Литвин на передньому фронті боротьби з закордоном.
02/01/2002 | Майдан-ІНФОРМ
Як передає УКРОП, сьогодні на зустрічі з викладачами і студентами Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу голова Адміністрації президента Володимир Литвин сказав, що він просто зреферував, а не скомпілював статтю Томаса Каротерса, а тому звинувачення у плагіаті розглядає не інакше як "наступ третього сектора, який фінансується з-за кордону" і самовдоволено зазначаючи, що "вони розкритикували останню думку американської науки в моїй особі".
Отак то! За такою логікою, якщо завтра Литвин на очах у всіх вб’є людину, і його заарештує міліція, то це, напевно, слід розглядати не інакше як спробу корумпованого міністра внутрішніх справ відвернути від себе увагу.
Найцікавіше, що В. Литвин не лише не збирається вибачатися перед вченим за свій негідний вчинок, але й намагається нападати, стверджуючи, що "почалась кампанія шельмування, але постояти за себе я завжди в змозі" і що він "знав це і зрозумів, на що йшов".
Так що, виходить, що В. Литвин, навмисно списав думки американського вченого, щоб викликати вогонь критики на “останню думку американської науки” в своїй маленькій (мається на увазі на зріст) особі. І за що так не любить Литвин американців? А може, навпаки, любить, тому й вибрав такий оригінальний спосіб повідомити їм, що у них там з наукою не все гаразд.
Отак то! За такою логікою, якщо завтра Литвин на очах у всіх вб’є людину, і його заарештує міліція, то це, напевно, слід розглядати не інакше як спробу корумпованого міністра внутрішніх справ відвернути від себе увагу.
Найцікавіше, що В. Литвин не лише не збирається вибачатися перед вченим за свій негідний вчинок, але й намагається нападати, стверджуючи, що "почалась кампанія шельмування, але постояти за себе я завжди в змозі" і що він "знав це і зрозумів, на що йшов".
Так що, виходить, що В. Литвин, навмисно списав думки американського вченого, щоб викликати вогонь критики на “останню думку американської науки” в своїй маленькій (мається на увазі на зріст) особі. І за що так не любить Литвин американців? А може, навпаки, любить, тому й вибрав такий оригінальний спосіб повідомити їм, що у них там з наукою не все гаразд.
Відповіді
2002.02.01 | LEN-2
Re: Литвин на передньому фронт? боротьби з закордоном.
Z Lytvynym i tak vse zrozumilo - seljuk jakyj dorvavsja do vlady.Hochu pryvernuty uvagu do inshogo:
?вано-Франк?вського
нац?онального техн?чного ун?верситету нафти ? газу
Koly je taki universytety, to budut' i vydatni vcheni typu Lytvyna.
2002.02.01 | Адвокат ...
"Мєтр с кєпкой" -- " своьом рєпєртуарє"!
Недомірок та нездара Литвин -- образився. Яка подія! "Абідєлі малєнькоґо злиє найміти мєждународноґо імперьялізьму"!І це ж треба, отаке "обідчіве",-- а пнеться керувати країною!
Та з його таланом тре сидіти у вбиральні та раз а хвилину гукати "Занято!", ато, "нє равьон час", обісруть, або обісцють. Бо дуже вже він схожий на ґнома! Такий маленький і такий потворний...
2002.02.01 | Спостерігач
Володимир Семиноженко: Третій сектор злякався Литвина
Третій сектор злякався ЛитвинаВолодимир Семиноженко, для УП, 1.02.2002, 17:10
У мене викликає відвертий подив той упереджений "інформаційний ажіотаж" навколо статті Глави Адміністрації Президента України Володимира Литвина "Громадянське суспільство: міфи і реальність", який ми спостерігаємо на шпальтах однієї української газети та на сторінках окремих інтернет-видань.
По-перше, мені зрозумілі причини цього явища. Справа в тому, що період "до початку" терміну законної політичної агітації ставить учасників виборчого процесу в умови активного, але "мовчазного" очікування. Багато кого це не задовольняє і змушує вдаватися до використання технологій політичного протистояння у сферах, які формально не є політичними – у сфері наукової експертизи і політичного аналізу.
До речі, якщо раніше основним засобом у цій сфері було лише "протистояння рейтингів", що й зараз активно нав'язується виборцям, то тепер це стає протистоянням світоглядних позицій та наукових переконань, тим більше, що експертного ресурсу (політологів, політичних консультантів, радників із коммунікацій, та просто "розумних людей") у нинішній кампанії задіяно багато.
Сюди також слід додати прояви такого легітимного засобу участі іноземних груп підтримки учасників виборів, як надання експертної допомоги, грантів, інформаційних ресурсів та прямої і опосередкованої публічної підтримки. По суті, ми сьогодні зіткнулися із поєднанням усіх цих чинників.
По-друге, мене дивує той факт, що із цілої серії публікацій, які були розраховані на початок широкої політологічної дискусії на тему "Громадянське суспільство", саме ця стаття стала об'єктом критики переконань автора, а не початком діалогу фахівців, політиків, громадськості, яким не байдужі перспективи розвитку громадянського суспільства в Україні.
Чому наукові гіпотези автора, які, до того ж, викладено без претензій на догматизм і відповідають стилістиці науково-публіцистичної дискусії, дехто намагається подати як світоглядну позицію високого державного чиновника і як ідейно-політичну претензію виборчого блоку, лідером якого є Володимир Литвин? Раджу уважніше читати програму блоку "За Єдину Україну!"…
Із жалем вимушений констатувати, що захоплюючись риторичними вправами на тему "моралі в політиці", представниками ЗМІ-еліти і деякими, так званими, експертами не засвоєно елементарної етики публічної полеміки та відстоювання власної точки зору.
Я можу пояснити причини такої реакції певних експертів і певних ЗМІ тим, що в статті Литвина було підкреслено таку особливість існування неурядових організацій - як матеріальна залежність від іноземних спонсорів. Газета "Дзеркало тиждня", як відомо, заснована іноземними представниками, яким і належить більш ніж 60% статутного фонду. В організації, яку представляє пан Гриценко, також вагоме джерело фінансування - кошти іноземних фондів…
Тобто ті, хто залежить від іноземної підтримки, сприйняли фрагмент публікації, як загрозу власній матеріальній стабільності. Але ж до чого тут ідеали громадянського суспільства, які ніби-то відстоюють шановні журналісти і експерти?
Щє один момент. Тепер у якості контр-аргумента і "свіжої" ініціативи, зокрема паном Немирею, пропонується провести в Україні Громадянський Форум. Вважаю, що за умов виборчої кампанії, ця ініціатива є ні чим іншим, ніж рафінованим популізмом.
По-перше, ця ініціатива не є новою, ще у 1999 році була ідея заснувати такий Форум, але під дещо іншою назвою... Якщо когось окремо цікавить ця тема, пропоную переглянути статтю "До суспільства громадянських можливостей" в одному з грудневих номерів газети "День"…
По-друге, якщо науково-публіцистична стаття викликала такий "резонанс", то я навіть не можу уявити, на яке політико-інформаційне шоу може перетворитися захід на кшталт Громадянського Форуму. Подібні ініціативи зараз можуть призвести до того, що поряд із такими поняттями як реформи, монетарна політика та ін., сам термін "громадянське суспільство" через спекуляції окремих політичних сил буде дискредитовано в очах громадськості. Цього не можна допустити… І це найважливіше.
Вважаю, що коли стихнуть передвиборчі пристрасті, нам слід обов'язково провести серію широких громадських дискусій, у тому числі і на тему "Громадянське суспільство в Україні". Ця тема є надзвичайно актуальною не лише для розвинутих демократичних суспільств, а й, особливо, для суспільств, які розвиваються. Кожному, як ми бачимо, є що сказати на цю тему, але, на жаль, не всі ще вміють слухати і здатні сприймати позицію інших…
Від УП. Ми оприлюднили коментар пана Семиноженка виключно з любові до свободи висловлювання, хоча багато в чому з ним не згодні.
