Лиховій: Дебати таки стали дієсловом - із ненормативної лексики
03/14/2002 | Теж спостерігач
Дебати таки стали дієсловом - із ненормативної лексики
Як в Україні можна вихолостити й спотворити навіть благородну ідею
Дмитро Лиховій, “Україна молода”, 14.03.2002
Передісторія цього “торжества демократії” відома: опозиція, зокрема й законотворчо-ініціативна Юлія Тимошенко, хотіла дебатів, підготувала проект закону про обов’язкові дебати, після вето Президента значно його пом’якшила і все одно напоролося на жорстке заперечення Банкової. Про потребу дебатів і рівного (чи хоч трохи рівнішого) доступу різних суб’єктів виборів до ЗМІ говорив і Захід, і соросівський фонд “Відродження”, вдень з вогнем шукаючи телеканали, які б могли організувати дебати за кошти американського мецената. Адміністрація Президента, в бік якої кивали й кивають представники “студій” і “кнопок”, дала стоп-сигнал - “не пущати”. Адже, справді, навіщо кудись пускати ту “антидержавну” й “деструктивну” опозицію? Ще, не приведи Господи, використає медіа-ресурс, підім’ятий владними партіями й блоками. Але тут – о святі угодники! – на початку березня людство дізнається, що відмашка робити дебати “звідти” надійшла. Причому – аж на чотирьох “масових” телеканалах. Радуйся, земле. Поїхали.
І ось, проїхавши зовсім небагато (ледве на другий тиждень повернуло), але побачивши всього потроху, а головне – тенденції, котрі якщо й зміняться, то явно не в кращий бік, робимо висновок: це провал. Як жартують політичні гострослови, слово “дебати” таки стало дієсловом, дієсловом матірним. І добре, якщо воно стосується питання “хіба?” (в сенсі “хіба це дебати?”). Гірше, коли “дебати” – це “що робити?”, “кого?” й “куди?”.
“Здалеку це щось, зблизька ж – ніщо”, писав Жан Лафонтен у своєму XVII столітті, і це визначення цілком підходить до характеристики телевізійних дебатів, що, з дозволу сказати, стартували у виборчій кампанії до Верховної Ради України-2002. Це пшик і профанація - така думка пересічних, не просунутих у політику глядачів. А що вже казати про посвячених у тонкощі аналітиків! Спробуймо нижче розкласти провал по поличках.
Дано наказ їм на захід
Майже ніхто не сумнівається, що поштовхом до зміни телеканалами своєї позиції щодо недоцільності проведення дебатів була “відмашка” з усе тієї ж київської вулиці, на якій стоїть не лише будинок з химерами. А що? “Дебати” ж можна по-різному й різних людей. Чи не варто спробувати зіграти - за допомогою політтехнологій і відповідного “конферансу” - на пониження рейтингу одних політичних сил – звісно, неугодних владі, і під цей шумок “розкрутити” інші, потрібні креатури. А якщо провести дебати хоч якось, то можна ставити ще одну “пташку” у звітності перед Заходом про забезпечення “чесності” й “прозорості” виборчого процесу.
Відтак місія “рятувати” демократичний імідж вітчизняного телевізійного простору поклали на “Студію “1+1” (що зрозуміло), СТБ (цей канал підпав під багатостраждальний “соросівський” грант), і навіть державний УТ-1 (у партнерстві з “Гравісом”) та – найдивніше – ну зовсім явно заангажований конкретною політичною “сім’єю” ICTV. У кожного з цих варіантів – власна “дебатна” історія і власні зобов’язання, що варіюються в залежності від “жорсткості” пропонованих ристалищ.
Найпростіше з Першим національним, де з дебатами все так само сіро й без вигадки, як і з рештою програм ефірної сітки. Сам вибір “Гравісу” в партнери вже є лакмусом. Так і сталося: “виріб” є фактично братом-близнюком передачі “Саме той”, “спільна” не лише - ведуча – Ольга Таукач, а й студія, стиль, підхід. Ну хіба що надали слово Юлії Тимошенко за квотою, але вийшло і не виразно, і не резонансно. Утім, і на тому спасибі. Більшого не чекали.
