02/24/2002 | НеДохтор

http://www.tymoshenko.com.ua/ukr/news/regions/show/468/

-----------------

22.02.2002 18:26

Своїми думками з приводу ситуації в державі ділиться один із найвидатніших політиків України, голова Української Республіканської партії Левко Лук'яненко, який нещодавно відвідав Буковину. Ні радянські в'язниці, ні смертний вирок, ні поневіряння не змогли зламати цю людину. Він завжди боровся і продовжує боротися із антиукраїнськими "режимами".


- Левко Григорович, ви активний учасник Блоку Юлії Тимошенко. Але ж Юлію Володимирівну не можна назвати яскравим преставником націонал-демократичного напрямку…

- Вона стала яскравим представником націонал-демократичного спрямування. Однак це сталося недавно. Коли Тимошенко прийшла до Верховної Ради, то розмовляла російською мовою. Потім дуже швидко перейшла на українську. Робота у Верховній Раді - це дуже величезне напруження. Сама обстановка там примушує кожного задуматися, хто ти, визначитися з тим, чиї інтереси доведеться відстоювати. Такі питання виникають перед кожним і перед Юлією Тимошенко вони виникли також. Її непересічний розум помітили, коли працювала головою бюджетного комітету. Привернуло до неї увагу і те, що, крім знання справи, був і новий підхід до неї. Потім Юлія Володимирівна пішла працювати у Кабінет Міністрів, де реформувала нафто-газову галузь в Україні, але її одразу ж усунули з цієї посади. Тимошенко встигла скерувати до бюджету 10 млрд. гривень тіньової економіки. Юлія Володимирівна - неофітка. Як будь-який неофіт, коли увірує в нову віру, то вже ніколи не відступиться, стає фанатиком і йде до кінця. Мабуть, тому Тимошенко і пішла в опозицію. З тієї причини Республіканська партія і приєдналася до Блоку Юлія Тимошенко, адже ми в опозиції з 1994 року.

- Які ж причини штовхнули республіканців в опозицію?

- Це почалось ще тоді, коли Леонід Кучма працював на посаді прем'єр-міністра і заявив, що українська національна ідея не спрацювала. Такі слова з вуст президента стали сигналом до повальної русифікації. Отож з 1994 року нам довелося йти в опозицію, аби зберегти національну ідею. Жоден підприємець не міг нам надати якусь допомогу, тому що відразу ж потрапив би в опалу - податки, стягнення. Тим не менше, ми вистояли і зберегли свої позиції. Активізували ми свою роботу пісвля появи плівок майора Мельниченка про причетність Кучми до вбивста журналіста Георгія Гонгадзе. Республіканська партія стала ініціатором створення громадського Комітету захисту Конституції. Тоді ми організували похід до Києва. Тому я хочу особисто подякувати голові обласної організації Республіканської партії Ігорю Бибику за те, що він, власне, перший організував групу, яка пішки вирушила до сусідньої Хмельницької області, а тоді вже - до Києва. Ми брали активну участь в акціях 9 березня щодо усунення Кучми. На жаль, не вдалося сколихнути сотні тисяч людей, були тільки десятки тисяч. Влада зрозуміла, що акція не дуже масова і вона зманеврувала: когось звільнили, когось замінили, когось переставили. А влада залишилася та, що й була. А в квітні влада цю проблему відсунула назад зарахунок того, що Верховна Рада 263 голосами проголосувала за усунення Ющенка. Ми захищали цей уряд скільки могли, але за такого розкладу у Верховній Раді нічого вдіяти не можна було.

- Які ж були причини усунення Ющенка?

