Політична позиція "Робітничого спротиву" на виборах 2002!!!
03/20/2002 | Верник Олег
Політична позиція Всеукраїнського Марксистського Об'єднання "Робітничий Спротив" (www.workres.kiev.ua).
31 березня 2002 року відбудуться чергові, треті за числом, вибори в історії незалежної України. ВМО "Робітничий Спротив" вважає зовсім недостатнім для серйозного марксистського аналізу визначення даної політичної події в якості чергового "банального фарсу" чи вистави з репертуару театру абсурду. Ми не фетишизуємо роль буржуазних виборів у справі становлення і розвитку революційного робітничого руху, але разом з тим, рішуче відкидаємо принцип естетсько-дрібнобуржуазного "бойкотизму" як незаперечного абсолюту. Тактика революційної марксистської організації повинна визначатися конкретикою моменту і вибором оптимальних форм і методів нашого політичного активізму.
Робітнича кляса України в черговий раз поставлена буржуазним режимом в умови обмеженого вибору при відсутності своєї власної масової бойової робітничої організації - Робітничої Партії. Формування такої партії при самій безпосередній участі домінуючої більшості секторів і загонів робітничої кляси і буде справжньою революційною альтернативою системі буржуазного парляментаризму. Дана партія буде сполучати найактивніше використання ресурсів парляментарної буржуазної демократії з іншими формами клясової боротьби за справжнє звільнення робітничої кляси від оковів капіталу.
Однак відповіді на пекучі питання необхідно дати вже сьогодні. Істина завжди конкретна, і абстрактні міркування на прийдешню перспективу, будучи вірними, не повинні підмінювати вирішення безпосередніх проблем оперативної дійсності. Робітникам і молоді необхідно визначитися у своєму виборі. Пресс буржуазних ЗМІ запекло нав'язує їм помилкові альтернативи, фактично прирікаючи їх на вибір без вибору. Зрозуміло, величезне число відверто буржуазних блоків і партій не повинно ввести робітників України в оману щодо їхніх справжніх антиробочих цілей і завдань, так само як і ряд партій і партійок, щодо яких відсутні будь яки ілюзії з боку широких шарів робітничої кляси (СелПу, ВОЛ "Справедливість", КПУ(О), і т.п.). Однак чи є робітничою альтернативою ті партії та блоки, що претендують на "лівизну"?
· Соціялістична Партія України (СПУ), що об’єдналася у зворушливому альянсі УБК із правобуржуазною опозицією, радикальними ультраправими з УНСО тощо, що відкрито заявила про своє бажання вступити у Соцінтерн Блера та Шредера, забравши зі своєї політичної програми будь яки залишки соціялістичної риторики, не може розглядатися нами, як скільки-небудь ліва і скільки-небудь робітнича партія. Зовсім не випадково СПУ виявилася "лівою" частиною електорального тандему (СПУ-"Наша Україна"), на який робить ставку на цих виборах провідна у світі імперіялістична держава – США. Буржуазне переродження СПУ є об'єктивним результатом трансформації значних шарів КПССовскої бюрократії, переважно середньої ланки (а саме вони складали організаційний кістяк СПУ зразка 1991 року) в репрезентантів буржуазної кляси України, зорієнтованих на вираження інтересів домінуючих у світі транснаціональних корпорацій.
· Прогресивна Соціялістична Партія України (ПСПУ), виникнувши в 1996 році в якості лівої альтернативи СПУ і принципово заявивши про свій розрив з контрреволюційною спадщиною сталінізму, із наснагою була сприйнята значним числом робітничих активістів. Нещодавній альянс ПСПУ з Конфедерацією Праці України здавався безсумнівним кроком уперед, назустріч насущним вимогам поточного моменту. Однак авторитарно-вождистська трансформація ПСПУ укупі з великодержавно-шовіністичним ухилом не дозволили цієї партії зайняти належне місце в авангарді робітничого руху України. Економічна програма ПСПУ страждає еклектичністю, у багатьох місцях присутні відкрито ревізіоністські підходи щодо реформування капіталізму зсередини. Панславістський позаклясовий заклик до об'єднання України із Росією і Білорусією на буржуазній основі в суперечливому з'єднанні з державно-патріотичною риторикою українського націоналізму в спільних передвиборних документах з Партією Освітян України із всією очевидністю вказують на негативну динаміку послідовного руху ПСПУ вправо. На сьогоднішній день ПСПУ намагається стати виразником економічних і політичних інтересів міжнародних буржуазних фінансових інституцій, альтернативних МВФ і Світовому Банку, в Україні. Очевидно, що робітнича кляса України не може зв'язувати своє майбутнє з даною політичною структурою.
· Комуністична Партія Робітників і Селян (КПРС) являє собою надзвичайно складне і неоднозначне об'єднання представників ряду фінансово-промислових угруповань сходу України з радикально-сталіністською частиною традиційного лівого активу. Аналіза даного симбіозу ні в якому разі не повинна бути спрощеною та поверхневою. З одного боку, абсолютно очевидним є прагнення східно-українського капіталу використати електоральний потенціал КПРС для ослаблення позицій КПУ, а з іншого боку, не менш очевидним є той факт, що утворення КПРС з'явилося об'єктивним відображенням розчарування значної частини низового лівого активу подальшою бюрократичною дегенерацією КПУ і її інтеграцією в систему буржуазного істеблішменту України. Власна логіка існування КПРС штовхає її лідерів на свідоме формування гучного псевдорадикального пропагандистського поля, посиленого застосуванням сучасних PR-технологій укупі з традиціоналістськими радянсько-патріотичними штампами. Усе це приводить до створення іміджу КПРС як ліворадикальної авангардної альтернативи традиційним "лівим", що потенційно є дуже небезпечною ілюзією, особливо на сході й у центрі України.
· Комуністична Партія України (КПУ), що відтворена в 1993 році, є найбільшою політичною структурою в Україні, що претендує на ролю лівої партії. КПУ має найбільшу фракцію у ВР України, розгалужену мережу первинних і регіональних партійних організацій, масову підтримку серед значної кількості ветеранських і офіцерських організацій, а також істотну фінансову базу завдяки своїй інтеграції зі значними секторами промислово-сировинного капіталу, особливо на сході і півдні України. Крім вище окреслених факторів, немаловажним уявляється і факт інтегрального взаємозв'язку, який зберігається, між бюрократичною верхівкою КПУ і новоствореним сектором буржуазії аграрно-промислового комплексу, у ще недалекому минулому рудимента колгоспно-кооперативної системи ("червоні Директори" і "червоні Голови"), а нині авангарду стрімко реставруючоїся кляси лендлордів. Основою соціяльної бази КПУ є та частина бюрократії КПСС нижчої і середньої ланки, яким у результаті реставрації капіталізму не вдалося стати власниками денаціоналізованих засобів виробництва. Віковий критерій даної страти характеризується переважно пенсійним віком і має прогресуючу динаміку, що є практично нездоланною перешкодою КПУ в завоюванні довіри й одержання електоральної й організаційної підтримки з боку широких мас молоді. Культурно-мовний критерій визначається безумовним домінуванням російськомовного контингенту даного прошарку з об'єктивно москвоцентричними культурними орієнтирами. Це, у свою чергу, викликає серйозних труднощів для КПУ у спробах установлення міцних зв'язків із загонами робітничої кляси Західної і Центральної України. Об'єктивний аналіз діяльності парляментських фракцій КПУ двох останніх скликань змушує зробити висновок про антиробочий і антисоціялістичний характер парляментського представництва даної партії. Лише деякими прикладами є:
а) проштовхування силами парляментської фракції КПУ буржуазної конституції України 1996 року.
