що цю нелегку роботу розпочинає один президент, а завершує вже його наступник -- за прикладами далеко ходити не треба.
Тож ваш висновок про те, що дослідники схиляються до гібрідної президентсько-парламентської системи є дуже далекими від істини.
> ...І що отримали? Та ще кращу модель придатну для організації диктатури головою ВР чи Прем"єром!
> Та як не соромно брехати на найкращю "демократію", - кричать, - а ОПОЗИЦІЯ, вона НЕ ДАСТЬ такого! Вона негайно "виявить" КРИЗУ і зніме КМ!
> На яких підставах буде визначатись криза? Як дієво організувати відставку КМ, котрий підтримує голова ВР на чолі "більшості"? Допоки тая "більшість" не розпадеться сама, вона КМ не зніме.
В тому то й справа, що визначати кризу для зняття ПМ не потрібно. Достатньо бажання більшості. А таке бажання неодмінно з'явиться, якщо ПМ запідозрять в корупції -- я вже не кажу про намагання придушити свободу слова, опозицію та демократію.
Тут треба розуміти, що будь яка корупція, чи переслідування опозиції не може плануватись в парламенті. Такі операції мають бути по таємними, та про них повинно знати якнайменше людей -- сам ПМ, та його найближче оточення. Тому ті з більшості, що голосували за ПМ, не будуть ризикувати своєю політичною кар'єрою, прикриваючи своєю задницею шахраїв. Вони ж до цього безладдя не мають відношення.
Згадайте, знов таки, хоч зимове голосування за імпічмент -- лише декількох голосів не вистачило до більшості. І це в умовах, коли всі розуміли, що довести процедуру до кінця практично неможливо, то ж голосування "за" є лише вимахуванням червоною ганчіркою перед кучминим носом. Уявіть собі, скільки набралось би голосів, якщо б простої більшості на цьому голосувані вистачило б для відставки Кучми? Уявіть собі, як би проголосувала ВР, якщо вона не була б вибрана в умовах тиску адмінресурсу, фальсифікацій та фінансування Кучмою відвертих клоунів, на зразок ПСПУ?
А взагалі, Україні скоріш за все взагалі світить коаліційний уряд, що взагалі є дуже компромісним утворенням, і навіть натяку не нечесніть ПМ не переживе.
2002.01.09 | zinc
Re: правда ? розкажіть нам як Гітлер став канцлером... (-)
2002.01.09 | ilia25
Канацлером його назначив Президент Гінденбург
Тому післявоєнну Германію зробили чисто парламентською республікою, де Президент не має права втручатись в призначення канцлера. Це по-перше.А по-друге, навіть Президент міг зробити Гітлера лише канцлером. Стати фюрером він зміг лише за результатами референдуму -- теж, задється квітневого :)
2002.01.09 | Мартинюк
А посаду Президента скасував Гітлер
Президент просто затвердив те що сформувалося у парламенті.Зверніть увагу що потім Гітлер усунув президента і скасував цю посаду.Все до речі спочатку виглядало як торжество парламентаризму і народовладдя.Зміна статусу президента у післявоєнній Німеччині викликана не відданістю ідеалам парламентаризму, а формальному дотриманню рішення того ж "квітневого гітлерівського" референдуму.Строге дотримання формальних моментів законодавства для західних зон окупації було дуже важливим на фоні правового свавілля, яке почало чинитися у радянській зоні окупації.
Те що зараз в Німеччині головною фігурою є канцлер, а не президент ( який до речі також існує) сталося не завдяки американцям, а завдяки тому ж Гітлеру, який своїм референдумом "опустив" інститут президентства в Німеччині.
До речі історія Гінденбург-Гітлер вельми нагадує історію Кравчук-Кучма. Слабкий президент Кравчук, рівно через 60 після затвердження Гінденбургом Гітлера, затвердив у 1993 році, попередньо проголосовані Верховною Радою, посилені повноваження прем"єра Кучми. Що з того
2002.01.09 | ilia25
Звідки ви це взяли?
На гітлерівських референдумах було відмінено не тільки посаду президента, але й демократію, як таку. Головою держави став фюрер -- навічно, і після референдумів в Германії вже не було виборів.Гітлер, взагалі, вважав що демократія лише ослаблює арійскі народи та стоїть на їх шляху до величі. Англійців, до речі, він якраз вважав такими арійцями, що їх саме демократія збила з праведного шляху.