- Усунули Ющенка з двох причин: по-перше, боялися його особи як кандидата на посаду президента. Не було впевненості у тому, що Кучма не піде у відставку. Навіть кучмівський клан вагався чи не краще буде чинному президенту зійти зі сцени. Тоді б виникла проблема нових виборів, а Ющенко - особа номер один на посаду президента. А по-друге, Ющенко провів роботу проти тіньової економіки. Було позбавлено пільг 934 підприємства, які належали певним кланам. Тобто 263 депутати проголосували фактично за збереження тіньової економіки. Це люди, які пов'язані із підприємцями, бізнесом. Вони - слуги не народу, а тіньової економіки. Ось саме тоді проблема Ющенка вийшла на перший план, а проблема Кучми відсунулася на другий.

- Розкажіть докладніше, будь ласка, про переговори, що велися із червня місяця із Ющенком.

- Багато годин провели у дискусіях щодо пошуку шляхів, як вивести Україну з цієї біди. Переговори з Ющенком тривають, але десь вже відчувається, що ми не зближуємося навіть на йоту, а навіть навпаки. Хоча ми зверталися до нього із такими виваженими пропозиціями, мовляв, він став національним героєм. Такої популярності не мав навіть Кравчук на посаді президента. Ми намагалися переконати Ющенка стати нашим лідером, але у листопаді він заявив, що проти чинної влади не піде, а Форум національного порятунку - опозиційна структура. Оскільки ми відверто заявили, що ми опозиція і хочемо усунути цю владу, то Ющенко не захотів піти на вибори з нами. Крім того, чи то 5 чи то 6 листопада екс-прем'єр призначає керівником свого виборчого штабу Порошенка, а координатором штабу - Романа Безсмертного, невдовзі ввів у керівництво штабу голову Сумської облдержадміністрації Щербаня. А ці люди є стовідсотковими кучмівцями. Юлія Тимошенко і сама зверталася до Ющенка із пропозиціями щодо співпраці. Позиція Ющенка - це позиція запасного аеродрому для влади. У випадку, якщо програють "За єдУ" та СДПУ(О), то президентською політичною силою стане блок Віктора Ющенка.

- Левко Григорович, скажіть, чому стався розкол у Рухові?

- Якщо вже на те пішло, то цей розкол підготував сам Чорновіл. Справа у тому, що Чорновіл після виборів 1994 року, коли Кучма став президентом, пішов за Кучмою. І всередині Руху незадоволення почало наростати. Не всі керівники Руху дотримувалися таких позицій. Те незадоволення якось гасилось всередині. І вони обрали для себе таку філософію, яка їх примирювала з владою. Якщо не можна боротися із владою виборами, то потрібно вгризатися у неї. Це слова Костенка і РУХ саме це робив. Але вгризання у владу має свої особливості. Колись Лавринович виступив із пропозицією про імпічмент президента. Його викликали на розмову і мало не виключили з членів партії. Тоді ще розкол не настав, але незадоволення все зростало. З одного боку з'явилося крило незадоволених людей, а з іншого - Костенко - людина амбітна, навколо якої можна було об'єднатися. Але врешті-решт, виявилося, що те крило, яке критикувало Чорновола за те, що він підтримує Кучму, виявилося також пропрезидентським.

- Що ви думаєте про смерть Чорновола?

- Ну я думаю, що його вбили. Тут практично немає жодних сумнівів. У кучмівських колах це обговорювалося. Всі знали, що Чорновіл дуже запальний гарячий чоловік. Від нього можна було чекати різних вибриків, що не влаштовувало президента і його оточення.

- А як щодо аварії з Юлією Тимошенко?

- Хто його знає. Але деякі події штовхають на однозначні висновки. Наприклад, явна перевага у дебатах над Медведчуком. З іншого боку, дуже вдалий тур Західною Україною, зокрема поїздка і до Чернівців. Люди вже захотіли якоїсь революції, і саме у цій молодій особі побачили революціонерку. Одразу ж після поїздки містами Західної України, Юлія Володимирівна хотіла вирушити до Донецька, де, я не сумніваюся, її б зустріли з не меншим ентузіазмом. Бо її програма є прийнятною і на Західній, і на Східній Україні. Відродження культури, традицій базується на відновленню економіки. Вона добре обізнана з внутрішніми пружинами, якими керуються олігархи. А крім цього, така брехня навколо аварії тільки підтверджує, що все сталося не просто так.