б) ганебна капітуляція парляментської фракції КПУ під час прийняття ВР України антиробочих законів про приватизацію землі і підприємств, а також інших законів, що сприяють прискореному завершенню процесів капіталістичної реставрації в Україні.
в) капітуляція парляментської фракції КПУ під час правого антиконституційного перевороту 1999 року.
г) цинічне одноголосне голосування парляментської фракції КПУ за відкрито антиробочий Закон України "Про діяльність професійних спілок" 2000 року. Включення у виборчий список КПУ настільки одіозних адептів режиму як діючий генеральний прокурор України Потебенько і генерал Герасимов тільки підкреслює системообразуючу природу КПУ в якості головної "лівої" підпірки правлячого буржуазного режиму.
Усе більша кількість робітників приходить до розуміння справжньої природи і ролі КПУ, усе менше робітників продовжують випромінювати ілюзії у її відношенні. Фактичне зведення нанівець з 2001 року сателитної кишенькової структури КПУ - Всеукраїнського Союзу Робітників (ВСР) з'явилося лише відображенням динаміки буржуазного переродження КПУ, коли об'єктивна затребуваність даної політичної сили різними угрупованнями правлячої кляси вже не вимагає імітації псевдоробочого активізму ВСР зразка 1994-1998 р. У той же час, традиційна орієнтація КПУ на підтримку офіціозних "жовтих" профспілок ФПУ Олександра Стояна жорстко дистанцює актив КПУ від реального робочого і профспілкового руху.
Виходячи з даного аналізу, ВМО "Робітничий Спротив" приймає наступну електоральну політичну позицію:
1. Рекомендувати всім регіональним структурам ВМО РС основою агітаційно-пропагандистської передвиборної роботи вважати висування й обґрунтування тези про нагальну потребу побудови Робітничої Партії.
2. ВМО "Робітничий Спротив" вважає, що жодна з вищевказаних (т.зв. "лівих") партій не в змозі реалізувати у своїй парляментській діяльності навіть незначну частину вимог робітничої програми. Тому ми закликаємо робітників і молодь не давати ніякої підтримки буржуазним чи реформістським політичним силам, відзначивши в голосуванні по партійних списках пункт "не підтримую жодну з зареєстрованих партій (блоків)".
3. У той же час ВМО "Робітничий Спротив" надає допомогу і підтримку робітничим кандидатам з елементами вимог робітничої програми у мажоритарних округах, незалежно від їхнього політичного представництва, не відмовляючись при цьому від критики тих положень їх програмного і передвиборного документів, що представляються нам помилковими.
Безумовно, чергові парляментські вибори в Україні вирішують багато чого, але далеко не усе. Попереду має бути тривала безпрецедентна боротьба робітників і молоді за свою соціяльну, національну і гендерную емансипацію, за побудову позаклясового комуністичного суспільства - суспільства позитивного гуманізму.
31 березня 2002 року відбудуться чергові, треті за числом, вибори в історії незалежної України. ВМО "Робітничий Спротив" вважає зовсім недостатнім для серйозного марксистського аналізу визначення даної політичної події в якості чергового "банального фарсу" чи вистави з репертуару театру абсурду. Ми не фетишизуємо роль буржуазних виборів у справі становлення і розвитку революційного робітничого руху, але разом з тим, рішуче відкидаємо принцип естетсько-дрібнобуржуазного "бойкотизму" як незаперечного абсолюту. Тактика революційної марксистської організації повинна визначатися конкретикою моменту і вибором оптимальних форм і методів нашого політичного активізму.
Робітнича кляса України в черговий раз поставлена буржуазним режимом в умови обмеженого вибору при відсутності своєї власної масової бойової робітничої організації - Робітничої Партії. Формування такої партії при самій безпосередній участі домінуючої більшості секторів і загонів робітничої кляси і буде справжньою революційною альтернативою системі буржуазного парляментаризму. Дана партія буде сполучати найактивніше використання ресурсів парляментарної буржуазної демократії з іншими формами клясової боротьби за справжнє звільнення робітничої кляси від оковів капіталу.
Однак відповіді на пекучі питання необхідно дати вже сьогодні. Істина завжди конкретна, і абстрактні міркування на прийдешню перспективу, будучи вірними, не повинні підмінювати вирішення безпосередніх проблем оперативної дійсності. Робітникам і молоді необхідно визначитися у своєму виборі. Пресс буржуазних ЗМІ запекло нав'язує їм помилкові альтернативи, фактично прирікаючи їх на вибір без вибору. Зрозуміло, величезне число відверто буржуазних блоків і партій не повинно ввести робітників України в оману щодо їхніх справжніх антиробочих цілей і завдань, так само як і ряд партій і партійок, щодо яких відсутні будь яки ілюзії з боку широких шарів робітничої кляси (СелПу, ВОЛ "Справедливість", КПУ(О), і т.п.). Однак чи є робітничою альтернативою ті партії та блоки, що претендують на "лівизну"?
· Соціялістична Партія України (СПУ), що об’єдналася у зворушливому альянсі УБК із правобуржуазною опозицією, радикальними ультраправими з УНСО тощо, що відкрито заявила про своє бажання вступити у Соцінтерн Блера та Шредера, забравши зі своєї політичної програми будь яки залишки соціялістичної риторики, не може розглядатися нами, як скільки-небудь ліва і скільки-небудь робітнича партія. Зовсім не випадково СПУ виявилася "лівою" частиною електорального тандему (СПУ-"Наша Україна"), на який робить ставку на цих виборах провідна у світі імперіялістична держава – США. Буржуазне переродження СПУ є об'єктивним результатом трансформації значних шарів КПССовскої бюрократії, переважно середньої ланки (а саме вони складали організаційний кістяк СПУ зразка 1991 року) в репрезентантів буржуазної кляси України, зорієнтованих на вираження інтересів домінуючих у світі транснаціональних корпорацій.
