Литвин про громадянське суспільство. Дідусь Кант перевертається
01/25/2002 | Спостерігач
Литвин про громадянське суспільство. Дідусь Кант перевертається в труні
Люба Шара, Вашингтон, www.ПРАВДА.com.ua, 25.01.2002, 13:20
Дідусь Кант перевертається в труні: Володимир Литвин довів його теорію про річ в собі. Жив такий собі голова адміністрації президента, ні з ким не говорив, інтерв’ю майже нікому не давав, а тут взяв і видав від свого імені цілий науковий трактат про громадянське суспільство у київській газеті. Трактат цей, як ніщо інше довів, хто ж такий цей сірий конячка пан Литвин без всіляких там придворних російських іміджмейкерів, псевдопартійної пропаганди й підконтрольних мідія. Das ding an sich, - просльозився дідусь Кант. Не треба, мовляв, нам тут спічрайтерів, самі прохвесори. Взяли і написали. А ми читаємо і плачемо. Читаємо і плачемо.
Свою статтю професор Володимир Литвин будує на запереченні ролі громадянського суспільства в економічному й політичному прогресі. Стаття безграмотна і навряд чи привернула б увагу широкого загалу, якщо б її автором був звичайний собі професор Київського Університету, а не голова президентської адміністрації, який має неабиякий вплив на потік думок українського президента. Саме тому важливо вказати на принципові помилки і ляпсуси, якими просякнуто статтю пана Литвина "Громадянське суспільство: міфи та реальність".
Беруся вказати професору Литвину на хибність його тверджень не тільки як випускник того самого безталанного історичного факультету Київського Університету, який він теж закінчив з червоним дипломом, але і як випускник Університету Джонса Хопкінса, факультет соціології якого пан Литвин у цій же статті вважає найкращим у США.
Спочатку про Гітлера і громадянське суспільство. Пан Литвин стверджує, що конкуренція різних громадських товариств Веймарської республіки привела до потреби у "сильній руці", до перемоги фашизму. Шкода, що пан Литвин на історичному факультеті не вчив західної економіки й не знає, що головною причиною падіння Веймарської республіки була світова економічна криза кінця 20-х років, яка привела до підриву світової кредитної системи.
Обвал Нью-йоркської біржі 1929 року спричинив масове банкрутство, і, відповідно, масове безробіття в усьому світі, включно з Америкою та Німеччиною. США вистояли завдяки існуванню міцних демократичних інституцій і мудрій політиці президента Рузвельта. Веймарська республіка потерпіла поразку, бо в з точки зору демократії - це був велетень на глиняних ногах. Саме серед безробітної молоді Гітлер рекрутував своїх штурмовиків, обіцяючи працевлаштування для всіх німців після приходу до влади фашистів. І гурткове життя, про яке згадує Литвин, тут ні до чого.
Тепер про залежність між економічним добробутом і громадянським суспільством. Ідея громадянського суспільства не те, що не була витіснена промисловою революцію, як це стверджує пан Литвин, а, навпаки, почала набирати своїх сучасних форм саме наприкінці 19-го століття. А от "італійський марксистський теоретик Антоніо Грамши", на противагу твердженням пана Литвина, до сучасного трактування громадянського суспільства не має жодного відношення.
Сучасне трактування громадянського суспільства грунтується не на поглядах італійських комуністів, а на класичній західній економічній теорії. Фундаментом цієї теорії є твердження про обмеженість ресурсів. Усі ресурси є обмеженими, і різні члени суспільства мають різні погляди на те, як ці ресурси використовувати.
Громадянське суспільство – це не "інтернетівський перелік добровільних організацій", як стверджує пан Литвин, а механізм, форум, майдан, який дає можливість різним соціальним групам представити свою точку зору на те, як розподілити вироблений суспільством продукт. Соціальні групи висловлюють свою точку зору різним способом, в тому числі й через політичні партії, які пан Литвин чомусь протиставляє громадським об'єднанням.
Корея, на яку посилається професор Литвин, для свого економічного росту використовує саме західну економічну модель Адама Сміта, а не ленінське сміття, яке пан Литвин так часто конспектував у Червоному корпусі Київського Університету. Проблема незахідних суспільств, у тому числі й України, полягає в тому, що вони дивляться на західну економічну теорію, як на великий супермаркет, де те, що подобається – можна купити, а те, що не подобається – залишити на полиці. А ось вам дзуськи: хочете кататися, пане Литвин, навчіться й саночки возити. Тут акція! Все продається в одному пакеті: як вам економічний добробут, то тут вам і свобода преси.
Громадянське суспільство є найрозвиненішим там, де навіть найменші з меншин мають право голосу і впливу на прийняття рішень. Закриваючі рота опозиції влада відтісняє її у закуток політичного життя, маргіналізує й радикалізує опозицію. У суспільстві створюється диспропорція між тими, хто створює суспільний продукт, і тими, хто його споживає. Останніх в Україні називають олігархами. Саме ця диспропорція привела до заворушень у Кореї, а зовсім не створення профспілок, як стверджує пан Литвин.
Голова президентської адміністрації має рацію, коли стверджує, що от, мовляв, економіка росла там-то і там-то без демократії. Шкода, що освічений пан Литвин не розуміє різницю між економічним зростанням і економічним розвитком, що звучить подібно, але означає трохи різні речі. Економічне зростання – це не що інше, як ріст ВВП. І цього можна досягти примусивши, наприклад, всіх працювати 24 години на день безкоштовно. Стверджую, що перші два роки у Вас дійсно буде шалений ріст ВВП. Здається був такий прем’єр в Україні – Пустовойтенко, який практикував подібні речі з місцевими урядовцями.
Економічне зростання – це створення системи інституцій, які забезпечують доступ усіх верств населення до створення і, найголовніше, розподілу національного багатства. Що, в свою чергу, веде до довготривалого і стабільного економічного зростання. Перелік таких інституцій включає існування справді незалежної судової системи, незалежних ЗМІ, громадського контролю над каральними органами, вільних профспілок, приватної власності на землю та багато чого іншого. Єдине, чого цей список не включає, так це ніким не обрану президентську адміністрацію з її сірими, чорними, й іншими кардиналами.
Тепер про відверті ляпсуси у статті освіченого пана професора. Він стверджує, мовою оригіналу: "Сильно преувеличено и представление об эффективности гражданских движений в других сферах – политической, организационной, интеллектуальной... Оба захода "Солидарности" (це про Польшу –Л.Ш) во власть были сопряжены с хозяйственным и моральным упадком."
Шкода, що професор Литвин не ознайомлений з основними віхами сучасної історії Польщі. Ось деякі факти. Лідера Польської "Солідарності" Леха Валенсу було обрано президентом Польщі в 1990 році. Його прихід до влади супроводжується першими вільними місцевими виборами, а наступного року – парламентськими. Формується перший некомуністичний уряд. Шкода, що голова української президентської адміністрації вважає такий розвиток подій "хозяйственным и моральним упадком".
Серед пріоритетів нового польського уряду – адміністративна реформа, зміна системи публічних фінансів, загальна демократизація країни. Впровадженням адміністративної реформи в життя керує Єржи Регульський – професор університету, громадський активіст, який почав працювати над темою місцевого самоврядування ще за часів військового стану в Польщі. Саме Єржі Регульські очолив групу, яка в складі Солідарності займалася розробкою адміністративної реформи. Саме Регульський стає першим міністром місцевого самоврядування в Польші. Очевидно, панові Литвину важко уявити, що існують країни, де міністрами стають громадські активісти, а не генерали і не директори металургійних заводів.
Новий уряд Леха Валенси прийняв вісім законів, які вибудовали принципово нову систему місцевого самоврядування в Польщі, провели перші вільні місцеві вибори. Міста отримали землю у власність, почали купувати й продавати її, створивши тим самим ринок нерухомості. Міста зруйнували місцеві монополії, бо припинили фінансувати неприбуткові державні підприємства. І багато чого іншого позитивного відбулося за часів президентства Леха Валенси. Якщо ж хтось хоче що-небудь сказати про досягнення української адміністративної реформи, нехай поїдуть до Краснодону, чи то до Нікополя, або до Канева, де рівень зубожіння і безправності місцевої влади дійшов до краю.
І, нарешті, про дрібниці. Університет, який так любить премудрий пан Литвин називається не Джона Хопкінса, а Джонса Хопкінса. Наскільки я пам’ятаю, єдине чому нас добре вчили у Київському Університеті, так це правильно цитувати прізвища. Слава богу, що дідусь Кант помер.
Люба Шара, Вашингтон, www.ПРАВДА.com.ua, 25.01.2002, 13:20
Дідусь Кант перевертається в труні: Володимир Литвин довів його теорію про річ в собі. Жив такий собі голова адміністрації президента, ні з ким не говорив, інтерв’ю майже нікому не давав, а тут взяв і видав від свого імені цілий науковий трактат про громадянське суспільство у київській газеті. Трактат цей, як ніщо інше довів, хто ж такий цей сірий конячка пан Литвин без всіляких там придворних російських іміджмейкерів, псевдопартійної пропаганди й підконтрольних мідія. Das ding an sich, - просльозився дідусь Кант. Не треба, мовляв, нам тут спічрайтерів, самі прохвесори. Взяли і написали. А ми читаємо і плачемо. Читаємо і плачемо.
Свою статтю професор Володимир Литвин будує на запереченні ролі громадянського суспільства в економічному й політичному прогресі. Стаття безграмотна і навряд чи привернула б увагу широкого загалу, якщо б її автором був звичайний собі професор Київського Університету, а не голова президентської адміністрації, який має неабиякий вплив на потік думок українського президента. Саме тому важливо вказати на принципові помилки і ляпсуси, якими просякнуто статтю пана Литвина "Громадянське суспільство: міфи та реальність".
Беруся вказати професору Литвину на хибність його тверджень не тільки як випускник того самого безталанного історичного факультету Київського Університету, який він теж закінчив з червоним дипломом, але і як випускник Університету Джонса Хопкінса, факультет соціології якого пан Литвин у цій же статті вважає найкращим у США.
Спочатку про Гітлера і громадянське суспільство. Пан Литвин стверджує, що конкуренція різних громадських товариств Веймарської республіки привела до потреби у "сильній руці", до перемоги фашизму. Шкода, що пан Литвин на історичному факультеті не вчив західної економіки й не знає, що головною причиною падіння Веймарської республіки була світова економічна криза кінця 20-х років, яка привела до підриву світової кредитної системи.
Обвал Нью-йоркської біржі 1929 року спричинив масове банкрутство, і, відповідно, масове безробіття в усьому світі, включно з Америкою та Німеччиною. США вистояли завдяки існуванню міцних демократичних інституцій і мудрій політиці президента Рузвельта. Веймарська республіка потерпіла поразку, бо в з точки зору демократії - це був велетень на глиняних ногах. Саме серед безробітної молоді Гітлер рекрутував своїх штурмовиків, обіцяючи працевлаштування для всіх німців після приходу до влади фашистів. І гурткове життя, про яке згадує Литвин, тут ні до чого.
Тепер про залежність між економічним добробутом і громадянським суспільством. Ідея громадянського суспільства не те, що не була витіснена промисловою революцію, як це стверджує пан Литвин, а, навпаки, почала набирати своїх сучасних форм саме наприкінці 19-го століття. А от "італійський марксистський теоретик Антоніо Грамши", на противагу твердженням пана Литвина, до сучасного трактування громадянського суспільства не має жодного відношення.
Сучасне трактування громадянського суспільства грунтується не на поглядах італійських комуністів, а на класичній західній економічній теорії. Фундаментом цієї теорії є твердження про обмеженість ресурсів. Усі ресурси є обмеженими, і різні члени суспільства мають різні погляди на те, як ці ресурси використовувати.
Громадянське суспільство – це не "інтернетівський перелік добровільних організацій", як стверджує пан Литвин, а механізм, форум, майдан, який дає можливість різним соціальним групам представити свою точку зору на те, як розподілити вироблений суспільством продукт. Соціальні групи висловлюють свою точку зору різним способом, в тому числі й через політичні партії, які пан Литвин чомусь протиставляє громадським об'єднанням.
Корея, на яку посилається професор Литвин, для свого економічного росту використовує саме західну економічну модель Адама Сміта, а не ленінське сміття, яке пан Литвин так часто конспектував у Червоному корпусі Київського Університету. Проблема незахідних суспільств, у тому числі й України, полягає в тому, що вони дивляться на західну економічну теорію, як на великий супермаркет, де те, що подобається – можна купити, а те, що не подобається – залишити на полиці. А ось вам дзуськи: хочете кататися, пане Литвин, навчіться й саночки возити. Тут акція! Все продається в одному пакеті: як вам економічний добробут, то тут вам і свобода преси.
Громадянське суспільство є найрозвиненішим там, де навіть найменші з меншин мають право голосу і впливу на прийняття рішень. Закриваючі рота опозиції влада відтісняє її у закуток політичного життя, маргіналізує й радикалізує опозицію. У суспільстві створюється диспропорція між тими, хто створює суспільний продукт, і тими, хто його споживає. Останніх в Україні називають олігархами. Саме ця диспропорція привела до заворушень у Кореї, а зовсім не створення профспілок, як стверджує пан Литвин.
Голова президентської адміністрації має рацію, коли стверджує, що от, мовляв, економіка росла там-то і там-то без демократії. Шкода, що освічений пан Литвин не розуміє різницю між економічним зростанням і економічним розвитком, що звучить подібно, але означає трохи різні речі. Економічне зростання – це не що інше, як ріст ВВП. І цього можна досягти примусивши, наприклад, всіх працювати 24 години на день безкоштовно. Стверджую, що перші два роки у Вас дійсно буде шалений ріст ВВП. Здається був такий прем’єр в Україні – Пустовойтенко, який практикував подібні речі з місцевими урядовцями.
Економічне зростання – це створення системи інституцій, які забезпечують доступ усіх верств населення до створення і, найголовніше, розподілу національного багатства. Що, в свою чергу, веде до довготривалого і стабільного економічного зростання. Перелік таких інституцій включає існування справді незалежної судової системи, незалежних ЗМІ, громадського контролю над каральними органами, вільних профспілок, приватної власності на землю та багато чого іншого. Єдине, чого цей список не включає, так це ніким не обрану президентську адміністрацію з її сірими, чорними, й іншими кардиналами.
Тепер про відверті ляпсуси у статті освіченого пана професора. Він стверджує, мовою оригіналу: "Сильно преувеличено и представление об эффективности гражданских движений в других сферах – политической, организационной, интеллектуальной... Оба захода "Солидарности" (це про Польшу –Л.Ш) во власть были сопряжены с хозяйственным и моральным упадком."
Шкода, що професор Литвин не ознайомлений з основними віхами сучасної історії Польщі. Ось деякі факти. Лідера Польської "Солідарності" Леха Валенсу було обрано президентом Польщі в 1990 році. Його прихід до влади супроводжується першими вільними місцевими виборами, а наступного року – парламентськими. Формується перший некомуністичний уряд. Шкода, що голова української президентської адміністрації вважає такий розвиток подій "хозяйственным и моральним упадком".
Серед пріоритетів нового польського уряду – адміністративна реформа, зміна системи публічних фінансів, загальна демократизація країни. Впровадженням адміністративної реформи в життя керує Єржи Регульський – професор університету, громадський активіст, який почав працювати над темою місцевого самоврядування ще за часів військового стану в Польщі. Саме Єржі Регульські очолив групу, яка в складі Солідарності займалася розробкою адміністративної реформи. Саме Регульський стає першим міністром місцевого самоврядування в Польші. Очевидно, панові Литвину важко уявити, що існують країни, де міністрами стають громадські активісти, а не генерали і не директори металургійних заводів.
Новий уряд Леха Валенси прийняв вісім законів, які вибудовали принципово нову систему місцевого самоврядування в Польщі, провели перші вільні місцеві вибори. Міста отримали землю у власність, почали купувати й продавати її, створивши тим самим ринок нерухомості. Міста зруйнували місцеві монополії, бо припинили фінансувати неприбуткові державні підприємства. І багато чого іншого позитивного відбулося за часів президентства Леха Валенси. Якщо ж хтось хоче що-небудь сказати про досягнення української адміністративної реформи, нехай поїдуть до Краснодону, чи то до Нікополя, або до Канева, де рівень зубожіння і безправності місцевої влади дійшов до краю.
І, нарешті, про дрібниці. Університет, який так любить премудрий пан Литвин називається не Джона Хопкінса, а Джонса Хопкінса. Наскільки я пам’ятаю, єдине чому нас добре вчили у Київському Університеті, так це правильно цитувати прізвища. Слава богу, що дідусь Кант помер.
Відповіді
2002.01.25 | Augusto
Якщо це правда, які ж обсери!
Оце ділок! Це до того було як його по голові бабахнули, чи після того? Для цікавих, в Розробках стоїть перша книга Ж.Ж. Русо "Суспільна угода", де можете розширити погляд на необхідність громадянського суспільства як фундамента законної влади та основи функціонування справедливої держави.П.М. В Німеччині за часів Веймарської республики не було досвіду демократії, бо до того там була монархія - недемократична форма правління, диви щоб цей das Ding, який an sich не накликав чогось!
П.П.М. Отакого до Академії наук? Q-чмо, Q-чмо. Хіба там вже всі такі?
2002.01.25 | DevRand
Ой вей, яка класна річ!
Мля, хто б він не був, чи то ідіот чи то "теоретик" який кучманоїдну теоретичну базу зводить, кращої характеристики важко придумати, ніж ця стаття. В досьє її обов"язково, і прийдеться таки щось робити щоб минула нас чаша сія... ;)2002.01.25 | Augusto
Та кляча на которой єзділ віновнік плача
ГРАЖДАНСКОЕ ОБЩЕСТВО: МИФЫ И РЕАЛЬНОСТЬВладимир ЛИТВИН
глава Администрации Президента,
член-корреспондент Национальной Академии наук Украины,
профессор
Историческая справка
"Гражданское общество" -- термин античного обществоведения, встречающийся у древнеримских (Цицерон) и даже у древнегреческих (Платон) авторов, в значении -- "сообщество граждан города-государства". В работах авторов эпохи Просвещения и нового времени (от Пейна до Гегеля) термин приобрел иное значение: сеть гражданских объединений по интересам, параллельная государственным структурам. Новое мышление отражало новую экономическую действительность -- расцвет частной собственности, рынка и буржуазии. В 19 веке концепция гражданского общества пришла в упадок, вытесненная промышленной революцией. Вновь вошла в моду после Второй мировой войны, когда итальянский марксистский теоретик Антонио Грамши предложил рассматривать гражданское общество как сеть независимых политических инициатив, активисты которых являются естественными союзниками коммунистов в борьбе против буржуазной диктатуры. В 70--80-х годах "гражданское общество" в этом понимании считалось организационной крышей для всех форм борьбы против авторитарных режимов в Латинской Америке и Восточной Европе. В 90-х годах прошлого века "гражданское общество" стало рассматриваться некоторыми политическими мыслителями как реальная альтернатива существующей системе политических партий -- наряду с другими теориями "третьего пути" (общество самоуправления, анархосиндикализм и т.д.). Концепция, став ключевым элементом "духа времени", обросла многочисленными мифами, воспринимаемыми некритически. Вот некоторые из них.
Гражданское общество формируется вокруг неправительственных организаций
Отнюдь. Гражданское общество действительно чаще всего ассоциируется с шумным активизмом неправительственных организаций, борющихся за "общественное благо" вообще: за окружающую среду, права человека, равноправие женщин, справедливые выборы, против коррупции и "за все хорошее". Но всякое отождествление гражданского общества с неправительственными организациями -- глубокое заблуждение. Концепция гражданского общества с любом толковании включает в себя все организации и объединения, стоящие вне государственных структур. В политологии они именуются объединениями по интересам. Наряду с неправительственными организациями социально-политической ориентации, сюда входят профсоюзы, торговые палаты и профессиональные коллегии и синдикаты (адвокатов, врачей и т.д.), этнические ассоциации и, кстати, те же политические партии. Но сюда входит также широчайший спектр объединений, не имеющих социально-политической программы: религиозные, студенческие, спортивные и культурные общества (от кружков любителей хорового пения до клубов спортивных болельщиков и добровольных пожарных).
Неправительственные организации, разумеется, играют в развивающихся странах немаловажную роль, оказывая на правительства корректирующий прессинг и консультируя политиков про специальным вопросам. Однако удельный вес более традиционных сегментов гражданского общества превышает вес неправительственных организаций тысячекратно. Сверх того, такие объединения по интересам, как церкви, профсоюзы, палаты, спортивные клубы и так далее, имеют, в отличие от неправительственных организаций, широкую членскую базу и отечественные источники финансирования. Неправительственные организации, борющиеся за "общественное благо", растут как грибы после дождя, однако рекрутируют свои кадры из весьма узкой прослойки вездесущих элитных активистов, ничем не связанных с теми, от имени которых они выступают. Соответственно в финансировании своей деятельности они на сто процентов зависят от иностранных спонсоров.
Гражданское общество преследует благородные цели
Все зависит от того, цели каких негосударственных объединений вы предпочитаете брать за основу -- Армии спасения или преступной группировки "Луганская бригада". И та, и другая являются составной частью гражданского общества. После восточноевропейских революций стало модным коварное и ложное представление о том, что в "гражданское общество" идут лучшие люди с чистыми помыслами, пекущиеся разве что о благе народа. Достаточно одного беглого взгляда на интернетовский перечень добровольных объединений, чтобы стало ясно, что гражданское общество -- это широко раскрытый веер организаций с самыми противоречивыми установками, в которых сгруппированы люди добрые, злые и просто чудаковатые. Комментируя конфликт в Боснии, американский публицист Дэйвид Рифф заметил: "Лидер местных сербов Радован Караджич представляет помыслы и чаяния сербского населения так же верно, и посему может смело претендовать на роль героя гражданского общества с тем же правом, как и Вацлав Гавел. Те же, кто пытается ограничить гражданское общество исключительно душелюбами и моральными апостолами, превращают всю концепцию из политической и социологической в теологическое учение".
Мысль о том, что гражданское общество автоматически способствует достижению общественного блага, несостоятельна по меньшей мере по двум причинам. Во-первых, общественное благо -- это не богоданность, не абсолютная категория, не конкретное состояние вещей, это идея, выходящая победителем из общественной борьбы. Общественным благом может быть в одно и то же время незагрязненная окружающая среда и низкие цены на энергию, свободная торговля и максимальная занятость населения, свобода слова и защита от оскорблений и клеветы. И самый последний пример -- полная безопасность общества и неограниченные свободы (собраний, шествий, даже тайна переписки и так далее). Что из этого большее общественное благо? Одно благо всегда достигается за счет ущемления другого блага. Гражданские объединения, имеющие в виду всегда только один аспект действительности (скажем, ассоциации охотников или общества охраны животных), по определению не могут разделять одни и те же взгляды касательно общественного блага и никак не заинтересованы в нахождении баланса между крайностями. Борьба за толкование того, что есть общественное благо на данный момент, ведется не между гражданским обществом с одной стороны и "мальчишами-плохишами" с другой, а всегда и только между различными силами самого гражданского общества.
Во-вторых, все составляющие гражданского общества имеют собственные экономические интересы. Даже так называемые "некоммерческие" организации, вроде ассоциаций домовладельцев и профсоюзов, яростно отстаивают экономические интересы своих членов. Каким бы бескорыстием ни отличались действия отдельных героев, всегда находится способ оприходовать их героизм.
Сильное гражданское общество -- гарант демократии
Идея соблазнительная, но недоказуемая. Действительно, активное развитое гражданское общество может дисциплинировать государство, продвигать интересы различных групп населения, обеспечивать их активное участие в политической жизни. Но немало и примеров того, что резкое усиление гражданского общества может быть симптомом опасного ослабления политических структур. Профессор Принстонского университета Шери Берман в 1997 году выступил со статьей "Играя в кегли с Гитлером", в которой дал отрезвляющий анализ роли гражданского общества в Веймарской Республике. Германия 20--30-х годов отличалась замечательно богатой кружковой жизнью (почти поголовно немцы были членами тех или иных профессиональных ассоциаций и культурных объединений), что, по идее, должно вести к укреплению демократических институтов. Берман, однако, утверждает обратное: гипертрофированное гражданское общество не только не гарантировало победу демократии и либеральных ценностей в Германии, но, наоборот, подорвало их. Слабые политические структуры Веймарской Республики были не в состоянии удовлетворить завышенные и противоречивые запросы конкурирующих гражданских объединений, что и привело в результате к размаху националистических, популистских движений, к чувству потребности "сильной руки" и к возникновению нацистской партии. Плотность и структурированность гражданского общества, по мнению ученого, только облегчила нацистам процесс создания динамичной политической машинерии.
Но даже в странах устоявшейся демократии, где сильны политические институты, есть основания сомневаться в истинности простенькой формулы "чем больше гражданского общества, тем лучше". Уже в 60-х годах некоторые социологи предупреждали, что преувеличенное влияние групп интересов и групп давления может подорвать функционирование представительских институтов и систематически искажать результаты процессов принятия решений в пользу группировок с большими финансовыми возможностями, с лучшими связями или попросту с лучшей организацией. В 90-х годах этот процесс усиления лоббистских группировок получил название "демосклероз общества".
