Перепріла “озимина”
03/04/2002 | Спостерігач
Перепріла “озимина”
Ярослав Грушевський,
“Укрінформбюро”
1 березня у Києві пройшов з'їзд нової — Правої політичної партії, яка більш відома як “Команда Озимого Покоління" або “Нове ліберальне об'єднання". Як не крути, це все одно проект не оригінальний, а адаптований для України командою Максима Каризського, Агентства гуманітарних технологій та інших послідовників Школи культурної політики.
Звідси і вади, властиві новій парторганізації тою самою мірою, якою вони характерні для вищепереліченої компанії політтехнологів. Наприклад, різке розходження між словом і ділом.
Слово
Якщо почитати програмні заяви лідера Команди озимого покоління Валерія Хорошковського, то враження створюється… Ух-ти! Тут тобі і боротьба за чесну владу, і за прозорий бізнес, і нову генерацію політиків у владних структурах і т.д., і т.п.
Окремо — про олігархів-лимони (натяк на казку Джанні Родарі про Чипполіно). Окремо — про парт-босів, які попідперезували свої “парт-черева” різними там стрічками (натяк на рекламу партії “Яблуко” та комплекцію її вождя Михайла Бродського). Окремо про дивний гібрид “олігарх-соціалістів” без вказівки їхніх прізвищ і навіть без натяку на конкретну партійну приналежність. Читати противно, зрозуміти складно.
Але образ партії загалом мені сподобався. Я так і уявляю собі, як під “політичним снігом” старших партійних товаришів, в жорстоку посткомуністичну стужу, пробивалися слабкі паростки Озимого Покоління… Поглядаючи на шляхетну сивину екс-прем’єр-міністра Валерія Пустовойтенка особливо хочеться спитати, чи не його конкретно мав на увазі Валерій Хорошковський, коли казав про “сніг” тощо? І чи не перепріли під цим снігом наші “озимі”?
Діло
Жив-був сивий і досвідчений прем'єр. І був у нього молодий і зелений помічник. І ось, коли прийшов час прем'єру йти у відставку, його юний друг спитав: “А чим я займатимусь?” Задумався прем'єр, а потім сказав: “Прийшла твоя весна, ти став вже дорослий. Банкіром будеш?”
Звичайно, діалог між Валерієм Пустовойтенком і Валерієм Хорошковським відбувався зовсім не так. Але напередодні своєї відставки пан Пустовойтенко, як міг, потурбувався про майбутнє свого протеже. Він пролобіював и провів кандидатуру Хорошковського до Наглядової ради “Укрсоцбанку” і спочатку пригальмував, а потім і взагалі домігся скасування приватизації Кримського содового заводу. Замість продати підприємство, уряд передав його в управління знову таки “Укрсоцбанку”.
І що вийшло? На Україну дуже образилися Міжнародний валютний фонд, Світовий банк і Європейський банк реконструкції та розвитку. А глава представництва СБ у Києві Грегорі Еджейчак заявив, що банк розглядає передачу держпакету акцій підприємства в управління “Укрсоцбанку” як порушення умов співробітництва за проектом EDAL-2. І нагадав, що у 1999р. СБ виділив Україні третій і останній транш кредиту EDAL-2 на суму $100 млн. під зобов'язання Києва продати на конкурсній основі контрольні пакети акцій 10 інвестиційно привабливих підприємств, у тому числі Кримського содового заводу.
Уряд, певно, розмірковував таким чином: “Гроші ми вже отримали, тож слова дотримувати необов'язково”. А депутати Верховної Ради АРК йому підтакували: “Продаж заводу може призвести до значних збитків держави і дозволить іноземним структурам усунути вітчизняного виробника, як конкурента, із зовнішнього і внутрішнього ринків”. Залишається лише нагадати, що підбивали парламентаріїв директор Кримсоди Кирило Трандофіл та голова Ради міністрів республіки Сергій Куніцин. І коли згадати, що у 1998 р. депутат Хорошковський обирався до ВР по Сиваському виборчому округу з центром в м. Красноперекопську, то немає в цій історії нічого дивного. Як і в тому, що за підсумками роботи у 2001 р. Кримсода є одним з найбільших боржників бюджету по дивідендах, нарахованих на держпакет акцій.
Наступним придбанням “Укрсоцбанку” і Валерія Хорошковського стала компанія “Луганськобленерго”. План її приватизації був складений ще восени 2000 р., коли один з юристів “Енергоринку” прохопився журналістам, що “готується експеримент” — погашення боргів обленерго перед “Енергоринком” відбуватиметься шляхом продажу “Луганськобленерго” на аукціоні.