· Прогресивна Соціялістична Партія України (ПСПУ), виникнувши в 1996 році в якості лівої альтернативи СПУ і принципово заявивши про свій розрив з контрреволюційною спадщиною сталінізму, із наснагою була сприйнята значним числом робітничих активістів. Нещодавній альянс ПСПУ з Конфедерацією Праці України здавався безсумнівним кроком уперед, назустріч насущним вимогам поточного моменту. Однак авторитарно-вождистська трансформація ПСПУ укупі з великодержавно-шовіністичним ухилом не дозволили цієї партії зайняти належне місце в авангарді робітничого руху України. Економічна програма ПСПУ страждає еклектичністю, у багатьох місцях присутні відкрито ревізіоністські підходи щодо реформування капіталізму зсередини. Панславістський позаклясовий заклик до об'єднання України із Росією і Білорусією на буржуазній основі в суперечливому з'єднанні з державно-патріотичною риторикою українського націоналізму в спільних передвиборних документах з Партією Освітян України із всією очевидністю вказують на негативну динаміку послідовного руху ПСПУ вправо. На сьогоднішній день ПСПУ намагається стати виразником економічних і політичних інтересів міжнародних буржуазних фінансових інституцій, альтернативних МВФ і Світовому Банку, в Україні. Очевидно, що робітнича кляса України не може зв'язувати своє майбутнє з даною політичною структурою.
· Комуністична Партія Робітників і Селян (КПРС) являє собою надзвичайно складне і неоднозначне об'єднання представників ряду фінансово-промислових угруповань сходу України з радикально-сталіністською частиною традиційного лівого активу. Аналіза даного симбіозу ні в якому разі не повинна бути спрощеною та поверхневою. З одного боку, абсолютно очевидним є прагнення східно-українського капіталу використати електоральний потенціал КПРС для ослаблення позицій КПУ, а з іншого боку, не менш очевидним є той факт, що утворення КПРС з'явилося об'єктивним відображенням розчарування значної частини низового лівого активу подальшою бюрократичною дегенерацією КПУ і її інтеграцією в систему буржуазного істеблішменту України. Власна логіка існування КПРС штовхає її лідерів на свідоме формування гучного псевдорадикального пропагандистського поля, посиленого застосуванням сучасних PR-технологій укупі з традиціоналістськими радянсько-патріотичними штампами. Усе це приводить до створення іміджу КПРС як ліворадикальної авангардної альтернативи традиційним "лівим", що потенційно є дуже небезпечною ілюзією, особливо на сході й у центрі України.
· Комуністична Партія України (КПУ), що відтворена в 1993 році, є найбільшою політичною структурою в Україні, що претендує на ролю лівої партії. КПУ має найбільшу фракцію у ВР України, розгалужену мережу первинних і регіональних партійних організацій, масову підтримку серед значної кількості ветеранських і офіцерських організацій, а також істотну фінансову базу завдяки своїй інтеграції зі значними секторами промислово-сировинного капіталу, особливо на сході і півдні України. Крім вище окреслених факторів, немаловажним уявляється і факт інтегрального взаємозв'язку, який зберігається, між бюрократичною верхівкою КПУ і новоствореним сектором буржуазії аграрно-промислового комплексу, у ще недалекому минулому рудимента колгоспно-кооперативної системи ("червоні Директори" і "червоні Голови"), а нині авангарду стрімко реставруючоїся кляси лендлордів. Основою соціяльної бази КПУ є та частина бюрократії КПСС нижчої і середньої ланки, яким у результаті реставрації капіталізму не вдалося стати власниками денаціоналізованих засобів виробництва. Віковий критерій даної страти характеризується переважно пенсійним віком і має прогресуючу динаміку, що є практично нездоланною перешкодою КПУ в завоюванні довіри й одержання електоральної й організаційної підтримки з боку широких мас молоді. Культурно-мовний критерій визначається безумовним домінуванням російськомовного контингенту даного прошарку з об'єктивно москвоцентричними культурними орієнтирами. Це, у свою чергу, викликає серйозних труднощів для КПУ у спробах установлення міцних зв'язків із загонами робітничої кляси Західної і Центральної України. Об'єктивний аналіз діяльності парляментських фракцій КПУ двох останніх скликань змушує зробити висновок про антиробочий і антисоціялістичний характер парляментського представництва даної партії. Лише деякими прикладами є:
а) проштовхування силами парляментської фракції КПУ буржуазної конституції України 1996 року.
б) ганебна капітуляція парляментської фракції КПУ під час прийняття ВР України антиробочих законів про приватизацію землі і підприємств, а також інших законів, що сприяють прискореному завершенню процесів капіталістичної реставрації в Україні.
в) капітуляція парляментської фракції КПУ під час правого антиконституційного перевороту 1999 року.
г) цинічне одноголосне голосування парляментської фракції КПУ за відкрито антиробочий Закон України "Про діяльність професійних спілок" 2000 року. Включення у виборчий список КПУ настільки одіозних адептів режиму як діючий генеральний прокурор України Потебенько і генерал Герасимов тільки підкреслює системообразуючу природу КПУ в якості головної "лівої" підпірки правлячого буржуазного режиму.
Усе більша кількість робітників приходить до розуміння справжньої природи і ролі КПУ, усе менше робітників продовжують випромінювати ілюзії у її відношенні. Фактичне зведення нанівець з 2001 року сателитної кишенькової структури КПУ - Всеукраїнського Союзу Робітників (ВСР) з'явилося лише відображенням динаміки буржуазного переродження КПУ, коли об'єктивна затребуваність даної політичної сили різними угрупованнями правлячої кляси вже не вимагає імітації псевдоробочого активізму ВСР зразка 1994-1998 р. У той же час, традиційна орієнтація КПУ на підтримку офіціозних "жовтих" профспілок ФПУ Олександра Стояна жорстко дистанцює актив КПУ від реального робочого і профспілкового руху.
Виходячи з даного аналізу, ВМО "Робітничий Спротив" приймає наступну електоральну політичну позицію:
1. Рекомендувати всім регіональним структурам ВМО РС основою агітаційно-пропагандистської передвиборної роботи вважати висування й обґрунтування тези про нагальну потребу побудови Робітничої Партії.
2. ВМО "Робітничий Спротив" вважає, що жодна з вищевказаних (т.зв. "лівих") партій не в змозі реалізувати у своїй парляментській діяльності навіть незначну частину вимог робітничої програми. Тому ми закликаємо робітників і молодь не давати ніякої підтримки буржуазним чи реформістським політичним силам, відзначивши в голосуванні по партійних списках пункт "не підтримую жодну з зареєстрованих партій (блоків)".
3. У той же час ВМО "Робітничий Спротив" надає допомогу і підтримку робітничим кандидатам з елементами вимог робітничої програми у мажоритарних округах, незалежно від їхнього політичного представництва, не відмовляючись при цьому від критики тих положень їх програмного і передвиборного документів, що представляються нам помилковими.
Безумовно, чергові парляментські вибори в Україні вирішують багато чого, але далеко не усе. Попереду має бути тривала безпрецедентна боротьба робітників і молоді за свою соціяльну, національну і гендерную емансипацію, за побудову позаклясового комуністичного суспільства - суспільства позитивного гуманізму.
