Росія простягає руку допомоги Україні - для виборів
01/23/2002 | Спостерігач
Росія простягає руку допомоги Україні - для виборів
Тараз Кузьо, Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода, 23.01.2002, 13:24
За приготуваннями до українських парламентських виборів уважно стежать не тільки на Заході, але й в Москві. Росія дуже хотіла б заробити на своєму успіху, що увінчав дворічні спроби переорієнтувати українську багатовекторну політику на схід. Основна загроза східному напряму й зростаючому впливу Росії - Віктор Ющенко та його блок "Наша Україна".
В Україні, як і в інших посткомуністичних країнах, підтримка реформаторського курсу, відновлення національної ідентичності та орієнтація на "Європу" тісно пов'язані один з одним. Захід, як правило, підтримує цей набір "політичних тенденцій", сприяючи проведенню реформ та вільних виборів. Так, наприклад, США провели підготовку 25 тисяч членів місцевих виборчих комісій та виділили $200,000 на підтримку регіональних медіа. І, як контраст, основне завдання Росії - затвердити свій вплив всередині України, незважаючи на те, хто перебуває при владі (як це вже сталося в Білорусі).
Протягом останніх двох років клани олігархів-русофілів та їхні ЗМІ все частіше посилаються на змову, засновану на "плані Бжезинського", про який вперше стали говорити російські джерела, близькі до президента Володимира Путіна. "План Бжезинського" - це, начебто, план, розроблений американськими політиками, метою якого є повалення президента Кучми внаслідок "безкровної революції" і заміна його Ющенком. В якості аналогії наводиться повалення Слободана Мілошевича в Сербії в жовтні 2000 року. Передбачувані союзники Ющенка в цьому заколоті - два крила радикальної антикучмівської опозиції: Юлія Тимошенко, його колишній віце-прем'єр, і лідер соціалістів Олександр Мороз.
"План Бжезинського" стояв за скандалом "Кучмагейт", який вибухнув в листопаді 2000, коли були оприлюднені викриваючі президента записи, незаконно зроблені в кабінеті Кучми, що призвело до наймасовіших в історії України виступів опозиції. "План Бжезинського" тоді зіграв класичну дезінформаційну роль, відволікаючи увагу від можливої причетності до скандалу Росії (у змові з групами українських олігархів), оскільки вся вина була покладена на Захід. Після того, як Кучмі вдалося пережити вимоги про відставку, що звучали в 2000-2001 роках, про змову поступово забули. До життя його повернули тільки в листопаді "Київські відомості", газета, що належить СДПУ (О).
Неоднозначний кремлівський стратег та іміджмейкери Путіна Гліб Павловський і Марат Гельман, співвласники Фонду ефективної політики, зробили "плану Бжезинського" гучну рекламу. Крім того, під час нинішньої виборчої кампанії в Україні ФЕП продовжує вести тіньову PR-діяльність спільно з СДПУ(О). Основна їх мішень, і це недивно, - Ющенко, який є заклятим ворогом Медведчука.
У недавньому дослідження, присвяченому зовнішній політиці, яке провела Мережа аналітичних центрів України, тільки СДПУ (О) (крім комуністів) виступає за вступ України в союз Білорусії та Росії. Соціал-демократи також недавно підняли питання про зміну закону "Про мову" від 1989 року, щоб визнати російську другою "офіційною мовою". Однак, такий русофільський популізм не перешкодив СДПУ (О) включити націоналіста і пронатовські налаштованого колишнього президента Леоніда Кравчука в свою першу п'ятірку.
Крім того, есдеки надають істотну підтримку антизахідному і прокучмівському "Руху за єдність" (НРУ (є)), розкольницькій групі, лідером якої є Богдан Бойко. Цей Рух був підозріло створений усього за три дні до того, як вибухнув "Кучмагейт". НРУ (є) і Прогресивні соціалісти грають роль правої і лівої "радикальної опозиції", що насправді контролюється владою, так само як це відбувається в Росії з Ліберально-демократичною партією Жириновського.
НРУ (є) контролює тернопільський "Тризуб" - воєнізоване угруповання, якою керує полковник Євген Філь, що організував заворушення 9 березня 2001 року, щоб дискредитувати антикучмівську опозицію.
Крім того, СДПУ (О) також повторила декілька прийомів чорного PR, які ФЕП раніше успішно використав в Росії. Мова йде про спроби очорнити образ Ющенка, який, на відміну від більшості політиків, має добру репутацію. У ФЕПа також існує домовленість з СДПУ (О) про "консультування передвиборчої кампанії", а 10 його співробітників працюють в ній.