Трохи інша справа з СТБ. Комерційний канал “не зовсім першого ешелону”, який раніше мав репутацію чи не найоб’єктивнішої “кнопки”, останнім часом помітно втратив і гостроту, і об’єктивність. Із такою “прилизаною” політикою своїх власників СТБ напрочуд вдало потрапив у струмінь гранту фонду “Відродження”, виданого з умовою дотримання учасниками великого переліку спеціальних “правил”. Про те, як “їжакові рукавиці” вихолостили саму ідею дебатів як інтелектуальну й вербальну боротьбу в ефірі яскравих постатей, йтиметься нижче. Тут же варто додати, що, за даними “УМ”, “Студія “1+1” відмовилася від грошей Сороса саме з огляду на кабальність умов, висунутих грантодавцями. Адже теледебати мають працювати на рейтинг каналу, підвищувати інтерес глядачів до виборів, до політики загалом. Тоді як на прикладі двох перших передач “Партія, панове!” на СТБ ми бачимо прямо протилежну картину: і підбір запрошених, і їх якість, і умови “гри” убивають репутацію каналу, організаторів, меценатів. Про якийсь рейтинг чи повагу до учасників – як-то Богдан Бойко (блок “НРУ”) чи Сергій Довгань (СПУ), нікому не відомі “оратори від пивних бочок” у особах представників партій вкладників та соціального захисту чи реабілітації тяжкохворих – говорити не доводиться.
Дебати на СТБ запущено, але й хворобу – теж. “Роботи” грошей Джорджа Сороса не відчувається ані в сенсі зацікавлення чи політпросвіти серед виборців, ані в оформленні студії, ані, ані... Зрозуміло, що “мані” на цьому тлі – велика умовність, але навіщо ж було приймати такі умови? Не будемо згадувати відому тезу про “грантожерів”. Нагадаємо натомість про “понт”, з яким анонсувалися дебати СТБ од “Відродження”. Сумно.
Щодо ICTV, то підхід цього каналу до організації дебатів найкраще ілюструє наведену вище тезу про те, як за допомогою такого, здавалося б, демократичного інструмента можна бити, різати й знущатися над запрошеними мішенями як зусиллями ведучих, так і через підігрування опонентам неугодних. Головна ж провина (чи проблема) “1+1” – це чітка залежність від владних інституцій із їх поглядами на демократію. Така прив’язка виставляє керівництво “плюсів” у образі хлопчиків на побігеньках, котрі й раді б зробити рейтинговий продукт, що підправить політичний імідж каналу, але згори не дають. Причому ставлять на коліна й тицяють мордою в багно.
Перемикаючи канали
Переходимо до скандальної конкретники. Втім, почнемо все ж із нудної СТБшної, адже станом на вчорашній день враження про “бій сомнамбул” в ефірі, що почався о 23:10, є найсвіжішими. Ви не бачили? Вам пощастило. Адже таке враження, що левова частка грошей Сороса пішла на димедрол для представників “тяжкохворих”, “вкладників” та ведучого. Роман Скрипін заробив собі чесну популярність на ефірах “Вікон опівночі”, але провал останньої виборчої фази роботи в етері – “на ліцо”. Роман сам засвідчує це своєю мімікою. Тобто відсутністю і міміки, й будь-якого інтересу до того, що відбувається в студії на велику літеру “С”.
Навіть за такого розвитку подій Григорій Черниш – перший номер Партії реабілітації тяжкохворих – примудрився заробити “жовту картку” й був на один “раунд” відлучений від мікрофона. Є великі сумніву, що на цю програму після подібних “дебатів” погодяться прийти представники бодай двох третин тих партій та блоків, котрі дали на це попередню згоду. Адже умови участі в невеселих черепахових стартах просто жахливі. Ось лише деякі з них:
“Учасники дискутують із трьох розділів, що є присутніми у програмі кожної партії чи блоку: внутрішня політика, зовнішня політика, соціальні питання та програми. На обговорення кожного розділу кожен із учасників має до 5 хвилин часу. Кожен учасник має право голосу лише під час роботи його таймера, після передачі йому ходу співрозмовником або ведучим... Під час дебатів є неприпустимо згадувати про третіх осіб, або посилатися на дії третіх осіб, які презентують український політикум; згадування про третіх учасників передвиборного процесу. Співрозмовники апелюють лише один до одного. Неприпустимими є претензії до третіх осіб. Претензії можуть висуватися співрозмовниками лише один до одного. Забороненою є антидержавна агітація, заклики до повалення існуючого ладу силою... У разі порушення одним із учасників правил, він отримує "жовту картку” та позбавляється права голосу у турі. У разі повторного порушення, він отримує "червону картку” й вибуває з теледебатів...”
Що й казати, більше шансів сказати правду опозиція має навінь на іншому каналі, контрольованому паном Пінчуком, - ICTV. Бо, скажімо, як Юлія Тимошенко зможе на СТБ показати виборцям, що вона опозиціонерка? Апелюючи не до чергового “тяжкохворого” чи ще якусь Вітренко, котру їй підсунуть, засвідчити свою опозиційність неможливо, а згадувати Кучму чи Кінаха, чи “обленергівців” із СДПУ(о), проти яких Юля виступала й виступає, заборонено “правилами” під страхом “червоної картки”. На запитання з цього приводу представники СТБ не дають ясної відповіді. Тутешня “свобода” – це “рівність” і “братство”. Шкода Джорджа Сороса, котрий минулого року, пригадується, сам опонував різкими заявами до українського Президента. До речі, навіть за таких умов Тимошенко до ефіру СТБ не надто припрошують. Мовляв, пізніше. Коли знайдемо пару.
