БЮТі продовжує справу УБК
01/21/2002 | ilia25
http://www.tymoshenko.com.ua/ukr/news/regions/show/222/
«Зона без Кучми» на площі Свободи
21.01.2002 12:56
14 січня 2002 року в Харкові на площі Свободи відбулася акція «Україна без Кучми», організована обласними відділеннями партій «Блоку Юлії Тимошенко», СПУ, ЛДПУ. Намети, встановлені представниками партій, назвали «Зоною без Кучми»...
Вперше вони з'явилися на площі рік тому в зв'язку з «касетним скандалом» і сумнівним розслідуванням (більше схожим на відсутність будь-якого розслідування) справи по зникненню журналіста Георгія Гонгадзе. Учасниками акції керувало усвідомлення того, що безліч людей переживають такий самій біль і обурення, але не мають можливості заявити про це. Мовчати ж за такої ситуації - підтримувати шлях терору й політичного екстремізму. Повернення наметового містечка через рік означає, що «ми пам'ятаємо й не прощаємо», - одне з гасел представників опозиції.
Рік тому наша потреба висловитися була сприйнята місцевою владою як загроза правлячому режиму. Вони «забули», що Україна - держава демократична, і наявність опозиції саме й свідчить про «торжество демократії». Наметове містечко - «зона без Кучми» протрималося тоді до настання темноти. Міська міліція розгромила його вночі, по-бандитському. Під тиском громадськості міліція змушена була визнати свої дії протизаконними. Опозиція відстояла право голосу, й не лише для себе.
Цього року в міськвиконкомі видали дозвіл на проведення акції, обійшлося без ексцесів. Для оформлення «нашої зони» була використана рекламна продукція Блоку - плакати з зображенням Юлії Тимошенко, прапори партій, банери з прикріпленими гаслами та портретами Георгія Гонгадзе. Всім перехожим також роздавалися листівки, звернені до харків'ян із закликом об'єднатися «в ім'я добра та процвітання України», щоб довести, що «український народ уміє захищатися».
Інформацію про акцію отримали сім газет і чотири телекомпанії м. Харкова.
Того самого дня сюжети вийшли в Новинах АТН (по 7-му каналу) і в Новинах по «Симону». Було показане наметове містечко, плакати з зображенням Юлії Володимирівни і найменш агресивні гасла (як вищезгаданий «Ми пам'ятаємо, ми не прощаємо»). Не ввійшов у кадр плакат ЛДПУ: «Україна без розгнузданої корупції, придушення підприємництва, байдужності до громадянина - це Україна без Кучми».
Журналісти провели опитування населення на тему: «Чи пам'ятаєте Ви, що відбувалося на площі рік тому». (Підтекст: людей не хвилюють події, які послужили приводом для акції.) Опитані (вік 20-40 років) відповідали, що «тоді було таке саме гуляння». (Неподалік від наметового містечка масовик-витівник запрошував перехожих взяти участь у різноманітних іграх.) Як підсумок народної соціології пролунала відповідь: «Політика - це вже не цікаво».
Здається, що подібний висновок свідчить не стільки про те, що «про акцію пам'ятають лише її організатори й ті, хто про це писав», як хотілося резюмувати авторам сюжету, скільки про безсилля ЗМІ, тому що нецікаво завжди те, що незрозуміло. Обивателю неможливо розібратися в суперечливому інформаційному потоці, що навалюється звідусіль. Приміром, по ТБ - на 7-му каналі - показують результати конкурсу серед студентів, який організували люди, близькі до нинішньої адміністрації Харкова. Нагородження номінантів відбувається в концертному залі на тлі величезного - на всю сцену - плаката «За єдність України». І це жодним чином не коментується.
Позиція «не вірити нікому», що виникає як захисна реакція, веде до замикання в собі і байдужості до зовнішніх подій, відмови від спроб впливати на те, що відбувається в країні. ЗМІ в даному випадку не допомагають формуванню активній цивільній позиції, а підштовхують до відмови від неї. Можна згадати як попередження, слова Г.Гонгадзе: «Ти стаєш таким, які вчинки скоюєш».