- Деякі політики звинувачують Юлію Тимошенко в угодах з владою. Нібито за кілька останніх тижнів вона змінила свою передвиборчу політику - більше не робить різких випадів у бік президента?

- Я впевнений, що жодних таких угод не було. Тимошенко ніколи не йшла і ніколи не піде на угоди ні з урядом, ні з президентом. У своїх виступах вона хіба що не називала лайливими словами президента і його оточення так, як це роблять республіканці.

- Як ви оцінюєте присутність у Блоці таких неоднозначних особистостей, як Матвієнко та Онопенко?

- І Матвієнко, і Онопенко стоять у різкій опозиції до існуючого режиму. Всі ці партії, які об'єдналися у Блок мають єдину оцінку влади в Україні. Онопенко очолює Соціал-демократичну партію. Він намагався створити її на європейський зразок. А потім вже відокремилися Медведчук, Суркіс і створили партію українського капіталу. За Онопенком пішли зовсім інші соціал-демократи, соціал-демократи європейського гатунку. Тобто різниця між ними та республіканцями дуже невелика. Що стосується Матвієнка, то він відокремився від НДП через те, що розчарувався в ній, розчарувався у партії влади.

- Ви вірите в те, що вони підуть з вами до кінця?

- Звичайно, існують різні мотиви того, що хтось йде в опозицію. Але, я гадаю, це дуже добре, що у проурядовій партії знайшлося таке крило, що здатне захищати інтереси України. Думаю, це дуже позитивне явище.

- Ви кажете, що блок Віктора Ющенка - це запасний аеродром для влади, тож як слід розцінювати вашу позицію стосовно цього блоку? Вони ваші супротивники, конкуренти, партнери?

- Ющенко взяв у керівники виборчого штабу стопроцентних кучмівців. У тому блоці є Удовенко, Костенко, Пинзеник, Стецько. Удовенко, Костенко, Пинзеник - це угодовці. Бо коли ми мерзли на вулиці і вимагали "Україну без Кучми" вони нас не підтримали. Але їхні партії це не тільки керівники, вони складаються з багатьох людей, які свого часу виступали за незалежність України. Тому ми можемо конкурувати на виборах, але бачу велику основу для співпраці у Верховній Раді.

- Чому на вашу думку саме Західна Україна стала базою для нелівої опозиції?

- Вона національно свідоміша і громадсько активніша. Західна Україна була під комуністичною владою два покоління, а Східна - три. Розрив у одне покоління сильно вплинув на східняків з точки зору їхньої меншої національної свідомості та громадської активності. Тому на виборах у 1998 році на Заході люди голосували за Кучму з позиції національної свідомості, щоби до влади не прийшов комуніст Симоненко. Зараз же Ющенко намагається тут взяти більше голосів, тут більше державників, людей, які займають активну державницьку позицію.

- Але останні події свідчать, що влада не дуже сприяє Ющенку. Йому чинять перешкоди.

- З одного боку його позиція є прокучмівською, але влада боїться зростання будь-якої впливової сили. Кучмівці бояться що прокучмівська сила стане настільки потужною, що перестане слухати самого Кучму. Тому їхньою стратегією є дроблення політичних сил. Це ж стосується і Ющенка, який їх з одного боку задовольняє, але з іншого вони не хочуть, щоби він став потужною величиною.

- З виступів Юлії Тимошенко видно, що вона ставиться до Ющенка однозначно, як до партнера і готова з ним співпрацювати. Навіть коли агітує, то закликає голосувати за Блок Юлії Тимошенко за блок Ющенка та за блок Мороза.
- Складається враження, що така позиція є узгодженою з самим Ющенком. Це паралельна співпраця?