На “плюсах”, котрі кабальних грантів не брали й справді були не проти сподобатися глядачеві парадом демократії й експресії, інакша ситуація. За визнанням працівників “Студії “1+1”, канал зараз нагадує засудженого, який стоїть на колінах перед плахою і чекає, чи прийде кат із сокирою, втинаючи в цей час різні колінця, намагаючись сподобатися глядачам, які зібралися навколо. Про те, що “плюси” справді мали намір “повиїжачуватися”, свідчить хоча б різка тональність першої передачі – сутичка Бродського (“Яблуко”) з Хорошковським (“Команда озимого покоління”), в якій екзальтований важковаговик-“яблучник” фактично втоптав у студійний ковролін свого “юного” візаві. Мало того, під роздачу, не менше за красиво причесаного й усміхненого “КОПівця”, потрапив і Президент Кучма, про діяння якого опозиціонер Бродський говорив влучно й дошкульно, використовуючи лексику майора Мельничека та Олександра Мороза. (До речі, помітьмо принагідно: з п’яти чи шести «різноканальних» дебатів у перші дня цієї «пошесті» симпатичні владі «озимі» Хорошковського взяли участь у трьох передачах, що наводить на думку про «рознарядку» учасників якимось вищим вершителем телевізійних доль).
Облом “Студію “1+1” спіткав, як бачиться, не так через доконаний факт різкості з боку Бродського, як через очікуваний – недоконаної Тимошенко. Недопуск 7 березня до ефіру вже запрошеної на неї Юлі - і скандал, і сором для каналу, котрий свого часу, перед президентськими виборами-99, відмовив в участі в передачі В’ячеслава Піховшека цілій низці опозиційних кандидатів. Тоді, як і тепер, невдоволені недопущені тусувалися й роздавали інтерв’ю біля входу в багатоповерховий «олівець» на вулиці Мельникова, неподалік Лук’янівського цвинтаря. Хіба що минулого тижня в районі «цвинтаря розстріляних ілюзій» не було американського посла, як у 1999-му.
Юлії Тимошенко відмовили зі смішною мотивацією: мовляв, канал ICTV попросив не випускати її в ефір «плюсів», позаяк ICTV домовилося з нею про ефір у жіночий день 8 березня раніше. І де тут самолюбство «1+1», де професійна конкуренція між явно не рівними за рейтингом і поважністю «конторами», де, зрештою, здоровий глузд? Перестрінути керівниками «1+1» та НТКУ в коридорі, лідерка БЮТі звинуватила їх у виконанні «вказівок зятя Президента» і, звертаючись до Олександра Роднянського, додала: «Чому ви так до нас ставитесь, як до меблів у ваших студіях? Запросили – відмовили… Сашо, так з людьми не поводяться, розумієте? Або не запрошуйте, тоді ми будемо знати, що не потрібно переривати поїздки в регіони. Чому я повинна була все кинути, приїхати сюди на дебати і зараз практично повернутися і піти ні з чим?»
Відповідь, власне, віддома ще відтоді, коли Тимошенко стала одним із найзапекліших ворогів Леоніда Кучми. Давати їй вільно висловитися в тому ракурсі, який вона вважає потрібним? Та Боже збав! Тож можна зрозуміти журналістів із «плюсів» - хороших, здебільшого, хлопців і дівчат, - які просять нарікати не на них (вони ж бо хочуть забезпечити свободу, проте не завжди можуть), а на владу. Саме президентська влада ставить на коліна своїми прямими вказівками. Бо, приміром, багато говорять про умову, нібито переказану все тим самим президентським зятем Пінчуком: Тимошенко не пускати. Мовляв, вам же гірше буде, адже зараз «Студія «1+1» працює без ліцензії (її скасовано суддею Шкуратом за відомим позовом Вадима Рабиновича), а рішення Вищого апеляційного суду – повертати документ на право мовлення каналу чи ні – буде оголошено невдовзі після виборів, у квітні.
Словом, як проявите себе, так вам і воздасться. І канал змушений переступати через своє самолюбство, запрошуючи замість Юлії «пожежного» Богдана Бойка (цей «пацан» «завжди готовий» виконувати вказівки з АП) і відпускаючи крикливу Вітренко, яка хотіла «ізоблічать» саме «воровку» Тимошенко. В результаті рекламний час на «1+1» отримав одинокий і гордий Бойко – той, проект якого просовує головний недруг «плюсів» Вадим Рабинович. Що вже казати про медіа-підтримку «бойчуків» Рабиновичем, якщо у виборчому списку «НРУ» є представники АІТІ – компанії Вадима Зіновійовича, котра й подала проти «1+1» убивчий позов. Після такої ганьби важко сприймати з повагою всі наступні дебати на каналі, як-то позавчораші Моїсеєнко (КПРС) – Горбулін («ДемПУ-«Демсоюз»).
