03/07/2002 | Спостерiгач

Пам’яті епохи «без Кучми» присвячується…

Андрій Миселюк, ForUm

Післязавтра виповниться рівно рік з «подій 9 березня», коли в столиці біля пам’ятника Шевченко і під Адміністрацією президента «українці без Кучми» билися з правоохоронниками, сліди Кучми біля пам’ятника Кобзаря безкучмісти змітали віником, вінок президента з прокляттями там же рвали на шматки, а львівських студентів міліція арештовувала прямо на вокзалах…

За минулий рік пішла в небуття і сама акція «Україна без Кучми», і створений на хвилі подій 9 березня комітет «За правду». Форум нацпорятунку, як вдалий і розкручений бренд був спочатку «приватизований» Юлією Тимошенко, а потім відкинутий за непотрібністю, коли його господарка зрозуміла, що блок її імені «продається» краще, ніж ФНС. Колишні колеги, об’єднані в Форумі для повалення з режимом Кучми, захопилися виборами і внаслідок специфіки виборчого дарвінізму дещо змінили ставлення до вчорашніх однополчан.

Нарешті, не відбувся анонсований опозицією діалог з владою і круглий стіл, який люб’язно обіцяв надати для цього польський президент Квасьневський, виявився незатребуваним. Замість діалогу влади з її противниками від тієї епохи залишився сумно відомий «лист трьох» з епітетами про фашистів, які знищують конституційний лад. До речі, жоден з авторів листа – ані Кучма, ані Плющ, ані Ющенка – досі публічно і відверто не відмовилися від використання подібних термінів по відношенню до опозиції.

Поки не відомо, наскільки масштабно колишні безкучмісти, заправдовці і члени ФНС відзначать річницю подій 9 березня. Якщо пригадати річницю встановлення наметового містечка на столичній площі Незалежності, то навряд чи варто чекати будь-яких масових акцій. Поки з цього приводу вельми визначено висловилося керівництво УНА. Рік тому унсовці йшли в перших низках демонстрацій «Україна без Кучми», і 16 членів УНА досі знаходяться за гратами за обвинуваченнями в організації масового безладдя. Але нинішні унсовці аж ніяк не мають «намір лягати кістками», щоб дізнатися правду про касетний скандал. Дев’ятого березня члени УНА вшанують пам’ять Кобзаря покладенням квітів до пам’ятника у Києві і будуть пікетувати стіни Лук’янівського СІЗО столиці, нагадуючи про події, які сталися рік тому. Лідери партії підкреслили, що не будуть піддаватися на провокації, як з боку правоохоронних органів, так і з боку опозиційних сил.

А лидер політради партії "Українська національна асамблея" Едуард Коваленко заявив вчора, що "касетний скандал" - це бренд, який використовують псевдоопозиціонери, щоб прийти до влади. Коваленко зазначив, що досі "немає законного підтвердження записів" Мельниченко. "Як партія, яка бореться за правду, ми хочемо знати справжню правду відносно суті цього скандалу, і будемо дуже задоволені, якщо ця правда буде оприлюднена і підтверджена", - сказав Коваленко. Він зазначив, що під час подій 9 березня 2001 року тогочасний керівник УНА Андрій Шкиль "як особа, яка вирішувала стратегію партії, узгоджувала свої дії з керівництвом інших партій, які й планували ці заходи". На його думку, те, що 16 членів УНА зараз знаходяться за гратами, а члени інших партій є тільки свідками у справі, "дає підстави вважати, що ці дії і рішення були неправильні".

Коваленко зазначив, що "основними дійовими особами подій 9 березня минулого року були партії, які зараз входять до Блоку Юлії Тимошенко, і Соціалістична партія України". За його словами, після арештів членів УНА реальної допомоги з їх сторони ані партія, ані ув’язнені не отримали. "Вони умили руки і залишилися в тіні, а нести відповідальність довелося нам", - заявив він, додавши, що, крім цього, згадані політичні сили намагалися переманити лідерів УНА до складу своїх блоків, щоб "знищити нашу партію як конкурента на виборах".

No comments.


--------------------------------------------------------------------------------

13:57 Олександр Вишняк, директор незалежної фірми “Ukrainian sociology serviсe”:

-- Ні суспільство, ні опозиція, ні влада не зробили висновків з уроку 9 березня 2001 року. Відповідальність за 9 березня просто переклали на УНА-УНСО, хоча вони були тільки знаряддям в руках “Батьківщини” і Мороза.

