Це страшне слово "допуск"
02/27/2002 | Andriyko
А слово дійсно страшне. Запитайте у пана Медведчука, яким чином йому дали допуск на ведення справи Стуса або Литвина. Цікаво, чи почервоніє?
Зауважу, що в період, про який йдеться, мене ще й на світі не було, проте будь-який серйозний та іменитий (ще додам - не зацькований і не заляканий) адвокат із практикою років у 25-40 підтвердить вам те про, що йтиметься нижче.
Що таке "допуск"? У часи "развитого социализма" існувала така собі негласна система додаткового вповноваження захисника на ведення кримінальної справи, в якій вбачалися політичні моменти, наприклад, за звинуваченням в "антирадянській пропаганді" (надалі - "політичні справи"). Можливо, ви пам'ятаєте, що колись адвокати не могла вести самостійної практики. Кожен адвокат мусив мати тісний зв'язок з колегією адвокатури, що виявлялося в його обов'язковій приналежності до тієї чи іншої юридичної консультації та місцевої колегії адвокатів. Ордер на ведення справи видавався главою колегії адвокатів (а не як зараз, коли адвокат носить з собою пачку підписаних ордерів). Так ось, глава колегії не вправі був видати ордер на ведення "політичної справи", якщо Комітет державної безпеки СРСР не видав цьому адвокатові так званий допуск на ведення цих справ. Допуск одержували дві категорії адвокатів: старі й маститі, переважно за клопотанням колегії (КДБ таким чином дбав про забезпечення уявної рівності сторін процесу за рахунок особистих здатностей адвоката) та молоді й недосвідчені за ініціативою самого КДБ (а таким чином КДБ дбав про інтереси державного звинувачення в особливо складних справах). Допуск негласно визначав певні умови, яких адвокат мав дотримуватися, аби його не втратити. Наприклад, відстоювання позиції абсолютної невинуватості підсудного на підставі тих статей Конституції СРСР, де йшлося про свободу думки, однозначно призводило до втрати допуску і, з високою ймовірністю, до виключення з колегії адвокатури. Відомий адвокат Діна Каменська, яка захищала учасників п'ятихвилинної демонстрації на Червоній площі на знак протесту проти вторгнення радянських військ до Чехословаччини 1968 року, втратила допуск саме через свою принципову позицію, зібравши в ході процесу декілька "призів симпатій" - окремих ухвал суду. Більшість адвокатів, які себе поважали, також дотримувалися необхідності виходити перш за все з інтересів клієнта та використовувати всі належні засоби правового захисту із посиланням на свободу думки включно.
Врешті, а що ж дозволялося слухняному адвокату? Виключно намагатися добитися зменшення покарання з використанням пом'якшуючих обставин, тобто вказувати на незвичний стан підсудного в час вчинення "протиправних" дій, схиляти підсудного до "щирого каяття" (чиста перемога радянської репресивної машини), визнання своїх помилок, видачі спільників тощо.
Скажу одне: якщо підняти з архіву справи політичних підзахисних Медведчука, то досить просто побачити, чи він вів справу чесно (вирок, як ви розумієте не залежав не лише від адвоката, а й від суду - виключно від волі партійних органів), чи просто відробляв свій допуск, чи виконував завдання КДБ.
Чесно кажучи, я не вірю в те, що настільки молодий адвокат, як Медведчук міг отримати допуск до такого серйозного політичного процесу, як процес Стуса, без існування певних обставин, що кидали б тінь на його "світлий образ".
Зауважу, що в період, про який йдеться, мене ще й на світі не було, проте будь-який серйозний та іменитий (ще додам - не зацькований і не заляканий) адвокат із практикою років у 25-40 підтвердить вам те про, що йтиметься нижче.
Що таке "допуск"? У часи "развитого социализма" існувала така собі негласна система додаткового вповноваження захисника на ведення кримінальної справи, в якій вбачалися політичні моменти, наприклад, за звинуваченням в "антирадянській пропаганді" (надалі - "політичні справи"). Можливо, ви пам'ятаєте, що колись адвокати не могла вести самостійної практики. Кожен адвокат мусив мати тісний зв'язок з колегією адвокатури, що виявлялося в його обов'язковій приналежності до тієї чи іншої юридичної консультації та місцевої колегії адвокатів. Ордер на ведення справи видавався главою колегії адвокатів (а не як зараз, коли адвокат носить з собою пачку підписаних ордерів). Так ось, глава колегії не вправі був видати ордер на ведення "політичної справи", якщо Комітет державної безпеки СРСР не видав цьому адвокатові так званий допуск на ведення цих справ. Допуск одержували дві категорії адвокатів: старі й маститі, переважно за клопотанням колегії (КДБ таким чином дбав про забезпечення уявної рівності сторін процесу за рахунок особистих здатностей адвоката) та молоді й недосвідчені за ініціативою самого КДБ (а таким чином КДБ дбав про інтереси державного звинувачення в особливо складних справах). Допуск негласно визначав певні умови, яких адвокат мав дотримуватися, аби його не втратити. Наприклад, відстоювання позиції абсолютної невинуватості підсудного на підставі тих статей Конституції СРСР, де йшлося про свободу думки, однозначно призводило до втрати допуску і, з високою ймовірністю, до виключення з колегії адвокатури. Відомий адвокат Діна Каменська, яка захищала учасників п'ятихвилинної демонстрації на Червоній площі на знак протесту проти вторгнення радянських військ до Чехословаччини 1968 року, втратила допуск саме через свою принципову позицію, зібравши в ході процесу декілька "призів симпатій" - окремих ухвал суду. Більшість адвокатів, які себе поважали, також дотримувалися необхідності виходити перш за все з інтересів клієнта та використовувати всі належні засоби правового захисту із посиланням на свободу думки включно.
