«Світло Могилянки»
02/08/2002 | Максим’як
«Світло Могилянки» газета «Свобода» № 5
МИКОЛАЇВ. – Віддавна українське слово не доходило до зрусифікованого Миколаєва, закритого для чужоземців через те, що в цьому майже півмільйонному місті будували кораблі. Така спеціялізація визначила й місцеву освітню політику. Найбільша увага приділялася вишколові інженерів зі суднобудування, а решта фахівців готувалася за залишковим принципом. Тяжко уявити інше місце з такими несприятливими умовами для розвитку української освіти, як Миколаїв. Тому, коли вперше миколаївці почули, що в їхньому місті збираються відкривати філію Національного університету „Києво-Могилянська академія”, то багато з них сприйняли цю новину як безперспективну справу. Всупереч скептикам, знайшлися віддані українській освіті ентузіясти. Л. Клименко, теперішній ректор Миколаївської філії, та його однодумець О. Мєщанінов, проректор з наукової роботи, захопившись ідеєю створення нового українського університету на півдні України, енер‡ійно почали переконувати представників влади всіх рівнів, знаходити підтримку бізнесових кіл, формувати новий колектив викладачів. Президент Києво-Могилянської академії В. Брюховецький підтримав їхню ініціятиву, і 3 липня 1996 року Кабінет Міністрів України прийняв рішення про створення нового навчального закладу.
Новий конкурент на ниві освітянських послуг виявився міцним і винахідливим. Піднесенню його авторитету сприяли новації в навчальному процесі. Там було все не так, як в інших: навчальний рік поділявся не на семестри, а на триместри, не було звичних оцінок, а застосовувався „рейтінг”, надзвичайно високі вимоги висувалися до знання англійської мови, а поширення української стало головним обов’язком університету. Про викладання російською мовою не могло бути й мови: і в авдиторіях, і під час позаклясних заходів, скрізь – тільки українська. Принциповою новацією було впровадження єдиного вступного тестування, результати якого перевіряє комп’ютер, що поставило залізну перепону корупції на вступних іспитах – найсерйознішій хворобі українських університетів. Це дало змогу філії „Києво-Могилянської академії” залучити до себе найталановитішу молодь з усього Півдня України і швидко посісти місце лідера з-поміж вищих навчальних закладів цього ре‡іону.
Сьогодні Миколаївська філія Національного університету „Києво-Могилянська академії” готується святкувати свою шосту річницю. Темпи її розвитку вражають. Якщо у 1996 році тут навчалося 180 студентів, то в 2001 році їх стало 1450. За короткий час створено шість факультетів: економічний, комп’ютерний, еколого-медичний, політологічний, чужоземної філології, правознавства. Відкриті аспірантура й докторантура. Видаються наукові збірники, монографії та підручники. Університет посідає одне з перших місць в Україні з точки зору комп’ютеризації та доступу до Інтернету, може пишатися своєю бібліотекою, картинною ‡алерією, мистецькими і спортивними клюбами.
Миколаївська філія Національного університету „Києво-Могилянська академія – це єдиний справжній український університет на російськомовному Півдні України. Завдяки зусиллям його викладачів та студентів тепер вже ніхто не питає, чи потрібна комусь українська мова. Відомо багато випадків, коли середні школи починають приділяти більшу увагу якості викладання української мови саме тому, що їхні учні вступають до МФ НаУКМА. Миколаївці більше дізнаються про українську культуру та літературу. Українська мова та культура, поширенню яких сприяє університет, стали засобом примирення всіх національностей, які живуть у Південному Причорномор’ї: німці й євреї, вірмени й болгари, росіяни й румуни, зберігаючи свою національну ідентичність, розмовляють українською і починають відчувати себе громадянамионовленої України.
Однак, так як і у всій високошкільній системі України, миколаївській філії НаУКМА дуже бракує відповідного фінансування. Під цю пору їй нагально потрібні фонди на встановлення катедри української філології – як окремої і міністерством ліцензованої програми: це означає поширення викладацького персоналу, бібліотечних фондів, встановлення інформаційної бази. В зв’язку з цим ректор Л. Клименко звертається до всіх людей доброї волі в діяспорі скласти пожертви саме на цю ціль. Всіх донорів буде відзначено грамотами.
Як голова Могилянського академічного Товариства, я, Фулбрайтський стипендіят, відвідав Миколаївський університет у жовтні 2001 року, де прочитав серію лекцій, виступив з інформативною доповіддю про університетське управління в США для деканів і завідуючих катедрами, побував на декілька викладах і оглянув інфраструктуру університету. І тому, без вагання, можу сказати, що філія НаУКМА в Миколаєві – це важливий високошкільний осередок у зрусифікованому Миколаєві. Він заслуговує на нашу підтримку. Пожертви, що звільнені від федеральних податків, просимо висилати на адресу: Mohyla Academic Society, Inc. 26 Bedford Road Somerset, N. J. 08873.
