03/15/2002 | Максим’як

2002-03-12 «Високий замок»

Павло Качур: «Кожна людина повинна так іти по життю, щоб вона могла повернутися...» (скорочено)

Юлія ЛІЩЕНКО Фото Мирона МАСЛЮКА У четвер, 7 березня, гостем Центру політичного прогнозування газети “Високий Замок” був колишній радник Віктора Ющенка в його уряді Павло Качур. Багатьом львів’янам це ім’я добре відоме – у 1990-93 роках він був заступником голови Львівської міськради. Зараз Павло Качур від блоку “Наша Україна” кандидує у народні депутати по 117-му Залізничному виборчому округу міста Львова.

Тетяна Вергелес, заступник редактора газети “Високий Замок”.
Павле Степановичу, як склалася ваша кар’єра після того, як ви переїхали зі Львова до Києва? Яким чином ви стали радником Віктора Ющенка, людиною, наближеною до нього, виходячи з того, що я вас бачила поруч з ним на Говерлі 16 липня минулого року?

Павло Качур.
Це дуже давня історія, яку треба починати з 1996 року. Після того як я переїхав до Києва, працював у Асоціації міст України над реформою міжбюджетних відносин. Коли Віктора Ющенка призначили прем’єр-міністром, на одній з перших нарад я виступав експертом від асоціації. І після наради він мені сказав: ”Мені подобаються ваші думки. Чи не хочете працювати в уряді?” Відтак працював радником з питань регіональної політики, займався реформою бюджетної системи. Коли уряд Ющенка пішов, Віктор Андрійович знову запропонував мені працювати разом. І зараз я там, де можу бути корисним команді.

Тетяна Вергелес.
Це Віктор Ющенко вас намовив балотуватися, чи ви самі вирішили спробувати свої сили?

Павло Качур.
Я не вважав, що повинен йти за партійним списком і категорично заявив це ще у вересні минулого року. А рішення балотуватися в окрузі було прийнято зовсім несподівано ще у грудні, коли ми з Віктором Андрійовичем їхали на зустріч з виборцями у Черкаси.

Тетяна Вергелес.
Чому ви приїхали за підтримкою саме до Львова? Ви вважаєте свої позиції тут міцними?

Павло Качур.
Балотуватися у Львові – це своєрідний тест і для мене. Я вважаю, що кожна людина повинна так іти по життю, щоб вона могла без проблем повернутися туди, звідки прийшла.

Михайло Романяк, “Високий Замок”.
Ми у Львові вже кілька разів стикалися з тим, що з Києва нам “скидають” вихідців з нашого регіону. Заразом побутує думка, що “львівське лобі” найгірше з усіх регіональних, що діють у столиці. Поясніть нам цей парадокс як радник з питань регіональної політики.

Павло Качур.
Я не вважаю себе “парашутистом”. Прохідні місця є і в інших регіонах. Однак мені було б найважче відповідати на запитання: ”Ви працювали у Львові. Чому звідти пішли?”. Тому я йду у Львів і хочу відповідати за все, що я робив тут раніше. Я й досі почуваюся львів’янином. У Києві ми організували “Львівське товариство”, члени якого намагаються одне одному допомогти. Коли я формував департамент регіональної політики у центральному штабі блоку, то практично усіх людей взяв через “Львівське товариство”. Коли я працював в уряді, усі мої знайомі, які приїжджали зі Львова, йшли до мене, і я їм допомагав.

Тетяна Вергелес.
Кого ви вважаєте своїм основним конкурентом в окрузі?

Павло Качур.
Фальсифікацію і нечесність. Намагання використати адмінресурс (а такі спроби вже є) - це найбільша небезпека.

Тетяна Вергелес.
Нещодавно Юлія Тимошенко закликала Віктора Ющенка визначити спільних кандидатів по мажоритарних округах від СПУ, “Батьківщини” і “Нашої України”. Як ви думаєте, чи пристане Віктор Андрійович на таку пропозицію?

Павло Качур.
Я буду радити не приставати. Тому що така пропозиція не матиме логічного завершення. Ми повторимо варіант “канівської четвірки”, коли кожний вважав, що усі інші повинні знятися на його користь. Такі рішення не можна приймати наприкінці виборчої кампанії.

