Ющенкофілам
02/16/2002 | технолог
Шановні ющенкофіли!
На цоьму форумі я є одним з численої когорти тих, хто скептично відноситься до вашого куміра, якого ви хочете представити “рятівником нації”.
Але є одне невеличке але.
На цоьму форумі присутні і такі, як я, і такі, як ви. А є ще й вболівальники, які ще не визначилис у своїх уподобаннях.
Як справжні демократи (якщо вірити вашим словам), ви не можете не знати, що навіть за виборчим законодавством, не кажучи вже про Конституцію, я маю право (а я б сказав і обов’язок) вільно висловлюватись та агітувати як “за” так і “проти” будь-якої кандидатури.
На зауваження про те, що я визначився з своїми уподобаннями, то немає сенсу зі мною сперечатись, відповім так. Може я й визначився, але, з одного боку, хочу переконатися у тому, що мої вподобання справді найкращі, з іншого боку, я відкритий для дискусії, підсумком якої може бути як уточнення моїх уподобаннь, так і набуття прихильників серед тих, хто не визначився, або тією або іншою стороною.
Що з бачу я своїм зацікавленим оком у гарячих дебатах, які точаться на Майдані?
Я, зокрема, бачу таких ющенкофілів, як Шутер, якого щонайменше вигодувала моя нація, яка дала назву країні, де я живу. Назвати його представником моєї нації, навіть за найпалкішого бажання, я не можу. Хіба може нормальна людина називати представників тієї нації, яка його годувала, образливим прізвиськом?
Хіба можна приймати вашого кумира “рятівником нації”, коли один з найпалкіших захисників його на Майдані цю націю відверто не поважає, відзивається про неї щонайменше зверхньо, та просто образливо?
То ви так здобуваєте голоси виборців?
Другий представник так званої “націонал-демократії” – Максим’як теж дає яскраві приклади того, хто йде до влади, хто просуває свого призвідцю, який повинен відстоювати погляди того ж Максим’яка.
Якими ж методами відстоюється претензія на владу, яку ми мусимо делегувати оцим “ющенкофілам”?
Два яскраві приклади:
Достатньо емоційно відреагувати на діяльність Омельченка, яка не подобається половині, киян, не кажучи про жителів за межами Києва, щоб отримати ярлика, що це лизання сраки та виступ на боці таких одіозів як Вітренко-Марченко. Далі не продовжую.
Достатньо критично відізватись про “месію”, щоб ні к селу ні к городуотримати ярлика “антисеміта”.
Отак от переконують потенційних прихильників новоявлені адепти “месії”.
А що ж буде, якщо вони, не дай боже, прийдуть до влади? Це питання цілком серйозне, бо “професійне українство” таким людям не додало ні розуму, ні культури.
Та вони до влади не прагнуть, починаючи з “отца українською демократії” та закінчуючи всим блоком.
Я не буду згадувати про оті надцять років, коли ці ж самі “націонал-демократи” водили за ніс український народ, виголошуючи справді життєво необхідні гасла, при цьому не або роблячи нічого, або роблячи все навпаки.
Були б ці переконання справжніми, вони б за них пішли і в полум’я. Але крім, Григорович, яка за все життя не навчилась користуватись сірниками, ніхто навіть не спробував.
А вийшло єдине: девальвація віри українського народу в те, що дійсно можливо змінити життя на краще, що народна підтримка щось важить, що гуртом можливо чогось добитись.
Я не страждаю склерозом, щоб забути обличчя простих людей десять-одинадцять років тому, коли вони щиро вірили в те, що завтра під проводом оцих “професіоналів” стане кращою, що дійсно за цими людьми майбутнє.
А насправді спочатку найменшим злом виставлявся Кравчук, а потім – Кучма. Про те, щоб боротися, як з ними, так і з створеними ними режимами, вже не йшлося. Отримувалися різноманітні посадочки, яких було достатньо, для того, щоб підтримувати існуючу владу та стверджувати, що всі рівні, але серед всіх скотів є рівніші від інших.
А за майбутнє вже й залишалось думати тим, для кого це майбутнє обмежувалося пошуком хліба на завтрашній день. Про післязавтра вже неможливо думати, бо на це засобів для існування, а точніше, животіння, вистачає на один день.
Я недаремно майже рік тому ставив питання: чи хоче перемогти опозиція?
За рік ми отримали відповідь – НІ! Це гірко, але факт.
То де ж ви йдете, куди ви тягнете Україну, ющенкофіли?
На цоьму форумі я є одним з численої когорти тих, хто скептично відноситься до вашого куміра, якого ви хочете представити “рятівником нації”.
Але є одне невеличке але.
На цоьму форумі присутні і такі, як я, і такі, як ви. А є ще й вболівальники, які ще не визначилис у своїх уподобаннях.
Як справжні демократи (якщо вірити вашим словам), ви не можете не знати, що навіть за виборчим законодавством, не кажучи вже про Конституцію, я маю право (а я б сказав і обов’язок) вільно висловлюватись та агітувати як “за” так і “проти” будь-якої кандидатури.
На зауваження про те, що я визначився з своїми уподобаннями, то немає сенсу зі мною сперечатись, відповім так. Може я й визначився, але, з одного боку, хочу переконатися у тому, що мої вподобання справді найкращі, з іншого боку, я відкритий для дискусії, підсумком якої може бути як уточнення моїх уподобаннь, так і набуття прихильників серед тих, хто не визначився, або тією або іншою стороною.
Що з бачу я своїм зацікавленим оком у гарячих дебатах, які точаться на Майдані?
Я, зокрема, бачу таких ющенкофілів, як Шутер, якого щонайменше вигодувала моя нація, яка дала назву країні, де я живу. Назвати його представником моєї нації, навіть за найпалкішого бажання, я не можу. Хіба може нормальна людина називати представників тієї нації, яка його годувала, образливим прізвиськом?
Хіба можна приймати вашого кумира “рятівником нації”, коли один з найпалкіших захисників його на Майдані цю націю відверто не поважає, відзивається про неї щонайменше зверхньо, та просто образливо?
То ви так здобуваєте голоси виборців?
Другий представник так званої “націонал-демократії” – Максим’як теж дає яскраві приклади того, хто йде до влади, хто просуває свого призвідцю, який повинен відстоювати погляди того ж Максим’яка.
Якими ж методами відстоюється претензія на владу, яку ми мусимо делегувати оцим “ющенкофілам”?
Два яскраві приклади:
Достатньо емоційно відреагувати на діяльність Омельченка, яка не подобається половині, киян, не кажучи про жителів за межами Києва, щоб отримати ярлика, що це лизання сраки та виступ на боці таких одіозів як Вітренко-Марченко. Далі не продовжую.
Достатньо критично відізватись про “месію”, щоб ні к селу ні к городуотримати ярлика “антисеміта”.
Отак от переконують потенційних прихильників новоявлені адепти “месії”.
А що ж буде, якщо вони, не дай боже, прийдуть до влади? Це питання цілком серйозне, бо “професійне українство” таким людям не додало ні розуму, ні культури.
Та вони до влади не прагнуть, починаючи з “отца українською демократії” та закінчуючи всим блоком.
Я не буду згадувати про оті надцять років, коли ці ж самі “націонал-демократи” водили за ніс український народ, виголошуючи справді життєво необхідні гасла, при цьому не або роблячи нічого, або роблячи все навпаки.
Були б ці переконання справжніми, вони б за них пішли і в полум’я. Але крім, Григорович, яка за все життя не навчилась користуватись сірниками, ніхто навіть не спробував.
А вийшло єдине: девальвація віри українського народу в те, що дійсно можливо змінити життя на краще, що народна підтримка щось важить, що гуртом можливо чогось добитись.
Я не страждаю склерозом, щоб забути обличчя простих людей десять-одинадцять років тому, коли вони щиро вірили в те, що завтра під проводом оцих “професіоналів” стане кращою, що дійсно за цими людьми майбутнє.
А насправді спочатку найменшим злом виставлявся Кравчук, а потім – Кучма. Про те, щоб боротися, як з ними, так і з створеними ними режимами, вже не йшлося. Отримувалися різноманітні посадочки, яких було достатньо, для того, щоб підтримувати існуючу владу та стверджувати, що всі рівні, але серед всіх скотів є рівніші від інших.
А за майбутнє вже й залишалось думати тим, для кого це майбутнє обмежувалося пошуком хліба на завтрашній день. Про післязавтра вже неможливо думати, бо на це засобів для існування, а точніше, животіння, вистачає на один день.
Я недаремно майже рік тому ставив питання: чи хоче перемогти опозиція?
За рік ми отримали відповідь – НІ! Це гірко, але факт.
То де ж ви йдете, куди ви тягнете Україну, ющенкофіли?
Відповіді
2002.02.17 | Augusto
Необхідність змін.
Є аксіомою, бо Q-чмичаки занадто тупі, щоб зрозуміти, що весело вони вбивають Україну. Якщо банду мародерів залишити біля влади - гаплик. Язикаті балакуни опозиції в Верховній Зраді є десертом: без них можна жити, з ними можна жити, погоду вони не змінюють (ні в якому разі не кажу, що вони погані/добрі, чи якось інакше нападаю на "борців", ні вони мені не вороги, ні я їм не ворог), Q-чмо з бандою дуже добре і комфортно відчувають себе поруч з балакучими "героями". Вибити їх прямо зараз з поля за допомогою будь-яких масових виступів...Демонстрацій не було з якого, 2001 року? Чому б вони почались зараз? Що трапилося? Тому зараз йдуть парламентські вибори, які дають (може і ілюзорну) надію перетворити Верховну Зраду проQ-чмівських банд на Парламент, за допомогою виборів. Це йде погано, важко, бо Q-чмо вже почав відверто кокетувати і фліртувати з Москвою - "на Заході ніхто нас не чекає" (він правий - бандитів там не треба, їх дійсно ніде ніхто не чекає), фактично почав потроху продавати незалежність, яку він так і не спромігся зрозуміти. Це не відновлення СССР, той вмер і вже і осиковий кілок згнив на його могилі, це крок, який є апріорі програшних для всіх українців, незалежно від етнічного походження - як україномовних, так і російськомовних, якщо потрібні комусь особливі розьяснення, готовий навести. До цього моменту йшла преамбула. Далі: зараз за межами Q-чмізму стоять СПУ, Бюті та НУ, перші два в опозиції офіційній, НУ є нейтральним. Як можна допомогти атакою на нейтральних? Це можливо дасть якесь викручене задоволення, можливо можна навіть знайти "спонсорів" з Q-чмичак, які навіть посприяють такому шабашу демократії. Я вже неодноразово бачив прямо тут, як особи аж сині від опозиційності раптом загравалися так, що не помічали як починали перетворятися на Q-чмо - закликати його чи його пахолків в арбітри, ледве не цілувати йому дупу аби довести якусь особливу круту опозиційність. Це каже лише про одне: ніхто не імунний, досвіду демократії в Україні нема і не було де взятися за визначенням, тому важливішим за персоналії є дотримання основних правил: боротьба йде не з Ющенком, навіть не з Q-чмом чи Медведчуком, взагалі вже не йдеться "проти", все перейшло до конструктивного "за", за демократію - вільні вибори народної влади/влади представників громадян/делегатів громадянського суспільства, за майбутнє вільної України як незалежної суверенної держави, члена сім'ї демократичних країн. Проти цього працюють не Ющенко, чи опозиція, проти цього налегли з фальсифікацією "адмінресурса" банда мародерів, що п'ють народну кров та торгують майбутнім дітей, онуків сучасних українців. Я пропоную зосередитися на захисті того, що об'єднує, а юд-разорячив без нас вистачає. Закликаю прислухатися до заклику Ю. Тимошенко і залишити в спокої Мороза, Ющенко (і, звичайно, Бюті), зосередитися на нюансировці конструктивних ідей, проти деструктивних бандитів Q-чмізму.Якщо хтось персонально Вас образив, я вибачаюся за образливу репліку, чи поведінку, це не мало на увазі нанести якусь глибоку образу, це ІМХО було лише дитяча зухвалість та пубертетська "крутість", не беріть до серця.
2002.02.17 | ilia25
Про "язикатих балакунів" -- ви самі винні
Augusto писав(ла):> Є аксіомою, бо Q-чмичаки занадто тупі, щоб зрозуміти, що весело вони вбивають Україну. Якщо банду мародерів залишити біля влади - гаплик. Язикаті балакуни опозиції в Верховній Зраді є десертом: без них можна жити, з ними можна жити, погоду вони не змінюють (ні в якому разі не кажу, що вони погані/добрі, чи якось інакше нападаю на "борців", ні вони мені не вороги, ні я їм не ворог), Q-чмо з бандою дуже добре і комфортно відчувають себе поруч з балакучими "героями".
Так а хто винен, що опозиція не може залучити достатньо підтримки? Ви й винні, Августо Гладіо персонально. Якби ви, й такі як ви за опозицію хоча б голосували -- я вже не кажу про демонстрації -- то й опозиція б отримала шас щоб робити, а не просто критикувати режим.
> Далі: зараз за межами Q-чмізму стоять СПУ, Бюті та НУ, перші два в опозиції офіційній, НУ є нейтральним.
Я з цією характеристикою НУ категорично не згодний. Ви пишете про банду мародерів -- це не вірно. Мародери знімають обручки з трупів, та розоряють покинуті домівки. В Україні ще не всі вимерли та виїхали, тож і нинішня влада -- то не мародери, а грабіжники. Які нахабно, серед білого дня грабують та нищать народ. В цій ситуації залишатись "нейтральним" неможливо. Ти або опираєшся грабіжникам, або ти їм допомогаєш. І будь певен -- вони постараються, що третього вибору в тебе не залишилось.
І на прикладі Ющенко це прекрасно видно -- він навіть не може дозволити собі просто засунити язик у дупу, як він це намагався зробити на самому початку касетного скандалу. Ющенко змушений постійно ДІЯТИ на стороні Кучми, витрачати свій авторитет для дискредитації цілей та методів опозиції, та для виправдовування очевидних злочинів "гаранта".
Ви хочете кращий парламент -- ну то голосуйте за опозицію. Її лідери, на відміну від Ющенка, довели, що можуть, коли треба, йти на компроміси хоч з самим Кучмом, а коли треба, відстоювати свої принципи не зважаючи на будь-які загрози. Я не знаю, чого ще можна вимагати від політика. Опозиції не вистачає лише одного, щоб дати нарешті українцям чесну владу -- вашої підтримки. Ну так дайте їм її!..
ПМ:
На питання чому важливо критикувати Ющенка, а не, скажімо "ЗаЄду", відповідь вже не раз давали. Критика Ющека є важливою тому, що йому вірять. Нема сенсу тут кого-небудь переконувати в "якостях" заеди, чи есдеків -- вони й так всім очевидні. Ющенко -- інша справа. Зрадник завжди гірший за відвертого ворога. А в тому, що Ющенко знову зрадить ваші сподівання в мене нема жодних сумнівів. Інакше я б не витрачав стільки часу, намагаючись розкрити вам на це очі.
2002.02.17 | Augusto
Ну а хто ж ще?
Я добровільно дав добро на пограбування мого підприємства та з легкою душею пішов спочатку в СІЗО, а потім в зону за висмоктаним з пальця звинуваченням. Мазохист я такий.В тюрмі на маленькому чорно-білому екрані в "пацанів" я з насолодою дивився на миністра Головатого, насолоджувався успіхами Ющенка чи Тимошенка, дійсно, мені гріх скаржитися! А які шляхетні "націонал-демократи"! Як вони мені допомогли! Коли серед червоних зірок на шапках вертухаїв (99,99%) я побачив світлі очі селюка з кокардою з тризубом, я був гордий за такий результат незалежності. І так далі.
2002.02.17 | технолог
Re: Необхідність змін.
Пане Августо!Без Вашого дозволу скористаюсь патентованим Вами неологізмом: ПІЗДНО буде щось казати після виборів.
Йдеться про досить прості речі.
Є такі невеличкі розділи науки - філософія свідомості та прикладне відгалуження від неї - теорія комунікації.
Не буду заглиблюватись у наукові нетрі, але те, про що вони кажуть, вже давно сформулював народ: "Неправдою світ пройдеш та додому не повернешся".
Коли політик, декларуючи позитивні цінності, використовує неправду та підтримує носіїв неправди - він корродує як свою свідомість, так і, що набагато важливіше та шкідливіше для суспільства - суспільну свідомість.
є невеличкі особливості у житті справжнього, підкреслюю - справжнього, політика. Він є публічним носієм якихось морально-етичних, економічних та інших засад, притаманих (чи тих, на які спираються) тих чи інших суспільних груп, які підтримують його особисто та його команду.
Якщо при цьому він та його команда не мають чітко окреслених рис, притаманих саме їм, тоді щось домальовується у суспільній уяві. Оці домальовки швидко перевіряються подальшою діяльністю політика. Якщо вони(домальовки) співпадають з діяльністю - авторитет посилюється, якщо ні - довіра до нього стрімко падає. Падає тому, що домальовки вбудовані в образ цього політика, вони є невідємною частиною образу. Руйнування частини образу веде до руйнування всього образу.
Але найбільш популярні та найбільш вдалі політики не "водять пальцями", ховаючись в тумані власних розлогих розмірковувань - вони мають чіткі риси свого образу, які і висловлюють чітко та зрозуміло.
Це в науці та отут в дискусії ми можемо жувати що завгодно та як завгодно, бо це віртуал та просте скупчення електронів. А комунікативна теорія та практика кажуть, що речення з більш ніж тринадцяти слів просто не сприймається людською свідомістю.
Щодо того образу, який малюють Ющенко та його команда:
по-перше, якщо він подався у публічну політику, то він мусить бути готовим (не для мене мусить, а для себе) до публічної дискусії, в якій в тому числі обговорюються його особисті риси. Навіть у зуби, як коняці заглядають, бо від цього залежить залежить його здоров'я. А він мусить бути здоровим та у формі повсякчасно.
По-друге, він несе відповідальність за те, чи є у нього команда однодумців і яка ця команда.
По-третє свої погляди він повинен відстоювати не тільки компромісами, а й у герці з носіями інших поглядів.
Так само й ойого команда носить риси образу свого лідера. А якщо вона має риси, набагато гірші, ніж у лідера, то лідер також отримує ці риси і це веде до відповідних наслідків.
Лідер може мати тільки ту команду, на яку він беззастережно розраховує. Але беззастережно підтримувати лідера буде тільки та команда, яка відчуває себе за ним, як за кам'яною стіною. Згадайте ж, як у одному уряді була з'їдена віце-прем'єрка та як її підтримав лідер?
Корозія суспільної свідомості за ці надцять років досягла межі. Далі йде вже деструкція суспільного механізму, відповідно деструкція держави як конструкції супільного механізму.
Тільки ремонтної бригади не видно.
Щодо образ - як може ображатися на когось віртуальний нік. В житті більшість з нас турбуютьт зовсім інші речі. А оці дискусії - це №фільм жахів", який дивляться для того, щоб отримати заряд чи розряд емоцій.
Успіхів!
2002.02.17 | Roller
Вы определились со своим выбором? (-)
2002.02.17 | IApple
Ющенкофобам
Не потрібно робити вигляд, що Шутер - типовий "ющенкофіл", потім на базі тої своєї придумки екстраполювати те на всіх прихильників Ющенка.Так само нечесно видирати з контексту й тезу Максим"яка про Ілюшин "антисемітський припадок" з висосаної з пальця Ілюші-ющенкофоба теми "Ющенко не може не брехати". "Великою брехнею" Ющенка виявилося те, що Ющенко заявив про перешкоди йому в доступі до ЗМІ.
Де були ваші "справедливі" очі? Де ваш гнівний відгук на чергову, явно безпідставну й надуману маячню "неющенкофіла"? Де ви були, коли так само безпідставно кидалия з тим "антисемітизмом" на Максим"яка, що запостив тему про Митрополита Шептицького?
Чому не чути ваших протестів, коли когось іншого безпідставно звинувачують в антисемітизмі? Де ваші зойки недоторканої невинності на манеру вести полеміку "опозиційофілів", що елементарно назбирують в одному(!) доволі невеличкому свому постингу цілий міх зразків високоморальних зразків ведення розмови типу:
> Якщо ви відмовляєтесь визнавати загальновідомі факти
> якщо ви не в курсі
> Брехня
> Де ви були всі ці роки -- з запоїв не виходили?
> Повторюю для особливо тупих
> якщо ви, та такі ж придурки як ви, біжите аж впристрибку
Я неодноразово пропонував занести до бібліотеки працю П.Мірчука (присвячену українсько-єврейським стосункам) - жодної відповіді від Майдану. Тіпа то не має стосунку до акції "Україна баз Кучми", напрямку сайту. А перше ж оновлення бібліотеки Майдану після цього, взахльоб хвалене й анонсоване виявилось ну прямо точним відображенням напрямленості Майдану, вірних синів неньки (а не Шутерів там всяких) - розповіді якогось циніка про його та приятелів пиятику й бляство в довколобайконурських степах застойних часів. Кого, як не Шутерів ви тим чтивом формуєте?
2002.02.17 | юрко
Re: я не думаю,
що обожнювання Ющенка є головною мотивацією тих, котрі його підтримують. Якби він пробував прийти до влади відразу з крісла банкіра, то логічною була б недовіра людей до нього і, скоріше всього, він не мав би такої широкої підтримки.Скоріше всього мотивує його прихильників позитивний досвід його діяльності. Саме позитивний, тобто з показом результатів. Як кажуть англійці "You are only as good, as your last job" - у вільному перекладі - твоя вартість оцінююється лише тим, як ти виконав свою останню роботу. Тобто, колишні заслуги нічого не варті, якщо ти спаскудив те, що останньо робив.