З огляду на все це ваше твердження, що нинішна німецька конституція була затверджена на тих референдумах звучить, пробачте, дико. Ця конституція була написана після війни під контролем американців.
Мартинюк писав(ла):
> Президент просто затвердив те що сформувалося у парламенті.
У Гітлера не було і близько більшості в парламенті. Фактично, у нього була лише третина голосів -- і ніхто не бажав формувати з ним коаліційний уряд. Парламент ну ніяк не міг обрати його канцлером -- саме тому Гіндербургу довелось втручатись.
2002.01.14 | zinc
Re: формально так
а практично це був просто наслідок демократії і парламентаризму в несприятливих умовах. Парламент не міг сформувати більшість (причому вже не в перший раз і в після декількох перевиборів) -- президент змушений призначати канцлера (до речі, це якраз те, для чого главу держави як правило мають в парламентських республіках). Він старанно намагався призначати інших канцлерів уникаючі Гітлера, але всі вони "облажалися" і закінчили або вотумом недовіри або "добровільною" відставкою на вимогу президента (а що йому залишалось робити). А партія Гітлера мала не так вже й мало голосів - 37,4% - найбільше представництво. Ось Гітлера і призначили канцлером, причому з коаліційним урядом за участю аристократії представленої фон Папеном.А от те, як Гітлер зумів скористатися своїм канцлерством, має в собі урок -- яку форму правління не напиши на папері, якщо достатньою кількістю людей оволодіють думки про сильну руку, і з'явиться персоніфіковане втілення цих думок -- то всій паперовій демократії капець. Те саме і про те, як Гітлер став канцлером.
[офтопік]
На нинішню Україну в моїй голові це має таку проекцію -- якби ми не мали сильного (по законам) президента, то весь час жили б в економічних кризах, партійна система так і не сформувалася б, в парламенті постійно були б кризи і не було б більшості, в результаті до влади прийшли б якісь проходимці типу КПУ або СДПУ(о), і одним махом принесли б народу довгоочікувані "лад і порядок". Це все за умови, що Україна не втратила б незалежності до того часу.
2002.01.15 | Demokrat
Урядові кризи небезпесні для незалежності ?
>На нинішню Україну в моїй голові це має таку проекцію -- якби ми не мали сильного (по законам) президента, то весь час жили б в економічних кризах, партійна система так і не сформувалася б, в парламенті постійно були б кризи і не було б більшості, в результаті до влади прийшли б якісь проходимці типу КПУ або СДПУ(о), і одним махом принесли б народу довгоочікувані "лад і порядок". Це все за умови, що Україна не втратила б незалежності до того часу.Скажіть, чому досі не втратила незалежності Італія. Там урядові кризи хронічні. Навіть комуністичні ідеї завжди мали мали успіх. Особливо у 70-ті роки.
Чому не втрачає незалежності Японія? Там теж хронічні урядові кризи.
2002.01.15 | zinc
Re: Українські урядові кризи небезпечні для незалежності України
це ви серйозно спитали чи так ?коли Україна стала незалежною ?
чи багато людей в Україні, що проти її незалежності ?
чи є у нас великий і могутній сусід, який нас любить ?
скільки було прикладів в українській історії, коли із-за внутрішніх сварок ми вчасно не могли відбитися від дружньої допомоги і втрачали незалежність ?
велкам ту ріаліті, італьяно веро.
2002.01.13 | Demokrat
Монополія президента на владу веде до стагнації і застою
Монополія президента на владу веде до стагнації і застою. Як і кожна монополія. Монопольне право президента ні істину є неприроднім у демократичному суспільстві. Тільки змагання політичних сил за владу, конкуренція, веде до ефектиного використання влади. Неефективне використання влади призводить до втрати влади і передачі її опозиції.Однією з ознака неефективного використання влади є погіршення добробуту громадян.
2002.01.07 | Максим’як
Re: Жаль, але Ви не зрозуміли досі про що я говорю?
Мені все одно, яка політична система є в Україні: кожна може приносити благо народу і бути злочинною. Це не має змісту більше повторювати.Для України і перед Україною стоять ще питання зовсім іншого рівня:
ПИТАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІНДЕНТИФІКАЦІЇ НАРОДУ – УКРАЇНЦЯ, ТА ЗГУРТУВАННЯ ЙОГО.
В сучасному світі це здійснюється не через агітацію, а через забезпечення високого чи вищого, ніж в найближчих сусідів життєвого рівня. Раніше індентифікація здійснювалася автократичними методами, тепер такі методи є загрозою в геополітичному розумінні.