І ось що цікаво. Сума боргів обленерго перед “Енергоринком” зашкалювала за 1,5 млрд. гривень. Початкова ціна аукціону була визначена у 700 млн., а продаж відбувся за ціною 115 млн., з яких “Енергоринку” дісталося все 100 млн. — або 5,8% заборгованості. Вся решта боргів — 94,2% перейшли до розряду вічних і назавжди стали державною власністю.
До речі, “Укрсоцбанк” заплатив за майно “Луганськобленерго” в 2,1 рази менше за конкурсну ціну контрольного пакету акцій “Київобленерго” і у 1,6 рази менше вартості пакету “Рівнеобленерго”. При цьому річний оборот луганської компанії становить понад $250 млн., або у 3,3 рази більше, ніж у “Київобленерго” і у 8,4 рази більше, ніж у “Рівнеобленерго”!
Хороша покупка, чи не правда?
І, нарешті, власне “Укрсоцбанк”.
Довідка “Укрінформбюро”
Банк створений у 1990 р. За результатами 10-ї емісії акцій статутний фонд становив 48,6 млн. гривень. З грудня 1999 р. до складу найбільших акціонерів входять компанії групи “Меркс” (понад 22%), “Ферротрейд” (20%) і “Галактон” (2,63%). Фінансовий результат станом на 1 липня 2001 р. становить 5,5 млн. гривень, валюта балансу 2,6 млрд., капітал 305,5 млн., кредитний портфель (без урахування міжбанківських кредитів) — 784,9 млн. гривень.
Приголомшені енергією і натиском нових власників “Укрсоцбанку”, які почали збивати власну бізнес-імперію з рекордною і, головне, недоступною поки для конкурентів швидкістю, провідні фінансово-політичні групи України заметушилися. І доклали максимум зусиль для створення нової слідчої комісії Верховної Ради, яка займатиметься не тільки сумною долею банку “Україна”, а й перевіркою стану справ у “Промінвестбанку” і в “Укрсоцбанку”. За це проголосували 378 депутатів з 417, що зареєструвалися у сесійній залі 5 липня 2001 р.
От так би, хлопці, вам за імплементацію результатів референдуму-2000 проголосувати або, навпаки, за імпічмент президенту Леоніду Кучмі! Так ні, всі на боротьбу з “Укрсоцбанком”.
Напевно саме тоді у Валерія Хорошковського й достигла ідея створення власної фінансово-політичної групи. Дійсно, чим він та його молода агресивна команда гірше за всіх інших? У Пінчука є “Трудова Україна”, у Пустовойтенка — НДП, у Кінаха — УСПП і Партія промисловців і підприємців, у Ахмєтова — Партія регіонів… Навіть у Ржавського, і у того є “Єдина родина”! Чим Хорошковський гірше за них усіх разом узятих?
Нічим. Він навіть краще. Він займається східними єдиноборствами, як Володимир Путін. Привабливий, як Віктор Ющенко. Знає всі хитрі фінансові схеми не гірше за Григорія Суркіса. Має у команді юриста, що нічим не поступається Вікторові Медведчуку — красуню і розумницю Інну Богословську.
І, головне, Валерій Хорошковський абсолютно не соромлячись і не прикидаючись, називає речі своїми іменами: “Ми вважаємо, що вибір пролягає між нами — і всіма іншими: не тому, що ми говоримо, що ми кращі, а тому, що ми — нове покоління”.
Поздоровляю вас, співвітчизники, нове покоління так званих “олігархів” підросло і готово вступити в боротьбу не на життя, а на смерть зі своїми попередниками. З цього приводу згадується мені старе прислів'я — “Пани б'ються, а у холопів чуби тріщать”.
P.S. Дописав статтю. Збираюся додому. А в голові мотивчик з “Наутілуса" звучить:
…Нас выращивали денно
мы гороховые зерна
нас теперь собрали вместе
можно брать и можно есть нас
но знайте и запоминайте:
мы ребята не зазнайки
нас растят и нас же сушат
не для того чтоб только кушать
из нас выращивают смену
для того чтоб бить об стену
вас отваривали в супе
съели вас теперь вы трупы
кто сказал что бесполезно
биться головой о стену?