«Собачий бій». Нам спокій тільки сниться
Утім, головна ганьба дебюту дебатів - навіть не «мінус» «плюсам». Найбільший удар під дих благородна ідея отримала 8 березня, коли на ICTV таки відбулася зустріч у прямому ефірі за участю Юлії Тимошенко та її команди. Власне, свого Юля домоглася – отримала доступ, перекричала, вистояла, навіть як мішень. Нехай навіть оператори й режисери прямого ефіру отримали вказівку показувати її здебільшого дрібним планом, здалеку, навіть коли вона говорить. А виходило й узагалі, що під час промов Юлії Володимирівни частіше показували не її, а міміку Наталії Вітренко та Інни Богословської.
Перший перегин – кількість запрошених: Блок Вітренко й Блок Тимошенко, але, окрім цього, - «Команда озимого покоління». Разом лівацьким вітренківцям і «озимим», які з подачі російських технологів на кожному розі рядяться в ексклюзивну тогу «правих, чий час настав», «мочити» справжню опозиціонерку було явно зручніше. Все для цього робили й ведучі, котрі були четвертою, і теж «антитимошенківською» стороною дискусії. (Як тут не згадати «1+1», де ведуча Ганна Безулик майже непомітна, і це для дебатів політиків правильно). Власне, Іванна Коберник була теж ніби ні причому, бо «ас» політконферансу Дмитро Кисельов у потрібні моменти притримував її за зап’яcток (мовляв, помовч, мала), а невдовзі й узагалі залишив за кадром, спустившись зі свого “мавзолею” у центр “потрійного рингу”. Можна згадати і його коментарі щодо висловлювань Тимошенко та її перебивання, й допомогу вітренківцям у складанні запитань, і явну підлаштованість під “КОП” конкурсів у стилі “Нумо, дівчата!”.
Юлю в день 8 Березня били разом і по черзі, і подаровані на початку єзуїтські “троянди від каналу” зовсім не виглядали індульгенцією. Апогеєм цинізму цього шоу (а що це більше шоу, аніж дебати, визнав навіть сам Кисельов) став глас народу: за допомогою “Вуличного телебачення” в різних містах “дебати” нібито дивилися “звичайні люди”, які коментували їх підсумки “по гарячих слідах”. Утім, і сліпому було видно, що найняті хлопці й дівчата говорять завчені й заздалегідь написані організаторами на папірцях слова: про те, що Тимошенко й Вітренко – базарні баби, а “озимі” – то найкращі кандидати, за яких слід голосувати; що дебати – це чудово, а ось Юля – вона з понтами, все в неї несправжнє, і “коса єйо неєнастоящая”. Хто знає антонім до слова браво? Кричімо! Єдиний позитив – що Тимошенко таки прорвала інформаційну блокаду, а замовна постановка “дебатного” шоу переконала, хто в нас трохи чесніший і чистіший, а хто найманець і кілер. І те, чого варті дебати made in Ukraine.
Мабуть, варто констатувати: в такій формі, на таких каналах, за таких умов “такий хокей нам не потрібен” узагалі. Боролися за одне, а напоролися на інше. «Те, що ми бачимо на телеканалі ICTV, не є тим, що називається «теледебати». Це або бої без правил, або собачі бої», - так коментує акцію проти Тимошенко лідер блоку «Наша Україна» Віктор Ющенко. В.Ю. зізнається, що це були єдині теледебати, які він дивився, і він жалкує, що провів біля телевізора дві години. «Моє бачення цієї ситуації - бути подалі від таких теледебатів», - каже Ющенко.
Що й казати, якщо веденням “боїв” на ICTV обурений навіть один із лідерів опонуючої Ющенкові СДПУ(о) Олександр Зінченко, на чиєму каналі – «Інтер» - дебатів і відмінних від “генеральної лінії партії” думок немає взагалі. Але слід віддати есдекам належне: вони зможуть узяти участь у “дебатах” на ICTV лише за дотримання каналом «елементарних та справедливих умов».
