03/01/2002 | Спостерігач

Микола Мельниченко проти похоронної команди

Валентин Лабунський, "Свобода" (Нью-Йорк), для УП, 1.03.2002, 10:50



"Касетний скандал", який з новою силою вибухнув після отримання результатів аудіоекспертизи, проведеної найавторитетнішим у світі фахівцем в цій галузі Брюсом Кенігом, схоже, переходить у фазу затяжної війни між Миколою Мельниченком та тими, кого можуть остаточно "нокаутувати" зроблені ним в кучмівському кабінеті записи. Головні герої скандалу, на думку Миколи Мельниченка, забилися після оприлюднення результатів експертизи в кут й роблять нині ставку на найнятих політтехнологів і провокаторів. Саме з їхньою допомогою вони намагаються "нівелювати" результати експертизи й будь-що поховати "касетний скандал". Перші плоди діяльності майстрів темних справ вже з'явилися у вигляді підробок, які видаються за справжні записи Миколи Мельниченка й до яких він жодного відношення не має. Є побоювання, що найближчим часом в пресу посуне ціла лавина таких псевдозаписів й вони так обриднуть пересічному обивателю, що на них (разом з автентичними) не звертатимуть жодної уваги. Саме цього й добиваються політтехнологи, які розробили цілу програму, і яку Микола Мельниченко умовно називає "Похорон касетного скандалу".

- Миколо, ця "похоронна" команда справді може поховати "касетний скандал"?

- Принаймні, вони роблять для цього все можливе. Нормальна людина навіть не уявляє собі, які варіанти можуть народжуватися в хворій уяві так званих політтехнологів. Вони використовують усе найниціше й найпідліше – підкуп, шантаж, провокацію, залякування. Тепер ось вигадали запустити в обіг записи, які буцімто робилися мною і до цього часу не оприлюднювалися.

В мене є достовірна інформація, що готується широкомасштабна провокація, пов'язана з моїми записами. Тому застерігаю всіх, до кого потрапили або потраплять невідомі записи, при оприлюдненні цих матеріалів не посилатися на мене, аби не мати юридичних проблем. Великим масивом інформації, яким володію, я ніколи не гендлював й випадковим людям нічого не передавав.

Автентичні записи отримували від мене виключно офіційні особи України. З тих записів, які я їм передав, неоприлюдненими залишилися розмови в кабінеті Леоніда Кучми між ним й главою адміністрації Литвином 30 травня 2000 року, між Кучмою й Геннадієм Удовенком 1 листопада 1999 року, а також розмови Кучми з Б.Бойком (20 вересня 2000 року), І.Чижем (12 травня 2000 року), І.Плющем (26 квітня 2000 року), О.Волковим (15 травня й 19 вересня 2000 року), П.Симоненком (9 лютого 2000 року), Л.Деркачем (8 лютого, 26 червня та 30 серпня 2000 року) та Н.Вітренко (3 листопада 1999 року). В цих розмовах є підтвердження фактів фальсифікації результатів президентських виборів 1999 року та перевищення Кучмою своїх службових повноважень.

- Ти вважаєш, що невдовзі в пресі можуть з'явитися зразки "продукції", яку вже виробляє "похоронна" команда?

- Переконаний в цьому. Більше того, не виключаю, що в кабінеті Кучми зараз можуть розігруватися міні-спектаклі. Посадять на той самий диванчик Кучму, довкола нього Кравченка, Деркача, Литвина й почнуть записувати (а марку диктофона, з допомогою якого робилися записи, вони вже знають) те, що їм треба. А потім викинуть в пресу під виглядом записів Мельниченка, щоб остаточно дезорієнтувати Україну, "сенсаційні" матеріали. Мовляв, ось послухайте, Кучма не тільки наказував вивозити Гонгадзе в ліс й роздягати його там, а й просив шукати його нещасного, захищати його родину. Так що він не такий вже й поганий наш президент, шановний український народе. Кучмівці зараз кинули всі сили, аби оприлюдненням нових й нових фрагментів бесід Кучми довести "касетний" скандал до абсурду.

На превеликий жаль, їм свідомо чи несвідомо допомагають й люди, яких вважав чесними й довіряв. Минулої осені, наприклад, один відомий народний депутат отримав можливість ознайомитися з великим обсягом ніде раніше не оприлюдненої інформації. Через деякий час цією інформацією вже володіли люди, яких не можна підпускати до записів й на гарматний постріл. Так що довіряти можна далеко не всім й дуже прикро розчаровуватися в людях.