МИКОЛАЇВ. – Віддавна українське слово не доходило до зрусифікованого Миколаєва, закритого для чужоземців через те, що в цьому майже півмільйонному місті будували кораблі. Така спеціялізація визначила й місцеву освітню політику. Найбільша увага приділялася вишколові інженерів зі суднобудування, а решта фахівців готувалася за залишковим принципом. Тяжко уявити інше місце з такими несприятливими умовами для розвитку української освіти, як Миколаїв. Тому, коли вперше миколаївці почули, що в їхньому місті збираються відкривати філію Національного університету „Києво-Могилянська академія”, то багато з них сприйняли цю новину як безперспективну справу. Всупереч скептикам, знайшлися віддані українській освіті ентузіясти. Л. Клименко, теперішній ректор Миколаївської філії, та його однодумець О. Мєщанінов, проректор з наукової роботи, захопившись ідеєю створення нового українського університету на півдні України, енер‡ійно почали переконувати представників влади всіх рівнів, знаходити підтримку бізнесових кіл, формувати новий колектив викладачів. Президент Києво-Могилянської академії В. Брюховецький підтримав їхню ініціятиву, і 3 липня 1996 року Кабінет Міністрів України прийняв рішення про створення нового навчального закладу.
Новий конкурент на ниві освітянських послуг виявився міцним і винахідливим. Піднесенню його авторитету сприяли новації в навчальному процесі. Там було все не так, як в інших: навчальний рік поділявся не на семестри, а на триместри, не було звичних оцінок, а застосовувався „рейтінг”, надзвичайно високі вимоги висувалися до знання англійської мови, а поширення української стало головним обов’язком університету. Про викладання російською мовою не могло бути й мови: і в авдиторіях, і під час позаклясних заходів, скрізь – тільки українська. Принциповою новацією було впровадження єдиного вступного тестування, результати якого перевіряє комп’ютер, що поставило залізну перепону корупції на вступних іспитах – найсерйознішій хворобі українських університетів. Це дало змогу філії „Києво-Могилянської академії” залучити до себе найталановитішу молодь з усього Півдня України і швидко посісти місце лідера з-поміж вищих навчальних закладів цього ре‡іону.
Сьогодні Миколаївська філія Національного університету „Києво-Могилянська академії” готується святкувати свою шосту річницю. Темпи її розвитку вражають. Якщо у 1996 році тут навчалося 180 студентів, то в 2001 році їх стало 1450. За короткий час створено шість факультетів: економічний, комп’ютерний, еколого-медичний, політологічний, чужоземної філології, правознавства. Відкриті аспірантура й докторантура. Видаються наукові збірники, монографії та підручники. Університет посідає одне з перших місць в Україні з точки зору комп’ютеризації та доступу до Інтернету, може пишатися своєю бібліотекою, картинною ‡алерією, мистецькими і спортивними клюбами.
Миколаївська філія Національного університету „Києво-Могилянська академія – це єдиний справжній український університет на російськомовному Півдні України. Завдяки зусиллям його викладачів та студентів тепер вже ніхто не питає, чи потрібна комусь українська мова. Відомо багато випадків, коли середні школи починають приділяти більшу увагу якості викладання української мови саме тому, що їхні учні вступають до МФ НаУКМА. Миколаївці більше дізнаються про українську культуру та літературу. Українська мова та культура, поширенню яких сприяє університет, стали засобом примирення всіх національностей, які живуть у Південному Причорномор’ї: німці й євреї, вірмени й болгари, росіяни й румуни, зберігаючи свою національну ідентичність, розмовляють українською і починають відчувати себе громадянамионовленої України.
Однак, так як і у всій високошкільній системі України, миколаївській філії НаУКМА дуже бракує відповідного фінансування. Під цю пору їй нагально потрібні фонди на встановлення катедри української філології – як окремої і міністерством ліцензованої програми: це означає поширення викладацького персоналу, бібліотечних фондів, встановлення інформаційної бази. В зв’язку з цим ректор Л. Клименко звертається до всіх людей доброї волі в діяспорі скласти пожертви саме на цю ціль. Всіх донорів буде відзначено грамотами.
Як голова Могилянського академічного Товариства, я, Фулбрайтський стипендіят, відвідав Миколаївський університет у жовтні 2001 року, де прочитав серію лекцій, виступив з інформативною доповіддю про університетське управління в США для деканів і завідуючих катедрами, побував на декілька викладах і оглянув інфраструктуру університету. І тому, без вагання, можу сказати, що філія НаУКМА в Миколаєві – це важливий високошкільний осередок у зрусифікованому Миколаєві. Він заслуговує на нашу підтримку. Пожертви, що звільнені від федеральних податків, просимо висилати на адресу: Mohyla Academic Society, Inc. 26 Bedford Road Somerset, N. J. 08873.
Відповіді
2002.02.08 | Perekotypole
Tse tsytata z Gerberta Uelsa?