А Віктор Ющенко, схоже, взагалі не братиме участі в дебатах. Крім неприйнятної форми цих шоу, він відзначає ще й такий момент: дебати повинні проводитися серед політичних сил, які мають хоч приблизні рейтинги. А якщо «Наша Україна» лідирує з таким величезним відривом від усіх, навіщо, мовляв, іти на плаху? І що цьому заперечиш, коли ми побачили, як саме в нас уміють «д…ебати»…
Як в Україні можна вихолостити й спотворити навіть благородну ідею
Дмитро Лиховій, “Україна молода”, 14.03.2002
Передісторія цього “торжества демократії” відома: опозиція, зокрема й законотворчо-ініціативна Юлія Тимошенко, хотіла дебатів, підготувала проект закону про обов’язкові дебати, після вето Президента значно його пом’якшила і все одно напоролося на жорстке заперечення Банкової. Про потребу дебатів і рівного (чи хоч трохи рівнішого) доступу різних суб’єктів виборів до ЗМІ говорив і Захід, і соросівський фонд “Відродження”, вдень з вогнем шукаючи телеканали, які б могли організувати дебати за кошти американського мецената. Адміністрація Президента, в бік якої кивали й кивають представники “студій” і “кнопок”, дала стоп-сигнал - “не пущати”. Адже, справді, навіщо кудись пускати ту “антидержавну” й “деструктивну” опозицію? Ще, не приведи Господи, використає медіа-ресурс, підім’ятий владними партіями й блоками. Але тут – о святі угодники! – на початку березня людство дізнається, що відмашка робити дебати “звідти” надійшла. Причому – аж на чотирьох “масових” телеканалах. Радуйся, земле. Поїхали.
І ось, проїхавши зовсім небагато (ледве на другий тиждень повернуло), але побачивши всього потроху, а головне – тенденції, котрі якщо й зміняться, то явно не в кращий бік, робимо висновок: це провал. Як жартують політичні гострослови, слово “дебати” таки стало дієсловом, дієсловом матірним. І добре, якщо воно стосується питання “хіба?” (в сенсі “хіба це дебати?”). Гірше, коли “дебати” – це “що робити?”, “кого?” й “куди?”.
“Здалеку це щось, зблизька ж – ніщо”, писав Жан Лафонтен у своєму XVII столітті, і це визначення цілком підходить до характеристики телевізійних дебатів, що, з дозволу сказати, стартували у виборчій кампанії до Верховної Ради України-2002. Це пшик і профанація - така думка пересічних, не просунутих у політику глядачів. А що вже казати про посвячених у тонкощі аналітиків! Спробуймо нижче розкласти провал по поличках.
Дано наказ їм на захід
Майже ніхто не сумнівається, що поштовхом до зміни телеканалами своєї позиції щодо недоцільності проведення дебатів була “відмашка” з усе тієї ж київської вулиці, на якій стоїть не лише будинок з химерами. А що? “Дебати” ж можна по-різному й різних людей. Чи не варто спробувати зіграти - за допомогою політтехнологій і відповідного “конферансу” - на пониження рейтингу одних політичних сил – звісно, неугодних владі, і під цей шумок “розкрутити” інші, потрібні креатури. А якщо провести дебати хоч якось, то можна ставити ще одну “пташку” у звітності перед Заходом про забезпечення “чесності” й “прозорості” виборчого процесу.
Відтак місія “рятувати” демократичний імідж вітчизняного телевізійного простору поклали на “Студію “1+1” (що зрозуміло), СТБ (цей канал підпав під багатостраждальний “соросівський” грант), і навіть державний УТ-1 (у партнерстві з “Гравісом”) та – найдивніше – ну зовсім явно заангажований конкретною політичною “сім’єю” ICTV. У кожного з цих варіантів – власна “дебатна” історія і власні зобов’язання, що варіюються в залежності від “жорсткості” пропонованих ристалищ.
Найпростіше з Першим національним, де з дебатами все так само сіро й без вигадки, як і з рештою програм ефірної сітки. Сам вибір “Гравісу” в партнери вже є лакмусом. Так і сталося: “виріб” є фактично братом-близнюком передачі “Саме той”, “спільна” не лише - ведуча – Ольга Таукач, а й студія, стиль, підхід. Ну хіба що надали слово Юлії Тимошенко за квотою, але вийшло і не виразно, і не резонансно. Утім, і на тому спасибі. Більшого не чекали.
