03/28/2002 | ilia25

http://www.pravda.com.ua/?20326-1-new
http://www.pravda.com.ua/?20327-1-new


"За єду!" - низький старт під високу планку

Юрій Бутусов, для УП, 26.03.2002, 11:54

Блок "За єдину Україну!" став наймасштабнішим політичним проектом парламентських виборів. Наймасштабнішим за розмахом, за амбіціями, за перспективами. За розміром адміністративного, політичного і організаційного ресурсу, який залучається на кампанію. 1 квітня дехто з числа тих, хто пройде за списком "За ЄдУ!" до парламенту, назве цей проект успішним.

Однак вже сьогодні ряд лідерів блоку розчаровані у своєму дітищі.

Блок спеціального призначення

"Я упевнений, що в наступному столітті адміністративна система вже не зможе експлуатувати країну так само успішно для себе, як тепер. Їй просто не вистачить конкурентоздатності, кваліфікації, необхідної для розв'язання задач, що ускладнилися".

Президент України Леонід Кучма, з книги "Про найголовніше".

Сотні років мислителі аналізували рецепти утримання політичної влади. Чи може служити об'єднавчою ідеєю для групи людей службове становище, що займається ними, або лояльність до глави держави? Історія показує, що об'єднують тільки політичні і економічні інтереси. Союз за формальними ознаками: "за честь мундира", "державників" або "друзів Сім'ї", - нежиттєздатний.

Ми спробуємо побудувати критику діяльності "За єду!" по можливості об'єктивно, на основі даних, якими неофіційно поділилися ряд лідерів блоку, а також деякі керівні працівники адміністрації президента і уряду. Багато фактів, приведених в статті, наші співрозмовники доповіли самому Леоніду Даниловичу. Даний матеріал узгоджений з людьми, які особисто вирішують нелегку задачу проходження "За єду!" до парламенту, і їх імена згадуються в тексті. (Але з деякими персонами матеріал не погоджено - цю ремарку попросив зробити помічник однієї з дійових осіб).

Теорія "партії влади" вже встигла провалитися на парламентських виборах 1998 року. Народно-демократична партія прем'єр-міністра Пустовойтенка своїм трагіфарсовим прикладом довела, що бюрократія уміє шикуватися в шеренгу, але не уміє творити. Адже, як зазначав знаменитий французький політтехнолог Жак Сегела: "Вибори схожі на шлюбний танок. Немає бажання - немає акту".

За словами людей, близьких до Леоніда Кучми, в минулому році президент проводив тривалі багатосторонні консультації з усіма угрупуваннями своїх прихильників на тему створення блоку влади. Блоку, який забезпечив би Леоніду Даниловичу лояльну більшість у парламенті напередодні виборів нового глави держави в 2004 році. Президент шукав зручну особисто для себе форму консолідації політичної еліти. І, зрозуміло, не знайшов. Зате знайшов віру в свої сили.

Леонід Данилович переконаний, що влада стала сильнішою за останні чотири роки. Сила, в розумінні колишнього директора рекетобудівного заводу, тотожна ефективності. Лідери найбільших фінансово-промислових груп намагалися відкрити очі Леонідові Даниловичу на реальний стан речей, і пояснити, що політичний блок під егідою влади не може керуватися імпотентною бюрократією. Що найбільш ефективним кроком стала б координація дій трьох-чотирьох пропрезидентських об'єднань, ідеологічно диференційованих, але таких, що діють в рамках єдиної стратегії.

Однак Кучма не зважився віддати свою долю після 2006 року в руки прагматичних бізнесменів, які, як показали президентські вибори-99, схильні вести самостійну гру. І в результаті всі елегантні технологічні комбінації залишилися на папері, разом з амбіціями їх авторів.

Неприємно пахнучі аналізи

"Повага, якої вимагали екзальтовані особистості, звичайно, щоб підтвердити свій авторитет, згодом перетворюється в закостенілий етикет, який перешкоджає їм в діяльності і не дає знаходити знання, необхідні для досягнення успіху. Королі більше не можуть керувати в битвах, оскільки вони надто священні, їм не можна говорити складну для сприйняття правду, оскільки вони можуть знищити того, хто її вимовив".