Демократия -- гарант сильного гражданского общества
И здесь прямой пропорциональности нет. Япония, к примеру, является стабильной демократией уже полвека, однако же в ней крайне слабы именно те проявления активизма, которые в США и Европе считаются воплощением гражданского общества: охрана окружающей среды и потребителей, защита прав человека и женского равноправия. Франция и Испания -- примеры вполне демократических стран, где налицо весьма сильное государство и относительно слабая союзная жизнь. Плюрализм и право политического выбора обеспечивают здесь политические партии и механизм демократических выборов. Некоторые американские политаналитики критикуют за это Францию, Испанию и Японию. Однако те отвечают, что живут в соответствии с собственной традицией отношений между гражданином и государством. Аргумент, по которому демократия не является подлинной, если не опирается на гражданское общество американского толка, не только фальшив, но и опасен -- он ведет к убежденности в том, что демократия может быть либо американской, либо никакой.
Гражданское общество -- залог экономического успеха
И в этом отношении все не так просто. Хотя энтузиасты и уверены в том, что активное, развитое гражданское общество ведет к росту частного предпринимательства, предлагают правительствам работающие хозяйственные идеи и следят за тем, чтобы государство не душило экономику, практика доказывает -- между экономическим ростом и гражданским обществом нет прямо пропорциональной зависимости.
Сравним два примера. Экономическое чудо в Южной Корее свершилось при полном подавлении гражданского общества. Лишь в 80-х годах, когда военный режим ослабил хватку, начали появляться профсоюзы, студенческие движения и прочие организации. Они внесли решающий вклад в демократизацию страны, но в невиданном экономическом подъеме их заслуги нет -- наоборот, темпы хозяйственного роста постепенно сошли на нет.
Прямая противоположность -- Бангладеш. По каким-то историческим причинам эта страна традиционно богата гражданским активизмом: здесь действуют тысячи неправительственных организаций, правозащитных объединений и добровольных союзов помощи бедным. Однако другим богатством Бангладеш похвалиться не может, будучи одной из беднейших стран мира с доходом на душу населения 350 процентов в год.
Разумеется, хорошо структурированное гражданское общество может быть естественным партнером рыночной экономики. При высоком стандарте жизни у граждан есть время и деньги для общественной нагрузки. Но усматривать причинно-следственную связь между расцветом гражданского общества и расцветом экономики -- значит предаваться самообману. Вот вам американский опыт: в 1995 году гуру американской социологии, профессор Гарвардского университета Роберт Путман своей статьей "Убыток социального капитала Америки" произвел эффект разорвавшейся бомбы. Он показал, что в 90-х годах кружковая, коммунальная и союзная жизнь Соединенных Штатов вступила в фазу настоящего кризиса. Однако, как известно, именно в этот период Америка переживала невиданную ранее конъюнктуру и хозяйственный рост.
Некоторые экономисты даже считают, что однобокое развитие гражданского общества и его чрезмерное влияние могут серьезно тормозить народнохозяйственный процесс. В частности, традиционная сила латиноамериканских профсоюзов, по их мнению, несет ответственность за нынешний аргентинский и бразильский кризис.
Сильно преувеличено и представление об эффективности гражданских движений в других сферах -- политической, организационной, интеллектуальной. Польша -- единственная посткоммунистическая страна, где гражданское движение (отчасти профсоюзное, отчасти правозащитное) трансформировалось в партийные политические силы, прорвавшиеся к реальной власти (президентство, правительство). Оба захода "Солидарности" во власть были сопряжены с хозяйственным и моральным упадком. В ходе последних выборов партии, сложившиеся на основе гражданских движений, были стерты с политической карты Польши -- возможно, навсегда. Чуть раньше то же произошло с президентом Валенсой -- бывшем символом политизации гражданского общества.
Гражданское общество не стоит правительству ни копейки
И это не верно. Точнее, верно только до тех пор, пока оно борется с диктатурой и находится на содержании чужих правительств и спонсоров. Но в условиях демократии активизм переходит на иждивение внутреннего бюджета. Гранты, пособия, финансовые спецпроекты, освобождение от налога -- обычные рамки деятельности гражданских объединений. Университет Джона Хопкинса -- лучший факультет социологии в США -- провел обширное сравнительное исследование некоммерческого сектора в стране. Обнаружилось, что "несмотря на огромное количество фондов и корпоративных специализированных программ, правительственный бюджет все еще остается главным источником финансирования некоммерческих организаций и вдвое превышает объем частных пожертвований".
Гражданское общество становится глобальным
Успех Международной кампании по запрету пехотных мин или организации "Врачи без границ" склоняет к мысли о формировании транснационального гражданского общества, о глобальной гражданской политике. Тезис не лишен оснований, но должен восприниматься с известной сдержанностью. Во-первых, транснациональное гражданское общество не так ново, как может показаться, и в прошлом имело свои периоды подъема и упадка. Таким транснациональным обществом с колоссальным влиянием на политику своего времени была, к примеру, Римско-католическая церковь. Движение в защиту мира. Пагуошское движение. Во-вторых, подавляющее большинство активистских движений в развивающихся и посткоммунистических странах -- чистая проекция западных объединений, фактические филиалы зарубежных неправительственных организаций. Их "глобальность" сомнительна и неспонтанна. В-третьих, глобализация институтов гражданского общества так же неоднозначна, как деятельность объединений в рамках национальных государств -- может быть полезной или вредной, в зависимости от обстоятельств. Объединяются не только правозащитники всех стран -- растет координированность экстремистских группировок, глобализируется для совместных проектов преступный мир. Те, кто констатирует, что международный терроризм перестал опекаться государствами и стал самостоятельной интернациональной силой, не всегда понимают, что говорят. А говорят буквально следующее: террор осуществляют взбесившиеся и глобализированные сегменты гражданского общества.
Демифологизация гражданского общества -- попытка вернуть его с облаков на землю. И сделать тем самым термин пригодным к пользованию. В противном случае, несбыточные ожидания могут привести к болезненному разочарованию, связанному с чувствительными потерями -- как и произошло, к примеру, с инвесторами, вложившими свои сбережения в акции "новой экономики".
2002.01.25 | Augusto
Боже! Боже! Боже! може це сон?
Ось вам ідеолог Q-чмізму! Потім я, мабуть, розберу її (клячу, бо це не стаття, це марення совка), а зараз я в трансі! І ці люди хочуть щоб до них ставилися серьйозно?2002.01.25 | Пані
Ні, це маніхвест поліційної держави
Ну а серьйозно чи ні до цього ставитися, то залежить від ступені віддаленості від тої держави та ступені внутрішньої свободи."Свобода невозможна если ее не гарантирует государство". Геббельс відпочиває.
2002.01.25 | Максим’як
Re: Ні, схоже він доказує закономірність поліційної держави
яка є тепер в Україні. Він надто наївний, цей Литвин, що собі дозволяє публічно обговорювати такі складні речі.Не хочу вдаватися в глибоку критику, але Шара дійсно пару разів промахнулася.
Реально виглядає так, що тільки автократизм може після тоталітаризму бути успішним і давати певне економічне прискорення.
Це ми маємо сьогодні і в Китаї. Просто автократія це влада не для дураків.
Це ще говорилося в кінці 80-х, на зорі незалежності.
2002.01.25 | Augusto
Шара дійсно промахнулася.
Бо теж точно не розуміє вираз "громадянське суспільство", але в інших місцях точно "в яблочко". Пане Максим'як, Ви дійсно вважаєте, як отой "прахвєсор", що "громадянське суспільство це низка клубів "па-інтєрєсам"?Та те, що всі протофашистські держави були "дуже демократичні"? такий собі стрибок від монархії до "громадянського суспільства" а-ля прахвєсор?
І ще я офіційно заяявлюю про наявність громадянського суспільства в Японіі!
2002.01.25 | Максим’як
Re: Шара дійсно промахнулася.
Основна проблема статті полягає у формулюванні означення “громадянське суспільство”.
Не буду повторювати його формулювання, але те чого він притримується і вважає громадянським суспільством таке, в якому система інституцій державної влади є зрівноважена системою громадських інституцій. Тобто таке суспільство має дві складових громадську і державної влади.
(Те, що Ви кажете про вільних у вільній, то це десь там в історії, біля Томаса Мора залишилося.)
Друга його думка:
Безконтрольне існування і розвиток громадської складової (а зрозуміло, що це є різні інституції) приводить до хаосу, популізму і руйнування всієї суспільної системи – громадянського суспільства. Тут він бере собі в підтвердження приклади, коли громадська складова була формальна (як в совєтах, Чілі) або була регульована владою (Китай тепер), або саморегульована розумною доцільністю, побудованою на історичних традиціях чи ментальності народу (Японія).
Висновок, який він робить:
Не ідеалізувати можливості громадянського суспільства в розумінні вседозволеності в розвитку його громадської складової.
Чим шкідлива його стаття та інші висновки:
1. Невмінням до кінця чітко висловити думку (це що я написав, то це моя думка, яку я відфільтрував з його тексту)
2. В умовах поліцейської держави, яка в нас є, такі невиразні роздуми можуть свідчити про виправдання існуючого режиму чи потребу введення більш жорстокішого режиму.
3. Такі роздуми голови АП та лідера одного з партійних блоків, не вдаюся в їх наукову корректність, сіють тільки паніку серед світової громадськості (наш народ вже до всього привик).
4. Те, що він чомусь вголос і публічно обговорює ці питання, свідчить, що в країні контроль за громадською складовою відданий повністю в руки спецслужб, які звітуються тільки перед Кучмою і то, напевно, як їм заманеться.
Вертаючись до мого попереднього допису, хочу наголосити, що Литвин є або наївний, обговорюючи вголос дуже делікатні моменти, що в жодній країні представник влади цього би собі не дозволив, або планує переворот чи шукає відповіді на бардак в країні не в тому напрямку??? Крім того є дуже багато формальних приводів, навіть, не професору гуманітарних наук, мати зауваження до тексту.
Здається, я зрозумів про що ця стаття, тільки не зрозумів - нащо Литвин її написав?
2002.01.25 | Augusto
Досить!
Він вважає "громадянськім суспільством" клуби "по інтересах"! Ніяких складових, цитуйте його маячню інакше!Це крах і не списано це все, це його власна маячня, надруковано в жовтих "Fuckтах", 19 січня 2002 року, підпис, титули, Пі(сю)Арників йому не треба - він сам собі Пі(сю)Арник!
2002.01.25 | Максим’як
Re:Затра витягнуть із каналізаційної труби Литвина
тобто однофамільця його і жовті "Fuckти" напишуть, що то інший Литвин був і вони його найдуть, хоч то важко, бо в Києві є 200 тисяч Литвинів.Або жовті "Fuckти" розкажуть всім, що Володимир Литвин (справжній) ніколи не відправляв в редакцію такої статті, хоч вона прийшла поштою за його підписом і доблесні смірновці почнуть шукати відправника, як раніше шукали відправника прального порошку Лотос.
Ці ж жовті "Fuckти" самі все затіяли, Люба Шара десь заокеаном – з неї спросу.
Herr Augusto, а що говорити про простого українського виборця? Громадянське суспільство?
В мене були сумніви нащо він таку статтю написав, але стосовного його причетності до плагіату, то я на 100% відкидаю. Можете мені повірити.
Ці всі акції в інтернеті добре сплановані.
Про Щару, то після її перекрученого репортажу про здоровкання Ющенка із Мельниченком, я взагалі осторожно відношуся. "Фактів" взагалі не читаю. "Обком", після кількох перекручувань, теж для мене нульова сторінка. За "правду", то ми вже давно на Притулу тут наїзджали за необ"єктивність і перекручування. за "День" теж мовчу, бо тав вже рівень деколи прямо дитячий "Ющенко з"їв наше сало".
Я поважав Костю Боднаренка, а він теж тепер включився і пише тенденційні статті, Наталка Балюк теж. Кілька днів тому Пономарчук, потім Коробова? Список можна продовжувати.
Складається враження, що на журналістський ринок викинуто мільйони баксів, бо тиску кучмівського ніби не видно. Отже купляють.
Про яку свободу преси мова, та вони багатьом таким журналістам і на... не потрібна. Їм краще продатися.
Ті, що не продаються сидять за гратами, або на тому вже світі. А їх і не так багато.
2002.01.26 | sg
Bachyly?:
"будучи одной из беднейших стран мира с доходом на душу населения 350 процентов в год."2002.01.26 | Augusto
Оце віра в ідеали!
Внизу стоїть стаття з якої дралося, чи воно плагіат, не знаю, бо перекручене, враження, що читалося навкіс та з ментальним "фільтром" - дуже хотілося щось прочитати, то і прочитали. Не вірю, щоб в когось з 200.000 Литвінів так співпали титули - "прахвєсор", Окодємєя наук, АП (це ж адміністрація президента? чи ні?), статтю було надруковано не сьогодні, тому теж cxодиться - "Fuckти" ніхто не читає. Такі "ідеї" дуже шкідливі, тому якщо Ющенко хотів забрати собі Литвина, що ж, того краще не робити, бо він - дурень, спочатку він починає цитувати Леніна (може то я задумав, бо в Розробках я пунктирно написав про Q-0чмівську "еліту", яка вся вчилася в партшколах, а то було задоооовго до того яk), потім вилітає з дурними вигадками, краще з розумним загубити, ніж з дурнем знайти.якщо хочете, можемо знайти альтернативну концепцію - громадянського суспільства в Україні нема і завтра не з'явиться, тому є потрібним план руху в напрямку такого суспільства, залишати це "прахвєсорам" неможливо, бо вони дуркують.
А брехати, нехай брешуть, це брехуни-Pro, чого ж там ще шукати?
2002.01.26 | Пані
Це все проіскі Павловського та...
... примнувшєго к нєму Рабіновіча. Ну як жеж ви не додумалися?Не винуватий він (Литвин), вона сама (статя) до нього прийшла!!!
2002.01.25 | Пані
А маніфест що не закономірність доказує?
Усі відомі мені маніфести сами цим і займалися.Максим’як писав(ла):
> Не хочу вдаватися в глибоку критику, але Шара дійсно пару разів промахнулася.
Я ще її взагалі не читала, почала з оригіналу. Мої репліки до Шари взагалі не стосуються.
> Реально виглядає так, що тільки автократизм може після тоталітаризму бути успішним і давати певне економічне прискорення.
Ага, от так у всіх європейських постсоціалістичних країнах (мінус Україна, Білорусія та Росія) виглядає. Чи в Чехії, Угорщині або НДР тоталітаризму не було. Чомусь Китай для вас аргумент, а Європа не аргумент.
> Це ми маємо сьогодні і в Китаї. Просто автократія це влада не для дураків.
Звичайно, дурні владу не мають, бо якщо вже до влади дістався то не дурень. Ще й довідку дадуть і ордена причеплять на закріплення.
2002.01.25 | ilia25
Яка необережність -- хіба можна публічно обговорювати...
Максим’як писав(ла):> яка є тепер в Україні. Він надто наївний, цей Литвин, що собі дозволяє публічно обговорювати такі складні речі.
Яка необережність -- хіба можна публічно обговорювати складні речі, навіть якщо вони стосуються всіх і кожного?
Знаєте, я вже втратив надію, що масштаб вашого цинізму колись перестане мене вражати.
> Реально виглядає так, що тільки автократизм може після тоталітаризму бути успішним і давати певне економічне прискорення.
Польща, Чехія, Угорщина, Словенія, Прибалтика? А, я ж забув, то все зроблено на американські гроші, що підступні ЗСА полякам дають, а українцям -- зась.
2002.01.28 | Гура
Re: Ні, це маніхвест поліційної держави
Пані писав(ла):> Ну а серьйозно чи ні до цього ставитися, то залежить від ступені віддаленості від тої держави та ступені внутрішньої свободи.
>
> "Свобода невозможна если ее не гарантирует государство". Геббельс відпочиває.
1. Где Вы взяли эту цитату ???
2. А Вы считаете, что можно быть свободным, если государство будет узурпировать свою власть? (А это и есть сам смысл существования государства - ограничение свобод граждан!)
2002.01.25 | Максим’як
Re: Де Ви її взяли? Це повний текст? (-)
2002.01.25 | Augusto
Де він її надрукував, там і взяв!
Жовті "Fuckти" за 19 січня.Ну в кого тепер немає ідеології? Ги-ги!
Громадянське суспільство - це інтернет та бандити! Тримайте мене!
2002.01.25 | Горицвіт
Готують ідеологічний грунт
Буде ще парочка статей на тему "не надо абсолютизировать демократию...", криво передертих, як ця. Не може режим довго існувати без ідеології. І на Путіна ж дивляться.2002.01.25 | Augusto
Якщо це можна назвати "ідеологія".
Це скоріше рівень нахабства та безкарності. Це треба дуже добре продивитися і можна вже сказати, як працює "фільтр" в такого "прахвєсора", бо там долі стоїть оригінальний текст статті, можна побачити, що він хотів, щоб там стояло, бо так можна вже екстраполювати дії Q-чмістів в майбутньому.2002.01.26 | Пані
Можна. Він і називає.
Ще є один самовизначений ідеолог Медведчук, але ж він тільки мріє про посаду "головного". Ви ж в вашій країні квітів там не бачите отого прохфесора по УТ1 (вечір з Оленою Рюмкіною) на фоні акваріума та баобаба. Він взагалі не цицерон, то клінічний факт, а коли про ідеологію починає, то аж розквітає як пролісок.Augusto писав(ла):
> Це скоріше рівень нахабства та безкарності. Це треба дуже добре продивитися і можна вже сказати, як працює "фільтр" в такого "прахвєсора", бо там долі стоїть оригінальний текст статті, можна побачити, що він хотів, щоб там стояло, бо так можна вже екстраполювати дії Q-чмістів в майбутньому.
Я б не витрачала час на аналіз даних з непевного джерела. Бо ми ж не знаємо напевно чи Литвин взагалі читав ту статтю, чи то тузік старався. А фільтр (майже напевно незабаром відставного тузіка) аналізувати, то як аналіз білого шуму. Справа нескінченна, дуже митецька, але марна.
Ось тільки що прийшло з анедкотів. ру. Не можу втриматися, щоб не запостити, бо в тему.
- Послушайте, а знаете, что профессор, который живет под вами, педераст?
- Надо же! Чего только не узнаешь про людей! Сколько лет ебу, а не знал,
что профессор!
2002.01.26 | Адвокат ...
Ой, радуйся Земле, "Mein Qampf" народився!
Здійснилося!Ку-чмо-ноїди отримали таки, нарешті, власного катехізеса. Дурного, вкраденого, неоковирного, але,-- власного! Ґратулюємо, пані та панове!!!
Цей "твір", мабуть, будуть примусово вивчати українські школяри та студенти, як свого часу, їхні совдепівські однолітки вивчали "нєтлєнниє проізвєдєнія товаріща Л.І. Брєжнєва "Малая земля", "Возрождєніє" та "Цєліна".
А в тім, маємо те, що маємо. У строгій відповідности до практики марксизму-лєнінізму-сталінізму, кожна бандократична система має створити власну "хвільозохвію". От, не пройшло й 10 років,-- створили! І хто ж сподобився,-- перший з "синів президента Ку-чмо", вчений муж, стовп режиму. Хлопці, дівчата, Литвин утнув подвиг!!! Всі інші,-- сопляки, а він,-- муж-е-чина!!! Сп**див, переклав, як Бог на душу, видав за власне... І все,-- заради держави, заради неньки Ку-чмо-їни...
Я так вважаю, що за цей науково- практичний подвиґ пан В. Литвин має стати Героєм Укр.., перепрошую,-- Ку-чмо-їни!
Звертаюся до спільноти "Майдану": варто ініціювати клопртання до чинного президента Ку-чма про нагородження його улюбленого сина Володі найвищою ногородою.
Слався, слався, Вова Литвин!!! І вічная тобі пам'ять...
2002.01.25 | observer
Re: Литвин про громадянське суспільство. Дідусь Кант перевертається
Нажаль стаття пані Л.Шари викликає кілька запитань, на які я хочу звернути увагу шановної громадськості.При всій нелюбові авторки до п. Литвина, дискусія про громадянське суспільство заслуговує на більшу професійність та меншу емоційність, аніж те, що продемонструвала шановна пані Любов.
Дозволю собі кілька зауважень за текстом.
По-перше, дуже сумно, що п. Шара зводить усю багатоманістність суспільних явищ до проявів економіки. Ці погляди притаманні для науки початку минулого століття. На щастя, світ побудований значно складніше.
Перемога Гітлера у Німеччині була викликана не лише загальносвітовою економічною кризою, а цілою низкою факторів, такх як "реваншистський комплекс", історичний досвід Німеччини, та не в останню чергу, заагльною інтелектуальною та культурною атмосферою у тогочасній Німеччині, певну відповідальність за формування якої, необхідно віднести на рахунок громадянських організацій. Нажаль я не читав статтю Ш.Бермана, що згадується у Литвина, але певні матеріали стосовно цієї проблематики можна знайти ще у роботах вчених т.зв. Франкфуртської школи (Адорно), Е.Фромма та інших. Авторитарна особистість, домінування якої формує умови для фашизму, може існувати і у громадянському суспільстві, що доводять грунтовні наукові дослідження, насамперед американських соціологів.
Понад те, фашизм та інші подібні до нацизму політичні течії з'явилися не після 1929 року, а після першої світової війни (Італія, Угорщина тощо).
А.Грамші, до відома п. Шари, є найцитованішим італійцем XX сторіччя, та визнаним, насамперед на Заході, теоретиком сучасного суспільства. На щастя, західні, зокрема, американські інтелектуали намагаються судити по ідеях, а не по маркироваках, що притаманно вітчизняним борцям за громадянське суспільство.
Сучасне уявлення про громадянське успільство гшрунтується на ідеях суспільно-політичних ідеях Гегеля та його традиції, а не економічній теорії, яка, до речі, має до цієї проблематики доволі опосередковане відношення.
на превеликий жаль п. Шара напевно не дуже обізнана в проблемах економічного розвитку Південної Кореї, бо у зворотньому випадку вона б писала б скоріше про втручання держави та роль монопольних об'єднань (чеболєй) у розвитку її економіки (на фоні конфуціанської традиції), а не про міфічну, у даному випадку, регулюючу руку вільного ринку.
Прикро дивує і дивний тоталітаризм думок п. Шари. "Проблема незахідних суспільств, у тому числі й України, полягає в тому, що вони дивляться на західну економічну теорію, як на великий супермаркет, де те, що подобається – можна купити, а те, що не подобається – залишити на полиці. А ось вам дзуськи: хочете кататися, пане Литвин, навчіться й санчата возити. Тут акція! Все продається в одному пакеті: як вам економічний добробут, то тут вам і свобода преси".
Якщо б все можна було в вирішити перенесеням формальних інститутів, то Латинська Америка вже давно була б найрозвиненішим континентом (Конституції та законодавство цих країн зкопійовано з законодавства США ще в 30-х роках XIX сторіччя).
Тим паче, економічний добробут, не кажучи вже про зростання цілком можливий і без свободи преси - та сама Південна Корея.
Що мала на увазі пані авторка у наступному пасажі зрозуміти важко.
"Економічне зростання – це створення системи інституцій, які забезпечують доступ усіх верств населення до створення і, найголовніше, розподілу національного багатства. Що, в свою чергу, веде до довготривалого і стабільного економічного зростання". Здається, це має назву логічне коло.
До відома п. Шари - перший некомуністичний уряд в Польщі було сформовано ще при президентурі Ярузельського.
Можна навести ще багато пасажів зі статті, що демонструють дивну необізнаність п. Шари у суспільно-політичній проблематиці. Я вже не кажу про загальну некоректність тону статті. Зокрема, використання заборонених прийомів. Наприклад, п. Шара пише: "Свою статтю професор Володимир Литвин будує на запереченні ролі громадянського суспільства в економічному й політичному прогресі". В жодному місці статті Литвина не має подібних тверджень. Навпаки, її пафос у іншому. Цитую мовою оригінала. "Демифологизация гражданского общества -- попытка вернуть его с облаков на землю. И сделать тем самым термин пригодным к пользованию. В противном случае, несбыточные ожидания могут привести к болезненному разочарованию, связанному с чувствительными потерями -- как и произошло, к примеру, с инвесторами, вложившими свои сбережения в акции "новой экономики".
Підсумовуючи, хочу зауважити, що одним з найбільших досягнень України за 10 років незалежності є формування культури діалогу і спождіваюсь на посилення, але не на занепад цієї традиції.
2002.01.25 | Спостерігач
Чи то бува не сам пан Литвин відповідав? ;-)
observer писав(ла):[..]
> Підсумовуючи, хочу зауважити, що одним з найбільших досягнень України за 10 років незалежності є формування культури діалогу і спождіваюсь на посилення, але не на занепад цієї традиції.
Чи то бува не сам пан Литвин відповідав? Аж надто особисто він все сприйняв ;-)
і e-mail в нього цікавий - lit1989@mail.ru
2002.01.25 | DevRand
ІМХО, навряд чи
"кажуть, що якщо зайти в той непрацюючий туалет десь на околицях, в розвалинах і закинути в горщик скаргу, то вона потрапляє до верховних ж(ер,ре)ців" (с) типу Борхес, "Вавілонська Лотерея"Майдан - це вам не розвалений туалет! :)
але схоже, що людина якимось чином відношення до статті має...
2002.01.25 | Пані
О! Новий міф Майдану - про Литвина...
.. .який не тліьки читає Майдан, але й пише сюди. Як здоров"я дружини Ющенка? Як в неї Інтернет, не барахлить?2002.01.25 | Спостерігач
Уті-путі ;-) (-)
2002.01.25 | Пані
Сю-сю :) (-)
2002.01.25 | Augusto
Нічого не вийде!