Це здійснити під силу особам з високими моральними рисами. Здатними на самопожертву ради народу. Це не голі слова, враховуючи кількість забитих. Розуміючи, що атократизм є проблемним для сприйняття. Я відстоюю жостку спрямованість дій будь-якої політичної сили в русло національних інтересів. Саме цим і займається Ющенко. Якщо в Україні є 120 партій, то і є 120 політичних програм і платформ, це є дурість, яку потрібно ліквідувати на першому етапі. Тобто, близькі ідеології повинні злитися. Вибір якоїсь одної із 120 не може принести державі жодної користі. Перщий етап згрупування за ознаками чи інтересами. Наступний - виведення життєвого рівня на негірший, ніж в сусідів. Далі, коли народ буде ситий менш-більш, йому хвататиме заробітку на навчання дітей, оплату комунальних, лікування і т.п. можна вести розмову з народом через референдуми, як ще краще нам облаштувати Україну і життя народу.
Сьогодні всі проблеми в Україні через КОСМОПОЛІТИЗМ і АТЕЇЗМ, що українець не розуміє слова духовність, моральність, патріотизм, вірність інтересам свого народу, а відстоює інтернаціоналізм, бореться з расизмом, націоналізмом, одним словом є повним дебілом в питанні національної індентифікації.
Ми вже свою політичну систему вибрали, в Конституції є все. Дотримуйтесь її. Приєднати Україну до Росії президент Кучма не може, бо він порушить Конституцію, отже стане поза законом. Сьогодні всі заклики про відміну ПДВ чи зміну устою чи інпічмент і навіть здійснення такого заходу нічого не змінять в суті.
Я ще раз повторюю, що не має значення, яка «політична платформа». В Європі кожна партія, незалежно від політичної платформи обіцяє зменшити безробіття, захистити власного виробника, провести пенсійну реформу, але приходячи до влади – безробіття не зменшується, пенсійні реформи не покращують життя пенсіонерів і починається все спочатку – приходять інші. Інфляція тільки зростає. Ясно, є якісь нюанси, є війни, катаклізми, але є і економічні підйоми та спади. От повезе партії в той час бути при владі, коли від плям на сонці пожвавлюється економіка і все життя, то попаде на другий термін, не повезе, то прийде крайній правий, чи ліберал, чи консерватор і буде вирішувати ті ж проблеми пенсійної реформи, інфляції та безробіття. Різниці там не має, бо вони, в своїй державі перший етап пройшли – етап національного усвідомленні і індентифікації.
2002.01.08 | Остап
Релігійність і прагнення добробуту - взаємовиключні речі
>Мені все одно, яка політична система є в Україні: кожна може приносити благо народу і бути злочинною. Це не має змісту більше повторювати.Але система буває ефективною і прозорою. А буває маразматично-президентською і непрозорою....
>Для України і перед Україною стоять ще питання зовсім іншого рівня:
>ПИТАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІНДЕНТИФІКАЦІЇ НАРОДУ – УКРАЇНЦЯ, ТА ЗГУРТУВАННЯ ЙОГО.
Дивина... Щось я не бачу в цьому проблеми. Всі, хто живе на Україні, за 10 років відчули себе громадянами України.
Хто відчуває себе українцем, той розмовляє українською всюди. Хто хохол -той хохол, що тут поробиш... (але їх меншає.)
Ті, кому до 20, відчувають себе українцями на 100 відсотків.
>В сучасному світі це здійснюється не через агітацію, а через забезпечення високого чи вищого, ніж в найближчих сусідів життєвого рівня.
Іменно! А ви кажете, що вам всерівно, яка система влади. Непрозора влада розкраде все.
> Це здійснити під силу особам з високими моральними рисами. Здатними на самопожертву ради народу. Це не голі слова, враховуючи кількість забитих. Розуміючи, що атократизм є проблемним для сприйняття. Я відстоюю жостку спрямованість дій будь-якої політичної сили в русло національних інтересів. Саме цим і займається Ющенко.
Автократизм має право на існування. Якщо ця ідея переможе на виборах.
Одначе, що будемо робити, як Ющенко поїде в США?
Небезпесно орієнтуватись на одну особу....
> Якщо в Україні є 120 партій, то і є 120 політичних програм і платформ, це є дурість, яку потрібно ліквідувати на першому етапі. Тобто, близькі ідеології повинні злитися. Вибір якоїсь одної із 120 не може принести державі жодної користі. Перщий етап згрупування за ознаками чи інтересами.
