01/12/2002 | Рoман ShaRP

Вступ до віртуальності

Означення віртуальності (приблизне): закладена в природі свідомості (&1) можливість контролю та зміни потоку даних, що надходять від зовнішнього світу до свідомості, та своїх реакцій (до внутрішніх рефлексів включно) на ці дані [виглядає близько до свободи думки та вчинку].
Примітивні уявлення про віртуальність складаються з двох пунктів 1) "щось несправжнє", де людина може мати те, чого немає на фізичному плані 2) (програмістське) -- різні способи реакцій на однакові події для різних об'єктів. Дана тіпа-теорія об'єднує обидва.
Постулюється , що неконтрольованої подачі даних до свідомості не існує. Потік даних від зовнішнього світу можна фільтрувати, змінювати, збільшувати чи зменшувати ,або навіть відсікати зовсім, причому робити то і внутрішніми/свідомими, а не тільки зовнішніми/фізичними методами. Такі речі (відключення сприйняття, зміна реакцій) роблять, наприклад, йоги та гіпнотизери, а якщо ми не вміємо -- то плюс йогам/гіпнотизерам та мінус нам, проте ми так само можемо того навчитися, або з допомогою інших виявити здібності під гіпнозом ... ). Також, можна змінювати як свої, так і не тільки свої реакції на то, що нами бачиться/чується/відчувається_в_інший_спосіб. Кожен та кожна може то робити як йому зручніше, але головне, що кожен та кожна може (не завжди хоче, але то проблеми тої персони).
По-друге, з того виводиться, що свідомість НЕ зобов'язана відповідати фізичному плану, і , навіть, коригуватися з ним. Існування бар'єру у вигляді віртуальності робить ті речі де/факто мінімум потенційно незалежними. Фізичний план можна взагалі вирубити, впавши в кому чи летаргію. Його і реакції на нього можна замінити під гіпнозом, так само, як і аутотренінгом.
По-третє, наші свідомості незалежні -- тому і я і ви, ми всі вільні у своїх думках та відчуттях. Ви не зобов'язана рахуватися з тим, що про то думають сусіди, батьки, родичі, я чи ще хтось ... Можете рахуватися, а можете і ні -- як вам захочеться. То не відміняє наслідків ваших дій (батьки|родичі|друзі|колеги|etc. можуть сваритися/давити/всяко_інакше_реагувати, що ви чогось не хочете робити/(купляти/говорити/слухати/виконувати_т.з_закони.....), ... до фізичного насильства). Але і на ті речі ви вільні у свій власний спосіб реагувати (або не реагувати), розумієте? Всі вільні -- і робити і реагувати.

Питання : Нащо воно? Вільні люди і так вільні!
Відповідь: Досить часто буває так, що вільні люди сумніваються в собі та своїй свободі. Обзивають себе уродами та задовбують себе та оточуючих питаннями типу "Чому я не можу, а Вася або Галя може?", або навпаки "Чому я можу, а Вася чи Галя ні"? Дана тіпа-теорія дозволяє зекономити час, давши відповідь на це питання.

Репліка: "А от коли тобі захочеться їсти, то ти дізнаєшся, яке воно все віртуальне!". Відповідь: "Почуття голоду також контрольоване свідомістю. Людина може і відмовитися від їжі, і ніколи не наїдатися."


Отже, воля-віртуальність полягіє в тому, що ми можемо по різному реагувати на однакові події, по різному думати та сприймати, по різному відчувати ... взагалі НЕбути однаковими. Ми такі і є -- просто ми думаємо інакше. Але невикористання власної волі не відміняє можливості використання.
Навіть у сексі свідомість та контроль того, що до неї потрапляє, важливі (це люди тільки думають, що вони винайшли віртуальний секс, а насправді він завжди був віртуальний -- зовнішні відчуття накладалися на внутрішні уявлення, і внутрішнє було сильніше).
Коли первісні мисливці протикали палкою намальованого лева, вони активували власну віртуальність, (а ще намагалися підкорити фізичний світ свідомому). Коли собаку привчають видяляти слину по дзвонику, годуючи її під нього ,-- то замінюють одну її віртуальну підпрограму на іншу.
"Жити реальним" то заклик, що не має сенсу, -- тому що віртуальне завжди з нами, з нашою свідомістю (а мабуть таки і підсвідомістю) то невід'ємна частка нас, яка НЕ зобов'язана відповідати матеріальному світові.

Всьо то сказане не для того, аби ви визнавали мене за гуру а написане за релігію. Ви вільні і від вищенаписаного і від мене :))). Я не сам всьо то вигадав. Передумовою до цих роздумів стали гори книжок, мегабайти текстів, місяці розмов.


&1 Необов'язково людської. Експерименти Павлова доводять, що "підпрограми" собак, кішок, щурів , жаб і т.д. теж можна міняти та перезаписувати. То робиться штучно, але то робиться.

---

Старий постінг

Чому свідомість повинна обов*язково бути властивістю реалу?
Чому "потрібно жити реальним життям"? Чи воно справді реальне?
Чи ще не первісні люди у своїх містеріях і танцях винайшли віртуальність ?

А може, ВІРТУАЛЬНІСТЬ БУЛА ЗАВЖДИ, І СВІДОМІСТЬ НЕ МОЖНА ВІДОКРЕМИТИ ВІД ВІРТУАЛЬНОСТІ?

Коли Евклід не зміг довести з існуючих постулатів, що паралельні не перетинаються, він сказав, що то постулат. Але постулювати можна і протилежне і буде інша геометрія... Спробуємо постулювати віртуальність як нашу невіддільну частку, що НЕ ВИВОДИТЬСЯ з реалу та НЕ ЗОБОВ*ЯЗАНА з ним перетинатися (співіснує з ним, але не 100 обумовлена -- як і постулат про паралельні прямі)!

Можливі наслідки:
1)технології програмування та WEB застосовані у "реальному" свідомому житті.
2)комп*ютер та програми на ньому є чимось на кшалт броузера/фільтра віртуальності для свідомості (буде доводитися)...

далі буде .....