До цього ж відноситься створення фальшивого вебсайту Ющенка, - повторення ходу, зробленого проти московського мера Юрія Лужкова і тогочасного міністра закордонних справ Росії Євгена Прімакова під час парламентських виборів 1999 року.
Мабуть, що ФЕП та їхні союзники есдеки стоять за другим "касетним скандалом", що мав місце на початку січня 2002 року. У ньому фігурували Ющенко та київський мер Олександр Омельченко. Як зазначив Сергій Соболев, заступник голови Партії Реформи й Порядок, останній скандал "ясно вказав на тих, хто організував касетний скандал" в кабінеті Кучми. Не в останню чергу, це пов'язано з тим, які саме передові технології використовувалися в обох випадках. Соболев мав на увазі підозру , уперше висловлену "Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода" в грудні, що СДПУ (О) (разом з Росією) стоїть за записами розмов Кучми.
Останні плівки були обнародувані нещодавно створеною суспільною групою "За доброчесність в політиці", що має близькі зв'язки з есдеками і НРУ (є). Мета цієї акції - дискредитувати Ющенка, створивши враження, що він разом з Омельченком мав намір прибрати віце-спікера Медведчука. Більшість політичних партій засудили обнародування записів, а Омельченко навіть подав позови в суд. Омельченко, чий син є членом блоку Ющенка, а сам він - злісний суперник СДПУ (О), також звинуватив Павловського і ФЕП в низькопробних діях , що "принижують українську національну гідність".
Українські вибори - сцена запеклих геополітичних боїв за майбутню спрямованість України. І все ж таки в України лише два вибори. Або вона може продовжувати баритися й намагатиметься "повернутися до Європи разом з Росією" - а це варіант, якому надають перевагу Кучма та олігархи, що відкладе інтеграцію до Європи навіки і зв'яже долю України з Росією. Або ж вона може пожвавити реформаторський курс, відновити політику "національного будівництва" і увійти до Європу без Росії - саме такий варіант просуває Ющенко та його союзники.
Тарас Кузьо – дослідник Центра російських і східноєвропейських студій, Університет Торонто.
Тараз Кузьо, Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода, 23.01.2002, 13:24
За приготуваннями до українських парламентських виборів уважно стежать не тільки на Заході, але й в Москві. Росія дуже хотіла б заробити на своєму успіху, що увінчав дворічні спроби переорієнтувати українську багатовекторну політику на схід. Основна загроза східному напряму й зростаючому впливу Росії - Віктор Ющенко та його блок "Наша Україна".
В Україні, як і в інших посткомуністичних країнах, підтримка реформаторського курсу, відновлення національної ідентичності та орієнтація на "Європу" тісно пов'язані один з одним. Захід, як правило, підтримує цей набір "політичних тенденцій", сприяючи проведенню реформ та вільних виборів. Так, наприклад, США провели підготовку 25 тисяч членів місцевих виборчих комісій та виділили $200,000 на підтримку регіональних медіа. І, як контраст, основне завдання Росії - затвердити свій вплив всередині України, незважаючи на те, хто перебуває при владі (як це вже сталося в Білорусі).
Протягом останніх двох років клани олігархів-русофілів та їхні ЗМІ все частіше посилаються на змову, засновану на "плані Бжезинського", про який вперше стали говорити російські джерела, близькі до президента Володимира Путіна. "План Бжезинського" - це, начебто, план, розроблений американськими політиками, метою якого є повалення президента Кучми внаслідок "безкровної революції" і заміна його Ющенком. В якості аналогії наводиться повалення Слободана Мілошевича в Сербії в жовтні 2000 року. Передбачувані союзники Ющенка в цьому заколоті - два крила радикальної антикучмівської опозиції: Юлія Тимошенко, його колишній віце-прем'єр, і лідер соціалістів Олександр Мороз.
"План Бжезинського" стояв за скандалом "Кучмагейт", який вибухнув в листопаді 2000, коли були оприлюднені викриваючі президента записи, незаконно зроблені в кабінеті Кучми, що призвело до наймасовіших в історії України виступів опозиції. "План Бжезинського" тоді зіграв класичну дезінформаційну роль, відволікаючи увагу від можливої причетності до скандалу Росії (у змові з групами українських олігархів), оскільки вся вина була покладена на Захід. Після того, як Кучмі вдалося пережити вимоги про відставку, що звучали в 2000-2001 роках, про змову поступово забули. До життя його повернули тільки в листопаді "Київські відомості", газета, що належить СДПУ (О).
