!! створено український копілефт-спротив !!
02/28/2002 | mchno
маніфест / програма
українського копілефт-спротиву
дуже альфа 0.1
україна рухається в бік цивілізованого ринку програмового забезпечення...
спочатку з'явилися цивілізовані програми. за піратськими ліцензіями з практично 100% знижками. так було виховано "стандарт де-факто". цей етап минув аж надто успішно.
далі взятий таким чином ринок треба якось легалізувати де-юре й отримувати нарешті цивілізовані прибутки. почалася моральна підготовка до переходу від чорного ринку програм до зелено-червоно-синьо-жовтого — гнилий 3.1415926ар, начебто антипіратський, однак якось надто маніакально зосереджений на тому, що треба платити. брати до уваги вільні програми загалом якось не прийнято.
аж ось, після череди тренувальних мілліцейських рейдів, з'явився й цивілізований прецедент. міністерство освіти та науки україни та micro$oft вже провадять програму співпраці, яка передбачає спільними зусиллями перейти в сфері освіти до цивілізованої монополії micro$oft, в якій не буде місця піратським, а також альтернативним, програмам.
за найкращими совковими та пост-совковими традиціями, цивілізування освіти забезпечуватиметься величезним державним замовленням. так вирішили поважні дядьки за допомогою цивілізованих :-$ аргументів. тобто, ми як громадяни цивілізованої держави маємо просто сплатити податки :-), а не вирішувати, які програми нам потрібні.
що далі — передбачити неважко. нові цивілізовані контракти на придбання цивілізованих програм. цивілізовані знижки з нагоди свята захоплення ще одного ринку. а найбільше — нескінченний нудний совкуватий 3.1415926ар про генеральні лінії партії, за єдиною нехитрою формулою: не придбати продукт n — це, врешті-решт, некруто.
/* вітання виробникам жіночих та модніх журналів, емтівішних та голівудських хітів, а також іншого гівна, без якого сучасна цивілізована людина повинна не могти жити ! */
тобі подобається така цивілізованість, де для тебе передбачено єдину роль — роль об'єкту чиновницько-бізнесових маніпуляцій ? нам — ні. однак перехідний період — найкраща нагода щось змінити.
ми виходимо з кількох простих речей.
0. якщо вже ми так наполегливо цивілізуємося, то починати треба не з вибору того чи іншого цивілізованого продукту, а з свободи вибору.
кожна людина й кожна установа повинні мати змогу вільно обирати платформу, операційну систему й програми. час усвідомити, що ринкова кон'юнктура не має й не повинна мати нормативного характеру. відповідно, будь-яка політика в галузі інформаційних технологій має орієнтуватися тільки на задачі, які розв'язуються за допомогою цих технологій, а не на продукти, за допомогою яких це робиться. зокрема, ось кілька важливих моментів, які лежать на поверхні:
— наявність тих чи інших комерційних програм або підтримки тих чи
інших комерційних форматів на домашній машині не повинна бути критерієм при працевлаштуванні. це має забезпечити роботодавець. і непогано б оформити це нормативно. звичайно, знайдеться 1025 способів обійти такі норми, але принаймні від нас не так нахабно вимагатимуть файли у форматах вордів, екселів та кваркекспресів.
— документооборот повинен базуватися на відкритих кросплатформенних стандартах. закриті комерційні формати — будь ласка, для внутрішнього вжитку в межах установи.
— будь-які загальноосвітні курси з інформатики повинні навчати роботі з інформацією й давати набір знань, який дозволяв би принаймні не розгубитися, зіткнувшися з будь-якою платформою. і не треба вважати, що це заскладно. знаючи загальні принципи роботи з інформацією, не складно розібратися з набором конкретних дій у конкретній задачі. значно складніше навпаки.
— що стосується побудови загальноосвітніх курсів на базі комерційних програм, то це взагалі треба кваліфікувати як порушення антимонопольного законодавства. комерційним програмам місце на спеціалізованих курсах. освіта не повинна бути інструментом ринкової кон'юнктури — або вже хай офіційно перетворюється на ще одну рекламну лавочку.
