Annuities як ще один вид пенсійного забезпечення
02/11/2002 | юрко
повертаючись до теми пенсій. Ще однією видозміною приватного пенсійного забезпечення є так звані annuities (річні?). Їх можна описати коротко: дайте нам ваші гроші - ми вам все влаштуємо. Отже, зібрані в якомусь пенсійному фонді гроші, можуть бути використані для купування annuity в страхової компанії. Ця ідея стара. Кілька століть тому, наприклад, в Англії королі продавали annuities для свої підданих, пожвавлюючи продаж тоді, коли грошей в казні не вистачало.
Тобто, страхувальна компанія отримує повністю ваш пенсійний фонд, а вам зобов'язується виплачувати певну встановлену наперед суму (величина її залежить від величини вашого власного пенсійного фонду) до кінця вашого життя, або місячно, або квартально, або річно.
Страхувальна компанія отримує одноразово велику суму грошей від вас і розраховує, що ви швидко помрете, а ви отримуєте постійний річний прибуток від страхувальної компанії і розраховуєте жити якомога довше, розуміючи, що з якогось часу почнете жити за гроші страхувальної компанії.
Звичайно, виникає запитання чи це вам вигідно робити, чому б самому не розпоряджатися своїми грішми. Проблема полягає на тому, що ніхто не знає, як довго буде жити. Тому, невідомо, чи вистачить заощаджених грошей до кінця життя. З іншого боку, цього також не знає і страхувальна компанія, бо ви можете далеко пережити зібрані у вашому пенсійному фонді гроші і тим самим примусите страхувальну компанію й надалі надавати вам встановлений річний прибуток.
Отже, ваш ризик є дочасно померти і залишити всі гроші страхувальній компанії, а ризик страхувальної компанії - ви житимете довше, ніж ваші гроші зможуть вас прогодувати.
Переважно при розрахунку річної суми, яку страхувальна компанія зобов'язується виплачувати, враховується, що жінки статистично живуть довше, ніж чоловіки. Отже, жінки отримують меншу суму, ніж чоловіки, хоча початкові фонди, які віддали страхувальній компанії, є однаковий і вони мають однаковий вік з чоловіками.
Є різноманітні види annuities. Найбільш базова форма враховує лише вік і стать. Більш складні починають брати до уваги інфляцію, стан здоров'я, можливість продовжувати виплачувати annuities встановленій особі, дітям і т.д. Наприклад, якщо людина випалює більше, ніж 10 цигарок на день протягом останніх 10 років, то вона може підходити під "покращений" план - більшу річну суму, навіть коли вона відразу після купівлі annuity припинила палити. Вважається, що вона й так досить швидко дасть дуба.
Взагалі, будь-які недуги, чи складні операції, котрі майже гарантовано вкоротять вам віку, є причиною на вищу суму annuity. Улюбленою хворобою є рак без можливості ремісії.
З цієї точки зору є цікавим так званий план - соціо-гео-економічний annuity. Тобто, якщо людина більшу частину свого життя пропрацювала на важких ручних роботах і проживала в певних індустрійних чи інших небезпечних регіонах, то тим самим потенційно підходить на збільшені річні, тобто, має шанс швидше померти.
Страхувальні компанії додатково зменшують свій ризик (тобто, збільшують ваш) тим, що пропонують annuities, пов'язані з інвестиціями. Це означає, що хоча і зобов'язання виплачувати щось залишається до кінця життя, суму, яка виплачується, прив'язують до коливань інвестиції.
Виникає запитання, звідки страхувальні компанії беруть додаткові гроші, адже інфляційні процеси повинні б розорити їх. Справа в тому, що вони інвестують у боргові документи уряду, а також борги найбільших компаній країни.
Є ціла система приписів, які регулюють діяльність таких страхових компаній, оберігаючи їх від незапланованого ризику. Є мала ймовірність, що уряд піде на дефолт свого власного боргу, випущений у своїй власній валюті. Уряд дуже легко той борг сплатить, просто надрукувавши нові гроші. Тому, усі рейтингові компанії оцінюють урядовий борг, випущений у власній валюті, на найвищому рівні.
А тому, що нові і нові боргові документи уряду випускаються з купонами (тобто, зобов'язаннями сплачувати встановлений процент на борг), які є вищі, ніж інфляція, то страхові компанії можуть виконувати свої зобов'язання, якщо, звичайно, їх дідько не візьме через ідіотизм чи шахрайство керівництва.
Ті боргові документи, котрі були випущені ще перед зростом інфляції і тому виплачують малий процент, продаються з великою знижкою, що дозволяє зрівняти прибуток з них до прибутку з бондів з високим процентом.
Взагалі прибуток на інвестицію при встановленому проценті і кількості років інвестиції вираховується за допомогою математики зі старших класів школи (прибуток на бонди вираховується трохи інакше):
інвестиційна сума помножується на математичну константу е (2.718281) в степені, що складається з проценту в десятковій формі помноженому на кількість років.
Ця константа потрібна для того, щоб показати, що процент виплачується постійно протягом року. Тобто ліміт виплат наближається до безконечності.