Таке враження, що панове Литвин і Семиноженко мають все суспільство за дурнів.
По-перше, вчений Семиноженко наполегливо не хоче визнавати, що стаття зовсім не належить перу не менш вченого Литвина. А "одна газета і окремі інтернет-видання" обговорюють не стільки статтю першоджерела, скільки навмисне спотворення плагіатором найважливіших моментів статті Каротерса.
По-друге, УП від імені "окремих інтернет-видань", до речі, що фінансуються за рахунок закордонних джерел, звертає увагу шановного вченого на те, що така важлива тема, як моральність української науки і політики обговорюється в такому обмеженому колі ЗМІ.
Саме ці ЗМІ завдяки західній підтримці можуть дозволити собі, не озираючись на можливий гнів чиновників, висловлювати незалежну точку зору. А не було б нас, багато хто з людей й досі вважали б, що пан Литвин сам пише собі статті. І не тільки собі, але й президенту.
По-третє, у перекрученій статті, яку нібито написав глава президентської адміністрації, дійсно можна побачити загрозу громадяському сектору. Але до чого тут загроза фінансуванню третього сектора? Чи може саме пан Литвин ухвалює рішення - кого підтримувати, а кого ні? Це звичайний прийом влади - звести дискусію до того, що не стосується справи, щоб не нарватися на неприємності.
2002.02.01 | Пані
Який ви швидкий! Щоб даму вперед пропустити та ...
Жартую, звичайно. Ви явно опанували копі нейст краще ща мене і робите то скоріше.2002.02.01 | Адвокат ...
Егов! Пан Семиноженко "сболтнул воєнную тайну"!
Як випливає з наведеного тексту та "стаття Литвина",-- то лише початок!Є, виходить, й інші...
Тож, напрошується питання: кого ще з відомих, маловдомих та зовсім невідомих вчених "розкуркулив" Литвин?
2002.02.02 | andriy
Литвин, Семиноженко, далі... хто б ви думали? Бойко.
послідовність в полюванні на "запроданців і врєдітєлів з НДО" продовжено буде певне що так: Симоненко з Потебеньком, а по тому вже й Радченко.http://www.elections.kiev.ua/gn.cgi?2,20020131000 цитую нижче
Блок "НРУ" считает деятельность американского NDI вмешательством в предвыборную кампанию
Киев. 31 января. ИНТЕРФАКС-УКРАИНА - Один из лидеров избирательного блока "Народный Рух Украины" Богдан Бойко выражает обеспокоенность "активным вмешательством американских структур" в избирательный процесс в Украине.
На пресс-конференции в Киеве в четверг Б.Бойко заявил о намерении блока обратиться к Генеральной прокуратуре с просьбой проверить финансовую деятельность в Украине американского института NDI.
По его мнению, на средства, поступающие через NDI, в мажоритарных округах "формируются структуры для влияния на ход избирательной кампании".
По мнению одного из лидеров "Народного Руха Украины за единство" Георгия Филипчука, СБУ и Генпрокуратура должны давать оценку деятельности "любых политических и технологических групп, работающим в Украине и пытающихся влиять на ход избирательного процесса".
NDI - National Democratic Institute - Национальный Демократический Институт является неприбыльной организацией, одной из структур USAID, через которую эта организация предоставляет политические консультации и гранты России, Украине и другим странам СНГ с целью демократизации общества.
Как сообщалось, против "вмешательства" американских структур, в частности USAID, в выборный процесс выступила также Компартия Украины.
- кінець цитати -
Про цікавий збіг(?) також: http://obkom.net/const-htm/mat.php?ar_id=1141 Ви вірите в випадкові збіги обставин? "Обкомівці" не вірять. З часом стає очевидно, що правильно роблять, що не вірять.
2002.02.02 | Augusto
Починають заграватися.
З'їжжають на знайомий антизахідний жаргон СССРа, звідки вони родом. Тоді були ідеологічні розбіжності, зараз цікаво що ж? Під боком Росія, що вибрала собі хоча б формальні, але прозахідні правила, cxоже на поведінку загнаних в кут.2002.02.02 | trick
Re: Починають заграватися.
Do rechi, a xto vono take ote Bojko, shob pysaty do GenPr?U "rukamiVodyashix dokuMentax" zhe z jasno bulo skazano - " Chogo ce kazhda sr*n' bude v GP pysaty"? :)
2002.02.02 | andriy
Здається що навпаки, все роблять як заплановано. Ось
що ви там про псевдо-Тимошенківську книжечку розповідали? І автора, здається, вже за стилем встановили? То гляньте тут:http://cn.com.ua/N195/events/soldout/soldout.html
Цікаво, так? Знову - Бойко, Понамарчук...
2002.02.02 | Горицвіт
Re: Починають заграватися.
Augusto писав(ла):> З'їжжають на знайомий антизахідний жаргон СССРа, звідки вони родом. Тоді були ідеологічні розбіжності, зараз цікаво що ж?
Ті самі розбіжності залишилися.
> Під боком Росія, що вибрала собі хоча б формальні, але прозахідні правила,
IMHO, ви перебільшуєте прозахідність Росії. Антизахідний жаргон якраз іде звідти.
2002.02.01 | LEN-2
Vzagali vsi ukrajins'ki akademiky
(za ridkymy vyjnjatkamy) diljat'sja na rozumnyh i dolbojobiv.Rozumni akademiky nikoly ne vstupajut' v naukovu polemiku bo znajut'
scho tse mozhe pogano obernutys'. Dolbojoby zh dozvoljajut'
sobi pevni vol'nosti i todi postajut' v ne zovsim prygljadnomu
vygljadi. Semynozhenko i Lytvyn dva typovyx akademika
dolbojoba.
2002.02.01 | Пані
Семиноженко побіг розвіювати пук партайгеноссе
http://www.pravda.com.ua/?2021-5-newЯкщо відфільтрувати весь базар, то залишається два моменти:
1. Спростування зв"язку Литвинячего пуку від програми заЄду (ага, ми всі повірили!)
2. Визнання того, до чого тут вже на форумі додумалися - то була перша стаття з серії, але малину пацанам поміняли
Втім читайте самі:
Третій сектор злякався Литвина
Володимир Семиноженко, для УП, 1.02.2002, 17:10
У мене викликає відвертий подив той упереджений "інформаційний ажіотаж" навколо статті Глави Адміністрації Президента України Володимира Литвина "Громадянське суспільство: міфи і реальність", який ми спостерігаємо на шпальтах однієї української газети та на сторінках окремих інтернет-видань.
По-перше, мені зрозумілі причини цього явища. Справа в тому, що період "до початку" терміну законної політичної агітації ставить учасників виборчого процесу в умови активного, але "мовчазного" очікування. Багато кого це не задовольняє і змушує вдаватися до використання технологій політичного протистояння у сферах, які формально не є політичними – у сфері наукової експертизи і політичного аналізу.
До речі, якщо раніше основним засобом у цій сфері було лише "протистояння рейтингів", що й зараз активно нав'язується виборцям, то тепер це стає протистоянням світоглядних позицій та наукових переконань, тим більше, що експертного ресурсу (політологів, політичних консультантів, радників із коммунікацій, та просто "розумних людей") у нинішній кампанії задіяно багато.
Сюди також слід додати прояви такого легітимного засобу участі іноземних груп підтримки учасників виборів, як надання експертної допомоги, грантів, інформаційних ресурсів та прямої і опосередкованої публічної підтримки. По суті, ми сьогодні зіткнулися із поєднанням усіх цих чинників.
По-друге, мене дивує той факт, що із цілої серії публікацій, які були розраховані на початок широкої політологічної дискусії на тему "Громадянське суспільство", саме ця стаття стала об'єктом критики переконань автора, а не початком діалогу фахівців, політиків, громадськості, яким не байдужі перспективи розвитку громадянського суспільства в Україні.