— жодних централізованих державних замовлень на комерційні програми не повинно бути.
* по-нульове, ми категорично проти того, щоб з податків, які ми платимо, забезпечувалося придбання глибоко неприємних нам комерційних програм.
* по-перше, ця держава, здається, ще має важливіші проблеми, аніж забезпечити трохи прибутків виробникам цих програм.
* що стосується застосування комерційних програм у спеціалізованих навчальних курсах, це має забезпечувати знову ж таки не держава, а безпосередньо ті, хто зацікавлений у підготовці відповідних спеціалістів.
1. свобода вибору — це чудово, — скаже у відповідь великий натовп людей, — але ж практика вимагає рахуватися з багатьма моментами, яки схиляють вибір в той чи інший бік...
будь ласка ! коротко про те, чому варто переходити на вільні програми.
використання linux та вільних (копілефтових) програм загалом дозволяє вирішувати ті самі задачі зі значно меншими витратами. (наприклад: перехід державних структур південної кореї на linux дозволив заощадити близько 80% коштів порівняно з придбанням micro$oft'івських window$ + офіса.)
загалом, оптимальна стратегія використання вільних програм полягає в тому, щоб заощадити на ліцензіях, але оплатити працю технічних фахівців (виходить дешевше). з комерційними програмами в україні, як правило, виходить навпаки — заплативши за ліцензії, наймати ще й фахівця давить жаба. однак ця модель якось не працює — все одно час від часу виникають ситуації, де без втручання фахівця не обійтися.
якщо для певної задачі ще не створено вільних програм (таких небагато, але вони є), тоді можна подумати й про придбання комерційних. під той-таки linux. але тут порівняння очевидне — краще заплатити тільки за одну-дві комерційні ліцензії на потрібні програми чи на додачу ще й за операційну систему, купу різноманітних інших потрібних програм до неї, плюс потужнішу машину, якої вимагає вся ця радість ?
однак поняття вільних програм означає не стільки ціну, скільки свободу використання. користувачі вільних програм отримують у своє розпорядження такі гнучкі, конфігурабельні й модифіковані засоби для роботи, якими комерційні програми через їхню закритість не можуть бути за означенням. було б кому докласти рук. а є ж !
і маленький висновок у галузі державної політики. вільні програми — це набагато менші витрати й дуже немало додаткових робочих місць. комерційні програми — це відтік українських грошей до країн, у яких потім будемо брати чергові кредити. то кого ж слід підтримати ?
2. вільні програми створюються для вільних людей. тому ми будемо обороняти наші права самі. наш рух має бути ініціативою громадян, а не політиків / чиновників / адміністрацій. співробітництво з ними має носити суто інформаційний характер і в жодному разі не повинно вести до інтеграції з будь-якими їхніми структурами. інакше немає жодного сенсу.
ми (більш-менш) — фахівці з інформаційних технологій, а вони — (більш-менш) фахівці з політикування та адміністрування. якщо ми встановлюємо цивілізовані розклади з використанням програм, то виробляти й постачати рішення в галузі інформаційних технологій маємо ми, а вони — забезпечувати адміністративний бік. будь-яке затісне співробітництво з ними зміцнить те, проти чого ми виступаємо — недолуге порядкування ламерів у галузі інформаційних технологій.
так що не даваймо їм жодного приводу записати нас у свої активи чи вирішити, що вони нас купили. доки ми будемо вестися на дурну ідею про те, що будь-яка наша активність має сенс тільки з-під чийого-небудь "даху", доти ми лишатимемося не більш ніж матеріалом для їхнього процвітання.
копілефт-спротив має бути повнофункціональним копілефтом — він має давати досвід бути вільним. спротив вільних людей не повинен відтворювати всі дурнуваті норми 3.1415926ару. нехай суспільство з його нормами звикає до тих форм діяльності, які в нас виходять. ми маємо створювати норми, прийнятні для нас, і ніколи не навпаки.