Наприклад, 1000 дол. заінвестованих під 8% щорічно і протягом 10 років повернуться як:
8%=0.08
10 років
$1000 x e в степені (0.08 х 10)= $2225.54
На цьому полягає відомий ефект compounding, що й приносить гроші з інвестиції. Тобто початкова сума подвоїлася. І навіть невелика зміна початкових умов робить разючу різницю.
Замість 8% річних встановимо 11% і сума збільшиться до $3004. При продовженні інвестиції до 15 років і 8% щорічних отримаємо $3320. Тобто, початкова сума потроїлася при продовженні терміну на половину.
Звичайно, annuities в принципі не є інвестицією, бо мають на меті вичерпання основного капіталу - вкладеного фонду. Інвестиція, ж натомість має на меті зберегти основний капітал і ще дещо заробити.
Тепер, запитання, а чого будуть варті ті подвоєні чи потроєні тисячі через 10 чи 15 років? Тобто, скільки за них тепер можна купити, виражено в сьогоднішніх грошах?
Для цього існує термін "сучасна вартість майбутніх грошей". І вартість тих майбутніх грошей тепер вираховується виходячи з встановленої суми в майбутньому.
Скажімо, вам пообіцяли певну суму через 15 років. Цікаво знати скільки за неї можна буде купити в теперішніх грошах. Звичайно, це лише теоретичне припущення, бо станеться маса невідомого протягом тих 15 років. Але навіть таке теоретичне припущення є краще, ніж апатичне очікування, що якось воно буде.
Отже, вам пообіцяли 10 тис дол. через 15 років. Їх вартість тепер буде знецінена на існуючий тепер процент, що можна отримати інвестуючи в практично без ризику урядові короткотермінові облігації. Тобто, якщо сьогодні облігації обіцяють 8% на рік і нічого не зміниться протягом 15 років, то:
теперішня вартість = (1/(1 + процент на короткотермінову облігацію в десятковій формі) в степені, що є кількістю років)) х на обіцяну суму.
Отже, обіцяні 10 тис дол через 15 років, при повністю незмінних обставинах і тій самій інфляції, будуть варті на сьогоднішні мірки лише 3152 дол. Тобто, ті 10 тис дол. в майбутньому куплять те, що сьогодні коштує 3152 дол. Якщо ж облікові ставки зміняться (з ними зміниться і інфляція), то кінцевий результат буде цілком іншим.
Як видно, є набагато важливіше отримати гроші зараз, ніж, скажімо, ту саму суму через рік, як це практикував український уряд.
Ті всі розрахунки показують, як легко обезцінюються гроші з часом. А також, як важливо, щоб були створені умови для правильного, стабільного функціонування банкової системи та фінансових ринків в країні, щоб майбутні пенсіонери не були залишені напризволяще, або у кращому випадку, на добру волю своїх дітей.
Тобто, страхувальна компанія отримує повністю ваш пенсійний фонд, а вам зобов'язується виплачувати певну встановлену наперед суму (величина її залежить від величини вашого власного пенсійного фонду) до кінця вашого життя, або місячно, або квартально, або річно.
Страхувальна компанія отримує одноразово велику суму грошей від вас і розраховує, що ви швидко помрете, а ви отримуєте постійний річний прибуток від страхувальної компанії і розраховуєте жити якомога довше, розуміючи, що з якогось часу почнете жити за гроші страхувальної компанії.
Звичайно, виникає запитання чи це вам вигідно робити, чому б самому не розпоряджатися своїми грішми. Проблема полягає на тому, що ніхто не знає, як довго буде жити. Тому, невідомо, чи вистачить заощаджених грошей до кінця життя. З іншого боку, цього також не знає і страхувальна компанія, бо ви можете далеко пережити зібрані у вашому пенсійному фонді гроші і тим самим примусите страхувальну компанію й надалі надавати вам встановлений річний прибуток.
Отже, ваш ризик є дочасно померти і залишити всі гроші страхувальній компанії, а ризик страхувальної компанії - ви житимете довше, ніж ваші гроші зможуть вас прогодувати.
Переважно при розрахунку річної суми, яку страхувальна компанія зобов'язується виплачувати, враховується, що жінки статистично живуть довше, ніж чоловіки. Отже, жінки отримують меншу суму, ніж чоловіки, хоча початкові фонди, які віддали страхувальній компанії, є однаковий і вони мають однаковий вік з чоловіками.
Є різноманітні види annuities. Найбільш базова форма враховує лише вік і стать. Більш складні починають брати до уваги інфляцію, стан здоров'я, можливість продовжувати виплачувати annuities встановленій особі, дітям і т.д. Наприклад, якщо людина випалює більше, ніж 10 цигарок на день протягом останніх 10 років, то вона може підходити під "покращений" план - більшу річну суму, навіть коли вона відразу після купівлі annuity припинила палити. Вважається, що вона й так досить швидко дасть дуба.
Взагалі, будь-які недуги, чи складні операції, котрі майже гарантовано вкоротять вам віку, є причиною на вищу суму annuity. Улюбленою хворобою є рак без можливості ремісії.