Чому наукові гіпотези автора, які, до того ж, викладено без претензій на догматизм і відповідають стилістиці науково-публіцистичної дискусії, дехто намагається подати як світоглядну позицію високого державного чиновника і як ідейно-політичну претензію виборчого блоку, лідером якого є Володимир Литвин? Раджу уважніше читати програму блоку "За Єдину Україну!"…
Із жалем вимушений констатувати, що захоплюючись риторичними вправами на тему "моралі в політиці", представниками ЗМІ-еліти і деякими, так званими, експертами не засвоєно елементарної етики публічної полеміки та відстоювання власної точки зору.
Я можу пояснити причини такої реакції певних експертів і певних ЗМІ тим, що в статті Литвина було підкреслено таку особливість існування неурядових організацій - як матеріальна залежність від іноземних спонсорів. Газета "Дзеркало тиждня", як відомо, заснована іноземними представниками, яким і належить більш ніж 60% статутного фонду. В організації, яку представляє пан Гриценко, також вагоме джерело фінансування - кошти іноземних фондів…
Тобто ті, хто залежить від іноземної підтримки, сприйняли фрагмент публікації, як загрозу власній матеріальній стабільності. Але ж до чого тут ідеали громадянського суспільства, які ніби-то відстоюють шановні журналісти і експерти?
Щє один момент. Тепер у якості контр-аргумента і "свіжої" ініціативи, зокрема паном Немирею, пропонується провести в Україні Громадянський Форум. Вважаю, що за умов виборчої кампанії, ця ініціатива є ні чим іншим, ніж рафінованим популізмом.
По-перше, ця ініціатива не є новою, ще у 1999 році була ідея заснувати такий Форум, але під дещо іншою назвою... Якщо когось окремо цікавить ця тема, пропоную переглянути статтю "До суспільства громадянських можливостей" в одному з грудневих номерів газети "День"…
По-друге, якщо науково-публіцистична стаття викликала такий "резонанс", то я навіть не можу уявити, на яке політико-інформаційне шоу може перетворитися захід на кшталт Громадянського Форуму. Подібні ініціативи зараз можуть призвести до того, що поряд із такими поняттями як реформи, монетарна політика та ін., сам термін "громадянське суспільство" через спекуляції окремих політичних сил буде дискредитовано в очах громадськості. Цього не можна допустити… І це найважливіше.
Вважаю, що коли стихнуть передвиборчі пристрасті, нам слід обов'язково провести серію широких громадських дискусій, у тому числі і на тему "Громадянське суспільство в Україні". Ця тема є надзвичайно актуальною не лише для розвинутих демократичних суспільств, а й, особливо, для суспільств, які розвиваються. Кожному, як ми бачимо, є що сказати на цю тему, але, на жаль, не всі ще вміють слухати і здатні сприймати позицію інших…
Від УП. Ми оприлюднили коментар пана Семиноженка виключно з любові до свободи висловлювання, хоча багато в чому з ним не згодні.
Таке враження, що панове Литвин і Семиноженко мають все суспільство за дурнів.
По-перше, вчений Семиноженко наполегливо не хоче визнавати, що стаття зовсім не належить перу не менш вченого Литвина. А "одна газета і окремі інтернет-видання" обговорюють не стільки статтю першоджерела, скільки навмисне спотворення плагіатором найважливіших моментів статті Каротерса.
По-друге, УП від імені "окремих інтернет-видань", до речі, що фінансуються за рахунок закордонних джерел, звертає увагу шановного вченого на те, що така важлива тема, як моральність української науки і політики обговорюється в такому обмеженому колі ЗМІ.
Саме ці ЗМІ завдяки західній підтримці можуть дозволити собі, не озираючись на можливий гнів чиновників, висловлювати незалежну точку зору. А не було б нас, багато хто з людей й досі вважали б, що пан Литвин сам пише собі статті. І не тільки собі, але й президенту.
По-третє, у перекрученій статті, яку нібито написав глава президентської адміністрації, дійсно можна побачити загрозу громадяському сектору. Але до чого тут загроза фінансуванню третього сектора? Чи може саме пан Литвин ухвалює рішення - кого підтримувати, а кого ні? Це звичайний прийом влади - звести дискусію до того, що не стосується справи, щоб не нарватися на неприємності.
2002.02.01 | Адвокат ...
Ой, Пані, Ви не зрозуміл!
Не рзвіювати оте бздо прибіг Ваш земляк! Навпаки! Патос його висупу є ткий:"То -- не бздо, то -- витончені парфуми! І тільки дурень, або ворог те не розуміє!"
2002.02.01 | Augusto
Men at work!
Пан Каїн Сорокорученко, кавалер орденів "Князя Святополка Окаянного" І та ІІ ступенів на марші.Може в нього ще немає чавунної медалі ім.Щербицького? То нехай свисне!
"Із жалем вимушений констатувати, що захоплюючись риторичними вправами на тему "моралі в політиці", представниками ЗМІ-еліти і деякими, так званими, експертами не засвоєно елементарної етики публічної полеміки та відстоювання власної точки зору."
2002.02.01 | Пані
То ви не зрозуміли
Про бздо і парфуми - то у відфільтрованому базарі, я ж звернула вашу увагу на месадж для "своїх" (тобто "їхніх").2002.02.01 | Горицвіт
Продовження теми
http://www.ukrop.com/bulo.html:"Учора лідер блоку "НРУ" Богдан Бойко заявив про намiр блоку звернутися до Генеральної прокуратури з проханням перевiрити фiнансову дiяльнiсть в Українi американського iнституту NDI. На його думку, на кошти, що надходять через NDI, в мажоритарних округах "формуються структури для впливу на хiд виборчої кампанiї". На думку одного з лiдерiв "Народного Руху України за єднiсть" Георгiя Фiлiпчука, СБУ i Генпрокуратура повиннi давати оцiнку дiяльностi "будь-яких полiтичних i технологiчних груп, що працюють в Українi i намагаються впливати на хiд виборчого процесу". NDI - National Democratic Institute - Нацiональний Демократичний Iнститут є неприбутковою органiзацiєю, однiєю з структур USAID, через яку ця органiзацiя надає полiтичнi консультацiї i гранти Росiї, Українi та iншим країнам СНД з метою демократизацiї суспiльства. Як повiдомлялося, проти "втручання" американських структур, зокрема USAID, у виборний процес виступила також Компартiя України."
2002.02.01 | Augusto
А що це таке "третій сектор"?
Бо ця "передова думка американської науки" якось неясно розмовляє, забув переписати в когось що-небудь?2002.02.01 | Mary
Це ви серйозно, чи це сакразм, якого я не вловила?
Третій сектор - то громадські організації etc...2002.02.02 | Augusto
А перші два?
Я взагалі ще жодного разу не почув від українця (з України) визначення "громадянського суспільства", чи що розуміють/нерозуміють під таким, тому мені здається трохи передчасним отримувати вищу освіту без середньої, це скоріше мода для Литвина. Я взагалі був вражений, як, наприклад, люди використовують термін "третій світ", без розуміння поділу взагалі (перші два світа), тому я якщо не розумію, я запитую, легітимний спосіб пошуку інформації, ні? Мені якось не хочеться робити двох речей: збиватися на незрозумілу мову для вправ в cxоластиці, використовувати терміни, яких я не розумію, так роблять ІМХО тільки віслюки, псевдовчені, які займають місце професора не тому, що розумні, а "розумні, бо займають місце професора".2002.02.02 | Mary
Відповідь аматора(рки? риці?) :-)
Augusto писав:> Я взагалі ще жодного разу не почув від українця (з України) визначення "громадянського суспільства", чи що розуміють/нерозуміють під таким, тому мені здається трохи передчасним отримувати вищу освіту без середньої, це скоріше мода для Литвина. Я взагалі був вражений, як, наприклад, люди використовують термін "третій світ", без розуміння поділу взагалі (перші два світа), тому я якщо не розумію, я запитую, легітимний спосіб пошуку інформації, ні?