Адже нікому в голову не прийде ще раз підтримувати Кравчука на президента. Навіть націоналістично настроєні західняки забудуть, що він був активним учасником відокремлення України від совка. Просто, всі добре пам'ятають його президентство.
Тому, знаючи результати діяльності Ющенка при владі, люди надають йому перевагу, сподіваючись, що він знову повторить свою роботу.
2002.02.17 | ilia25
Ви дали абсолютно вірне пояснення
Саме цим, в більшості, пояснюється підтримка Ющенка -- а саме, надіями на те, що, отримавши владу, він знову доб'ється покращання соціально-економічної ситуації.Проблема з цим обгрунтуванням полягая саме в тому "якщо" -- якщо він отримає владу. Прихильники Ющенка просто бояться подивитись реальності в очі, та визнати, що в другий раз з рук Кучми він ту владу не отримає. І що голоси, віддані за НУ, абсолютно ніяк не допоможуть йому її повернути.
Іронія якраз в тому, що якщо в Ющенка і є шанс зайняти знову владну посаду, то він повністю залежить від успіху на виборах опозиції. Бо лише опозиція має достатньо волі щоб тиснути на Кучму, та змушувати його робити те, що він ніколи по своїй волі не зробить.
2002.02.17 | Рoман ShaRP
Скоріше всього, отримає , якщо ...
буде ніжно лизати папіку.Як і у Росії, головним критерієм після того, що "такого-то" нарід може полюбити , буде відданість "сім*ї" та гарантія недоторканості для q-чми і компанії.
Невже Людоїд Дурилович не має від нього таких освячених публічними клятвами гарантій?
На додачку, стаючи тіпу-на-чолі таких організацій, як "Україна -- розвиток через Інтернет" він заручається підтримкою монополій, концернів та інших кланово-корпоративних тварей.
Братання з СС Умєльченком -- взагалі блискучий хід, і тепер він має певний адмінресурс у столиці ....
Які суди? Які політв*язні, які порушення прав? Ви що, ідіоти? Ви не бачите, що БІЗНЕС Є БІЗНЕС ?!!!!!
а народу економіку таки треба покращувати, панове. Аби й далі спав спокійно.
2002.02.17 | ilia25
Ой наврядчи...
Рoман ShaRP писав(ла):> буде ніжно лизати папіку.
>
> Як і у Росії, головним критерієм після того, що "такого-то" нарід може полюбити , буде відданість "сім*ї" та гарантія недоторканості для q-чми і компанії.
>
> Невже Людоїд Дурилович не має від нього таких освячених публічними клятвами гарантій?
Справа в тому, що тим гарантіям гріш ціна, як і більшості з того, що обіцяє Ющенко. І якщо тут на форумі хтось йому найвно вірить, то "пахана" на локшині не проведеш. Кучма має всі підстави не довіряти Ющенку -- і він йому не довіряє. Тому й чинить перепони, як, наприклад, було з недопуском його на місцеве телебачення.
Кучмі потрібна спокійна старість, йому потрібен наступник, що буде його захищати будь якою ціною -- і який не злякається плюнути на закон, мораль та громадські настрої, якщо потрібно. Я не уявляю Ющенка в цій ролі, і, певен, що Кучма теж не має з цього приводу іллюзій.
А щодо Омельченка, то в нього вже адмінресурс відібрали, щоб не вистьобувався :)
2002.02.17 | Рoман ShaRP
Re: А я думаю, що так ...
"Будь-якою" ціною ніхто нікого захищати не буде.То знають усі радянські люди
У Омельченка не одібрали Київраду, і ще багато підстилків та лизунів, союзників і пр. теж не відберуть.
2002.02.17 | ilia25
Є варіанти
Рoман ShaRP писав(ла):> "Будь-якою" ціною ніхто нікого захищати не буде.
> То знають усі радянські люди
То залежить від обставин. Ясно, що ніхто не буде захищати Кучму заради Кучми. Але є багато тих, хто буде захищати Кучму заради СЕБЕ. Тих, хто прямо замішаний в злочинах, що їх інкримінують Кучмі. Мова йде насамперед про Кравченка.
Не варто забувати й про третій термін. А хто йому стане на заваді? Ющенко? :)
2002.02.17 | Рoман ShaRP
Re: але є і інші варіанти.
Треба ж гратися в демократію та народних обранців, тішити плебс ...простіше переробити популярного під себе, аніж
перероблювати мільони під свого, чи не так?
Хто такий для народу Кравченко?
2002.02.17 | ilia25
А до чого тут народ?
Зробити з Ющенка правильного наступника практично неможливо. Тому, що один раз втративши владу, Кучма та Со втратять контроль над подільшими подіями. Це дуже серйозний ризик.А от зробити результат виборів, як треба -- то вже справа техніки, що вже є достатньо відлагоженою, а за три роки її можна довести до ідеального стану.
А якщо сумніваєтесь в моїх доводах -- подивіться на Кучму. Його "Ющенка треба знищити" ще з плівок лунало. І подальші його дії (в тому числі останні) цю мету лише підтверджують.
2002.02.18 | Рoман ShaRP
Re: А до чого тут народ?
ilia25 писав(ла):> Зробити з Ющенка правильного наступника практично неможливо. Тому, що один раз втративши владу, Кучма та Со втратять контроль над подільшими подіями. Це дуже серйозний ризик.
>
Пане Ілля, Ви перебільшуєте ролю особистості кучми в історії України. Одна з основних моїх тез про укр. політику зараз -- бізнес є бізнес. Тобто, там , де політика не принесена в жертву бандитизму, вона вседно під , а не над економікою.
Повторююся -- етап розкрадання підійшов до кінця, і настав етап легалізації. Влада надалі прагне здійснюватися через капітал, а інше -- дійсно справа техніки. Але для легалізації У СВІТІ потрібен легітимний "легалізатор" -- "Асоціяція Україна -- розвиток через Інтернет" мене в тому остаточно переконала.
> А от зробити результат виборів, як треба -- то вже справа техніки, що вже є достатньо відлагоженою, а за три роки її можна довести до ідеального стану.
див. вище ... всеодно шара колись закінчується -- живемо у світі, майже у Європі, і події у нас такі, що чути багааааааато де.
>
> А якщо сумніваєтесь в моїх доводах -- подивіться на Кучму. Його "Ющенка треба знищити" ще з плівок лунало. І подальші його дії (в
тому числі останні) цю мету лише підтверджують.
Мета досягнута. Позавчора я носився з плакатним портретом Ющенка і питав у всіх, кого бачив "Ну скажіть мені, що ВОНО живе". Це зомбі. Ідол-шаман племені мумумбу зі скам*янілою мордою.
Мессссссія, ля ...
"Я прийшов вас усіх урятуваааааааааааати" , -- з обличчям зомбі.
Провладні прихвості вже активно мігрують під НУ, ну а якщо процес злиття а-ля з Омельченко пройде далі по Україні -- тоді Ю. конкретно збагатіє на "кваліфіковані кадри" -- Плющ, ПРП ... і т.д.
"Стара влада" буде дещо відсунута, але скажіть мені , чи вірите Ви в то , що прийшовши до влади Ю. судив би кучму і кучмозаврів?
Я не вірю. Я думаю, що їх накрадені гроші будуть тоді "під прикриттям" працювати на них. І якщо і не замінять, то значною мірою компенсують їм владу.
2002.02.19 | ilia25
Подивимось...
Рoман ShaRP писав(ла):> ilia25 писав(ла):
> > Зробити з Ющенка правильного наступника практично неможливо. Тому, що один раз втративши владу, Кучма та Со втратять контроль над подільшими подіями. Це дуже серйозний ризик.
> >
>
> Пане Ілля, Ви перебільшуєте ролю особистості кучми в історії України. Одна з основних моїх тез про укр. політику зараз -- бізнес є бізнес. Тобто, там , де політика не принесена в жертву бандитизму, вона вседно під , а не над економікою.
А ви оптиміст.. Ще скажіть, що в сталінському СРСР політика була під економікою :)
Влада -- це не завжди бізнес. Гроші можуть правити країною лише в перехідний період. Цей стан є нестабільним по природі, і суспільство, опинившись в ньому, буде швидко рухатись в одне з двох стабільних положень -- або до демократії, або до диктатури. Обидва з них характерні тим, що влада стає самодостатньою, тобто перестає бути способом "нацарювати крабованців".
Нажаль, у мене нема сумніву, в якому саме напрямку рухається Україна. І хоч я теж про природі оптиміст, я добре пам'ятаю золоте правило інвестора: тенденція зберігається доти, доки вона не поверне в протилежному напрямку.
Я дуже сподівався, що касетний скандал буде тим поворотним моментом, але він лише сповільнив рух України до диктатури. І щоб ви не думали про Кучму, ясно одне -- оту диктатуру він наполегливо зміцнює не для Ющенка.
Але, як я написав в заголовку -- подивимось. Україні (та й Росії, до речі) так довго не щастило, що цілком може впасти й другий шанс підряд :)
2002.02.20 | Рoман ShaRP
Re: ОК, Подивимось...
> А ви оптиміст.. Ще скажіть, що в сталінському СРСР політика була під економікою :)Не скажу... Тому воно і загнулося, врешті-решт, але ми ж не про Союз говоримо.
>
> Влада -- це не завжди бізнес. Гроші можуть правити країною лише в перехідний період. Цей стан є нестабільним по природі, і суспільство, опинившись в ньому, буде швидко рухатись в одне з двох стабільних положень -- або до демократії, або до диктатури. Обидва з них характерні тим, що влада стає самодостатньою, тобто перестає бути способом "нацарювати крабованців".
Ні. У демократичному суспільстві влада не стає самодостатньою НІКОЛИ. Будуть лоббі, будуть хабарі ... то всьо однакове у будь-якому суспільстві. Той, хто має гроші намагається ще й взяти владу.
Читайте "Глобалізацію і нації" -- цікавий підручник з життя корпоративних організмів .
2002.02.17 | Фарбований Лис
Re: Ви дали абсолютно вірне пояснення
>> Іронія якраз в тому.... ...лише опозиція має достатньо волі щоб тиснути на Кучму, та змушувати його робити те, що він ніколи по своїй волі не зробить.
Взагалі, все що твориться, то і є результат тиску опозиції.
Одним словом, війна є мир, чорне є білим, а Кучма всього навсього інструмент в руках опозиції.
Цікаво, що робитиме опозиція коли Кучму стиснуть до безмежно малого об*єму?
Як довго опозиція тиснутиме на Кучму? На кого тиснутиме опозиція, якщо Кучма вмре своєю смертю?
2002.02.17 | ilia25
Паяцтво лише іллюструє слабкість ваших аргументів
Фарбований Лис писав(ла):> >
> > Іронія якраз в тому.... ...лише опозиція має достатньо волі щоб тиснути на Кучму, та змушувати його робити те, що він ніколи по своїй волі не зробить.
> Взагалі, все що твориться, то і є результат тиску опозиції.
> Одним словом, війна є мир, чорне є білим, а Кучма всього навсього інструмент в руках опозиції.
Я писав, що опозиція має волю, тобто має бажання та рішучість -- але, нажаль, вона немає засобів втілити свою волю. Точніше, їй не вистачає вашої підтримки. І лише ваша підтримка опозиції дасть вам шанс побачити майбунє України відмінним від того, що його планує вам Кучма.
Зокрема, -- я вже пояснив чому -- лише голоси за опозицію дадуть Ющенку шанс повернутись у владу.
2002.02.17 | Фарбований Лис
Півень за 100 баксів... (-)
2002.02.17 | Максим’як
Re: Вірно Юрко, це те саме, що портрет замовити доброму маляру -
він дорожить своім іменем, вкладає всю душу і талант в працю і НЕ МОЖЕ ПО СВОЇЙ СУТІ СПАРТАЧИТИ.Майже кожен із нинішніх претендентів вже був при владі і крім О.Омельченка, Ю.Тимошенко та В.Ющенка ніхто не просунув Україну вперед на міліметер, а навпаки відкинили її до рівня африканських.
Чим бідніша людина - тим нижча її політична свідомість і зрілість.
2002.02.17 | Рoман ShaRP
За деякими винятками -- повністю погоджуюся ...
Винятки :1) Стосовно Шутера -- я такого не бачив, втім я надто багато його й не читав.
2) Стосовно нації -- я не бачу такої в Україні, тому для мене згадки/посилання на то поняття виглядають, перепрошую, безглуздо.
Що поробиш, я не є націоналістом та не збираюся ними бути. Прошу не намагатися мене переконати.
моя "5-та" точка почувалася себе краще.
2002.02.17 | Roller
Лидер нации ,это кто, на сегодня?
Рoман ShaRP писав(ла):
> Винятки :
> 1) Стосовно Шутера -- я такого не бачив, втім я надто багато його й не читав.
> 2) Стосовно нації -- я не бачу такої в Україні, тому для мене згадки/посилання на то поняття виглядають, перепрошую, безглуздо.
> Но, если нет нации, а есть ее лидер Ющенко. Кстати, кто назначил его лидером нации? И что мы подразумевает под лидером неции Ющенко его, ели его сыиту? Я думаю свите принадлежит большая часть.
Раздражает вопрос почему он считает, или кто-то его считает, или хочет вдолбить в голову, что он единственный лидер нации. Для меня это далеко не так.Кстати, после того кат тимошенко призвала голосовать за Ющенко Мороза, он отмежевался от оппозиционой Тимошенко. Это вообще не нашло оценки среди сторонников Ющенко, как ни странно.Короче вопрос отпал, но стоит.
> Що поробиш, я не є націоналістом та не збираюся ними бути. Прошу не намагатися мене переконати.
> Вполне возможно что вы есть националист.Поскольку, следуя Косте Бандаренко, националист, это что-то противоположное тому, что принято считать у нас. Он совершенно не противоречит интернационализму, так что я не удивлюсь этому. Обсуждалось и понятие политическая нация, но это что-то не то.
> моя "5-та" точка почувалася себе краще.
2002.02.17 | Roller
Re: Лидер нации ,это кто, на сегодня?
И еще. Тавро блок Ющенко, имеющее на сегодня приличный рейтинг создано Бессмертным, Порошенко и еще одним человеком, о котором Ющенко в свое время забыл. Т.е это люди Кучмы.
В ЗН в полследнем выпуске, подробный анализ блока. Этот вопрос я переадресовал Максимяку, поскольку, я бы мог нанести "непоправимый" вред своей критикой блоку Ющенко, но делать этого не хочу. Почему? Тимошенко попросила. Скажу одно ставки на вхождение в блок подскачили до 5-ть млн. В блоке с десяток "темных лошадок".
Путанина с блоком Ющенко и самим Ющенко не идет на пользу ни тому , ни другому.
2002.02.17 | Максим’як
Re: Пане Роллєр, коли після загальновідомих речей ...
Пане Роллєр, коли після загальновідомих речей в першому ж абзаці натикаєшся на неточності, про місце праці Ющенка, протиріччя: “він не створив в уряді команди однодумців проте його уряд досяг відчутних результатів” (а який з урядів до Ющенка взагалі досяг якихось результатів, крім від’ємних?) і т.д.Друге протиріччя: “із 150 мажоритарників пройде 10-15, тому не можна говорити про перекос в рухівську сторону”. “НУ” використовує інфраструктуру Рухів по всій Україні для агітації, бо жодні партії з блоку не мають такої – от і все.
То чому Ви вважаєте, що я буду чи повинен займатися більш детальним аналізом цієї статті? Адже, я справді не знаю нічого про батька Порошенка чи про когось іншого і цю інформацію, я можу сприймати, як тільки сумнівну.
В мене не має сумніву, що автори цю інформацію самі не готовили, а тільки впорядкували подані кимось матеріали, навіть суттєво невчитуючись чи не провіряючи, навіть, загальновідомі факти.
P.S.
Ще одна політична істина: Для мене теж спочатку виглядало незрозумілим формування п’ятірки – чи Кучма пригрозив Ющенку чи це тиск рухівців такий сильний чи одне і друге. Насправді проглядаються інші моменти в природі їх включення :
1. це лідери демократичних, неолігархічних партій, які відомі, як такі всьому світу.
2. з цих партій буде створена нова партія і про це теж відомо всім
3. ці дії Юшенка створюють для українських та міжнародних зацікавлених осіб певну прозорість та прогнозованість блоку “НУ”
4. Ющенку для майбутніх президентських виборів (якщо доживе) потрібна політична партія в Україні, а не так партія, як інфраструктура по всій Україні і люди. Цього, крім комуністів, не має жодна політична сила. Але комуністи вже є на спаді, а НУ на рухівській інфраструктурі є абсолютно новою.
5. Решту списківців не є політиками і цим все сказано, мати гроші чи бути просто порядною людиною (як я чи Ви, наприклад) того в політиці недостатньо. Бізнесмени чи потрібні люди є одиночками і в несформованій політичній системі вони будуть завжди йти туди де їм вигідно, а вигода закінчуватиметься, то шукатимуть іншу політичну силу.
2002.02.17 | Roller
Re: Пане Роллєр, коли після загальновідомих речей ...
Максим’як писав(ла):> То чому Ви вважаєте, що я буду чи повинен займатися більш детальним аналізом цієї статті?
Большинство постингов, посвященных Ющенко, представлены Вами. Кроме того, Вы пользуетесь авторитетом у молодых майдановок. Материал представленный в ЗН, на мой взгляд, представляет самую полную картину о составе "НУ". Одним словом я решил. Что Вы специалист по "НУ" и для Вас этот материал находка.
Но на нем можно построить как "защиту", так и "нападение". Я не рискнул делать ни того, ни другого, дабы. Представленной Вами оценки вполне достаточно для того, что бы остальные участники могли составить свое мнение.
Навязывать кому-то что-то не тот случай. Скорее это была просьба. И вы его выполнили.
За что Вам и мое спасибо.
2002.02.17 | Максим’як
Re: Добре, коли виконав.
Тоді дам Вам ще пораду, якщо хочете спиратися для аналізу на надійну інформацію, то варто для цього використовувати інтерв’ю. Коли людина обманює в прямій мові, вона справді нульова, переважно людина може говорити неправду, як те, що вона би хотіла насправді собою представляти чи так діяти. Але це не є брехня. Коли в газеті йде переказ інформації зібраної кимось з різних джерел, то я би їй дав 50% ймовірності на правду. Нехай, іноземець натрапив на таку статтю і переписав, що Ющенко в 2001 році працював в НБУ десь в своїй статті...Стосовно передбачення дії Юшенка, то я за рік один раз помилився, коли не вгадав, що він включить Удовенка в першу п’ятірку. Мені це подобається, коли розумієш людину, можна точно сказати як вона поведеться в тій чи іншій ситуації.
2002.02.17 | andriy
Максим'як, прокоментуйте ось це ПРОЗРІННЯ, будь ласка.
http://liga.kiev.ua/news/show/?id=34010Избирательный тур по областям прибавил лидеру блока "Наша Украина" Виктору Ющенко опыта как политику, ему стали более понятные проблемы регионов, сообщили Центру "ЛИГА" в пресс-службе блока.
"Боль, которая ощущается в вопросах граждан относительно нынешней жизни и их будущего, близка мне, - сказал В.Ющенко, комментируя результаты поездки по областям. - К сожалению, люди не доверяют ни власти, ни и ее оппонентам".
Такая философия людей, по его словам, обусловлена неэффективными действиями власти. "Мы должны убедить людей, что новая деятельная власть возвратит им социальную стабильность", - отметил В.Ющенко.
---
Га?
2002.02.18 | Mary
Я, звісно, не Максим'як, але що ж тут коментувати:
> Такая философия людей, по его словам, обусловлена неэффективными действиями власти. "Мы должны убедить людей, что новая деятельная власть возвратит им социальную стабильность", - отметил В.Ющенко.>
Ми повинні переконати, що нова діяльна влада (тобто ми, якщо ви нас виберете), поверне вам соціальну стабільність. До чого "Га?"
2002.02.18 | технолог
Re: Я, звісно, не Максим'як, але що ж тут коментувати:
Соціальна стабільність, яка спостерігалась у останні роки, у народі називалась чітко - стабілізєц.А хотілось би соціального, та якби ще й трохи економічного розвитку.
2002.02.18 | andriy
Технологам маалчать! Ющенко сказав - стабільність, значить буде
стабільність. То єсть завтра буде так само, як було вчора, тільки влада буде ефективнішою.технолог писав(ла):
> Соціальна стабільність, яка спостерігалась у останні роки, у народі називалась чітко - стабілізєц.
Он маніпулятор абщєствєнним сазнанієм! Он нє тєхнолог, он - паліттєхнолог! нібось расєйський! ющєнкавци - мачі єго! ;)
> А хотілось би соціального, та якби ще й трохи економічного розвитку.
Хотіть шо хочте, а все одно буде стабільність. Так Ющенко сказав. Шо неясно? ;)
2002.02.18 | технолог
Так просто мені рота не заткнеш
Бо технолог я місцевого розливу.І як розіллю порівну, то після цього взагалі ніхто мені рота не заткне, навіть расєйські політтехнологи.