Інформація регіонального прес-секретаря БЮТи (Харків), 21 січня 2002 р., Настасія ТЕРЕХОВА.
«Зона без Кучми» на площі Свободи
21.01.2002 12:56
14 січня 2002 року в Харкові на площі Свободи відбулася акція «Україна без Кучми», організована обласними відділеннями партій «Блоку Юлії Тимошенко», СПУ, ЛДПУ. Намети, встановлені представниками партій, назвали «Зоною без Кучми»...
Вперше вони з'явилися на площі рік тому в зв'язку з «касетним скандалом» і сумнівним розслідуванням (більше схожим на відсутність будь-якого розслідування) справи по зникненню журналіста Георгія Гонгадзе. Учасниками акції керувало усвідомлення того, що безліч людей переживають такий самій біль і обурення, але не мають можливості заявити про це. Мовчати ж за такої ситуації - підтримувати шлях терору й політичного екстремізму. Повернення наметового містечка через рік означає, що «ми пам'ятаємо й не прощаємо», - одне з гасел представників опозиції.
Рік тому наша потреба висловитися була сприйнята місцевою владою як загроза правлячому режиму. Вони «забули», що Україна - держава демократична, і наявність опозиції саме й свідчить про «торжество демократії». Наметове містечко - «зона без Кучми» протрималося тоді до настання темноти. Міська міліція розгромила його вночі, по-бандитському. Під тиском громадськості міліція змушена була визнати свої дії протизаконними. Опозиція відстояла право голосу, й не лише для себе.
Цього року в міськвиконкомі видали дозвіл на проведення акції, обійшлося без ексцесів. Для оформлення «нашої зони» була використана рекламна продукція Блоку - плакати з зображенням Юлії Тимошенко, прапори партій, банери з прикріпленими гаслами та портретами Георгія Гонгадзе. Всім перехожим також роздавалися листівки, звернені до харків'ян із закликом об'єднатися «в ім'я добра та процвітання України», щоб довести, що «український народ уміє захищатися».
Інформацію про акцію отримали сім газет і чотири телекомпанії м. Харкова.
Того самого дня сюжети вийшли в Новинах АТН (по 7-му каналу) і в Новинах по «Симону». Було показане наметове містечко, плакати з зображенням Юлії Володимирівни і найменш агресивні гасла (як вищезгаданий «Ми пам'ятаємо, ми не прощаємо»). Не ввійшов у кадр плакат ЛДПУ: «Україна без розгнузданої корупції, придушення підприємництва, байдужності до громадянина - це Україна без Кучми».
Журналісти провели опитування населення на тему: «Чи пам'ятаєте Ви, що відбувалося на площі рік тому». (Підтекст: людей не хвилюють події, які послужили приводом для акції.) Опитані (вік 20-40 років) відповідали, що «тоді було таке саме гуляння». (Неподалік від наметового містечка масовик-витівник запрошував перехожих взяти участь у різноманітних іграх.) Як підсумок народної соціології пролунала відповідь: «Політика - це вже не цікаво».
Здається, що подібний висновок свідчить не стільки про те, що «про акцію пам'ятають лише її організатори й ті, хто про це писав», як хотілося резюмувати авторам сюжету, скільки про безсилля ЗМІ, тому що нецікаво завжди те, що незрозуміло. Обивателю неможливо розібратися в суперечливому інформаційному потоці, що навалюється звідусіль. Приміром, по ТБ - на 7-му каналі - показують результати конкурсу серед студентів, який організували люди, близькі до нинішньої адміністрації Харкова. Нагородження номінантів відбувається в концертному залі на тлі величезного - на всю сцену - плаката «За єдність України». І це жодним чином не коментується.
Позиція «не вірити нікому», що виникає як захисна реакція, веде до замикання в собі і байдужості до зовнішніх подій, відмови від спроб впливати на те, що відбувається в країні. ЗМІ в даному випадку не допомагають формуванню активній цивільній позиції, а підштовхують до відмови від неї. Можна згадати як попередження, слова Г.Гонгадзе: «Ти стаєш таким, які вчинки скоюєш».
Інформація регіонального прес-секретаря БЮТи (Харків), 21 січня 2002 р., Настасія ТЕРЕХОВА.