Взагалі я помітив таку дуже неприємну тенденцію – як тільки хтось новий допускається до моїх записів, то найчастіше відразу ж хоче не допомогти справі, а використати наявну в мене інформацію або в своїх шкурних інтересах, або ж в інтересах своєї партії, або в інтересах клану, якому таємно служить і від якого отримує гроші. Я ж хочу, щоб справа, заради якої я пішов на смертельний ризик, служила народові України й тільки йому. Причому це не красиві слова й не поза, заради цього я все це починав, заради цього не йшов на компроміси, заради цього опинився на чужині, де життю моєму не позаздриш.

- Але кому потрібні твої записи "мертвими"?! Адже в Україні тепер "гарячий" час – наближаються парламентські вибори. Й треба викласти весь компромат, яким ти володієш, аби народ зрозумів, хто ним сьогодні править, й обрав гідних. Чому не оприлюднити все, що записав твій магнітофон під президентським диванчиком?

- За час, який минув від того дня, як народний депутат України Олександр Мороз вперше оприлюднив частину моїх записів, я навчився бути розважливим. Крик, гучна фраза, розривання сорочок на грудях – це не той шлях, який приведе до відставки Кучми. Потрібна поступова, виважена, часто марудна робота всіх, кому не байдужа доля України й хто хоче їй добра.
-
Записи, які можуть бути використані в суді як доказ злочинної діяльності Кучми та його оточення, мають пройти експертизу. Все це дуже дорого коштує. Тих грошей, які виділила на проведення експертизи Верховна Рада, на це не вистачить. Людей, готових допомагати справі не словом, а ділом, не густо. Відразу після прибуття до Америки справі допомагав бізнесмен Юрій Литвиненко. Тепер він сидить в тюрмі. Якийсь диригент перекрив мені "кисень". Причому зроблено це було в брутальний спосіб, під надуманим приводом. Напередодні судового слухання в справі Литвиненка підленький голосок повідомив мені телефоном: "Віддаси всі записи – випустять Литвиненка".

Так що не все так просто й тут. Рука Кучми сягає, як бачимо, й американських берегів. Щодо оприлюднення компромату, то я ніколи не ставив собі на меті когось розвінчувати персонально, хоч в моїх записах є фрагменти, які перетворюють деяких відважних українських політиків на жалюгідних "шісток" Кучми.

От, наприклад, фігура Наталії Вітренко. В кабінеті Кучми вона відверто домовляється з ним, як діяти, а на людях говорить про свою непримиренність до злочинного режиму. Її до Кучми в кабінет "городами", щоб ніхто не бачив, проводив тодішній голова Служби безпеки України Леонід Деркач й поводилася вона на цих рандеву як слухнянка піонерка. Таких моментів, які показують хто є хто в Україні, в мене багато.

Але не з ними треба проводити дорогу експертизу й оприлюднювати її результати. Насамперед треба розвінчати злочинний режим, який править сьогодні в Україні. Причому конкретні кримінальні діяння конкретних осіб. Найперше зараз я хочу, щоб експертизу пройшли фрагменти, де йдеться про фальсифікацію Кучмою результатів президентських виборів. Треба довести, що Кучма не є законним президентом, він захопив владу шляхом фальсифікації й обману.

- Ти усвідомлюєш, "бомбою" якої страшної сили ти володієш? Адже довівши це, ти доведеш, що президент України є нелегітимною посадовою особою, а Україна вже третій рік живе під владою, якій відмовила в 1999 році в довір"ї. Навіть, якщо такі записи є, то на них все повинно бути максимально точно зрозумілим, адже йдеться про катастрофічні речі.

- Я все це розумію, а тому й хочу, щоб з цим епізодом експертиза попрацювала особливо прискіпливо. Адже справді йдеться про дуже серйозні речі. Розмова Кучми на цю тему відбулася 1 листопада 1999 року, а його співрозмовником був Генадій Удовенко.

- Чому ти не передав ці записи тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради, яку очолює Олександр Жир?

- Ця комісія розслідує насамперед обставини зникнення і вбивства журналіста Георгія Гонгадзе. Тому й на експертизу ми передали насамперед фрагменти, де йдеться про Гонгадзе. Я дуже вдячний Олександрові Жиру за ту роботу, яку він провів. Хоч оприлюднені ним результати експертизи на Банковій назвали черговою "фальшивкою", все ж там зрозуміли, що тепер справді запахло "смаженим". Адже кримінальну справу проти Кучми та його "підручних" тепер можуть порушити й за кордоном.

Хоч тут теж не все так просто. Сьогодні багато аналітиків подейкують, що до Кучми непомітно підкрався кінець і його ось-ось посадять на Заході на лаву підсудних. Таке можуть стверджувати люди, які не розуміють, що й тут, в Америці, довкола моїх записів йде дуже складна, часто брудна, без будь-яких правил гра.

Офіційній Америці сьогодні не до нас, вона воює з світовим тероризмом. І зверне увагу на "подвиги" Кучми лише, тоді, коли це становитиме загрозу її національним інтересам. На жаль, такі реалії. До лави підсудних для Кучми десь в Нью-Йорку чи Сан-Франциско далеко. Треба сьогодні не тішити себе такими ілюзіями, а працювати.

