03/11/2002 | Максим’як

Як і у відомій нам з дитинства казці, про сплячу красуню, так і в сьогоднішній передвиборчій кампанії, відьма пропонує красуні вкусити “Яблуко”, щоб та заснула глибоким сном. Не дивним видається і об’єднання “Яблука” із таким політичним проектом, як “За красиву Україну” Генадія Балашова. Це я нагадав, щоб ті, хто не дуже пригадує казку чи не вникає в двозначності, зрозуміли, що красуня – це Україна, яку хочуть приспати, хоч на період виборів.

Як би сказав сьогодні Великий Змій: “Тільки український виборець може наступити двічі на граблі”. Впереше український виборець попробував цього “Яблука” після виборів до Верховної Ради в 1998 році. Для багатьох виборців-патріотів, що голосували за рухівську ідею, від тої проби гіркота понині в роті, а для решти нескрите злорадство “як вони цих лохів сдєлалі”.

Все було дуже просто, рухівців, та їх виборців кинули Михайло Бродський та Віктор Чайка, звинувативши їх не менше, ніж в націоналізмі і почали створювати фракцію “Яблуко” в парламенті з такими україножерами, як Суслов і Чародєєв (для довідки: ніхто не виводив Олександра Чародєєва за україножерство з “Яблука” - він досі перебуває поряд з Бродським та Сусловим, як уповноважений представник фракції парламенту). Взагалі тема боротьби з націоналізмом після відходу від Руху стала мало не основною політикою Михайла Бродського. Весною, при знятті Ющенка, найбільш істеричну роль виконував Бродський та його фракція “Яблуко”, в стінах парламенту пролунали його звинувачення, що політику уряду Ющенка він вважає націоналістичною і фашистською, до всього він переконаний, що опозиція це фашисти, а соціалістів Мороза, які вагалися, як себе поставити при знятті Ющенка, обізвав “націонал-соціалістичною меншиною”. “Досвічені” бійці “УбК” добре пригадують про т.з. “лист трьох”, але про те що їх обізвано головою Фракції “Яблуко” паном Бродським з трибуни парламенту фашистами, з “Майдану” видно, що забули швидко.

Пояснення такої кваліфікованої переорієнтації Бродського з націонал-демократичної ідеології на антинаціоналістичну легко пояснити. Пійманий на махінаціях в своєму концерні “Денді”, Бродський не міг скористатися належною підтримкою рухівців. Попри всі свої намагання і протести РУХ не міг відстояти Бродського чи захистити його не зовсім чистий бізнес тим більше при вкладниках 4 млн. дол., які банк “Денді” привласнив собі. Після обрання його до Верховної Ради, він шукає і знаходить захист у середовищі місцевих (хоча Рабінович не дуже спішив йому допомагати) та міжнародних єврейських організацій, пише безліч звертань до них і зрозуміно його антинаціоналістична приправа мала викликати прихильність організацій до його особи. Згадана кримінальна історія звелася до протистояння між Михайлом Бродським та Юрієм Кравченком, і треба вважати сьогодні, що Кравченко виявився програвшою стороною. Помагав виплутуватися Бродському з тюрми не тільки РУХ, світове і місцеве єврейство, а також відомий тоді адвокат, а нині заступник Потебенька Юрій Гайсинський, який в суді захищав Бродського.

Після прокльонів націоналістам і обціловавання єдинокровних, Григорій Суркіс заохочує “блудного сина” Михайла Бродського до створення сателітної партії “Яблуко”. Проте, заледве Михайло Бродський був “блудним” для Григорія Суркіса – знайомі вони з самого дитинства - їхні бабусі жили на одній вулиці. Потім долі їх засвічуються в Києві в одному і тому ж Управлінні виробничо-технічної комплектації Київміськжитлоуправління, яке в 1991 році приватизував Григорій Суркіс. Михайло Бродський працює там поряд з 1989-91, як в.о. заст. начальника управління виробничо-технічної комплектації Виробничо-житлового ремонтного об’єднання Київського міськвиконкому. Час летить та забуваються безсмертні твори Мельниченка. Але ні для Юрія Кравченка ні для Леоніда Кучми не були таємницею затії Суркіса і Бродського, звичайно не без “допомоги” Деркача. В т.з. “епізоді 3” від Мельниченка, коли обговорювалося фінансування Михайлом Бродським соціалістів Олександра Мороза та їх газети “Грані” , та ігри Суркіса і Бродського навколо газети “Кієвські вєдомості”, Юрій Кравченко каже: «Це великий спектакль на, на такій почві, мабуть, національній, вони розигрували, і воно попадалося». Ну що зробиш, попадалися, бо лохи... Як казав Великий Змій – щоб не вдруге.

Сьогоднішнє “Яблуко” з отрутою має конретну мету в передвиборній компанії побільше отруїти прихильників опозиції, але найголовніший удар був приготовлений проти Юлії Тимошенко. Ні, стиль “Яблука” запланований не на боротьбу а-ля Вітренко, а на згодовування електорату Юлії Тимошенко фруктом опозиційної демагогії. Для Тимошенко і далі основним конкурентом залишається “Яблуко” та “Жінки”. Все, що вдалося зробити, це надати БЮТ сильного ліво-національного відтінку, що усунути Бродського від розтягування її електорату. Це з свого боку принесло певні втрати електорату для БЮТ, але значно менші, ніж коли б Бродський повністю вліз в її електоральну нішу. Думаю, що Михайло Бродський та його хресні батьки не полишили і не полишать затії пролізти в середовище Юлії Тимошенко, навіть в парламенті. Відхрещуючись на словах від своїх батьків, яблучники переслідують тільки єдину мету – не влізти в електорат СПДУ(о), бо це їм зовсім ні до чого, тільки на шкоду, а саме розікрасти електорат реальної опозиції БЮТ і СПУ і навіть на ньому подолати 4% до Верховної Ради.

Взагалі Бродський дуже добре знає середовище навколо Юлії Тимошенко, бо крім Руху, він входив до “Громади” і “Батьківщини”, а партія “Яблуко” створена, як проект заможніх підприємців.

Михайло Бродський і його “Яблуко” є справжнє дитя СПДУ(о), яких запліднили на велику політику подружжя Медведчук-Суркіс. Виховане з їх рук, воно виросло цинічне, підступне, нагле, злодійське, так як і його задумували – справжнім пампулятим “жиріновчиком”.

Треба сказати, що друге дитя подружжя Медведчук-Суркіс – Олександр Ржавський було вчасно Віктором Ющенком придушене, але чи варто розслаблятися, коли добре відомо, що такі змійониші є дуже живучі.