Громадянське суспільство це не те, що написав "прахвєсор", а суспільство вільних громадян, які вільно з'єднуються в державу. Литвин всього лише жалюгідний пост-комуніст. Я на тому тижні все неемоційно напишу (якщо ніхто не зробить за мене). Ця "стаття" тільки ще раз підкреслює дикість існуючого в Україні режиму, відсутність будь-якої форми поступу в "поглядах" і є безперечно корисною для розуміння корпоративно-кримінальної "держави" та всіх її проявів."Гражданское общество", -- термин античного обществоведения, встречающийся у древнеримских (Цицерон) и даже у древнегреческих (Платон) авторов, в значении -- "сообщество граждан города-государства". В работах авторов эпохи Просвещения и нового времени (от Пейна до Гегеля) термин приобрел иное значение: сеть гражданских объединений по интересам (а може "па-панятіям"?A.G.), параллельная государственным структурам.
"воплощением гражданского общества: охрана окружающей среды и потребителей, защита прав человека и женского равноправия."
Прахвєсорееее! О, прахвєсореееееееее!
2002.01.25 | observer
Re: Нічого не вийде!
Шановний пане Augusto!Нарешті пішла цікава розмова.
По-перше, я не маю жодного відношення до статі Литвина. Просто погано читати дурь, і некоректність проти високого посадовця не є виправданою, як і проти будь-кого громадянина. так що "лікарю - вилікуйся сам"
По-друге, поняття "громадянське суспільство" у його сучасному ліберальному розумінні, якщо бути точним, з'являється у англійських та шотландських лібералів XVII-XVIII століття (Локк, Гоббс та інші). В оригіналі маємо civil society - тобто цивільне, цивілізоване суспільство, яке протистоїть варварам, внутрішньому і зовнішньому пролетаріатові. Так що перша проблема у поганому перекладі російською, а звдси і українською.
Основою громадянського суспільства постає заможна людина, що утворює асоціації з себе подібними задля зупинення громадянської війни всіх проти всіх, і, насамперед, протистояння внутрішньому пролетаріатові, тобто тим, в кого не має власності. Дійсно за Гоббсом, власники (пропьєтаріат) утворюють державу з функцією охорони порядку, та насамперед, життя і власності. Теж саме і у Руссо (суспільний договір). Тобто членами громадянського суспільства є не усі, а лише обрані, цивілізовані люди, ті хто має певний, зокрема, майновий ценз. Це принципово.
У традиції Гегеля з'являється розподіл на громадянське та політичне суспільство, які є різними формами самопізнання Абсолютного духа. Утрирування цих ідей, притаманне сучасним суспільствознавцям і призвеле до різкого протиствалення держави і громадянського суспльства.
До традиції Гегеля варто віднести К.Маркса і А.Грамші. Роль останнього, повторюся, є дуже значною. Він ввів поняття ідейно-політичної гегемонії, одним з проявів якої є легітимізація державної влади. Але це окрема тема, що потребує на уважний розгляд у принципово інших умовах, аніж наша конференція. Зауважу, що сучасне суспільство не може існувати без нього, як втім і без злочинності, наркотиків, маніпуляції свдомістю мас (я жодним чином не порівнюю ці феномени, лише намагаюсь дати певну картину).
Громадянське суспільство - це цікаво, але абсолютизувати його позитивний ефект не слід, як, нажаль, і все інше.
З повагою.
2002.01.25 | DevRand
чого ж це не можна
а де ж тоді можна про це розмовляти, як не на цьому форумі?це перепрошую, одне з тих небагатьох місць де (на відміну від ваших тверджень) є можливість проводити відкриту дискусію.
> До традиції Гегеля варто віднести К.Маркса і А.Грамші. Роль останнього, повторюся, є дуже значною. Він ввів поняття ідейно-політичної гегемонії, одним з проявів якої є легітимізація державної влади. Але це окрема тема, що потребує на уважний розгляд у принципово інших умовах, аніж наша конференція.
Божежмій, чули ми про Грамші, чули. І про братика його молодшого теж чули, Дж. Шарп звати - може бачили лінки десь в "розробках"? Дуже цікаво, про те як таку "гєгємонію" розвалювати.
> Зауважу, що сучасне суспільство не може існувати без нього, як втім і без злочинності, наркотиків, маніпуляції свдомістю мас (я жодним чином не порівнюю ці феномени, лише намагаюсь дати певну картину).
ось це цікаво - детальніше про наркотики та маніпуляцію можна?
> Громадянське суспільство - це цікаво, але абсолютизувати його позитивний ефект не слід, як, нажаль, і все інше.
о, релятивізм - улюблена академічна штучка! ось тут живуть люди, які мають сміливість робити твердження:
http://www.chumba.com/_troublemakers.htm
децентралізація, взаємодопомога, самоуправління.
2002.01.25 | observer
Re: чого ж це не можна
Справа не у можливості/неможливості вільної дискусії. Це скоріше особистісне суто психологічне сприйняття Інету.Стосовно людей, що знають. Я не проти, але дуже часто це знання і дії на його основі призводять до страшних наслідків. "Соціалізм дуже добра ідея, але треба знайти країну, яку не жаль задля її реалізації". Здається так у Бісмарка.
Нашій країні, на щастя, вдалося пройти без серйозного конфлікту певну частину трансформації, що і призвело до зрозумілих проблем. Одна з яких і спонукала нас до цих обговорень. Привід сумний, а тема все ж таки цікава і важлива.
Стосовно маніпуляціїї і наркотиків. Сучасне суспільство значним чином побудовано саме на них. Прямий примус мінімізовано, треба його ж чимось замінити. Наркотики - затримка розвитку певних прошарків, і, відповідно, цікава та ефективна соціальна технологія. Маніпуляція - спосіб існування масового суспільства (від Ортеги-де-Гассета, Маркузе і далі), навіть його сутність.
Громадянське суспільство не унеможливлює, а іноді і сприяє негативу, і справа не в академічній релятивності. Справа в заміні Абсолюта, релятивними цінностями, трансформації релігії і т.і.
З повагою
2002.01.25 | DevRand
так знання це ж сила! ;)
до речі, про маніпуляцію -це масова культура, а не маніпуляція, це схильність великої частини
людей між складним світом і собою встромляти якогось посередника, типу
телевізора або графічного віконця в віндовз, замість знати "як воно працює насправді". Або замість вирішення своєї проблеми самим делегування своїх повноважень "доброму царю.начальнику.пророку.керівнику.лідеру.герою".
це антитеза "відкритому мозковому програмовому забезпеченню", про що так часто теревениться тут на майдані. Одне з визначень якого - навчитись взнавати "як воно (що завгодно) працює насправді".
2002.01.25 | Пані
Знание - вредно!
Тому його треба заборонити (обмежити, унеможливіти доступ). Так і скажіть коротко і без туману з Ортег-і-Гасетів та Бісмарків з Маркузями. Не схавають тут такий туман - це я вам як патентована Касандра кажу.2002.01.25 | Augusto
Це що, Верка Сердючка від КПСС?:))
Давно так не іржав! Жан-Жак виключав пролетарів з громадянського суспільства? Ги!Ви там всі чи через одного? Я намірно переклав Ж.Жакову першу книгу, в Розробках стоїть! Відсилку давати, чи сам підеш? І ти розумієш куди я тебе посилаю?!
2002.01.26 | Адвокат ...
Hands off Вєрка Смєрдючка!!!
Бо воно було, є, й залишається "плоть от плоті, кровь от крові" Ку-чмо-їна!"І нікакіє КаПеЕсЕси -- нам нє указ!!!"
2002.01.26 | observer
Re: Це що, Верка Сердючка від КПСС?:))
Пане Augusto!Я то піду, а Ви, все ж таки спробуйте прочитати перекладеного Вами Руссо, і не названого Вами Гоббса, а не лаяти мене.
Втім, дуже сумно, що маємо повну внутрішню тотжність влади і її так званої опозиції.
Без поваги
2002.01.26 | Augusto
Маразматику, йди проспися!
Ти дійсно вважаєш, що я перекладав не читая? Я не Литвин! Ти не "прахвєсор" випадково?2002.01.28 | Гура
Я тащусь :-)
Augusto писав(ла):> Громадянське суспільство це... суспільство вільних громадян, які вільно з'єднуються в державу.
?????????
Без пів-літра не розберешься :-)
2002.01.25 | Augusto
Августіно щастя.
Я офіційно щасливий, що ночви Q-чмізму так розвернулися бортом для повного залпа! Це кайф!В Голандії це зветься: впав на пащу (сказав зайве), йез!
Hey, he made it!
2002.01.25 | Предсказамус
Августіно щастя. не сбылось...
http://www.pravda.com.ua/ru/?20125-5-newЗаголовок: "Литвин ворует по мелочам. Пока только статьи"
Догадались уже?
2002.01.25 | Пані
Ой тримайте мене! Давно так не сміялася!
Цирк та й годі. ТОбто виходить, що високопасадовець взяв чужу, досить дурну як на мій погляд, статтю, переклав, та видав за своє. А то ще й виявиться, що то референти подбали, а сам він тільки підписував... ОТ горе..Але не можу погодитися з автором з УП
---
А вот когда текст приписывается господину Литвину, то к содержанию статьи уже притягивается хвост персональной истории главы администрации президента.
----
А нічого у спрйнятті статті не змінюється (принаймні в мене). Підписав - тобто розписався, що поділяє погляди оригінального автора.
2002.01.25 | Предсказамус
Думаю, кому-то будет не до смеха.
Такая бомба под первый номер За-Еды, разорвут же референта, как Тузик грелку. У нас еще могет переморгаться, но он же у ихнего автра стырил... Чую, придется ВР принимать еще один закон, о защите интеллектуальной собственности от АП, иначе у нас не будут покупать газету "Факты etc".2002.01.25 | Пані
Що мені той Гекуба?
Тобто тузік-референт. Поліз у вовчу зргаю, сам нехай і огризається. Скоріше інші тузіки може навіть з власної ініціативи побіжуть відмазувати шефа, обгрунтовуючі глибину його філософської думки. Що ми власне вже й спостерігаємо. Якби того не було, його варто було б вигадати.2002.01.25 | DevRand
нєфіг, нєфіг!
прокомпостовано ! :)навіть якщо це плагіат - перець взяв статтю, переклав, підписав своїм ім"ям. Ну тут міг видати книжку (одним екземпляром, для себе :) ) і заспокоїтись - але ж в "факи" віддав!
Значить - це його (саме ж "розвінчання" гром. суспільства чомусь його зацікавило, щось таке близьке почув! )
2002.01.25 | Предсказамус
Однозначно нефиг.
Слишком уж серьезная заяка на политический курс поступила из АП. Тут нужно думать. Серьезно думать.2002.01.26 | Адвокат ...
Невже, тільки зараз???
Предсказамус писав(ла):> Слишком уж серьезная заяка на политический курс поступила из АП. Тут нужно думать. Серьезно думать.
1). Subj!
2). А "Прєдсказамус",-- то жарт? Бо, щось я не бачив відповідних "прьоґнозів".
2002.01.26 | Предсказамус
Непрерывная задумчивость не достоинство, а симптом.
1. Нельзя же все время только и думать о Литвине, к примеру. Есть более приятные (или полезные) объекты задумчивости. Но краденая эта статейка, получив подпись главы АП и избирательного блока власти, тянет на идеологическую платформу. Платформа, если отбросить рюшечки, звучит так: "Гражданское общество не является необходимым условием процветания страны". Отсюда до "Даешь авторитаризм!" даже не один шаг а так, головой качнуть. Ничего нового, если по сути, но впервые это сделано официально и почти без вуали. Ребята перестали играться в хороших. О том, что теперь от них ждать и предлагается подумать. Или предсказать, если Вам это больше нравится ;)2. "Предсказамус" - это еще с прошлой зимы. Тогда было что прогнозировать.
2002.01.26 | Augusto
Хто мав сумніви?
Mетою тих людей був не суспільний добробут, а персональне збагачення плюс вдоволення найнижчих імпульсів (як вони закомплексовано пробують відрізнитися від інших - еліта/бомжі (середній клас в Україні слабо наростає)- класичне "Ви, то што-то одно (палець долі), а ми, што-то другоє (палець направляється вгору)" з "За двома зайцями". Тому чекайте, воно з'їде і на відкритий фашизм та іншу поцуплену маячню (бачите, в них власних ідей, ну оригінальних тобто, дві "ми - еліта, ви - бомжі" та "красти, красти, красти!"). Що мене більш за все дратує: Каротерс критикує теорію Грамші з точки зору США, де давно сформовано класичне громадянське суспільство, а українська "еліта" хоче на грунті американської статті чавити власний народ, який вчора ще жив при тоталітарізмі і м'яко в'їхав в кримінально-корпоративну "державу"! Нахабство.2002.01.26 | Адвокат ...
Майже,-- гаразд.
Предсказамус писав(ла):> 1. Нельзя же все время только и думать о Литвине, к примеру. Есть более приятные (или полезные) объекты задумчивости. Но краденая эта статейка, получив подпись главы АП и избирательного блока власти, тянет на идеологическую платформу. Платформа, если отбросить рюшечки, звучит так: "Гражданское общество не является необходимым условием процветания страны". Отсюда до "Даешь авторитаризм!" даже не один шаг а так, головой качнуть. Ничего нового, если по сути, но впервые это сделано официально и почти без вуали. Ребята перестали играться в хороших. О том, что теперь от них ждать и предлагается подумать. Или предсказать, если Вам это больше нравится ;)
Шановний! "тє рєб'ята", себто поточна влада, себто ку-чмо-ноїди, дійсно,-- не самий красний привід для роздумів. Одначе, як мовиться в одному неписаному правилі громадянського суспільства,-- підозрюй владу постійно, вона6 навіть, як ніц не робить, то те, теж,-- має свої причини. Я це до того, що, хоч і сриижневі рисі "хвільозохвії" ку-чмо-ноїдів були відомі й раніш, але спроґнозувати, у що той "стрижень" втілиться, і як!
> 2. "Предсказамус" - это еще с прошлой зимы. Тогда было что прогнозировать.
То Ваш талант пропав?
2002.01.27 | Предсказамус
Re: Майже,-- гаразд.
Адвокат ... писав(ла):> Я це до того, що, хоч і сриижневі рисі "хвільозохвії" ку-чмо-ноїдів були відомі й раніш, але спроґнозувати, у що той "стрижень" втілиться, і як!
Такое воплощение для них однозначно проигрышно. Стать Лукашенками не дадут внутри, Фиделем - снаружи. Опоздали, есть куча людей с деньгами, которым есть что терять от изоляции. Думал, они умнее...
>> 2. "Предсказамус" - это еще с прошлой зимы. Тогда было что прогнозировать.
> То Ваш талант пропав?
Спал, теперь вот просыпается. Не к добру это...
2002.01.25 | Augusto
Отнюдь, сказал граф.
В мене тепер є і стаття Каротерса, звідки той "прахвесор" не зміг навіть кваліфіковано передрати! Я кажу ще раз: він не згоден навіть списати! Він не згоден навіть на компіляцію! А! Якби його не було, його б варто було вигадати!Я можу сперечатися з Каротерсом, бо він має провокативні явно дискусийні ідеї, але (ні, не так) АЛЕ Каротерс знає що це - громадянське суспільство, а наші "гуру" - ні. Відчуйте різницю! Це як немов між Homo Sapiens i Pongo Pigmeus!
2002.01.25 | Пані
Графіня може і ізменівшимся ліцом, але...
Augusto писав(ла):> В мене тепер є і стаття Каротерса, звідки той "прахвесор" не зміг навіть кваліфіковано передрати! Я кажу ще раз: він не згоден навіть списати
Сер, я змушена звернути вашу увагу на те, що хфакт очевидного невігластва того профсплікового прохфесора, не позбавляє його існуючої владної функції. Воно де факто є головним ідеологом української держави.
І як би воно не було кумедно і смішно, але то є сміх кріз сльози. Бо нинішнє українскье суспільство сприяє підняттю такого г... на поверхню.
2002.01.25 | Augusto
Питання, питання.
Питання полягає в тому, що серед опозиції ще ІМХО досі існують певні забобони відносно якогось "рівня" інтелекту осіб, що згрупировалися навколо Q-чма. Це знижає мораль. Тому така перемога в площині ідеології (а перемога в кишені, як бачите, бо далі можна розвивати традицію "мідраш" - вільної фантазії на якусь тему, в нашому випадку - громадянського суспільства, як ото мій старий бадді ОбсЄр-ver пробує, але "прахвєсору" не потрібні Пі(сю)Арники), є дуже корисною, бо підкреслює повну відсутність поживної ідеології в Q-чмістів. Я не можу сказати, що "ми -еліта, ви - бомжі, красти, красти, красти" є якоюсь ідеологією взагалі, в той же час Майдан таки спрацював - бомба "сорок років пролежала, на сорокперший си зірвала" - ми дійсно маємо альтернативу для їхньої нахабної порожнечі, яка ще і не є оригінальною (про вторинність Q-чмізму це навіть окрема тема - це вічні гравці другої ліги). Тому ми повинні дійсно спокійно і неемоційно використати цю ситуацію. Як використати найкраще для всіх, треба ще думати. Але мені подобається дикість "аргументів" Q-чмістів.2002.01.26 | ilia25
Нафіг їм інтелект, чи ідеологія? Сила є -- вони й так кого хош..
Ім інтелект чи ідеологія не потрібні -- вони публічною політикою не займаються. Щоб вбивати журналістів багато розуму не треба, а громадську думку їм УТ-1 сформує.Вони перемагають.
2002.01.26 | Augusto
Подивимось.
Покі на це не виглядає. Плюс ще одна спроба нахабного "адмінресурсу" призведе до нелігитимної влади, яку вже законно можна вважати окупаційною і за міжнародними законами вже можна мочити представників такої "влади", це "право на повстання", треба тільки довести цей "адмінресурс", що zробить вибори недійсними.2002.01.26 | trick
Re: Подивимось.
Probachte, ale on u susidiv - vybory Luky - buly vyznani nelegitymnymy, ale 22 polk SAS tudy ne vysadzhuvavsya. :)Mozhe poky sho....
2002.01.27 | Augusto
Ви ще не зрозуміли?
Концепцію незалежності та суверенитета? Весь "зап" в тому, що Q-чма може різати, вішати, навіть палити на вогнищі, але всередині країни і не масово. Крапка. Тут все між нами кроликами/українцями, такий собі міжсобойчик!2002.01.27 | trick
Re: Ви ще не зрозуміли?
OK, stosovno "for internal use only" to ja vzhe zrozumiv duzhe davno. a masovo - ce skiko?10?
100?
1000?
Za jakyj chas? za godynu? za den/rik?
Uncle Sam z druzyamy stoit jak "DAIshnyk" z radarom i miryae chol/godynu? I jakyj shtraf?. A mozhe vony obxodyatsya "bez zapysu v talon poperedzhen", valizku z $$ z ruk v ruky - i "Usyo bude chyotko" ((c) 1999 peredvyborchyj plakat Q.)?
2002.01.28 | Augusto
Даремно сподіватися на закордонні сили.
Ось вже і два посла США казали: в Польщу вкладено 35 млрд $$, коли в Україну тільки 3,5 млрд $$, відчуйте різницю (порядок), це про пріоритети.Масово починається ІМХО в Європі (країнах НАТО, союзників США) десь з декільких 10.000 біженців в європейських країнах та 100.000 та більше перед дверима, та ще коли вже неможна казати "це частина їхньої культури"
В Азії та Африці набагато більше повинно бути до "масово".
В Америці "масово" починається коли два літака врізаються в Нью-Йорк, один в Пентагон, та один падає по дорозі, до того все - "частина їхньої культури", або див. попередню умову
2002.01.26 | Пані
Re: Питання, питання.
Augusto писав(ла):> Питання полягає в тому, що серед опозиції ще ІМХО досі існують певні забобони відносно якогось "рівня" інтелекту осіб, що згрупировалися навколо Q-чма. Це знижає мораль.
Пане-товаришу, а можна без слова "мораль"? Мене вже нудить від цього ключового слова 2002 року. Як не вилізе політик у ящик, то про мораль починає теревенити. Просто епоха морального затьмарення (бо про просвітлення не йдеться, подивишся на пики моралістів - Кучма, Медведчук, Піховшек, Кінах, Семиноженко - і Бройгель згадується, а не Вольтер).
Давайте це замінимо на "бойовий дух", бо саме ж це ви й мали на увазі, я так гадаю?
Щодо забобонів серед опозиції, то чесно признаюся - не чула. Віддають належне нахабству, хитрощам та підступності, а от інтелекту - дзуські. Але справді краще перебдеть в такому випадку.
> Тому така перемога в площині ідеології (а перемога в кишені, як бачите, бо далі можна розвивати традицію "мідраш" - вільної фантазії на якусь тему, в нашому випадку - громадянського суспільства, як ото мій старий бадді ОбсЄр-ver пробує, але "прахвєсору" не потрібні Пі(сю)Арники), є дуже корисною, бо підкреслює повну відсутність поживної ідеології в Q-чмістів. Я не можу сказати, що "ми -еліта, ви - бомжі, красти, красти, красти" є якоюсь ідеологією взагалі, в той же час Майдан таки спрацював - бомба "сорок років пролежала, на сорокперший си зірвала" - ми дійсно маємо альтернативу для їхньої нахабної порожнечі, яка ще і не є оригінальною (про вторинність Q-чмізму це навіть окрема тема - це вічні гравці другої ліги). Тому ми повинні дійсно спокійно і неемоційно використати цю ситуацію.
Можна і емоційно, можна і неспокійно, аби на корсить іншло.
> Як використати найкраще для всіх, треба ще думати. Але мені подобається дикість "аргументів" Q-чмістів.
Повітря свободи спьянило Плейшнера... У вас там немає можливості Інтер по супутнику дивитися? Щоденна доза аргументів тотожніх за дикістю забезпечена. Ейфорія пройде швидко, бо нічого видатного в цьому нема - буденність. сер.
2002.01.26 | Augusto
А в мене залізний терпець. Натренований в позі лотоса.
Q-чмісти зробили з 2000 року багато прорахунків, деякі ІМХО стратегичні, зроблять ще, треба їм тільки трохи допомогти. Ось Ю.Т. тягне їх трактором на трибуну, на сонечко, дуже добру справу робить. Ще, пропаганда ріже на дві сторони - вони вірять власній пропаганді (а так воно завжди було і буде, бо нову людину так і не зробили, скільки ті вірмени з анекдоту разів не пробували), стають потихеньку в позу глухаря і колись повністю втрачають зв'язок з реальністю і БАМ, зміна циклу. Якщо не вдастся навесні зробити демократичну більшість в парламенті (перевести Зраду в Раду), все одно баланс сил вже їде навкіс. В умовах України це і небезпечно (бо доїтимуть всі, закон природи), але зараз унікальна ситуація - навіть Росія показує дулю, непотрібна територія, тому прогноз не такий вже і поганий, хоча і святкувати немає приводу.2002.01.26 | Пані
GMTA (-)
2002.01.26 | Адвокат ...
Саме так!
Пані писав(ла):...
> І як би воно не було кумедно і смішно, але то є сміх кріз сльози. Бо нинішнє українскье суспільство сприяє підняттю такого г... на поверхню.
Нарешті та "ідеольоґія" отримала вдласне "єванґеліє".
2002.01.26 | andriy
Предсказамус, Ви маєта на увазі, що це все проіскі
оп'ять отого Мороза?А шо, ідея! В кабінеті Кучми був диктофон "на запис", а в кабінеті Литвина - "на відтворення". І це морозівский диктофон нашептав Литвину цей текст!
Отак їм усім! ;)
2002.01.25 | Пані
Йой, лихо. Хтось там бомбу мав під стрихой
Зара заспіваю від таких текстів.observer писав(ла):
>
> "Демифологизация гражданского общества -- попытка вернуть его с облаков на землю. И сделать тем самым термин пригодным к пользованию.
А так воно не "пригодное"? Плебс бо не зрозуміє то правильно без керівної вказівки з АП і штампа про "пригодність".
> В противном случае, несбыточные ожидания могут привести к болезненному разочарованию, связанному с чувствительными потерями -- как и произошло, к примеру, с инвесторами, вложившими свои сбережения в акции "новой экономики".
Громадянське суспільство може привести до розчарування, свобода - до рабства, життя - до смерті, а бузина на городі до дядька у Києві. Аргументація по аналогії, чим я гірше?
> Підсумовуючи, хочу зауважити, що одним з найбільших досягнень України за 10 років незалежності є формування культури діалогу і спождіваюсь на посилення, але не на занепад цієї традиції.
Йес, така традиція діалогу влади з народом зформувалася за десять років, що влада від будь якого діалогу бігає як чорт від ладану, а народ втомився чекати на щось відмінне від бе-ме і забив великий жирний болт. Ото діалог! Назад у майбутнє називається, 80-і роки вже проїхали, зараз рівень діалогу десь на рівні партгоспактивів 70х.
2002.01.25 | IApple
Литвин вкрав цю статтю !!! дивись УП(-)
2002.01.25 | Спостерігач
Литвин - краде по дрібницях. Покищо лише статті
Литвин - краде по дрібницях. Покищо лише статтіСаша Волкова, Лілія Уліткіна,Влад Міхненко , 25.01.2002, 17:20
Не встигли ми розтрощити вщент теорію Литвина про громадянське суспільство, як виявилося, що дісталося не тому товаришеві. Завинив Томас Каротерс, який ще в 1999 році написав статтю "Громадянське суспільство. Подумаємо ще раз" (CIVIL SOCIETY. THINK AGAIN). Стаття ця з'явилася в дуже поважному американському журналі Foreign Policy.