Зараз закінчується строк повноважень комісії Олександра Жира й треба чекати створення нової, якщо вона взагалі буде створена. Члени ж старої комісії стурбовані зараз зовсім іншими проблемами – як потрапити до парламенту, який ресурс для цього використати й т.п.

Цим проміжком часу обов'язково скористаються Кучма та його оточення. Я, на жаль, втрачаю на деякий час опертя. Єдиною людиною, якій я довіряв і довіряю, залишається Олександр Мороз. Хоч не виключаю, що й на нього зараз тиснутимуть політтехнологи й провокатори. Можуть, наприклад, передавати, що я давав йому негативні характеристики, що веду подвійну чи потрійну гру тощо. Хоч тут у цієї публіки нічого не вийде – занадто розумний для їхніх технологій Олександр Мороз, щоб не бачити, що мережива плетуться кучмівськими найманцями.

- А немає в тебе побоювань, що Олександр Мороз й очолювана ним Соціалістична партія просто використовують тебе в нинішній передвиборчій кампанії для підвищення свого рейтингу популярності?

- Я не вважаю, що соціалісти мене використовують. Я сам зацікавлений в тому, щоб якомога більше людей проголосували за них. Бо це сьогодні сила, якої боїться Кучма та його оточення. Рух, за яким колись йшло багато людей і на який вони сподівалися, зусиллями Кучми вже давно не той. Я маю запис розмови одного з головних "рухівців" Богдана Бойка, який в кабінеті Кучми домовляється з ним про народження об'єднаного "руху" й просить президента профінансувати процес створення цього перевертня.

Маю й розмови Кучми, коли він дає характеристики Симоненку й комуністичній партії України. Коли в розмові з Генадієм Удовенком, наприклад, вихід лідера КПУ на президентських виборах в другий тур Кучма пояснює тим, що "ми проти комуністів ніколи не працювали".

Так що гасла Петра Симоненка "Геть антинародний режим!" фальшиві. Цьому режимові він вірно служить і недаремно відданий кучмівський прокурор Потебенько значиться сьогодні в списках КПУ під номером 20. В мене є запис розмови Кучми з Симоненком 9 лютого 2000 року. Вони розмовляють як найщиріші друзі. Кучма, наприклад, каже Симоненкові, підсумовуючи президентські вибори: "Ми добре з тобою попрацювали. Робили все, як і домовлялися..." Ось такий з Петра Симоненка захисник народних інтересів.

- Чи не вважаєш, що шлях до депутатського мандата у Верховному суді тобі перепинили люди Кучми?

- Тут не треба бути великим політологом, щоб вирахувати, чому суддя Гнатенко став на бік кучмівської інституції, якою є Центральна виборча комісія. Ще до того, як Верховний суд визнав дії ЦВК щодо моєї кандидатури правильними, прокучмівські депутати у Верховній Раді підтримали законопроект про судоустрій й людям у Верховному суді треба було якось віддячувати. От й пожертвували Мельниченком.

Хто я для них, а з Кучмою їм треба жити. До речі, напередодні голосувань у Верховній Раді з приводу найважливіших для країни законів Кучма неодноразово давав "своїм" фракціям у парламенті вказівки, як голосувати. В мене є багато записів на цю тему. Окрім того, не забуваймо, що голова Верховного суду пан Бойко йде на вибори до Верховної Ради за списком прокучмівської "Єдності". Так що все дуже легко вираховується.

- Миколо, ти не жалкуєш, що вліз в політику, яка ніколи й ніде не буває чесною й чистою? Як ставиться до твоєї епопеї дружина? Чи не хочеться тобі прокинутись одного ранку й з радістю відчути, що й п'яний Кучма з матюками й гітарою, й "касетний" скандал, й твоя еміграція – все це було страшним сном?

- Я не влазив в політику, я просто не міг спокійно спостерігати за тим, як обдурюється й обкрадається наш народ. Це все одно, що пройти повз хулігана, який повалив на землю стареньку бабусю, забрав собі гаманець з її пенсією й б'є її ногами. Не міг я заплющити очі, заткнути вуха й зі спокійною совістю отримувати платню за охорону "пахана", їсти, пити, загоряти. Не міг!

Моїй родині дуже важко тепер, але дружина моя все розуміє й мене підтримує. Прокинутися радісним дуже хочеться, але не від усвідомлення того, що все мені приснилося, а від усвідомлення того, що все це позаду й Кучма та його кліка сидить не в розкішних кабінетах, а в камерах для карних злочинців. Отоді вся Україна справді прокинеться з радістю й надією, що таке більше ніколи не повториться.