Трохи інша справа з СТБ. Комерційний канал “не зовсім першого ешелону”, який раніше мав репутацію чи не найоб’єктивнішої “кнопки”, останнім часом помітно втратив і гостроту, і об’єктивність. Із такою “прилизаною” політикою своїх власників СТБ напрочуд вдало потрапив у струмінь гранту фонду “Відродження”, виданого з умовою дотримання учасниками великого переліку спеціальних “правил”. Про те, як “їжакові рукавиці” вихолостили саму ідею дебатів як інтелектуальну й вербальну боротьбу в ефірі яскравих постатей, йтиметься нижче. Тут же варто додати, що, за даними “УМ”, “Студія “1+1” відмовилася від грошей Сороса саме з огляду на кабальність умов, висунутих грантодавцями. Адже теледебати мають працювати на рейтинг каналу, підвищувати інтерес глядачів до виборів, до політики загалом. Тоді як на прикладі двох перших передач “Партія, панове!” на СТБ ми бачимо прямо протилежну картину: і підбір запрошених, і їх якість, і умови “гри” убивають репутацію каналу, організаторів, меценатів. Про якийсь рейтинг чи повагу до учасників – як-то Богдан Бойко (блок “НРУ”) чи Сергій Довгань (СПУ), нікому не відомі “оратори від пивних бочок” у особах представників партій вкладників та соціального захисту чи реабілітації тяжкохворих – говорити не доводиться.
Дебати на СТБ запущено, але й хворобу – теж. “Роботи” грошей Джорджа Сороса не відчувається ані в сенсі зацікавлення чи політпросвіти серед виборців, ані в оформленні студії, ані, ані... Зрозуміло, що “мані” на цьому тлі – велика умовність, але навіщо ж було приймати такі умови? Не будемо згадувати відому тезу про “грантожерів”. Нагадаємо натомість про “понт”, з яким анонсувалися дебати СТБ од “Відродження”. Сумно.
Щодо ICTV, то підхід цього каналу до організації дебатів найкраще ілюструє наведену вище тезу про те, як за допомогою такого, здавалося б, демократичного інструмента можна бити, різати й знущатися над запрошеними мішенями як зусиллями ведучих, так і через підігрування опонентам неугодних. Головна ж провина (чи проблема) “1+1” – це чітка залежність від владних інституцій із їх поглядами на демократію. Така прив’язка виставляє керівництво “плюсів” у образі хлопчиків на побігеньках, котрі й раді б зробити рейтинговий продукт, що підправить політичний імідж каналу, але згори не дають. Причому ставлять на коліна й тицяють мордою в багно.
Перемикаючи канали
Переходимо до скандальної конкретники. Втім, почнемо все ж із нудної СТБшної, адже станом на вчорашній день враження про “бій сомнамбул” в ефірі, що почався о 23:10, є найсвіжішими. Ви не бачили? Вам пощастило. Адже таке враження, що левова частка грошей Сороса пішла на димедрол для представників “тяжкохворих”, “вкладників” та ведучого. Роман Скрипін заробив собі чесну популярність на ефірах “Вікон опівночі”, але провал останньої виборчої фази роботи в етері – “на ліцо”. Роман сам засвідчує це своєю мімікою. Тобто відсутністю і міміки, й будь-якого інтересу до того, що відбувається в студії на велику літеру “С”.
Навіть за такого розвитку подій Григорій Черниш – перший номер Партії реабілітації тяжкохворих – примудрився заробити “жовту картку” й був на один “раунд” відлучений від мікрофона. Є великі сумніву, що на цю програму після подібних “дебатів” погодяться прийти представники бодай двох третин тих партій та блоків, котрі дали на це попередню згоду. Адже умови участі в невеселих черепахових стартах просто жахливі. Ось лише деякі з них:
“Учасники дискутують із трьох розділів, що є присутніми у програмі кожної партії чи блоку: внутрішня політика, зовнішня політика, соціальні питання та програми. На обговорення кожного розділу кожен із учасників має до 5 хвилин часу. Кожен учасник має право голосу лише під час роботи його таймера, після передачі йому ходу співрозмовником або ведучим... Під час дебатів є неприпустимо згадувати про третіх осіб, або посилатися на дії третіх осіб, які презентують український політикум; згадування про третіх учасників передвиборного процесу. Співрозмовники апелюють лише один до одного. Неприпустимими є претензії до третіх осіб. Претензії можуть висуватися співрозмовниками лише один до одного. Забороненою є антидержавна агітація, заклики до повалення існуючого ладу силою... У разі порушення одним із учасників правил, він отримує "жовту картку” та позбавляється права голосу у турі. У разі повторного порушення, він отримує "червону картку” й вибуває з теледебатів...”
Що й казати, більше шансів сказати правду опозиція має навінь на іншому каналі, контрольованому паном Пінчуком, - ICTV. Бо, скажімо, як Юлія Тимошенко зможе на СТБ показати виборцям, що вона опозиціонерка? Апелюючи не до чергового “тяжкохворого” чи ще якусь Вітренко, котру їй підсунуть, засвідчити свою опозиційність неможливо, а згадувати Кучму чи Кінаха, чи “обленергівців” із СДПУ(о), проти яких Юля виступала й виступає, заборонено “правилами” під страхом “червоної картки”. На запитання з цього приводу представники СТБ не дають ясної відповіді. Тутешня “свобода” – це “рівність” і “братство”. Шкода Джорджа Сороса, котрий минулого року, пригадується, сам опонував різкими заявами до українського Президента. До речі, навіть за таких умов Тимошенко до ефіру СТБ не надто припрошують. Мовляв, пізніше. Коли знайдемо пару.
