Відповіді

• 2002.02.05 | Augusto

  Це зветься "секулярна держава".

  Існує всюди в Західной Європі, з мусульманськіх країн офіційно лише в Туреччині.

• 2002.02.05 | Максим’як

  Re: А для чого? Головне, щоб влада не бачила різниці

  в конфесійній приналежності.
  
  В “Нашій Україні” представлені всі можливі релігійні конфесії:
  православні київського, російські, автокефальні, мусульмани, юдеї, баптисти, греко-католики i атеїсти,
  
  Справжня “Наша Україна”. Чи може така політична сила піднімати якісь питання особливості своєї конфесії, чи ось він такої віри, а я іншої? Яскравий приклад, що все є брехня і надумане про неможливість спільно працювати вірних різних конфесій.
  
  Ось ми маємо справді факт всестороннього узгодження віруючих різних конфесій в “Нашій Україні” з метою налагодження нормального економічного та політичного життя всіх громадян держви.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2002.02.05 | Косарик

    Вважайте мене песимістом, але...

    ... символом єднання українців "Наша Україна" зможе стати років за двадцять. Сьогодні це лише ще один політичний блок, навіть не найпотужніший. Свідомо вносити в нього представників всіх конфесій - це просто політична технологія задобрювання виборців.
    
    Якщо подивитися правді у вічі - між основними конфесіями лежать десятиліття (а то й століття) протиріч і боротьби, часто кривавої. І тому ніякі маніпуляції з виборчими списками реально проблему не вирішать.
    
    А заклик про те, щоб влада не бачила різницю між конфесіями - це мрійництво. Влада бачить різницю - як у тому, де знаходяться керівні центри конфесій, так і в тому, що релігійне протистояння як таке шкідливо могутності держави. Всім відомо, що влада в ідеалі хотіла б бачити "єдину помісну соборну церкву". І заклики до єдиної церкви лунають з усіх боків. Часто релігійні діячі закликають владу просто зараз зайнятися вирішенням релігійних проблем.
    
    На мою думку, протиріччя можуть бути пом'якшені тільки з плином часу, в умовах невтручання держави, навіть певного ігнорування релігійних протиріч.
    
    Україні (як свого часу Турції) треба усвідомити важкий спадок державної церковности, і свідомо цю традицію зламати. Остаточно і символічно.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2002.02.05 | Максим’як

      Re: Приклад поєднання конфесій в “Нашій Україні” ...

      я написав в противагу тій статті, посилання до якої Ви привели. Хоч тема статті не зовсім узгоджувалася вже з Вашим дописом.
      
      Я не є таким песимістом і не вважаю себе мрійником. Все базується на великому об’ємі інформації у звичайне поєднанння до логіки, інтуїції, раціональності. Стосовно мого погляду на відносини між церквами і Українською державною владою, то вважаю, що потрібно трохи зачекати, щоб їх припинити зовсім. За моїми прогнозами, об’єднання православних церков в Україні станеться в 2004 році (я серйозно, довго пояснювати звідки ця цифра взялася, але вона для мене поважна). Поштовхом до такого об’єднання можуть послужити і події в світі. Справа в тому, що єдина помісна соборна церква є важливою не для влади чи політичних сил, а для самого народу, для формування здорової нації без релігійних протиріч, які носять тільки формальний характер. Те, що влада якось безтолково ці питання вирішує, що їй не так важливо, але вона готова йти на уступки всім конфесіям. Сьогодні маємо єдине джерело напруження, яке очевидно ослабне скоро. А після об’єднання, держава вже буде непотрібною.
      
      Розвиток і зближення православних церков в Україні рухається кількома напрямками. Найкращі перспективи мають греко-католики, за словами Л.Гузара може за півроку ця церква отримає патріархат. Знаємо, що це більш політичне рішення Ватікану, ніж церковне. Затримка також чисто психологічного характеру, бо є затримки і визнанням Шептицького, як святого, оскільки лунали досить протиречиві думки, особливо збоку єврейства (тому для Ватікану полеміка др. Мірчука відіграла переломну роль – для багатьох неукраїнців єпископів відкрилися свідомо затемнювані раніше закутки життя Андрея Шептицького).
      