Навіть побіжно преглянувши статті шановного представника фонду Карнегі та голови адміністрації українського президента, стає зрозуміло, що максимум, що зробив пан Литвин, - це, м'яко кажучи, просто її переклав. А ще простіше - списав і привласнив собі чужу роботу. Плагіат називається.
Бажаючі можуть порівняти оригінал CIVIL SOCIETY. THINK AGAIN та статтю Литвина (шукати за змістом у розділі політика) "Громадянське суспільство: міфи та реальність". Для тих, хто не читає англійською пропонуємо переклад на російську - Томас Каротерс. Критический взгляд на гражданское общество. Українською мовою цю статтю в Інтернеті знайти не вдалося.
Статті схожі як дві краплі води, що впали в різний час. Різниця полягає лише в тонкощах літературного перекладу і різного роду прикрасах.
Порівняємо підзаголовки: The Concept of Civil Society Is а Recent Invention у Литвина подається по-науковому коротко - Історична довідка. NGOs Are the Heart of Civil Society - Цивільне суспільство формується навколо неурядових організацій; Civil Society Is Warm and Fuzzy - Цивільне суспільство переслідує благородні цілі; А Strong Civil Society Ensures Democracy - Сильне цивільне суспільство - гарант демократії; Civil Society Is Crucial for Economic Success - Цивільне суспільство - основа економічного успіху; Real Civil Society Doesn't Take Money from the Government - Цивільне суспільство не коштує уряду жодної копійки; Civil Society Has Gone Global - Цивільне суспільство стає глобальним.
Точно так само здерті посилання на відомих філософів та істориків давнини й сучасності.
Українське суспільство так і не дізналося б про "письменницькі" таланти пана Литвина, якби не один з наших читачів, який професійно орієнтується в цій темі. Чесно кажучи, більшість з нас списували на екзаменах та іноді говорили неправду. Але винести на сторінки однієї з наймасовіших газет чужий труд під своїм ім'ям - це, мабуть, не схоже на маленьку нешкідливу брехню. А може, пан Литвин, просто "не в курсі" - просто привласнив собі опус одного зі своїх помічників, який, в свою чергу, списав у Томаса Каротерса.
До речі, в останньому виданні довідника "Хто є хто в Україні" (видавництво К.І.С., 2001 рік) у статті присвяченій Литвину нічого не говориться про знання іноземних мов, в тому числі й англійської. Проте, в ній же вказано, що Литвин Володимир Михайлович є членом редколегії журналу "Інтелектуальна власність". Цікаво, про яку інтелектуальну власність можна говорити в Україні, якщо видатний історик сучасності Литвин подає такий приклад?
Власне, із викриттям істинного авторства змінюється й сприйняття цього тексту. Адже пан Каротерс – фахівець, дослідник. Він має власну позицію щодо громадянського суспільства. Він має на неї право - його погляди "взяті" не з неба, вони грунтуються на його ж власному досвіді роботи. З ним можна не погоджуватися, наводити аргументи – і це буде нормальна дискусія.
А ось коли текст приписується пану Литвину, то до змісту статті вже притягується власний хвіст персональної історії голови адміністрації президента. Критика громадянського суспільства, якого ще ніколи в Україні не було, що йде від Литвина, виглядає не стільки як результат його власних роздумів, скільки програмою політичних сил, ним очолюваних. Тож і критикувати цей текст треба було б з відповідної позиції. Але втім, вже не зрозуміло, про що можна говорити у випадку такого "запозичення" інтелектуальної власності.
Для довідки. Томас Каротерс, віце-президент Фонду Карнегі за міжнародний мир, відомого незалежного інституту, що займається міжнародними відносинами та має штаб-квартиру у Вашингтоні. Каротерс займається усіма програмами Фонду, включаючи програму глобальної політики (the Global Policy Program) і Російську/Евроазійськую програму (the Russian/Eurasian Program), над якою працює як вашингтонський офіс, так і персонал у Москві. Тому Каротерса іноді називають московським представником Фонду Карнегі.
Каротерс - всесвітньо визнаний фахівець в області міжнародних відносин. Він працював над "демократичними" проектами різних приватних та громадських організацій. Проводив безліч польових досліджень програм розвитку демократії в країнах Східної Європи, колишнього Радянського Союзу, Латинської Америки, Африки і Азії. Каротерс - автор трьох критичних книг, присвячених питанням демократичного розвитку.
Доктор Влад Міхненко, Darwin College, University of Cambridge
2002.01.26 | Остап
Не тільки. Литвин накрав ПАТЕНТІВ, що були заг.нар.власністю (-)
2002.01.26 | Остап
Не тільки. Литвин накрав ПАТЕНТІВ, що були заг.нар.власністю (-)
2002.01.26 | andriy
От ти кричиш, Остапе, - а де докази, чи то рішення суду?
Доки ти так кричиш, не маючи ані доказів, а ні рішення суду, що б свідчило на користь висловленого тобою - ти сам "підставляеєшся" під обвинувачення в розповсюдженні наклепу.Що ні тобі, ні "майдану", ні Інтернет в цілому честі не додасть, в разі висунення таких обвинувачень паном Литвиним.
P.S. А він може. Більше того, судячи з "Фактів", цілком може і схотіти. І не він один.
2002.01.31 | Остап
Ось докази
Глава администрации президента Кучмы проявил интелектИстория трехлетней давности, изложенная ниже призвана показать, что на ключевых постах в государстве украинском стоят не тупые "дядькы", только на то и способные, что приворовывать российские транзитные энергоносители да эксплуатировать избитые вексельные схемы, разработанные незабвенным Павлом Ивановичем. Нет, гордое звание олигархов носят люди "з клепкой у голові", у которых и собственные мысли имеются...
Эта история в кратком изложении повествует о том, как группа не последних людей в Украине осуществила схему, в ходе которой эти самые люди по-началу лишили предприятия ТЭКа авторских прав на изобретение, а затем продали эти изобретения тому же ТЭКу. Сумма сделки - 180 миллионов гривен.
Пропавший автор
Суть аферы. В стародавние советские времена патентное ведомство СССР зарегистрировало изобретение, названное "способом вибрационного контроля машин", защищенное авторским свидетельством СССР под №1727013 (заявка 426817SU от 15.06.87) выданным на имя заявителей - "УКРНИИгаз" и Института проблем машиностроения АН УССР. По законодательству, собственником изобретения являлось государство, а право распоряжаться им принадлежало заявителям, то есть вышеупомянутым институтам. Авторы изобретения - сотрудники институтов Бойко, Полищук, Сапрыкин, Божко.
Десять лет спустя, в 1997 году один из заявителей - "УКРНИИгаз", являвшийся к тому времени дочерним предприятием АО "УКРГАЗПРОМ") вместе с АО "УКРГАЗПРОМ" подали заявку в Госпатент Украины на получение патента Украины на изобретение по авторскому свидетельству СССР №1727013. Как не удивительно, но в заявке почему-то не было второго совладельца - Института проблем машиностроения. Согласно заявке Госпатент выдал патент Украины №16384 от 29.08.1997 г. (бюллетень №4, приоритет от 15.06.87 г.).
Казалось бы, к чему перечисление всех этих малолюбопытных событий? И где же здесь уши сильных мира сего? Терпение, читатель.
Схема Фика-Клюка
25 февраля 1998 года увидел свет Указ Президента Украины Кучмы №151/98 "О реформировании нефтегазового комплекса Украины". Указом предполагалось: "С целью содействия структурной перестройке нефтяной, газовой и нефтеперерабатывающей областей экономики Украины, повышение уровня энергетической безопасности государства, обеспечение эффективного функционирования и развития нефтегазового комплекса, более полного удовлетворения потребностей промышленных и бытовых потребителей в сырье и топливно-энергетических ресурсах постановляю:
1.Поддержать предложение Кабинета министров Украины, Фонда государственного имущества Украины о создании Кабинетом Министров Украины государственной Национальной акционерной компании "Нефтегаз Украины" (далее - Компания) на базе 100 процентов акций государственных акционерных обществ, созданных путем преобразования предприятий нефтегазового комплекса, которые не подлежат приватизации, а также пакетов акций открытых акционерных обществ нефтегазового комплекса, которые в соответствие с действующим законодательством оставлены в государственной собственности".
В состав НАК "Нефтегаз Украины" вскоре вошли и АО "УКРГАЗПРОМ" (вместе с дочерними структурами) с патентом акций, которые находились в государственной собственности. Но до этого момента следовало провести одну весьма скучную операцию по почти честному отъему авторских прав у их совладельцев.
С этой целью руководители "УКРНИИгаз" и "УКРГАЗПРОМ" Фик и Клюк задействовали схему, предусматривающую на первом этапе изъятие прав на интеллектуальную собственность (патент №16384) (рис.№7,8) у "УКРНИИгаз" и АО "УКРГАЗПРОМ" и безвозмездную передачу этих прав частным лицам, а именно Клюку, Бакаю и пр. На следующем этапе после создания НАК "Нефтегаз Украины", который возглавил могущественный Игорь Бакай, и вхождения в "Нефтегаз" учереждений, возглавляемых Фиком и Клюком, настала пора выкупа прав на изобретение у теперь уже новых владельцев прав, среди которых, естественно, находим и улыбающееся физическое лицо Игоря Бакая со товарищи. А товарищи у Бакая представительные. Но о них - чуть позже.
Примите наш скромный интеллектуальный подарок
17 апреля 1998 года, в соответствии с договором ГЗ №00031000 (рис.№4), право собственности на изобретение было безвозмездно передано ООО "Новые микротехнологии" (президент Немчин). При этом, руководители предприятий-собственников патента допустили серьезные должностные нарушения: не осуществили денежной оценки объекта интеллектуальной собственности; не включили его стоимость в баланс предприятий; в ходе безвозмездной передачи патента посторонней организации сумма его стоимости не была списана с баланса как убытки. Учитывая то, что в дальнейшем экспертная оценка стоимости патента составила 32 млн.409 тыс. 288 грн., акционерам был нанесен значительный материальный ущерб, не отображенный в балансе.
Получив право на патент, ООО "Новые микротехнологии" в свою очередь не осуществило денежной оценки патента, не указало в налоговой отчетности дохода в размере стоимости этой оценки и не уплатило НДС и налог на прибыль. Учитывая стоимость изобретения, государственная казна недополучила 5 млн. 401 тыс. 548 грн. НДС и 9 млн. 258 тыс. грн налога на прибыль.
При этом договор о передаче прав был зарегистрирован Госпатентом Украины за №660 от 08.06.98 г. без наличия полного комплекта документов к договору. Так, в договоре отсутствуют дополнительные соглашения со всеми авторами изобретения относительно выплаты авторского вознаграждения, которые должны быть неотъемлемой частью договора.
9 июня 1998 г. ООО "Новые микротехнологии" заключило договор (рис.№5,6) о безвозмездной передаче прав собственности на изобретение группе частных лиц, среди которых находим руководителей упомянутых выше предприятий г.г. Бакая, Фика, Клюка, президента ООО "Новые микротехнологии" Немчина. К этой группе товарищей примкнули высокопоставленные граждане Украины: тогда еще первый помощник президента Украины Владимир Литвин, министр Минмашпрома Малев, (позже - гендиректор "Укрспецекспорта"), председатель Правления Госкомрезерва Украины Минченко, начальник топливно-энергетического управления Кабмина Чернышев и прочие - Клявлин, Пиронков Рудник, Слесар, Яценко. Получив безвозмездно права на патент, который позже был оценен более чем в 32 млн. грн, эти физические лица не задекларировали в налоговом ведомстве полученный доход и не уплатили надлежащих налогов.
Вобщем, к серьезному патентному делу упомянутые граждане отнеслись как-то легкомысленно. Договор физических лиц с ООО "Новые микротехнологии" и подписи под ним не заверены нотариально, а подпись директора ООО не скреплена печатью, что в принципе лишает договор юридической силы. В самом же тексте договора находим досадный ляп в виде требования о заключении "дополнительных соглашений со всеми собственниками изобретения относительно выплаты им авторского вознаграждения от реализации права собственности на изобретение". Что есть нонсенс, ибо право на получение авторского вознаграждения имеют исключительно авторы изобретения, но не его собственники. Но вопреки всему, юридически недействительный договор был зарегистрирован. На чем собственно можно поставить точку в операции по отчуждению государственной и коллективной собственности в пользу частных лиц. Впрочем, как вы догадываетесь, исключительно физическим лицам Литвину, Бакаю, Фику-Клюку и прочим нет никакого резона приобретать в домашнее пользование и даже получать безвозмездно такой бестолковый подарок как права на метод вибрационного контроля машин. Уловили, к чему дело идет? Правильно - к продаже этого права.
…и уважаемые физические лица
Да и потенциальный покупатель тут как тут: ему без виброконтроля машин оказывается ни шагу ступить. Покупатель, кстати, солидный - "Нефтегаз Украины". А теперь представьте как торговались, били шапкой о земь председатель правления НАК Игорь Михайлович Бакай и физическое лицо Игорь Бакай на предмет продажи права собственности на изобретение. Какое-то раздвоение личности может получиться. Чтобы этого не произошло был сделан следующий шаг: совладельцы права собственности на патент учреждают ООО "Новые наукоемкие технологии", расширяя число учредителей гражданами Ковалко, Мандрой, Артемовым, Гончаруком и Бугаем. Уставной капитал ООО - 160 тысяч гривен. Наибольший процент получил первый помошник президента страны Литвин (26%), по 15% у Бакая, Малева, Яценко. При этом г.г. Ковалко (председатель Госнефтегазпрома Украины), Рудник (гендиректор "Харьковтрансгаза"), Артемов (гендиректор "Полтавагазпрома"), Мандра (гендиректор "Черкассытрансгаза") не будь они заинтересованы в совершении сделки могли бы воспрепятствовать заключению в виду юридической сомнительности права на владение этого изобретения.
7 сентября 1998 года физические лица - собственники патента, и ООО "Новые наукоемкие технологии" заключили договор ГЗ №000031110 о передаче права собственности на изобретение от физических лиц ООО "ННТ". Договором предусмотрены заключения дополнительных соглашений ООО "ННТ" - как правопреемника, со всеми собственниками изобретения - физическими лицами, "относительно выплаты им вознаграждения от реализации права собственности на изобретение по указанному патенту Украины". В то же время, защита прав авторов изобретения и выплата им вознаграждения договором не предусмотрены.
При всем этом договор заключен с массой нарушений, часть из которых приводилась выше. Кроме того, "ННТ" грубо нарушила налоговое законодательство, не сделав денежной оценки полученного дохода в виде нематериального актива, не поставила его на баланс, не уплатила НДС и налог на прибыль.
А договор-то - липа…
Можно с уверенностью говорить, что договор ГЗ№000031110 - откровенная липа. Он датирован 1 июля 1998 года, что в принципе невозможно, поскольку фирма "ННТ" зарегистрирована лишь 20 июля 1998 года.
Фактически договор заключили 7 сентября 1998 года, что подтверждается датой, собственноручно проставленной директором "ННТ" Бугаем при его подписании.
Тем не менее, если верить датам на документе, 12 августа 1998 года ООО "Новые наукоемкие технологии" заключает Лицензионный договор №0103100 с НАК "Нефтегаз Украины" о предоставлении "Нефтегазу" права на использование изобретения по патенту №16384. В договоре ООО "ННТ" в лице Бугая выступает "как собственник патента на изобретение", предоставляющего Лицензиату (НАК "Нафтогаз Украины" в лице Бакая) исключительную лицензию на использование изобретения на срок до 30 мая 2007 года. За это "Нефтегаз Украины" должен уплатить "ННТ" (а фактически группе частных лиц - собственников этого ООО) 180 млн. 31 тыс.624 грн., из которых 32 млн.409 тыс. 288 грн. должны быть уплачены непосредственно после подписания акта приема-передачи нематериального актива, а остаток ежемесячно по 1 млн. 587 тыс. 592 грн. до мая 2007 года.
В действительности, лицензионный договор №0103100 от 12 августа 1998 года не имеет юридической силы. И председатель правления НАК "Нефтегаз Украины" Игорь Бакай, подписывая договор с "ННТ" и являясь совладельцем патента №16384, безусловно знал, что собственники патента, в том числе сам Бакай, еще не передали право собственности фирме "ННТ", а значит она не могла его продавать.
Подведем черту: в ходе описанной выше многоходовки право на использование патента №16384, принадлежащее предприятиям ТЭКа, было безвозмездно передано частным лицам и через четыре месяца продано ими же через посреднеческие фирмы предприятиям того же ТЭКа - за 180 млн. грн.
Голос олигарха в Украине: дайте пожить красиво!
Любопытно, что не позже как 21 декабря информация об этой операции за подписью нардепов Ситника, Шишкина, Головатого была разослана заместителю премьер-министра Тимошенко, главе Налоговой Администрации Азарову, генпрокурору Потебенько.
И если гражданин Бакай, впавший в последнее время в опалу, посчитал за лучшее справить роскошную свадьбу и укатить с молодой женой за рубежи отечества, начав распродажу своего обширного имущества в Украине, то глава Президентской администрации Владимир Литвин пока еще с нами. И ему сегодня приходится не просто в связи с обвинениями в том, что он вместе с президентом и министром внутренних дел готовил похищение-уничтожение журналиста Гонгадзе. А тут еще дела минувших дней… Нелегко нынче олигархам в Украине. Но главное, что вобщем-то они с уверенностью смотрят в завтрашний день: свой немалый прожиточный минимум господа Бакай, Литвин, Фик-Клюк и пр. обеспечили, по крайней мере до 2007 года. А там, глядишь, и новое изобретеньице присмотрят. Не даром ведь Владимир Литвин входит в редколлегию журнала "Интеллектуальная собственность" - уж он-то знает что с этой собственностью делать.
Олег Ельцов, "УК"
http://www.cripo.com.ua/stati/rub-8/r8-s6.htm
2002.01.25 | Augusto
Стаття Карoтерcа.
"Nevertheless, it is a mistake to equate civil society with NGOs."І все ж, це помилка асоціювати громадянське суспільство з неурядовими організаціями.
Порівняйте з маячнею "прахвєсора", той і передрати не може (хоча з статті Каротерса драв 100%), бо володіє "великим і шєршавим", а іншими мовами тільки блатною, фенею та "директорською". Tам набагато більше, не затулитися "прахвєсору", прийшов йому піздець! вибачте, вирвалося, звичайно, гаплик!
Thomas Carothers
The Concept of Civil Society Is a Recent Invention
Enlightenment needed. The term "civil society" can be traced through the works of Cicero and other Romans to the ancient Greek Philosophers, although in classical usage civil society was equated with the state. The modern idea of civil society emerged in the Scottish and Continental Enlightenment of the late 18th century. A host of political theorists, from Thomas Paine to Georg Hegel, developed the notion of civil society as a domain parallel to but separate from the state--a realm where citizens associate according to their own interests and wishes. This new thinking reflected changing economic realities: the rise of private property, market competition, and the bourgeoisie. It also grew out of the mounting popular demand for liberty, as manifested in the American and French revolutions.
The term fell into disuse in the mid-l9th century as political philosophers turned their attention to the social and political consequences of the industrial revolution. It bounced back into fashion after World War II through the writings of the Marxist theorist Antonio Gramsci, who revived the term to portray civil society as a special nucleus of independent political activity, a crucial sphere of struggle against tyranny. Although Gramsci was concerned about dictatorships of the right, his books were influential in the 1970s and 1980s with persons fighting against dictatorships of all political stripes in Eastern Europe and Latin America. Czech, Hungarian, and Polish activists also wrapped themselves in the banner of civil society, endowing it with a heroic quality when the Berlin Wall fell.
Suddenly, in the 1990s, civil society became a mantra for everyone from presidents to political scientists. The global trend toward democracy opened up space for civil society in formerly dictatorial countries around the world. In the United States and Western Europe, public fatigue with tired party systems sparked interest in civil society as a means of social renewal. Especially in the developing world, privatization and other market reforms offered civil society the chance to step in as governments retracted their reach. And the information revolution provided new tools for forging connections and empowering citizens. Civil society became a key element of the post-cold-war zeitgeist.
NGOs Are the Heart of Civil Society
Not really. At the core of much of the current enthusiasm about civil society is a fascination with nongovernmental organizations, especially advocacy groups devoted to public interest causes--the environment, human rights, women's issues, election monitoring, anticorruption, and other "good things." Such groups have been multiplying exponentially in recent years, particularly in countries undertaking democratic transitions. Nevertheless, it is a mistake to equate civil society with NGOs. Properly understood, civil society is a broader concept, encompassing all the organizations and associations that exist outside of the state (including political parties) and the market. It includes the gamut of organizations that political scientists traditionally label interest groups--not just advocacy NGOs but also labor unions, professional associations (such as those of doctors and lawyers), chambers of commerce, ethnic associations, and others. It also incorporates the many other associations that exist for purposes other than advancing specific social or political agendas, such as religious organizations, student groups, cultural organizations (from choral societies to bird-watching clubs), sports clubs, and informal community groups.
Nongovernmental organizations do play important, growing roles in developed and developing countries. They shape policy by exerting pressure on governments and by furnishing technical expertise to policy makers. They foster citizen participation and civic education. They provide leadership training for young people who want to engage in civic life but are uninterested in working through political parties. In many countries, however, NGOs are outweighed by more traditional parts of civil society. Religious organizations, labor unions, and other groups often have a genuine base in the population and secure domestic sources of funding, features that advocacy groups usually lack, especially the scores of new NGOs in democratizing countries. The burgeoning NGO sectors in such countries are often dominated by elite-run groups that have only tenuous ties to the citizens on whose behalf they claim to act, and they depend on international funders for budgets they cannot nourish from domestic sources.
Civil Society Is Warm and Fuzzy
That depends on whether you like snuggling up to the Russian mafia and militia groups from Montana as well as to your local parent-teacher association. They're part of civil society too. Extrapolating from the courageous role of civic groups that fought communism in Eastern Europe, some civil society enthusiasts have propagated the misleading notion that civil society consists only of noble causes and earnest, well-intentioned actors. Yet civil society everywhere is a bewildering array of the good, the bad, and the outright bizarre. A random walk through Web pages on the Internet helps convey a sense of that diversity [see box on page 221. Recognizing that people in any society associate and work together to advance nefarious as well as worthy ends is critical to demystifying the concept of civil society. As commentator David Rieff wrote recently in connection with Bosnia, "[Former Bosnian Serb leader Radovan] Karadzic represented the aspirations of ordinary Serbs in that extraordinary time all too faithfull y, and could rightfully lay just as great a claim to being an exemplar of civil society as Vaclav Havel." If one limits civil society to those actors who pursue high-minded aims, the concept becomes, as Rieff notes, "a theological notion, not a political or sociological one."
The idea that civil society inherently represents the public good is wrong in two other ways as well. Although many civic activists may feel they speak for the public good, the public interest is a highly contested domain. Clean air is a public good, but so are low energy costs. The same could be said of free trade versus job security at home or free speech versus libel protection. Single issue NGOs, such as the National Rifle Association and some environmental groups, are intensely, even myopically, focused on their own agendas; they are not interested in balancing different visions of the public good. Struggles over the public interest are not between civil society on the one hand and bad guys on the other but within civil society itself.
Moreover, civil society is very much concerned with private economic interests. Nonprofit groups, from tenants' organizations to labor unions, work zealously to advance the immediate economic interests of their members. Some civil society groups may stand for "higher"--that is, non-material--principles and values, but much of civil society is preoccupied with the pursuit of private and frequently parochial and grubby ends.
A Strong Civil Society Ensures Democracy
Tempting thought. An active, diverse civil society often does play a valuable role in helping advance democracy. It can discipline the state, ensure that citizens' interests are taken seriously, and foster greater civic and political participation. Moreover, scholars such as Harvard political scientist Robert Putnam--whose influential 1995 article, "Bowling Alone: America's Declining Social Capital," chronicled an apparent decline in U.S. community-oriented associations- have argued forcefully that a weak civil society leads to a lack of "civic engagement" and "social trust." But other evidence suggests that a strong civil society can actually reflect dangerous political weaknesses. In a 1997 article that some have nicknamed "Bowling With Hitler," Princeton professor Sheri Berman presented a sobering analysis of the role of civil society in Weimar Germany. In the 1920s and 1930s, Germany was unusually rich in associational life, with many people belonging to the sorts of professional and cultural organizatio ns that are thought to be mainstays of pro-democratic civil society. Berman argues, however, that not only did Germany's vibrant civil society fail to solidify democracy and liberal values, it subverted them. Weak political institutions were unable to respond to the demands placed on them by the many citizens organizations, leading the latter to shift their allegiance to nationalist, populist groups and eventually to the Nazi Party. In the end, the density of civil society facilitated the Nazis' rapid creation of a dynamic political machine.
Even in established democracies with strong political institutions, however, there are reasons to doubt the simplistic idea that when it comes to civil society, "the more the better." As early as the 1960s, some scholars warned that the proliferation of interest groups in mature democracies could choke the workings of representative institutions and systematically distort policy outcomes in favor of the rich and well-connected or, more simply, the better organized. In the 1990s, warnings about "demosclerosis" have intensified as advocacy and lobbying organizations continue to multiply.