Врешті, а що ж дозволялося слухняному адвокату? Виключно намагатися добитися зменшення покарання з використанням пом'якшуючих обставин, тобто вказувати на незвичний стан підсудного в час вчинення "протиправних" дій, схиляти підсудного до "щирого каяття" (чиста перемога радянської репресивної машини), визнання своїх помилок, видачі спільників тощо.
Скажу одне: якщо підняти з архіву справи політичних підзахисних Медведчука, то досить просто побачити, чи він вів справу чесно (вирок, як ви розумієте не залежав не лише від адвоката, а й від суду - виключно від волі партійних органів), чи просто відробляв свій допуск, чи виконував завдання КДБ.
Чесно кажучи, я не вірю в те, що настільки молодий адвокат, як Медведчук міг отримати допуск до такого серйозного політичного процесу, як процес Стуса, без існування певних обставин, що кидали б тінь на його "світлий образ".
Відповіді
2002.02.27 | Shooter
Re: Це страшне слово "допуск"
Andriyko писав(ла):> Чесно кажучи, я не вірю в те, що настільки молодий адвокат, як Медведчук міг отримати допуск до такого серйозного політичного процесу, як процес Стуса, без існування певних обставин, що кидали б тінь на його "світлий образ".
А я ще до того ж не вірю, щоб синові учаснику ОУН "просто так" дозволили поступити на юридичний факультет університету.
Цікавим ж також "чудово врятування" Мудведчука від тюрми, яка йому світила після побиття "синка" одного з комун-бонз.
"Захист" Литвина a, пізніше, і Стуса - чітко лягає в одну аж занадто видиму лінію з вище наведеними фактами.
2002.02.27 | Andriyko
Отож бо
Про батька-оунівця нам, якщо не помиляюся, відомо виключно зі слів самого Медведчука.А все інше дійсно гарнесенько вкладається в єдину канву.
2002.02.27 | Shooter
Re: Отож бо
Andriyko писав(ла):> Про батька-оунівця нам, якщо не помиляюся, відомо виключно зі слів самого Медведчука.
Niby ne til'ky zi sliv Medvedchuka. Batko za ce buv vyvezenyj do Sybiru, de j narodyvsa Medvedchuk.
2002.02.27 | юрко
Re: Це страшне слово "допуск"
>Скажу одне: якщо підняти з архіву справи політичних підзахисних Медведчука, то досить просто побачити, чи він вів справу чесно (вирок, як ви розумієте не залежав не лише від адвоката, а й від суду - виключно від волі партійних органів), чи просто відробляв свій допуск, чи виконував завдання КДБ.Якщо виходити з логіки надання КДБ допуску адвокатам, то це вирішувалося не за принципом - ану спробуймо оцього, чи тамтого. Можна цілком логічно припустити, що допуск був продуманий наперед і вимагав відповідності адвоката певним, чітко установленим, критеріям.
Ці критерії, серед іншого, мали запевнити "гладкість" процесу, тобто, відсутність несподіваних вибриків зі сторони адвокатів, що могли б викликати сумніви у безсторонності суду. Можна навіть не сумніватися, що у більшості випадків люди, яких підбирали за цими критеріями, робили те, чого від них сподівалися у більшості випадків. Крім, згаданих Вами, коли адвокати ставали "знаменитими", бо по-справжньому захищали людей, ризикуючи викликати гнів КДБ.
Медведчук до таких "знаменитих" не належав. Цілком навпаки, припускаю, він настільки добре виконав свою першу роботу, що йому навіть дали можливість приймати участь у ще одному процесі. Це підтверджує, що Медведчук не був лише слухняним і пасивним виконавцем в першому процесі. Він себе настільки проявив, що йому було довірено й другий. Він показав себе справжнім ентузіастом своєї справи.
Можна здогадуватися про різну мотивацію його поведінки - від страху і до радості, що відкриваються нові горизонти у майбутній кар'єрі, бо його "помітили" і "довірили". Припускаю, зі стрімкості розвитку його кар'єри з часу незалежності, що ентузіазм і безоглядність були мотивуючими чинниками, поміченими в КДБ, а не страх.
Таке відношення до інших людей було б в принципі його особистою проблемою, якби він не намагався прийти до влади.
2002.02.28 | Andrij
Re: Це страшне слово "трусливість"
юрко писав(ла):> Таке відношення до інших людей було б в принципі його особистою проблемою, якби він не намагався прийти до влади.
Вся проблема навіть не стільки в тому, що робив пан Медведчук 20 років назад, а в тому, як він нам це пояснює. А пояснює він дуже просто -- ніяк. Тобто, він це минуле приховує. Так саме, як він приховує свої справжні прибутки. Складається враження, що пан Медведчук тримає свій народ за дурнів та невігласів. До речі, це добре помітно, якщо подивитись канал "Інтер". Дуже яскравий та інформативний приклад елементарної зневаги до культури та людей України.
2002.02.28 | Смогитель Вадим
Re: Це нічого незачуще слово "КДБ" ...KGB, КГБ - на всіх мовах