хлоп стучит горох о стену
вот мы вырастили смену
(“Хлоп-хлоп”, В. Бутусов)
Ярослав Грушевський,
“Укрінформбюро”
1 березня у Києві пройшов з'їзд нової — Правої політичної партії, яка більш відома як “Команда Озимого Покоління" або “Нове ліберальне об'єднання". Як не крути, це все одно проект не оригінальний, а адаптований для України командою Максима Каризського, Агентства гуманітарних технологій та інших послідовників Школи культурної політики.
Звідси і вади, властиві новій парторганізації тою самою мірою, якою вони характерні для вищепереліченої компанії політтехнологів. Наприклад, різке розходження між словом і ділом.
Слово
Якщо почитати програмні заяви лідера Команди озимого покоління Валерія Хорошковського, то враження створюється… Ух-ти! Тут тобі і боротьба за чесну владу, і за прозорий бізнес, і нову генерацію політиків у владних структурах і т.д., і т.п.
Окремо — про олігархів-лимони (натяк на казку Джанні Родарі про Чипполіно). Окремо — про парт-босів, які попідперезували свої “парт-черева” різними там стрічками (натяк на рекламу партії “Яблуко” та комплекцію її вождя Михайла Бродського). Окремо про дивний гібрид “олігарх-соціалістів” без вказівки їхніх прізвищ і навіть без натяку на конкретну партійну приналежність. Читати противно, зрозуміти складно.
Але образ партії загалом мені сподобався. Я так і уявляю собі, як під “політичним снігом” старших партійних товаришів, в жорстоку посткомуністичну стужу, пробивалися слабкі паростки Озимого Покоління… Поглядаючи на шляхетну сивину екс-прем’єр-міністра Валерія Пустовойтенка особливо хочеться спитати, чи не його конкретно мав на увазі Валерій Хорошковський, коли казав про “сніг” тощо? І чи не перепріли під цим снігом наші “озимі”?
Діло
Жив-був сивий і досвідчений прем'єр. І був у нього молодий і зелений помічник. І ось, коли прийшов час прем'єру йти у відставку, його юний друг спитав: “А чим я займатимусь?” Задумався прем'єр, а потім сказав: “Прийшла твоя весна, ти став вже дорослий. Банкіром будеш?”
Звичайно, діалог між Валерієм Пустовойтенком і Валерієм Хорошковським відбувався зовсім не так. Але напередодні своєї відставки пан Пустовойтенко, як міг, потурбувався про майбутнє свого протеже. Він пролобіював и провів кандидатуру Хорошковського до Наглядової ради “Укрсоцбанку” і спочатку пригальмував, а потім і взагалі домігся скасування приватизації Кримського содового заводу. Замість продати підприємство, уряд передав його в управління знову таки “Укрсоцбанку”.
І що вийшло? На Україну дуже образилися Міжнародний валютний фонд, Світовий банк і Європейський банк реконструкції та розвитку. А глава представництва СБ у Києві Грегорі Еджейчак заявив, що банк розглядає передачу держпакету акцій підприємства в управління “Укрсоцбанку” як порушення умов співробітництва за проектом EDAL-2. І нагадав, що у 1999р. СБ виділив Україні третій і останній транш кредиту EDAL-2 на суму $100 млн. під зобов'язання Києва продати на конкурсній основі контрольні пакети акцій 10 інвестиційно привабливих підприємств, у тому числі Кримського содового заводу.
Уряд, певно, розмірковував таким чином: “Гроші ми вже отримали, тож слова дотримувати необов'язково”. А депутати Верховної Ради АРК йому підтакували: “Продаж заводу може призвести до значних збитків держави і дозволить іноземним структурам усунути вітчизняного виробника, як конкурента, із зовнішнього і внутрішнього ринків”. Залишається лише нагадати, що підбивали парламентаріїв директор Кримсоди Кирило Трандофіл та голова Ради міністрів республіки Сергій Куніцин. І коли згадати, що у 1998 р. депутат Хорошковський обирався до ВР по Сиваському виборчому округу з центром в м. Красноперекопську, то немає в цій історії нічого дивного. Як і в тому, що за підсумками роботи у 2001 р. Кримсода є одним з найбільших боржників бюджету по дивідендах, нарахованих на держпакет акцій.
Наступним придбанням “Укрсоцбанку” і Валерія Хорошковського стала компанія “Луганськобленерго”. План її приватизації був складений ще восени 2000 р., коли один з юристів “Енергоринку” прохопився журналістам, що “готується експеримент” — погашення боргів обленерго перед “Енергоринком” відбуватиметься шляхом продажу “Луганськобленерго” на аукціоні.