Відповіді
2002.03.20 | A.Social
Так і не зрозумів: чи будемо революцію робити?
Верник Олег писав(ла):> Політична позиція Всеукраїнського Марксистського Об'єднання "Робітничий Спротив" (www.workres.kiev.ua).
>
> 31 березня 2002 року відбудуться чергові, треті за числом, вибори в історії незалежної України. ВМО "Робітничий Спротив" вважає зовсім недостатнім для серйозного марксистського аналізу визначення даної політичної події в якості чергового "банального фарсу" чи вистави з репертуару театру абсурду. Ми не фетишизуємо роль буржуазних виборів у справі становлення і розвитку революційного робітничого руху, але разом з тим, рішуче відкидаємо принцип естетсько-дрібнобуржуазного "бойкотизму" як незаперечного абсолюту. Тактика революційної марксистської організації повинна визначатися конкретикою моменту і вибором оптимальних форм і методів нашого політичного активізму.
Слід запропонувати свою естетику - естетику революції. Навіщо сліпо грати за чужими буржуазними правилами, якщо можна запропонувати свої?
> Робітнича кляса України в черговий раз поставлена буржуазним режимом в умови обмеженого вибору при відсутності своєї власної масової бойової робітничої організації - Робітничої Партії.
Саме такої партії і не вистачало - 141-ї за рахунком.
Робітники є робітниками і мають робити те що вони вміють. З історії ми знаємо, що керувати країнами їм ніколи не вдавалось, а від імені робітників виступали і правили найгірші шахраї.
"Професійні політики" - вони мали би й займатись державними справами, але як явище скомпрометовані. Далєкі оні от народа.
Залишаються хто? Революціонери! А де їх узяти тих революціонерів?
Можна ще так подивитись, а хто реально не так на екрані світиться, а сам йде в народ, збирає найбільші аудиторії? Тоді це буде Ющенко і можливо Тимошенко. Якщо застосувати критерій революційності, опозиційності, працю робітником на початку подальшої кар"єри, тоді залишається Тимошенко. Можна ще пригадати, як їй вдалося трошечки відібрати в олігархів і поділити.
2002.03.20 | A.Social
10 днів які змінять Україну
Лишається приблизно 10 днів, які змінять Україну.Раніше у революційній практиці вважалося першочерговим захоплювати пошту, телефон, телеграф - тодішні засоби "віртуальної" комунікації. Сьогодні актуально брати телевізію, FM-радіо, Інтернет, мобільний зв"язок.
Як і раніше залишається актуальним творити паралельні органи влади, бойові загони. А парламент він нікуди не подінеться. Завжди можна знайти стільки грубих виборчих порушень, щоб оголосити вибори недійсними, або просто розігнати як "буржуазно-олігархічний".
Коли паралельні органи влади набувають реального авторитету в очах мас, влада тече до них. Так було в Польщі у 1980. Влада перетікала до комітетів Солідарності (за прямої допомоги АФТ-КПП і спецслужб американського імперіалізму) і лише контр-переворот Ярузельського врятував від падіння комуністичної влади і можливого втручання СССР.
А ще є такий могутній засіб як страйки. Хіба сьогодні вже не має причин для масових страйків, захоплення промислових підприємств?
Ще такий засіб боротьби. Більшість керівників - комуністичного минулого. І десь у підсвідомості у них усе ще зашито повагу змішану з побоюваннями перед робітничим класом. Листівки "пролетарського змісту" можуть дещо змінити настрої всередині "адміністратративного ресурсу":
Адміністративна підтримка партії олігархів-кровопивців ЗаЄдУ, розглядатиметься комітетами робітничої революції (спротиву) як прямий виклик пролетарським інтересам, відвертий перехід в табір ворогів робітничого класу. Жодному ворогові не пощастить сховатися від караючого меча пролетарської революції. Смерть кучмівським окупантам!
Для розкрутки ідеї варто відметелити пару агітаторів-заїдів, позривати десь агітацію, чи поверх наклеїти свої листівки-попередження, домогтися висвітлення цієї ситуації на загальнонаціональному екрані.
2002.03.20 | A.Social
Революція не цікавить?
Дивлюся, що не реагує ніхто на революційну тематику. І 12 годин не минуло, а тема вже на 2-й сторінці.Зовсім збуржуазились. Робітничий спротив виступає не Проти, а За, в межах системи виборів. цілком розуміючи, "продукт" який підсовують для вибору для того не гідний.
Ну може ще Ющенко за окремими параметрами підійшов - для народу щось зробив і профспілки має у складі блоку, Тимошенко - теж для народу зробила, тіньові схеми в енергетиці руйнувала, за вугільну галузь взялася. Замість того якусь Робітничу партію пропонується шукати.
2002.03.20 | Верник Олег
Re: Революція не цікавить?
Революція дійсно не цікавить майданівців. Але ж чому ви дивуєтесь з цього приводу? Їх революція - це революція одних буржуа проти інших. Зміна системи не стоїть на порядку денному. Нажаль і ви обираєте добрих буржуа (Ющенко, Тимошенко) проти злих (Кучма, Медведчук)...Робітничий спротив виступає за робітничу всесвітню соціялістичну революцію, там всім буржуа буде не добре :)
2002.03.20 | Адвокат ...
А як не_добре буде ...
робітникам та селянам,-- то ми вже бачили за совка. А тим, хто не робітник, не селянин, чи, бодай, не партчиновник, тим, взагалі,-- 3,14-здець!Голосували б Ви із Вашими послідовниками за Мороза, як сил нема голосувати за Юлю. Й не морочили б собі й іншим голову, пишучі такі довгі тексти.
2002.03.21 | Верник Олег
Re: А як не_добре буде ...
Текст виглядає дійсно довгим. Так це є добрим. Тому що багато дурні пишеться, а серьозного марксистського аналізу не било. За Мороза українськи революційні марксисти не голосують, тому що він не є лівим... Краще, адвокате, знову перечитйте нашу аргументацію чому треба голосувати проти всіх по списках та підтримувати робітничих кандидатів по округах.2002.03.21 | Остап!
Справжній робітник - грамоти цурається!
>Тому що багато дурні пишеться, а серьозного марксистського аналізу не било.Справжній робітник - грамоти цурається!
ПМ.
Доречі, опублікуйте список всіх робітників, що йдуть на вибори.
Дуже цікаво.
Тількии робітники повинні бути класичні, по марксу.
2002.03.21 | Верник Олег
Re: Справжній робітник - цурається київських майданівців!!!!
Я розуміюся на твоїй нелюбові до українського робітництва. Це інтелігентське зверхнє ставлення декому вже набридло. А що залишається кавоманам з майдану - тільки пишатися своєю обізнаністю у справах кепських. Чхати авангарду робітництва на них. На твоє прохання даю невеличкий перелік робітничих активістів нашої профспілки "Захист праці":Тетяна Васильєва -водій трамваю, депо Шевченка;
В*ячеслав Кремковський - звільнений водій тролейбуса, зараз робітник-паркетчик;
Григорій Хоменко - водій трамваю, депо Красіна.