тож якщо ти лінуксоїд — не важить, адмін, студент чи просто людина, що працює на комп'ютері — приєднуйся до копілефт-спротиву !
спробуй схилити свою адміністрацію до переходу на вільні програми. організуй прийди підтримати акцію протесту копілефт-спротиву, поклич своїх друзів, або організуй з ними таку акцію. кинь знайомим лінк на наші матеріали, або роздрукуй та роздай, або поклади якусь інформацію на своєму сайті. це буде твоїм внеском у оборону наших інтересів.
і нарешті — кілька теплих слів для всіх реалістів і знавців життя, хто підтримує нас своїм песимізмом. дякуємо вам, шановні, і бажаємо, щоб якнайшвидше збулася ваша мрія: віза — валіза — каліфорнія, лондон, париж чи ще яка холєра. без вас нам тут буде значно краще. тільки напишіть в анкеті, що ви совки, хронічно не спроможні до захисту власних прав — і ми віримо, що ваші послуги знадобляться яким-небудь спритним політикам чи якомусь нео-ліберально-фашистському режиму.
у вас дуже добре виходять теревені про те, хто й скільки "відкату" отримає з майкро$офтівсько-міносвітніх контрактів, але цивілізовані люди з таких приводів не теревенять за філіжаночкою пива, а судяться. дивна у вас логіка якась — "якщо вони з цього отримують "відкати", значить, немає жодного сенсу обороняти будь-чиї права".
а вся лажа, між іншим, тримається завдяки не стільки тим, хто її організовує, скільки тим, хто з нею погоджується.
цей маніфест розповсюджується тільки на умовах ліцензії на відкриту публікацію (open publication license) версії 1.0 або будь-якої пізнішої (остання версія цієї ліцензії наявна на http://www.opencontent.org/openpub/ ). змінювати текст не дозволяється. запропонувати зміни / доповнення можна на адресу: mchno@ukrpost.net .
Відповіді
2002.03.04 | mchno
Re: !! створено український копілефт-спротив !!
дискусія, що виникла навколо міносвітньо-micro$oft'івської програми співпраці, показала, що відносно перспектив розвитку інформаційних технологій в україні поки що більше питань, ніж відповідей. деякі з цих питань було зачеплено в маніфесті / програмі копілефт-спротиву. не маючи інтернету й змоги брати участь безпосередньо в дискусії, я пишу цей текст, аби на деяких семплах з неї, що запали у пам'ять, продемонструвати тезу мудрого поля карла феєрабенда: ми не стільки узголджуємо наші уявлення з фактами, скільки визначаємо, базуючись на наших уявленнях, які ж факти взяти до уваги, а які відкинути. (блін, таки вчать чогось путнього на філософському факультеті !) ще раз нагадую: копілефт має за мету не знищення комерційних програм і встановлення діктатури пролєтаріату, а створення некомерційної альтернативи. обирати — користувачеві."то що ж для україни краще, open source чи комерційний софт ?"
(категоричніший варіант:)"window$ настільки рідний і популярний, що годі й рипатися !"
така постановка питання передбачає розвинутий досвід однорідності, уніфікації та генеральної лінії партії. набагато продуктивніше завжди ставити питання про оптимальність конкретного рішення для конкретної задачі. бо якщо подумати, то оптимальні інформаційні технології для освіти, для вжитку в державних установах, для домашнього вжитку, тощо — це зовсім різні речі, оскільки вимагаються від них різні набори якостей і за різними критеріями. якщо намагатися приводити все це одразу до якогось "спільного знаменника" й виробляти відповідну "генеральну лінію", то, по-перше, очевидно, що найраціональнішим розв'язком є монополія, по-друге, це типовий совок. тільки от наскільки нам хочеться й далі бути совком ?особливі теплі слова хочеться сказати щодо різновиду питання про генеральну лінію:
"чи має open source хоч якусь цінність для бізнесу ?"