Democracy Ensures a Strong Civil Society
No guarantees here either. Japan has been a stable democracy for half a century but continues to have a relatively weak civil society, particularly in terms of independent civic groups working on the kinds of issues that activists in the United States and Europe hold dear, such as the environment, consumer protection, human rights, and women's issues. In France, one of the mother countries of Western liberal democracy, civil society takes a distant back seat to a powerful state. Spain, the exemplar of recent democratic transitions, is relatively weak in associational life. Political parties and elections are what ensure a pluralism of political choices; they can certainly operate in a country with only lightly developed civic associations. Some American political analysts criticize Japan, France, Spain, and other countries where civic participation is low, arguing that these states are at best stunted democracies because they lack what Americans believe is an optimal level of citizen engagement. Many Japanes e, French, and Spanish people, however, contend that their systems better accord with their own traditions concerning the relationship of the individual to the state and allow their governments to make more rational, less fettered allocations of public goods. Obviously, the argument that a democracy is not a real democracy unless it has American-style civil society is not only wrong but dangerous. A strong belief in civil society should not fuel an intolerant attitude toward different kinds of democracies.
Civil Society Is Crucial for Economic Success
It's not so simple. As part of their "all good things go together" approach, enthusiasts hold Out civil society as a guarantee not only of political virtue but also of economic success. An active, strong civil society, they say, can give useful input on economic policy issues, facilitate the growth of private enterprise, and help ensure that the state does not suffocate the economy. In practice, however, the connection between economic growth and civil society is not so straightforward.
Compare two cases. South Korea's economic miracle was built on the back of a repressed civil society, especially a besieged labor sector. Only in the 1980s, when the military regime felt it could afford to loosen up, was civil society given space to flourish. Unions, student groups, and religious organizations took full advantage of the opportunity and pressed bravely and effectively for democratization. Heroic as they were, these groups cannot be given credit for one of the fastest-growing economies to emerge in the last 50 years. By contrast, Bangladesh is rich in civil society, with thousands of NGOs, advocacy groups, and social service organizations operating at the national and local levels. Yet this wealth of NGOs, by no means a new phenomenon in Bangladesh, has not translated into wealth for the people. Bangladesh remains one of the poorest countries in the world, with a per capita income of less than $350.
A well-developed civil society can be a natural partner to a successful market economy. When citizens reach a comfortable standard of living, they have more time, education, and resources to support and take part in associational life. And many sectors of civil society can reinforce economic development by encouraging sound governmental policies and by increasing the flow of knowledge and information within a society. As with the relationship between civil society and democracy, however, it is important not to assume any iron laws of causality. The path to economic success is not necessarily paved with civil society, and a strong civil society can co-exist with a relatively weak economy (and vice versa). What's more, too much or the wrong type of civil society can be economically harmful. Some economists believe, for example, that Latin American labor unions, a mainstay of the region's civil society, have been one of the largest obstacles to Latin America's economic growth and stability.
Real Civil Society Doesn't Take Money from the Government
Oh, really? When civil society groups wage a campaign for freedom in a dictatorship, a key element of their political bona fides is complete independence, financial and otherwise, from the government. In democratic and democratizing countries, however, the rules are different. Many civil society groups receive government funding. In parts of Western Europe, government support for civil society is widespread, including among groups that take on the government, such as human-rights and environmental organizations. Even in the United States, governmental funding of civil society is much more extensive than many people realize. A major comparative study of nonprofit sectors, sponsored by Johns Hopkins University, found that "Government is thus almost twice as significant a source of income for American nonprofit organizations as is private giving, despite the presence there of numerous large foundations and corporate giving programs."
etcetera
http://www.findarticles.com/cf_0/m1181/1999_Winter/58517711/p1/article.jhtml?term=Thomas+Carothers+
2002.01.25 | юрко
Re: Я сплю і мені все це сниться?! Стаття Карoтерcа.
та він скаже, що то хтось його незаплямоване ім'я вкрав. Підставив, себто, щоб посміховищем зробити.P.S. Продовжує стару совковську традицію, краде не змінюючи, далі думаючи, що народ живе за "залізною завісою". Цікаво б пошукати авторів інших його "праць".
2002.01.26 | SG
SLOVO V SLOVO!!!!(-)
2002.01.26 | Augusto
Неправда.
Читайте уважніше, бо все перекручене. Каротерс епатує та дискутує, але він знає про що йдеться, дурень, що драв з статті, чи не добрав, чи фантазував, коротше не знає про що взагалі йдеться, не володіє він темою.Але драв звідти.
2002.01.26 | Пані
А такі да
Переклад не тотожній, але здається то випадок із рашен інгліш, бо людина перекладала живу діалогічну мову на канцелярит а ля середня школа. Я спробую дати порівняльний аналіз обох текстів, якщо вийде цікаво то подам сюди.2002.01.26 | Augusto
А треба?
Трохи нижче я зловив місце, яке викривило всю перспективу, це не проста помилка перекладу, це ІМХО навмісне скорочення від нерозуміння базової концепції. Гравці другої (а тут якби не третьої, бо я чув - є переклад Каротерса на російську) ніколи не переходять в вищу.Можна ІМХО ще половити в кінці та на логичних містках, бо стаття Каротерса довша, вундеркінд її скорочував.
2002.01.26 | Пані
Та може справді не треба.
Я почала тільки з огляду на наявність не найдурніших майданівців, що англійської чесно не знають. Але мабуть терба зачекати на розвиток подій, чи буде воно виправдовуватися, чи тузіка виженуть, чи ворожі проіскі знайдуться...Augusto писав(ла):
> Трохи нижче я зловив місце, яке викривило всю перспективу, це не проста помилка перекладу, це ІМХО навмісне скорочення від нерозуміння базової концепції. Гравці другої (а тут якби не третьої, бо я чув - є переклад Каротерса на російську) ніколи не переходять в вищу.
Ото було б найцікавіше, знайти ту статтю російською, може і перекладача не було?
2002.01.26 | Augusto
Малоукраїнський (російський) переклад Каротерса.
Кращий за Литвина, досить точний, на перший погляд нема претензій, але я вже спати пішов.Критический взгляд на гражданское общество
Томас Каротерс
Заместитель начальника отдела мировой политики в Фонде Карнеги в Нью-Йорке
Гражданское общество - одна из любимейших тем современных гуманитариев. Президенты и политологи превозносят его как ключ к политическому, экономическому, и социальному успеху. Однако гражданское общество такой же "кот в мешке", как и интернет-акции. Мы как потенциальные потребители должны более внимательно рассмотреть этот вопрос, чтобы избежать возможных разочарований.
Вот несколько распространенных заблуждений, своего рода иллюзий о гражданском обществе, с которыми придется расстаться.
Концепция гражданского общества - недавнее изобретение.
Чтобы опровергнуть этот тезис, нужен небольшой экскурс в историю:
История термина "гражданское общество" через работы Цицерона и других римских авторов восходит еще к философам древней Греции. Однако в их работах гражданское общество приравнивалось по смыслу к государству. Свое современное звучание термин "гражданское общество" приобрел в конце XVIII столетия в учениях Просвещения. Большинство теоретиков политики, от Томаса Паина до Гегеля, рассматривали гражданское общество как сферу, параллельную, но отдельную от государства - как институт, где граждане создают объединения и ассоциации согласно их собственным интересам и потребностям. Подобное переосмысление термина объясняется переменами в экономической реальности, например, развитием частной собственности, конкуренции, буржуазии. Немаловажным фактором влияния стала и все возрастающая потребность в свободе и демократии, что проявилось в буржуазных революциях во Франции и Америке.
В середине Х1Х века термин "гражданское общество" на время вышел из употребления, так как главным предметом исследования политологии и философии стали социальные и политические последствия индустриальной революции. Он снова вернулся на сцену после Второй Мировой Войны в работах теоретика Антонио Грамши, использовавшего его, чтобы изобразить гражданское общество своеобразным ядром независимой политической деятельности, критической сферой борьбы против тирании. Хотя Грамши рассматривал, прежде всего, диктатуры правого толка, его книги не потеряли актуальность и в 1970-е, и в 1980-е годы в процессе борьбы с диктатурами всех политических направлений в Восточной Европе и Латинской Америке. С падением Берлинской стены чешские, венгерские и польские активисты также подхватили знамя гражданского общества, наделив этот термин героическим смыслом.
Внезапно, в 1990-ых, гражданское общество стало волшебным словом для всех и каждого, от политологов до президентов. Глобальная тенденция демократизации предоставила возможность развития гражданского общества во всем мире, даже в странах бывшего диктаторского режима. В Соединенных Штатах и Западной Европе, в обществах, уставших от однообразия стабильных политических систем, зажегся интерес к гражданскому обществу как к средству общественного обновления. Особенное значение гражданское общество приобрело в развивающихся странах, где приватизация и другие рыночные реформы создали почву для его развития, особенно в условиях слабости государственного аппарата. Информационная революция обеспечила новые инструменты для налаживания связей и роста гражданской инициативы. С окончанием холодной войны гражданское общество стало ключевым элементом "духа времени".
Неправительственные организации - ядро гражданского общества
Это неочевидно. В основе существующего энтузиазма относительно гражданского общества во многом лежит восхищение и увлеченность неправительственными организациями, в частности, такими, как группы защиты общественных интересов. К ним относятся организации, занимающиеся следующей проблематикой: окружающая среда, права человека, проблемы женщин, контроль над электоральными процессами, борьба с коррупцией и прочие благие дела. Количество этих организаций за последние годы увеличивается в геометрической прогрессии, особенно в странах, осуществляющих переход к демократии. Однако было бы ошибкой приравнять НПО и гражданское общество. В правильном понимании гражданское общество - понятие боле широкое, охватывающее все организации и ассоциации, которые существуют вне государства, включая политические партии и рынок. В него входит целая гамма организаций, которые политологи традиционно называют группами интересов, - не только неправительственные организации, но также и профсоюзы, профессиональные ассоциации (например, союзы докторов и адвокатов), торговые палаты, этнические ассоциации, и другие. В него входят и многие другие ассоциации, существующие для иных целей, нежели продвижение определенных социальных или политических программ, например религиозные организации, студенческие союзы, культурные организации (от кружка любителей хорового пения до клуба птицеводов), спортивные клубы и неофициальные сообщества.
Неправительственные организации действительно играют важную и всевозрастающую роль в развитых и развивающихся странах. Они формируют политику, оказывая давление на правительство и предоставляя аналитическую информацию публичным политикам. Они способствуют росту гражданской инициативы, ангажированию граждан в политику и росту гражданского самосознания. Они обеспечивают обучение навыкам лидерства молодых людей, стремящихся активно участвовать в общественной жизни, но не желающих идти путем политических партий. Однако во многих странах НПО вытеснены более традиционными институтами гражданского общества. Религиозные организации, профсоюзы и другие объединения обычно имеют в обществе более стабильную поддержку и более надежные источники финансирования, чего так часто недостает группам интересов, особенно НПО в новых демократиях. Зарождающийся третий сектор в этих странах зачастую оказывается подавлен элитами, имеющими очень незначительные связи с народом, от имени которого они, казалось бы, действуют. Еще одной слабой чертой НПО в новых демократиях можно считать зависимость от зарубежных инвесторов, предоставляющих им средства, на которые они не могут рассчитывать на родине.
Гражданское общество белое и пушистое.
Это действительно так, если вам нравится играть в кошки-мышки с русской мафией, вооруженными отрядами Монтаны или вашим местным союзом учителей и родителей. Они также являются элементами гражданского общества. Опираясь на пример отважных гражданских объединений, боровшихся в Восточной Европе с коммунизмом, энтузиасты гражданского общества пропагандируют ошибочное мнение, что все без исключения институты гражданского общества преследуют благородные цели и имеют исключительно благие намерения. Между тем, гражданское общество повсеместно представляет собой ошеломляющее множество хорошего, плохого и попросту непонятного. Это разнообразие можно сравнить разве что со Всемирной Паутиной - Интернет. Признание того, что люди в любом обществе объединяются и прилагают совместные усилия для достижения как достойных, так и низких целей является ключевым для разоблачения идеи гражданского общества. Как написал недавно в связи с конфликтом в Боснии комментатор Дэвид Рифф (David Rieff) : "Радован Караджич в то необыкновенное время настолько верно представлял ожидания простых сербов, что имел практически достаточные основания, чтоб считаться представителем гражданского общества наравне с Вацлавом Гавелом". Если мы сводим гражданское общество только к акторам, преследующим благородные цели, сама концепция становится по замечанию Рэффа " понятием теологическим, а отнюдь не политическим и не социологическим".
Идея того, что гражданское общество представляет общественное благо, ошибочна и в двух других направлениях. Хотя многие общественные деятели могут считать, что высказываются в пользу всеобщего блага, общественный интерес сам по себе - крайне неоднозначный предмет. Чистый воздух - это общественный товар, впрочем, равно как и низкие цены на электричество! То же самое можно сказать о свободной торговле в противовес надежным рабочим местам или о свободе слова в противовес защите от клеветы. НПО, имеющие одну главную цель, например National Rifle Association (Национальная военная Ассоциация ) и некоторые группы по защите окружающей среды очень пристально, если не близоруко сосредоточились на своих собственных программах; они не заинтересованы в соотнесении различных аспектов понимания общественного товара. Спор о сфере общественных интересов идет не между гражданским обществом с одной стороны и "плохими парнями" с другой, он идет внутри самого гражданского общества. Более того, гражданское общество очень подвержено влиянию частных экономических интересов. Некоммерческие группы, начиная с жилищных кооперативов и заканчивая профсоюзами усердно работают для удовлетворения экономических интересов своих участников. Некоторые институты гражданского общества могут выступать за "высшие", то есть нематериальные ценности и блага, но большая часть граждан все же сосредоточена на преследовании частных и, зачастую, мелочных и грязных интересов.
Сильное гражданское общество-залог демократии.
Заманчивая идея. Активное разноплановое гражданское общество зачастую действительно играет ценную роль в развитии демократии. Оно дисциплинирует государство, обеспечивает серьезность рассмотрения интересов граждан, развивает гражданское и политическое участие. Более того, ученые-теоретики, такие как гарвардский политолог Роберт Путнам (Robert Putnam) ( В своей нашумевшей статье 1995 года "Кегельбан в одиночку: регресс социального капитала в США" он последил сокращение американских ассоциаций, ориентированных на бытовые услуги) активно отстаивают точку зрения, что слабое гражданское общество ведет к нехватке "гражданской вовлеченности" и "общественного доверия". Однако есть примеры, показывающие, что сильное гражданское общество так же может стать причиной опасных политических ошибок и слабостей. В статье 1997 года, которую кто-то прозвал "Кегельбан с Гитлером" профессор Принстонского университета Шери Берман (Sheri Berman) представил отрезвляющий анализ роли гражданского общества в веймархской Германии. В 20 -30-е годы в Германии чрезвычайно активной была общественная жизнь, множество людей принадлежали к разнообразным профессиональным и культурным организациям, которые, как предполагалось, были оплотом про-демократического гражданского общества. Берман говорит, что, не смотря на это, развитое немецкое гражданское общество не только не смогло укрепить демократию и либеральные ценности, но ниспровергло их. Слабые политические институты не смогли достойно ответить на запросы, идущие к ним со стороны гражданских организаций, что вынудило последних перенести свои симпатии на националистские и популистские группы, а в конечном итоге и на нацистов. В результате, плотность гражданского общества облегчила фашистам быстрое создание динамичной политической машины. Даже в стабильных демократиях с сильными политическими институтами есть поводы сомневаться, что гражданское общество тем лучше, чем оно больше. Не вызывает сомнения, что быстрое увеличение групп интересов в зрелых демократических государствах может помешать работе представительных учреждений и привести к искажению результатов проводимой политики в пользу акторов, имеющих деньги, связи или более эффективную организацию. В 1990-ые годы, предупреждения относительно "демосклероза" усилились, так как группы интересов и лоббистские организации продолжают увеличиваться.
Демократия - залог сильного Гражданского Общества.
Никаких гарантий здесь также не существует. Япония была и остается на протяжении половины столетия стабильной демократией, сохраняя при этом относительно слабое гражданское общество, особенно в сфере независимых гражданских групп, занимающихся столь близкими для активистов США и Европы вопросами как защита окружающей среды, защита потребителя, права человека и т.п. Во Франции, одной из стран-прародительниц западной либеральной демократии, гражданское общество занимает одно из последних мест по сравнению с мощным государством. Испания, образец недавних демократических трансформаций, имеет крайне слабо развитую систему ассоциаций. Политические партии и выборы - вот то, что гарантирует плюрализм политических альтернатив; они, несомненно, могут действовать и в стране со слабо развитыми гражданскими ассоциациями.
Некоторые американские политические аналитики критикуют Японию, Францию, Испанию, и другие страны, где уровень гражданского участия низок, утверждая, что эти государства не более, чем чахлые демократии, так как им не хватает того, что американцы считают оптимальным уровнем гражданского участия. Многие японские французские и испанские граждане между тем утверждают, что их системы лучше согласовываются с их собственными традициями в отношениях индивида и государства и позволяют их правительствам беспрепятственно проводить более рационально-обоснованное перераспределение общественного продукта. Очевидно, аргумент, что демократия не является настоящей демократией, если в ней отсутствует американская модель гражданского общества не только не верен, но и опасен. Твердая вера в гражданское общество не должна становиться источником нетерпимости по отношению к различным видам демократических государств.
Гражданское Общество - необходимое условие экономического успеха.
Все далеко не так просто. Энтузиасты рассматривают гражданское общество как гарантию не только политического благополучия, но и экономического успеха. По их мнению, активное, сильное гражданское общество может внести полезный вклад в решение проблем экономической политики, облегчить развитие частной инициативы, помочь предотвратить чрезмерное вмешательство государства в экономику. На практике, однако, взаимосвязь экономического роста и наличия гражданского общества не настолько прямолинейна.
Сравним два случая. Южно-корейское экономическое чудо было построено на основе подавленного гражданского общества, в особенности трудового сектора. Только в 1980-е годы, когда стало очевидно, что можно ослабить военный режим, гражданское общество получило возможность развития. Союзы, студенческие ассоциации, религиозные организации воспользовались этой возможностью и предприняли максимум усилий для демократизации. Эти группы дали толчок к становлению одной из самых быстроразвивающихся экономик за последние 50 лет. В противоположность этому , Бангладеш - это страна с развитым гражданским обществом, с тысячами НПО, групп интересов, и организаций социальной службы, действующих на государственном и местном уровнях. Однако это многообразие НПО, далеко не новшество для Бангладеша, не привело к росту общественного благосостояния. Бангладеш остается одной из беднейших стран в мире, с уровнем дохода на душу менее $ 350.
Развитое гражданское общество может стать естественным союзником успешной рыночной экономики. В странах с высоким уровнем жизни у граждан появляется свободное время, ресурсы и знания для того, чтобы активно участвовать в общественной жизни. Многие сектора гражданского общества могут усилить экономическое развитие, способствуя претворению в жизнь стабильной государственной политики и перераспределяя финансовые и информационные потоки в обществе. Как и в отношениях между гражданским обществом и демократией здесь, тем не менее, важно не выводить железных законов и причинно-следственных связей. Дорога к экономическому успеху не обязательно проложена гражданским обществом: сильное гражданское общество может сосуществовать с относительно слабой экономикой, и наоборот. Более того, слишком развитое или искаженное гражданское общество может быть экономически опасно. Некоторые экономисты, например, убеждены, что латиноамериканские профсоюзы, оплот гражданского общества этого региона, стали одновременно и одним из главных препятствий экономическому росту и стабильности экономики Латинской Америки.
Гражданское общество не берет деньги у правительства.
Да неужели? Когда институты гражданского общества в условиях диктатуры выступают за свободу, ключевой элемент их политической честности - полная независимость от правительства, как финансовая, так и любая другая. В странах с демократическим режимом действует совсем иная система правил. Многие элементы гражданского общества финансируются правительством. В западной Европе, например, широко распространена правительственная поддержка гражданского общества, в том числе и групп, которые бросают правительству вызов, например организации по защите окружающей среды, союзы борьбы за права человека. Даже в Соединенных Штатах, правительственное финансирование гражданского общества сильно превосходит предполагаемые размеры. "Сравнительный анализ некоммерческого сектора", спонсируемый университетом Джонс-Хопкинс, показал, что "…правительство является практически в два раза большим источником дохода для американских некоммерческих организаций, чем частные вклады, несмотря на наличие в Америке множества фондов и программ финансирования".
Развитие гражданского общества означает снижение роли государства.
Ни в коем случае. Бурное развитие гражданского общества заставляет некоторых представлять будущее практически лишенным государственного влияния, когда слабые, имеющие минимальное влияние государства уступают место мощным неправительственным группам, провозглашающим новый, благородный гражданский порядок. Такое представление - мираж. Институты гражданского общества могут быть значительно более эффективными в корректировке государственной политики, если у государства есть соответствующие полномочия по проведению и урегулированию таковой. Эффективная работа неправительственных групп интересов фактически сводится не к ослаблению, а к усилению возможностей государства. Характерный пример этому-американская политика по защите окружающей среды. Гражданская активность в этом вопросе натолкнула правительство на мысль создать государственные отделения по защите окружающей среды, выработке соответствующих законов, механизмов осуществления соответствующей политики. Ничто не наносит большего вреда развитию гражданского общества, нежели слабое летаргическое государство. В Восточной Европе, гражданское общество с 1989 года сделало большой шаг вперед в тех странах, где правительства доказали свою компетентность и способность к действию, например в Польше и Венгрии, и по-прежнему отстает в развитии в странах с неэффективным, некомпетентным правительством, например в Румынии и Болгарии.
За исключением диктаторских режимов, государство может играть ценную роль в развитии здорового гражданского общества. Это достигается путем установления ясных осуществимых правил игры для неправительственного сектора, создания налоговых стимулов для финансирования некоммерческих организаций, выработки стратегии взаимодействия с НПО. Гражданское общество может и должно бросать вызов, раздражать, и даже, время от времени, противостоять государству. Но гражданское общество и государство нуждаются друг в друге и, в идеальном варианте, они развиваются вместе, в тандеме, а не за счет друг друга.
Гражданское Общество стало Глобальным
Не совсем. Недавний успех Международной Кампании по запрету противопехотных мин, в которой объединение НПО вместе с правительствами некоторых государств, в частности Канады, выступали против США и других влиятельных государств, зажег огромный интерес к идее международного гражданского общества. Активисты, ученые, журналисты стали говорить о трансграничной защите интересов. Глобальное гражданское общество представляет собой естественное продолжение тенденции разрастания гражданского общества в пределах одной страны. В конечном счете, было зарегистрировано более 5,000 межнациональных неправительственных организаций - то есть неправительственных организаций, основанных в одной стране, но регулярно осуществляющих свою деятельность в других.
Это очень значимое явление. Совокупность факторов: ослабление политических барьеров с окончанием холодной войны, новые информационные и коммуникационные технологии, снижение транспортных издержек, распространение демократии, - все это явилось плодородной почвой для расширения сферы деятельности неправительственных организаций и создания ими сетей, коалиций и ассоциаций на мировом уровне.
И все же необходимо некоторое предостережение. Во-первых, международное гражданское общество это не такой уж новый феномен, как кажется. Римская Католическая Церковь, к примеру, является межнациональной некоммерческой организацией, сохраняющей международное слияние в течение многих веков. Во-вторых, большинство новых межнациональных некоммерческих акторов-западные организации, внедряющиеся в переходные и развивающиеся общества. Они могут работать в сотрудничестве с организациями из этих стран, но программа действий и система ценностей является исключительно их прерогативой в данном сотрудничестве. В этом смысле межнациональное гражданское общество является глобальным, но оно используется с целью распространения западного политического и экономического влияния, что порицается в других сферах общественной жизни. В-третьих, подобно внутреннему гражданскому обществу, у гражданского общества на мировом уровне есть и темная сторона.
Группы Ненависти объединяются теперь с союзниками-экстремистами в других часовых поясах, подпитывая уродливые замыслы друг друга. Организованная преступность - это преимущественно транснациональное предприятие, являющееся отличным примером наиболее продвинутой формы гибкой, творческой международной организации.
Короче говоря, межнациональное гражданское общество в основном повторяет сильные и слабые стороны внутристранового. Оно всегда существовало, но теперь развивается небывалыми темпами благодаря глобализации и еще более усиливая ее. Оно несет потенциал изменения мира по очень важным направлениям, но не следует недооценивать его силы или идеализировать его цели. И на местном и на глобальном уровне реалии гражданского общества не должны быть contradiction in terms.
2002.01.26 | Пані
Литвин (чи тузік) рядом на валявся
Російський текст мабуть вони й не бачили. Перекладали з оригіналу. Що дозволяє зробити два висновки:1. той, що ви вже зробили - не зрозуміли бо немає понятійного апарату
2. перекладач не бельмеса у тематиці, як міг так і переклав
Додаю 2 для наукової точності. Бо колись сама на зорі туманої юності перекладала статтю про фермантацію чогось у пацюків. Виключно за допомогою словника, бо про пацюків знала ще менше ніж про ферменти. Вийшла ТАКА лажа....
Тут цікаве питання вилізає - а хто ж ту статтю надибав і надихнув прохфесора на науковий твір (тобто акт вульгарного плагіату). Він сам англійську знає? Що каже про це народний телеграф "одна бабка сказала" ?
2002.01.26 | НеДохтор
Re: про Литвина
Пані писала:> ... Він сам англійську знає? Що каже про це народний телеграф "одна бабка сказала" ?
Не зовсім народний телеграф, але в Інтернеті є таке:
1. Досьє Литвина на for-ua:
http://ukr.for-ua.com/person/203/124.html
---------
...
Володіння мовами
Українська, російська.
...