А про те, як каже ющенко - мені більше подобається з Коробової:
"Я послушала, потом почитала, как беседовал Ющенко на дебатах, и попыталась представить, как же он дома общается? Вот спрашивает, допустим, у него жена: “Ты будешь обедать?” А он, если и там у него лексика, как на людях, не иначе, как говорит: “Если давать ответ кратко на поставленный вопрос, то в физиологической плоскости здесь, безусловно, идет речь о том, что у меня, как у украинца, в плоскости социальных стандартов есть определенное видение логики последовательности процессов эффективного пищеварительного обеспечения, исходя из моей искренности, профессионализма, приоритетов и акцентов в хозяйственной политике, что может быть ответом в плоскости этих физиологических изменений с учетом консолидации всех внутренних органов, которые могут эти изменения принять, чтобы стратегически получить большой пищеэнергетический рычаг, и мне, как украинцу и патриоту, хочется искренности в действиях при ключевом интересе, который находится в плоскости интересов Украины”.
2002.02.18 | Мартинюк
Просто у Ющенка думок набагато більше аніж слів
Це часто є причиною незрозумілості того що дана людина говорить. Це як у Англії , коли випускник Оксфорду звертаючись до слюсаря часом каже - "Вибачте, чи так як я зараз говорю, не є заскладно для Вашого розуміння?".Так , в ющенка професорський стиль, який не завжди зрозумілий простому українцю. Але не варто представляти людину дурнем на підставі того що дурням його важко зрозуміти...
2002.02.18 | технолог
Re: Просто у Ющенка думок набагато більше аніж слів
Мартинюк писав(ла):> Це часто є причиною незрозумілості того що дана людина говорить. Це як у Англії , коли випускник Оксфорду звертаючись до слюсаря часом каже - "Вибачте, чи так як я зараз говорю, не є заскладно для Вашого розуміння?".
>
> Так , в ющенка професорський стиль, який не завжди зрозумілий простому українцю. Але не варто представляти людину дурнем на підставі того що дурням його важко зрозуміти...
Добре, тоді давайте оголосимо сепаратні вибори - розумні будуть розуміти і обирати розумних, а дурні - дурних.
А ще спочатку розберіться між собою, бо Шутер пише: "От тут я з Вами не погоджусь. Саме маса і ситуація породжують політиків, а не навпаки. Як там? "Кожен народ заслуговує..." - і далі точно по тексту."
Незрозуміло тоді чи то народ такий, чи політики такі, чи всі разом?
2002.02.18 | andriy
Re: Просто у Ющенка думок набагато більше аніж слів
технолог писав(ла):> Добре, тоді давайте оголосимо сепаратні вибори - розумні будуть розуміти і обирати розумних, а дурні - дурних.
То буде як в анекдоті, коли цар джунглів Лев зібрав звірів і звелів - "Красиві наліво, розумні направо - розійдись!"
Ну там звірі порозходились собі на два боки за вподобаннями, а мартишка посередні все скаче туди-сюди, бідненька, за голову хапається і верещить - "Ну хоч розірвись! Хоч розірвись!"
Те саме дасть і схема сепаратних виборів. "Ющенкофіли" на чолі з своїм вождем не зможуть визначитися...
> А ще спочатку розберіться між собою, бо Шутер пише: "От тут я з Вами не погоджусь. Саме маса і ситуація породжують політиків, а не навпаки. Як там? "Кожен народ заслуговує..." - і далі точно по тексту."
>
> Незрозуміло тоді чи то народ такий, чи політики такі, чи всі разом?
Певна частина "елєкторату" на чолі з її вождем така. По черзі кажуть то одне то інше, у них "багато думок", скачуть туди-сюди, а пересічних українців відкрито називають дурнями - і таки де ж нам второпати високу політику стилю "хоч розірвись".
2002.02.18 | andriy
О, то Ющенко - проф. Д'Артаньян, а ми тут всі - сивалапі п...си.
Спасіба староннікам мєссіі за разіяснєніє! Ми тут всі недастойні його незліченої мудрості.Думок, кажете, в нього багато? В голові не вміщаються, простому народу недоступні? Пізнаю брата дємакрата. Чудовий Кім Ір Сен з нього вийде - того теж ніхто з простого народу зрозуміти не міг, то холопи за нього казочок дебільних понаписували.
2002.02.18 | технолог
Андрію! То хто ж збрехав?
Отам трохи нижче є такий месадж :Re: Браво, хлопці!!!! Розкрили очіМені таки цікаво - хто ж збрехав? Жаліло чи Нацбанк?
Кому морду треба чистити?
2002.02.18 | andriy
На мою думку, брешуть ті, хто інтерпретує
ті події в стилі "благодійник Ющенко дав 47%". Універсальний принцип про безкоштовний сир ніхто не відміняв.Я не фінансист, але з практичних спостережень давно зробив висновок: коли після довгої практично несплати пенсій іх таки дали - хтось сприйме (і скаже), що це було благодіяння, манна небесна. І буде правий - доки мовчатиме про те, що другою рукою ті гроші тихо і без реклами тут же знецінили.
2002.02.18 | Andrij
А як ви його за стабільність підчепили!
Ну ось, соціальна стабільність, тобто стабільно існуючі пенсії, зарплати, медичне обслуговання, освіта, т.і. -- це вже погано. Дивує тупість та настирливість з якою всілякі горе-прохвесіонали чіпляються за окремі слова та фрази окремих політиків.andriy писав(ла):
> Он маніпулятор абщєствєнним сазнанієм! Он нє тєхнолог, он - паліттєхнолог! нібось расєйський! ющєнкавци - мачі єго! ;)
Га? Це від стресу, чи дійсно зацькували? :)
2002.02.18 | технолог
Re: А як ви його за стабільність підчепили!
Andrij писав(ла):> Ну ось, соціальна стабільність, тобто стабільно існуючі пенсії, зарплати, медичне обслуговання, освіта, т.і. -- це вже погано. Дивує тупість та настирливість з якою всілякі горе-прохвесіонали чіпляються за окремі слова та фрази окремих політиків.
>
Оте, що в нас називається пенсіями, зарплатами, медичним обслуговуванням, освітою - це хіба рівень соціальної стабільності? Це рівень вимирання!
Далі - незрозуміло, хто за кого чіпляється?
> andriy писав(ла):
> > Он маніпулятор абщєствєнним сазнанієм! Он нє тєхнолог, он - паліттєхнолог! нібось расєйський! ющєнкавци - мачі єго! ;)
>
> Га? Це від стресу, чи дійсно зацькували? :)
Також незрозуміло, що воно за самоцитування. Якщо щодо Ющенка - то його ще й не так зацькують. Не б'ють тільки того, хто може дати відсіч.
2002.02.18 | Andrij
О, пан комуніст?
Бо читаєш ваші речення-гасла, та думаєш, що потрапив на з'їзд КПУ.технолог писав(ла):
> Оте, що в нас називається пенсіями, зарплатами, медичним обслуговуванням, освітою - це хіба рівень соціальної стабільності? Це рівень вимирання!
Мабуть, було краще, коли все це тихенько згортали та переводили в приватну тверду валюту. Авжеш, слабак Ющенко тільки (всього-навсього, тьху!) взяв та прикрив цю лавочку.
2002.02.18 | технолог
Re: О, пан комуніст?
Andrij писав(ла):> Бо читаєш ваші речення-гасла, та думаєш, що потрапив на з'їзд КПУ.
Підніміть свій інтелект хоч трохи вище дошки, на якій лежить ваша клавіатура, та полазьте трошки по архіву, або прочитайте месадж, який починає тему. Тоді вже пробуйте ярлики чіпляти.
Отож то й горе, що наші "месії" сміття на звалище не виносять, то й не бачать, як стабільно там риються пенсіонери.
Довідково: з КПСС я попрощався у 1989 році за власною ініціативою, на відміну від багатьох теперішніх "месій".
Добраніч!
Почитайте краще собі на ніч казочку про соціальну стабільність, щоб краще спалося.
2002.02.18 | Andrij
Про ярлики пану некомуністу з 1989 року
технолог писав(ла):> Підніміть свій інтелект хоч трохи вище дошки, на якій лежить ваша клавіатура, та полазьте трошки по архіву, або прочитайте месадж, який починає тему. Тоді вже пробуйте ярлики чіпляти.
Тобто, пан не комуніст? А чому ж пан як комуніст просторікує? Чи вам треба по-простому взяти ті 47%, що Ющенко додав до соціальної сфери за один рік, та прямо під ніс тицьнути?
Про чіпляння ярликів краще б не починали. Ми з вами в різних вагових катеґоріях щодо чіпляння ярликів, пане Технологе.
2002.02.18 | технолог
Re: Про ярлики пану некомуністу з 1989 року
Я вже казав, підніміться від дошки та дайте спокійно лягти спати.Якщо щось незрозуміло – користуйтесь пошуковиками – ви ж Інтернеті, а не у початковій школі.
Ось вам прирости –
Ярослав ЖАЛIЛО, кандидат економічних наук, Центр антикризових досліджень:
Досить яскравим прикладом заданості комплексу заходів економічної політики може стати грошово-кредитна політика в Україні 2000 р. Внаслідок відмови з боку МВФ поновити кредитування української економіки, уряд змушений був вдатися до закупівлі валюти на внутрішньому ринку для обслуговування зовнішнього боргу. Таким чином, В.Ющенко був вимушений проводити курс на збільшення грошової маси, наперекір власним намірам провести жорстку монетарну політику. Однак ставлячи перед собою орієнтири монетарної стабілізації, уряд змушений був шукати методів стерилізації надмірної грошової маси, які було знайдено в більш жорсткій фіскальній політиці. Якщо в номінальному вираженні прибутки зведеного бюджету зросли 2000 р. на 49,8% порівняно з 1999 роком, за цей же період приріст грошової маси М2 становив 45% (а за 11 місяців — лише 35%), що є красномовним свідченням збільшення фіскального вилучення ліквідних ресурсів підприємств і населення. Як наслідок знакове гасло підтримки розвитку ринкової економіки та підприємництва виявилося де-факто відсунутим на задній план перед традиційними заклинаннями макроекономічної стабілізації.
До того ж, з метою вилучення надмірного приросту грошової маси Національний банк доклав значних зусиль для того, щоб добитися відновлення зобов’язань уряду щодо ОВДП, придбаних банком. З травня 2000 р. Мінфін сплатив у рахунок цього боргу 2,44 млрд. грн. При цьому реальний розмір пенсій в Україні скоротився на 15,5%, а підвищення комунальних платежів, транспортних тарифів, ліквідація пільг для низки масових категорій споживачів і розширення сфери платності послуг благополучно «з’їли» позитивний ефект від погашення заборгованості з пенсій, зарплат і соціальних виплат.
Andrij писав(ла):
>
> Тобто, пан не комуніст? А чому ж пан як комуніст просторікує? Чи вам треба по-простому взяти ті 47%, що Ющенко додав до соціальної сфери за один рік, та прямо під ніс тицьнути?
>
Виділю окремо - за цей же період приріст грошової маси М2 становив 45%
Коментуйте - звідкіля що взялося. Згадайте ще ті гроші, що витягла Тимошенко з енергоринку, та те, що натяглося за рахунок розпродажу держвласності.
То кого фейсом об тейбл тицяти будемо?
2002.02.18 | Andrij
Браво!!! Відмінна брехня, пане
технолог писав(ла):> Ярослав ЖАЛIЛО, кандидат економічних наук, Центр антикризових досліджень
Що то за "Центр антикризових досліджень", ми ніколи не дізнаємось. Едине, що добре відомо, це те що їхня адреса http://www.niss.gov.ua/Center/index.htm. "Ґов" означає "державна організація". Це там, де запеклі "анти-кучмісти" беруть їхнє пропагандиське стерво. Гидотні, брехливі чіфєркі про "зменшення пенсій за уряду Ющенка". Хоч мали б совість пригадати про невиплати тих самих пенсій роками перед тим. Майте совість, шановний.
2002.02.18 | юрко
Re: ну, чому ж не дізнаємось?
ось з того ж таки сайту:"Національний інститут стратегічних досліджень (НІСД) створено Указом Президента України від 4 березня 1992 року №128."
і трохи далі:
"З 19 жовтня 2000 року Національний інститут стратегічних досліджень підпорядковано Адміністрації Президента України."
gov є gov. І, як в добрій традиції совка, організація видає для начальства не правду, а те, що начальству сподобається. А що сподобається, то особливо вгадувати не треба...
2002.02.18 | технолог
Re: Браво, хлопці!!!! Розкрили очі
Andrij писав(ла):> "Ґов" означає "державна організація". Це там, де запеклі "анти-кучмісти" беруть їхнє пропагандиське стерво. Гидотні, брехливі чіфєркі про "зменшення пенсій за уряду Ющенка". Хоч мали б совість пригадати про невиплати тих самих пенсій роками перед тим. Майте совість, шановний.
Дякую, хлопці!
А я, дуркуватий, думав, де ж сидять оті кляті кучмісти та клєвєщуть на нашу дійсність.
А вони сидять у ГАВ - тобто гавемент, або зрозумілою мовою урядові організації.
Вони ж, сволоти, мабуть давно не чули братиків: "А на Україні лад і спокій! Щебече соловейко - тьох-тьох-тьох.
Прийшлося подивитись, що ж та кучмістська банда, яка сиділа в Уряді, робила у 2000 році.
посилання осьо: http://www.bank.gov.ua/STATIST/MONEY_/mon.htm, там краще видно, бо воно у вигляді таблиці.
Грошова маса
1991-2001 роки
Грошові агрегати
1991* 1992
1993
1994
1995
1996
1997
1998
1999 2000 2001
M0
0.3 5
128
793
2623
4041
6132
7158 9583 12799 д
и
в
и
т
и
с
я
з
а
м
і
с
я
ц
я
м
и
темп росту
- 1667
2560
620
331
154
152
117 134 134
M1
1.7 21
334
1860
4682
6315
9050
10331 14094 20732
темп росту
- 1221
1629
544
252
135
143
114 136 147
M2
2.4 25
482
3216
6846
9023
12448
15432 21714 31387
темп росту
- 1050
1928
667
213
132
138
124 141 145
M3**
- -
-
-
6930
9364
12541
15705 22070 32084
темп росту
- -
-
-
-
135
134
125 141 145
* Розрахунки МВФ;
** до 1998 року М3 = М2 + кошти клієнтів за трастовими операціями банків.
Темпи росту розраховані до попереднього періоду, %.
Склад грошових агрегатів:
М0 - гроші поза банками;
М1 = М0 + кошти на поточних рахунках у національній валюті;
М2 = М1 + строкові кошти у національній валюті та валютні кошти;
М3 = М2 + кошти клієнтів за трастовими операціями банків та цінні папери власного боргу банків.
Хто не хоче дивитись на таблицю - виокремлю:
М2 у 1999р. - 21714, у 2000р. - 31387, темп зростання - 145 (тобто на 45%) - дані НацБанку України.
А хто був головним ГАВом у 2000 році? Подивіться на склад ГАВу, тобто Уряду, та й здогадаєтесь...
Нікуди й податись бідному антикучмісту, кругом одні гави. Хоч би совість мали.
2002.02.18 | Andrij
Bis!!!
технолог писав(ла):> Склад грошових агрегатів:
> М0 - гроші поза банками;
> М1 = М0 + кошти на поточних рахунках у національній валюті;
> М2 = М1 + строкові кошти у національній валюті та валютні кошти;
> М3 = М2 + кошти клієнтів за трастовими операціями банків та цінні папери власного боргу банків.
>
>
> Хто не хоче дивитись на таблицю - виокремлю:
> М2 у 1999р. - 21714, у 2000р. - 31387, темп зростання - 145 (тобто на 45%) - дані НацБанку України.
Hroshi z`javylys' vid usunennia barteru ta detinizaciji ekonomiky. V chomu tut dlia vas zlochyn? De pidtverdzhennia tijeji brekhni, kotru vy vzialy z sajtu orhanizaciji vid Administraciji Prezydenta?
>
> А хто був головним ГАВом у 2000 році? Подивіться на склад ГАВу, тобто Уряду, та й здогадаєтесь...
Hodi brekhaty vzhe, pane "anty-kuchmiste". Toj pershyj "gov", shcho vy nam hordo zacytuvaly, ce "gov" Kuchmy. Ce v tomu "govi" vy j znajshly usi vashi "zmensheni pensiji".
2002.02.18 | технолог
Re: Bis!!! -Тю на тебе!!!Така дурість навіть не лікується(-)
2002.02.18 | Andrij
:)
Podobajut`sia meni ci "anty-kuchmisty" z posylanniamy na "Centry" Administraciji Prezydenta ta nenavystiu do Jushchenka. Cikavi liudy.2002.02.19 | технолог
Re: вчися, поки дядько ще хоче цим займатись
Дурненьке!Ще раз пояснюю - ти не в початковій школі, а в Інтернеті. То така штука - всесвітнє павутиння. І яка інформація в нього попала - вже не виборсається.
Якщо щось незрозуміло, спитай у свого провайдера адреси пошукових серверів, вони тобі будуть відповідати на всі твої навіть дуркуваті питання.
Але читай уважно, бо якщо будеш читати неуважно, осоромися перед людьми. І так вже соромно від того, що робить ваш "батько", а тут ще й ти витикаєся з відповідним виразом обличчя.
Дядько вже раз тобі показав, як шукається інформація, пояснюю ще раз, останній, бо інакше прийде твій улюбленець, та випоре за те, що ти не поважаєш ту установу, якій він віддав стільки років свого життя. Він за тебе дуже переживатиме.
Отам, вгорі є статистичні дані, які наведені Національним Банком України про свою роботу.
Так от, Національний Банк каже, що у 2000 році він випустив у обіг купу грошей, яка збільшила попереднью купу аж на 45%. Вони ніде нічого не крали, ніде нічого не ховали - ні в лантусі, ні в тіні. Вони ці гроші чесно надрукували. Саме друк цих грошей дав змогу виплатити пенсію, заробітню плату, скупити примусово оті бридкі зелені американські гривні, щоб було за що розраховуватись по попередніх позичках.
Якби тобі пояснити на пальцях - "татусь" у нас хлопець з села, так от, наприклад, він працює у коморі, має право списати та після цього роздати сусідам все те, що там лежить. Так от захотілося йому горілки - він списав цукор та віддав його тітці Парасці, та йому дала самогону. А він той самогон випив з сусідами, щоб вони його поважали за те, що він потяг з комори. Він же не просто так потяг, має ж право.
Воно, звичайно, важче було б, якби отой цукор він заробив, прополюючи буряки, але ж навіщо. Його сусіди і так поважають.
Отак от, зрозумів, дурненький...
Так що вір тому, що пишуть, бо то писав Національний Банк - чуєш синку - Національний, а ти його так ображаєш.
Скажу твоєму друзяці Віті, він тебе ще й відлупцює, що ти так до нього ставишся.
2002.02.19 | Andrij
Bozhe, jake zh vono nerozumne ta pykhate
Vy kolys' pro "barter" ta "tiniovi operaciji" chyly, ni? Jaksho ni, to viz'mit' ote "pavutynnia" ta poshukajte harnen'ko. Koly prochytajete, to podumajte, jakym chynom ves' toj barter musyv oplachuvatys' u hroshakh. Takozh skazhit', jakym chynom vy pryrivnialy "hroshi na bankovykh rakhunkakh" do "emisiji", a potim faktychno do "infliaciji".Odna porada: ne probujte kohos' povchaty, bo znov u "gov" vliapajetes'.
2002.02.19 | технолог
Re: Bozhe, jake zh vono - От і я про те ж(-)
2002.02.19 | Andrij
Nu prosto Krejser Variag, a ne tekhnolog
Vy vzhe pro barter shchos' znajshly, ni? Skazhit' koly budete hotovi.2002.02.19 | технолог
Re: От якби й ВАЮ такий був, не тонув!!!
а самому що, лом знайти аргументи на захист своєї думки.Чи їх просто немає?
Тоді не мучайте пошуковики...
2002.02.19 | юрко
Re: про що йдеться?
> Так от, Національний Банк каже, що у 2000 році він випустив у обіг купу грошей, яка збільшила попереднью купу аж на 45%. Вони ніде нічого не крали, ніде нічого не ховали - ні в лантусі, ні в тіні. Вони ці гроші чесно надрукували. Саме друк цих грошей дав змогу виплатити пенсію, заробітню плату, скупити примусово оті бридкі зелені американські гривні, щоб було за що розраховуватись по попередніх позичках.Ну, то надмір грошової маси було стерилізовано, як про це сказав сам п. Жаліло, тобто інфляції було уникнено. А як інакше Ющенко мав робити, щоб уникнути дефолту і сплачувати зовнішній борг, як не купувати зелені на внутрішньому ринку? Чи Ви маєте кращий спосіб? Ющенко правильно встановив пріоритети.
Автор Жаліло пробує довести, що насправді політика Ющенка тільки погіршила ситуацію, бо забрала пільги, примусила платити вищі ціни на транспортацію і ввела платні послуги за те, що колись було задармо. Але це гра слів.
Бо пан Жаліло зручно уникає сказати, що рух грошей (виплата пенсій, витрата їх назад в економіку у вигляді оплат) є набагато важливіший для економіки, ніж „дармові„ подачки уряду у вигляди субсидування комунальних платежів, „ пільг для низки масових категорій споживачів„. Люди повинні самі вибирати, чи оплачувати щось, чи - ні.
А цей вибір є лише тоді, коли їм заплачено платню. Тоді й можна думати, чи варто черговий раз скористатися з „дармової„ послуги, чи - ні, бо треба за неї вже платити. Пан Жаліло пробує захищати стару систему вільної фіскальної політики, коли урядовець вирішує як витрачати гроші, що надійшли в бюджет, а не дати людям самим ними розпоряджатися.