- Юлія Тимошенко об'єднала навколо себе так би мовити непримириму опозицію, Ющенко займає більш помірковану позицію. Тож якщо б, наприклад, Тимошенко була в блоці Ющенка, то у цьому блоці не було б тих людей, які зараз згуртовані навколо неї, і навпаки. А після приходу до Верховної Ради нам обов'язково необхідно буде думати про ширшу коаліцію, бо буде потрібна необхідна кількість голосів.

- Мороз каже, що Ющенко таки піде проти Кучми.

- Він правильно каже, але коли він це зробить? Думаю, що за цих обставин - ні. Та я впевнений, що через пів року Кучма піде з посади. Зараз є беззаперечна інформація, що свідчить про його причетність до вбивства Гонгадзе. І вона ставить питання про можливість зайняття Кучмою посади Президента дуже гостро. Якщо раніше були якісь сумніви, то зараз їх не залишилося. І з поведінки самого Кучми видно, що він перебуває на межі психічного зриву, напивається так, що його виносять на носилках.Тож цілком можливо, що він таки піде, тим більше, що питання про імпічмент навіть піднімалося в парламенті, який також є прокучмівським. Йде до дострокових президентських виборів, тож якщо Юшенко називає Кучму "батьком", то хто повинен зайняти місце батька, як не син?

- Ви маєте досвід дипломатичної роботи. Як ви ставитеся до посиленої уваги до України з боку Заходу? Чи не є це надмірним тиском на нас? Невже єдиний порятунок України в такому тотальному контролі?

- Україна почала серйозно цікавити Захід. Спочатку вони дотримувалися промосковської політики. У 1992-1993 році американці і Захід були проти України, їхні симпатії були на боці Росії. А тепер відбувається зміна в бік України. Спочатку ми були під сильним впливом російської дипломатії, яка докладала великих зусиль, щоби Україну сприймали, як тимчасове явище. Минув час, на Заході побачили, що ми не тимчасове явище і вони починають вивчати роль України в тому геополітичному просторі. І бачать, що хоча ми розвалена, але потенційно надзвичайно важлива держава. Вони розуміють, що Кучму потрібно усунути, тому питання - хто прийде на його місце є дуже актуальним. І Захід шукає та визначає те коло діячів, які будуть грати головні ролі в політиці в найближчі місяці та роки. Як такого втручання зараз нема.

- Хто ж таки допоможе нам звалити Кучму, Західна Європа, Америка, Росія чи може ми самі з тим впораємося?

- Я думаю, що Кучма так чи інакше злетить, а от як побороти олігархічні клани? Бо є потужні клани, візьміть ті партії, які входять в "За єдину Україну" чи СДПУ(О), Партію Зелених, це партії які вже мають у руках всю країну, всі засоби масової інформації. Питання в тому, яким чином зменшити їхню єкономічну потужність, повернути Україні засоби масової інформації.

- Яке вражнення на вас справила Чернівецька область?

- Враження таке, що ваша влада дуже хоче себе захищати і вона не стільки віддається на волю виборців, скільки боїться виборів. А чому? Тому, що люди, які є при владі використовують її для своєї вигоди. І це явище характерне для всієї України. В західних державах є свої місцеві органи влади і службовці живуть зі своєї зарплати. А у нас вони живуть не за зарпалату, а за рахунок використання влади в особистих інтересах. Тому завдання Блоку Юлії Тимошенко зробити прозорою економіку, зробити прозорими бюджетно-фінансові потоки. Це означає, що бюджет, наприклад, сільської ради повинен бути відкритим для кожного громадянина. Щоби люди бачили на що використовуються гроші і тоді у службовця не буде спокуси використати владу у своїх інтересах. Наразі зовсім не так, влада є джерелом особистої наживи. І почуття цієї наживи загострює бажання утримати владу у своїх руках.


Віктор ДУДАР, Оксана ЛЕЩИК
Прес-секретар БЮТи у Чернівецькій області
-----------------