Розумному, Остапе, достатньо...
2002.03.21 | SG
Олегу: Типу перший раз!
Типу перший раз ці "робітники"!Лікарі - не робітники! Вчителі - не робітники! Продавці - не робітники! Фермери - не робітники!
Хто тоді "робітники"? Ті обламавшіся, які 70+10 років чекали розкривши рота "допомоги" від "держави", ходили на роботу від 8 до 5, а потім обламались, що їх звільнили за нічогонероблення? Тим жертвам не у "супротив" біля телевізора, а роботу шукати треба!
Маркса? Енгкльса? Ні, краще юдаїзм або хінду.
Нічого що майже в кожній сім"ї хтось загинув ізза комуністів, але ми не почуваємось жертвами. Досі фігні, давайте жити ромальним життям.
Олег, я не хотів вам присати про це, але вже дуже ви наїхали.
2002.03.21 | Верник Олег
Re: Разів буде багато!!!!!!!!
Брехня, що проблеми робітництва полягають у тому, що вони лениві. Ні, це київська інтелигентська гидота леніва мозоком поразкинути. Безробіття в країні 35 %. Це що - проблема "ледачих робітників", чи то є структурна проблема капіталізму? Щодо термінології. В США та в Англии вчители, лікарі, навіть, професори вважають себе "workers class" (робітнича кляса). Саме тому, що вони є людьми найманої праці!!!!А недолуга киівська майданівська інтелигенція дотримується сталінського "класифікатору робітничих спеціальностей" - який був абсолютною з точки зору марксизму дурнею... Не ображайтесь.
2002.03.21 | Serhiy Hrysch
"Worker's class"
Так, Олег, робітники кожен день стучаться у вікно по Америках! А ось вчора заходив селянин, але він невсчот... Лікуйтесь.2002.03.21 | Верник Олег
Re: Щодо вашої пропозиції з приводу лікування!!!!
Шановний добродій! Незважаючи на ваш хамський штиль, розповім вам дещо про ліки від ВІЛу. В Африці велика загроза від ВІЛу. Багато людей вмирає. Червоний Хрест не взмозі допомогти. Уряд Південої Афріки придбав дешевих ліків від ВІЛу в Мексиці. Але ж корпорації США, які мають монополію на ці ліки пригрозилди через уряд США торговими санкціями ПАР. Уряд Південої Афріки вимушений був розірвати контракт на закупівлю дешевих і добрих ліків. Замість того, він придбав малу кількість ліків у американців. Хто врахує кількість загиблих. Може ти, потвора у зовнішньому вигляді людини?2002.03.22 | sg
Zvilnenyv taksyst bude liky robyty?
Vy dumajete scho farmacevt za 250 hrv. zarpaty bude vaccyny vid SNIDu robyty?? Abo vash zvilnenyj taksyst?2002.03.21 | Остап!
Звільнений водій тролейбуса - депутат Верника....
>На твоє прохання даю невеличкий перелік робітничих активістів нашої профспілки "Захист праці":>Тетяна Васильєва -водій трамваю, депо Шевченка;
>В*ячеслав Кремковський - звільнений водій тролейбуса, зараз робітник->паркетчик;
>Григорій Хоменко - водій трамваю, депо Красіна.
Пане Верник, вам самому не смішно?
Чи може "звільнений паркетчик" бути депутатом?
Чи може він писати без помилок?
Ваша ніша -профсоюзи. Невже ви не відчуваєте?
ПМ.
Кондуктор, натисни на ГАЛЬМА !
2002.03.21 | Верник Олег
Re: Ні, Остапе, не вийде!!!!
Не вийде, Остапе! Робітництво нищили і продовжують нищити. Діти робітників не можуть при капіталізмі отримати належну вищу освіту. Освіта є кастовою. на юрфак чи економфак діти робітників не поступають вже понад 10 років. І не тому, що не хочуть, а тому що їм не дають. А потім, чергові Остапи, доводять, що при владі повинні бути "професіонали". Подивиться на склад Верховної Ради. Сполшні професіонали - юристи, економісти, політологи. І абсолютно всі з них професіонально грабують бюджет України, який формується самими робітниками через податки держави та нищивну експлуатацію їх праці буржуа. Ні, Остапе, не вийде. Українське робітництво повстане і покаже всім "професіоналам" свого шлунку таку...2002.03.21 | Робін Гудеріан, благородний розбійник з танковою армією
Re: Вєрнік ти не за робітників, не гони.
Ви, комуністи йо..ані, завжди робітників дурите, а потім на рабів перетворюєте. Розстріляти би вас усіх на..уй!!!2002.03.21 | Верник Олег
Re: Спробуй, фашистська гидота, Гудеріан грйобаний!!!
2002.03.21 | Адвокат ...
Дарма Ви, пане-отче ...
... текст, що Ви його оприлюднили на "Майдані", я прочитав уважно. З арґументацією Вашою я не згідний. Але намагання користати "харківський" правопис заслуговує на заохочення. Пишіть так і надалі! Але, бажано, щось більш ґрунтовне, себто,-- не марксистське."Робочих" кандидатів у округах підтримувати не буду. Мав досвід життя за москало-більшовицької диктатури. Більше -- не хочу. Наївся!
2002.03.21 | Верник Олег
Re: Дарма Ви, пане-отче ...
При чому тут "совок"? "Совок" - це не є робітнича влада, це влада бюрократії, що узурпувала владу від повсталого робітництва з перемогою Сталіну. Не треба підмінювати поняття "робітничий кандидат" зі спогадами як київському інтелигенту "важко" жилося при "совку"...2002.03.21 | Адвокат ...
Дядьку, я, грішним ділом, думав що Ви -- то щось модерне ...
... а Ви заспівали пісеньку про гарну ідею ( себто, комунізм ) та поганого виконавця ( себто, людожера- Сталіна )...Щиро перепрошую, що я Вас зачепив.
2002.03.21 | Верник Олег
Re: Не треба гумору, особливо якщо не має на те підстав!!!
Ісус Христос був непоганим хлопцем, який запропонував багато цікавих і новаторських ідей. По-перше - не убій (вбивали після Христа і продовжують вбивати, не побажай дружини ближнього свого (щ-щ-а-с!!!!)тощо. Чи можна на Христа повісити всіх собак. Спалення індіанців та єретиків, войни, епідемії... Яка ж тут стара пісня, шановний, про поганого виконавця7 Ні, це Христос, злодій винний у всьому, що сталося. Розумному достатньо. Дурню по боку...2002.03.21 | Адвокат ...