Ця подія показала, що суспільство не готове до змін. Для того, щоб суспільство потребувало і підготувалося до змін, потрібно, щоб змінилися економічні умови. Бідне суспільство ніколи не буде демократичним. Тобто воно може іти до демократії, але в повній мірі демократичним стати все ж не може. Про це говорить і досвід країн Центральної Європи, які після війни теж були бідними, і стали демократичними тільки в 70-80 роки, коли суспільство стало багатшим, так само і досвід південних і південно-східних країн теж засвідчив, що для змін потрібні економічні підстави.


--------------------------------------------------------------------------------


13:58 Олесь Доній, громадський комітет опору “За правду”:

Як рік тому опозиція виходила на площу непідготовленою, так і зараз повторює старі помилки. 9 березня – це типова поразка, коли влада відверто провокувала, а щеплень проти цих провокацій в опозиції не було. Опозиція була недисциплінована, не рішуча до серйозних дій.

Будь-яка опозиція існує для того, щоб змінити владу. Щоб тиснути на владу і взяти відповідальність на себе за наступні події. У нашій країні з’ясувалося, що опозиція слабка. Для того, щоб взяти владу в руки, потрібні нові ідеї і нові зусилля. Старими засобами стару владу не зміниш. За рік, що минув після подій 9 березня, опозиція мала б завчити цей урок, структурувалися, посерйознішати, але цього не відбувається. І не тільки тому, що Україна увійшла в передвиборчий процес, а тому що немає усвідомлення, що 9 березня -- це поразка. Іноді це усвідомлення дуже потрібне.

Тому ми маємо сьогодні не єдину невладну лінію, а багато розпорошених різних невладних блоків. Йдеться навіть не про те, що блок Ющенка, Мороз і блок Тимошенко пішли на вибори окремо, а те, що вони досі не можуть узгодити мажоритарних кандидатів по округах. Влада обов”язково використає те, в мажоритарних округах конкурують один з одним демократичні кандидати, адже вони на одному електораті. Тобто рік минув, але 9 березня опозицію нічого не навчило.


--------------------------------------------------------------------------------


14:12 Кость Бондаренко, експерт бюро політичного консалтингу “ПЕНТА”:

З відстані одного року подію 9 березня треба розглядати по-перше, як кульмінацію протистояння опозиції та влади в Україні. По-друге, це стало і бойовим хрещенням для нового покоління політиків, які сьогодні радикалізуються і роблять перші кроки в політиці, і які виступлять років за п’ять як окрема важлива політична сила вже на наступних парламентських виборах. По-третє, ця подія показала не лише кризу, але й ницість української влади і те, що так жити владі не можна. Після цього влада зробила деякі висновки, ми спостерігали, як Кучма гарячково на ходу перебудовувався, щоб стати зовсім іншим президентом з більш збалансованою політикою.

По-четверте, опозиція проявила свою нездатність до якихось радикальних кроків. Опозиція була опозицією доти, доки вона розгортала наметове містечко, доки оголошувала акції громадянської непокори а-ля Махатма Ганді. Як тільки вона побачила, що вона здатна вивести на вулиці тисячі і десятки тисяч людей і що ці люди можуть піти на захоплення влади, тоді більшість опозиціонерів сховали свої голови в пісок. Можемо згадати, що тільки двоє депутатів – Чорновіл і Стецьків – бігали і визволяли після 9 березня студентів з в’язниці.

Але тоді ж заявила про себе нова форма опозиції. Якщо доти існувала галаслива, малопродуктивна “Україна без Кучми”, то 9 березня зародилася нова форма на загальноукраїнському рівні – це громадський комітет опору “За правду”. Комітет опору вперше поставив питання “Якщо Україна без Кучми, тоді з ким? Чи не прийде на зміну Кучмі такий самий, тільки з іншим прізвищем”.

Сьогодні шлейф відповідальності за 9 березня тягнеться за Андрієм Шкілем та його побратимами. Я думаю, що нашим політикам треба бути більш послідовними: якщо вже когось одного ув’язнили, треба добиватися справедливості - звільнення людини. Адже 9 березня – не був злочин і унсовці не поводилися як злочинці. Навпаки, якщо подивитися на кінохроніку, видно, що Андрій Шкіль намагався зупинити тих, хто в пориві стихії, бунтівному екстазі намагається перевищити межі дозволеного. Зараз Шкіля намагаються зробити крайнім. Але зробити його крайнім означає не тільки удар по опозиції, але підготовка до того, що завтра радикали диктуватимуть свої умови опозиції.