      Стосовно Української православної церкви Київського патріархату та Української автокефальної православної церкви, то їх об’єднання є неминучим. Але найкращим варіантом могло би бути спочатку делегування Константинополем свого митрополита грека, який би очолив ці дві церкви. А наступним вже кроком, через рік-два, можна би було здійснювати вибори Патріарха.
      
      З Російською правосланою церквою, гадаю все залишиться без змін – такий же невизначений статус на території України, як є сьогодні і триватиме досить довго і такі ж категоричні настрої.
      
      Всі сучасні міжцерковні конфлікти не мають глибокого коріння, вони штучно підтримуються, бо достатньо було появитися спільній ідеї, як це з “Нашою Україною”, як все відійшло на другий план. Допустимо, що “Наша Україна” в такому складі здобула владу. Цілком реально побачити спільну державотворчу працю всіх конфесій. Нехай ця влада буде сприяти зближенню православних церков, але чи є якісь ознаки створюваних перешкод для юдеїв, які он мають вже скоро 5000 тисяч громад, чи мусульман, що відбудовують свої мечеті, чи для протестантських, баптистських, адвентистських, новоапостольських, та інших общин. Всі будуються і розширюють свою діяльність в Україні, знаходять вірних. І тут вже нічого не зробиш. Хто знає західно-українські міста, то йому відомо, що там споконвік уживалися майже всі конфесії – церква, синагога і костел були в кожному місті, були і протестантські і різні національні храми, у Львові російська православна церква була з часів першої світової війни на вул. Короленка і ніхто її не закривав, ані переслідував вірних, поки не прийшли справжні “віруючі” з “канонами”.
      
      Думаю, що всі проблеми є штучні і з ростом добробуту, населення буде спокійніше реагувати на різні підбурювання – спокій, злагода, віра в Бога є важливішими, ніж як людина хреститься.

• 2002.02.05 | Serhiy Hrysch

  Як це в Америці

  Тут нормально казати і заохочувати "віру", "віру а Бога" і таке. Одна з ініціатив Буша є федеральне фінансування благодійності через благодійні організації різних конфесій, але вона тут контроверсійна. В моєму місті десь відсотків 70 сімей по неділях ходять до церкви, у порівнянні з 40% у релігійній Польщі. Тобто, люди релігійні і знають як воно робиться.
  
  Щоби фінансувати церковні будувлі тут з будь яких бюджетів, це дуже велика провина була б. Зразу ж засудили б за Конституцією. Той, хто таке зробив, не обирався б абсолютно, і отримав би кучу штрафів.
  
  Щодо залучення представників різних конфесій, то це дуже блага справа в Америці. Самий клас мати мусульман і євреїв в одній організації. Так і в Україні треба, краще буде.
  
  Щодо розбіжностей, я особисто небачу ніких розбіжностей між православними і католиками і мусульманами. Греко католики взагалі по обряду ідентичні з православними. Те що було і 400, і 30 років тому нерелевантне до сьогодення, поки когось не будуть притісняти.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2002.02.05 | Косарик

    Як це сприймається з не-Америки

    США завжди були державою протестантською. Кеннеді був єдиним католиком серед президентів, а Ліберман так і не став першим віце-президентом іудейського сумління. Вся державна риторика - в тому числі з вуст Дж.Буша-молодшого - має цей протестантський присмак і інтонацію. Ясне діло, що пропагувати віру "взагалі", та Бога "взагалі" - то справа непідсудна. Але - навіть викресливши всі згадки про протестантського Бога - ментальна структура речень залишається незмінною.
    
    > Щодо залучення представників різних конфесій, то це дуже блага справа в Америці. Самий клас мати мусульман і євреїв в одній організації. Так і в Україні треба, краще буде.
    
    Це мені нагадує радянську політику "блоку комуністів і безпартійних". Там чітко зберігалися процентні пропорції - але хіба від цього провідна роль партії зменшувалася?
    
    > Щодо розбіжностей, я особисто небачу ніких розбіжностей між православними і католиками і мусульманами.
    
    Так і хочеться додати - "і євреями". Чи лише з ними є розбіжності?
    
    Віра - то питання тонке. Он через питання про те, як тримати пальці коли хрестишся, утворився величезний церковний розкол в XVII ст. в Росії. Боротьба православних з уніатами в XVII ст. - при всій очевидній спільності обряду - велася через малозначуще питання про те, хто є духовним лідером.
    