На “плюсах”, котрі кабальних грантів не брали й справді були не проти сподобатися глядачеві парадом демократії й експресії, інакша ситуація. За визнанням працівників “Студії “1+1”, канал зараз нагадує засудженого, який стоїть на колінах перед плахою і чекає, чи прийде кат із сокирою, втинаючи в цей час різні колінця, намагаючись сподобатися глядачам, які зібралися навколо. Про те, що “плюси” справді мали намір “повиїжачуватися”, свідчить хоча б різка тональність першої передачі – сутичка Бродського (“Яблуко”) з Хорошковським (“Команда озимого покоління”), в якій екзальтований важковаговик-“яблучник” фактично втоптав у студійний ковролін свого “юного” візаві. Мало того, під роздачу, не менше за красиво причесаного й усміхненого “КОПівця”, потрапив і Президент Кучма, про діяння якого опозиціонер Бродський говорив влучно й дошкульно, використовуючи лексику майора Мельничека та Олександра Мороза. (До речі, помітьмо принагідно: з п’яти чи шести «різноканальних» дебатів у перші дня цієї «пошесті» симпатичні владі «озимі» Хорошковського взяли участь у трьох передачах, що наводить на думку про «рознарядку» учасників якимось вищим вершителем телевізійних доль).
Облом “Студію “1+1” спіткав, як бачиться, не так через доконаний факт різкості з боку Бродського, як через очікуваний – недоконаної Тимошенко. Недопуск 7 березня до ефіру вже запрошеної на неї Юлі - і скандал, і сором для каналу, котрий свого часу, перед президентськими виборами-99, відмовив в участі в передачі В’ячеслава Піховшека цілій низці опозиційних кандидатів. Тоді, як і тепер, невдоволені недопущені тусувалися й роздавали інтерв’ю біля входу в багатоповерховий «олівець» на вулиці Мельникова, неподалік Лук’янівського цвинтаря. Хіба що минулого тижня в районі «цвинтаря розстріляних ілюзій» не було американського посла, як у 1999-му.
Юлії Тимошенко відмовили зі смішною мотивацією: мовляв, канал ICTV попросив не випускати її в ефір «плюсів», позаяк ICTV домовилося з нею про ефір у жіночий день 8 березня раніше. І де тут самолюбство «1+1», де професійна конкуренція між явно не рівними за рейтингом і поважністю «конторами», де, зрештою, здоровий глузд? Перестрінути керівниками «1+1» та НТКУ в коридорі, лідерка БЮТі звинуватила їх у виконанні «вказівок зятя Президента» і, звертаючись до Олександра Роднянського, додала: «Чому ви так до нас ставитесь, як до меблів у ваших студіях? Запросили – відмовили… Сашо, так з людьми не поводяться, розумієте? Або не запрошуйте, тоді ми будемо знати, що не потрібно переривати поїздки в регіони. Чому я повинна була все кинути, приїхати сюди на дебати і зараз практично повернутися і піти ні з чим?»
Відповідь, власне, віддома ще відтоді, коли Тимошенко стала одним із найзапекліших ворогів Леоніда Кучми. Давати їй вільно висловитися в тому ракурсі, який вона вважає потрібним? Та Боже збав! Тож можна зрозуміти журналістів із «плюсів» - хороших, здебільшого, хлопців і дівчат, - які просять нарікати не на них (вони ж бо хочуть забезпечити свободу, проте не завжди можуть), а на владу. Саме президентська влада ставить на коліна своїми прямими вказівками. Бо, приміром, багато говорять про умову, нібито переказану все тим самим президентським зятем Пінчуком: Тимошенко не пускати. Мовляв, вам же гірше буде, адже зараз «Студія «1+1» працює без ліцензії (її скасовано суддею Шкуратом за відомим позовом Вадима Рабиновича), а рішення Вищого апеляційного суду – повертати документ на право мовлення каналу чи ні – буде оголошено невдовзі після виборів, у квітні.
Словом, як проявите себе, так вам і воздасться. І канал змушений переступати через своє самолюбство, запрошуючи замість Юлії «пожежного» Богдана Бойка (цей «пацан» «завжди готовий» виконувати вказівки з АП) і відпускаючи крикливу Вітренко, яка хотіла «ізоблічать» саме «воровку» Тимошенко. В результаті рекламний час на «1+1» отримав одинокий і гордий Бойко – той, проект якого просовує головний недруг «плюсів» Вадим Рабинович. Що вже казати про медіа-підтримку «бойчуків» Рабиновичем, якщо у виборчому списку «НРУ» є представники АІТІ – компанії Вадима Зіновійовича, котра й подала проти «1+1» убивчий позов. Після такої ганьби важко сприймати з повагою всі наступні дебати на каналі, як-то позавчораші Моїсеєнко (КПРС) – Горбулін («ДемПУ-«Демсоюз»).