--------------------------------------------------------------------------------


14:17 Володимир Чемерис, співкоординатор акції Україна “без Кучми”:

-- В декларації прав людини і громадянина записано, що якщо уряд порушує права народу, то повстання для народу є його обов’язком і найсвятішим його правом. Події 9 березня біли демократичною революцією, яка ще не завершилася в Україні. І причини того, що тисячі людей вийшли на вулицю, почали протестували проти режиму, ще не зникли. І рано чи пізно революція відбудеться в Україні.

Чим більшими будуть репресії проти тих, які виступили проти режиму, тим більшою буде відповідь народу. Зараз триває виборча кампанія. Я розумію, що багатьом-багатьом політичним силам просто не до того, але вибори колись закінчаться, і рано чи пізно, все одно режим буде повалено.


--------------------------------------------------------------------------------


14:35 Дмитро Корчинський, директор Інституту регіональної політики:

--9 березня, довело, що справжньої бойової опозиції, на жаль, так і не сформувалося. І що можливості, які дав касетний скандал і первісний шок від скандалу, опозиція не змогла використати для зміни влади. Після останнього сплеску протистояння 9 березня щось робити далі на касетних підставах уже було неможливо. Про це можна нагадувати у виборчій пропаганді, але це вже не може перетворитися на суспільний шок. Народ вже адаптувався, і більше такі речі не дратують людей.

Проте хоча на цих подіях опозиція не зросла, 9 березня мало і позитивні результати. По-перше, усі в країні побачили, що можна дуже сильно ображати владу, дуже сильно ображати президента і при цьому нічого страшного з тобою не трапиться. Навпаки, у тебе залишаються хороші політичні перспективи і взагалі можливість діяти політично. Так сталося з Тимошенко і Морозом, з рядом видань і телеканалів, які теж підключилися до опозиційних проявів. Виявляється, владу можна кусати. Другий наслідок – вдалося похитнути перспективи України як поліцейської держави. Тому що до касетного скандалу спадкоємцем Кучми серйозно вважався Кравченко. Я пам’ятаю настрої, які були тоді в Міністерстві внутрішніх справ – там люди вже були впевнені, що вони будуть наступною аристократією в Україні, і що Україна буде не тільки по факту, але й по формі поліцейською державою. Те, що завдяки і подіям річної давності з сідла був вибитий Кравченко, означає, що вони мають історичний позитив.


--------------------------------------------------------------------------------


14:36 Тарас Стецьків, народний депутат, фракція “Реформи-конгрес”:

--9 березня стало піковою точкою протистояння опозиції на чолі з Форумом національного порятунку з діючою владою. Сьогодні я маю достатньо фактів, щоб стверджувати, що силове зіткнення 9 березня було було спровоковано, і добре підготовлене, владою. У той час владі вкрай потрібно було збити ріст сили опозиції. Вона пішла на провокацію, щоб показани на всю Україну сцени прямої війни, з каменюками, з запалювальною сумішшю. Відразу після 9 березня і влада, і опозиція опинилися в ситуації боксерів, які послали один одного в нокдаун, розбіглися по різні кути і боялися зробити крок назустріч один одному. Це був шоковий стан. Але влада швидше, ніж опозиція, зуміла стати на ноги.

Я вважаю, що 9 березня був лише одним з епізодів боротьби справді патріотичних сил, національних сил з відверто корумпованим режимом. Але ці події показали, що для того, щоб режим впав, потрібно, щоб на вулиці вийшли не 50 тисяч чоловік, а мільйони. Але крім бажання повалити режим, треба запропонувати народу позитивну програму дії.

Подіями 9 березня і силовим розгоном маніфестантів розв”язка ситуації була відкладена на рік. Я думаю, що ситуація підніметься в результаті парламентських виборів. І після річної передишки влади, виграш буде все одно на боці опозиції. У цьому році парламентські вибори виграють вже не олігархи, і не комуністи. Я гадаю, що це буде блок Ющенка і вони з блоком Тимошенко поєднаються в парламенті, щоб сформувати непровладну більшість. Тоді буде поставлена крапка в багатьх питаннях, у тому числі і в питанні відповідальності президента.

На разі за 9 березня відповідальність повісили на Андрія Шкіля, його зробили крайнім. Владі було вигідно залишити кілька людей в тюрмі, щоб демонструвати зачинщиків. Насправді, навіть якщо і були якісь порушення з боку хлопців, вони тягнули максимум на 15 діб, а їм шиють статті кримінального характеру. Це потрібно владі для того, щоб довести громадськості, що тоді вона діяла правильно.

Я думаю, це питання теж буде вирішене після обрання нового парламенту, оскільки Потебенько перестане бути Генеральним прокурором. Тоді хлопці з УНА-УНСО вийдуть на волю.