Звісно, що так.
Якщо я не помиляюся(що мені властиво, і в чому Ви вже пересвідчилися
то перший - політична сфера (влада?),
а другий - підприємницька? сфера (бізнес?).
Тоді третій - громадська сфера, яка би мала на меті представляти інтереси груп?, в яких(інтересах тобто) ні перший, ні другий сектори м'яко кажучи не зацікавлені. Часом до цього також відносять деякі політичні прояви (наприклад деякі наші опозиційні структури типу заправди могли би потрапити в цю категорію) - але то вже справа делікатна.
Якщо не так, то хтось хто краще в тому орієнтується хай поправить - буду тільки вдячна
2002.02.02 | Augusto
Дякую, це українська теорія?
А яке місце звичайних людей? Так виглядає що дорога їм тільки в "третю групу", а перші дві сидитимуть і ср**тимуть на голову. Роздерте суспільство, що утримується силою, вероятно зброї... нічого спільного з ідеалами демократичної держави, що базується на класичному ідеалі громадянського суспільства. Протиставлення одних груп іншим, вероятно під впливомм марксизму... Не подобається мені ця теорія, але не дивує, що той "голос передової американської науки" вчепився в щось фашистоїдне, бо ось сам Каротерс заверещав "не те, не так!", але хто там "розумників" слухає!2002.02.02 | Mary
Re: Дякую, це українська теорія?
Augusto писав(ла):> А яке місце звичайних людей? Так виглядає що дорога їм тільки в "третю групу", а перші дві сидитимуть і ср**тимуть на голову.
Чого ж - для особливо обдарованих - і в другій групі місце знайдеться. (Он наша Пані підприємництвом займається, і нікому при тому на голову не...)
>Роздерте суспільство, що утримується силою, вероятно зброї... нічого спільного з ідеалами демократичної держави, що базується на класичному ідеалі громадянського суспільства. Протиставлення одних груп іншим, вероятно під впливомм марксизму...
Протиставлення груп - це наша патологія. В ідеалі вони би мали співпрацювати. Хоча напруга, особливо між першим і третім секторами навіть в прикладах втілення класичного ідеалу громадянського суспільства існує завжди. Один мій професор минулого тижня на парі говорив про ООН - що вона існує не завдяки націям(в сенсі державам), які туди входять, а радше не зважаючи на них (наперекір? їм) - в англійському варіанті було in spite of. Крім того в ідеалі групи не мали би бути такиви взаємовиключними - особливо другий і третій сектор. Розрізнення тут не на підставі входження до сектору, а на підставі того, які інтереси відстоюються в кожному конкретному випадку.
Ось це моє вбоге розуміння.
2002.02.02 | Augusto
Але це все вторинне.
Все повинно базуватися на добровільному об'єднанні вільнихгромадян, де всі рівні перед законом, інакше візміть СССР, всі "три сектора" там немовби були (якщо я правильно зрозумів), хіба це означає, що СССР був демократичною державою з розвинутим громадським суспільством? Чи нацистська Hімеччина, це ще краще, бо в СССР формально важко знайти цей "другий сектор", ось там було! Ото да. Тепер краще зрозуміла позиція Каротерса, але "голос передової американської науки" cxоже сам видумав собі вітряк, сам напав, сам переміг.
2002.02.02 | Mary
А добровільність-то і є передумова реального третього сектору(-)
2002.02.02 | Augusto
Чого не бракувало в Райху, це добровільності.
Ну ніяк ця cxема не описує відмінності між демократичними та недемократичними режимами (IMHO).2002.02.01 | Пані
Нове слово Литвина - не крав я! (+)
П"№;ць, панове. Не пройшло і тижня (зафіксованої) брехні, як воно вс=же "не крало". Подивимося чи я випереджу Спостерігача із цим копі-пейстом.Оригінал з фактів тут http://maidan.org.ua/n/free/1011962372
Шукайте посилання на автора всередині. Може воно закодоване?
А от стаття з фактів - на цей момент там теж нічого нового не з"явилося.
http://www.facts.kiev.ua/Jan2002/1901/03.htm
Литвин впевнений, що не підписував вкрадену статтю
УП, 1.02.2002, 19:18
Глава адміністрації президента України, лідер виборчого блоку "За єдину Україну!" Володимир Литвин відкидає обвинувачення в плагіаті статті "Громадянське суспільство: міфи і реальність" і заявляє, що ніколи б не поставив свій підпис під "вкраденою статтею".
На прес-конференції в п'ятницю в Івано-Франківську Литвин зазначив, що ця стаття американського вченого була "прореферована".
"Це був піар-хід, щоб побачити, як на це відреагує наше суспільство", - сказав він.
При цьому глава адміністрації підкреслив, що в статті містилося посилання на прізвище американського вченого, однак, в процесі роботи "на рівні посилання в кінці статті з технічних причин зникло, але збереглася в самому тексті статті".
"Невже б я пішов на те, щоб підписати украдену статтю?", - сказав Літвін.
Інтерфакс-Україна-Вибори
2002.02.01 | DevRand
Вовхєн - рулез!!!!
> Литвин впевнений, що не підписував вкрадену статтю
"я нє хочу ср..ть, я нє хочу ср..ть, упс, я нє обоср..лся ..." (с)
> "Це був піар-хід, щоб побачити, як на це відреагує наше суспільство", - сказав він.
Докладаємо! Суспільство відреагувало нормально,
крадіїв - в холодну! :))))
> При цьому глава адміністрації підкреслив, що в статті містилося посилання на прізвище американського вченого, однак, в процесі роботи "на рівні посилання в кінці статті з технічних причин зникло, але збереглася в самому тексті статті".
угу, зберіглось в самому його духові я би сказав, на рівні астрального тіла, не побоюсь цього слова. Ось так буває інколи - читаєш, автора нема - а стійке дежавю спостерігається! :)
> "Невже б я пішов на те, щоб підписати украдену статтю?", - сказав > Літвін.
росфокусування якесь, чи це новояз такий "мейд ін АП"?
***принцип Вовхєна №1***
"кожна спи..джена стаття, що підписана мною стає не спи..дженою а рехверованою!"
************************
"Невже б я пішов на ... ?"
пішов би, пішов
2002.02.01 | Пані
ОБКОМ.НЕТ Органщик, или Гарантийных дел мастер
Стаття по темі. Читайте на обкомі, бо там багато посилань, в тому числі і на "оригінальний факт", у якому досі нема жодних посилань на автора, неквапляться вони відмазувати репутацію Литвина...http://www.obkom.net/const-htm/mat.php?ar_id=1236
Органщик, или Гарантийных дел мастер
Вот тут-то и получилось событие, раскрывшее персону гарантийного мастера.
Забегая вперед, отметим, что им оказался Владимир Михайлов сын по прозванию Литвин, глава гарантийной администрации, глава заединщиков, профессор и даже член-корреспондент.Изъяв и приблизительно переведя с английского статью Томаса Каротерса, сей муж опубликовал ее в замечательном во всех отношениях "ФиК". На сем достославном поступке заединщик был немедленно пойман, уличен в плагиате, а затем публично, пребольно и многократно высечен, главным образом, за существо своего писания.
2002.02.01 | Адвокат ...
Ця гішторія нагадує більше одну казок Е.Т.А. Гофмана, аніж
Салтикова-Щедріна.Раджу, про(пере)читайте "Крихітку Цахеса"!
2002.02.02 | ilia25
И как это вам удалось такую статью дочитать?
Там же все про моральность и нравственость -- не стошнило?2002.02.02 | Roller
СВЯЩЕННІ КОРОВИ БУВАЮТЬ ЛИШЕ В ІНДІЇ.
Дзеркало Тижня№ 4 (379) субота, 2-8 лютого 2002 рокуВладаТема тижня
СВЯЩЕННІ КОРОВИ БУВАЮТЬ ЛИШЕ В ІНДІЇ.