---------
2. В Бібліотеці Майдану Кость Бондаренко про Литвина:
http://maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_lib&key=999553449
2002.01.26 | Пані
Дякую, так я і думала, англійської він не знає
Тобто якщо акт плагіату був, то без тузіка він відбутися не міг жодним чином.2002.01.26 | andriy
Писав однозначно не сам В.Литвин, а спіч-врайтер
і не факт, що сам Литвин свою статтю у "фактах" взагалі читав.Але врайтер молодець, майстер своєї справи. Тренований пропагандист. Цікаво, хто б то міг бути - за стилем роботи явно не пересічний клерк, бери вище. І знає ж, звідки праці серйозних американських профессорів дерти. Хтось з академії наук?
Ще більш цікаво, у що це все в результаті виллється. Варіантів бачу два - або врайтера зачмурять (бо шефа красиво "підставив" перед самими виборами), або, з огляду на видиму реакцію опозиційної громади - таки оголосять сей kampf охвіційною ідеологією блоку "ЗА Єдину Багату Україну", щоб зберегти гарну фізію при не дуже гарній грі?
2002.01.26 | Augusto
Каротерс vs. Литвин.
Стаття Каротерса, що починається словами "Просвітлення є потрібним" є своєрідною відповіддю на нову теорію "громадянського суспільства", що базується на роботах А. Грамші (комуніст), він вважає, що сучасний термін "громадянське суспільство" є достатньо новий і відрізняється від класичного. Не маю сумнівів, що Каротерсу все, що є лівішим від сенатора МакКарті, є страшною небезпекою, тому він так пріє і розвінчує сучасне уявлення про "громадянське суспільство", при тому я не погоджуюсь багато в чому з самим Каротерсом, але справа в іншому, дурний Литвин не добрав, про що мова, і зрозумів, що Каротерс описує виникниння терміну "громадянське суспільство" взагалі. Де у Каротерса логичний ланцюжок уривається в XІX столітті внаслідок "повороту уваги політичних філософів до соціальних та політичних наслідків індустріальної революції", в Литвина "В 19 веке концепция гражданского общества пришла в упадок, вытесненная промышленной революцией". Він не розрізняє увагу і концепцію, чи не розуміє. Далі Каротерс каже про нову "моду", що базується на творах марксиста Грамші і фактично продовжує традиційну американську боротьбу з "червоною загрозою", він не атакує класичну концепцію "громадянського суспільства". Литвин, тому що не має пойма про класичну концепцію, не помічає цього, і активно "деміфологізує" уявлення американця Каротерса про ідеї Грамші - вибирає найсмачніші кусники, які він хоче використати для прикриття власної порожнечі.
Далі може буде, а може і ні, кажуть ще гірше, "прахвєсор" не тільки не написав, він і не читав, що йому підсунули його ж власні Пі(сю)Арники, але це, поки що чутки, а ось дві (хіба дві?
2002.01.26 | НеДохтор
Re: ще твори
Augusto писав:>
> > Далі може буде, а може і ні, кажуть ще гірше, "прахвєсор" не тільки не написав, він і не читав, що йому підсунули його ж власні Пі(сю)Арники, але це, поки що чутки, а ось дві (хіба дві?
У цього професора http://www.nas.gov.ua/dovidnyk/ch/ch1521.html
є ще декілька сотень сторінок науки
Литвин В.М. Україна: досвід та проблеми державотворення (90-ті роки ХХ ст.) /НАН України; Ін-т історії. - К.: Наук. думка, 2001. - 135 с. - К-2 [9(С2)].
Литвин В. Україна: хроніка поступу: 1991-2000 /НАН України; Ін-т історії. - К.: Альтернативи, 2000. - 516 с. - К-2 [9(С2)].
Парламент України: Вибори ’98 (документи, статистика, бібліографія) /Ред.колегія: І.Курас (голова), Е.Афонін, Ю.Левенець, В.Литвин; НАН України, Ін-т політ. і етнонац. досліджень. - К.: Парлам. вид-во, 1998. - 422с. - К-2 [34С11(С2)].
2002.01.26 | Augusto
Бувший вчений?
Плагіат зазвичай не вибачається. А що, попередні він сам писав? Чи знов "творчо переробиВ"? "Трагедія вченого, що деградував в кублі Q-чмістів"?2002.01.26 | Пані
Раніше я б сказала що так, а зараз - не знаю...
Я вже стільки десятирічь не маю жодного контакту із наукою... У старі часи казали: "Переписування з одного джерела - плагіат, з двох джерел - компіляція, з троьх джерел - дисертація, з чотирьох - п"ята наукова книга".Оскільки воно працювало тільки ножицями і навіть полінувалося абзаци переставити, то факт найтупішого плагіату налицьо. Але уявити собі епічний твір маслом "академік Патон виганяє член-кора, голову АП, красавца та умніца Литвина з лав НАН за плагіат" я не можу, надто я вже лівополушарна, фантазії не вистачає. :(((
2002.01.26 | Горицвіт
Re: Раніше я б сказала що так, а зараз - не знаю...
Пані писав(ла):> Але уявити собі епічний твір маслом "академік Патон виганяє член-кора, голову АП, красавца та умніца Литвина з лав НАН за плагіат" я не можу, надто я вже лівополушарна, фантазії не вистачає. :(((
Такого не буде точно. Я не чув, щоб колись когось вигнали з НАН. Здається, і за статутом не можна нікого виключити.
Але написати листа в НАНУ (в Президію або відкритого листа до академіків) або якимось чином дати їм знати про скандал з плагіатом - не завадить. А також в університет, де йому давали професора. Якщо не помиляюся, це Харківська академія внутрішніх справ?
2002.01.26 | andriy
Листа в НАНУ? а напишіть! Там його прочитає Семиноженко... (-)
2002.01.26 | Пані
Листа в НАН писати треба вченим
Тобто колегам Литвина - історикам, політологам, юристам. Здається у блоці Тимошенко таких вистачає, можуть цим і зайнятися.2002.01.27 | Mary
Було б смішно, якби не було так сумно...
Ви (це не конкретно до Пані, а до всіх, хто забули, що таке совково-постсовковий уні) тут кажете писати листи, піднімати шум з приводу плагіату, а я собі подумала, якби всім професорам мого колинього факультету які за останні 10 років видали книжку з певним процентом плагіату щось за то було, то їх би залишилося не досить для того щоб існував факультет.Пригадую, одним із наших улюблених занять було вишуковувати, звідки переписали наші професори свої щойно видані книжки. Повірте, завдання було не із найскладніших, бо вони переважно не ускладнювали своєї роботи перекладами з европейських мов. (Ну, хіба що з польської)
Так що тут Литвин - мало не герой - язики знає!!!
2002.01.26 | Бегемот Замбезьський
Пара куплетів про Литвина
КАРНАВАЛ АБСУРДУ(уривки)
............
Професор, член-кореспондент,
лауреат, інтелігент,
член комітетів і комісій
та ще й до того літописець.
Медалі в ящики складає,
студентам щось там викладає,
не знати що в науці скоїв,
зате меню "edit" засвоїв.
............
Литвинський наш тепер в фаворі,
росте як гриб, хоча мороз на дворі,
ось За Єду стада корів повів,
до Тундри їсти ягель запросив.
Він теж селюк, як і усі вони,
проліз в князі з великої сім'ї;
брати ревуть, нелічені свати,
що їм усім зносилися порти.
Він їм поможе, як не підсобить,
бо ж рідні всі, і нічого робить!
Ось брат середній теж почав служить:
в погран-орді порядок наводить.
Як Ігор-князь на рекеті зав'яз,
вже кінь його в багні по круп ув'яз,
в болоті борсається там де і Пахан -
попав і він на диски, як баран.
Повністю вірш (що власне не є присвячений тільки Литвину)
можна прочитати на сайті
http://krainachudes.org
в памфлеті "Тіло без голови".
2002.01.26 | Serhiy Hrysch
Це справа серйозна!!!!! Аналіз плагіату.
Я написав статтю лінія в лінію. Це повний плагіат. Хто може в Україні, купіть\збережіть декілька примірників Хвактів, може пригодиться?Це дуже серйозна справа. Оригінальна стаття вийшла у жуналі "Закордонна Політика", САМОМУ поважному журналі по міжнародним питанням у Америці!! Цей журнал читають американські президенти, конгресмени, політологи. А в Америці, якщо хтось щось таке серйозна вкраду, то на ноього в суд, і повірте, і після цього ніхто з ним говорити більше не буде.
Це справа серйозна.
****************************************************************
ГРАЖДАНСКОЕ ОБЩЕСТВО: МИФЫ И РЕАЛЬНОСТЬ
Владимир ЛИТВИН
глава Администрации Президента,
член-корреспондент Национальной Академии наук Украины,
профессор
Thomas Carothers
Историческая справка
The Concept of Civil Society Is a Recent Invention
"Гражданское общество" -- термин античного обществоведения, встречающийся у древнеримских (Цицерон) и даже у древнегреческих (Платон) авторов, в значении -- "сообщество граждан города-государства".
***The term "civil society" can be traced through the works of Cicero and other Romans to the ancient Greek Philosophers, although in classical usage civil society was equated with the state.
В работах авторов эпохи Просвещения и нового времени (от Пейна до Гегеля) термин приобрел иное значение: сеть гражданских объединений по интересам, параллельная государственным структурам.
***The modern idea of civil society emerged in the Scottish and Continental Enlightenment of the late 18th century. A host of political theorists, from Thomas Paine to Georg Hegel, developed the notion of civil society as a domain parallel to but separate from the state--a realm where citizens associate according to their own interests and wishes.
Новое мышление отражало новую экономическую действительность -- расцвет частной собственности, рынка и буржуазии.
***This new thinking reflected changing economic realities: the rise of private property, market competition, and the bourgeoisie.
В 19 веке концепция гражданского общества пришла в упадок, вытесненная промышленной революцией.
***The term fell into disuse in the mid-l9th century as political philosophers turned their attention to the social and political consequences of the industrial revolution.
Вновь вошла в моду после Второй мировой войны, когда итальянский марксистский теоретик Антонио Грамши предложил рассматривать гражданское общество как сеть независимых политических инициатив, активисты которых являются естественными союзниками коммунистов в борьбе против буржуазной диктатуры.
***It bounced back into fashion after World War II through the writings of the Marxist theorist Antonio Gramsci, who revived the term to portray civil society as a special nucleus of independent political activity, a crucial sphere of struggle against tyranny.
В 70--80-х годах "гражданское общество" в этом понимании считалось организационной крышей для всех форм борьбы против авторитарных режимов в Латинской Америке и Восточной Европе.
***Although Gramsci was concerned about dictatorships of the right, his books were influential in the 1970s and 1980s with persons fighting against dictatorships of all political stripes in Eastern Europe and Latin America.
В 90-х годах прошлого века "гражданское общество" стало рассматриваться некоторыми политическими мыслителями как реальная альтернатива существующей системе политических партий -- наряду с другими теориями "третьего пути" (общество самоуправления, анархосиндикализм и т.д.).
***Suddenly, in the 1990s, civil society became a mantra for everyone from presidents to political scientists. The global trend toward democracy opened up space for civil society in formerly dictatorial countries around the world.
Гражданское общество формируется вокруг неправительственных организаций
***NGOs Are the Heart of Civil Society
Отнюдь.
***Not really.
Гражданское общество действительно чаще всего ассоциируется с шумным активизмом неправительственных организаций, борющихся за "общественное благо" вообще: за окружающую среду, права человека, равноправие женщин, справедливые выборы, против коррупции и "за все хорошее".
***At the core of much of the current enthusiasm about civil society is a fascination with nongovernmental organizations, especially advocacy groups devoted to public interest causes--the environment, human rights, women's issues, election monitoring, anticorruption, and other "good things."
Но всякое отождествление гражданского общества с неправительственными организациями -- глубокое заблуждение.
***Nevertheless, it is a mistake to equate civil society with NGOs.
Концепция гражданского общества с любом толковании включает в себя все организации и объединения, стоящие вне государственных структур.
***Properly understood, civil society is a broader concept, encompassing all the organizations and associations that exist outside of the state…
В политологии они именуются объединениями по интересам.
***It includes the gamut of organizations that political scientists traditionally label interest groups
Наряду с неправительственными организациями социально-политической ориентации, сюда входят профсоюзы, торговые палаты и профессиональные коллегии и синдикаты (адвокатов, врачей и т.д.), этнические ассоциации и, кстати, те же политические партии.
***--not just advocacy NGOs but also labor unions, professional associations (such as those of doctors and lawyers), chambers of commerce, ethnic associations, and others.
Но сюда входит также широчайший спектр объединений, не имеющих социально-политической программы: религиозные, студенческие, спортивные и культурные общества (от кружков любителей хорового пения до клубов спортивных болельщиков и добровольных пожарных).
***It also incorporates the many other associations that exist for purposes other than advancing specific social or political agendas, such as religious organizations, student groups, cultural organizations (from choral societies to bird-watching clubs), sports clubs, and informal community groups.
Неправительственные организации, разумеется, играют в развивающихся странах немаловажную роль, оказывая на правительства корректирующий прессинг и консультируя политиков про специальным вопросам.
***Nongovernmental organizations do play important, growing roles in developed and developing countries. They shape policy by exerting pressure on governments and by furnishing technical expertise to policy makers.
Однако удельный вес более традиционных сегментов гражданского общества превышает вес неправительственных организаций тысячекратно.
***however, NGOs are outweighed by more traditional parts of civil society.
Сверх того, такие объединения по интересам, как церкви, профсоюзы, палаты, спортивные клубы и так далее, имеют, в отличие от неправительственных организаций, широкую членскую базу и отечественные источники финансирования.
****Religious organizations, labor unions, and other groups often have a genuine base in the population and secure domestic sources of funding, features that advocacy groups usually lack
Неправительственные организации, борющиеся за "общественное благо", растут как грибы после дождя, однако рекрутируют свои кадры из весьма узкой прослойки вездесущих элитных активистов, ничем не связанных с теми, от имени которых они выступают. Соответственно в финансировании своей деятельности они на сто процентов зависят от иностранных спонсоров.
***The burgeoning NGO sectors in such countries are often dominated by elite-run groups that have only tenuous ties to the citizens on whose behalf they claim to act, and they depend on international funders for budgets they cannot nourish from domestic sources.
Гражданское общество преследует благородные цели
***Civil Society Is Warm and Fuzzy
Все зависит от того, цели каких негосударственных объединений вы предпочитаете брать за основу -- Армии спасения или преступной группировки "Луганская бригада".
***That depends on whether you like snuggling up to the Russian mafia and militia groups from Montana as well as to your local parent-teacher association.
И та, и другая являются составной частью гражданского общества.
***They're part of civil society too.
После восточноевропейских революций стало модным коварное и ложное представление о том, что в "гражданское общество" идут лучшие люди с чистыми помыслами, пекущиеся разве что о благе народа.
***Extrapolating from the courageous role of civic groups that fought communism in Eastern Europe, some civil society enthusiasts have propagated the misleading notion that civil society consists only of noble causes and earnest, well-intentioned actors.
Достаточно одного беглого взгляда на интернетовский перечень добровольных объединений, чтобы стало ясно, что гражданское общество -- это широко раскрытый веер организаций с самыми противоречивыми установками, в которых сгруппированы люди добрые, злые и просто чудаковатые.
***Yet civil society everywhere is a bewildering array of the good, the bad, and the outright bizarre.
Комментируя конфликт в Боснии, американский публицист Дэйвид Рифф заметил:
***As commentator David Rieff wrote recently in connection with Bosnia
…
Мысль о том, что гражданское общество автоматически способствует достижению общественного блага, несостоятельна по меньшей мере по двум причинам.
***The idea that civil society inherently represents the public good is wrong in two other ways
Во-первых, общественное благо -- это не богоданность, не абсолютная категория, не конкретное состояние вещей, это идея, выходящая победителем из общественной борьбы.
***Although many civic activists may feel they speak for the public good, the public interest is a highly contested domain.
Общественным благом может быть в одно и то же время незагрязненная окружающая среда и низкие цены на энергию, свободная торговля и максимальная занятость населения, свобода слова и защита от оскорблений и клеветы.
***Clean air is a public good, but so are low energy costs. The same could be said of free trade versus job security at home or free speech versus libel protection.
И самый последний пример -- полная безопасность общества и неограниченные свободы (собраний, шествий, даже тайна переписки и так далее).
*** Це вже ахінея самого Литвина, СГ.
Одно благо всегда достигается за счет ущемления другого блага. Гражданские объединения, имеющие в виду всегда только один аспект действительности (скажем, ассоциации охотников или общества охраны животных), по определению не могут разделять одни и те же взгляды касательно общественного блага и никак не заинтересованы в нахождении баланса между крайностями.
***Single issue NGOs, such as the National Rifle Association and some environmental groups, are intensely, even myopically, focused on their own agendas; they are not interested in balancing different visions of the public good.
Борьба за толкование того, что есть общественное благо на данный момент, ведется не между гражданским обществом с одной стороны и "мальчишами-плохишами" с другой, а всегда и только между различными силами самого гражданского общества.
***Struggles over the public interest are not between civil society on the one hand and bad guys on the other but within civil society itself.
Во-вторых, все составляющие гражданского общества имеют собственные экономические интересы.
***Moreover, civil society is very much concerned with private economic interests.
Даже так называемые "некоммерческие" организации, вроде ассоциаций домовладельцев и профсоюзов, яростно отстаивают экономические интересы своих членов.
***Nonprofit groups, from tenants' organizations to labor unions, work zealously to advance the immediate economic interests of their members.
Каким бы бескорыстием ни отличались действия отдельных героев, всегда находится способ оприходовать их героизм.
***Some civil society groups may stand for "higher"--that is, non-material--principles and values, but much of civil society is preoccupied with the pursuit of private and frequently parochial and grubby ends.
Сильное гражданское общество -- гарант демократии
***A Strong Civil Society Ensures Democracy
Идея соблазнительная, но недоказуемая.
***Tempting thought.
Действительно, активное развитое гражданское общество может дисциплинировать государство, продвигать интересы различных групп населения, обеспечивать их активное участие в политической жизни.
***An active, diverse civil society often does play a valuable role in helping advance democracy. It can discipline the state, ensure that citizens' interests are taken seriously, and foster greater civic and political participation.
Но немало и примеров того, что резкое усиление гражданского общества может быть симптомом опасного ослабления политических структур.
***But other evidence suggests that a strong civil society can actually reflect dangerous political weaknesses.
Профессор Принстонского университета Шери Берман в 1997 году выступил со статьей "Играя в кегли с Гитлером", в которой дал отрезвляющий анализ роли гражданского общества в Веймарской Республике.
***In a 1997 article that some have nicknamed "Bowling With Hitler," Princeton professor Sheri Berman presented a sobering analysis of the role of civil society in Weimar Germany.
Германия 20--30-х годов отличалась замечательно богатой кружковой жизнью (почти поголовно немцы были членами тех или иных профессиональных ассоциаций и культурных объединений), что, по идее, должно вести к укреплению демократических институтов.
***In the 1920s and 1930s, Germany was unusually rich in associational life, with many people belonging to the sorts of professional and cultural organizatio ns that are thought to be mainstays of pro-democratic civil society.
Берман, однако, утверждает обратное: гипертрофированное гражданское общество не только не гарантировало победу демократии и либеральных ценностей в Германии, но, наоборот, подорвало их.
***Berman argues, however, that not only did Germany's vibrant civil society fail to solidify democracy and liberal values, it subverted them.
Слабые политические структуры Веймарской Республики были не в состоянии удовлетворить завышенные и противоречивые запросы конкурирующих гражданских объединений, что и привело в результате к размаху националистических, популистских движений, к чувству потребности "сильной руки" и к возникновению нацистской партии.
***Weak political institutions were unable to respond to the demands placed on them by the many citizens organizations, leading the latter to shift their allegiance to nationalist, populist groups and eventually to the Nazi Party
Плотность и структурированность гражданского общества, по мнению ученого, только облегчила нацистам процесс создания динамичной политической машинерии.
***In the end, the density of civil society facilitated the Nazis' rapid creation of a dynamic political machine.
Но даже в странах устоявшейся демократии, где сильны политические институты, есть основания сомневаться в истинности простенькой формулы "чем больше гражданского общества, тем лучше".
***Even in established democracies with strong political institutions, however, there are reasons to doubt the simplistic idea that when it comes to civil society, "the more the better."
Уже в 60-х годах некоторые социологи предупреждали, что преувеличенное влияние групп интересов и групп давления может подорвать функционирование представительских институтов и систематически искажать результаты процессов принятия решений в пользу группировок с большими финансовыми возможностями, с лучшими связями или попросту с лучшей организацией.
***As early as the 1960s, some scholars warned that the proliferation of interest groups in mature democracies could choke the workings of representative institutions and systematically distort policy outcomes in favor of the rich and well-connected or, more simply, the better organized.
В 90-х годах этот процесс усиления лоббистских группировок получил название "демосклероз общества".
***In the 1990s, warnings about "demosclerosis" have intensified as advocacy and lobbying organizations continue to multiply.
Демократия -- гарант сильного гражданского общества
***Democracy Ensures a Strong Civil Society
И здесь прямой пропорциональности нет.
***No guarantees here either.
Япония, к примеру, является стабильной демократией уже полвека, однако же в ней крайне слабы именно те проявления активизма, которые в США и Европе считаются воплощением гражданского общества: охрана окружающей среды и потребителей, защита прав человека и женского равноправия.
***Japan has been a stable democracy for half a century but continues to have a relatively weak civil society, particularly in terms of independent civic groups working on the kinds of issues that activists in the United States and Europe hold dear, such as the environment, consumer protection, human rights, and women's issues.
Франция и Испания -- примеры вполне демократических стран, где налицо весьма сильное государство и относительно слабая союзная жизнь.
***In France, one of the mother countries of Western liberal democracy, civil society takes a distant back seat to a powerful state.
Плюрализм и право политического выбора обеспечивают здесь политические партии и механизм демократических выборов.
***Political parties and elections are what ensure a pluralism of political choices
Некоторые американские политаналитики критикуют за это Францию, Испанию и Японию.
***Some American political analysts criticize Japan, France, Spain
Однако те отвечают, что живут в соответствии с собственной традицией отношений между гражданином и государством.
***Many …, however, contend that their systems better accord with their own traditions concerning the relationship of the individual to the state…
Аргумент, по которому демократия не является подлинной, если не опирается на гражданское общество американского толка, не только фальшив, но и опасен -- он ведет к убежденности в том, что демократия может быть либо американской, либо никакой.
***the argument that a democracy is not a real democracy unless it has American-style civil society is not only wrong but dangerous. A strong belief in civil society should not fuel an intolerant attitude toward different kinds of democracies.
Гражданское общество -- залог экономического успеха
***Civil Society Is Crucial for Economic Success
И в этом отношении все не так просто.
***It's not so simple.
Хотя энтузиасты и уверены в том, что активное, развитое гражданское общество ведет к росту частного предпринимательства, предлагают правительствам работающие хозяйственные идеи и следят за тем, чтобы государство не душило экономику, практика доказывает -- между экономическим ростом и гражданским обществом нет прямо пропорциональной зависимости.
***As part of their "all good things go together" approach, enthusiasts hold Out civil society as a guarantee not only of political virtue but also of economic success. As part of their "all good things go together" approach, enthusiasts hold Out civil society as a guarantee not only of political virtue but also of economic success.
Сравним два примера.
***Compare two cases.
Экономическое чудо в Южной Корее свершилось при полном подавлении гражданского общества.
***South Korea's economic miracle was built on the back of a repressed civil society
Лишь в 80-х годах, когда военный режим ослабил хватку, начали появляться профсоюзы, студенческие движения и прочие организации.
***Only in the 1980s, when the military regime felt it could afford to loosen up, was civil society given space to flourish.
Они внесли решающий вклад в демократизацию страны, но в невиданном экономическом подъеме их заслуги нет -- наоборот, темпы хозяйственного роста постепенно сошли на нет.
****Unions, student groups, and religious organizations took full advantage of the opportunity and pressed bravely and effectively for democratization. Heroic as they were, these groups cannot be given credit for one of the fastest-growing economies to emerge in the last 50 years.
Прямая противоположность -- Бангладеш.
***By contrast, Bangladesh…
По каким-то историческим причинам эта страна традиционно богата гражданским активизмом:
***Bangladesh is rich in civil society…
здесь действуют тысячи неправительственных организаций, правозащитных объединений и добровольных союзов помощи бедным.
****…with thousands of NGOs, advocacy groups, and social service organizations operating at the national and local levels.
Однако другим богатством Бангладеш похвалиться не может, будучи одной из беднейших стран мира с доходом на душу населения 350 процентов в год.
***Yet this wealth of NGOs, by no means a new phenomenon in Bangladesh, has not translated into wealth for the people. Bangladesh remains one of the poorest countries in the world, with a per capita income of less than $350.
Разумеется, хорошо структурированное гражданское общество может быть естественным партнером рыночной экономики.
***A well-developed civil society can be a natural partner to a successful market economy.
При высоком стандарте жизни у граждан есть время и деньги для общественной нагрузки.
***When citizens reach a comfortable standard of living, they have more time, education, and resources to support and take part in associational life.
Но усматривать причинно-следственную связь между расцветом гражданского общества и расцветом экономики -- значит предаваться самообману.
***As with the relationship between civil society and democracy, however, it is important not to assume any iron laws of causality.
Вот вам американский опыт: в 1995 году гуру американской социологии, профессор Гарвардского университета Роберт Путман своей статьей "Убыток социального капитала Америки" произвел эффект разорвавшейся бомбы. Он показал, что в 90-х годах кружковая, коммунальная и союзная жизнь Соединенных Штатов вступила в фазу настоящего кризиса. Однако, как известно, именно в этот период Америка переживала невиданную ранее конъюнктуру и хозяйственный рост.