«Собачий бій». Нам спокій тільки сниться
Утім, головна ганьба дебюту дебатів - навіть не «мінус» «плюсам». Найбільший удар під дих благородна ідея отримала 8 березня, коли на ICTV таки відбулася зустріч у прямому ефірі за участю Юлії Тимошенко та її команди. Власне, свого Юля домоглася – отримала доступ, перекричала, вистояла, навіть як мішень. Нехай навіть оператори й режисери прямого ефіру отримали вказівку показувати її здебільшого дрібним планом, здалеку, навіть коли вона говорить. А виходило й узагалі, що під час промов Юлії Володимирівни частіше показували не її, а міміку Наталії Вітренко та Інни Богословської.
Перший перегин – кількість запрошених: Блок Вітренко й Блок Тимошенко, але, окрім цього, - «Команда озимого покоління». Разом лівацьким вітренківцям і «озимим», які з подачі російських технологів на кожному розі рядяться в ексклюзивну тогу «правих, чий час настав», «мочити» справжню опозиціонерку було явно зручніше. Все для цього робили й ведучі, котрі були четвертою, і теж «антитимошенківською» стороною дискусії. (Як тут не згадати «1+1», де ведуча Ганна Безулик майже непомітна, і це для дебатів політиків правильно). Власне, Іванна Коберник була теж ніби ні причому, бо «ас» політконферансу Дмитро Кисельов у потрібні моменти притримував її за зап’яcток (мовляв, помовч, мала), а невдовзі й узагалі залишив за кадром, спустившись зі свого “мавзолею” у центр “потрійного рингу”. Можна згадати і його коментарі щодо висловлювань Тимошенко та її перебивання, й допомогу вітренківцям у складанні запитань, і явну підлаштованість під “КОП” конкурсів у стилі “Нумо, дівчата!”.
Юлю в день 8 Березня били разом і по черзі, і подаровані на початку єзуїтські “троянди від каналу” зовсім не виглядали індульгенцією. Апогеєм цинізму цього шоу (а що це більше шоу, аніж дебати, визнав навіть сам Кисельов) став глас народу: за допомогою “Вуличного телебачення” в різних містах “дебати” нібито дивилися “звичайні люди”, які коментували їх підсумки “по гарячих слідах”. Утім, і сліпому було видно, що найняті хлопці й дівчата говорять завчені й заздалегідь написані організаторами на папірцях слова: про те, що Тимошенко й Вітренко – базарні баби, а “озимі” – то найкращі кандидати, за яких слід голосувати; що дебати – це чудово, а ось Юля – вона з понтами, все в неї несправжнє, і “коса єйо неєнастоящая”. Хто знає антонім до слова браво? Кричімо! Єдиний позитив – що Тимошенко таки прорвала інформаційну блокаду, а замовна постановка “дебатного” шоу переконала, хто в нас трохи чесніший і чистіший, а хто найманець і кілер. І те, чого варті дебати made in Ukraine.
Мабуть, варто констатувати: в такій формі, на таких каналах, за таких умов “такий хокей нам не потрібен” узагалі. Боролися за одне, а напоролися на інше. «Те, що ми бачимо на телеканалі ICTV, не є тим, що називається «теледебати». Це або бої без правил, або собачі бої», - так коментує акцію проти Тимошенко лідер блоку «Наша Україна» Віктор Ющенко. В.Ю. зізнається, що це були єдині теледебати, які він дивився, і він жалкує, що провів біля телевізора дві години. «Моє бачення цієї ситуації - бути подалі від таких теледебатів», - каже Ющенко.
Що й казати, якщо веденням “боїв” на ICTV обурений навіть один із лідерів опонуючої Ющенкові СДПУ(о) Олександр Зінченко, на чиєму каналі – «Інтер» - дебатів і відмінних від “генеральної лінії партії” думок немає взагалі. Але слід віддати есдекам належне: вони зможуть узяти участь у “дебатах” на ICTV лише за дотримання каналом «елементарних та справедливих умов».
А Віктор Ющенко, схоже, взагалі не братиме участі в дебатах. Крім неприйнятної форми цих шоу, він відзначає ще й такий момент: дебати повинні проводитися серед політичних сил, які мають хоч приблизні рейтинги. А якщо «Наша Україна» лідирує з таким величезним відривом від усіх, навіщо, мовляв, іти на плаху? І що цьому заперечиш, коли ми побачили, як саме в нас уміють «д…ебати»…