Володимир ЛИТВИН
«ДТ» вдячне читачам, які активно відгукнулися на пропозицію редакції взяти участь у дискусії про роль, ідеали та проблеми громадянського суспільства. Протягом минулого тижня ми отримали понад два десятки статей на цю тему. Зрозуміло, усі відгуки ми опублікувати не можемо, однак уривки з найбільш цікавих, які залишилися за рамками паперового варіанта газети, будуть вміщені на сайті «ДТ» у розділі «Форум» — www.zerkalo-nedeli.com.ua. Попри те, що «Дзеркало тижня» виявилося «викритим» Володимиром Литвином у тому, що в газеті має місце частка іноземного капіталу, ми з розумінням відгукнулися на прохання глави адміністрації розмістити на шпальтах «ДТ» його нову, на наш погляд, цікаву статтю. Ми вітаємо також і те, що підключився до дискусії лідер СДПУ(о) Віктор Медведчук, котрий дотримується дещо відмінних від Володимира Литвина поглядів на громадянське суспільство. Завдяки «Українській правді» ми можемо ознайомити наших читачів із деякими поглядами як на громадянське суспільство, так і на розгортання навколо нього дискусії за участю американського політолога Томаса Карозерса. Не виключено, що після ознайомлення з усіма вміщеними на шпальті матеріалами, читач вважатиме, що конфлікт вичерпано. Цілком можливо. Але дискусія триває...
Тисячу разів має рацію Григорій Немиря, говорячи про нагальність серйозного обговорення проблем, пов’язаних із «відносинами між громадянським суспільством і державою». Має рацію і тоді, коли вказує на те, що міфи, сформовані навколо громадянського суспільства, вже дезавуювали або принаймні критично аналізували закордонні політологи з гучними іменами. Одне з цих імен — Томас Карозерс, статтю якого я досить широко використав і доповнив власними міркуваннями. Через непростиму неуважність випало посилання (за що перепрошую вченого), і вийшов несподіваний, певною мірою потішний і, як дехто вважає, спровокований ефект. Маючи на увазі цей ефект, окремі мої друзі й колеги навіть вирішили, що я його передбачив у дусі тих містифікацій та розіграшів, якими рясніє історія публіцистики.
Чомусь згадали, приміром, російського філософа-західника Петра Чаадаєва, який 1854 року написав французькою мовою невтішну для його країни статтю від імені вигаданого француза, нібито надруковану у французькому часописі. У ній він повторює свій знаменитий вирок слов’янофільським теоріям («ретроспективні утопії») і думку про те, що величезні розміри країни — не зовсім достатня підстава для національної гордості великоросів. Свого часу міністр закордонних справ Росії Андрій Козирєв виголосив на Заході від себе «чужу» промову, яка хвилин на сорок приголомшила світ. Демократ, західник, провідник політики партнерства зі США, він раптом заговорив мовою нової «холодної війни», щоб, як невдовзі пояснив ошелешеним слухачам, показати, чого хочуть російські критики тодішньої зовнішньої політики Єльцина. Цей розіграш ввійде в історію як єдина свого роду містифікація в політиці.
У чому ж полягає ефект, який мої друзі й недруги відтепер можуть називати «ефектом Литвина», залишаючи мені вирішувати, радіти з цього приводу чи сумувати? Вийшло так, що я нібито вирішив у настільки оригінальний спосіб викликати людей на максимально вільну розмову — щоб вони говорили незважаючи на закордонний авторитет, щоб він не тиснув на них. І я, до речі, далеко не впевнений, що всі противники запропонованого в цій статті погляду на речі висловлювалися б настільки рішуче по-більшовицькому і з ярликами, якби знали, що йдуть проти, так би мовити, «останнього слова в західній науці про демократію». Більше того, це «слово» взагалі не викликало б, гадаю (як не викликало в минулому), особливого суспільного резонансу. Проте досить було мені ввести його в український контекст «від себе», і шквал зневажливої, нестримної критики не залишив від нього каменя на камені.
Стала очевидною не формальна, а сутнісна природа цієї розмови в українських умовах, стало видно, на якому світі ми перебуваємо і що за погода в нас надворі. Тоді як на Заході тези й аргументи, спрямовані проти спроб міфотворчості під час обговорення проблем громадянського суспільства, сприймаються як звичайнісінький елемент академічної дискусії, у нас вони вважаються блюзнірством, богохульним зазіханням на символ віри, яка, усім відомо, не народжується в суперечці. Занадто багато в Україні мислителів, котрі полегшили собі існування тим, що одну душерятувальну світотворну віру замінили іншою.
Взяти хоча б обвинувачення (що прозвучало у статті Анатолія Гриценка) в тому, що я підступно «змішую організації громадянського суспільства зі злочинними угрупованнями й міжнародними терористами», мало не називаю їх «прямими посібниками фашистів» Тут — суто релігійний погляд на громадянське суспільство як на певну єдність, що має іманентні властивості, неодмінно позитивні. Як при такому підході накажете відокремити «чистих від нечистих» — скажімо, правозахисників від войовничих антиглобалістів, любителів словесності від підприємницьких картелів, фонди благодійні від фондів, які хитро займаються відмиванням брудних грошей? І хто, в остаточному підсумку, стане суддею, який відокремлює, виключає та карає? Є багато етичних проблем, нерозв’язних із допомогою кримінального кодексу. І коли американський президент Буш спирається у своїй політиці на той сегмент громадянського суспільства, який виступає проти абортів, нікому на Заході не спадає на думку ні оголошувати такі організації «антигромадянськими», ні звинувачувати їх у змові з владою.
Немає сенсу ломитися у відчинені двері, стверджуючи, що громадянська активність, глибоко структуроване громадянське суспільство — це соціальний капітал кожної держави (який і в традиційних демократіях може, інколи без видимих причин, іти на спад, як це на прикладі Америки показує Роберт Путнам). Але неможливо, залишаючись у наукових рамках, серйозно доводити, що цей потенціал завжди й послідовно переливається в потенціал економічний, і наводити цифри приросту валового продукту. Бідність взагалі громадянському суспільству не йде на користь, не зміцнює його, але й суспільна активність сама по собі від бідності не рятує: банкрутство Аргентини попри силу її профспілок — лише останній приклад у цьому ряду. При такому підході довелося б шукати причин нинішнього економічного застою, рецесії на Заході у спаді тамтешнього громадянського суспільства.
Абсурдність такої постановки питання очевидна. Щоб її формально подолати, деякі опоненти закидають мені, що я не знаю різниці між економічним зростанням та економічним розвитком. Мені справді важко уявити собі економіку, яка переживає бурхливе зростання і водночас досягає цього зростання без будь-якого розвитку. Винятки тільки підтверджують правило — адже західні економіки не є ні експортерами сировини, ні нафтовими еміратами. Я в такому підході вбачаю — даруйте на слові — невигубне марксистське прагнення ввести в науку ідеологічні, оціночні, тож завжди суб’єктивні критерії, розділити економічний добробут на ідейно правильний та ідейно невитриманий. (Принагідно нагадаю: більшовицька ідеологія — втілення конфліктності, рішуче протистояння діалогу, культ відмови від серединної культури. Непримиренність одержала назву партійної принциповості. Уособленням партійної принциповості був Ленін, якому, на думку дослідників, був далекий жанр діалогу, він визнавав лише загострену полеміку, конфронтацію, боротьбу. Докладніше див.: Більшовизм — соціокультурний феномен (досвід дослідження) Питання філософії, 2001, №12).
Приміром, німецьке повоєнне «економічне диво» було, з цих позицій, дуже неправильним — воно відбувалося в умовах щойно зароджуваного громадянського суспільства, у жорсткому окупаційному, денацифікуючому режимі.