*** Це брєд вже самого “соціолога” Л.
Некоторые экономисты даже считают, что однобокое развитие гражданского общества и его чрезмерное влияние могут серьезно тормозить народнохозяйственный процесс. В частности, традиционная сила латиноамериканских профсоюзов, по их мнению, несет ответственность за нынешний аргентинский и бразильский кризис.
***Some economists believe, for example, that Latin American labor unions, a mainstay of the region's civil society, have been one of the largest obstacles to Latin America's economic growth and stability.
Гражданское общество не стоит правительству ни копейки
***Real Civil Society Doesn't Take Money from the Government
И это не верно.
***Oh, really?
Точнее, верно только до тех пор, пока оно борется с диктатурой и находится на содержании чужих правительств и спонсоров.
***When civil society groups wage a campaign for freedom in a dictatorship, a key element of their political bona fides is complete independence, financial and otherwise, from the government.
Но в условиях демократии активизм переходит на иждивение внутреннего бюджета.
***In democratic and democratizing countries, however, the rules are different. Many civil society groups receive government funding.
Университет Джона Хопкинса -- лучший факультет социологии в США -- провел обширное сравнительное исследование некоммерческого сектора в стране. Обнаружилось, что "несмотря на огромное количество фондов и корпоративных специализированных программ, правительственный бюджет все еще остается главным источником финансирования некоммерческих организаций и вдвое превышает объем частных пожертвований".
***A major comparative study of nonprofit sectors, sponsored by Johns Hopkins University, found that "Government is thus almost twice as significant a source of income for American nonprofit organizations as is private giving, despite the presence there of numerous large foundations and corporate giving programs."
Гражданское общество становится глобальным
***Civil Society Has Gone Global
Успех Международной кампании по запрету пехотных мин или организации "Врачи без границ" склоняет к мысли о формировании транснационального гражданского общества, о глобальной гражданской политике.
***The recent success of the International Campaign to Ban Landmines, …
sparked tremendous interest in the idea of transnational civil society.
Тезис не лишен оснований, …
***The phenomenon is significant…. Some caution is nonetheless in order.
Во-первых, транснациональное гражданское общество не так ново, как может показаться, и в прошлом имело свои периоды подъема и упадка.
***In the first place, transnational civil society is not as new as it sounds.
Таким транснациональным обществом с колоссальным влиянием на политику своего времени была, к примеру, Римско-католическая церковь. Движение в защиту мира.
***The Roman Catholic Church, to name just one example, is a transnational civil society group that has had major international impact for many centuries.
Во-вторых, подавляющее большинство активистских движений в развивающихся и посткоммунистических странах -- чистая проекция западных объединений, фактические филиалы зарубежных неправительственных организаций.
****Second, most of the new transnational civil society actors are Western groups projecting themselves into developing and transitional societies.
Их "глобальность" сомнительна и неспонтанна
***They may sometimes work in partnership with groups from those countries, but the agendas and values they pursue are usually their own.
В-третьих, глобализация институтов гражданского общества так же неоднозначна, как деятельность объединений в рамках национальных государств -- может быть полезной или вредной, в зависимости от обстоятельств.
****Third, like civil society within borders, civil society across borders has its dark side. Hate groups are now hooking up with like-minded extremists in other time zones, feeding off each others' ugly passions.
Объединяются не только правозащитники всех стран -- растет координированность экстремистских группировок, глобализируется для совместных проектов преступный мир.
***Organized crime is a transnational venture par excellence, exemplifying the most advanced forms of flexible, creative international organization and operation.
2002.01.26 | Горицвіт
Написати в журнал
Послати лінк на газетну статтю (поки її не прибрали), одночасно послати паперову газету.І було б добре - автору, якщо він наш сучасник. Жоден автор не стерпить плагіату і буде розкручувати цю справу.
2002.01.26 | ilia25
А може в український суд подати?
Ото було б цікаво. Звісно сам автор не подасть, але якщо б можна було б знайти юридичні підстави зробити це за нього -- ото було б смішно. Це, звісно, малоймовірно, але якщо б вдалось розпочати процесс, сам факт плагіату довести було б дуже просто.2002.01.26 | Горицвіт
Re: А може в український суд подати?
Автор запросто може подати в суд. Бо його авторські права порушені.2002.01.26 | ilia25
Автор може. Тільки його навряд чи вмовиш. (-)
2002.01.26 | sg
Budemo praciuvaty. 'Ukrajinci', zakupit ti hazety pro vsiak. (-)
2002.01.28 | Serhiy Hrysch
ЛИСТ ВІДІСЛАНО. Dear Sir:
Dear Sir:I am writing to you in regard to an outright plagiarism of your article, published in the Foreign Policy Journal's Winter 1999 edition, by a Director of Ukraine's Presidential Administration and a leader of election block "For United Ukraine", Mr. Volodymyr Lytvyn. In a last week's addition of a popular Ukraine's newspaper "Fakty", Mr. Lytvyn has copied your article "Civil Society", translated into Russian, and published it with minor changes under his own name. I am asking and begging you to pursue appropriate actions against Mr. Lytvyn for this horrible act of plagiarism, misrepresentation, copyright infringement, and breach of academic integrity.
I am attaching to this message a sentence by sentence compilation of your and Mr. Lytvyn article. From our analysis, it became clear to us, that that, on numerous occasions, Mr. Lytvyn copied your article word for word. Only once or twice, he allowed some variations. The structure of your presentation was copied prceisely. My colleagues and I believe that the plagiarism of Mr. Lytvyn is than a substantial and sufficient basis for his pursuing in a U.S. court on a number of offenses.
Let me bring it to your attention that Mr. Lytvyn is also a key figure in Ukraine's Kuchmagate scandal. According to tapes recorded at Ukraine's President office last year by Ukraine's security guard Major Melnychenko, Lytvyn is one of the three persons who discussed the elimination of a prominent Ukrainian journalist, Mr. Georgiy Gongadze. As you may know, Mr. Gongadze has disappeared and was killed in September 2000. He was the first victim out of four assassinations leading to deaths of political writers in Ukriane to date. Mr. Lytvyn is an alleged key organizer of Mr. Gongadze's murder.
Currently, Mr. Lytvyn is a leader of an election block "For United Ukraine", a group of political "oligarchs", who flocked around President Kuchma after his crime allegations became public following a publication of Major Melnychenko's revealing tapes. Using administrative power and 'accommodating' ideas of democracy to their often shadow deeds, this group is seeking to 'hijack' Ukraine's Parliament in the next Elections in March 2002. We believe that Mr. Lytvyn, as the one stumbled on so many occasions at ethical and moral issues, should not let go unpunished and uninterrupted.
Mr. Lytvyn is also a holder of high Ukraine's honorary academic degrees and charters, such as a Member of the Ukrainian Academy of Sciences. We believe that designations of an "academic", who copies articles from other authors, should be cancelled. For example, American academia should be aware of the low ethical standards of Mr. Lytvyn and should not refer to him as "Doctor".
Dr. Carpthers, I am a graduate student at an American university. Naturally, I am not able to properly challenge Mr. Lytvyn for his alleged wrongdoings and breach of integrity, except for preparing a couple of articles on the topic for Ukraine's media. But you and your colleagues can. In U.S. schools, both students and faculty are kicked off when they are suspected in minor plagiarism. Please, help Ukrainians kick off this plagiator.
I have discussed the subject with several Ph. D. student friends of mine, including those from John Hopkins University, Harvard University , and Stanford University. We all agree: Mr. Lytvyn should not let operate as he wishes, without holding to the minimal professional standards of public and academic ethics.
Therefore, I would like to ask you to consider bringing Mr. Lytvyn to a U.S. court for plagiarism and copyright infringement. The Foreign Policy journal would probably also be interested in suing Mr. Lytvyn, as well.
I also understand that Mr. Lytvyn is a "big shot" and hold no illusions of the administrative resources Mr. Lytvyn possesses in Ukraine. I also understand that there might be important political issues that are difficult to overcome. But in case it is not possible to sue Mr. Lytvyn, you, your institution, or the Foreign Policy Journal could make statements condemning practices of Mr. Lytvyn. In addition, your institution and the various U.S. academic and government organizations may want to care less about inviting Mr. Lytvyn on various occasions.
The Ukrainian public and media are outraged by Mr. Lytvyn's act. Please, consider legal and public actions concerning Mr. Lytvyn's plagiarism and copyright infringement.
Sincerely,
2002.01.28 | Augusto
Thank you! (-)
2002.01.26 | Пані
Цікавіше повернути цю тему у площину моралі
Вчинок Литвина (якщо Литвин не відхреститься від автури найближчим часом) явно підпадає під загальновизнане поняття аморальності. Можна спробувати привернути увагу всих тих політиків, що залюбки теревенять про мораль у політиці (від Медведчука до Ющенка без вийнятків) та домагатися їхніх коментарів з цього приводу. Це я даю ідею журналістам.2002.01.26 | ilia25
ДТ, до речі, теж надрукувала його статтю. З коментарями :)
Пані писав(ла):> Вчинок Литвина (якщо Литвин не відхреститься від автури найближчим часом) явно підпадає під загальновизнане поняття аморальності. Можна спробувати привернути увагу всих тих політиків, що залюбки теревенять про мораль у політиці (від Медведчука до Ющенка без вийнятків) та домагатися їхніх коментарів з цього приводу. Це я даю ідею журналістам.
Можна, це не гірше за суд.
2002.01.26 | Спостерігач
Анатолій ГРИЦЕНКО: Нотатки на полях програмної статті
Нотатки на полях програмної статтіАнатолій ГРИЦЕНКО, Дзеркало тиждня, 26.01.2002, 18:49
Перше. Важко повірити, що Володимир Михайлович Литвин — член-кореспондент, професор, спічрайтер Президента — міг написати таку низькопробну й реакційну статтю. Але так чи інакше, Володимир Михайлович відповідає за зміст статті, а тому й зауваження адресуються йому. Адже торішній "Лист трьох" також писав хтось четвертий, але критикували ж підписантів — Президента, спікера та прем'єра. До речі, пригадується, тоді також хтось не встиг прочитати текст до кінця й підмахнув не дивлячись. І країну тоді також лякали: одні — фашистською чумою, інші — загрозою національній безпеці.
Владі тоді вдалося захистити народ від розгулу демократії та свободи слова. Нині нас намагаються захистити від нібито громадянського суспільства, котре розперезалося, та його "всюдисущих елітних активістів". Лідер партії влади майже відкритим текстом заявляє: допоможе громадянам не громадянське суспільство, а сильна, дуже сильна держава. Влада хотіла б, аби громадяни мовчали, на провокації з боку громадянського суспільства не реагували, ситуацію не дестабілізували й загроз національній безпеці не створювали. Та ще дружно підтримали когось на виборах. А здавалося ж, що чогось і ми (громадяни), і вона (влада) мали б навчитися. Сумно, але нас, як і раніше, тримають за ідіотів, пропонуючи подібне суботнє чтиво.
Друге. Кожний параграф статті — демонстрація віртуозного володіння прийомами брехні й маніпулювання фактами, що, втім, не викликало почуття бридливості в підписанта. Стаття переповнена брехнею, зведеною на напівправді. Правда, що в поняття громадянського суспільства входять "усі організації й об'єднання, котрі стоять поза державними структурами". Але неправда, що Армія порятунку та злочинне угруповання "Луганська бригада" однаковою мірою "є складовою частиною громадянського суспільства". Неправда.
І це добре відомо В.Литвину. Він знає, що в політології (так само, як і в інших дисциплінах) поняття громадянського суспільства найтіснішим чином пов'язане з поняттям права, а згаданий у статті Гегель виклав свою концепцію громадянського суспільства саме в праці за назвою "Філософія права", і громадянське суспільство наймає державу — саме для того, аби вона врятувала добропорядних громадян від різноманітних "Луганських бригад". І громадянське суспільство, суспільство платників податків, платить державі саме й передусім за це. Правда, що "громадянські об'єднання… за визначенням не можуть мати однакові погляди щодо суспільного блага".
Але неправда, що вони "ніяк не зацікавлені в знаходженні балансу між крайностями". Бо від часів згаданих автором Платона й Цицерона поняття "громадянин" пов'язане з поняттями взаємних прав і обов'язків. І в "говорильні" (парламенті) громадяни збиралися саме з метою домовитися, тобто знайти баланс між крайностями. Зокрема і крайностями економічних інтересів. Прикладів можна навести багато. Майже кожна фраза статті — це шматочок правди й багато брехні через кому. Якщо ви згодні з першим, то погодитеся і з другим; так брехня стає правдою (для більшості непідготовлених читачів).
Третє. Стаття явно написана для нас, тих, хто ще не розучилися читати між рядками. Про Україну — ані слова. Жодного натяку на конкретного "чужого спонсора" чи поганого слова про конкретну правозахисну або іншу організацію. Як кажуть у таких випадках кілери, "нічого особистого". Проблема ставиться ніби в планетарному масштабі: від Південної Кореї до Бразилії, і дуже багато — Америки, яка, певне, більше інших "дістала" автора разом із її нав'язливою демократією. А України немає. Проте об'єкт замовлення зрозумілий. Вірніше — об'єкти, оскільки їх два: в Україні й поза нею. Тут усе за Штірліцем: запам'ятовується сказане спочатку й наприкінці. На початку й наприкінці статті йдеться про одне й те саме — про неурядові організації в країнах посткомуністичних і західних. Тобто стаття має дискредитувати неурядові структури, по-перше, українські, по-друге, зарубіжні (причому перші оголошуються "фактичними філіями зарубіжних").
Можна припустити, діяльність яких саме неурядових організацій найбільше непокоїть автора. Ясна річ, це не об'єднання "За доброчесність у політиці" (котре завбачливо не включило до свого "чорного списку" жодного представника партії влади, але котре має зв'язки в світі телефонії) й не "Соціальний захист", і не Антикорупційний форум, керований членом виборчого блоку "За єдину Україну". Певне, сьогодні, напередодні виборів (а скоріш за все — ще з 28 листопада 2000 р.) В.Литвина найбільше турбує "галасливий активізм неурядових організацій, котрі борються за... права людини, ... справедливі вибори, проти корупції".
До них належать непідконтрольні владі друковані й Інтернет-видання, об'єднання журналістів, аналітичні центри, соціологічні служби, правозахисні організації, моніторингові комітети, об'єднання виборців і будь-які структури, приналежні до справжньої опозиції. Серед зарубіжних — це неурядові організації, що регулярно виводять нашій владі "двійки" в графах: "корупція", "насильство над журналістами", "неринкова економіка", "катування в'язнів"; а ще — чомусь зараховують нашого Президента до світової "десятки душителів ЗМІ".
Четверте. Дискредитація вдалася. Розраховував В.Литвин на такий ефект чи ні, але після прочитання статті всі згадані вище організації, разом із їхніми цілями та принципами контролю над владою, у свідомості читачів змішалися — із злочинними угрупованнями й міжнародними терористами. Ще трохи — і вони сприйматимуться як прямі посібники фашизму. Масовій свідомості українців (пригадаємо тираж газети) в такий спосіб нав'язується перекручене уявлення про життєво важливі структури громадянського суспільства, котрі тільки-но спинаються на ноги в Україні, безумовно, переживаючи при цьому хвороби зростання.
П'яте. У статті використовується лукава методика: критикується не сам "замовлений" об'єкт, а карикатура на нього, створена автором. Приміром, автор генерує, як він її називає, "думку": "громадянське суспільство автоматично сприяє досягненню суспільного блага". Розумною назвати її складно, позаяк жоден учений або політик, котрий шанує себе, не буде таким категоричним (тому й цитати не знайшлося). Потім автор пише, що (його!) думка "неспроможна" та блискуче її спростовує, до того ж перекручуючи факти: приміром, закидаючи профспілкам (страшно сказати) "шалене відстоювання економічних інтересів своїх членів".
І дай Боже, щоб їм це вдавалося. Адже В.Литвин не може не знати, що профспілки підписують генеральні та інші тарифні угоди з роботодавцями й урядом саме з цією метою, і йому краще за мене відомо, що відстоювати економічні інтереси своїх членів профспілка зобов'язана за визначенням, а в Україні — і відповідно до Конституції (стаття 36).
Але це не заважає автору, нехтуючи будь-якою логікою, зробити висновок: "Хоч би якою безкорисливістю вирізнялися дії окремих героїв, завжди знаходиться спосіб оприбуткувати їхній героїзм". Просто супер! Ось одне тільки запитання виникає: кого ця фраза стосується більше — неурядових організацій чи корумпованої влади? Далі автор помилково, а скоріше зумисне, розділяє два нероздільних поняття — "громадянське суспільство" та "правова держава" й потім обрушується на міфи, якими нібито обросло лише перше поняття. Але ж генерувати міфи-карикатури можна не тільки про громадянське суспільство, а й про владу. Давайте спробуємо: "Сильний президент — гарант демократії", "Широкі повноваження президента — запорука економічного успіху", "Стабільність уряду — в його частій змінюваності". А тепер розвінчаємо ці міфи — добре, що фактів досить, як і цитат авторитетних, даруйте, авторитарних лідерів — С.Хусейна, Н.Чаушеску, М.Каддафі, Ф.Кастро. Так ми зайдемо далеко, у глухий кут — і для влади, і для громадянського суспільства.
Шосте. Стаття претендує на наукоподібність. Згадування Ціцерона й Гегеля звучать переконливо — так чи інакше ці імена читач знає, і знає, що ці розумні люди були праві. А отже, праві й процитовані поряд — шановні й, безумовно, з правом на неординарні точки зору професори американських університетів, котрих (у цьому випадку) автор бере в союзники по знищенню громадянського суспільства. Цицерон і Гегель покликані виконати ту саму роль, що й шматочки правди в нагромадженні брехні, — викликати довіру до маловідомих читачеві публіцистів і професорів.
І тоді ми можемо повірити, що Веймарська Республіка була вінцем розвитку громадянського суспільства, — і забути, що самі колись читали "Три товариші" й "Кабаре" дивилися, і багато інших свідчень пам'ятаємо про справжній грунт, на якому виростає фашизм, — про соціальну апатію й роз'єднаність, про безпросвітні злидні та страх перед завтрашнім днем, про відчуття безсилля, беззахисності й нікчемності перед лицем найдрібнішого з наділених державною владою. А далі — один лише крок: повірити, що всі ці американські й західноєвропейські "правозахисники всіх країн" — не більш як "оскаженілі та глобалізовані сегменти громадянського суспільства", від яких Україні краще триматися подалі. Її громадянам — не слухати чужі оцінки нашої влади, а самій владі — не реагувати на чужі поради й умовляння. І жити "згідно з власною традицією відносин між громадянином і державою".
А недавня традиція цих відносин у нас ого яка. І не забута. Як казав маленький Володя, "ми підемо іншим шляхом". Так він же маленький був, Володимире Михайловичу…
Сьоме. Стаття виявилася своєчасною й вельми вписується в політичну лінію, визначену В.Литвином і Президентом (не без допомоги В.Литвина) останніми місяцями: "ми ні перед ким не виправдуємося", "нам нема за що вибачатися", "непотрібно нас учити" тощо. У вівторок, після виходу статті, значно додалося металу в голосі Президента — коли він критикував когось за звернення до міжнародних організацій з приводу порушень, пов'язаних із виборами. Хто ходить або їздить вулицями, слухає радіо чи дивиться телевізор, не може не помітити порушень. Але той, хто має реагувати, примудряться їх не бачити.
Що буде далі? Битимуть на сполох оті самі неурядові організації — вітчизняні й міжнародні. Ба ні, — уже не ті самі. Тепер якщо не всім, то багатьом відомо, які вони "справжні" — якщо в газеті пишуть, виходить, правда. А ще в середу Перший національний, із посиланням на неназваного співробітника Комітету виборців України, повідомив, що, мовляв, Національний демократичний інститут США оплачує за грантом працю українських експертів, котрі здійснюють моніторинг виборчої кампанії. Причому нараховує їм $100—150 щомісяця (сума має вбити наповал пенсіонерів і непрацюючих). І вже готовий сумнів: а чи зможуть вони об'єктивно "моніторити" за гроші дядька Сема?
Запитання: кому потрібні такі "сенсації", відомо всім, хто бодай трохи знає суть питання? Відповідь: вони потрібні владі — якщо не вдасться повністю закрити рот експертам, котрі кричать про порушення, то слід дискредитувати їх, підірвати довіру громадян до подібних неурядових організацій. Цілком відповідно до програмної статті В.Литвина.
У країні, де громадським організаціям повністю довіряють не більш як 5% населення, ЗМІ — 14%, партіям — 3%, а дві третини громадян не вірять у те, що держава здатна забезпечити чесність і прозорість виборів, розумна влада повинна максимально підтримувати інститути громадянського суспільства, а не змішувати їх із багном (даруйте, із злочинними "бригадами"), ставити в один ряд із посібниками фашизму. Про інше потрібно писати В.Литвину — як відновити довіру суспільства до влади, як налагодити їхню реальну взаємодію, а не іти в непродуктивну міфотворчість.
До речі, так грубо відверто, як у цій статті, про неурядові організації не висловлювався жоден із високопоставлених керівників СНД, крім, мабуть, О.Лукашенка. Але ж є й інші приклади — В.Путін ось недавно Громадянський форум скликав. Формально, правда, побалакали, та й змін особливих на краще не помітно: журналіста-бунтаря невдовзі таки посадили, а опозиційний ТБ-6 — узагалі прикрили. Але хоча б у масовій свідомості росіян не культивується відторгнення ідеї громадянського суспільства. Тут ми попереду.
І останнє. Критикуючи статтю, потрібно все-таки подякувати В.Литвину-політику — за відверте й завчасне оприлюднення його думки з важливого для країни питання. Тепер, після отриманих роз'яснень, зрозумілішою стала цільова настанова передвиборної програми очолюваного ним блоку, зокрема розділ "ДЕРЖАВА ГРОМАДЯН".
Розділ має гасло "Правова держава — громадянське суспільство!" Під гаслом написано: "Блок "За єдину Україну" вважає стратегічним пріоритетом формування правової держави та громадянського суспільства... Блок виступає за… державну підтримку неурядових організацій, громадських фондів і об'єднань за інтересами". Кінець цитати (й відсутність аналізу програми. — Прим. для ЦВК).
2002.01.26 | topo
email avtora: tcarothers@ceip.org
pyshit' kolegy2002.01.26 | sg
Спостерігачу, джерело, будь ласка.Думаю, автор Гриценка знає (-)
2002.01.27 | Augusto
Це за першими враженнями написано.
Після воно все стало на свої місця (звідки здирав, де помилки робив), справжній автор дійсно дискутував з некласичною (на думку автора), трактовкою "громадянського суспільства" на основі ідей А. Грамші. Автор дійсно досить далеко правозорієнтований, але ІМХО має на це право (а чому б і ні?), бо на відміну від плагіатора він не давав дебільної "історичної довідки", бо плагіатор не зрозумів, що автор сперечається з некласичною (на думку автора!) концепцією і зрозумів, що йдеться про розвиток громадянського суспільства взагалі (а що всі чекали від еx-комуніста, який все впадає в цитування свого ідола Леніна?)2002.01.27 | Serhiy Hrysch
НАПИШІТЬ ГРИЦЕНКУ!!
Він написав класну статтю у Дзеркалі Тижня, але нічого про плагіат. Можна було б написати. Може він передасть привіт справжньому автору зі свого боку.grytsenko@uceps.com.ua
2002.01.27 | Augusto
Tomorrow! Consider it done. (-)
2002.01.28 | Augusto
Done.
Шановний пан Гриценко!З насолодою прочитав Вашу статтю в "ДТ", де ви розбирали статтю Литвина в "Fuckтах", звертаю Вашу увагу на досить цікаву дискусію на форумі Майдан з цього приводу:
http://maidan.org.ua/n/free/1011960754
там є і оригінальна стаття п. Каротерса (англ. і рос. мовами), з якої наш "теоретик" з помилками і передрав свій "Маніхвест".
Хочу зауважити, що я не погоджуюсь з тезою "громадянське суспільство наймає державу", я класично розумію, що громадянське суспільство формує державу (делегує владу виборним представникам, наймає виконавчу гілку), інакше ми знов має протиставлення держави і суспільства.
Також зауважую, що правий сокіл Каротерс дискутує не з класичною ідеєю громадянського суспільства (воно існує в США), а з ідеями А.Грамші, він продовжує старий ам. трейд "боротьби з червоною загрозою", де президент Клінтон був страшенно "червоний", але вважайте, що він критикує ідеї Грамші з точки зору "класичного громадянського суспільства", якого нема і не було в Україні, тому його ідеї абсолютно непридатні для оцінки ситуації в Україні і можуть бути лише спокусою для напівписьменого Литвина.
З повагою,
Аугусто "Дейзі Каттер" Гладіо.
2002.01.27 | Roller
А вот что думает центр Розумкова
Дзеркало Тижня№ 3 (378) субота, 26 січня - 1 лютого 2002 року
Влада
Внутрішня політика
НОТАТКИ НА ПОЛЯХ ПРОГРАМНОЇ СТАТТІ.