ги !.. а що таке "бізнес" ? цікаве питання. будемо полімізувати. варіант а: бізнес — це виробництво / постачання конкретних товарів / послуг та отримання прибутку з того. бізнесмен — той, хто безпосередньо організовує цей процес. якщо виходити з такого уявлення, то "цінність для бізнесу" тих чи інших рішень визначається відповідно до конкретної задачі, навколо якої будується конкретний бізнес. а цінність для "бізнесу взагалі" — якесь порожнякове поняття. що таке "бізнес взагалі" ? що спільного, скажімо, у intel і mcdonald's ? заробляти на гамбургерах і заробляти на інтегральних мікросхемах — зовсім різні речі. перемога window$ на ринку операційних систем, мабуть, вражає, але наскільки вона щось доводить чи до чогось зобов'язує ? все одно знаходяться люди, що просувають нові комерційні розробки — BeOS знаєте ? та й не чув я якось, щоб вінди бігали на атомних електростанціях, бо для того кращий qnx, і віндова навала на ринку десктопів цього не відміняє. на ринках програм 2d- та 3d-моделювання, нелінійного відео- та аудіомонтажу, віртуальних студій, видавничих систем, баз даних, графічних та звукових редакторів, середовищ програмування, etc. etc. etc. продовжують існувати й конкурувати між собою різні продукти під різні платформи. і так само чомусь ніхто з виробників не поспішає лягати під конкурента, якщо продукт останнього продається значно краще. і чомусь, незважаючи на глобальну віндовізацію, mac-версій продуктів так і не поменшало, а linux-версій стає все більше. кажете, в corel якось не вийшло ? так хто ж їм лікар ? в них добре продається corel draw, а з офісом та видавничою системою під вінду теж якось не виходить. ну, облажався корел, а от linux-версії, наприклад, maya чи oracle чомусь продовжують дуже добре продаватися. більш того, існують десятки фірм, що розробляють і продають дистрибутиви linux. всі знають red hat чи mandrake, але чи багато кому щось говорять назви типу yellow dog, red flag чи hancom ? правильно, бо це дистрибутиви, орієнтовані на національні ринки тієї чи іншої країни (тут: бразилія, китай, південна корея). а ще є сотні фірм, що займаються технічною підтримкою linux та всякого open source і розробками на замовлення. а ще у цінності linux та open source для бізнесу чомусь не сумніваються виробники заліза. бо за кожний драйвер, сертифікований дрібнософтом, треба платити дрібнософту ліцензійні відрахування, а пінгвінам нічого платити не треба. і, до речі, поважний дрібном'який дядько стів балмер сказав таке: мовляв, для нашої дрібном'якої корпорації у 2001 році найсерйознішою проблемою став linux. щось важко вкладається в голову ? не дивно. згадаймо про варіант б, характерний для пост-... е-е-е... вибачте, нео-совкових країн, де держава / чиновники пхають забагато носа у недорозвинуту напівринкову економіку. відповідно, питання "організації виробництва / постачання товарів / послуг та отримання прибутку з цього" мають стійку тенденцію до вирішення за посередництва державних / чиновних хвостів. тож "бізнес взагалі" перестає бути фіктивним поняттям: кожен має свою цільову групу на ринку товарів / послуг, якими заробляє, але крім того є ще одна на всіх цільова група державних / чиновних хвостів, однаково важлива для будь-якого бізнесу. за такого розкладу бізнесмен постає як людина, яка не просто щось організовує, а "пробиває", а найкомфортніше почувається, якщо поєднує обидва типи діяльності. звичайно ж, якому-небудь "квазар-мікро" хочеться відірвати чергове державне замовлення, а іншим хочеться й собі, а позаяк історично склалася присадка чиновників на micro$oft, то... самі розумієте. з такого досвіду виникає весь наш неосовковий менеджмент і маркетинг, де всі уявлення мають якийсь аж надто нормативний характер. у т. зв. "розвинутих країнах з ринковою економікою" якось легше зрозуміти, що надто крутих треба потроху обламувати, бо інакше на якомусь етапі вони неодмінно конкретно борзіють і переходять до кидалова. у нас — якесь антично-комуняцьке уявлення про свободу як усвідомлений фатум: по-перше, кидатимуть обов'язково, по друге, величезне спасибі, якщо кидатимуть... е-е-е... досить гуманно. підтримка крутого / найкрутішого за таких умов є вже не стільки простим раціональним міркуванням, скільки проекцією величезного колективного досвіду: під крутих треба лягати, якщо не хочеш зайвих проблем. думаєте, на "світовому ринку" про це погано знають ? а для кого їхні 3.1415926ар-відділи складають монументальні казочки про стандарти_де-факто, провідні_рішення та лідерів_номер_1 ? на заході вони не надто популярні. мабуть, вони для тих, хто має явну схильність на таке вестися — для нас ! тільки от наскільки нам хочеться й далі бути неофеодальним неосовком ?"open source продукти страшні, складні й тому годяться тільки для хакерів"