Саме про „замовленість„ статті Жаліла йдеться. Бо він доводить те, що любить чути державний чиновник - контроль людських грошей належить йому.
2002.02.19 | технолог
Re: про що йдеться? Іноді краще жувати!!!
юрко писав(ла):> > Так от, Національний Банк каже, що у 2000 році він випустив у обіг купу грошей, яка збільшила попереднью купу аж на 45%. Вони ніде нічого не крали, ніде нічого не ховали - ні в лантусі, ні в тіні. Вони ці гроші чесно надрукували. Саме друк цих грошей дав змогу виплатити пенсію, заробітню плату, скупити примусово оті бридкі зелені американські гривні, щоб було за що розраховуватись по попередніх позичках.
>
> Ну, то надмір грошової маси було стерилізовано, як про це сказав сам п. Жаліло, тобто інфляції було уникнено. А як інакше Ющенко мав робити, щоб уникнути дефолту і сплачувати зовнішній борг, як не купувати зелені на внутрішньому ринку? Чи Ви маєте кращий спосіб? Ющенко правильно встановив пріоритети.
>
> Автор Жаліло пробує довести, що насправді політика Ющенка тільки погіршила ситуацію, бо забрала пільги, примусила платити вищі ціни на транспортацію і ввела платні послуги за те, що колись було задармо. Але це гра слів.
>
> Бо пан Жаліло зручно уникає сказати, що рух грошей (виплата пенсій, витрата їх назад в економіку у вигляді оплат) є набагато важливіший для економіки, ніж „дармові„ подачки уряду у вигляди субсидування комунальних платежів, „ пільг для низки масових категорій споживачів„. Люди повинні самі вибирати, чи оплачувати щось, чи - ні.
>
> А цей вибір є лише тоді, коли їм заплачено платню. Тоді й можна думати, чи варто черговий раз скористатися з „дармової„ послуги, чи - ні, бо треба за неї вже платити. Пан Жаліло пробує захищати стару систему вільної фіскальної політики, коли урядовець вирішує як витрачати гроші, що надійшли в бюджет, а не дати людям самим ними розпоряджатися.
>
> Саме про „замовленість„ статті Жаліла йдеться. Бо він доводить те, що любить чути державний чиновник - контроль людських грошей належить йому.
Та при чому тут Жаліло - то була перша іеформація, яка трапилась на пошуковику. далі вона підтверждена Національним Банкоим України. То хоч його не соромте, бо до нього має відношення Ющенко.
А, взагалі, йдеться про те, що брехати та викручуватись ще можна спробувати десь на сільському майдані. Та й то, хоч там люди вкрай довірливі, повірять один раз - поки не впевняться, що оцей дядько збрехав.
Ота ваша безяєчність вже набридла.
Ось зараз придушили "Обком", мені цікаво, чи заступиться ВАЮ за це видання, чи знову буде плакатись у жилетку, що його не допускають до цлюбленої ляльки.
Скоріше, буде як у тому анекдоті:
Чоловік з жінкою у зоопарку підходять до клітки з горилом. Той побачив жінку, схопив її та впендюрив їй по саме нікуди. Вона кричить: "Васю, Васю! Рятуй!". А Вася став собі, склав руки на грудях, та й каже:"А ти йому розкажи, що ти втомилась, що в тебе голова болить, та взагалі вранці рано вставати".
отож дивіться, хлопці, з такими розповідями, що де болить, і на вас горил знайдеться, бо буде за що.
юрко писав(ла):
>
> ось з того ж таки сайту:
"Національний інститут стратегічних досліджень (НІСД) створено Указом Президента України від 4 березня 1992 року №128."
і трохи далі:
"З 19 жовтня 2000 року Національний інститут стратегічних досліджень підпорядковано Адміністрації Президента України."
gov є gov. І, як в добрій традиції совка, організація видає для начальства не правду, а те, що начальству сподобається. А що сподобається, то особливо вгадувати не треба...
То про що гигикав, а Юрко?
2002.02.20 | юрко
Re: гигикав про Ваші яйця
бо дуже вже хочу мати такі ж, як у Вас. Жартую. А що Вас так знервувало? Гигикав я про те, що Жаліло, як дописувач до того гов, що підпорядкована адміністрації президента, взяв і написав, що Ющенко, в принципі, не допоміг, а пограбував людей. І зробив Жаліло це, як припускаю, щоб сподобатись начальству (кучмі).Цю свою думку ще раз відтворюю ось у цьому посланні. І присягаю, що не брешу, а так думаю і є переконаний, бо мав зустріч тут, в Торонто, з працівниками того Центру стратегічних досліджень пів року від початку касетної справи. Панове старанно уникали згадувати про неї, а їх, з делікатності, і не дуже розпитували.
До речі, а що має придушення Обкому до економічної діяльності Ющенка дворічної давності?
А яйця свої бережіть - про справжню зброю завжди треба дбати.
2002.02.19 | Andrij
про бартер та тіньову економіку
Вам вже сказали про бартер та тіньову економіку. У випадку, якщо геть нічого про це не чули, то ось вам доступне пояснення. Уявіть, що замість грошей вам платять (якщо платять взагалі) милом, оцтом, та буряками. Скільки від цього грошей на рахунку? Тепер уявіть, що замість мила, оцта, та буряків вам перерахували гривні. Тепер ще явіть, що так почали робити тисячи українських підприємств у розрахунках між собою та закордонними партнерами.Взагалі, здобуток Ющенка не в тому, що він з нічого (нуль пенсій та зарплат) зробив міл'ярди. Здобуток в тому, що він наші власні міл'ярди вивів з тіні та примусив працювати на всіх нас. Цілі галузі перестали нахабно знекровлювати до офшору. Більш того, кількість грошей на рахунках НЕ дорівнює грошовій емісії. Якби ви хоч раз купували будинок, ви би знали, що майже ніхто не платить готівкою. У підсумку продавець одержує купу грошей на свій рахунок БЕЗ емісії центрального банку. Елементарний факт підвищення бізнесової активності в два рази миттєво означатиме підвищення обсягу банківських рахунків також у тіж самі два рази плюс мінус інфляція, податки, та попередні заощадження.
На все добре
2002.02.19 | технолог
Re: про бартер та тіньову економіку
Andrij писав(ла):> Вам вже сказали про бартер та тіньову економіку. У випадку, якщо геть нічого про це не чули, то ось вам доступне пояснення. Уявіть, що замість грошей вам платять (якщо платять взагалі) милом, оцетом, та буряками. Скільки від цього грошей на рахунку? Тепер уявіть, що замість мила, оцета, та буряків вам перерахували гривні. Тепер ще явіть, що так почали робити тисячи українських підприємств у розрахунках між собою та закордонними партнерами.
>
Аяйяйяй!
За домашнє завдання - двійка. Мабуть, замість того, щоб вчитися, знову по отих серверах, що до вісімнадцяти років дивитись заборонено, всю ніч шастав.
Бартер ти трошки описав, але не повністю. Мабуть, у нашого відмінника Віті Ющенка переписував, та не все переписав з зошита. Бо там дуже багато та мудро написано. Я його домашні роботи на ніч читаю, щоб швидше заснути. Далі третьої сторінки не дочитував ніколи.
Так от, на першій сторінці він пише, що те що знаходиться у обігу по бартеру, все одно рахується у грошовому еквіваленті.
А тобі ж завдання було розібратись з грошовими агрегатами.
Ось же ж воно:
Склад грошових агрегатів:
М0 - гроші поза банками;
М1 = М0 + кошти на поточних рахунках у національній валюті;
М2 = М1 + строкові кошти у національній валюті та валютні кошти;
М3 = М2 + кошти клієнтів за трастовими операціями банків та цінні папери власного боргу банків.
Особливу увагу треба було звернути на утворення грошового агрегату М2.
А ти, маленький, відписався.
Дивись, будеш отак знеславлювати нашу сільську школу, для початку будеш стояти у кутку на всіх уроках. А Вітя Ющенко тобі після занять пику наб'є, щоб списував повністю, якщо він вже дає зошита.
От за нього батько вже з головою колгоспу домовився, його пошлють вчитися на колгоспного бухгалтера, а тебе навіть обліковцем у польову бригаду не візьмуть. Підеш з Шутером на хверму коровам хвости крутити та гній вилами виносити.
Так що, вчись, хлопчику.
Повтори завдання, тільки уважно.
2002.02.19 | Andrij
Діаґноз розголошувати не буду
технолог писав(ла):> Так от, на першій сторінці він пише, що те що знаходиться у обігу по бартеру, все одно рахується у грошовому еквіваленті.
???!!! Ким рахується та як?
>
> А тобі ж завдання було розібратись з грошовими агрегатами.
Слухайте, шановний, ви не тільки брешете, ви ще й хамите. Причому робите це дуже по-тупому. Більше розмовляти з вами не бачу потреби. Набридло.
2002.02.19 | технолог
Не хвилюйся, маленький! Слухай старого:
От бачиш, школярику, прийшлося тобі залишитись після уроків домашнє завдання переробляти, а я, поки ти будешсвої каляки-маляки малювати, буду зошити перевіряти.Воно наче вже скільки років перевіряєш, що ви там написали, а все одно розважає, бо часто-густо таке там понаписуєте, що куди тим академікам.
Ти, школярику, пиши, а я буду тобі за життя розповідати.
Та не смикайся, всі ви такі молоді-гарячі, кричите, що все знаєте, а підете у світ, от як Вітя Ющенко по сусіднім селам поїхав, тепер каже, що зрозумів, що воно на світі робиться – і нащо партії потрібні, і як бути, коли сільський голова не пускає на ганок сільради про себе розповісти. А якби ще він не тільки на вулицях з народом розмовляв, на імпортній бричці проїзджаючи, а й у хати позаходив, то побачив би, як збідніли люди. І в той час, як він нашого колгоспного бухгалтера на канікулах заступав, теж достатку не добавилось. Бо те, що він повиписував з комори сільяанам, вони вже й так звикли вночі за могорич сторожу тягти додому. Все одно наше село більше не виробило ні краму, ні харчів. Ото й тільки того, що металобрухт здали сусідам, бо дуже вже гарні гроші вони за нього платили. Але шкода, що готівкою, бо оті Вітько та його друзяки, що труби з хверми тягали, половину тих грошей у свою кишеню запхали, та й кажуть, що так воно й треба. Але хоч якісь гроші у касі з’явились, частково навіть борги віддали, ті що найнагальніші були. А пам’ятаєш, який того літа врожай зерна був?
- Таки пам’ятаєш. От-от, це якраз за Вітьковим бухгалтеруванням було. Так то ж не він сіяв, а люди. А потім, як завжди, багато врожаю, дівати нікуди, то він і лежить на току, гніє під дощем та снігом, пацюки його розтягають. Ти бачив їхні морди – ледь не лускаються, так розжиріли. А у нормальному господарстві хліб би до комори сховали, бо невідомо який наступний врожай буде.
-
А Вітьку казали ж – випиши отрави та потруї пацюків! А він що у відповідь: “Я гуманіст, я тварин люблю, вони для мене як рідні! А ви фашисти, так над бідними тваринками знущаєтесь. На Майдані все галасуєте, он всіх тваринок налякали, я їх захищати буду, бо вони теж гній виробляють, а це добрива для нашої землі.”
Ні синку, то не добрива – корова набагато більше гною виробляє, і хоча твій приятель Шутер за це її називає вонючою коровою, але ж за молочком з великим кухлем щоранку біжить. Так що, це як у тій байці – не всі ті вороги, хто тебе обісрав, та не всі ті друзі, що тебе з гівна витягли.
Вчися, школярику, вчися. Бо буде тобі як Льоні Q-чменку. Він такий надутий ходить, бо студент же у місті вчиться. А його люди просто пожаліли, бо з бідної сім’ї, думали – вивчиться, розумним стане. А він що наробив? Навчився горілку пити та у карти грати. А тепер зібрав собі кумпанію таких же харцизяк, п’є-гуляє, та по селу кричить, що ви ж мене самі всім селом вибрали. Та нехай би вже хоч тихенько ото пили собі, раз розуму не набрались, так ще й людей дурять, гроші забирають, у карти виграють. Он навіть з сусіднього села тітка Мадлена Олбрайтиха прибігала... Каже, що ж ви робите, харцизяки, хіба ж можна так людей дурити. Їхні хлопці вже з нашими й зустрічатись не хочуть. А ви в нього навчаєтесь, підтакуєте, що таки раз вже Льоня обраний, то в наших умовах треба чекати, поки Вітько Ющенківський підросте, та у студенти подасться.
Слухай краще старих людей, та на вус мотай. Правда, невідомо, чи той вус в тебе виросте, бо для цього треба, щоб у матні яйця теліпались. Ти думаєш, чому в козаків такі великі матні були? Бо в них яйця були як з заліза, то щоб тканина не протиралась. От саме цим і визначалась їхня вдача – могли й бусурману голову відірвати, могли й по пиці п’яниці у шинку дати так, що на все життя запам’ятає. Бо, як тепер по-науковому кажуть, гормональний рівень був нормальний, чоловічий. То й у голові відповідно все на місці було.
А буває, як ото у Ющенківській сім’ї горе – синок наче з виду на хлопця схожий, в штанях ходить, та тільки у матні немає нічого, бо таке вродилося, то й за характером ні риба ні м’ясо. Наче й розумненький, тільки все щось плутається. Кумпанію наче собі назбирав, каже, що гарна кумпанія, тільки вони майже такі самі як і Q-чменківська кумпанія, тільки слабіші, бо під ним всі ходять, у рота заглядають. Та й Вітько, замість з розумом поставити отого, господи прости, студента, на місце, все відговорюється – “він старший, мудріший, він чесний, бо двічі на рік у церкві хреститься, та він мені як батько.”
А не думає про те, що кажуть – який батько - такий син. Отож якби гормональний баланс був нормальний, чоловічий, не плутав би батька з дядьком.
Ой не в того навчаєтесь розуму!!!
Згадай, як тебе мати лупцювала , коли ви з Шутером поцупили батьків лісапет, та гайнули до сусідньої Британівки. Воно, звичайно, і річка їхня, Темза, глибша від Дніпра і у садках груші та яблука більші. Але ж вона тебе лупцювала не за те, що ви лісапета поцупили, а за те, що ви на гульки туди мотнули. А були б розумниками, розпитали б у сусідів, що то в них за дід був, Адамом Смітом звали, що він казав.
Ні, це не той Адам, від якого люди пішли. Дід Адам пізніший був, але ж він не тільки односельців вчив як зробити, щоб і груші і яблука більші росли, він всих бажаючих цьому вчив. Та ще й заповідав рідним – вчіть людей і далі.
А ви де там по селу метлялись, хіба чомусь, крім гульок навчились? Хіба що Шутер тепер у зошитах буває такого накарляє їхньою абеткою, що ледь розбираєш. Та всіх хахлами почав обзивати, не розуміючи того, що такий самий, бо з того ж села. За це його у сусідніх селах не поважати, а, навпаки, зневажати будуть, бо тільки того сусіди поважають, хто своє обістя не обсирає, а навпаки у чистоті та порядку держить.
Ну, що, хлопче, переробив вже домашнє завдання?
Бо заговорився я з тобою, треба збиратись, знаєш, зараз така мода пішла по сусідніх селах подорожувати, та розповідати, який ти гарний. От і я з’їздю, послухаю, хто там і що по сусідніх селах думає. Може яку дещицю розуму привезу, то й вам, маленький, перепаде.
Так, дивись, потроху-потроху наберетеся того розуму, та може ще люди з вас вийдуть.
Так що, якщо мене кілька днів не буде - не сумуйте, вчіться, я приїду, тоді подивимось, чого ви навчились.
2002.02.18 | andriy
Бачте, Ющенко такого не казав, як ви.
Andrij писав(ла):> Ну ось, соціальна стабільність, тобто стабільно існуючі пенсії, зарплати, медичне обслуговання, освіта,
Це Ви вже за нього домислюєте і договорюєте. Він сам такого не казав, завважте.
От за що не можу Ющенка не цінувати - скільки він ото не говорить так розлого та різнобарвно - то так нічого і не скаже чіткого.
Зате кожний симпатик його особи може собі на основі тої балаканини додумати усе, що сам собі забажає. Повна свобода народної творчості, головне - всі підряд з Ющенком згодні, він на всіх догодив і нікому на ногу не наступив по дорозі.
А не-симпатик - навпаки, може з Ющенкової балаканини такого натрактувати... що я Вам тут і демонструю, бо я гм... песимістичний реаліст.
Ну шо ж, за відсутністю іншого месії - буде вже цей - такий, як є.
> > Он маніпулятор абщєствєнним сазнанієм! Он нє тєхнолог, он - паліттєхнолог! нібось расєйський! ющєнкавци - мачі єго! ;)
>
> Га? Це від стресу, чи дійсно зацькували? :)
А я так, я пів-тексту Ющенка критикую, а пів-тексту - захищаю. Як сам Ющенко.
Ну і доки ми тут об Ющенко vs. Тимошенко словами бавимося - почитайте наприклад в передостанньому "ПіКу" (тому що з Скрипкою на обкладинці) інтерв'ю Табачника. Жаль ПіК не дає повного тексту в електронному вигляді, щоб сюди процитувати. "ЗаЄдУ" потихеньку в невіртуальному просторі усіх піарить, аж клоччя летить.
2002.02.18 | технолог
Бачу, що когось з нас шиза косить (-)
2002.02.18 | Максим’як
Re: Так, але це тільки частина інформації, яку Ви сприйняли (-)
2002.02.18 | Максим’як
Re: Це дуже гарний приклад, тому - прошу дуже:
Ви маєте перед собою дві цитати:1. “Біль, яка відчувається в питаннях громадян відносно сьогоднішнього життя та їх майбутнього, близька мені. На жаль, люди недовіряють ні владі, ні її опонентам”
2. “Ми повинні переконати людей, що нова дієва влада поверне їм соціальну стабільність”.
Двічі Ющенко константує, а не робить відкриття, як прозрівший. Тобто, Ліга, звідки ви це скачали, діє за однією із схем описаних Ярославом Підстригачем в статті “Анти-Маніпуляція”. Інформація правдива - висловлювання Ющенка, відповідно оформленні неправдивим супроводом, від цього у Вас склалося враження прозріння Ющенка.
Насправді перша цитата майже його улюблена і її він вже разів з десять публічно розповідав про свій біль до соціальних проблем простих людей.
Друга цитата, очевидно, що є його передвиборна самореклама, якою він натякає, що саме його влада була дієвою.
Суть вчинку “Ліги” полягає в тому, що вона супроджує правдиві цитати Ющенка вставкою, яка повинна продовжити в читача попередні йому нагадування, що Ющенко, ще не є політик, що він може прозріє і ним стане, а може і ні. І так з кожним повідомленням місяцями закладається капелька якогось сумніву, натяку, невпевненості і формується в постійного читача хибне уявлення про Ющенка. Аналогічно робиться і з портретом Тимошенко, як потрібно, чи Медведчука. Залежно від замовлення вони є або добра людина або погана, або недотепа, або слабак, або герой і т.д.
І тут купляються хлопці, яскравий приклад пан Вадим Смогитель – для нього однозначно, що Ющенко - це баба в штанях. Таких людей в Україні є з 10-20 відсотків, яким саме людина слабак не подобається. Отже, тут політтехнологи досягнули максимального успіху. Зрозуміло, що пан Вадим Смогитель живе у Вашінгтонзі і може й бачив якось Ющенка, але думку про Ющенка сформував із таких повідомлень та дописів деяких учасників цих технологій. Його переконати в протилежному неможливо, це вже засіло в його голові твердо – Ющенко слабак! Насправді зовсім не так, Ющенко звичайна типова східноукраїнська душа, як Хмельницький чи Шевченко. Попри те, що гетьман Хмель любив сльозу пустити та добре грав на кобзі та співав, вмів ще шаблею махати і одного разу розбив 300 тисячну польську армію, за дрібніші перемоги не кажу, ще й реформатором був, здійснив адміністративно-територіальну реформу.
2002.02.18 | andriy
Правильно. Хто не за Ющенка, той "маніпулятор".
Максим’як писав(ла):> Ви маєте перед собою дві цитати:
>
> 1. “Біль, яка відчувається в питаннях громадян відносно сьогоднішнього життя та їх майбутнього, близька мені. На жаль, люди недовіряють ні владі, ні її опонентам”
> 2. “Ми повинні переконати людей, що нова дієва влада поверне їм соціальну стабільність”.
Я маю ТРИ цитати: перша - "Избирательный тур по областям прибавил лидеру блока "Наша Украина" Виктору Ющенко опыта как политику, ему стали более понятные проблемы регионов, сообщили Центру "ЛИГА" в пресс-службе блока."
> Двічі Ющенко константує, а не робить відкриття, як прозрівший. Тобто, Ліга, звідки ви це скачали, діє за однією із схем описаних Ярославом Підстригачем в статті “Анти-Маніпуляція”. Інформація правдива - висловлювання Ющенка, відповідно оформленні неправдивим супроводом, від цього у Вас склалося враження прозріння Ющенка.
Зауважу, що коментар Ліги - це цитата зі слів власної прес-служби штабу Ющенка.
> Насправді перша цитата майже його улюблена і її він вже разів з десять публічно розповідав про свій біль до соціальних проблем простих людей.