Неоднозначний кремлівський стратег та іміджмейкери Путіна Гліб Павловський і Марат Гельман, співвласники Фонду ефективної політики, зробили "плану Бжезинського" гучну рекламу. Крім того, під час нинішньої виборчої кампанії в Україні ФЕП продовжує вести тіньову PR-діяльність спільно з СДПУ(О). Основна їх мішень, і це недивно, - Ющенко, який є заклятим ворогом Медведчука.
У недавньому дослідження, присвяченому зовнішній політиці, яке провела Мережа аналітичних центрів України, тільки СДПУ (О) (крім комуністів) виступає за вступ України в союз Білорусії та Росії. Соціал-демократи також недавно підняли питання про зміну закону "Про мову" від 1989 року, щоб визнати російську другою "офіційною мовою". Однак, такий русофільський популізм не перешкодив СДПУ (О) включити націоналіста і пронатовські налаштованого колишнього президента Леоніда Кравчука в свою першу п'ятірку.
Крім того, есдеки надають істотну підтримку антизахідному і прокучмівському "Руху за єдність" (НРУ (є)), розкольницькій групі, лідером якої є Богдан Бойко. Цей Рух був підозріло створений усього за три дні до того, як вибухнув "Кучмагейт". НРУ (є) і Прогресивні соціалісти грають роль правої і лівої "радикальної опозиції", що насправді контролюється владою, так само як це відбувається в Росії з Ліберально-демократичною партією Жириновського.
НРУ (є) контролює тернопільський "Тризуб" - воєнізоване угруповання, якою керує полковник Євген Філь, що організував заворушення 9 березня 2001 року, щоб дискредитувати антикучмівську опозицію.
Крім того, СДПУ (О) також повторила декілька прийомів чорного PR, які ФЕП раніше успішно використав в Росії. Мова йде про спроби очорнити образ Ющенка, який, на відміну від більшості політиків, має добру репутацію. У ФЕПа також існує домовленість з СДПУ (О) про "консультування передвиборчої кампанії", а 10 його співробітників працюють в ній.
До цього ж відноситься створення фальшивого вебсайту Ющенка, - повторення ходу, зробленого проти московського мера Юрія Лужкова і тогочасного міністра закордонних справ Росії Євгена Прімакова під час парламентських виборів 1999 року.
Мабуть, що ФЕП та їхні союзники есдеки стоять за другим "касетним скандалом", що мав місце на початку січня 2002 року. У ньому фігурували Ющенко та київський мер Олександр Омельченко. Як зазначив Сергій Соболев, заступник голови Партії Реформи й Порядок, останній скандал "ясно вказав на тих, хто організував касетний скандал" в кабінеті Кучми. Не в останню чергу, це пов'язано з тим, які саме передові технології використовувалися в обох випадках. Соболев мав на увазі підозру , уперше висловлену "Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода" в грудні, що СДПУ (О) (разом з Росією) стоїть за записами розмов Кучми.
Останні плівки були обнародувані нещодавно створеною суспільною групою "За доброчесність в політиці", що має близькі зв'язки з есдеками і НРУ (є). Мета цієї акції - дискредитувати Ющенка, створивши враження, що він разом з Омельченком мав намір прибрати віце-спікера Медведчука. Більшість політичних партій засудили обнародування записів, а Омельченко навіть подав позови в суд. Омельченко, чий син є членом блоку Ющенка, а сам він - злісний суперник СДПУ (О), також звинуватив Павловського і ФЕП в низькопробних діях , що "принижують українську національну гідність".
Українські вибори - сцена запеклих геополітичних боїв за майбутню спрямованість України. І все ж таки в України лише два вибори. Або вона може продовжувати баритися й намагатиметься "повернутися до Європи разом з Росією" - а це варіант, якому надають перевагу Кучма та олігархи, що відкладе інтеграцію до Європи навіки і зв'яже долю України з Росією. Або ж вона може пожвавити реформаторський курс, відновити політику "національного будівництва" і увійти до Європу без Росії - саме такий варіант просуває Ющенко та його союзники.
Тарас Кузьо – дослідник Центра російських і східноєвропейських студій, Університет Торонто.