і загальніше твердження — не про інформаційні технології, а про жизнь:"безплатний сир буває тільки відомо де"
а що, неправда ? погляньте на наш ринок: спочатку ціла країна дружно юзає безплатні піратські копії програм, а коли звикає й життя свого без них не може уявити, з'являються власники прав на ці програми й кажуть: отже, безплатний сир ви схопили ? тоді давайте перейдемо до наступної частини цього крилатого вислову. а у відповідь їм — а-а-а ! ваш сир такий смачни-и-и-й ! такий рі-і-ідни-и-ий ! ми заплатимо-о-о-о ! ми хочемо бути по повній програмі схожими на щасливих істот з вашої рекламної дійсності-і-і-і !і справді, чому не платити, якщо можна платити ? треба, до речі, якось запропонувати виробникам заліза акцію: почепити цю сентенцію на своїх сайтах зі свіжими драйверами. не згоден — іди качай свіжі драйвери так, згоден — спочатку заплати.
от... а річард столмен ще хтозна-коли спеціально пояснював для дітей природи: -- вільними програми робить свобода використання, а не ціна; -- продавати треба не програми, а працю програміста та інші послуги фахівців. може, хтось ще скаже, що ліцензія на комерційні програми і є продажем праці програміста ? ги ! програміст, між іншим, сидить на ставці, на продукті його праці стоїть копірайт контори, на яку він працює, і ліцензію продає контора. а програміста будь-коли можна й звільнити. чи хтось ще не зрозумів, що всі "авторські" права в системі копірайту насправді належать видавцям ? open source продукти мають тенденцію здаватися страшно складними. як і будь-яка незнайома програма. але завдяки своїй відкритості вони дозволяють організувати технічну підтримку на рівні, який для комерційних програм через їхню закритість просто недосяжний. крім того, виробники комерційних програм хочуть, щоб люди, які технічно підтримують їхні продукти, були ними сертифіковані, що не безплатно. мовляв, хочеш заробити на нас грошей — вклади в нас грошей. а за право підтримки open source-продуктів нікому нічого платити не треба. на місці деяких розумників можна було б не теревенити про страшну складність, а братися цьому забобоні заробляти. я б залюбки пішов працювати у таке місце, і таких, як я, дуже немало. однак хто хоче — той робить, а хто совок, неосовок, пост-совок — той шукає причини, щоб не робити, а потім часто ще й кваліфікується навчати, що робити й чого не робити, а також чому. може, в цій країні всі настільки добре володіють віндою, що й не звуть своїх знайомих поставити та настроїти ? чи може, фахівці з фірми, у якої ваша контора купила машини й технічно обслуговується, — сертифіковані дрібном'які фахівці ? якщо це не "квазар-мікро", то ні разу ні, це просто люди, в яких мізки на місці. а якщо розробити open source-рішення та додати до них багато дешевої технічної підтримки — люди залюбки платили б за вирішення їхніх проблем. хоча ніколи не переведутьсяч суб'єкти, які воліли б платити значно більше за право ці проблеми отримати. але поки ця країна сидить на пірацькому софті, більш-менш приємних перспектив тут немає ні для комерційних, ані для open source рішень, бо всі навколо відчувають себе надто крутими. тільки от чи не обернеться потім це комерційно-копірайтовим фашиським режимом, де комерційні продукти втюхуватимуть за державним рішенням у добровільно-примусовому порядку ? думаєте, наші чиновники настільки зажерливі, що виробники комерційного софта не потягнуть їх купити ? зрозумійте, дорогі совки, пост-совки й неосовки, що якщо ви не візьметеся за свій ринок самі, то хтось залюбки візьметься за ваш ринок. тільки от наскільки він після того буде ваш ?"орієнтація на windows дозволила б українським програмістам вийти на світовий ринок etc. etc."
