Працівники телебачення Молдови приєднались до протестуючих
02/26/2002 | Майдан-ІНФОРМ
На знак протесту проти цензури, яка була введена сьогодні ввечері.
Сьогодні, при спробі освітити акції протесту, передачі національного телебачення було цензуровано.
Внаслідок цього, технічний персонал та кореспонденти інформаційних програм заявили що не будуть працювати
до тих пір, поки протестуючим не буде надана можливість вийти в ефір та донести інформацію до всіх жителів Молдови.
Сьогодні, при спробі освітити акції протесту, передачі національного телебачення було цензуровано.
Внаслідок цього, технічний персонал та кореспонденти інформаційних програм заявили що не будуть працювати
до тих пір, поки протестуючим не буде надана можливість вийти в ефір та донести інформацію до всіх жителів Молдови.
Відповіді
2002.02.26 | ilia25
И кто еще сомненевается, что при коммунистах демократии больше?
В Украине цензуру на телевидении установили еще во время первого срока Кучмы -- никто и не пикнул.После этого у меня нет никаких сомнений, что если бы в 98-м году хватило ума и смелости проголосовать во втором туре против Кучмы, то сейчас бы не было такой реальной угрозы диктатуры. Просто потому, что любой антидемократический жест Симоненко встречал бы сильнейшую опозицию. И проблемы с обеспечением честных выборов сейчас бы не было.
Вообще, конечно, голосовать за комунистов -- это удовольствие не из приятных. Но все это только подчеркивает необходимость поддержки реальной оппозиции власти. Реальной, а не конструктивной.
2002.02.26 | IApple
Про яку "демократію" при коммунистах взагалі мова може йти?
ilia25 писав(ла):> В Украине цензуру на телевидении установили еще во время первого срока Кучмы -- никто и не пикнул.
Ще року комуно-влади не пройшло в Молдові, а вже спроби ввести навіть не приховану цензуру. Не бачу я щось різниці в цьому аспекті між Кучмою й теперішніми комуністичними верховодами Молдови.
> После этого у меня нет никаких сомнений, что если бы в 98-м году хватило ума и смелости проголосовать во втором туре против Кучмы, то сейчас бы не было такой реальной угрозы диктатуры.
Тут наполовину можу погодитись. Дійсно, якби в 98-му році Симоненко став би президентом - ми ще тоді б мали потужний опозиційний рух спротиву на базі РУХу, як і в Молдові зараз стотисячні демонстрації і протч. Але при чому тут "розквіт демократії"? Стотисячні демонстраціїї ганяють вулицями не тому й не тоді, коли демонстранти ловлять кайф від надміри демократії й своєї свободи, а коли якраз їх вкрай заколупала відсутність тої демократії, а дії влади протирічать великій масі людей.
> Просто потому, что любой антидемократический жест Симоненко встречал бы сильнейшую опозицию.
Обирати комуніста з надією, що він буде діяти проти власного суті, наперекір своїм переконанням, звичкам просто "збоявшись" опозиції? То скажіть мені чи то комуністи такі боягузи, чи то Кучма такий надсміливий? І чому скажімо не обрати президентом якогось вбивцю, крадія, гвалтівника, грабіжника в надії, що він збоявшись, що опозиція пальчиком погрозить, буде діяти не згідно своїх нахилів і звичок, а як ангелочок?
> И проблемы с обеспечением честных выборов сейчас бы не было.
Це чистісінька ідіотія. Коли опозиція, демонстранти досягають результатів (відсторонивши від влади тих, хто діє не відповідно до прагнень людей), тільки в тому разі можна казати про якусь перемогу "демократії". Якщо ж масові демонстрації протесту мають результатом запровадження цензури, заборону певних "мятєжних" партій, арешт і ув"язнення "заколотників" - то це якраз розквіт реакції (погляньте на результати масових протестних акцій в Білорусі, згадайте УНСОвців - тут все наочно), а не демократії.
Про захмарні демократичні досягнення парламентської Молдови зможете теревенити після перемоги їхньої опозиції, призначення наприклад дострокових виборів і т.д. Поки-що ж там йде "революція" і її результати ще невідомі. Заява телевізійників проти цензури річ гарна, але це ще не означає, що журналісти вже перемогли. Втім деякі висновки можна зробити про стан цензури в доновокомунній Молдові - ще рік тому (некомуністи!) не запроваджували настільки явної і ганебної цензури, принаймі якщо й була якась цензура, то не настільки тотальна, щоб довести телевізійників до масових акцій протесту.
Тому ваш прогноз, що вибравши тоді Симоненка президентом, який би наштовхнувся на сильну опозицію, ми б мали зараз розквіт демократії й найчесніші вибори міг би бути вірним тільки у випадку, коли б той Симоненко б програв опозиції й до теперішнього дня був благополучно імпічментований. Якщо ж навпаки?
Нагадаю, що на момент обрання Кучми на другий термін (до "бархатної революції") у ВР була ліва верхівка - голова Ткаченко (тепер вже знову комуніст) з комуністом заступником. Чи може той же Кучма, Марчук, Медведчук, Кравчук, Потебенько, Литвин... з ОУН взялися?