Ох як я люблю отих "балєзних", які народ бачать раз в чотири роки, при пересадці з мерса в передвиборну електричку.
> Суть вчинку “Ліги” полягає в тому, що вона супроджує правдиві цитати Ющенка вставкою
... skip ...
Ліга практично нічого "свого" не додала. Вони дали одну фразу прес-служби "НУ" і дві фрази цитат власне Ющенка.
Звідки у Вас так багато пафосу супроти того, що Ліга не публікувала?
2002.02.18 | Максим’як
Re: Змішування інформації і аналізу – грубий прийом.
Протиріччя:>Я маю ТРИ цитати:
>Зауважу, що коментар Ліги - це цитата зі слів власної прес-служби штабу Ющенка
Так коментар, а не цитата! Цитата береться в лапки.
"“Змішування інформації і аналізу це – настільки грубий прийом маніпуляцій, що в європейських законах проти нього введені навіть обмежувальні норми. Людині, що приготувалася слухати повідомлення про факти, нелегко захиститися від думки, що вселяється йому паралельно до них” (Я.Підстригач, Анти-Маніпуляція). "
Я це все знав, може не так науково грамотно, задовго до появи цієї статті на Майдані. Хотілося, щоб інші теж серйозно ставилисися до інформації.
Стосовна Вас, пане andriy, то мій допис стосується рівно того, що Ви хотіли дізнатися від мене. Я не знаю за кого Ви і ніколи не відслідковував Вашої позиції, тому Ваше “Хто не за Ющенка той “маніпулятор” мені нічого не каже, чи це Ви про себе, чи про “Лігу”?
Стосовно “Ліги”, то я там ніколи не був, мені достатньо україномовних сторінок, є там українська мова?
2002.02.18 | andriy
Я ж сказав - всі маніпулятори, хто не за Ющенка!
І я, і Ліга, і технолог - геть усі! А Максим’як - архистратиг, що списом вражає маніпулятивного дракона.> Так коментар, а не цитата! Цитата береться в лапки.
Ставимо питання інакше: чим наведений Лігою текст відрізняється від тексту, який фактично був надиктований прес-службою Ющенка?
> Я не знаю за кого Ви і ніколи не відслідковував Вашої позиції,
Я - за себе. Ось політика собі до смаку обираю. Здається, вже визначився, завдяки Вам. Мені несимпатичний політик, який говорить настільки плутано і незрозуміло, "ні вашим ні нашим", що кожний його публічний виступ можна тлумачити на будь-який кшалт. Та ще й оточений прибічниками, які полеміку по суті питання швидко зводять до полювання на відьом.
> Стосовно “Ліги”, то я там ніколи не був, мені достатньо україномовних сторінок, є там українська мова?
Я знаю більш ніж одну мову, тож мені не принципово. Полюйте собі на відьом, полюйте!
2002.02.18 | Максим’як
Re: Справа в тому, що зазомбовані не піддаються жодним...
...переконанням.Необхідна умова – це спочатку звернутися до спеціаліста-психолога, щоб зняв блокади.
2002.02.18 | andriy
Ваші Ланцелотівські комплекси і блокади - самі і звертайтесь.
Нам, маніпуляторам, до архистратигів Ланселотів - значною мірою байдуже, лікуйтесь власним коштом.По суті - що "не так" сказала Ліга зі слів прес-служби Ющенка - Вам сказати певне що нічого.
Тільки на "зомбомбування", "маніпуляцію" та всяке інше полювання на відьм зводите, та ще на бідну українську мову. Ведете себе як типова "дємшиза".
Максим'як, до речі - Ви - рухівець? А якого з трьох рухів?
Прокоментуйте будь ласка заяву Костенка з Удовенком, що вони не пізніше осені (як тільки Ющенко їх до Ради на кінці свого рейтингу внесе) планують на "НУ" і Ющенка наплювати і піти творити нову партію самі для себе з двох Рухів?
2002.02.17 | Предсказамус
Электоральная сексология
Немного о терминах.Как-то не по душе эти "филы" и "фобы" в разговорах о политике. "Сторонники" и "противники" будет точнее. Используя филофобскую терминологию, Вы фактически играете на руку своим оппонентам, у которых аргументы типа: "За что вы не любите Ющенко/Украину/национализм/etc?" среди ключевых. Где начинается любовь, там заканчивается здравый смысл, что их (оппонентов) вполне устраивает.
Теперь по сути. Я бы не пытался спорить с теми, кого ошибочно именуют национал-демократами. Во-первых, они уже проиграли партноменклатуре, лет этак 10 тому назад, когда между "шашечки или ехать" выбрали "шашечки". В результате мы получили внешние атрибуты независимости и полное внутреннее рабство. Рабство это основано не на отсутствии патриотизма, как пытаются нас убедить национал-демократы, а на крмининализации общества. От бабки, торгующей возле метро семечками без патента, и заканчивая всей верхушкой власти, можно сажать любого. И он не спросит "За что?". Спросит: "На сколько?", потому, что ответ на первый вопрос знает сам.
В криминальном обществе правят те, кто может сажать. И чем круче он может сажать, тем больше его власть. С этой точки зрения власть президента абсолютна, т.к. он может посадить любого, а его посадить не может никто. Недоступными для посадки оказываются только 450 избранников, за которых и идет сейчас борьба.
Властям нужны такие избранники, которые не выйдут из повиновения несмотря на 4-летний "оберiг" в виде депутатского мандата. Кто это? Во-первых те, кто и есть власть. Т.е. блок заедистов. Во-вторых те, кому есть что терять помимо личной свободы. Наиболее яркий пример - СДПУ(о). Внутри каждого группы возможны вариации ("прэдательство", нечаянная смелость и т.п.), но погоду они не делают и не сделают.
Кто властям не нужен в парламенте? Им однозначно не нужны те, кому нечего терять (или уже все потеряли, как Тимошенко, или ничего не имели, как Мороз). Даже если бы они кинулись уверять всех в полной своей неопозиционности и лояльности, они не нужны властям, имеющие свободу выбора. Это непозволительно для раба, даже если он временный вольноотпущенник-парламентарий.
Приведенные критерии являются единственными, определяющими мое отношение к людям, идущим в парламент. Первая группа, что с ней ни делай, будет укреплять преступное общество, это ее среда обитания. Вторая - будет с ней бороться, т.к. власть своей открытой ненавистью не оставила выбора. Или победа, или "чемодан, Борисполь, эмиграция". Умышленно не аппелирую к нравственным критериям не потому, что в них не верю, а потому, что жизненные реалии работают вернее, чем идеалы.
Теперь проще перейти к оценке Ющенко и его сторонников на Майдане. Сам по себе Ющенко может быть хорош или плох, но он только один голос в ВР. Посмотрим на команду, идущую с его именем, как флагом, в вольноотпущенники. К какой категории они относятся? Думаю, любой, если не кривить душой, не отнесет "Нашу Украину" во вторую группу. Поэтому сторонники Ющенко на Майдане и ведут себя так неадекватно - они не могут опираться на здравый смысл. Этот заявляет, что все наши беды идут с Востока Украины, если б его не было, был бы рай. Другой просто открыто паясничает, наивно полагая, что за его эскападами не заметно отсутствие аргументов. Третий придумывает деление живущих здесь людей на "хахлов" и "украинцев", обвиняя первых во всех неудачах. Наиболее искренние говорят, что команда Ющенко не подарок, но другой нам не дано. И все дружно уповают на идеалы.
Для "идеалистов" есть простое упражнение. Немедленно бросить все и идти агитировать за Ющенко на площадях, обжаловать в суд действия властей, короче повести недельку-другую активную политическую жизнь. Как только власти это заметят и продемонстритуют свое внимание, запомнить полученные ощущения и понять наконец-то, чего будут бояться "Нашеукраинцы". Если не по отношению к ним, то к близким, к их бизнесу, вообще всему, что им дорого. А некоторые и бояться не будут, они и так согласны на правила игры криминального общества.
"Профессиональных украинцев" сказанное не касается. Им ни в чем не нужно убеждаться, все убеждения сформировались так давно, что уже закаменели и дадут трещину не раньше присоединения Украины к России. Поскольку этого не будет никогда, результаты выборов будут этих ребят неизменно устраивать, а речи Ющенко о "маленьком украинце" вызывать слезы умиления, что и является конечной целью их политической деятельности.
Если коротко резюмировать, то предлагается простой подход. Что во вред преступному обществу, то во благо нам, тем самым "маленьким украинцам". Поэтому я "тимошенкофил", если угодно. И наоборот, защита интересов преступного общества мне во вред и поэтому я "ющенкофоб". Не только из-за своей радикальной гетеросексуальности.
2002.02.17 | Roller
Оппозиция-первая стадия на пути к национализму.
Перекуем орала Ющенко, на мечи Тимошенко.
Юле не хватает 0,5 процента до 4%. Ваш голос может оказаться решающим.
Ющенко и Симоненко и так пройдут.
Поможет Тимошенко, Морозу, Омельченко.
Это я лозунги набросал, на всякий случай.В этой каше все так перепуталось.В жизни все намного проще.
Над Вашими соображениями стоит подумать.
2002.02.17 | Jcnfg
И чем круче он может сажать, тем больше его власть
Так ось за що йде боротьба:В криминальном обществе правят те, кто может сажать.
И чем круче он может сажать, тем больше его власть.
С этой точки зрения власть президента абсолютна, т.к. он может посадить любого, а его посадить не может никто.
Недоступными для посадки оказываются только 450 избранников, за которых и идет сейчас борьба.
2002.02.17 | Предсказамус
Да, борьба идет за 450 мест вольноотпущенников.
А Вы что подумали?За право сажать?
2002.02.17 | технолог
А надо бы и кой-кого сажать (-)
2002.02.17 | Предсказамус
Не надо
Политические проблемы не решаются посадками. Как показывает опыт стран, своевременно разогнавших партноменклатуру по дачам и другим пенсионным вольностям, отстранения номенклатурного криминала от власти вполне достаточно.2002.02.19 | ilia25
Ющенко тоже не по душе наличие "вольноотпущенников"
Из интервью в УП:УП: Як ви ставитеся до питання, яке Верховна Рада нового скликання приречена розглянути. Мова іде про імплементацію референдуму?
Ющенко: Є речі, які для мене самодостатні. Наприклад, я переконаний, що депутатський імунітет протягом чотирьох-шести років зробив погану послугу для демократії в Україні. Він дав мандат на нечесну поведінку певним депутатам – це факт. Я цей інструмент не сприймав і не сприймаю як коректний і моральний.
2002.02.17 | Гура
Не могу пройти мимо :-)
Готов подписаться под каждым Вашим словом.И вообще: Ваши постинги - островки трезвого и незаангажированного анализа нашей мазохистско-дебильной реальности. Я уже молчу про Ваше умение корректно вести дискуссии с придурками и провокаторами.
Снимаю шляпу :-)
2002.02.18 | Рoман ShaRP
БРАВО! ПІДПИСУЮСЯ (-)
2002.02.18 | Roller
Ющенко не «убийца», он просто «таксист», но везет-то он.
Предсказамус писав(ла):> Немного о терминах.
В результате мы получили внешние атрибуты независимости и полное внутреннее рабство. Рабство это основано не на отсутствии патриотизма, как пытаются нас убедить национал-демократы, а на крмининализации общества.
Выход из состояния внутреннего рабства - оппозиция к власти. Оппозиция к власти приводит к выводу о необходимости защите национальных интересов маленьких украинцев - к национализму.
Русские националисты в Украине, хотя пока себя так не называют, как и русские в России, отстаивают интересы своей страны, страны проживания. (Украины).
Они выступают националистами по сути, а не по форме и в этом их отличие от украинских националистов. («отморозки» не продаются).
> В криминальном обществе правят те, кто может сажать. И чем круче он может сажать, тем больше его власть. С этой точки зрения власть президента абсолютна, т.к. он может посадить любого, а его посадить не может никто. Недоступными для посадки оказываются только 450 избранников, за которых и идет сейчас борьба.
> Корме названых 450 я слышал еще о 7 тысяч «недоступных» второго уровня.
> Кроме того, что они обладают правом ненаказуемости, закрепленным не состоявшимся референдумом, им принадлежат все ресурсы Украины. Это уже не воры в законе, это законные хозяева страны, они крадут только право, этого вполне достаточно, и все становится законным.
> Теперь проще перейти к оценке Ющенко и его сторонников на Майдане. Сам по себе Ющенко может быть хорош или плох, но он только один голос в ВР. Посмотрим на команду, идущую с его именем, как флагом, в вольноотпущенники. К какой категории они относятся? Думаю, любой, если не кривить душой, не отнесет "Нашу Украину" во вторую группу.
> Но категорий всего две. Или с ними, или против них. Исключая декоративную десятку на титульном листе «НУ», ниже мы и увидим тех, о которых говорилось выше. «НУ» - это «яровое поколение». Их конструктивизм состоит в том, чтобы окончательно и бесповоротно закрепить свое право на все.
После прихода к власти, они займутся привычным делом.- законодательной поддержкой криминала, его амнистированием.
> Если коротко резюмировать, то предлагается простой подход. Что во вред преступному обществу, то во благо нам, тем самым "маленьким украинцам". Поэтому я "тимошенкофил", если угодно. И наоборот, защита интересов преступного общества мне во вред и поэтому я "ющенкофоб". Не только из-за своей радикальной гетеросексуальности.
> Но, и из соображения здравого смысла, как в магазине. Покупаем лучшее по доступным ценам. Ющенко не «убийца», он просто «таксист», но везет-то он.
Кто-то же должен его остановить?
2002.02.17 | Roller
Объявление. Мозговая отака.Приглашаются желающие.
Уважаемые читатели "Зеркало Недели on the WEB",
c 9 февраля еженедельник приступил к реализации проекта "Украина партийная".
Мы предлагаем нашим читателям детальный рассказ о фаворитах парламентской кампании -2002, включающий:
- справку о партии (блоке);
- анализ предвыборного списка,
- политический и психологический портреты лидера;
- оценку организационных, финансовых и информационных ресурсов;
- информацию о методах ведения предвыборной борьбы и используемых технологиях.
Также сообщаем, что с 1 февраля доступ к архиву газеты осуществляется без регистрации и без авторизации.
Желаем приятного чтения!
http://www.zerkalo-nedeli.com
2002.02.17 | Augusto
Що мене дивує.
Люта до нестями критика Ющенко і абсолютна (може тимчасова?) відсутність будь-якої критики Q-чмістів. Або непропорційна кількість критики Ющенка і чисто символична (Ку-два раза) критика проQ-чмівських сил. Чому б всім людям, що відповідають такому опису просто не перебратися до Лєночки? Там буде все, навіть "пірожок вкусний".2002.02.17 | Предсказамус
О гиперболах и сетевой навигации
Augusto писав(ла):> Люта до нестями критика Ющенко і абсолютна (може тимчасова?) відсутність будь-якої критики Q-чмістів.
Это Вы чтоб страху нагнать? В чем "лютость"? Что видят люди (включая меня), то и говорят. Цензурно, вежливо, без посыланий (к Леночке и т.п.)
> Або непропорційна кількість критики Ющенка і чисто символична (Ку-два раза) критика проQ-чмівських сил.
Критика пропрезиденских блоков и партий имела бы смысл, если бы кто-то питал иллюзии относительно их сущности. Поэтому об этой сущности говорят тогда, когда нужно указать на общеизвестное. Или в ответ на их восхваление. Попробейте чернуть о Кучме что-то типа того, что приходится читать о Ющенко и увидите, критикуют его тут или нет.
> Чому б всім людям, що відповідають такому опису просто не перебратися до Лєночки? Там буде все, навіть "пірожок вкусний".
Вы ошиблись УРЛом. Фан-клуб Ющенко по другому адресу. Ссылку дать?
2002.02.17 | Augusto
Але факт залишається.
>Попробейте чернуть о Кучме что-то типа того, что приходится читать о Ющенко и увидите, критикуют его тут или нет.Критика йде тільки Ющенка. Критики чомусь впевнені, що саме критика Ющенка завдає страшенного удару Q-чмізму? Тепер критикою Q-чмізму повинний зайнятися тільки я, щоб щось перевірити? Так я її не припиняв ніколи і не переключався на критику їнших, а те, що я не фан Ющенка і не цілую на ніч його портрет, я можу повторити ще раз.
2002.02.17 | Предсказамус
Re: Але факт залишається.
Augusto писав(ла):>> Попробейте чернуть о Кучме что-то типа того, что приходится читать о Ющенко и увидите, критикуют его тут или нет.
> Тепер критикою Q-чмізму повинний зайнятися тільки я, щоб щось перевірити?
Вы меня не поняли. Имелось в виду, расскажите, что он надежда нации, что у него команда порядочных людей... Ну, в том же духе, что приходится читать ежедневно о Ющенко, расскажите о Кучме. Тогда и получите критику. А так зачем?
> я не фан Ющенка і не цілую на ніч його портрет, я можу повторити ще раз.
Спасибо, я и так верю ;-)
2002.02.17 | Augusto
А, ось так!
А то я вже злякався, бо чесно, читаю лише критику Ющенка останній час, апологетики дуже мало і вона на додачу ще і провокується друзями Лєночки за сучасним стилем: сам видумав, сам розбив.2002.02.18 | Рoман ShaRP
Аналогічно розписуюся (-)
2002.02.17 | технолог
Re: Що мене дивує.
Augusto писав(ла):> Люта до нестями критика Ющенко і абсолютна (може тимчасова?) відсутність будь-якої критики Q-чмістів. Або непропорційна кількість критики Ющенка і чисто символична (Ку-два раза) критика проQ-чмівських сил. Чому б всім людям, що відповідають такому опису просто не перебратися до Лєночки? Там буде все, навіть "пірожок вкусний".
Неправда ваша, дядьку!
Ось зараз тільки на першій сторінці вісім тем присвячені кучманоїдам. Ця тематика ніколи не випадала з поля зору Майдану.
Врешті-решт, наМайдан з самого початку прийшли ті, кому в будь-яких питаннях не подобається існуючий режим. Інша справа, що кожному болить своє.
А хворобливо сприймати конструктивну критику тієї компанії, яка претендує на зверхництво у баченні майбутнього України - то несерйозно для такого науковця, як Ви.
2002.02.18 | Roller
УКРАЇНА ПАРТІЙНА. ЧАСТИНА ІІ. «НАША УКРАЇНА»
УКРАЇНА ПАРТІЙНА. ЧАСТИНА ІІ. «НАША УКРАЇНА»
Юлія МОСТОВА Сергій РАХМАНІН
«Наша Україна». Спогади і міркування
Блок «Наша Україна» створено в січні 2001 року на базі десяти політичних партій — «Вперед, Україно!» (лідер — Віктор Мусіяка), Конгресу українських націоналістів (Ярослава Стецько), Ліберальної партії України (Володимир Щербань), Молодіжної партії України (Юрій Павленко), Народного руху України (Геннадій Удовенко), Республіканської християнської партії (Микола Поровський), «Реформи і порядок» (Віктор Пинзеник), «Солідарність» (Петро Порошенко), Християнського народного союзу (Володимир Стретович). Партнерами «НУ» виступають ще шість політичних об’єднань — Партія соціального захисту (Микола Чечель), Партія захисників Вітчизни (Юрій Кармазін), «Нова політика» (Олександр Пухкал), Соціал-демократична партія молоді (Роман Черненко), «Нова генерація» (Юрій Мірошниченко) й Український союз праці «Орій» (Володимир Негода) — і 118 громадських організацій.
Чотири політичні організації — НРУ, ПРП, УНР і «Солідарність» одержали статус «блокотворних», що дало їм переваги у процесі формування передвиборного списку.
Найвідоміша з зазначених структур — Народний рух України. Ідея створення НРУ належить групі столичних письменників («хрещеними батьками» Руху тією чи іншою мірою можуть вважатися Олесь Гончар, Юрій Мушкетик, Віктор Терен, Павло Мовчан, Іван Драч, Дмитро Павличко, Борис Олійник, Володимир Яворівський та деякі інші відомі літератори), чию ініціативу підтримала низка неформальних організацій, що з’явилися під час горбачовської «відлиги», — «Товариство Лева», «Товариство української мови», Український культурологічний клуб, студентське об’єднання «Громада», товариство «Меморіал».
Установчий з’їзд НРУ відбувся 8—10 вересня 1989 року в Києві.
«Початковий» Рух (громадсько-політичний рух на підтримку перебудови) був об’єднанням носіїв найрізноманітніших ідеологій — від лібералів-комуністів до ультранаціоналістів. НРУ виявився першим легальним прихистком для представників мало не всіх опозиційних політичних течій. Першим головою НРУ став Іван Драч.
Рух узяв активну участь у виборчій кампанії 1990 року. Представники так званого «Демократичного блоку», сформованого навколо НРУ, здобули переконливу перемогу на місцевих виборах на Львівщині, Івано-Франківщині й Тернопіллі, одержавши більшість практично в усіх обласних, міських і районних радах. Ставленики «Демблоку» «відвоювали» близько чверті місць у Верховній Раді, що дозволило їм сформувати парламентську опозицію — фракцію «Народна Рада», яка об’єднала 125 депутатів.