Як людина, що байдужа до реліґії, скажу:
Не чепайте Ісуса Христа. Тим більше,-- не порівнюйте Сина Божого з сатанинським виродком Сталіним. Бо, як казали Ваші пращури,-- "то є гидота, не достойна ідейного революціонера".Ще раз перепрошую, що Вас зачепив.
2002.03.21 | Верник Олег
Re: Щодо Сталіну!!! Читайте (www.workres.kiev.ua)!!!
Сталін є зрадником всесвітньої робітничої революції. Йому немає прощення з боку робітників. Він підмінив робітничу владу владою державно-бюрократичного апарату. Спаскудив реалізацію марксистського методу та ідеології всесвітнього звільнення людства. Дав в руки ворогам робітників могутній інструмент боротьби через дискредитацію соціялізму у сталінський моделі його побудови... А Христа просто не було :) Я вам збрехав. Вибачте...2002.03.21 | Mary
Пане Адвокат, ви не зрозуміли :-)))
Як казала на семінарі моя знайома, пізніше власниця червоного диплому з філософії, Маркс сам був вкрай незадоволений тим, як його ідеї були використані в Радянському Союзі2002.03.21 | Сарданапал
Re: А як не_добре буде ...
где взять доброго Энгельса?2002.03.21 | Верник Олег
Re: А як не_добре буде ...
Не треба доброго Енгельсу! Треба допомогти робітництву у справі самозвільнення. Ось тут є велика роля у інтелигенції. Самодостатні генії - інтелектуали - геть!!! Перо дорівняти до багнету! Робітникам у Києві дуже важко дається навіть законодавство про працю, тому їх гнобять. А ваш улюбленець Ющенко бере до списку паскуду Стояна-сатрапа. Геть обох!!!2002.03.21 | Остап!
Є революційни метод - Наказ директора і робітник звільнений.
>Треба допомогти робітництву у справі самозвільненняТа нема питань.
Наказ директора і робітник звільнений.
2002.03.21 | Верник Олег
Re: Є, Остапе, і інші варіянти!!! Зачикай... Все попереду!!!!
2002.03.21 | юрко
Re: Пропоную свій варіянт для Верника
А від чого робітник повинен бути звільнений? Якщо від праці на когось, ну, то чого він сам на себе не працює, відкривши свій власний бізнес? В ньому він може аж так далеко посунутися, що буде лише сам працювати, нікого не наймаючи, щоб не експлуатувати свого ближнього. В принципі чудова ідея - що не людина, то власний бізнес. Чи може він взагалі не буде працювати, бо звільниться від найманої праці, а як буде заробляти на життя? Може за ленінською догмою - експропріювати у капіталіста, так це вже було - грабь награбленоє.А тепер подивіться, що таке наймана праця. Це так само, як позика в банку. Ви зичите чужі гроші з банку, щоб з їх допомогою утворити щось нове. Ті гроші тому й лежать в банку без діла, бо лише Вам прийшла в голову ідея, що з ними можна зробити. За користування чужими грішми Ви платите невелику, по відношенню до позики, суму - сплачуєте процент. Це називається монетарний важіль.
Те ж найманою працею. Робітник має еквівалент грошей - свій власний час. Він його сам для себе не використовує, бо не знає як, якби знав, відкрив би власний бізнес. Тому позичає його комусь, хто знає, що з тим часом робити. Бізнесменові свого власного часу для праці є замало, він мусить позичити чужий час - час робітника. За ту позику він платить невелику платню - заробітню плату, яка є менша, звичайно, ніж вартість позики - часу робітника. Так само, як процент на позику є менший від самої позики. Це називається часовий важіль. Пам'ятаєте російське - врємя-дєньгі?
Добрий бізнесмен вміє об'єднати і монетарний важіль і часовий важіль, тому й результат є набагато більший, ніж би використовував лише свої власні гроші і лише свій власний час.
Тому, викиньте ті марксистські дурниці з голови і навчіться використовувати ті два подані важелі і саме ними змініть світ, а не руйнуючи його.
2002.03.21 | Верник Олег
Re: Вже наприкінці 19 століття цей варіянт був негідним!!!
Чи не вистачить деяким майданівцям розуму почитати, щось нове з економіки. Ваші дурні балачки, Юрко, про можливість при капіталізмі (до речі більш глобалізованому та монополізованому аніж у 19 столітті)кожному відкрити свій власний "бізнес" лунають абсолютним нонсенсом. Почитайте Гелбрейта, який сміявся ще у 60-х роках над цією ліберальною брехнею... Відносини найманої праці - ось те, що ми долатимеме!!! Капітал має тенденцію до зосередження, а праця має тенденцію до самозахисту. А кращим самозахистом є остаточне руйнування відносин найманої праці через усуспільнення світової глобалізованої економіки та побудову демократичної планової економіки на світовому рівні. І так буде(www.workres.kiev.ua)...2002.03.21 | юрко
Re: А, так...
>Ваші дурні балачки, Юрко, про можливість при капіталізмі (до речі більш глобалізованому та монополізованому аніж у 19 столітті)кожному відкрити свій власний "бізнес" лунають абсолютним нонсенсом. Почитайте Гелбрейта, який сміявся ще у 60-х роках над цією ліберальною брехнею...Ця "брехня" вже багато років годує мою жінку, яка з порожнього місця, званого совком, і з такою ж порожньою кишенею прибула до Канади і почала свою справу, невеличку, але почала і, як треба, експлуатує, себто затруднює, кого вважає за потрібне і хто сам ніякої справи не може чи не хоче розпочати.
Щоб сміятися з чужого ідіотизму, читати можна не лише Гелбрейта...
Що такого "захисники" світового пролетаріату збудували, що можна протиставити нормальному людському існуванню? Адже, за їхньою теорією, для щасливого життя спочатку треба противників знищити, як і Ви до того закликаєте. Лише, що трупи щасливого життя не створять. Їм воно не потрібне. А ті, що вбивали, нічого іншого, крім вбивати, робити не вміли і не вміють.
2002.03.21 | Верник Олег
Re: Ні, Юрко, не так!!!!!
Знищення світової буржуазії це не проблема ліквідації людей. Це проблема експропріації засобів експлуатації, тобто власності на засоби виробництва, що виступають економічною передумовою відносин найманої праці... Я дуже радий за вашу жінку. Я дуже радий, навіть, за вас - альфонси це просто супер :) А щодо капіталізму, то шановний, він розпоширений на біля 250 країн, але ж таких як Канада налічується приблизно 15-20. І не треба брехати, що всі можуть досягти такого ж стану. Ні, їх багатство обумовлене нашою бідністю. І це так, тому що це свята правда. Нам брехали коли поновлювали капіталізм 15 років тому колишні сталіністчьки бюрократи. Нам брешуть і зараз, що в Україні цей варіянт капіталізму "неправильний". Брехня - іншого не буде!!!! Не спасе а ні добрий Ющенко, а ні чарівна Тимошенко. Робітнича революція - єдиний засіб України для самозбереження... Привіт Канаді...2002.03.21 | юрко
Re: Так.