    А відмінності між православними і греко-католиками є дрібні - але вони накопичуються з часом. Легко побачити, що духовні пастирі вже вдягнені по-різному. Або те, що на прес-конференції Любомира Гузара на чистій стіні висів великий хрест - який не виглядав "православним".
    
    >Те що було і 400, і 30 років тому нерелевантне до сьогодення.
    
    Релевантне в найбільшій мірі. Йдеться про духовну леґітимність - але не в масштабі років і десятиліть - а століть і тисячоліть. У питаннях віри надзвичайно важко іти на компроміс, а надто визнавати помилки своєї церкви, навіть зроблені сотні років тому. Взяти, наприклад, анафему Мазепі. Чи скасує її РПЦ? Сумніваюсь. Або анафему Філаретові? Хіба це можна взяти назад?
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2002.02.12 | sg

      Українська капуста

      Косарик писав(ла):
      > США завжди були державою протестантською. Кеннеді був єдиним католиком серед президентів, а Ліберман так і не став першим віце-президентом іудейського сумління.
      )))) І що ? Тобто, незлиття держави і церкви це "протестантська традиція"?
      
      Вся державна риторика - в тому числі з вуст Дж.Буша-молодшого - має цей протестантський присмак і інтонацію.
      ))) Який такий присмак? Яку таку інтонацію? Поясніть б.л.
      
      
      Ясне діло, що пропагувати віру "взагалі", та Бога "взагалі" - то справа непідсудна. Але - навіть викресливши всі згадки про протестантського Бога - ментальна структура речень залишається незмінною.
      ((( Яка структура речень?
      
      > > Щодо залучення представників різних конфесій, то це дуже блага справа в Америці. Самий клас мати мусульман і євреїв в одній організації. Так і в Україні треба, краще буде.
      >
      > Це мені нагадує радянську політику "блоку комуністів і безпартійних". Там чітко зберігалися процентні пропорції - але хіба від цього провідна роль партії зменшувалася?
      *** Ви все перекаверкали! Це мені нагадує... Яка така церква ("простестантська"? :) керує? Де тут дають на молитовні будинки з бюджету? На кажіть таке.
      
      
      > > Щодо розбіжностей, я особисто небачу ніких розбіжностей між православними і католиками і мусульманами.
      >
      > Так і хочеться додати - "і євреями". Чи лише з ними є розбіжності?
      *** Це ви сказали самі.
      
      > Віра - то питання тонке. Он через питання про те, як тримати пальці коли хрестишся, утворився величезний церковний розкол в XVII ст. в Росії. Боротьба православних з уніатами в XVII ст. - при всій очевидній спільності обряду - велася через малозначуще питання про те, хто є духовним лідером.
      *** Боролися бо були дурні. Пора взрослішати.
      
      > А відмінності між православними і греко-католиками є дрібні - але вони накопичуються з часом. Легко побачити, що духовні пастирі вже вдягнені по-різному. Або те, що на прес-конференції Любомира Гузара на чистій стіні висів великий хрест - який не виглядав "православним".
      *** Я ще у римо католиків співають і грають на гитарі.. а ще є орган. А ще греко католиків в Україні майже стільки, скільки православних МП. А протестантів 200,000 чоловік. Протестантські церкви живуть в Україні 150+ років, через гоніння.
      
      > >Те що було і 400, і 30 років тому нерелевантне до сьогодення.
      >
      > Релевантне в найбільшій мірі. Йдеться про духовну леґітимність
      (((( :) Що це таке за "духовна легітимність"?
      
      - але не в масштабі років і десятиліть - а століть і тисячоліть. У питаннях віри надзвичайно важко іти на компроміс, а надто визнавати помилки своєї церкви, навіть зроблені сотні років тому. Взяти, наприклад, анафему Мазепі. Чи скасує її РПЦ? Сумніваюсь. Або анафему Філаретові? Хіба це можна взяти назад?
      **** Американці теж не знали, що сегрегація у них перестане, :)
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2002.02.14 | Оксана

        Ах, як у Вас все легко

        Як Ви заспіваєте, коли якесь "Зелене Братство" забере у Вас дитину.