І ось що цікаво. Сума боргів обленерго перед “Енергоринком” зашкалювала за 1,5 млрд. гривень. Початкова ціна аукціону була визначена у 700 млн., а продаж відбувся за ціною 115 млн., з яких “Енергоринку” дісталося все 100 млн. — або 5,8% заборгованості. Вся решта боргів — 94,2% перейшли до розряду вічних і назавжди стали державною власністю.
До речі, “Укрсоцбанк” заплатив за майно “Луганськобленерго” в 2,1 рази менше за конкурсну ціну контрольного пакету акцій “Київобленерго” і у 1,6 рази менше вартості пакету “Рівнеобленерго”. При цьому річний оборот луганської компанії становить понад $250 млн., або у 3,3 рази більше, ніж у “Київобленерго” і у 8,4 рази більше, ніж у “Рівнеобленерго”!
Хороша покупка, чи не правда?
І, нарешті, власне “Укрсоцбанк”.
Довідка “Укрінформбюро”
Банк створений у 1990 р. За результатами 10-ї емісії акцій статутний фонд становив 48,6 млн. гривень. З грудня 1999 р. до складу найбільших акціонерів входять компанії групи “Меркс” (понад 22%), “Ферротрейд” (20%) і “Галактон” (2,63%). Фінансовий результат станом на 1 липня 2001 р. становить 5,5 млн. гривень, валюта балансу 2,6 млрд., капітал 305,5 млн., кредитний портфель (без урахування міжбанківських кредитів) — 784,9 млн. гривень.
Приголомшені енергією і натиском нових власників “Укрсоцбанку”, які почали збивати власну бізнес-імперію з рекордною і, головне, недоступною поки для конкурентів швидкістю, провідні фінансово-політичні групи України заметушилися. І доклали максимум зусиль для створення нової слідчої комісії Верховної Ради, яка займатиметься не тільки сумною долею банку “Україна”, а й перевіркою стану справ у “Промінвестбанку” і в “Укрсоцбанку”. За це проголосували 378 депутатів з 417, що зареєструвалися у сесійній залі 5 липня 2001 р.
От так би, хлопці, вам за імплементацію результатів референдуму-2000 проголосувати або, навпаки, за імпічмент президенту Леоніду Кучмі! Так ні, всі на боротьбу з “Укрсоцбанком”.
Напевно саме тоді у Валерія Хорошковського й достигла ідея створення власної фінансово-політичної групи. Дійсно, чим він та його молода агресивна команда гірше за всіх інших? У Пінчука є “Трудова Україна”, у Пустовойтенка — НДП, у Кінаха — УСПП і Партія промисловців і підприємців, у Ахмєтова — Партія регіонів… Навіть у Ржавського, і у того є “Єдина родина”! Чим Хорошковський гірше за них усіх разом узятих?
Нічим. Він навіть краще. Він займається східними єдиноборствами, як Володимир Путін. Привабливий, як Віктор Ющенко. Знає всі хитрі фінансові схеми не гірше за Григорія Суркіса. Має у команді юриста, що нічим не поступається Вікторові Медведчуку — красуню і розумницю Інну Богословську.
І, головне, Валерій Хорошковський абсолютно не соромлячись і не прикидаючись, називає речі своїми іменами: “Ми вважаємо, що вибір пролягає між нами — і всіма іншими: не тому, що ми говоримо, що ми кращі, а тому, що ми — нове покоління”.
Поздоровляю вас, співвітчизники, нове покоління так званих “олігархів” підросло і готово вступити в боротьбу не на життя, а на смерть зі своїми попередниками. З цього приводу згадується мені старе прислів'я — “Пани б'ються, а у холопів чуби тріщать”.
P.S. Дописав статтю. Збираюся додому. А в голові мотивчик з “Наутілуса" звучить:
…Нас выращивали денно
мы гороховые зерна
нас теперь собрали вместе
можно брать и можно есть нас
но знайте и запоминайте:
мы ребята не зазнайки
нас растят и нас же сушат
не для того чтоб только кушать
из нас выращивают смену
для того чтоб бить об стену
вас отваривали в супе
съели вас теперь вы трупы
кто сказал что бесполезно
биться головой о стену?
хлоп стучит горох о стену
вот мы вырастили смену
(“Хлоп-хлоп”, В. Бутусов)