>А щодо капіталізму, то шановний, він розпоширений на біля 250 країн, але ж таких як Канада налічується приблизно 15-20. І не треба брехати, що всі можуть досягти такого ж стану. Ні, їх багатство обумовлене нашою бідністю. І це так, тому що це свята правда.А ну, ту святість Вашої правди підтвердіть цифрами. Покажіть мені в цифрах, як саме багатство Канади обумовилося бідністю України.
Знаєте, я Вам трохи допоможу. Багато колишніх українців-емігрантів з кінця 19-початку 20 століття із-за бідності життя в Україні, приїхали до Канади. Канадці кажуть, що вони збудували центральну, тобто, сільськогосподарську, Канаду, а з нею і свій добробут, хоч Канада їхнього часу мала такий саме добробут, як хрущовська цєліна.
А я й не брешу, що всі можуть досягнути такого ж стану. Якби могли, то вже б досягнули. Не туди і не такі зусилля прикладали - занадто ревно втілювали в життя писанину Маркса. А їх синки хоч і володіли й так всім під назвою державної власності, то тепер ту власність просто перенесли в своє ім'я...
2002.03.21 | Верник Олег
Re: Прочитай улюбленою російською мовою прямо зараз!!!!
Олекса БорзыйКАРФАГЕН ДОЛЖЕН БЫТЬ РАЗРУШЕН.
Чем дальше заходит процесс, уже привычно называемый глобализацией, тем более ругательным становится само это слово. Планетарная система господства корпораций стала проблемой для всех народов, и пора народам эту систему бойкотировать, дестабилизировать и похоронить ради более справедливой жизни. "Мир не для продажи!" и "Другой мир возможен!" - все громче и все увереннее раздается над истощенной долгой болезнью планетой. И защитники, и противники глобализации связывают ее, в первую очередь, с тремя международными финансовыми китами - Международным Валютным Фондом, Мировым Банком и Всемирной Торговой Организацией. О них нередко говорят как об "учреждениях глобального управления", вся беда в том, что кто-то, похоже, с их помощью собирается управлять нами без нашего ведома и желания. Совсем не обязательно болеть шпиономанией, чтобы заметить - мир идет от власти выборных правительств к диктатуре неизбираемых чиновников. То, что "законно избранные" не особенно беспокоятся о действительных интересах своих избирателей, только усугубляет ужас происходящего - представляете, что начнется, когда власть полностью перестанет от нас зависеть? Деятельность МВФ, МБ и ВТО покоится на постулатах неолиберальной экономической политики - в первую очередь, на незыблемости свободы торговли и предпринимательства. Нам говорят - это и есть основа всеобщей свободы. На деле это означает свободу умирать от голода для одних, и свободу делать на этом деньги для других. "Структурные реформы экономики" в развивающихся странах ведут к тому, чтобы открыть рынки этих стран для "конкурентоспособных" товаров (читай - для товаров крупнейших западных корпораций), а население этих стран позволить использовать на заводах тех же корпораций в совершенно варварских, порой поистине рабских условиях, платя им при этом сущие гроши. Например, на заводах компании Nike во Вьетнаме рабочие (среди которых - дети) становятся жертвами изуверских дисциплинарных мер. Их заставляют долго стоять на открытом солнце, становиться на колени перед начальством, работать с заклеенными ртами, запрещают выходить даже для того, чтобы умыться или выпить воды. При этом из каждых 70 долл., которые потребитель платит за продукцию Nike, только 3,90 уходит к рабочим. На заводах Nike в 30 странах мира работают 400 000 человек. Мягко говоря, не смешно. И это не что-то из ряда вон выходящее: на любом предприятии McDonalds запрещены профсоюзы, Benetton жестоко эксплуатировал труд турецких детей, пока его не заставили это прекратить антиглобалисты, на заводах в Maquilladoras в Мексике девушек заставляют принимать амфетамины, чтобы они не уставали, работая по 14 часов в день. Все эти люди, конечно, абсолютно свободны - они в любой момент могут уйти на улицу и остаться без куска хлеба вместе со своими семьями. Варварство корпораций не встречает сопротивления правительств. Еще бы - непременным условием "помощи" международных финансовых организаций является выполнение их "рекомендаций" в экономике и в политике - шантаж безукоризненно эффективное средство. Попробуйте угадать, нацелены ли эти рекомендации на защиту бедных или, скорее, наоборот? Одна из них - введение платного образования и лечения. Вот что писала по этому поводу английская газета "Гардиан"12 апреля 2000г.: "Как показал исследователь Марк Линас, "реформы" МВФ напрямую повинны в смерти десятков тысяч людей в Замбии. Большинство не способно платить за медицинские услуги, и люди умирают от простейших заболеваний. Результатом стали рост детской смертности на 25% сравнительно с 1980г. и падение средней продолжительности жизни с 54 до 40 лет". Как далеко все должно было зайти, если даже правые заволновались? Нам говорят, что глобализация помогает развиваться менее развитым странам. Сопредседатель Вашингтонского Центра Исследований Экономики и Политики отвечает на это: "В Латинской Америке, например, доход на душу населения с трудом вырос за весь период с 1980 по 1997 год на 5,6%. Если сравнить это с предыдущими двумя десятилетиями, до принятия Вашингтонского соглашения о либерализации торговли и инвестиций, контраст разителен: с 1960 по 1980 доход на душу населения вырос на 73%. На этом фоне можно закрыть глаза на Африку, где эта цифра выросла на 34,3% в 1960-1980, но упала с тех пор на 20%. Некоторые страны Азии (Китай, Индонезия, Южная Корея) действительно быстро выросли за последние 20 лет, но они и раньше быстро росли, и они - исключение, подтверждающие правило: эти страны сильно не согласны с советами Вашингтона, держат банки под государственным контролем и допускают очень малое количество иностранной собственности на своих рынках". Нам говорят, что международные организации борются с коррупцией и победят ее. Пока что эти организации сами являются рассадником коррупции. Мировой Банк, в частности, выделил бывшему президенту Индонезии Сухарто в общей сложности 25 млн. долл., большинство из которых было украдено. Правление банка знало об этом, покрывало Сухарто и выдавало ему кредит за кредитом. Может быть, это нас не касающаяся проблема третьего мира? Давайте посмотрим на соседнюю Россию. С 1992 по 1997 год, выполняя советы МВФ, эта огромная богатая страна потеряла около половины своего национального дохода. Количество живущих за чертой бедности выросло с двух до шестидесяти миллионов человек. Средняя мужская продолжительность жизни упала с 65,5 до 57 лет. По утверждению Ноэма Чомского, "статистика показывает, что Россия действительно четко следовала предписаниям МВФ - как в области валютной