Незаперечний батько німецького економічного дива Людвіг Ерхард у традиціях німецького ордолібералізму розумів роль держави як захист інтересів усього суспільства від партикулярних інтересів сильних і добре організованих громадських груп. Усвідомлюючи, що ринок і демократія — поживне середовище для виникнення й активності таких груп, що в цьому середовищі вони постійно намагатимуться тиснути на державну владу, прагнучи обстоювати свої приватні інтереси за рахунок цілого, він убачав призначення політики в тому, щоб не дозволити їм перерозподілити національний продукт на свою користь, придушити конкуренцію, урвати собі владні повноваження і завдяки цьому рознести державу на «нові феодальні вотчини» (термін Ерхарда).
Григорій Немиря має рацію, погоджуючись із тезою Томаса Карозерса, мною пропущеною, що «громадянське суспільство і держава потребують одне одного й у кращих світах вони розвиваються в тандемі, а не за рахунок одне одного». Це положення, до речі, поділяє і наш блок «За єдину Україну!». Цитую слова з мого виступу на з’їзді 12 січня 2002 року для тих, кого серйозно цікавить моя позиція:
«У контексті стратегічних політичних завдань передвиборного періоду важливе місце належить дальшому утвердженню та зміцненню інститутів громадянського суспільства. Причому суспільства активно відповідального, яке б не лише контролювало і критикувало державу та владу, а й брало на себе реалізацію властивих йому функцій. Держава повинна не керувати об’єднаннями громадян, а розширювати можливості їх участі у державних справах. Україні потрібна влада народу, а не влада над народом».
Центральна думка тут — не одне за рахунок іншого! Про це й ведеться суперечка: який тип політики ефективний у наших умовах, який із них не тільки бажаний, а й можливий, — представницька демократія з розвиненою партійною структурою, що формує уряди за результатами всенародних виборів, чи «неполітична політика», яка не потребує партій і спирається на масові настрої, на активність безпартійного населення, на експертні можливості неурядових організацій.
За другою концепцією, яка рішуче нівелює роль виборів, здійснювати владні повноваження повинні не політики («безвідповідальні та корумповані»), а експерти, вирощені в надрах НПО. До цього другого варіанта, здається, негласно схиляються й окремі теоретики громадянського суспільства в Росії. Але західні політологи до «влади експертів» ставляться досить скептично. Посилаюся на роботу відомого фахівця з теорії демократії Роберта Даля. У книжці «Про демократію» (Robert Alan Dahl, On democracy, 1998), він — не заперечуючи ролі ділових експертів при політиках — проводить думку про те, що політичні рішення завжди містять у собі елемент етичного вибору між різними «варіантами добра». У цьому виборі в експерта немає жодних переваг перед «людиною з вулиці», перед пересічним виборцем. Для управління державою експертних знань замало, вважає Даль, та й ніякий експерт неспроможний врахувати всіх граней проблеми і поворотів подій. «Тільки залучення всіх дорослих громадян в основні фази прийняття політичного рішення (шляхом участі у виборах, у референдумах тощо) дає теоретичний шанс урахувати справді загальні інтереси», — пише Р.Даль.
Суперечка ця якщо й має певну гостроту і присмак доленосного вибору, то лише в посткомуністичному світі. У «старих демократіях» політик на це перехрестя практично ніколи не потрапляє. Усе, що починається як громадський рух, але хоче робити політику, закінчується як партія. «Зелені» у країнах Європи приклад цього. Так само поводяться серйозні люди. Гілларі Клінтон, скажімо, вважається неабияким фахівцем у царині громадянського суспільства — принаймні успішно читає лекції на цю тему. Але, вирішивши йти в політику, вона й секунди не сумнівалася, не прикидала, чи не краще їй дійово впливати на політиків, будучи експертом і громадським діячем, — вона вступила в партію і стала сенатором.
«Громадянське суспільство й держава потребують одне одного й у кращих світах вони розвиваються в тандемі... ». Відчуваєте тонку іронію в цих словах шанованого мною американського політолога? Якби Томас Карозерс міг назвати ім’я такої щасливої держави, він, гадаю, неодмінно так і зробив би. У кращих світах... У тому й фокус, що емпірично описати громадянське суспільство, порівняти з якимось еталоном, квантифікувати — неможливо. Хіба що в порядку дискусії. Тож ніхто серйозно й не порівнює Норвегію з Іспанією, Італію зі Сполученими Штатами. Хіба що «нові демократії» можна з публіцистичною легкістю затаврувати як недосить громадянські.
І ще раз має рацію Григорій Немиря, говорячи, що ідеальних демократій не існує. Їх немає ніде тому, що не може бути. Є демократичний ідеал і конкретний демократичний досвід. Вони не тільки не збігаються — між ними завжди зберігається поле напруження, як між електродами. Уже згадуваний Роберт Даль, приміром, скептично ставиться до думки про те, що демократичний ідеал і політична емпірика загалом коли-небудь можуть збігтися. Демократія — це модель суспільного устрою, яка не знає постановки цілі. Зате вона знає спосіб наближення до цієї неіснуючої цілі — це принцип участі всіх громадян у громадському й політичному житті, залучення їх, втягування на цю ниву. Не може такою кінцевою метою бути й громадянське суспільство. Досягнення мети означало б водночас і кінець історії, легковажно обіцяний Френсісом Фукуямою. Україна ж перебуває на початку шляху.
Зате наше суспільство давно заслуговує (а можливо, й дозріло для... ) серйозної дискусії із цих питань, дискусії «без особистостей» і, по змозі, без політичних пристрастей.
То що обурило моїх опонентів? Що обурює взагалі багатьох хороших людей, щирих демократів українських? Те, що ми — я зокрема — не молимося на громадянське суспільство. Ні взагалі на громадянське суспільство, ні на українське зокрема.
Я уточнив би так. Я молюся на Ідеал громадянського суспільства. Але я — прагматик. Мені здається, що я дивлюся на речі тверезо. Я бачу, що воно таке — паростки громадянського суспільства в нас. Я бачу не тільки хороші паростки, а й погані, небезпечні.
Ось вам приклад. Зібралася група людей та й заявила, що вона боротиметься за те, щоб у всіх установах була квота для осіб певної національності. Стільки їх повинно бути в МВС, ДПАУ, СБУ, стільки там і там. (Як ви їх добиратимете? Що робитимете з «полукровками»?) Ця група — це що? Це — осередок громадянського суспільства. Що повинна робити влада? Радіти, що такий осередок з’явився? Чи все-таки засмучуватися і прямо говорити: я, влада, пам’ятайте, буду готова до того, щоб, коли ви або схожі на вас почнете зариватися, закликати вас до порядку.
Громадянське суспільство може складатися з таких осередків, які жити не дадуть — і не дають — ні одне одному, ні спільноті, ні всьому громадянському суспільству. Навіть у найбільш зрілих демократіях таких осередків хоч греблю гати... У Росії є такий осередок громадянського суспільства — і не один, — який заявляє: «Нам не потрібен Крим. Нам потрібна вся Україна». То що, з любові до Ідеалу громадянського суспільства ми повинні радіти такому розвитку громадянської ініціативи в наших сусідів?
Громадянське суспільство таке, які громадяни. Якщо громадянам начхати на закон, якщо вони не ладять одне з одним, то таке в них і громадянське суспільство... Тобто: я мрію — і в міру сил для цього щось роблю — не просто про громадянське суспільство, не про громадянське суспільство саме по собі, а про людяне громадянське суспільство.
Вільна, незалежна преса, приватні газети, приватне телебачення — це все громадянське суспільство. Але газети одна на одну не схожі. Одну хочеться взяти до рук, іншу ні... То що, радіти, що друкується різноманітна гидота? Або нудота... Нормальна, тверезомисляча влада не радітиме цьому. Вона терпітиме це, в найкращому разі. Але ж це різні речі: радіти й терпіти.
І так — на що не глянь. Ті ж таки секти — є ж цілком дикі. А від нас окремі захоплені люди наче вимагають: радійте!
