02/25/2002 | Максим’як

Олександр Слободян: „У Ющенка достатньо досвіду, щоб керувати державою”
25.02.2002 Джерело: прес-служба "Нашої України"Автор: Юлія Лимар, журналіст

Питання, з яким найчастіше звертаються до Олександра Слободяна колеги: "Як вам це вдалося?" Власне, Олександр В’ячеславович дійсно є творцем українського економічного дива. Адже "Оболонь", якою він керує упродовж 12 років, зі звичайного заводика "ситро-пиво" перетворилося на найбільше промислове підприємство Києва, одне з 25 найбагатших в Україні. "Оболонці" починали, як і всі, з кредитів. Але, на відміну від багатьох, кошти спрямовували на розбудову заводу. Більше того, борги тут заведено повертати. Це звучить так само дивно, як і те, що підприємство не криється від податків, якими абсурдними почасти вони не здаються...
Наразі Олександр Слободян знову балотується до Верховної Ради. Цього разу не в рідному мажоритарному окрузі на Оболоні, а за списком "Нашої України". Він вірить, що українське диво – не випадковість, а закономірність. Олександр В‘ячеславович упевнений, що команда Віктора Ющенка здатна в короткий термін навести в країні лад.
Олександре В‘ячеславовичу, ви досить знаний у країні керівник. Гадаю, мали чимало пропозицій щодо співпраці з тією чи іншою політичною силою. Чому обрали саме "Нашу Україну"?
Бо інших для мене не існує. По-перше, я є заступником голови Українського Народного Руху, а наша партія – один із фундаторів блоку Віктора Ющенка. По-друге, Віктор Андрійович – саме той політик, якому я особисто вірю. Ми маємо однакові погляди на економічні процеси, і саме з командою Ющенка, до складу якої я маю честь належати, я пов‘язую відродження українського підприємництва, малого та середнього бізнесу.
Власне, звідки така впевненість у потенціалі екс-прем‘єра?
Якраз у тому, що він працював в уряді. Ми ніколи не мали Кабінету міністрів кращого, ніж уряд Віктора Андрійовича. Україна, на жаль, не Італія, де уряди також змінюються раз на рік, але ситуація в економіці залишається стабільною. У нас же більшість Кабмінів розглядалися їхніми членами як спосіб збагачення. Великими бізнесменами стали переважно ті, хто свого часу був чи нині є близьким до влади. Збагачувались чи на бюджеті, чи на посередницьких послугах при поставках газу та електроенергії, чи на трубному ринку. Водночас умови для ведення порядного бізнесу вже десять років характеризуються нестабільністю та непередбачуваністю.
Можливо, проблема не в урядах. Вони змінюються так швидко, що не встигають "нашкодити"...
Ще й як встигають! Ось вам свіжий приклад. Нещодавно вийшла постанова Кабміну про нові правила дорожнього руху. Один із пунктів документу надає ДАІ право справляти так звані збори -- фактично ж податок -- на рекламу, нанесену на вантажівки. Тобто кожен фургон "Оболоні" тепер платить ДАІ за саморекламу. Ми запитуємо: чому кошти йдуть саме ДАІ, а не до бюджету?! Ще приклад. Нещодавно Анатолій Кінах втретє (!) підписав постанову (дві попередні завізував Валерій Пустовойтенко, а відмінив Віктор Ющенко) про збір коштів з кожної тароупаковки на її переробку. Це означає, що, крім газу, нафти та труб, які не упаковуються, всі виробники повинні сплачувати додаткові кошти на свої товари. Фактично уряд втрутився у діяльність законодавчої влади. Звичайно, за цією постановою Кабміну стоять чиїсь дуже великі інтереси і гроші. Нормальний бізнес – це збирай упаковку і переробляй. А зараз виходить, що виробники продукції платять за переробку своєї тари, а ті, хто її здійснюють, взагалі не мають витрат на виробництво!
Подібні речі допускав уряд Ющенка?
Ні. Його найбільша заслуга саме в тому, що він не допускав отаких "дрібниць", які били по кишені кожного підприємця. З іншого боку, Вікторові Андрійовичу фактично не дали можливості сформувати уряд. Я думаю, він мав не більше 25 відсотків дійсно своїх людей.
