01/11/2002 | IApple

Михайла Потебенька порівняли з Миколою Кузнецовим
Наталія БАЛЮК, "ВЗ".

Виявляється, усі ці роки комуністи сприймали нинішнього Генпрокурора як свого розвідника в ешелоні влади. Найбільш помітною політичною подією Різдвяних свят можна вважати “влучне” потрапляння Генпрокурора Михайла Потебенька у виборчий список Комуністичної партії.
20-й номер у списку КПУ – це як “персональна пенсія” за особливі заслуги зі всіма гарантіями і стабільним грошовим забезпеченням. Тим більше що у пана Потебенька і вік підходящий – пенсійний. А що може бути комфортнішим для заслуженого пенсіонера, ніж крісло народного депутата?

Про можливість внесення М. Потебенька у список КПУ журналісти говорили давно. Ці чутки то спалахували, як сірник, то гасли … Коли хтось звертався за коментарями з цього приводу, то найвище керівництво партії, як правило, відмовчувалося, а керівники нижчої ланки, скажімо, секретарі на місцях, завзято це спростовували. Мабуть, щиро вірили, що цього не станеться. І ось сюрприз. Не для журналістів і, очевидно, не для лідерів КПУ. Ну і, звичайно, не для самого Потебенька. Це радше сюрприз для рядових членів партії та симпатиків комуністів. Багато з них, м’яко кажучи, здивовані. Дехто повільно починає щось розуміти, здогадуватися що до чого. Хоча переважна маса комуністичного електорату – це доволі ортодоксальні і віддані люди, вони вірять у партію, як у Бога, і вважають, що ця партія – непогрішна. Компартія їм дорога як пам’ять. Вони заплющують очі або просто не бачать того, чого їм не хочеться бачити, або ж знаходять для себе виправдання тим діям (або навпаки – бездіяльності) керівників КПУ, які їм не зрозумілі. Поява Потебенька у списку КПУ навряд чи додасть їй голосів під час виборів до парламенту.

На з’їзді партії, де затверджували виборчий список, кандидатура Потебенька “йшла зі скрипом”. Навколо неї було найбільше запеклих дискусій і суперечок. Антиподи Потебенька наївно не розуміли, як партія може “пригріти” у себе яскравого представника і захисника влади, до якої КПУ офіційно в опозиції? Але у керівництва партії була інша думка. Знайшли і озвучили на з’їзді “залізні” аргументи на користь Генпрокурора. Лідер партії Петро Симоненко у своєму виступі провів аналогію між Михайлом Потебеньком і … Миколою Кузнецовим. Мовляв, легендарний радянський розвідник Микола Кузнецов ходив у німецькій формі, але при цьому був Героєм Радянського Союзу (сподіваюсь, Кузнецов у могилі не перевернеться). Іншими словами, Потебенько усі ці роки вміло маскувався під віддану владі людину, а насправді був в опозиції (нехай і комуністичній) і просто виконував спецзавдання партії? Такий собі свій серед чужих… (чи правильніше все-таки буде сказати: свій серед своїх). “П’ята колона” Компартії у владі. Але Симоненко отак необережно взяв його і розсекретив. При цьому, щоправда, гарантував депутатський мандат. Мабуть, за моральні збитки.

Хоча були й інші, більш приземлені козирі. Дехто переконував делегатів з’їзду, що Потебенько – високий професіонал, який має авторитет у прокурорських колах. А на настирливі зауваження деяких невгамовних партійців, що він, мовляв, представник влади, апологети Потебенька відповідали приблизно так: настав час виправляти помилки. Симоненко знаходив виправдання своєму протеже, мовляв, ви ж розумієте, в таких умовах не може бути незалежного прокурора. Пригадали Потебенькові й усі його історичні заслуги перед Компартією у найскладніші для неї часи. Зокрема, 1991 рік, коли товариш Потебенько, тоді Генеральний прокурор, виступив із заявою, що рішення Верховної Ради про заборону Компартії є незаконним. І тільки завдяки позиції Потебенька, вважають комуністи, тоді не відбулося “судилища” над керівниками партії. А їм, нагадаємо, хотіли “пришити” статтю за зраду Батьківщини. Саме Потебенько закрив усі ці справи, за що й позбувся тоді посади Генпрокурора. Такого не забувають. Ось і трапилась комуністам нагода віддячити “добром за добро”.

Звичайно, врахували комуністи і такий факт, як багатий “банк даних”, яким володіє Генпрокурор. Очевидно, Компартія розраховує на використання під час виборчої кампанії тої інформації, яку їм люб’язно може надати 20-й номер партійного списку. До того ж, за словами деяких лідерів партії, поява діючого Генпрокурора у списку КПУ – це гарантія того, що бодай частково вдасться уникнути фальсифікації. Кажуть, для багатьох делегатів – це був саме той аргумент, який і схилив шальки терезів на користь пана Потебенька.

Хоча, як не старалася верхівка партії, далеко не всіх делегатів вдалося переконати. Категорично проти Потебенька виступив народний депутат Володимир Яценко. Він заявив, що Генпрокурор домовився з владою і буде лобіювати інтереси влади у Компартії. По суті, питання Потебенька могло спровокувати внутрішній конфлікт у лавах КПУ. Лідер кримських комуністів Леонід Грач у своєму виступі поставив питання руба: якщо, мовляв, буде відвід кандидатурі Потебенька, то він разом з кримською делегацією виходить зі списку партії. Він так перейнявся долею Генпрокурора, що готовий був віддати йому своє (11) місце у списку. Але обійшлося без самопожертви. З 280 делегатів лише 47 проголосували проти кандидатури Генпрокурора, 6 утрималося, інші висловили йому свою підтримку. Нюанс, що Потебенько не є членом партії, згладили тим, що список КПУ – це блок комуністів і безпартійних. Членство тут не обов’язкове, головне - бути комуністом за станом душі.