Правда, можна сказати — і це багато хто розуміє, — що саме слово «громадянське» передбачає певну цивілізованість, певну людяність, певний дух законності. Але в тому й річ, що певну... Про це й міркують американці, тверезомислячі росіяни — Леонід Радзіховський про це нещодавно добре написав... Усілякі, говорить, банди — це ж теж громадянське суспільство...
Ну, ось. А моя оцінка стану українського громадянського суспільства така. Добре вже те, що це питання не здається недоречним. Якихось десять років тому відновилося наше історичне життя... Стан громадянського суспільства — у межах вікової норми. Так я скажу. Воно є таким, яким і могло бути через десять років після зачаття. Не народження, а — зачаття. Зачаття відбулося, плід розвивається нормально. Те, що ми про це говоримо, — того свідчення...
Чим я пояснюю те, що надрукував не всім доступну статтю в масовому виданні — «Фактах»? А тим, що воно масове, що його багато хто читає. Серед цих багатьох — чимало й таких, хто прочитає і добре зрозуміє, про що йдеться. Таких розуміючих читачів у такого видання значно більше, ніж читачів спеціального часопису.
Тим паче що відкривається хороша можливість навіч переконатися, у якій обстановці в нас розвивається демократія і на якому рівні в нас наукова (політична), просто людська принциповість. Адже вийшло, що мене почали звинувачувати майже у фашизмі, не знаючи, що звинувачують (повторюю) «останнє слово» американської науки про американську демократію.
Тож такі «експерименти» час від часу корисно проводити.
Щодо пропозиції провести Громадянський форум в Україні. Попри мою шанобливу оцінку цієї події в Москві, я був серед противників повторення чогось подібного в Україні. Створене державою громадянське суспільство — це вже не громадянське суспільство, а лише додаток до нього.
© 2002 Дзеркало Тижня
4(379)
www.zn.kiev.ua
http://www.zn.kiev.ua/print.php?id=33707
2002.02.02 | Augusto
Литвин в свойому репертуарі.
Бреше, в нього було досить часу на виправлення "помилки" з підписом, він того не зробив, натомісць в першому інтервью "Свободі", без чужого пістолета біля скроні він сказав :"Воно так і було заплановано" (підписати чужу статтю). Далі він знов влізає в незнайомі для себе хащі, бо виглядає, що для людини, яка не вивчила абетки, все виглядає загадковим, він читав, чи хтось для нього читав статті справжних вчених, які володіють темою, а він за старою совіцькою звичкою вважає, що навести їх прізвища означає вже стати спеціялістом. Окей, не хочу йти глибоко, але те, що він наводить Аргентину і аргентинські профспілки, означає просто знов те ж саме: погано зробив домашню роботу. Перонистський режим в Аргентині був досить спеціфічною формою корпоративної держави, яку дійсно можна було б порівняти з мусолінієвською Італією чи франківською Іспанією, не дарма Перона на повному серьйозі дехто вважає фашистом (або м'якше - кріптофашистом, чи протофашистом), тому профспілки в Аргентіні мають дуже спеціфічну ролю і поділяються на контрольовані державою та незалежні (останні з'явилися не так давно), державні профспілки є величезними утвореннями на зразок ВЦСПС в СССР і ніяк не можуть бути наведені, як ознака громадянського суспільства. Корпоративна держава призвела до розквиту корупції та повної втрати позиції Аргентини в світі (на початку XX століття Аргентина ще була однією з найбагатих країн світу, куди текли потоки емігрантів). Скоріше зникнення громадянського суспільства та з'явлення натомісць пероністського корпоратизму є причиною падіння економики. Хоча, звичайно, демократію на хліб не намажеш, якщо, звичайно ти не Литвин.2002.02.03 | Roller
Приятно почитать толковую речь.
Можете, когда захочете. А то все Roller, да Roller.
2002.02.04 | Augusto
Тоді ще з мого кумира."Ордолібералізм".
Він ще і набрехав на досить поважну людину: Людвiга Ерхарда, обізвав його "ордолібералом", це немовби він співець був чогось а-ля Піночет, бо "ордо", як на мене, звyчить - як "порядок" (він же не мав на увазі "орто"? хоча я вже не певний нічого, він же і "Лоліту" написав теж). Він інсинує Ерхарду щось на зразок власної маячні: протиставлення громадянина і держави. Цікаво, що самі німці про таке ще і не чули, ось вам відсилка де чорним на білому (дісклеймер:кольори можуть відрізняться) стоїть що Ерхард був одним з батьків "соціально зорієнтованої економики", ніякого дурнуватого не(о)лібералізму а-ля Литвин: все треба вкрасти, це тобі лiбералізація, хто не встиг - той бомж, я вже мовчу про "ордо".Ось так відрізняється списування, від писання - проти Каротерса, якого сам Литвин обізвав Карозерсом за щось, всі почали виступати проти сутністі статті, яка явно не мала відношення до України і могла тільки посприяти фашизму, а тут стаття так набита фактологичними та логичними помилками, що писав точно сам "біснуватий сторож", "голос передової американської науки".
http://www.germanembassy-india.org/news/march97/erhard.htm
Спасибі romulus'y з форуму УП за відсилку!
2002.02.02 | Andrij
Питання до критиків Литвина
Панове,А чи не здається вам, що ви занадто багато приділяєте уваги пану Литвину? Його помилка була доволі соромною, але вона навіть близько не межує зі злочинами деяких (0)-істів та комуно-фашистською проґрамою Симоненка. Подумайте, по-перше, кому це вигідно. Чи вигідно опозиції опускати Литвина по самі вуха у багно? Адже передвиборний бал пройде швидко, а неприємні почуття залишаються надовго. Той самий Литвин, який би він поганий не був, але він можливий союзник у новій Верховній Раді. Нещасна ЗаЄду ледве-ледве перескочить 4%, але ті хто за неї не проголосують навряд чи проголосують за опозицію. Скоріш за все їхні голоси підуть або СДПУ(0), або комуністам, або Зєльоним. Знов таки, НЕ ОБРАЖАЙТЕ гідності або зовнішності Литвина. Маймо здоровий глузд та трохи шляхетності. Пробачаймо маленькі гріхи, але не забуваймо про великі.
2002.02.02 | Roller
АВТОРА!!! http://www.zerkalo-nedeli.com/statya.php?id=33709
АВТОРА!!!На сегодня уже достоверно установлено, что почти вся статья, напечатанная в газете «Факты и комментарии» Владимиром Литвином, является «заимствованием», разбавленным несколькими предложениями, цель которых — сместить определенные акценты. Но со своей стороны можем добавить, что на самом деле тезисы, приведенные в статье В.Литвина без ссылки на автора, являются плагиатом выборочным. Представьте себе зебру и два цвета ее категорических полос. Так вот, в материал лидера блока «За єдину Україну!» были перенесены все черные полосы, а белые, следовавшие за словами «однако», «в то же время», «с другой стороны», остались без внимания. Как отнесся ко всему этому известный американский политолог Томас Карозерс — истинный автор материала, вдохновившего то ли самого Владимира Михайловича, то ли его помощников, готовивших для него статью? Об этом смогла узнать собственный корреспондент ИНТЕРНЕТ-издания «Украинская правда» Люба Шара.
— Господин Карозерс, знакомы ли вы с сутью дела об использовании вашей статьи «Подумаем еще раз: гражданское общество» Владимиром Литвином, главой украинской президентской администрации?
— Да, я получил много писем по электронной почте.
— Представьте, что один из американских ученых или политиков изобличен в плагиате. Что происходит в подобных случаях?
— Если ученый или политик изобличен в плагиате, доверие общественности к нему исчезает. Как правило, лица, уличенные в плагиате, признают, что совершили ошибку. Если в плагиате изобличен ученый, — это очень опасно для его профессиональной репутации, случаи же с политиками свидетельствуют об их профессиональных стандартах.
— По вашему мнению, почему именно эта статья была использована Владимиром Литвином?