Та ні, тримали свої партквитки "в сейфах, на всяк випадок", Крючкова поряд прочитайте. Чи не на цей часом випадок, якщо "власть помєняєтся", Пєтя президентом стане?
> Вообще, конечно, голосовать за комунистов -- это удовольствие не из приятных. Но все это только подчеркивает необходимость поддержки реальной оппозиции власти. Реальной, а не конструктивной.
Доля успіху демократії в Молдові зараз якраз залежить не прямо-пропорційно до "успіхів" комуністів, а в зворотній пропорції.
"голосовать за комуністов" - це не "удовольствиє", це хронічна ідіотія, якої багато хто не може позбутись й після 70-річного наочного комуністичного експерименту.
Про "реальну" опозиційність комуністів спитайте у Потебенька - він точно в курсі.
2002.02.27 | ilia25
Про таку саму, як і при інших урядах
IApple писав(ла):> ilia25 писав(ла):
> > В Украине цензуру на телевидении установили еще во время первого срока Кучмы -- никто и не пикнул.
>
> Ще року комуно-влади не пройшло в Молдові, а вже спроби ввести навіть не приховану цензуру. Не бачу я щось різниці в цьому аспекті між Кучмою й теперішніми комуністичними верховодами Молдови.
В тому то й справа, що різниці в намірах Кучми чи Симоненко ніколи не було. Точніше, Кучма добивається знищення демократії не менш наполегливо, але більш підступно, аніж це міг би робити Симоненко.
Справжня різниця полягає в тому, як на це реагує громадськість, та в наявності сильної опозиції. В Кучми її практично не було до касетного скандалу. І навіть та опозиція, що з'явилась завдяки героїчному вчинку Мельниченка, залишається дуже слабкою -- бо вона з'явилась надто запізно, коли від свободи преси, незалежності судей та інших ознак демократії майже нічого вже не залишилось.
А Симоненку сильна опозиція була б практично гарантована.
> Тут наполовину можу погодитись. Дійсно, якби в 98-му році Симоненко став би президентом - ми ще тоді б мали потужний опозиційний рух спротиву на базі РУХу, як і в Молдові зараз стотисячні демонстрації і протч. Але при чому тут "розквіт демократії"?
Розквіт демократії полягає, звісно, не в нинішніх спробах комуністів її придушити. А в тому, що до цього часу цю демократію вдається зберегти, та що спроби її придушення наражаються на сильний опір.
> Обирати комуніста з надією, що він буде діяти проти власного суті, наперекір своїм переконанням, звичкам просто "збоявшись" опозиції?
Мова йде не про обрання комунста в якості кінцевої мети (ясна річ), а про відмову в підтримці душителю свободи, який маскувався під демократа. Тоді й комуніст зрозумів би, за нього голосували захищаючи демократію, а не заради червоних ідеалів. І що від нього будь яких зазіхань на цю демократію не потерплять.
> То скажіть мені чи то комуністи такі боягузи, чи то Кучма такий надсміливий?
Справа не в сміливості, а в можливостях маніпулювати громадською свідомістю. Кучма нікому сміливо не заявляє -- я прийшов, щоб стати диктатором. Натомість він дурить народ казками про європейський вибір та червону загрозу. А у Симоненка можливостей вішати публіці лапшу на вуха набагато менше. Казкам про комунізм ніхто вже давно не вірить, а інших у нього нема. А спроби нищити демократію силою нарвались би на опір, що ми бачимо у Молдові, тільки в Україні він був би ще більшим.
> > И проблемы с обеспечением честных выборов сейчас бы не было.
>
> Коли опозиція, демонстранти досягають результатів (відсторонивши від влади тих, хто діє не відповідно до прагнень людей), тільки в тому разі можна казати про якусь перемогу "демократії".
Це неправда. Демократя полягає не в самому захоплені влади, а в збереженні можливостей для її мирної зміни. Коли таких можливостей багато -- багато й демократії. У влади можуть бути комуністи, але якщо їм не вдається знищити свободу преси, фальсифікувати вибори та використовувати правоохоронні органи для переслідувань опрозиції -- значить в країні зберігається демократія.
> Якщо ж масові демонстрації протесту мають результатом запровадження цензури, заборону певних "мятєжних" партій, арешт і ув"язнення "заколотників" - то це якраз розквіт реакції (погляньте на результати масових протестних акцій в Білорусі, згадайте УНСОвців - тут все наочно), а не демократії.
Знов таки, мова йде не про "розквіт реакції", а про спроби придушення демократії. Спроби, які поки не досягли успіху, бо негайно наражаються на сильний спротив.
Повторюю, відмідність від України саме в тому, що в Україні спротиву не було -- аж доки не стало запізно. Та навіть такі запізнілі спроби були наслідком героїзму одної людини.
> Про захмарні демократичні досягнення парламентської Молдови зможете теревенити після перемоги їхньої опозиції, призначення наприклад дострокових виборів і т.д.
А при чому тут дострокові вибори? Хіба для цього є причини? Може тепер вже є -- але на початку виступів опозиції все було по закону.