З цієї точки зору є цікавим так званий план - соціо-гео-економічний annuity. Тобто, якщо людина більшу частину свого життя пропрацювала на важких ручних роботах і проживала в певних індустрійних чи інших небезпечних регіонах, то тим самим потенційно підходить на збільшені річні, тобто, має шанс швидше померти.
Страхувальні компанії додатково зменшують свій ризик (тобто, збільшують ваш) тим, що пропонують annuities, пов'язані з інвестиціями. Це означає, що хоча і зобов'язання виплачувати щось залишається до кінця життя, суму, яка виплачується, прив'язують до коливань інвестиції.
Виникає запитання, звідки страхувальні компанії беруть додаткові гроші, адже інфляційні процеси повинні б розорити їх. Справа в тому, що вони інвестують у боргові документи уряду, а також борги найбільших компаній країни.
Є ціла система приписів, які регулюють діяльність таких страхових компаній, оберігаючи їх від незапланованого ризику. Є мала ймовірність, що уряд піде на дефолт свого власного боргу, випущений у своїй власній валюті. Уряд дуже легко той борг сплатить, просто надрукувавши нові гроші. Тому, усі рейтингові компанії оцінюють урядовий борг, випущений у власній валюті, на найвищому рівні.
А тому, що нові і нові боргові документи уряду випускаються з купонами (тобто, зобов'язаннями сплачувати встановлений процент на борг), які є вищі, ніж інфляція, то страхові компанії можуть виконувати свої зобов'язання, якщо, звичайно, їх дідько не візьме через ідіотизм чи шахрайство керівництва.
Ті боргові документи, котрі були випущені ще перед зростом інфляції і тому виплачують малий процент, продаються з великою знижкою, що дозволяє зрівняти прибуток з них до прибутку з бондів з високим процентом.
Взагалі прибуток на інвестицію при встановленому проценті і кількості років інвестиції вираховується за допомогою математики зі старших класів школи (прибуток на бонди вираховується трохи інакше):
інвестиційна сума помножується на математичну константу е (2.718281) в степені, що складається з проценту в десятковій формі помноженому на кількість років.
Ця константа потрібна для того, щоб показати, що процент виплачується постійно протягом року. Тобто ліміт виплат наближається до безконечності.
Наприклад, 1000 дол. заінвестованих під 8% щорічно і протягом 10 років повернуться як:
8%=0.08
10 років
$1000 x e в степені (0.08 х 10)= $2225.54
На цьому полягає відомий ефект compounding, що й приносить гроші з інвестиції. Тобто початкова сума подвоїлася. І навіть невелика зміна початкових умов робить разючу різницю.
Замість 8% річних встановимо 11% і сума збільшиться до $3004. При продовженні інвестиції до 15 років і 8% щорічних отримаємо $3320. Тобто, початкова сума потроїлася при продовженні терміну на половину.
Звичайно, annuities в принципі не є інвестицією, бо мають на меті вичерпання основного капіталу - вкладеного фонду. Інвестиція, ж натомість має на меті зберегти основний капітал і ще дещо заробити.
Тепер, запитання, а чого будуть варті ті подвоєні чи потроєні тисячі через 10 чи 15 років? Тобто, скільки за них тепер можна купити, виражено в сьогоднішніх грошах?
Для цього існує термін "сучасна вартість майбутніх грошей". І вартість тих майбутніх грошей тепер вираховується виходячи з встановленої суми в майбутньому.
Скажімо, вам пообіцяли певну суму через 15 років. Цікаво знати скільки за неї можна буде купити в теперішніх грошах. Звичайно, це лише теоретичне припущення, бо станеться маса невідомого протягом тих 15 років. Але навіть таке теоретичне припущення є краще, ніж апатичне очікування, що якось воно буде.
Отже, вам пообіцяли 10 тис дол. через 15 років. Їх вартість тепер буде знецінена на існуючий тепер процент, що можна отримати інвестуючи в практично без ризику урядові короткотермінові облігації. Тобто, якщо сьогодні облігації обіцяють 8% на рік і нічого не зміниться протягом 15 років, то:
теперішня вартість = (1/(1 + процент на короткотермінову облігацію в десятковій формі) в степені, що є кількістю років)) х на обіцяну суму.
Отже, обіцяні 10 тис дол через 15 років, при повністю незмінних обставинах і тій самій інфляції, будуть варті на сьогоднішні мірки лише 3152 дол. Тобто, ті 10 тис дол. в майбутньому куплять те, що сьогодні коштує 3152 дол. Якщо ж облікові ставки зміняться (з ними зміниться і інфляція), то кінцевий результат буде цілком іншим.
Як видно, є набагато важливіше отримати гроші зараз, ніж, скажімо, ту саму суму через рік, як це практикував український уряд.
Ті всі розрахунки показують, як легко обезцінюються гроші з часом. А також, як важливо, щоб були створені умови для правильного, стабільного функціонування банкової системи та фінансових ринків в країні, щоб майбутні пенсіонери не були залишені напризволяще, або у кращому випадку, на добру волю своїх дітей.