ага. так, як кожний євроремонт наближає україну до вступу в євросоюз. наскільки я пам'ятаю, теревені про вихід на світовий ринок — це популярна розважка часів пєрєстройкі та розпаду попереднього видання совка. от не думав, що вона того... ще не вмерла. адже відтоді ми мали досить часу й нагод чогось навчитись. питання "україна та світовий ринок" має дві складових: що ми хочемо від світового ринку та що світовий ринок хоче від нас. світовий ринок, здається, вже задоволений будь-якими продуктами аж по самі вуха, тож нас там ніхто не чекає. там вже й так повно своїх і між ними відбувається дуже гостра конкуренція, тож якщо ми прийдемо туди з ще одним продуктом... закони розподілу ймовірностей підказують, що нас просто тихенько проігнорують. я дуже багато сперечався й сперечаюся зі своїми модніми приятелями, які приколюються слухати дуже багато західної музики, робити дуже схожу свою й мріяти, що непогано б вийти з нею на світовий ринок. звичайно, хочеться й собі стати такими, як вони там. і що ? в жодного не вийшло. а тим часом такі самі модні хлопчики, тільки ізраїльські й японські, намагалися проробити те саме, і в них теж не виходило, бо тоді ж, блін, треба було бути останнім корявим лохом, щоб не доганяти, що правільну музику можуть робити тільки в європі й америці, а не в якійсь там азії. хлопчики подивилиь на таке діло та й підзабили на захід. в результаті тепер в америці та європі дуже добре знають ізраїльський транс та японський транс. так і остальні. і в той час як на світовому ринку все й без нас гаразд, наш національний ринок хронічно потребує, щоб до нього доклали рук. тож консьтруктивна позиція полягає, мабуть, не в тому, що всі круті й правильні чуваки заробляють на світовому ринку, а в тому, що ринок — він і в буркіна-фасо ринок: або він є, або його нема. це по-перше. а по-друге, заробляти можна будь-де й на будь-чому. (див. також дурне питання про придатність open source для бізнесу). і тут є різний досвід. з одного боку, можна згадати досвід німеччини, франції, мексики, бразилії, південної кореї, де люди заробляють на розробці та підтримці дистрибутивів linux та open source рішень, орієнтованих на національні ринки (і штати туди ж, бо з багатьма їхніми дистрибутивами при спробах використання першої-ліпшої не-англійської мови починаються проблеми :-) ). з іншого боку, є російський досвід під народну платформу window$: люди з 1с абсолютно правильно зрозуміли, що країні потрібна правильна пост-совкова бухгалтерія, а західні продукти для того й близько не годяться. і обійшлися без світового ринку, однак навряд чи вони при цьому мало заробляють. якщо трохи віддалитися від виробництва софта й заглибитися у виробництво заліза, є й український досвід. наприклад, компанія епос, яка випускає діагностичне залізо власної розробки. для кого ? для внутрішнього ринку й трохи для зовнішніх, подібних до нашого. бо на заході діагностичного заліза й так дофіга, тільки за їхніми західними поняттями ціни мають відрізнятися на кілька порядків. так що, як сказав давній грек, — лікарю, вилікуй спочатку себе. бо поки ми тут будемо вагітніти прожектами виходу на світовий ринок, цей світовий ринок сам може прийти сюди. і тоді вже не буде звідки на нього виходити, лишиться тільки стати колонією з його обслуговування.