При ПАРЛАМЕНТСЬКІЙ ДЕРЖАВІ залишиться 4-5 партій, бо існування інших не буде мати сенсу -вони не пройдуть у парламент.
Наразі, я дивуюсь чому у нас не 450 партій - по одній на округ...
>Наступний - виведення життєвого рівня на негірший, ніж в сусідів.
Які пропонуєте методи? Чи просто вірите Ющенку? Не забувайте, що він банкір, а не промисловець...
>Далі, коли народ буде ситий менш-більш, йому хвататиме заробітку на навчання дітей, оплату комунальних, лікування і т.п. можна вести розмову з народом через референдуми, як ще краще нам облаштувати Україну і життя народу.
Ніяких референдумів!!! Легко провести, але важко відмінити результитати у випадку помилки. І ніяких всенародних виборів однієї людини. Бо така людина стає непідконтрольною...
>Сьогодні всі проблеми в Україні через КОСМОПОЛІТИЗМ і АТЕЇЗМ, що українець не розуміє слова духовність, моральність, патріотизм, вірність інтересам свого народу, а відстоює інтернаціоналізм, бореться з расизмом, націоналізмом, одним словом є повним дебілом в питанні національної індентифікації.
Та вже нема атеїстів. Навіть я вірю в Б-га. І всі себе ідентифікували.
І що тоїм дало?
Релігійність і прагнення добробуту - взаємовиключні речі.
Все буде на небі...
>Ми вже свою політичну систему вибрали, в Конституції є все.
Там є повно проблем. І головна -посада президента.
>Дотримуйтесь її.
Дотримуюсь і закликаю до змін парламентським шляхом. Або революцією, якщо не буде виходити надто довго.
> Приєднати Україну до Росії президент Кучма не може, бо він порушить Конституцію, отже стане поза законом.
Дуже він буде перейматись, що там за законо, що там поза законом. КС йому підлеглий....
>Сьогодні всі заклики про відміну ПДВ чи зміну устою чи інпічмент і навіть здійснення такого заходу нічого не змінять в суті.
Змінять! Бо дабуть відчуття, що від громадян щось залежить.
А про ПДВ я наводив приклад у іншій гілці, прочитайте. (це маразматичний податок в умовах "двох подій")
2002.01.14 | Чув
Но если в партию сгрудились малые...-:)
Сдайся враг,замри и ляг!
Партия - рука миллионопалая,
Сжатая в один громящий кулак.
Партия и Ленин - близнецы братья.
Кто более матери истории ценен?
Мы говорим Ленин - подразумеваем партия!
Мы говорим партия - подразумеваем Ленин!
Партия - спинной хребет рабочего класса.
Партия - безсемртие нашего дела.
Сегодня приказчик, а завтра страны стираю на карте я...
Ум класса, Честь класса, Совесть класса -
Вот что такое партия!
__________________________________________________________
Уфф, блин! Яку туфту напам"ять вчили. І тепер пам"ятаю.
Але в кожному жарті лише частка жарту. Нажаль партія в Україні і тепер починається не з ідейної платформи, а зі свого "лєніна", тобто Лідера. Більшість партій - клуби підтримки та обслуги Лідера.
2002.01.14 | Остап
Ну чому-ж туфта? Це саме те, що треба. ОРГАНІЗАЦІЯ !
Сдайся враг,замри и ляг!Партия - рука миллионопалая,
Сжатая в один громящий кулак.
Партия - спинной хребет.
Партия - безсемртие нашего дела.
Сегодня приказчик, а завтра - член партии я...
Ум, Честь, Совесть - Вот что такое партия!
__________________________________________________________
>Уфф, блин! Яку туфту напам"ять вчили. І тепер пам"ятаю.
Ну чому-ж туфта? Якраз навпаки - це саме те, що треба. ОРГАНІЗАЦІЯ !
Я трошки підправив, і воно підходить для сьогодення.
2002.01.10 | Остап
Для чого албанці у Косово пробують вибрати президента ?
Албанцім у Косово якийсь ідіот підкинува ідею. що їм треба президент...(рабство проявляється у всіх колишніх соц.республіках) От вони і пробують вибрати його. Правда, слава Аллаху, це їм не вдається. Може зрозуміють, що їм того не треба....2002.01.12 | -
Легітимність їх президента сумнівна, бо він обириється 50+1 г.(-