и налоговой политики, так и в области быстрой приватизации промышленных предприятий". В современном мире 20% людей контролируют 80% мирового дохода. За спиной "трех китов" глобализации недвусмысленно маячат мускулистые фигуры крупных корпораций. Они разрослись за счет либерализации и глобализации мировой экономики, они же и назначают курс и кормчих этого процесса. Не нужно быть светилом в экономике, чтобы понять: если кто-то получает сверхприбыли, кто-то должен это оплачивать. Отсюда и 4,5 миллиарда (три из четырех!) людей на Земле, которые официально находятся за чертой бедности, и 841 миллион (каждый седьмой!) тех, кто официально недоедает в масштабах, угрожающих их жизни и здоровью. Владельцам же Nike, McDonaldsа и им подобных абсолютно плевать на страдания тех, за чей счет их империи кормят их, поят, одевают, возят на машинах, ну, в общем, понятно. Если бы это было не так, все было бы по-другому. Кое-кому все это очень не понравилось. Но не все могут что-то сделать. Правительства, например, бессильны. Крупнейший в мире империалист - США - уже несколько лет безрезультатно пытается разделить Microsoft, который благополучно каждый раз воссоединяется. Что говорить о других странах, если годовой бюджет, например, Кока-колы в пять раз больше бюджетов таких стран, как Бельгия, Швеция, Австрия, про Украину вообще помолчим. Современные государства больше не способны ни конкурировать с корпорациями, ни контролировать их. Надеяться на милосердие и высокую мораль чиновников банков и корпораций тоже как-то неуютно. Вот и появились в мире люди, которые поняли - если не они, так больше и некому. И их становится все больше: только за последний год число активистов выросло от 120 000 в Праге до 250 000 в Генуе. Нам говорят, что глобализация объединяет народы - вот мы и объединяемся. Но мы никому не позволим решать за нас, как нам объединиться. Движение антиглобалистов еще очень молодо - ему меньше десяти лет. Несколько раз в год они собираются где-нибудь под носом у своих главных врагов - банкиров, глобальных чиновников и капиталистов, чтобы остановить их произвол, чтобы уничтожить их паразитические организации, чтобы показать всем - есть сила, которая может изменить мир, и эта сила - в нас самих. Троцкисты и анархисты, маоисты и профсоюзники, защитники природы и прав человека - все эти люди встали стеной на пути глобального варварства и глобального подавления. Их травят овчарками и слезоточивым газом, от них огораживаются трехметровыми стенами, закрывают границы, на них бросают вооруженные до зубов отряды полиции, и это означает только одно - гаденыши боятся. Скептики, считающие эту борьбу утопичной, посмотрите на Южную Африку. Кто мог поверить 15 лет назад, что апартеид будет уничтожен? Черные показали всем, на что способен сильный и сплоченный человеческий дух, чего он уже добился, и, главное, что он может достичь новых целей, любых целей. Конечно, ничего нового и удивительного в глобализации нет. Еще 150 лет назад Маркс открыл закон централизации капитала при капитализме. Деньги должны все больше и больше собираться в одном месте, чтобы производить еще большие деньги. Глобализация и есть воплощение этого закона в планетарных масштабах, воплощение такое же жестокое и уродливое, как жесток и уродлив сам капитализм. Чего можно ждать от системы, где главная цель - прибыль, где человек превращен в жалкий винтик в теперь уже глобальном механизме ее добычи? Как и 150 лет назад, капитализм остается главным производителем бедствий на планете.
2002.03.22 | Сарданапал
Re: А як не_добре буде ...
если вам не нужен добрый Енгельс, так кто же будет вас кормить2002.03.21 | A.Social
Вишлі ми всє із народа. Вишлі і снова зашлі
Верник Олег писав(ла):> Революція дійсно не цікавить майданівців. Але ж чому ви дивуєтесь з цього приводу? Їх революція - це революція одних буржуа проти інших. Зміна системи не стоїть на порядку денному. Нажаль і ви обираєте добрих буржуа (Ющенко, Тимошенко) проти злих (Кучма, Медведчук)...
Термінологічна плутанина. Буржуа первісно - житель міста (-бургу). Є буржуа, а є капіталісти чи як варіант "експлуататори".
Слід визначити, а хто є власне робітником. Найманий працівник, який не працює фізично чи на виробництві, але робить певну роботу може вважатись робітником. Програміст робітник? - робітник! Журналіст робітник? - робітник. Держслужбовець робітник? - робітник.
І Ющенко, і Тимошенко щойно були успішними держслужбовцями і навіть комуністи не можуть заперечити, що вони щось таки зробили корисне для народу. Їхні програми мають соціальну спрямованість і їх політичний вектор спрямований від соціальних нижчих-середніх верств до або проти Влади.
> Робітничий спротив виступає за робітничу всесвітню соціялістичну революцію, там всім буржуа буде не добре :)
До всесвітньої не так близько, от би з України почати. Але владу через вибори не беруть. Вибори то лише гарний привід, каталізатор політичних процесів.
Щодо революцій є майже безвідмовне правило - замислюють одні, роблять інші, а користуються треті, зовсім нехороші люди. Тому слід випрацювати модель революції іншого типу. Зараз все про віртуал та про віртуал всі ведуться. Може і має бути якась "віртуальна революція" - революція свідомості.
Приклад віртуальної революції описаний давно. Хлопчик сказав - "Король голий!" І всі прозріли...
2002.03.21 | Остап!
Це все було 14 років тому. Ломоносова, гуртожиток...(-)
2002.03.21 | Верник Олег
Re: Ні, Остапе, то була лише прелюдія до...
Чуешь, Остапе, сурми заграли. Час розплати, Остапе, настав. В Інтернаціоналі, Остапе, здобудем людських прав :) Приєднуйся :) На "останній барикаді", Остапе, треба гинути, а не наповняти шлунок лайном...2002.03.21 | Остап
Дякую за запрошення, але Я БУРЖУЙ, по марксу...
Дякую за запрошення, але Я БУРЖУЙ, по марксу...Куди я подіну награбоване?
2002.03.21 | Верник Олег
Re: Треба, Остапе, все награбоване сдати до народного складу.
2002.03.21 | Нестор Мазепа
А народний склад мабуть десь у коморі Вєрнікової комуналки.
Комуняку на гілляку2002.03.21 | Верник Олег
Re: А народний склад ми побудуємо на домовині злодія-бржуа!!!
Спробуй...2002.03.21 | Нестор Мазепа
Перепрошую. Слід читати "Наша мета -- Нюрнберг-2".
Про гілляку -- то був фольклор. У межах сучасного укр. законодавства слід читати "комуняку на пожиттєву буцегарню, за наміри будувати щось на могилах".2002.03.21 | Верник Олег
Проблема полягає, Нестор, у віці поховання!!!
Якщо могилка-свіжачок, то звичайно будувати там народний склад згідно українського законодавства не можна. А якщо ця домовина дуже стара... то, будь-ласка, отримай дозвіл і будуй собі народний склад, куди Остап і принесе награбоване. Все для блага людини...