На другому з’їзді Руху (жовтень 1990 року) рух визначив своєю метою «здобуття державної незалежності України та створення ненасильницькими методами демократичної республіки». Після провалу ГКЧП депутати від Руху взяли найбезпосереднішу участь у підготовці й ухваленні Верховною Радою Акта про державну незалежність України. Того ж дня, 24 серпня 1991 року, координаційна рада Асоціації демократичних рад висунула представника НРУ, главу Львівської обласної ради, відомого дисидента В’ячеслава Чорновола кандидатом у президенти України. За підсумками виборів, що відбулися 1 грудня 1991 року, Чорновіл посів 2-ге місце, набравши 23,27% і поступившись переможцю — Леоніду Кравчуку (38, 32%).
У березні 1992 року на третіх Зборах НРУ В’ячеслав Чорновіл стає співголовою організації (разом з Іваном Драчем і Михайлом Горинем). На тому ж з’їзді Рух відкинув пропозицію Леоніда Кравчука стати політичною опорою нового президента. Опонентом глави держави виступив його недавній конкурент по виборчій кампанії, який заявив: «Я хочу запитати тих людей, які занадто пропагують ідею «Рух — не опозиція, Рух — опора Президента!», чи розуміють вони, що саме ототожнення Руху з такою практикою державного будівництва означатиме виродження Руху та його неминучий спад?» НРУ заявляє про перехід до «вибіркової опозиції», пообіцявши «підтримувати ті кроки президента, які служать зміцненню державності, й опонувати тим, які побудову державності гальмують».
На четвертому з’їзді Руху (грудень 1992 року) НРУ вносить до статуту зміни, що фактично перетворюють організацію з громадсько-політичного руху на політичну партію, і голосує за обрання В’ячеслава Чорновола одноосібним лідером. Того ж року з Руху виходить ряд відомих політиків (Іван Драч, Михайло Горинь, Микола Поровський, Лариса Скорик), які раніше виступали за надання політичної підтримки президентові.
1994 року НРУ (1993 року перереєстрований як політична партія) взяв участь у парламентських виборах. Організація ставила перед собою завдання одержати не менше ста місць у Верховній Раді, проте висуванцям від Руху вдалося вибороти близько трьох десятків мандатів. Крім того, член керівництва НРУ Володимир Черняк поступився Леоніду Косаківському в боротьбі за крісло столичного мера.
Після парламентських виборів Рух приймає рішення про відмову від участі в президентській кампанії, але надає істотну (хоча й неофіційну) підтримку своєму недавньому опонентові Леоніду Кравчуку. Його головного суперника Леоніда Кучму (який став прем’єром за безпосередньої участі НРУ) організація називає головним ворогом української державності.
Після обрання Леоніда Кучми президентом Рух повертається до випробуваної тактики «вибіркової опозиційності», критикуючи главу держави, коли йшлося про локальні тактичні питання, але практично незмінно підтримуючи всі його ініціативи стратегічного характеру.
1998 року Рух досить успішно провів парламентську кампанію і в «пропорційних» перегонах посів друге місце після комуністів, набравши 9,4021% голосів виборців. Цей успіх, підкріплений перемогою кількох «мажоритарників», дозволив НРУ сформувати фракцію з 47 депутатів.
У лютому 1999 року в НРУ стався розкол, що призвів до створення ще одного Руху — Українського народного, на чолі з Юрієм Костенком. 30 депутатів-рухівців вийшли з фракції НРУ й утворили фракцію УНР.
25 березня того ж року в автокатастрофі загинув лідер НРУ В’ячеслав Чорновіл. Згодом слідство визначить причиною його загибелі порушення правил дорожнього руху, допущене водієм КаМАЗа, у який врізався автомобіль голови найбільшої націонал-патріотичної партії. Проте в рухівському середовищі досі живе думка, що смерть Чорновола не була випадковою.
У грудні 1999-го лідери НРУ й УНР — Геннадій Удовенко та Юрій Костенко — беруть участь у президентських виборах і набирають, відповідно, 2,17% і 1,22%. Проте, на думку ряду політологів, обидві партії не розраховували на успіх своїх вождів, реально, але негласно підтримуючи інших кандидатів: УНР — Євгена Марчука, НРУ — Леоніда Кучму.
Обидві рухівські фракції взяли відносно активну участь в «оксамитовій революції». Згодом парламентські осередки НРУ й УНР увійшли в так звану проурядову коаліцію — неформальне об’єднання фракцій, що підтримували Кабінет Ющенка, до складу якого ввійшли двоє висуванців Українського народного руху — Іван Заєць та Іван Драч. Деякі представники обох Рухів брали участь в окремих акціях протесту, проведених під егідою Форуму національного порятунку і руху «Україна без Кучми», проте в цілому партії поводилися досить обережно, а їхні керівники старанно уникали різких рухів та різких оцінок. Виняток становили, мабуть, лише представники київської обласної організації УНР (очолюваної членом ради ФНС Євгеном Жовтяком), що були «завсідниками» антипрезидентських заходів.
Восени 2001 року парламентські представництва УНР і НРУ (разом з осередком ПРП) оголосили про створення позафракційного об’єднання, яке було своєрідною депутатською філією «Нашої України». Наприкінці року лідери двох Рухів домовилися про можливе злиття партій після парламентських виборів-2002. На сьогодні призначено перший (політичний) етап об’єднувального з’їзду двох Рухів, який має відбутися у столичному Будинку вчителя.
Дві рухівські фракції нараховують у своїх лавах 36 народних обранців (22 — в УНР і 14 — в НРУ).
Партію «Реформи і порядок» (ПРП, чи, як її ще називають «РіП») створено в жовтні 1997 року з ініціативи ряду депутатів Верховної Ради, які входили до фракції «Реформи» (Віктора Пинзеника, Сергія Соболєва, Сергія Терьохіна й ін.). ПРП сприймалася спостерігачами як суто передвиборний проект, який, багатьом на подив, ледве не став успішним. Попри дефіцит часу, відведеного на «розкручування», партія трохи не дотягнула до 4-відсоткового бар’єра, заручившись підтримкою понад 800 тисяч виборців (3,1333%) і посівши почесне 10-те місце серед 30 суб’єктів виборчого процесу. Проте четверо висуванців «РіП» — її лідер Віктор Пинзеник, а також Сергій Терьохін, Ігор Осташ та Олександр Жир — стали володарями заповітних мандатів, одержавши перемогу в мажоритарних округах. А вже в грудні 1998 року ПРП зуміла рекрутувати ще десятьох народних обранців, офіційно зареєструвавши парламентську фракцію. Головним союзником «Реформ» усі чотири роки був НРУ — ще 1998-го партії та фракції уклали політичний союз. Вірна «союзницькому обов’язку», «РіП» стала на бік партії Удовенка після розколу єдиного Руху на НРУ й УНР. Відносини між НРУ та ПРП певною мірою ускладнилися після переходу 2001 року з фракції «канонічного руху» до фракції (а згодом — і в партію) «реформаторів» трьох «знакових» політиків — Михайла Косіва, Олени Бондаренко й Тараса Чорновола.
Чинником остаточного примирення двох Рухів і ПРП став Ющенко. «Реформи» та їхній лідер ніколи не приховували своїх симпатій до майбутнього лідера «Нашої України». 1999 року «РіП» звернулася до тодішнього глави правління Нацбанку з пропозицією взяти участь у президентських виборах, яку Віктор Андрійович рішуче відкинув. ПРП, УНР і НРУ були форпостом прем’єра Ющенка в парламенті. «Реформатори» Іван Васюник і Сергій Соболєв входили в найближче оточення глави Кабінету, крім того, посаду міністра закордонних справ у ющенківському уряді обіймав Борис Тарасюк, який уже після відставки (у січні 2001 року) став членом ПРП.
Члени партії, народні депутати Тарас Чорновіл, Володимир Філенко і Тарас Стецьків (що входили в ФНС) були серед головних дійових осіб подій осені 2000-го — весни 2001 року. За безпосередньої участі ПРП було сформовано комітет «За правду», що став однією зі складових опозиційного руху. Проте лідер організації Віктор Пинзеник (так само, як і його колеги Геннадій Удовенко та Юрій Костенко) визнавав за краще дотримуватися нейтралітету, заявивши, що мета ПРП — не боротьба з Кучмою, а збереження Ющенка. У розпал «касетного скандалу», після того як прем’єр був змушений підтримати Президента, глава Партії заявив: «Наші оцінки політичних процесів не завжди збігаються, але ми підтримували і підтримуємо курс реформ, які проводить Ющенко».
ПРП була одним із головних ініціаторів створення передвиборного блоку на чолі з Віктором Ющенком. Наприкінці 2001 року Віктор Пинзеник непрямо підтвердив можливість входження «Реформ і порядку» у гіпотетичну партію, яку, можливо, сформують після виборів і лідером якої має стати екс-прем’єр.
Фракція «Реформ» нараховує 14 осіб. Партія дотримується ліберальної ідеології, сповідує антикомунізм. Її представники жорстко критикують олігархів і стримано — антипрезидентську опозицію. Почасти це пов’язано з тим, що всередині ПРП існує антипрезидентське крило, найяскравішими представниками якого є Стецьків, Чорновіл та Філенко, у яких не помічено благоговіння перед Віктором Ющенком. До чисельнішого, цілком поміркованого й відверто проющенківського крила належать Віктор Пинзеник, Ігор Гринів, Сергій Соболєв, Іван Васюник.
Партію «Солідарність» зареєстровано в Міністерстві юстиції у березні 2001 року. Створено її з прицілом на вибори. Нічим особливим себе не проявила. Лідер організації — Петро Порошенко. У парламентській фракції «Солідарності» (ним же очолюваній) нараховується 20 депутатів. Донедавна у неї входив і Олександр Ржавський, лідер партії «Єдина родина». З ініціативи Порошенка, ця партія та блок «Наша Україна» підписали угоду про політичне партнерство на період виборчої кампанії. Проте після скандалу, пов’язаного з «несанкціонованою» реєстрацією Ржавським блоку «За Ющенка», главу «ЄР» виключили з лав «Солідарності», а блок припинив усі контакти з партією.
Петро Порошенко — глава передвиборного штабу «НУ». Проте надійні джерела стверджують, що головним «орговиком» «наших» насправді є Роман Безсмертний (представник Президента у ВР, який нещодавно змінив фракцію НДП на парламентський партосередок ПРП). Та якщо Роман Петрович, — по суті, генеральний менеджер політичного проекту імені Ющенка, то Петро Олексійович — виконує функції головного «комунікатора» і є важливим елементом внутрішнього і зовнішнього переговорного процесу. Тобто Порошенку відведена роль, із якою Безсмертний явно не впорався б, хоча б через упереджене ставлення до нього з боку націонал-демократів, яких у списку «НУ» аж забагато. До речі, зв’язки із Банковою та іншими пропрезидентськими структурами — одне з основних завдань Порошенка.
У зв’язку з переобтяженістю «нашими» справами, Порошенко фактично відійшов від керівництва бізнесом, переклавши всі свої підприємницькі турботи на плечі батька — Олексія Порошенка, «вшанованого» непрохідним 141-м місцем у списку «Нашої України».
Першим номером передвиборного списку і безперечним лідером «Нашої України» є Віктор Ющенко. Уродженець Сумської області, випускник Тернопільського фінансово-економічного інституту, з 1993-го по 1997 рік очолював банк «Україна», з 1997-го по 2001 р. — Національний банк. У січні 2001-го Верховна Рада дала згоду на призначення Віктора Ющенка прем’єр-міністром (296 голосів «за»). Новий глава Кабінету (якого його опоненти називали прямим ставлеником Заходу, і передусім США) отримав незвично велику свободу під час формування уряду, проте так і не зміг сформувати справжньої команди однодумців.
І все ж його Кабінет досяг відчутних успіхів. Уперше в історії України було зафіксовано реальне зростання валового національного продукту у більшості сфер економіки. Відповідно до офіційних даних, 2000 року уряд додатково виплатив населенню 18 млрд. гривень, лише за перший квартал 2001-го реальні доходи громадян зросли на 8,6%, а реальна зарплата — на 13,1%. Проте чи не з моменту призначення над Ющенком висів дамоклів меч відставки. Його вперте небажання співпрацювати з керівниками найвпливовіших фінансово-політичних угруповань призводило до перманентних атак на нього та його уряд із боку олігархів, які контролювали значну частину Верховної Ради. Ворожість до глави Кабінету регулярно демонстрував і Президент, вбачаючи (можливо, безпідставно) у прем’єрі дедалі міцнішого політичного противника.
Потенційно коротке життя прем’єра Ющенка подовжив «касетний скандал», що викликав найсерйознішу у новітній історії України політичну кризу. Під час протистояння влади й опозиції керівникові уряду досить довго вдавалося дотримуватися нейтральної позиції. Однак 13 лютого 2001 року (гадають, під тиском Леоніда Кучми) Ющенко підписав так званий «Лист трьох» — звернення Президента, голови Верховної Ради та прем’єр-міністра до українського народу, в якому учасникам масових антипрезидентських акцій оголошували анафему — у тексті проводилися паралелі між вітчизняним опозиційним рухом і фашизмом.
Як свідчать деякі джерела, уже 16 лютого, під час закритої зустрічі з представниками парламентської фракції ПРП, він сказав, що шкодує з приводу свого вчинку. Пізніше, після відставки з посади прем’єра, Віктор Андрійович зробив низку заяв, які можна було розцінити як незграбне вибачення перед опозицією (чимало представників якої вбачали в Ющенку її потенційного вождя).
Попри те, що керівник уряду позначив своє ставлення до «касетного скандалу», його стосунки з главою держави ставали дедалі напруженішими. А нападки на Кабінет Ющенка з боку пропрезидентських кіл у парламенті (і насамперед фракції СДПУ(о)) — дедалі настирливішими й агресивнішими. Через три дні після того, як прем’єр поставив свій автограф під «Листом трьох», глава держави у відповідь на запитання про можливу відставку голови центрального органу недбало кинув: «Я ніколи не заїкався про це й не маю наміру порушувати це питання. Він ще молодий. Нехай вколює...» Тональність висловлювання та його підтекст давали привід припустити, що уряд Ющенка приречений, проте Президент не має наміру поспішати з винесенням «вироку» і не хоче виконувати його власноруч. Аналіз внутрішньополітичної ситуації дозволяв зробити висновок: «могильником» прем’єра має стати парламент, і «ховатимуть» його лише після того, як припиняться масові акції протесту. Леонід Кучма явно не бажав «дарувати» опозиції готового вождя. Багато джерел висловлювали припущення, що Президент підозрював Ющенка у причетності до організації «касетного скандалу». Непрямим підтвердженням цієї версії можуть послужити недавні висловлювання глави держави. У грудні 2001 року, виступаючи перед представниками регіональних ЗМІ й розмірковуючи про можливих замовників «тейпгейту», він заявив: «Як кажуть, задачка для четвертого класу. Скажіть, будь ласка, якби в Президента не витримали нерви й він подав би у відставку?(...) Виконуючим обов’язки ставав би хто? Ющенко, прем’єр-міністр. І за того ресурсу, так би мовити, за тієї ситуації — дострокові вибори. Ясна річ, хто їх виграв би...»
Припущення справдилися. Через два місяці, коли Президент остаточно повернув контроль над внутрішньополітичною ситуацією, Верховна Рада розпочала процедуру вигнання Ющенка з влади. 17 квітня 2001 року (вперше в історії України) прем’єр відзвітував перед Верховною Радою за виконання урядової програми.
Перед приходом Ющенка до сесійного залу представники пропрем’єрських фракцій (УНР, НРУ і «Реформ») спорудили біля трибуни своєрідну барикаду з коробок із підписними листами на підтримку глави Кабміну. За словами представників партії «Реформи і порядок», всього було зібрано понад три з половиною мільйони підписів.
За офіційними даними, 7 парламентських комітетів із 13 поставили КМ «незадовільно» за виконання урядової програми, ще 7 вагалися визначити свою позицію і стільки ж виявилися лише задоволеними роботою Кабінету. 252 голосами «за» Верховна Рада внесла до порядку денного питання про відповідальність Кабміну.
Через дев’ять днів 263 народні обранці віддали свої голоси за постанову №72-35, у якій пропонувалося висловити недовіру Кабінету міністрів. На підтримку уряду Ющенка виступили фракції НРУ, УНР, «Реформи-конгрес», «Батьківщина» і «Солідарність». Перші чотири фракції одразу після голосування заявили про перехід в опозицію до «комуно-олігархічного режиму». У прощальному слові Віктор Андрійович (ставши першим прем’єром, якого парламент відправив на «відпочинок») заявив: «Я не йду з політики. Я йду, щоб повернутися».
На мітингу на підтримку Ющенка, організованому опозицією біля стін Верховної Ради (він зібрав, за даними правоохоронних органів, від 7 до 10 тисяч людей), екс-глава Кабінету підтвердив свій намір залишитися в політиці.
Вже наступного дня Ющенко провів консультації з лідерами «Батьківщини», ПРП, КУН, НРУ, «Собору», УНР. По закінченні розмови депутат Ігор Юхновський оголосив, що досягнуто домовленості про створення блоку партій, «здатного перерости в нову конструктивну партію, яка піде на вибори і зможе сформувати фракцію». Колишній прем’єр був обережнішим: «В Україні буде сформовано нову демократичну силу...» Обмовившись при цьому, що «головною ідеєю будь-якого демократичного процесу не може бути заперечення когось або чогось». Після цього висловлювання багато хто резонно поставив під сумнів можливість укладання передвиборного союзу не лише між Ющенком та Морозом, а й між Ющенком і Тимошенко.
15 липня, після повернення з Польщі (де він зустрічався з президентом республіки Квасьнєвським), некоронований лідер націонал-демократів висловився більш точно. Під час сходження на Говерлу (куди Ющенко вирушив на чолі групи політиків і журналістів) він заявив про готовність сформувати й очолити блок «Наша Україна». Віктор Андрійович не став вдаватися до переліку учасників, однак запевнив журналістів, що «навколо блоку об’єднається левова частка демократичного спектра». І знову позначив своє небажання об’єднуватися з непримиренними противниками влади: «Опозиція — це заперечення, а майбутнє за позитивною програмою. Якщо новий блок збирається претендувати на 15—20%, то за це не варто і братися...» Ці висловлювання давали уявлення про амбіції лідера блоку, але аж ніяк не про список можливих кандидатів у «наші».
Наступного дня Ющенко оголосив про готовність кількох десятків партій і громадських організацій «записатися» до лав «НУ» і пообіцяв назвати всіх поіменно в середині серпня. Однак у серпні лідер блоку відклав час презентації свого об’єднання на вересень. Офіційне представлення «широкої коаліції демократичних сил», про яку невтомно твердив Віктор Андрійович, відбулося лише в жовтні. Після парафування відповідної політичної угоди, до блоку офіційно долучилися Ліберальна партія, Народний рух України, «Реформи і порядок», Селянсько-демократична партія, «Солідарність», Український народний рух і Християнсько-народний союз. Згодом «селяни-демократи» блок залишили, а поповнили його «Вперед, Україно!», Конгрес українських націоналістів, Молодіжна партія і Республіканська християнська партія. Переговори з Аграрною партією та Партією регіонів (які, за деякою інформацією, проводив Ющенко) закінчилися невдачею, судячи з усього, після втручання Президента. У свою чергу, сам вождь «НУ» відкинув пропозиції Анатолія Матвієнка, а потім і Юлії Тимошенко про створення єдиного демократичного блоку, обов’язковою складовою якого стали б опозиційні сили. Вождь «Батьківщини» у вересні звернулася з відкритим листом до лідера «НУ», у якому закликала до об’єднання блоків Ющенка, Тимошенко і Мороза.
Нещодавно Віктор Андрійович підтвердив своє небажання співпрацювати з опозицією. Він вкотре заявив, що блок, в основі якого лежить творча ідея, не може мати за союзників політичні сили, які будують свою ідеологію на запереченні. Однією з причин, з якої Ющенко намагається відхрещуватися від будь-яких контактів з опозицією (і насамперед із Тимошенко), можна вважати небажання ускладнювати і без того непрості стосунки з главою держави. Віктор Андрійович неодноразово заявляв, що поважає Кучму як батька, а під час недавнього вояжу до США не відмовився виконати функції «президентського листоноші». Крім того, лідер «НУ» не соромився публічно визнавати, що обговорює свої політичні плани з гарантом. Втім, як стверджують поінформовані джерела, останнім часом колишній прем’єр бачиться з нинішнім Президентом дедалі рідше...
Днями Ющенко повідомив, що за союзників «НУ» на виборах схильний розглядати лише українських виборців. У такий спосіб Віктор Андрійович частково дезавуював свою колишню (досить необачну) заяву про готовність «наших» у майбутньому сформувати парламентську коаліцію з іншими політичними блоками, зокрема і з блоком «За єдину Україну!» Легковажністю першого номера «НУ» останні моментально скористалися. Представники блоку, очолюваного Володимиром Литвином, стали активно експлуатувати тезу про «партнерство» з «нашими» у тих регіонах, де рейтинг Ющенка особливо високий.
Тим часом взаємини між блоками залишаються досить прохолодними, хоча до початку «військових дій» поки що не дійшло. Особливу стурбованість Ющенка (наскільки можна судити) викликає інформація про сепаратні переговори, які ведуть «заєдисти» з мажоритарниками, висунутими за підтримки «НУ». У кожному разі, можна з великою часткою впевненості припустити, що «Наша Україна» посилено намагатиметься максимально уникати політичних конфліктів із блоками Володимира Литвина, Юлії Тимошенко та Олександра Мороза. До числа головних опонентів «наших», поза всяким сумнівом, належать об’єднані соціал-демократи і блок «Народний рух України» (під проводом Богдана Бойка, лідера ще одного уламку НРУ — «Руху за єдність», зареєстрованого у вересні 2000 року), які не особливо стримують себе у виборі засобів боротьби з Ющенком.