> Поки-що ж там йде "революція" і її результати ще невідомі. Заява телевізійників проти цензури річ гарна, але це ще не означає, що журналісти вже перемогли. Втім деякі висновки можна зробити про стан цензури в доновокомунній Молдові - ще рік тому (некомуністи!) не запроваджували настільки явної і ганебної цензури, принаймі якщо й була якась цензура, то не настільки тотальна, щоб довести телевізійників до масових акцій протесту.
Так про це й мова. В Україні теж комуністів при владі не було, але "ганебна цензура" вже роками працює. І єдина суттєва різниця -- то державний устрій. До речі, попередній Президент Молдови (Петро Лучинський, як не помиляюсь) після свого програшу комуністам на чесних виборах, дуже горював, що в Молдові парламент обирає Президента, а не "електорат", як інших країнах СНД.
> Тому ваш прогноз, що вибравши тоді Симоненка президентом, який би наштовхнувся на сильну опозицію, ми б мали зараз розквіт демократії й найчесніші вибори міг би бути вірним тільки у випадку, коли б той Симоненко б програв опозиції й до теперішнього дня був благополучно імпічментований. Якщо ж навпаки?
Могло б бути і навпаки -- але то вже інша справа. Моя теза в тому, що з Кучмою оте "навпаки" було гарантоване. А з Симоненком -- доволі малоймовірним.
> Нагадаю, що на момент обрання Кучми на другий термін (до "бархатної революції") у ВР була ліва верхівка - голова Ткаченко (тепер вже знову комуніст) з комуністом заступником. Чи може той же Кучма, Марчук, Медведчук, Кравчук, Потебенько, Литвин... з ОУН взялися?
> Та ні, тримали свої партквитки "в сейфах, на всяк випадок", Крючкова поряд прочитайте. Чи не на цей часом випадок, якщо "власть помєняєтся", Пєтя президентом стане?
А що, ви крім "червоного" та "оунівського" інших кольорів не розрізняєте? Взагалі, якщо ви Кучму до комуністів зараховуєте, то який сенс тоді взагалі його було підтримувати замість Симоненка?
Власне то риторичне питання -- ніякого. Просто те, що комуністи були б змушені робити відкрито -- я маю на увазі встановлення диктатури -- Кучма міг прикривати казками про демократію та червону загрозу. І, таким, чином, уникати опозиції "оунівців". Та й, взагалі, будь якої.
> Доля успіху демократії в Молдові зараз якраз залежить не прямо-пропорційно до "успіхів" комуністів, а в зворотній пропорції.
Стосовно комуністів, це завжди справедливо. Але це не виправдовувало підтримку Кучми.
> "голосовать за комуністов" - це не "удовольствиє", це хронічна ідіотія, якої багато хто не може позбутись й після 70-річного наочного комуністичного експерименту.
> Про "реальну" опозиційність комуністів спитайте у Потебенька - він точно в курсі.
Я не маю сумнівів щодо "опозиційності" комуністів. І я згоден, що голосувати за комуністів -- то "ідіотія". Але залишати Кучму при владі було НАЙГІРШИМ вибором.
2002.02.27 | Остап
Схоже, що пан Ілля - має рацію (-)
2002.02.27 | Смогитель Вадим
Гей, Ілля ...
Ви так все "умнєнька" вичисляєте ...А що б Ви сказали про заброну існування організації червоної чуми на території України?
Вадим
Цікаво чи є партія фашистів на території Ізраїлю?
2002.02.27 | ilia25
Це ви Симоненко червоною чумою вважаєте?
Не можу з вами погодитись. Симоненко клоун та демагог, але на чуму ну ніяк не тягне.Щодо заборони КПУ, то я за ними плакати не буду. Тобто в принципі, забороняти політичні партії то не дуже добре, але оскільки мова йде все таки про клоунів, то можна в цьому сенсі піти на компроміс з власними переконаннями :)
А якщо ще нагадати собі, що Кучма постійно використовує цих лицедіів для оживлення міфів про червону загрозу, то становиться очевидним, що заборона КПУ піде тільки на користь.
Але до "червоної чуми" це все не має ніякого відношення. Усі комуністи, що мали наміри займатись серйозно політикою, давно вже перефаровані у демократів та патріотів, ви це й самі розумієте. І всі вони при владі. І заборона КПУ цьому не зарадить.
2002.02.27 | Заправдівець №13
Про що ви тут сперечаєтесь?
Нам не потрібен ані Папа,ані Пєтя.Нам потрібен свій УКРАЇНСЬКИЙ президент.Краще поміркувати хто ним може бути.Ющенко?Чорновіл?Тимошенко?2002.02.27 | Фідель
Є і не одна
> Цікаво чи є партія фашистів на території Ізраїлю?Серед найвідоміших такі як КАХ, КАХАНЕ ХАЙ, але є ще дрібніші групи наці у єврейських поселеннях.
2002.02.27 | Andriyko
А ще б виникла справжня біполярність (-)
2002.02.27 | IApple
Це коли Пєтя-президент, а Ткаченко голова ВР?(-)
2002.02.27 | Shooter
Надлишок демократії, можна сказати
Мабуть, через нього і вийшли люди на вулиці, чи не так?