Юлі Тимошенко, одна з найпомітніших фігур в уряді Ющенка, належала до "своїх"?
Можливо, так. Мені здається, вони непогано попрацювали в енергетичному секторі. Надходження до бюджету у цій галузі збільшилися в десяток разів. Це дало змогу направити кошти на соціальні програми.
Саме соціальні реформи тоді піддавалися найбільшій критиці. Йдеться, зокрема, про зменшення пільг окремим категоріям населення.
Дійсно, подібні закиди були. Здебільшого роздмухували їх відомі медіа, чиї власники і досі критикують команду Віктора Андрійовича. Але давайте розберемося. Приміром, частину пільг військовослужбовцям уряд дійсно тоді відмінив. Але чому ніхто не згадує, що замість пільг, діючих тільки на папері, Ющенко підняв реальну зарплату армійцям на 37 відсотків?
До того ж, уряд знаходив змогу вчасно здійснювати виплати бюджетникам та пенсіонерам...
Так, велика їх частина змінила свою політичну орієнтацію саме завдяки діяльності прем‘єра Ющенка. Він довів, що не обов‘язково будувати соціалізм чи комунізм, можна добре жити і в незалежній Україні. Віктору Андрійовичу повірили підприємці, бо не збільшувався податковий прес. Важливо також пам‘ятати, що всі ці реформи були здійснені без кредитів Міжнародного валютного фонду і збільшення внутрішнього боргу. Політика мати дефіцитний бюджет, тобто влазити в борги чи то внутрішні, чи то зовнішні, на мій погляд, завжди безперспективна для будь-якого уряду і будь-якої влади у будь-якій державі.
На ваш погляд, у чому полягала головна причина відставки Ющенка?
Перетнулися інтереси багатьох груп. Одним не подобалися його успіхи, особливо помітні на фоні загального невігластва та самозбагачення, іншим муляла око публічність та відкритість Віктора Андрійовича...
Останні, здається, вже сягнули рівня міфології. Так, існує ціла група народних легенд про Ющенка. То він буцімто бабцю на іномарці у дощ підвіз, то начебто дрова у фуфайці рубав...
Не шукайте тут і сліду іміджевих технологій, усе це правда. Він – проста сільська людина, яка зробила себе сама. Чоловік, від якого йде добро. Є у нас інші державні діячі, які як не пнуться, а добрими не виглядають. Причому люди відчувають ці імпульси не тільки при особистому контакті, а навіть через екрани телевізорів.
Ви особисто вірите у Ющенка як батька нації? У його здатність стати не тільки головою найбільшої парламентської фракції, а й зайняти найвищу державну посаду?
Звичайно вірю. І не я один. Як підприємець можу вас запевнити, що багато хто пов‘язує розквіт свого бізнесу саме з приходом до влади Ющенка та його команди. Люди вже зрозуміли, що значить працювати нормально. Тепер вони хочуть це повернути. Я думаю, що для керівництва держави у Ющенка достатньо життєвого досвіду, бо він батько чотирьох дітей. У нього достатньо досвіду професійного, бо він один із найкращих спеціалістів у сфері фінансів та банку, і це визнають усі іноземні фахівці. У нього достатньо досвіду управлінця, і він чудово себе проявив як прем‘єр-міністр. Тому я думаю, що найбільший злет Віктора Андрійовича ще попереду.
Вам здається, усе це не перекреслить нерішучість Ющенка-політика, який ухиляється від прямої критики та відкрито не виявляє прагнення стати президентом?
Віктор Андрійович володіє вродженим дипломатичним хистом. І це подобається українцям, бо це притаманне нашій ментальності. Подивіться, навіть якщо він робить помилки, йому їх пробачають. Тому що на чаші терезів його заслуг завжди лежатиме більше, ніж важитимуть його недоліки. А безгрішних немає. І ще: найвірніший шлях до поразки – подобатися усім. Ющенко -- розумна і виважена людина, це свідчить про його зрілість та впевненість, а не про його боягузтво. Завжди легше критикувати, ніж будувати свій імідж на позитиві. І не обов‘язково кидатися на танки з шаблею. Спочатку треба зібрати гідну армію. Правда?