Лідер блоку
Віктор Ющенко любить: бджіл, людей, ікони, лестощі, давню козацьку зброю, волинську вишивку, трипільську культуру, незрозумілі терміни, будинки з натурального дерева, здорову народну кухню, устриць, цілуватися. І ще він любить малювати олією картини, розводити курей, індиків і овець, гончарну й ковальську справи, співати українські пісні, паритися в лазні, складно висловлюватися.
Віктор Ющенко не любить: снігурку, рано вставати, пізно йти з роботи, Медведчука, поступатися в суперечці рівним, приймати остаточні рішення, крайності, критику, модерн, українофобів, русофілів, пияцтво, радянські свята.
Перелік смаків і пристрастей Віктора Ющенка не дає вичерпної відповіді на запитання: ким же є символ, прапор, логотип і програма блоку «Наша Україна»? Феномен його рейтингу намагалися вивчати багато дружніх і ворожих соціологів, психологи, аналітики та спецслужби. Чи відкрився їм його філолофсько-електоральний камінь? Навряд чи. Інакше вбивство рейтингу вже давно сталося б в усіх на очах. Але якщо не в усіх, то в тих, хто дивиться, приміром, «Інтер», «ТЕТ» і «1+1», — точно. Адже намагалися. І намагатимуться.
— Він розорив банк «Україна», — кажуть вороги.
— Та він давно там не працював, — кажуть прибічники.
— Він поцупив гроші МВФ із Нацбанку. Ось схема.
— Сам ти трансферт.
— Йому була вигідна смерть Гетьмана.
— Чому не Індіри Ганді?
— У нього дружина американка і шпигунка ЦРУ.
— Таж женився, сюди привіз, дітей завів. Фільм «Цирк» бачили? Ото ж-то й воно.
— А де ж його реформи розхвалені?
— А він пенсії та зарплати виплатив.
— Він нерішучий.
— Він зважений.
— На нього Омельченко, як на пацана, кричить.
— Ні, це він з Омельченком, як із хвореньким, розмовляє.
Уже багато часу Ющенка переслідують такі переважно маячні звинувачення, майже завжди населенням бездумно ігноровані. Люди втомилися нікому не вірити. Більшість точно знає, яких вождів вона не хоче, і тому прив’язується до тих, кого вважає білою вороною. Віктору Ющенку довіряє півкраїни: 23,6% абсолютної підтримки, 35,8% населення підтримує його окремі дії. Для порівняння: Президент України має 7,8% абсолютної довіри, прем’єр-міністр Анатолій Кінах — 13,2%, лідер комуністів — 13,8%.
Комусь Ющенко сподобався з естетичного погляду, когось підкупила манера висловлюватися незрозуміло, але дуже спокійно, а отже впевнено. Багато хто небезпідставно вважає Віктора Андрійовича першопрохідником у сфері пріоритетності державних інтересів. Він справді був тим рідкісним, щоб не сказати — єдиним прем’єром, який прийшов вирішувати не особисті й не кланові економічні проблеми. Під час прем’єрства він практично нікому з бізнесменів не допоміг, але й ні на кого не «наїхав» заради власної вигоди. Можливо, тому їх зараз так багато в його списку?
Не виключено, що на підсвідомому рівні люди відчувають його фартовість. До виходу на політичну сцену Ющенка єдиною людиною, чиєю «домашньою твариною» був Фарт, вважався Президент Леонід Кучма. Але доля виявилася прихильною і до Ющенка. Передусім йому поталанило з учителем і лоцманом — Вадимом Гетьманом. Потім і збіг щасливих обставин допоміг Віктору Андрійовичу як главі Нацбанку утримати гривню. Безпрецедентне зростання цін на експортовану Україною продукцію, насамперед металургійну, допомогло Ющенку продемонструвати зростання ВВП під час його прем’єрства. Він ніколи в житті не ходив на баскетбольні матчі, і варто йому було вперше відвідати матч Україна—Литва, як наша збірна вперше виграла в такого незламного суперника.
Прибічники Ющенка вважають його не таким, як решта політиків. Вони відчувають, як Віктор Андрійович щиро переживає за країну, і це відчуття, доповнене довірою до свого, дає стійкий сплав рейтингу. Реформи, схеми, альянси — усе це політико-економічне господарство більшість прибічників не аналізує, бо встановлення контакту за системою «свій–чужий» включає емоції і притлумлює критичний аналіз: Ющенко — чесний, моральний, стабільний, гнаний, душевний. Він наш.
Для багатьох Віктор Ющенко — духовний лідер нації. Український Гавел. І не треба істерик: яка держава, такий і Гавел. Це там — оксамитова революція, а в нас — заміна секретаря ЦК КПУ на президента. Це в них — НАТО і Євросоюз, а в нас — СНД. Це в них успіх Мілоша Формана в Голлівуді, а в нас нібито фільми — «Роксолана», «Мазепа». Це в них — спроба тиску влади на державний телеканал — привід для багатотисячних і багатоденних мітингів. А в нас після вбивства журналіста мільйони співгромадян тупцюють (під розпис) із плакатами «За Конституцію і Президента». Це в них «Хартія-77», а в нас — Заява трьох.
Своїм конформізмом під час «касетного скандалу» Віктор Ющенко врятував Президента, і цього йому не вибачить опозиція.
Віктор Андрійович не змінив радикальним чином свого оточення. Усупереч порадам американських, російських і польських експертів, він об’єднав навколо себе надто багатьох невдах націонал-демократів, які довели протягом десяти років свою нездатність підкорити вершини бізнесу і влади. Принцип формування його блоку — це принцип висловлювання подяки. Під парасольку свого рейтингу він узяв усіх, хто підтримав його під час квітневої кризи 2001 року. «Як, ви не поставите в десятку Лілю Григорович, яка готова була, облившись бензином, віддати своє життя за вас!?» Григорович у десятці.
Ющенко абсолютно впевнений у тому, що майбутнє України — в Європі. Він добре обізнаний із тамтешніми правилами гри і приймає їх. По-перше — в економічній сфері, по-друге — в демократичній, по-третє — в політичній. Йому огидна будь-яка кухня, в якій варяться інтереси, його справді стомлюють подвійні стандарти, властиві кожному політикові. У нього немає європейського смаку, але він абсолютно природний і органічний в етнічній українській естетиці.
Він консервативний, але піддається навчанню. Принаймні так вважає дещиця тих, хто з ним поруч, просунуті, самостійні люди, які відбулися, які представляють нове покоління. Він буває безмежно впертий, авторитарний, але при цьому буває й сентиментально поступливий. У тому, що вважає принциповим, незалежно — політика це, економіка чи сфери міжособистісного спілкування, не поступиться ні на йоту. У кадровій системі блоку в нього немає фаворитів. Він не дуже злопам’ятний, але є речі, яких він не вибачить ніколи, приміром, образу на адресу його родини.
Протягом останніх двох років політики й журналісти двічі вигадували Ющенка. Перший міф виткав образ непохитного опозиціонера. Після його руйнації виникла хвиля розчарувань, що породила протилежний образ — безхребетного «сина Президента». Який Ющенко насправді, не знає ніхто. На що він здатний за максимумом — також. Тому в кожного в Україні Ющенко свій. Саме за свого Ющенка голосуватимуть 31 березня, саме проти свого Ющенка того самого дня віддадуть голоси решта.
Список блоку «Наша Україна»
Відповідно до попередніх розрахунків самих «наших», блок повинен бути першим у «пропорційній» гонці й вибороти «Гран-прі» у вигляді 60—65 мандатів.
Крім того, «Наша Україна» висунула своїх кандидатів у більшості мажоритарних округів. «Одномандатників», висунутих блоком або ним (гласно чи негласно) підтримуваних, можна розділити на три умовні групи. До першої належать приблизно чотири з половиною десятки здобувачів депутатського звання, котрі мають реальні шанси на перемогу. Приблизно третина їх висловила готовність обійтися власними силами, тож витрачати на них ресурси (особливо фінансові) блоку не доведеться, «НУ» надаватиме їм лише політичну і (в разі потреби) організаційну підтримку. «Заощаджені» в такий спосіб кошти підуть на підтримку решти депутатів-«фаворитів», котрі мають сильних конкурентів в особі представників інших суб’єктів виборчого процесу, передусім блоку «За єдину Україну!», СДПУ(о) й Компартії.
Слово «заощаджені» в попередньому реченні взято в лапки не випадково: за наявною в «ДТ» інформацією, «наші» мають більш ніж істотні фінансові резерви. Правда, за даними, одержаними з тих самих джерел, кошти блок не завжди використовує раціонально. Є підстави гадати, що взаємодія між партіями, які входять у блок, а також координація роботи центрального й регіональних виборчих штабів перебувають не на належному рівні. Спроби систематизувати роботу робилися не раз, але успіхом увінчалися лише частково.
Проте в «НУ», взагалі-то небезпідставно, сподіваються, що з 33—35 «мажоритарників» (яких ми для простоти назвемо «кандидатами першої категорії») як мінімум 10—15 зможуть стати володарями мандатів.
Друга, численніша група (близько 150 осіб) складається з так званих «кандидатів другої категорії». Це ті, чиї шанси на перемогу розцінюються як гірші. Рівень і форма підтримки блоком кожного з них залежатиме від того, наскільки ці шанси зростатимуть (зменшуватимуться) у процесі виборчої боротьби. Керівництво блоку розраховує, що ця група в змозі поповнити електоральний врожай «НУ» на 15—30 мандатів. Але головним завданням «кандидатів другої категорії», безумовно, є агітація за блок. Реклама «наших», навіть з вуст явно непрохідного кандидата, не може бути зайвою.
І, нарешті, третя група, членів якої ми позначимо як «попутників». До неї входять 10—13 осіб, що формально жодним чином до «НУ» непричетні. Як правило, йдеться про відомих, самодостатніх і фінансово заможних політиків, які висунулися самостійно або їх висунули інші суб’єкти виборчого процесу. Серед «попутників» є люди, котрі належать до щирих «симпатиків» Ющенка, але мають причини не афішувати своїх політичних уподобань. І є такі, яких «НУ» якщо й не підтримуватиме, то принаймні не заважатиме їм перемогти. Основою такого партнерства майже напевне служать приватні домовленості між Ющенком та цими кандидатами, укладені з найрізноманітніших причин. Імена цих людей у штабі «НУ», цілком зрозуміло, не розголошують.
Кожен із «попутників» може розглядатися як потенційний переможець виборчих перегонів. Утім, ця обставина навряд чи здатна серйозно потішити Ющенка та його соратників. Оскільки не виключено, що жоден із них так і не поповнить фракцію «НУ» у Верховній Раді нового скликання. Хоча б тому, що (за наявною інформацією) проти цих політиків не виставили своїх висуванців не тільки «наші», а й «заєдисти»...
Про шанси деяких «мажоритарників», що подалися на вибори під прапорами «Нашої України», ми розповімо трохи згодом. А поки що зосередимося на передвиборному списку, передусім на тій його частині, яку заведено називати політичною. Ще восени багато хто припускав, що «верхівка» реєстру «НУ» виявиться не «партійною», а «презентаційною» і буде сформована особисто Ющенком. Здається, Віктор Андрійович справді збирався наситити прохідну частину списку людьми, котрі не входять ні в УНР, ні в НРУ, ні в ПРП, але яким особисто довіряє вождь. Проте зрештою перший номер блоку пішов назустріч побажанням лідерів організацій, які стали партійною основою блоку.
Характерний штрих: у першій десятці немає жодного політика, якого можна було б назвати «людиною Ющенка». З натяжкою таким можна вважати хіба що Миколу Жулинського. Навіть у двадцятці, по суті, тільки один громадянин, «вставлений» туди особисто рульовим «наших», та й той на «його людину» ніяк не тягне. Йдеться про Дмитра Сандлера, на обставинах потрапляння якого в список ми зупинимося нижче. Крім того, на 13-му місці влаштувався Роман Безсмертний, але й він такою високою позицією не цілком зобов’язаний Віктору Андрійовичу. У робочому варіанті списку (складеному не без участі Романа Петровича) головний «штабіст» «НУ» власноручно визначив собі місце чи то в шостому, чи то в сьомому десятку. Ющенко (який, до речі, свого часу збирався «виперти» Безсмертного на «мажоритарку») не заперечував. І це викликало подив ряду близьких до лідера «наших», які присоромили главу блоку: не годиться, мовляв, настільки важливу для блоку людину посилати на «висілки списку». Ющенко знову не заперечував. Цікаво, що за Безсмертного заступилися, зокрема, й ті, хто не має до нього особливих симпатій. Взагалі-то Роман Петрович має підстави претендувати на звання загального нелюбимця. І річ не так у його формальній близькості до Президента. Просто ніхто з «наших» не забув ні тієї несамовитості, з якою представник глави держави в парламенті захищав Леоніда Кучму під час «касетного скандалу», ні тієї незграбності, з якою він це робив. Крім того, далеко не всі в блоці поділяють ідею Безсмертного сформувати політичну силу, «вільну» від лівих, олігархів та опозиціонерів. Тим паче що багато хто з «наших» вважає себе противником існуючого режиму, а 13-й номер списку сприймають саме як елемент цього самого режиму. Аж ніяк не сприяють нормальним відносинам між Романом та іншими впливовими представниками блоку властиві йому безапеляційність, знервованість і некомунікабельність.
Проте слід зазначити, що Безсмертний справді дуже важлива деталь політичного механізму, йменованого «Нашою Україною». Саме йому належить технологія розподілу квот, з допомогою якої Ющенко більш-менш безболісно вирішив більше ніж складне завдання складання списку. Крім того, головний менеджер «НУ» разом з Ігорем Гринівом звалив на себе неабияку частину передвиборної оргроботи.
Причини, з яких Ющенко віддав на відкуп «блокотворним» партіям значну частину списку, взагалі-то очевидні. Він не хотів внутрішнього розколу і вважав себе зобов’язаним НРУ, УНР та ПРП за ту підтримку, яку вони сумлінно надавали йому за часів прем’єрства. Є підстави вважати, що Віктор Андрійович сприймає ці три партії (і передусім Рухи) як хрест, який він приречений нести. Безумовно, націонал-патріотичні організації виконують велику роботу з популяризації Ющенка на заході країни. Але, по-перше, популярність Віктора Андрійовича в цих регіонах напевне була б високою і без цього, а по-друге, він воліє бачити себе загальнонаціональним лідером, а не лідером Галичини та Волині. Тому лідер блоку, наскільки відомо, вважає, що нову політичну силу він зміг би побудувати й без допомоги націонал-демократичних організацій, що значною мірою втратили свою впливовість. Але представники зазначених структур так не думають, і ця суперечність може створити певні проблеми для Віктора Андрійовича та його майбутньої фракції. Крім того, Ющенко не виключає, що після виборів представники УНР і НРУ, пройшовши за списком «НУ», можуть утворити власні парламентські відділення. Або (якщо об’єднання Рухів усе-таки відбудеться) сформувати єдину рухівську фракцію. Більшість журналістів та політологів переконані, що Рухи об’єднуються «під Ющенка». Проте аж ніяк не факт, що це збігається з планами керівництва УНР та НРУ. І що цього хоче сам Ющенко...
На перших сорока позиціях у списку (тобто в майже гарантовано «прохідній частині) — 26 політиків, яких ми можемо вважати партійними висуванцями. Сім місць одержав НРУ, два з них — у десятці: Геннадій Удовенко (№3) і Лілія Григорович (№6). Ще п’ять місць перепало УНР. У десятці троє: Юрій Костенко (№4), Олександр Слободян (№7) та Іван Заєць (№8). Чотири ключові позиції в представників ПРП (при цьому Віктор Пинзеник займає 5-ту позицію, а Борис Тарасюк — 9-ту).
За квотою «Солідарності» у «верхівку» списку (наскільки можна судити), потрапило ще п’ятеро. Члени партії Володимир Плютинський і Володимир Макеєнко влаштувалися, відповідно, на 14-й і 21-й «сходинках». (До речі, обидва більше відомі не як політики, а як підприємці. Двічі Герой Соцпраці Плютинський — один із «монстрів» аграрного бізнесу, Макеєнко — у недавньому минулому керував «Укргазпромбанком»). Двоє гіпотетичних «протеже» Петра Порошенка є членами його фракції. Йдеться про відомого профспілкового боса Олександра Стояна (№2) і Юрія Кармазіна (№17), який очолює Партію захисників Батьківщини — політичного союзника «Нашої України». І, нарешті, №34 Євген Зимін — заступник гендиректора порошенківського концерну «Укрпромінвест».
Один із лідерів Ліберальної партії Микола Жулинський — на 10-й позиції, глава КУН Ярослава Стецько — на 11-й, лідер «Вперед, Україно!» Віктор Мусіяка — на
22-й, керівник ХНС Володимир Стретович — на 32-й, «вождь» Молодіжної партії Юрій Павленко — на 40-й.
Ще десять місць «окупували» представники бізнесу. І, нарешті, ще троє належать до найближчого оточення лідера блоку: уже згаданий нами Роман Безсмертний (№13), екс-віце-прем’єр в уряді Ющенка Юрій Єхануров (№26) і колишній глава апарату прем’єра Олег Рибачук (№29). З певною натяжкою до цієї ж категорії можна зарахувати «партійця» Миколу Жулинського та «бізнесмена» Євгена Червоненка. Водночас цілий ряд осіб, які працювали в команді прем’єра Ющенка й мали його довіру, одержали місця менш привабливі. Так, приміром, Іван Васюник виявився лише 43-м, Віра Ульянченко — 80-ю, Микола Сидоренко — 82-м.
Не зайве буде також зазначити, що близько 90 «мажоритарників», висунутих від «НУ», є ставлениками НРУ та УНР. Тож «партійний перекіс» очевидний. Тим часом далеко не всі представники обох Рухів — беззастережні прибічники. Так, серед семи висуванців НРУ, що займають місця в «прохідній частині», тільки одного (точніше одну) — Лілію Григорович можна вважати щирою шанувальницею Ющенка. Формальний лідер Геннадій Удовенко ставиться до Віктора Андрійовича з повагою, але не більше. Геннадій Йосипович, за словами його опонентів, має репутацію людини, яка вміє виконувати накази. Особливо коли ці накази надходять із Банкової. Реальні вожді «канонічного» Руху — Лесь Танюк (№12), Юрій Ключковський (№19) і (особливо) В’ячеслав Коваль (№15) ставляться до «керманича» «НУ», м’яко кажучи, прохолодно.
В УНР «проющенківськи» налаштованих більше — на Івана Драча (№31), Олександра Слободяна (№7), Івана Зайця (№8), В’ячеслава Кириленка (№20) Ющенко має підстави покладатися. Та і Юрій Костенко набагато ближчий до Ющенка, ніж Геннадій Удовенко. Але невідомо, чи буде «проющенківськи» налаштованим об’єднаний Рух, що вже зробив перший крок до злиття.
Набагато ближча до Ющенка ПРП, значна частина представників якої (Пинзеник, Соболєв, Гринів, Васюник) — його відверті прихильники. Правда, є певні підстави гадати, що ряд значних партійців затаїв образу на Віктора Андрійовича за те, що представників ПРП (із їхньої точки зору) обділено «смачними» місцями в списку і що висуванці УНР, НРУ та «Солідарності» при складанні реєстру одержали вигідніші позиції.
У Ющенка, безумовно, є причини бути впевненим у надійності «Солідарності», «керованої його кумом Порошенком». Проте в команді Петра Олексійовича помітну роль відіграють підприємці, а бізнес — річ жорстока і часто змушує змінювати політичні уподобання. Приміром, той-таки Макеєнко нещодавно був членом політради Соцпартії, а Плютинський — «списковиком» лазаренківської «Громади»...
Ще заплутаніша ситуація з «мажоритарниками». Про «попутників» ми вже сказали. Та навряд чи є підстави вважати «твердими ющенківцями» висунутих безпосередньо «НУ» Леоніда Черновецького, Володимира Арабаджи або Віктора Балогу. Маленький штришок: за наявною в «ДТ» інформацією, на підтримку «наших» на виборах розраховуватимуть і Олег Тягнибок (нині безпартійний, а зовсім недавно один із лідерів ультранаціоналістичної СНПУ), і великий «борець із бандерівцями», поборник прав російськомовного населення Володимир Алексєєв.
Вади «широкої коаліції», про яку так довго говорив Віктор Андрійович...
Існує ще одна проблема: у ряді мажоритарних округів з’явилися самовисуванці від обох Рухів, які виступили опонентами офіційним ставленикам «НУ». Керівництво блоку висунуло ультиматум: або самовисуванці знімаються, або Рухи зобов’язані розглянути питання про перебування «розкольників» у партіях.
Бізнес-ресурс блоку
Послів бізнесу в списку блоку Ющенка представлено досить широко. У тих, хто уявляв Віктора Андрійовича безтілесним, святим тельцем, а вибори марлізонським балетом, наявність цих персонажів викликала алергійний шок. Але Україна — не країна ельфів, а вибори — це жорстка боротьба, у якій необхідні кошти на закупівлю боєприпасів. І навіть не це головне. Список Ющенка вийшов гібридом у співвідношенні трьох до одного. Чверть — у бізнесменів. Три четвертих списку виявилися відданими представникам партій, серед яких, до речі, чимало бізнесменів із партквитками. Той же Порошенко, той же Слободян. Не на паперті перебувають Пинзеник, Соболєв, Філенко, Єхануров і так далі.
