02/27/2002 | Максим’як

Скільки коштує картон для Бродського і Ко.

Два роки тому мав справи на Жидачівській целюлозно-картонній фабриці, якраз коли хлопці з Києва від Бродського-Суркіса переймали владу. Потім через півроку знову був там. І мені зденервовані знайомі розповіли дещо огидне, бо цікавим це важко назвати.

Основними поставщиками сировини на завод є збирачі макулатури та лісгоспи, яких на той момент може було з кілька сотень (завод споживає вагони в день). Як правило, такий поставщик є не дуже заможній – взагалі його такого сама фірма виховує, щоб працював на неї і не рипався - ясно, хто в нас макулатуру збирає і дрова заготовляє.

Кожен з цих поставщиків жалівся, що йому фабрика невиплатила за тони поставленої продукції, натовпи під дверима київських начальників розгублених і зажурених простих людей. Кожен прохач оплатити ж власну продукцію отримував тверду обіцянку, що оплата вже буде цього тижня, а ви везіть далі макулатуру чи дрова, ми тут з паперами розберемося і все вам перерахуємо.

Так тривало кілька місяців, гроші отримував, хіба той, що впадав сильно у нерви, або подавав у суд. Це додумувалися зробити тільки одиниці. Більшість взагалі напевно не уявляла собі судового розгляду. Але після подачі в суд, гроші моментально появлялися на рахунку і до суду недоходило.

Справа в тому, що з моменту перехоплення власності Бродським і Суркісом на цей завод, всі фінансові справи були виведені із меж заводу. В Kиєві зразу відкрився Торговий дім і через нього відбувалася вся реалізація продукції, так що фінансовий стан заводу постійно був червоним – зрозуміло продукцію відвантажуємо, а гроші йдуть поза фірму. І поставщикам постійно співали, що грошей немає. Звичайно, картон, тару чи мішки можна було отримати тільки через попередню оплату.

Далі відбувався ще один трюк грабунку поставщиків і затягуванні розрахунків. Через три місяці, коли вже всім терпець поставщикам уривався від такого намахування, щезав «директор» з Києва і приїжджав інший. Всім поставщикам пояснювали, що перд цим був останній мудак за менеджера, який понакручував з паперами такого, що довго треба розбиратися, але ми це скоро, всім оплатимо, але ви везіть макулатуру, дрова, бо інакше завод стане і ви всі взагалі своїх грошей за ті півроку ніколи не побачите.

Я не займався підрахунками, який кредитний ресурс можна було сформувати за цей час, не менше кількасот мільйонів і просто подарованих грошей, бо багато поставщиків просто розорилися і в них не було грошей навіть на бензину.

Очевидно, що такої кидаловки при поставках сировини, було недостатньо, тому не дивно, що шахраї підключили Пустовойтека і тепер Кінаха, який розпорядженням Кабміну, ввів стягнення з тари по всій країні. Як каже в своєму інтерв’ю директор «Оболоні» Слободян: «Нещодавно Анатолій Кінах втретє (!) підписав постанову (дві попередні завізував Валерій Пустовойтенко, а відмінив Віктор Ющенко) про збір коштів з кожної тароупаковки на її переробку. Це означає, що, крім газу, нафти та труб, які не упаковуються, всі виробники повинні сплачувати додаткові кошти на свої товари. Фактично уряд втрутився у діяльність законодавчої влади. Звичайно, за цією постановою Кабміну стоять чиїсь дуже великі інтереси і гроші. Нормальний бізнес – це збирай упаковку і переробляй. А зараз виходить, що виробники продукції платять за переробку своєї тари, а ті, хто її здійснюють, взагалі не мають витрат на виробництво!»

Сьогодні, коли я бачу пику Бродського, мене нудить, але це мої особисті проблеми, але мені важко зрозуміти відколи Чайка, сократник Бродського і Ко став борцем за правду і удостоївся такої поваги на Майдані. Весь цей «Яблучний» цирк, яким прикриваються шахраї типу Бродського і Чайки чи україножери Суслов та Чародєєв має подаватися як боротьба з режимом?

Гадаю, що Майдан, щоб зберегти якесь цивілізовне обличчя першої сторінки повинен бути принциповим і послідовним, а не творити тут рекламу непевним типам чи таким жовтим інетсторінкам, як «Обком».