— Не знаю. Естественно, мне неприятно, что моя статья была скопирована, но мне неприятно также то, что он, очевидно, изменил некоторые моменты в статье, чтобы сделать их более негативными по отношению к гражданскому обществу по сравнению с оригиналом. То есть он намеревался написать что-то негативное о гражданском обществе и использовал версию моей статьи для подтверждения этого.
— Имеются ли у вас примеры того, чтобы кто-либо подавал в суд за то, что его научная работа была списана?
— Иногда это происходит в научном мире, в мире же политики до суда, как правило, не доходит. Дело выносится на суд общественности, и тогда общественность решает, насколько плагиат добавляет репутации тому, кого поймали за руку.
— Знаете вы ли случаи, когда высшее учебное заведение комментировало каким-то образом акт плагиата, если изоблеченные лица закончили этот университет или защищали в нем докторскую диссертацию?
— Разумеется, изоблеченные в плагиате должны защищать себя. Недавно у нас был случай обвинения историка Стивена Эмброуза в списывании нескольких работ. Он объяснил это спешкой, что не хотел списывать и т.п. Естественно, общественность ждет объяснений от автора, обвиняемого в копировании чужих работ.
Я также хотел бы затронуть вопрос об интеллектуальной собственности. Он (Литвин) использовал материалы моей статьи без разрешения. Это нарушение законов об интеллектуальной собственности (копирайт). Мне неприятно, что подобное случилось. Но мне еще более неприятно, что моя статья была искажена. Я поставил в ней несколько откровенных вопросов о гражданском обществе, но он ее исказил, чтобы атаковать гражданское общество.
— Некоторые общественные организации в Украине планируют организовать гражданский форум с участием неправительственных организаций, политических партий, чтобы обсудить состояние гражданского общества в Украине. Если бы вас пригласили на такой форум, вы приехали бы?
— Я бы рассмотрел подобное предложение.
От редакции «ЗН» можем добавить, что в марте господин Карозерс побывает в Москве. Обычно такие люди достаточно загружены, и именно потому можно с высокой степенью вероятности говорить о том, что Киев американский политолог посетит только в случае совпадения сроков его пребывания в Москве и проведения в столице Украины инициированного фондом «Відродження» (а не властью, как это было в России) гражданского форума. На сегодня, насколько известно «ЗН», окончательного решения о дате его проведения нет. Известно лишь, что, по предварительному плану, форум должен состояться в первой декаде марта.
2002.02.02 | Горицвіт
Це не помилка
Andrij писав(ла):> Панове,
>
> А чи не здається вам, що ви занадто багато приділяєте уваги пану Литвину? Його помилка була доволі соромною,
Це не була помилка. Вже після того, як його плагіат викрили, Литвин не покаявся, а навпаки, ще сильніше почав наїжджати на Захід і громадські організації.
Тобто йдеться не про помилку, яку можна пробачити, а про ідеологічну боротьбу, новий виток якої ми зараз спостерігаємо.
2002.02.02 | Shooter
Це помилка?
Горицвіт писав(ла):> Andrij писав(ла):
> > Панове,
> >
> > А чи не здається вам, що ви занадто багато приділяєте уваги пану Литвину? Його помилка була доволі соромною,
>
> Це не була помилка. Вже після того, як його плагіат викрили, Литвин не покаявся, а навпаки, ще сильніше почав наїжджати на Захід і громадські організації.
>
> Тобто йдеться не про помилку, яку можна пробачити, а про ідеологічну боротьбу, новий виток якої ми зараз спостерігаємо.
A mozhe (xaj mene obizvut' konspirolohom!!
Znyzheni shansy Zaje*u! - ce zvysheni shansy...treba pereraxuvaty koho?
2002.02.03 | Горицвіт
Re: Це помилка?
Shooter писав(ла):> A mozhe (xaj mene obizvut' konspirolohom!!
Може... Така витончена провокація.
Хтось заявляв, що перевірить попередні публікації цього "науковця" - якщо і там щось є, то референту почали платити давно :)
Bo nevzhe Lytvyn nastil'ky mudak, shcho napered ne mih sprohnozuvaty: tavro "zlodij" znyzhyju shansy na vyborax?
Та ну? Чи настільки вже знижує? Люди оно крадуть мільярдами.
Хоча - мені здається найбільш імовірною така версія: Списав референт статтю, просто так, бо звик це робити. Після того, як викрили, Литвин мусів якось відмазуватися, от він вибрав іти в атаку. Мовляв, да, списав, да, в американців, але ж для праведного діла: щоб наїхати на громадянське суспільство. Таким чином із злодія він стає героєм в очах своїх.
2002.02.04 | Shooter
Re: Це помилка?
Горицвіт писав(ла):> Shooter писав(ла):
> Bo nevzhe Lytvyn nastil'ky mudak, shcho napered ne mih sprohnozuvaty: tavro "zlodij" znyzhyju shansy na vyborax?
>
> Та ну? Чи настільки вже знижує? Люди оно крадуть мільярдами.
Tut sprac'ovuje l'uds'ka psyholohija. "L'udy" - vony nevyznacheni. Zlodij Lytvyn - os' vin, vpijmaly na har'achomu! A "l'udej" (xocha nazvaty l'ud'my jix vazhko) vse shche ne hodni spijmaty...
> Хоча - мені здається найбільш імовірною така версія: Списав референт статтю, просто так, бо звик це робити. Після того, як викрили, Литвин мусів якось відмазуватися, от він вибрав іти в атаку. Мовляв, да, списав, да, в американців, але ж для праведного діла: щоб наїхати на громадянське суспільство. Таким чином із злодія він стає героєм в очах своїх.
Mozhlyvo j tak.
Jakby tam ne bulo - vl'apavs'a "proxv'esor" po sami vuxa.
2002.02.02 | Augusto
Відповідь.
До рядового громадянина Литваина, без "професор", "член кореспондент", "НАНУ", "голова АП" і прочая, ніяких претензій. Якщо він повернеться до свого сторoжування, окей, проблем нема. Тут є велика різниця між ним і іншими перерахованими Вами особами.Вам ніколи не приходила до голови думка "А чому б опозиції не найняти снайпера та не перестріляти всіх опонентів?", "Дати всім трубою по голові"? Тим і відрізняється дві позиції - одна бандита і злодія, інша пристойної людини - для першого взагалі не існує гальм, він самодостатній бог свого власного світу, для іншої, пристойної людини, існують соціальні та етичні обмеження. Перший живе за законами, вибачте, природи (тваринна свобода) - право сильнішого, нахабнішого, хто перший cxопив, правил не існує, для людини, на відміну від тварини, існують деякi добровільні обмеження.
2002.02.03 | юрко
Re: Питання до критиків Литвина
>чи не здається вам, що ви занадто багато приділяєте уваги пану Литвину?Неможливо забагато приділяти уваги представникові влади, особливо рівня Литвина. Адже його рішення впливають на життя мільйонів людей, бажають вони цього, чи ні. Тому він вимагає особливо великої уваги. Крім того, не існує шкали, в яку можна втиснути різні види крадіжок. Цю прощаємо, а за оцю - караємо. Не вкрав не тому, що боїться, бо можуть спіймати, а тому, що не краде в принципі. І це стосується не лише крадіжок. В англійські й мові ця якість виражена одним словом - 'integrity'. Мабуть, в українській до його добрим відповідником є 'честь'. Саме це integrity найвищого рівня вимагається від політиків і яке рідко хто з них має. Без врахування його громада може, в принципі, дати владу будь-кому, без розбору. І очікувати відповідних до вибору результатів.
2002.02.03 | LEN-2
Re: Питання до критик?в Литвина
V systemi bez zvorotn'ogo zv'jazku nemaje znachennja jakojisyly podajet'sja sygnal na toj obirvanyj drit, scho v demokratychnyh
krajinah z'jednuje vladu iz suspil'stvom.
Mozhna zovsim ne krytykuvaty Lytvyna, mozhna krytykuvaty.
Nijakyh naslidkiv ne bude v zhodnomu vypadku. Vse bude jak
vyrishyt' nachal'nyk.