За декількома великомасштабними дослідженнями, проведеними штабом Ющенка, Віктора Андрійовича мало хто вважає політиком. Його сприймають як професіонала. Екс-прем’єру настійно рекомендували використовувати ідею «нових облич», експлуатовану нині з «очевидною» часткою успішності Валерієм Хорошковським і «Командою озимого покоління». Віктору Ющенку пропонували сформувати список успішних молодих бізнесменів, юристів і чиновників. Було навіть винайдено технології їхнього виявлення. У цьому випадку парламент мав би шанс отримати молоду нову кров, а еліта країни — оновитися. Але Ющенко відмовився від цієї моделі з причин, про які ми писали вище.
Однак позапартійний бізнес представлено у його списку. Відповідно до інформації, отриманої з близьких до штабу джерел, конкурс серед бізнесменів на місце в списку був, якщо не як у театральний інститут Карпенка-Карого, то точно як на юрфак КДУ. Деякі персонажі готові були платити рекордні внески (до 5 млн. доларів) за потрапляння у список. Водночас у штабі знайшли сили знехтувати настільки спокусливими пропозиціями. Тим більше, що коштів у блоку цілком вистачає: рейтинг уселяє довіру, а отже, віру в перемогу. Коли вона є, то й витратитися тим, хто має таку можливість, не шкода. Що, до речі, різнить ситуацію в «Нашій Україні» від ситуації в блоку «За єдину Україну!», де в спільну касу гроші здаються з колосальним скрипом і кожна партія воліє вести агітацію самотужки і своїми напівштабами, підозрюючи один одного в бажанні нажитися за чужий рахунок.
Водночас не всі представники бізнесу, котрі потрапили до Ющенка, можуть вважатися безгрішними або органічними. З іншого боку — Україна вийшла на той етап свого перехідного періоду, коли стало очевидним — лівого реваншу в цій країні не буде. У будь-якому випадку влада нинішня і влада майбутня залишиться в руках центристів, які сприйняли і засвоїли ринкові методи. Питання лише в тому, якій із груп вона дістанеться: більш-менш корумпованій, більш або менш цивілізованій і демократичній.
Отже, бізнес у прохідній частині блоку Ющенка. На 18-му місці Дмитро Сандлер. 41 рік, безпартійний. У затвердженому Центрвиборчкомом переліку значиться главою ревізійної комісії ТОВ «Європродімпекс». Водночас про включення пана Сандлера в список Віктора Ющенка особисто просив глава «ЛУКойлу» Алекперов, бо Дмитро Михайлович займається новими проектами цієї потужної корпорації в Україні. Сандлер — людина близька до Смирнова — одного з пайовиків «ЛУКойлу», котрий курирує нафтохімію. Дмитро Сандлер у даний момент упритул трудиться над проектом «АзМОл», спрямованим на приватизацію Бердянського заводу з випуску мастил. Майже рік поставити крапку в цьому проекті «ЛУКойлу» не вдається.
Нагадаємо, що, маючи прямий стосунок до «ЛУКойлу», пан Федун йде на вибори у списку Партії зелених. Про нього ми докладно розповідали в минулому номері. Два представники в парламенті — це, звісно, ще не лобі, але, враховуючи наявні в розпорядженні ресурси, уже щось.
На 23-му місці Олексій Ярославський. 37 років, безпартійний. Заступник генерального директора ТОВ «Техпроект». Є рідним братом також крупного бізнесмена Олександра Ярославського, що йде за списком Партії зелених. Компанію йому в списку Ющенка складає Ернест Галієв — 30-річний віце-президент очолюваного Олександром Ярославським «Укрсиббанку». До цього додамо, що пан Галієв входить у спостережну раду Нацбанку. У світі бізнесу про нього складають легенди. Юнака, котрий за часів Держплану знав, що таке світова біржа, називають генієм фінансових схем. Олександр Ярославський завжди пишався тим, що йому вдалося зібрати одну з кращих команд професійних менеджерів. І Олексій Ярославський, і Ернест Галієв представляють цю колекцію.
На 29-му місці Олег Рибачук. Йому 44 роки, безпартійний. Олег Борисович давній соратник Віктора Ющенка. Банківський службовець із великим стажем. Він із «пташат» Гетьмана. Довгий час трудився в Нацбанку і з начальника департаменту по міжнародних зв’язках перейшов керувати апаратом прем’єр-міністра Віктора Ющенка. Рибачук — довірена особа екс-прем’єра. Водночас він різко відрізняється від звично шароварного оточення Віктора Андрійовича, не лише за образом думки, а й за способом життя є західною людиною. Після відставки прем’єра, не отримавши чіткої пропозиції щодо подальшої роботи, підписав контракт із Чорноморським банком реконструкції та розвитку і відбув у Салоніки. Можливо, Віктор Андрійович, подібно до Євгена Кириловича, не вважав за потрібне ускладнювати собі життя обговоренням подальших планів із вірними йому людьми. Мовляв, і так нікуди не дінуться. Однак необхідність у присутності й участі Рибачука Ющенко відчув, щойно зрозумів, із якою дикою плутаниною при формуванні блоку йому довелося зіткнутися. І якщо Романа Безсмертного кооптували в блок як політико-організаційного менеджера, то Олега Рибачука — як стрижневого фінансового менеджера. Часу в короткі приїзди Олегу Рибачуку виявилося досить для того, щоб більш-менш навести лад у фінансах блоку.
Однак на цій ниві він трудився не один. Значну роль в упорядкуванні складчини зіграв Олександр Морозов. Олександру Валерійовичу — 35 років. З Олегом Рибачуком його ріднить європейський стиль життя. У Морозова імідж надзвичайно жорсткого менеджера. Його бізнес–страхування. У свої роки він не лише встиг стати заможною людиною, а й накликати на себе президентський гнів. Будучи радником прем’єр-міністра Віктора Ющенка, удостоївся честі у вигляді декількох президентських дзвінків прем’єр-міністру з вимогою усунути Олександра Морозова від займаної посади. Річ у тім, що на той момент Морозов очолював «Оранту» — державну страхову компанію, спадкоємицю «Укрдержстраху», на яку поклав око Віктор Пінчук. У якому місці опинилася «Оранта» — відомо всім. Морозов же опинився на 50-му місці в списку «Нашої України».
Євген Червоненко в списку Віктора Ющенка посів 30-те місце. Колишній керівник Держрезерву сьогодні є почесним президентом концерну «Орлан». Щоправда, його допомога блоку вимірюється не лише забезпеченням численних нарад напоями фірми. У розпорядження лідера «Нашої України» Червоненко періодично надавав свій літак та інші ресурси. Зазвичай у виконанні Євгена Альфредовича надана допомога має вигляд «атракціону небаченої щедрості». Водночас, на відміну від багатьох у блоці, Ющенко із симпатією ставиться до Червоненка. У свою чергу Євген Альфредович сприяє, у міру можливостей, розбудові взаємин глави «Нашої України» із єврейськими організаціями. Саме він виявився організатором зустрічі Віктора Андрійовича в США з лідерами єврейських організацій і Роландом Лаудером. Що, до речі, надзвичайно обурило політичні сили, котрі вважали українсько-єврейський діалог раз і назавжди приватизованим.
33-тя позиція у Давида Жванії. Давид Важаєвич — безпартійний, йому 34 роки. Давній суперник лідерів СДПУ(о) у сфері боротьби за ринок електроенергетики. Жванія очолює ЗАТ «Брінкфорд». У результаті багаторічної боротьби СДПУ(о) так і не отримала контрольний пакет впливу в енергетичній сфері (хоча і має, завдяки Костянтину Григоришину, серйозні позиції на ринку обленерго), а «Брінкфорд» свій вплив утратив, переключившись на інші сфери діяльності. Давид Жванія зайнявся реалізацією планів із видобутку нафти та газу. У перелік підприємств, до яких він має стосунок, входить керченський суднобудівний завод «Затока», Бахчисарайський цементний завод, а також Запорізький абразивний комбінат.
38-ме місце посідає 29-річний Павло Ігнатенко. Безпартійний, один із провідних спеціалістів, керівник проектами закритого акціонерного товариства «Альфабанк».
41-е місце — в Олександра Третьякова. Йому 32 роки. Член Народного руху є досить крупним бізнесменом. Його фірма «АТЕК-95» — відомий в Україні нафтотрейдер. На паях з одним із колишніх керівників адміністрації Президента Олександр Юрійович керує мережею бензозаправок «ТіКо». Сім’я Третьякова багато років товаришує із сім’єю лідера НРУ Геннадія Удовенка.
На 44-му місці — Володимир Щербань. Було б несправедливо назвати Володимира Петровича — екс-губернатора Донецька і діючого губернатора Сумської області — чистим бізнесменом. Але назвати його чистим політиком — язик не повернеться. Щербань — член Ліберальної партії. Приймаючи цю організацію до своїх лав на прохання Миколи Жулинського, Віктор Ющенко розраховував також на адмінресурс сумського губернатора. Судячи з попередніх президентських виборів, у цьому хазяїн Сум — ас. Та й потім до Щербаня Ющенко мав сантименти, оскільки сам родом із села Хорунжівка Сумської області. Однак Володимир Петрович не виправдав сподівань. Про адмінресурс на користь блоку Ющенка не може бути й мови. Щербаневі дороге крісло і тому він став навитяжку за покликом блоку «За єдУ!», котрий обирається під патронатом Президента України. Більше того, Щербань виставив умови: у більшості округів, які вмістилися на маленькій Сумщині, «Наша Україна» не повинна виставляти своїх кандидатів. І це ще не усе. Блок відчуває колосальні труднощі з розміщенням власних матеріалів у сумських ЗМІ та із встановленням щитів і бігбордів. Існуюче й раніше обурення наявністю імені Володимира Щербаня в списку у членів блоку досягло точки кипіння, тому не можна виключати, що ще до 31 березня 44-й номер зникне з переліку, дозволивши на один щабель піднятися наступному члену списку — брату Віктора Андрійовича — Петру Ющенку.
Петра Андрійовича, щоправда, теж багато хто в блоці не любить, але терпить із необхідності. Президент ТОВ «Слобода» має пакет впливу на лідера блоку. Стабільного крупного бізнесу як такого в Петра Андрійовича зараз немає. Водночас його брат вважає, що Петро здібний бізнесмен. Із цим далеко не всі згодні, однак ці ж спостерігачі повідомляють, що Ющенко не особливо охоче і настійно лобіює інтереси родичів. Втім, як і всіх інших, хто до нього звертається з подібними проханнями.
Представники бізнес-еліти, котрі перебувають у блоці Ющенка, покликані зіграти значну роль не лише на етапі підтримки казни «Нашої України», а й після виборів. Це собі усвідомлює і влада. Конструкцію, із якою піднявся Віктор Ющенко і з якої приземлиться в парламенті, буде дуже складно утримати без чіткої фінансової дисципліни. Так само як і багато фракцій у колишньому і майбутньому парламенті. Влада без сумніву спробує вибити ресурс з-під екс-прем’єра. Обіцянками чи погрозами — байдуже. Однак зауважимо, що вже сьогодні ряд підприємств, пов’язаних з іменами членів блоку Ющенка, піддалися пресингу ДПАУ, прокуратури, КРУ та СБУ.
Регіони
11 висуванців «НУ» мають намір боротися за мандати на Львівщині. У 116 окрузі безумовним фаворитом є Тарас Чорновіл, проти якого опоненти навіть не ризикнули виставляти помітні постаті. По 117-му балотується Павло Качур, віце-президент «Асоціації агенцій регіонального розвитку». Його рідне рухівське середовище (НРУ) оцінює його шанси оптимістично. З тієї причини, що він «свого часу, коли був заступником мера Львова, багато зробив для міста». І тому, що «він був помічником Ющенка». Биті політичним життям аналітики зі сторони вважають, що Качур не витримає конкуренції з боку нардепа зі стажем Ігоря Пилипчука, члена фракції «Батьківщина», зареєстрованого позапартійним самовисуванцем. Колишній член Нацради з питань ТБ і радіомовлення безпартійний Микола Княжицький у фаворитах не значиться. У 118-му окрузі висунувся Тарас Стецьків. У нього — аж 23 конкуренти, серед яких — один «клон» (Стецьків Андрій Богданович) і головний редактор найтиражнішого видання в Західній Україні «Високий замок» Степан Курпиль. Політологи вважають Стецьківа фаворитом. У 119-му окрузі балотується ще один нардеп — Олекса Гудима. Йому доведеться боротися з двома «клонами». Головний конкурент — Зореслава Ромовська («Блок Юлії Тимошенко»). Їхні шанси оцінюються порівну. У 120-му «НУ» також репрезентована народним обранцем — Олегом Тягнибоком, який вважається прохідним. Але легко йому не буде, оскільки проти нього виставили «заєдиста» Володимира Кожана, людину, що тримає один із наймогутніших львівських ринків, «Краківський». У 122-му висуванцем «НУ» є Петро Димінський. Йому опонує ще один потужний «заєдист» — головлікар одного з трускавецьких санаторно-готельних комплексів Олександр Чабаненко. Проте шанси Димінського оцінюються як вищі, бо він є главою спостережної ради АТ НПК «Галичина». А це нафтопереробне підприємство дає робочі місця майже всьому Дрогобичу. У 123-му окрузі спробує щастя Володимир Яворівський. Його рейтинг оцінюється в 30—40 %. Головні конкуренти — Степан Лукашик, глава Яворівської районної державної адміністрації (блок «За єдину Україну!») та голова Львівської обласної організації Аграрної партії Володимир Снітинський, зареєстрований самовисуванцем. У 124-му окрузі «від Ющенка» йде Леонід Мірошник, гендиректор корпорації «ОКО». Цьому представникові «НУ», кажуть, буде дуже важко боротися з адмінресурсом «заєдиста», начальника головного управління охорони здоров’я Львівської облдержадміністрації Миколи Хобзея і фінансовим ресурсом генерального директора ТОВ «АЙПІ-Л», члена СДПУ(о) Петра Писарчука. У 125-му окрузі фаворитом є представник «НУ» Петро Олійник, мер Червонограда. Він дуже популярний у своєму місті, тому в його перемозі мало хто сумнівається. У 126-му за мандат бореться відомий актор і режисер Іван Гаврилюк. Іван Ярославович, ясна річ, чимало зробив для українського кінематографа, але представник «ТУНДРИ» Орест Фурдичко у цьому глухому закутку Карпат (де донедавна телевізори не вловлювали сигналу «з великої землі»), здається, має більше шансів. У 127-му «НУ» виставила депутата Ігоря Осташа. У нього непогані шанси, їх оцінюють 40 — 50 відсотками. За ним збереглася репутація патріота, проте й суперник у нього серйозний — глава ради ВАТ «Концерн Галнафтогаз» Віталій Антонов. А про всяк випадок Осташу в окрузі вживили «клона» (Осташа Богдана Івановича, безробітного слюсаря).
З адмінресурсом в «НУ» справи погані. У Львові, де мером — член НРУ Куйбіда, кандидати від «НУ» можуть сподіватися на підтримку. Хоча деякі рухівці вважають, що Василь Степанович, заклопотаний власною виборчою кампанією (на третій термін у мери), не зможе відриватися на допомогу своїм однопартійцям або товаришам по блоку. Можливо, ющенківський кандидат зможе розраховувати на певний адмінресурс у Стрию, частково — в Трускавці. Мер Червонограда Олійник — сам собі адміністративний ресурс в одночасній боротьбі і за депутатський мандат, і за посвідчення міського голови Червонограда.
Нещодавно «наші» опинилися в епіцентрі невеликого конфлікту. Керівники п’яти обласних партій («Солідарності», Молодіжної партії, «Вперед, Україно!», Християнсько-народного союзу та Ліберальної партії) 7 лютого створили об’єднання «Наш дім у «Нашій Україні». Ті, що підписалися, відповідно до цього документа, мають формувати єдиний список кандидатів у представницькі органи місцевого самоврядування й погоджувати в цьому плані свої дії. П’ятірка, треба чесно сказати, не найпотужніших політичних сил узяла на себе зобов’язання підтримувати «НУ» у межах області.
Будівників «Нашого дому в «Нашій Україні» розгнівило те, що УНР, НРУ, ПРП та КУН раніше зареєстрували територіальну організацію «НУ» для виборів до міськради лише в складі цих чотирьох партій. «Напіврозкольники» докоряють «старшим братам» за те, що вони у Львові порушили фундаментальний принцип «НУ» — створення максимально широкого єднання різних соціальних та політичних сил. Гнівом знедолених скористався вічний опонент Куйбіди, багатократний претендент на крісло мера Львова Андрій Садовий, який (за деякими даними) пропонував Вікторові Ющенку свою допомогу у виборчій кампанії.
Особливий регіон для «НУ» — Вінниччина. Можна сказати — знаковий. Бо тут балотується глава ющенківського штабу Петро Порошенко. За попередніми оцінками, Петро Олексійович може з оптимізмом дивитися в парламентське майбутнє. А ось забезпечити «проходження» блоку йому буде непросто. Хай не на беззастережну, але на досить вагому підтримку «шоколадний король» може розраховувати з боку влади лише маленького Крижопільського району, куди торік надійшла половина всіх інвестицій області. Неважко здогадатися, що таким щедрим інвестором виступив концерн «Укрпромінвест».
Усі решта кабінетів владоможців прикрашені прапорцями «заєдинських» НДП, «аграріїв» та «регіоналів».
У зв’язку з цим Порошенку залишається лише шкодувати про свої партоб’єднавчі зусилля. Так, місцева організація «Солідарності» за результатами соцопитувань до листопада 2001 р. була найпопулярнішою політичною силою в обласному центрі, маючи 18% довіри. «Господарники» з бізнесменами, котрі шукали політичний «дах», чиновні шанувальники партквитків, які звикли пов’язувати кар’єру й узагалі службове довголіття з членством у «правильній» партії, записувалися в неї цілими рядами. А потім «Солідарність» на свою ж голову здала всі свої структури (близько 6 тисяч членів) новоствореній Партії регіонів України разом із своїм головним адмінбагнетом — заступником губернатора В’ячеславом Гаврилюком.
«Розлучення й дівоче прізвище» були не настільки одностайними, тож сьогодні «стара-нова» «Солідарність» асоціюється переважно з колективом ВАТ «Винкондфабрика», що входить у концерн «Укрпромінвест», а також партійними однолюбами в особі міліціонерів-відставників і заступника мера Вінниці Анатолія Ворона. Інші політичні союзники в регіоні (НРУ, УНР, «Реформи і порядок» й ін.) більше вимагають, ніж дають.
Давати, ясна річ, доводиться переважно самому Порошенку, котрий і є одним із найбільших місцевих бізнесменів: кондфабрика, автосалон, АПК Крижопільського, Томашпільського та Ямпільского районів, де орендовано понад 20 000 га землі й кілька цукрозаводів, банк «Мрія».
Очевидно, фінансову підтримку «НУ» надаватимуть і член обкому «Солідарності» Юрій Коробкін, місцевий «король ресторанного бізнесу», і Володимир Скомаровський — власник фірми «Володимир» (авторинок, автосалон, дилер «Форду», виробництво й торгівля будматеріалами, продуктами, радіо, страхова компанія). До речі, 1998 р. на виборах у парламент по 12 в.о. саме він був основним суперником П.Порошенка, програвши тому лише 58 голосів.
Стосовно 8 мажоритарних одномандатних округів Вінниччини, то розраховувати на поповнення за їхній рахунок своєї майбутньої фракції «НУ» може тільки у в.о.
№ 12, де серед 22 зареєстрованих кандидатів безумовний «намбер ван» — сам Петро Порошенко.
Досить предметний інтерес «НУ» виявляє до в.о. №14 із центром у залізничній Жмеринці й в.о. №16 (що включає енергетичний «рубильник» області Ладижин). На першому блок підтримує, зокрема й фінансово, директора МП «Техногаз» Володимира Майстришина, на другому — екс-губернатора Миколу Чумака. Проте їхні шанси проти чинного депутата-«трудовика» Олександра Шпака, гендиректора ДК «Газ України», НАК «Нафтогаз України» Івана Ямкового й заступника глави ДПАУ Ігоря Кальниченка оцінюються аналітиками чисто символічно.
А от за медіа-підтримкою справа напевно не стане. Хоча Порошенко і втратив контроль над місцевою ТРК «Іштар», а ще раніше відмовився від ідеї придбання холдингу збиткових комунальних ЗМІ міськради — «Вінницької газети», ТРК «ВІТА» й радіо «Місто над Бугом», скаржитися на відсутність уваги ЗМІ йому не доводиться. Особливо це стосується FM-станцій «Такт» (що належить В.Скомаровському) і «Європи плюс», а також газети «Тумба». Не «стрілятимуть у спину» і найавторитетніші ЗМІ
http://www.zn.kiev.ua/ie/show/381/33858/
Друк
©2002 "Дзеркало Тижня". Всi права захищенi.
©2002 "Community8". Програмування & Дизайн
2002.02.18 | Serhiy Hrysch
Тут дві сторони медалі поїздок НУ
Одна це "новий лад". Інша це співпраця політичних сил, бо хоч якась вона, хоч удавана, має бути.Тут же можна сказати, що Ющенко просто не прийняли, бо він непопулярний, а не "продєлкі" кучми.
Тому ні в якому разі не можна ні Ю, ні Юлії, ставати жертвами. Переможці це не жертви.