Анатолій ГРИЦЕНКО
Перше. Важко повірити, що Володимир Михайлович Литвин — член-кореспондент, професор, спічрайтер Президента — міг написати таку низькопробну й реакційну статтю. Але так чи інакше, Володимир Михайлович відповідає за зміст статті, а тому й зауваження адресуються йому. Адже торішній «Лист трьох» також писав хтось четвертий, але критикували ж підписантів — Президента, спікера та прем’єра. До речі, пригадується, тоді також хтось не встиг прочитати текст до кінця й підмахнув не дивлячись. І країну тоді також лякали: одні — фашистською чумою, інші — загрозою національній безпеці. Владі тоді вдалося захистити народ від розгулу демократії та свободи слова. Нині нас намагаються захистити від нібито громадянського суспільства, котре розперезалося, та його «всюдисущих елітних активістів». Лідер партії влади майже відкритим текстом заявляє: допоможе громадянам не громадянське суспільство, а сильна, дуже сильна держава. Влада хотіла б, аби громадяни мовчали, на провокації з боку громадянського суспільства не реагували, ситуацію не дестабілізували й загроз національній безпеці не створювали. Та ще дружно підтримали когось на виборах. А здавалося ж, що чогось і ми (громадяни), і вона (влада) мали б навчитися. Сумно, але нас, як і раніше, тримають за ідіотів, пропонуючи подібне суботнє чтиво.
Друге. Кожний параграф статті — демонстрація віртуозного володіння прийомами брехні й маніпулювання фактами, що, втім, не викликало почуття бридливості в підписанта. Стаття переповнена брехнею, зведеною на напівправді. Правда, що в поняття громадянського суспільства входять «усі організації й об’єднання, котрі стоять поза державними структурами». Але неправда, що Армія порятунку та злочинне угруповання «Луганська бригада» однаковою мірою «є складовою частиною громадянського суспільства». Неправда. І це добре відомо В.Литвину. Він знає, що в політології (так само, як і в інших дисциплінах) поняття громадянського суспільства найтіснішим чином пов’язане з поняттям права, а згаданий у статті Гегель виклав свою концепцію громадянського суспільства саме в праці за назвою «Філософія права», і громадянське суспільство наймає державу — саме для того, аби вона врятувала добропорядних громадян від різноманітних «Луганських бригад». І громадянське суспільство, суспільство платників податків, платить державі саме й передусім за це. Правда, що «громадянські об’єднання… за визначенням не можуть мати однакові погляди щодо суспільного блага». Але неправда, що вони «ніяк не зацікавлені в знаходженні балансу між крайностями». Бо від часів згаданих автором Платона й Цицерона поняття «громадянин» пов’язане з поняттями взаємних прав і обов’язків. І в «говорильні» (парламенті) громадяни збиралися саме з метою домовитися, тобто знайти баланс між крайностями. Зокрема і крайностями економічних інтересів. Прикладів можна навести багато. Майже кожна фраза статті — це шматочок правди й багато брехні через кому. Якщо ви згодні з першим, то погодитеся і з другим; так брехня стає правдою (для більшості непідготовлених читачів).
Третє. Стаття явно написана для нас, тих, хто ще не розучилися читати між рядками. Про Україну — ані слова. Жодного натяку на конкретного «чужого спонсора» чи поганого слова про конкретну правозахисну або іншу організацію. Як кажуть у таких випадках кілери, «нічого особистого». Проблема ставиться ніби в планетарному масштабі: від Південної Кореї до Бразилії, і дуже багато — Америки, яка, певне, більше інших «дістала» автора разом із її нав’язливою демократією. А України немає. Проте об’єкт замовлення зрозумілий. Вірніше — об’єкти, оскільки їх два: в Україні й поза нею. Тут усе за Штірліцем: запам’ятовується сказане спочатку й наприкінці. На початку й наприкінці статті йдеться про одне й те саме — про неурядові організації в країнах посткомуністичних і західних. Тобто стаття має дискредитувати неурядові структури, по-перше, українські, по-друге, зарубіжні (причому перші оголошуються «фактичними філіями зарубіжних»).
Можна припустити, діяльність яких саме неурядових організацій найбільше непокоїть автора. Ясна річ, це не об’єднання «За доброчесність у політиці» (котре завбачливо не включило до свого «чорного списку» жодного представника партії влади, але котре має зв’язки в світі телефонії) й не «Соціальний захист», і не Антикорупційний форум, керований членом виборчого блоку «За єдину Україну». Певне, сьогодні, напередодні виборів (а скоріш за все — ще з 28 листопада 2000 р.) В.Литвина найбільше турбує «галасливий активізм неурядових організацій, котрі борються за... права людини, ... справедливі вибори, проти корупції». До них належать непідконтрольні владі друковані й Інтернет-видання, об’єднання журналістів, аналітичні центри, соціологічні служби, правозахисні організації, моніторингові комітети, об’єднання виборців і будь-які структури, приналежні до справжньої опозиції. Серед зарубіжних — це неурядові організації, що регулярно виводять нашій владі «двійки» в графах: «корупція», «насильство над журналістами», «неринкова економіка», «катування в’язнів»; а ще — чомусь зараховують нашого Президента до світової «десятки душителів ЗМІ».
Четверте. Дискредитація вдалася. Розраховував В.Литвин на такий ефект чи ні, але після прочитання статті всі згадані вище організації, разом із їхніми цілями та принципами контролю над владою, у свідомості читачів змішалися — із злочинними угрупованнями й міжнародними терористами. Ще трохи — і вони сприйматимуться як прямі посібники фашизму. Масовій свідомості українців (пригадаємо тираж газети) в такий спосіб нав’язується перекручене уявлення про життєво важливі структури громадянського суспільства, котрі тільки-но спинаються на ноги в Україні, безумовно, переживаючи при цьому хвороби зростання.
П’яте. У статті використовується лукава методика: критикується не сам «замовлений» об’єкт, а карикатура на нього, створена автором. Приміром, автор генерує, як він її називає, «думку»: «громадянське суспільство автоматично сприяє досягненню суспільного блага». Розумною назвати її складно, позаяк жоден учений або політик, котрий шанує себе, не буде таким категоричним (тому й цитати не знайшлося). Потім автор пише, що (його!) думка «неспроможна» та блискуче її спростовує, до того ж перекручуючи факти: приміром, закидаючи профспілкам (страшно сказати) «шалене відстоювання економічних інтересів своїх членів». І дай Боже, щоб їм це вдавалося. Адже В.Литвин не може не знати, що профспілки підписують генеральні та інші тарифні угоди з роботодавцями й урядом саме з цією метою, і йому краще за мене відомо, що відстоювати економічні інтереси своїх членів профспілка зобов’язана за визначенням, а в Україні — і відповідно до Конституції (стаття 36). Але це не заважає автору, нехтуючи будь-якою логікою, зробити висновок: «Хоч би якою безкорисливістю вирізнялися дії окремих героїв, завжди знаходиться спосіб оприбуткувати їхній героїзм». Просто супер! Ось одне тільки запитання виникає: кого ця фраза стосується більше — неурядових організацій чи корумпованої влади? Далі автор помилково, а скоріше зумисне, розділяє два нероздільних поняття — «громадянське суспільство» та «правова держава» й потім обрушується на міфи, якими нібито обросло лише перше поняття. Але ж генерувати міфи-карикатури можна не тільки про громадянське суспільство, а й про владу. Давайте спробуємо: «Сильний президент — гарант демократії», «Широкі повноваження президента — запорука економічного успіху», «Стабільність уряду — в його частій змінюваності». А тепер розвінчаємо ці міфи — добре, що фактів досить, як і цитат авторитетних, даруйте, авторитарних лідерів — С.Хусейна, Н.Чаушеску, М.Каддафі, Ф.Кастро. Так ми зайдемо далеко, у глухий кут — і для влади, і для громадянського суспільства.
Шосте. Стаття претендує на наукоподібність. Згадування Ціцерона й Гегеля звучать переконливо — так чи інакше ці імена читач знає, і знає, що ці розумні люди були праві. А отже, праві й процитовані поряд — шановні й, безумовно, з правом на неординарні точки зору професори американських університетів, котрих (у цьому випадку) автор бере в союзники по знищенню громадянського суспільства. Цицерон і Гегель покликані виконати ту саму роль, що й шматочки правди в нагромадженні брехні, — викликати довіру до маловідомих читачеві публіцистів і професорів. І тоді ми можемо повірити, що Веймарська Республіка була вінцем розвитку громадянського суспільства, — і забути, що самі колись читали «Три товариші» й «Кабаре» дивилися, і багато інших свідчень пам’ятаємо про справжній грунт, на якому виростає фашизм, — про соціальну апатію й роз’єднаність, про безпросвітні злидні та страх перед завтрашнім днем, про відчуття безсилля, беззахисності й нікчемності перед лицем найдрібнішого з наділених державною владою. А далі — один лише крок: повірити, що всі ці американські й західноєвропейські «правозахисники всіх країн» — не більш як «оскаженілі та глобалізовані сегменти громадянського суспільства», від яких Україні краще триматися подалі. Її громадянам — не слухати чужі оцінки нашої влади, а самій владі — не реагувати на чужі поради й умовляння. І жити «згідно з власною традицією відносин між громадянином і державою». А недавня традиція цих відносин у нас ого яка. І не забута. Як казав маленький Володя, «ми підемо іншим шляхом». Так він же маленький був, Володимире Михайловичу…
Сьоме. Стаття виявилася своєчасною й вельми вписується в політичну лінію, визначену В.Литвином і Президентом (не без допомоги В.Литвина) останніми місяцями: «ми ні перед ким не виправдуємося», «нам нема за що вибачатися», «непотрібно нас учити» тощо. У вівторок, після виходу статті, значно додалося металу в голосі Президента — коли він критикував когось за звернення до міжнародних організацій з приводу порушень, пов’язаних із виборами. Хто ходить або їздить вулицями, слухає радіо чи дивиться телевізор, не може не помітити порушень. Але той, хто має реагувати, примудряться їх не бачити. Що буде далі? Битимуть на сполох оті самі неурядові організації — вітчизняні й міжнародні. Ба ні, — уже не ті самі. Тепер якщо не всім, то багатьом відомо, які вони «справжні» — якщо в газеті пишуть, виходить, правда. А ще в середу Перший національний, із посиланням на неназваного співробітника Комітету виборців України, повідомив, що, мовляв, Національний демократичний інститут США оплачує за грантом працю українських експертів, котрі здійснюють моніторинг виборчої кампанії. Причому нараховує їм $100—150 щомісяця (сума має вбити наповал пенсіонерів і непрацюючих). І вже готовий сумнів: а чи зможуть вони об’єктивно «моніторити» за гроші дядька Сема? Запитання: кому потрібні такі «сенсації», відомо всім, хто бодай трохи знає суть питання? Відповідь: вони потрібні владі — якщо не вдасться повністю закрити рот експертам, котрі кричать про порушення, то слід дискредитувати їх, підірвати довіру громадян до подібних неурядових організацій. Цілком відповідно до програмної статті В.Литвина.
У країні, де громадським організаціям повністю довіряють не більш як 5% населення, ЗМІ — 14%, партіям — 3%, а дві третини громадян не вірять у те, що держава здатна забезпечити чесність і прозорість виборів, розумна влада повинна максимально підтримувати інститути громадянського суспільства, а не змішувати їх із багном (даруйте, із злочинними «бригадами»), ставити в один ряд із посібниками фашизму. Про інше потрібно писати В.Литвину — як відновити довіру суспільства до влади, як налагодити їхню реальну взаємодію, а не іти в непродуктивну міфотворчість. До речі, так грубо відверто, як у цій статті, про неурядові організації не висловлювався жоден із високопоставлених керівників СНД, крім, мабуть, О.Лукашенка. Але ж є й інші приклади — В.Путін ось недавно Громадянський форум скликав. Формально, правда, побалакали, та й змін особливих на краще не помітно: журналіста-бунтаря невдовзі таки посадили, а опозиційний ТБ-6 — узагалі прикрили. Але хоча б у масовій свідомості росіян не культивується відторгнення ідеї громадянського суспільства. Тут ми попереду.
І останнє. Критикуючи статтю, потрібно все-таки подякувати В.Литвину-політику — за відверте й завчасне оприлюднення його думки з важливого для країни питання. Тепер, після отриманих роз’яснень, зрозумілішою стала цільова настанова передвиборної програми очолюваного ним блоку, зокрема розділ «ДЕРЖАВА ГРОМАДЯН». Розділ має гасло «Правова держава — громадянське суспільство!» Під гаслом написано: «Блок «За єдину Україну» вважає стратегічним пріоритетом формування правової держави та громадянського суспільства... Блок виступає за… державну підтримку неурядових організацій, громадських фондів і об’єднань за інтересами». Кінець цитати (й відсутність аналізу програми. — Прим. для ЦВК).
--------------------------------------------------------------------------------
--------------------------------------------------------------------------------
© 2002 Дзеркало Тижня
3(378)
www.zn.kiev.ua
2002.01.27 | Roller
Извиняюсь, это можно не читать.
Не заметил. Спостерегач уже сбросил эту статью. В ЗН есть еще один интересный комментарий. Кстати в нем есть проиглашение от фонда Возраждения к участию в конкурсе. Форум может рассмотреть предмет своего участия.
2002.01.28 | Augusto
Понеділок,вже після 13.00. всі чекають.
Як же той "писака" реагуватиме? Чи просто за старовинним СССРівським рецептом заліз в шпаринку - перечекати, а потім виповзти і поводити себе, немовби нічого не трапилося? Бйовий клич лузера. Ситуація lose-lose для "теоретика"!2002.01.28 | НеДохтор
УП: Литвин зізнався у плагіаті
http://www.pravda.com.ua/?20128-6-new--------------
Литвин зізнався у плагіаті
www.ПРАВДА.com.ua, 28.01.2002, 21:09
У понеділок ввечері на радіо "Свобода" Литвин намагався розповісти, що ж він мав на увазі у програмній статті, яку він вкрав у американського політолога Томаса Каротерса та доповнив своїми ярликами. Глава адміністрації Кучми та за сумісництвом лідер блоку "За єдУ" дав телефонне інтерв'ю кореспонденту "Свободи" Марині Пирожук. Литвин "хрипів" з лікарні. Перше питання – про причину появи вузькопрофільної статті у таблоїді.
- Чим пояснити тим, що я надрукував не всім доступну статтю у масовому виданні? Та саме тим, що воно масове! І що багато хто це видання читає. А серед тих багатьох, хто читає, багато тих, хто прочитає і добре зрозуміють, про що йде мова. Я переконаний, що таких читачів, які розуміють, у цьому виданні може бути набагато більше, ніж у читачів спеціального журналу.
- У програмі вашого блоку є розділ "Держава громадян". І чи не можна вважати цю статтю як рекламу блоку?
Я не сказав би, що це реклама блоку, бо знаєте, можна звертатися і до інших так би мовити передвиборчих заходів.
- Чому, говорячи про громадянське суспільство, і наводячи приклади з громадянського суспільства з інших держав, ви не наводити жодних прикладів і аналізу з України? Чи не є це спробою дати негативну політичну оцінку і певний передвиборчий сигнал так званому третьому сектору? Тобто тим органам, які представляють громадянське суспільство в Україні і які підтримують контакти з колегами на Заході. Зокрема, у питаннях свободи слова, чесності виборів…
- Ні, і ще раз ні. І саме таке розуміння ними тієї публікації привело до того, що вона опинилася під вогнем критики. Я зовсім не мав цього на увазі.
Я просто хотів показати, що є різні громадянські суспільства. Тут виникає питання, як я безпосередньо оцінюю стан громадянське суспільство в Україні…
До речі, з цією статтею вийшов скандал, який намагаються роздути. Одні вважають, що вона піде мені на шкоду, інші – що на користь. Подивимося, час покаже.
Справа в тому, що там я переказував статтю з американського журналу трирічної давнини. Автора не було вказано. Тут я би не хотів вказувати, чому так трапилося. Але якби під цією статтею стояв підпис її автора, то я думаю, що такої критики різкої, яка переходить межу критики, а нагадує обливання брудом – не було.
Це вже свідчить про подвійність стандартів наших політологів або тих, хто займається цією проблемою фахово, спеціально. Я хотів би сказати, щоб вони заспокоїлися. Тут, звичайно, не було подвійних тем.
Це звичайно, тут вийшла похибка [з передруком статті], хоча вона була і задумана. Але немає поганого без добра. І, на мій погляд, вийшов інтересний ефект. Мене звинуватили майже в фашизмі. Не знаючи, що звинувачують останнє слово американської науки, про американську демократію.
- Чи є в Україні громадянське суспільство, на ваш погляд?
- Я молюсь на ідеали громадянського суспільства. Але я людина сільська, і, як людина сільська, я на будь-які речі дивлюсь прагматично. І я бачу, що собою уявляють зародки громадянського суспільства у нас. І я бачу не тільки добрі зародки, а й ті, від яких нам потрібно і треба рішуче відмовлятися.
--------------
2002.01.28 | Адвокат ...
Це нове слово і науці, і в політиці!
Браво, Литвин!!!Вкрасти, обдристатися, образитися на всих, хто те неподобство побачив та почув,-- то, мабуть, і є нова редакція українського сільського праґматизму у редакції член- кореспондента та першого "ЗаЄду" Литвина.
Всі, хто бажав, і раніше бачили, що Литвин -- нездара й непотріб. Тепер , як на мене, цей секрет Полішинеля стане відомим навіть лінивому. І це -- добре, бо: "страна должна знать своіх ґероєв!"
2002.01.28 | Augusto
Нахаба ще не добрав.
Він вже політичний і науковий мрець (він був таким завжди, але ніхто не зауважив, думали на той сморід "він пукнув", а то він розкладався).2002.01.28 | юрко
Re: він таки спец
Ніколи в громадянському суспільстві не жив, але вже є спеціалістом поганих сторін громадянського суспільства. Як в совковські часи професори марксизму - оригінали чужих філософів не читали, але відразу писали критику.2002.01.28 | Максим’як
Re: Чесно, за багато років я не чув такого,
щоб науковець міг собі позволити здерти хоч одне речення, чи цитував його слово в слово без згадування автора думки чи ідеї.Ненаукова газета не є оправданням.
Він це спокійно говорить? Від член кореспондент Литвин відпало кореспондент. Разом з тим відпали напевно і всякі сподівання на реформу політичної системи в Україні.
Юрко, ну нах.. той зміст, коли фактично між написаним і думками ніхто жодного зв"язку не гарантує. Як треба буде танки ввести чи комендантську годину, то нікого жодна теорія не цікавитиме.
Громадянське суспільство в Україні, це така ж далека перспектива, як і вступ до Євросоюзу, років 15.
2002.01.28 | Адвокат ...
Пане Максим'як!
Я так гадаю, Вам варто відкликати Ваш постинґ на захст наукової репутації поца Литвина!2002.01.28 | Максим’як
Re: Здається, там є такі слова
в тому повідомленні, пишу з пам"яті:"Якщо чесно, то Литвин мене менше всього обходить..."
2002.01.29 | Адвокат ...
Я не забув.
Але ж за виключенням тієї фрази...Однак, я дуже радий, що саме та фраза є для Вас ключовою.
2002.01.28 | юрко
Re: що член без кореспондента
то він визнав це сам, говорячи про "заплановану" крадіжку матеріалу. І подивіться, як він зручно переводить стрілки на політичних опонентів.2002.01.29 | DevRand
а чи не перенести її(цю тему) цілком в розробки?
ІМХО, варто! Дуже повчальна річ...2002.01.29 | Technar
копію перенось
бо інакше може біти так як із прес-конференцією Лозового, яку я занадто рано переніс до архіву і довелося відкривати нове обговоренняа зберегти то безперечно треба, бо явище то, мабуть, непересічне
2002.01.29 | DevRand
ОК, так і зроблю (-),
2002.01.30 | Спостерігач
Томас Каротерс: "Литвин змінив мою статтю, щоб атакувати громадя
Томас Каротерс: "Литвин змінив мою статтю, щоб атакувати громадянське суспільство"Люба Шара, Вашингтон, www.pravda.com.ua, 30.01.2002, 11:05
Стаття, яку вкрав пан Литвин у відомого політолога Томаса Каротерса, викликала жваву дискусію в Україні. Тому ми вирішили поцікавитися, а що ж думає сам Томас Каротерс, статтю якого Володимир Литвин так безпардонно списав, про плагіат, інтелектуальну власність і репутацію науковців та політиків.
pravda.com.ua: Пане Каротерс, чи Ви ознайомленні із суттю справи про використання Вашої статті "Подумаємо ще раз: громадянське суспільство" Володимиром Литвином, головою української президентської адміністрації?
Томас Каротерс: Так, я отримав багато листів електронною поштою.
pravda.com.ua: Уявімо, що одного з американських науковців чи політиків викрито у плагіаті. Що відбувається у такому випадку ?
Томас Каротерс: Якщо науковця чи політика викрито у плагіаті, довіра громадськості до нього зникає. Як правило особи, викриті у плагіаті визнають, що зробили помилку. Якщо у плагіаті викрито науковця - це дуже небезпечно для його професійної репутації, у випадку ж із політиками - це свідчення про їхні професійні стандарти.
pravda.com.ua: На Вашу думку, чому саме цю статтю було використано для плагіату Володимиром Литвином?
Томас Каротерс: Я не знаю. Звичайно, мені шкода, що мою статтю було скопійовано, але мені також шкода, що він, очевидно, змінив деякі моменти у статті задля того, щоб зробити їх більш негативними стосовно до громадянського суспільства, ніж оригінально було у моїй статті. Тобто, він мав намір написати щось негативне про громадянське суспільство й використав версію моєї статті для підтвердження цього.
pravda.com.ua: Чи Ви маєте приклади того, що хто-небудь подавав до суду за те, що його наукову працю було списано?
Томас Каротерс: Часом це відбувається у науковому світі, у світі ж політики до суду як, правило, не доходить. Справа виноситься на суд громадськості і тоді громадськість вирішує, наскільки плагіат додає репутації особі, яку зловили за руку.
pravda.com.ua: Чи Ви знаєте випадки, коли вищий навчальний заклад коментував яким-небудь чином акт плагіату, якщо викриті особи закінчили цей університет або захищали докторську дисертацію у ньому?
Томас Каротерс: Звичайно, особи, викриті у плагіаті, мусять захищати себе. Нещодавно ми мали випадок, коли історика Стівена Емброуза (Stephen Ambrose) було звинувачено у списуванні кількох робіт. Він пояснив це таким чином, що він, начебто, поспішав, що він не хотів списувати, тощо. Звичайно, громадськість чекає на роз'яснення від автора, якого звинувачують у копіюванні чужих робіт.
Я так само хотів би підняти питання про інтелектуальну власність. Він (Литвин) використовував матеріали моєї статті без дозволу на це. Це є порушенням законів про інтелектуальну власність (копірайт). Мені шкода, що таке сталося. Але, ще більше мені шкода, що мою статтю було перекручено. У своїй статті я поставив декілька відвертих питань про громадянське суспільство, але він її перекрутив, щоб атакувати громадянське суспільство.
pravda.com.ua: Деякі громадські організації в Україні планують організувати Громадянський Форум за участю неурядових організацій, політичних партій, задля того щоб обговорити стан громадянського суспільства в Україні. Якщо б Вас запросили на такий Форум, чи Ви б приїхали?
Томас Каротерс: Я б розглянув таку пропозицію.
pravda.com.ua: Дякую.
P.S. До відома Володимира Литвина! У журналі "Journal of Democracy" з'явилася нова стаття Томаса Каротерса "The End of the Transition Paradigm". Цю статтю теж не можна списувати.
P.P.S. До речі, у вівторок в адміністрації президента Володимир Литвин, який знаходиться на лікарняному, зустрічався з журналістами. На жаль, ніхто з наших колег не додумався (чи не насмілився?) задати запитання про плагіат. Але того ж вечора в ефірі програми "Саме той" Литвин навіть не зніяковів, коли ведуча запитала його про те, що його стаття схожа на статтю американського політолога.
"Це був такий PR-хід", не моргнувши оком, відповів Литвин. І тут же навів приклад, коли міністр закордонних справ Росії, виступаючи в США, "виголосив чужу промову, яка на півгодини шокувала всю Америку". "Потім пояснив - що це та політика, яку хотіли проводити противники Бориса Єльцина у зовнішньополітичній сфері".
"А тут просто було показано, що не можна з телячим захопленням говорити про громадянське суспільство. Треба у всьому бачити свої "за" і "проти". Якщо б там було сказано, що ці слова у своїй більшості належать відомому політологу, то у нас це сприймалося б як приклад, як потрібно будувати громадянське суспільство. А виявилося, що це нібито сказала інша людина - Литвин - і відразу прикована увага, що це вже офіційна державна позиція, позиція президента. Почали за вуха притягати якісь цитати з президента… Тут я почув не критику, а просто лайку, яка у пристойному суспільстві не допускається… Я прочитав деякі статті - тільки у представника фонду Відродження стаття розумна все інше - лайка. Там не може бути жодної дискусії.
2002.01.31 | Пані
Це був Піар-хід - геніально!
Все ж таки Литвин не найдурніший представник правлячої верхівки. Наприклад Лазаренко не додумався сказати, що поцуплені мільйони це був піар-хід. А от Литвин - додумався! Мабуть йому ще мариться у майбутньому посада ректора якогось затишного вузу. І з огляду на його винахідливість я б сказала, що те ще була б не найгірша кандидатура, бо інші крім "бе" нічого у такому випадкові не вичавили б з себе.2002.01.31 | trick
Re: Це був Піар-хід - геніально!
Do rechi, de "zhiznennyj put'" nashogo praxvesora? (osoblyvo interesuje epizod z storozhuvannyam dytsadkiv). Mozhe vin she j jak-ix-tam-nazyvajut-fil ;)?