Тетяна Вергелес.
Днями телеканал “Інтер” показав сюжет, де Віктор Ющенко тисне руку Віктору Медведчуку і навіть вже чула коментарі на кшталт: “Вони помирилися”. Чи це не вплине на хід виборчої кампанії?

Павло Качур.
Позиції Ющенка і Медведчука - це позиції людей, які протилежно бачать подальші шляхи розвитку держави. Тому тут не йдеться про особистісні стосунки між двома людьми. Вони сповідують зовсім різні “ідеології”.

Олександр Сирцов, “Медіа-простір”. Наскільки коректною ви вважаєте останню заяву Романа Безсмертного про те, що після виборів блок “Наша Україна” розпадеться на декілька фракцій?

Павло Качур. Це було сказано зовсім не так, як потрактували ЗМІ. Усі партії - учасниці блоку підписали спільну угоду, що після виборів вони працюватимуть у рамках єдиної фракції. І Безсмертний - один з авторів цієї угоди. Крім того, усі кандидати, що йдуть від “Нашої України” по мажоритарних округах, також дали таке зобов’язання. Зараз наш блок розробляє варіанти, як працювати з іншими фракціями у майбутньому парламенті. Хоча ми зараз коригуємо наші відносини з блоком “За єдину Україну!”. Те, що робиться зараз по регіонах, не вкладається в жодні рамки здорового глузду. Я був вражений тим, як поводяться деякі голови обласних адміністрацій. Коли Ющенко був прем’єром, вони були мало не друзями. А коли він приїжджає в регіон зараз, голова ОДА тікає з області. Доходить до парадоксів, коли Ющенку не дають доступу до прямого ефіру.

Тетяна Вергелес.
Як ви оцінюєте оточення Віктора Андрійовича? Сам він людина достойна і харизматична, але часом складається враження, що до списку “Нашої України” дехто засланий як “троянський кінь”. Чи є механізм запобігти можливій зраді?

Павло Качур.
Я вивчав підхід Віктора Андрійовича до людей. Мені здається, що він у кожній людині намагається побачити її добру, світлу сторону. Для мене було парадоксом, коли Юлію Тимошенко призначили на посаду віце-прем’єра. Це було у 1999 році, і за нею тоді тягнувся дуже специфічний “шлейф”. Ющенка в уряді найбільше “били” саме за Тимошенко. Казали: ”Заберіть її, і ми вас підтримаємо”. Та він тримався дуже стійко. Віктор Андрійович вміє створити умови, коли кожна людина розкривається на повну силу власних можливостей. Ющенко дає кожному шанс розкритися і працювати.

Юлія Ліщенко, “Високий Замок”.
Ви розповідаєте про Віктора Ющенка як про справедливу, прагматичну і подекуди навіть жорстку людину. А тим часом по телебаченню йдуть рекламні матеріали “Нашої України”, де весь акцент робиться на тому, що лідер – мало не поет-мрійник, який левову частку свого часу приділяє різноманітним хобі – вишукуванню антикваріату на “блошиних ринках”, вирощуванню курей… Чи доречна така реклама, яка спотворює образ людини?

Павло Качур.
Я працював із “м’яким” Ющенком, і я вам скажу, що це досить жорсткі умови роботи. У нього настільки системний підхід, він настільки вникає у деталі вашої пропозиції, що це буквально примушує вас ночами не спати, готуючи цю пропозицію. Пам’ятаю, коли ми обговорювали міжбюджетні відносини міст, мені довелось чотири години на дошці накреслювати схему, доводячи, чому саме треба поміняти цю систему, яким чином, у чому причини цих змін. Так само спокійно Ющенко переконав Президента прийняти новий Бюджетний кодекс, хоча спочатку той сказав, що не визнає жодних змін. На своє особисте хобі - збирання старожитностей - Віктор Андрійович попросив виділити дві години – з восьмої до десятої ранку – один раз на дві суботи. Ми погодилися і внесли це у робочий графік. Отже, по суботах ми починали з 10-ї години ранку. Здається, що ми іноді потрапляємо на гачок фрази: от коли по столу кулаком б’ють, та ще й з певними висловами, ми вважаємо, що це “начальник”. Так що за цією показною м’якістю Віктора Андрійовича завжди є жорстка рука, яка вас спокійно поставить на місце.