Англійський філософ Бертран Рассел, з книги "Влада"

У кінці лютого численні "доброзичливці" звернули увагу президента на різку невідповідність між райдужними рапортами обласного начальства про зростання впливу партії влади і її реальними рейтингами. Лідер блоку Володимир Литвин почав робити заяви про "повій-соціологів".

Адже "За Єду!" покликана стати системоутворюючим центром майбутньої політичної моделі імені Кучми. Леонід Данилович особисто висловлює підтримку блоку. І значить, вибори стануть одночасно і референдумом довіри народу до президентської влади. Принаймні, так їх стануть трактувати спостерігачі за кордоном.

Однак розмови про майбутні проблеми "За єду!" перетворилися на скандал вже сьогодні. Безпосереднім приводом до спалаху президентського гніву стало соціологічне дослідження, проведене фахівцями блоку в лютому. Опитування, проведені у всіх областях, показали рейтинг по країні 5,8 %.

Цей показник Леонід Данилович назвав провальним. Ще б пак! Адже програма-мінімум встановлена на рівні 15 процентів. А по більшості областей губернатори встановили абсолютно фантастичні плани збору голосів - від 25 до 70 %!

У даний момент песимісти в рядах "За єду!" кажуть про те, що реальним досягненням було б отримання 7-8 % голосів. Справа в тому, що можливості по вкиданню бюлетенів за партію влади будуть досить обмежені.

По-перше, конкуренти не дрімають, а інші пропрезидентські партії не дозволять "заїдам" "кинути" всіх інших.

По-друге, зараз технологія друку бюлетенів значно ускладнилася, і друкувати фальшивки технологічно дуже складно.

По-третє, на виборах очікується висока явка виборців - не менше за 75 %, а в деяких регіонах - до 90. Тому поле для нелегальних маневрів звузиться.

Замість технологів вирішити виборчі проблеми "За ЄдУ!" зараз намагається сам президент. В зв'язку з цим найрезонанснішою подією, яка глибоко зачепила Литвина, стала бесіда Кучми з лідером "Демократичного союзу" Олександром Волковим. На початку березня президент запропонував Волкову щедру фінансову компенсацію за підтримку "Демсоюзом" партії влади.

Була висунена конкретна пропозиція передати голоси виборців "ДС" на користь "старших товаришів", і безпосередньо підпорядкувати волковські структури для надання екстреної технологічної підтримки. Знятися з дистанції Волков відмовився. Але, зрозуміло, не зважився залишити президента незадоволеним. Зараз всі обласні підрозділи "ДС" отримали розпорядження надати творчу консультативну допомогу структурам "За Єду!"

Хоч очевидно, що власні творчі, адміністративні, фінансові резерви "За Єду!" має колосальні. І тому звертання за якою-небудь зовнішньою допомогою є абсурдом. Розкрутити блок не дозволяє аж ніяк не нездатність думки, а закономірності системи, що породила партію влади на глиняних ногах і з чавунною головою.

Команда втраченого покоління

Чому кампанія "Заєду!" проводиться на низькому професійному рівні? Причина очевидна – блок не є командою однодумців. Політичні структури, що входять до його складу, не мають рівного представництва і рівного ступеня впливу на рішення, що приймаються. І цей конфлікт був закладений спочатку, ще при формуванні виборчого штабу.

У серпні минулого року, коли цей процес був в самому розпалі, група "технократів", що входять до "Трудової України" – Сергій Тігіпко, Андрій Деркач, Віктор Пінчук, Ігор Шаров – виступили з ініціативою найняти для розробки всієї креативної частини кампанії одне або навіть декілька зарубіжних рекламних агентств.

Крім налагоджених зв'язків з багатьма найбільшими російськими піар-структурами, вищезгадані добродії пропонували розглянути питання залучення і західних фахівців.

Тігіпко особисто виїжджав у Францію для участі в семінарах по сучасному піару. У ході цих візитів він зустрічався з самим метром Сегелою - "творцем президентів". Лідери блоку висловлювали готовність асигнувати не менше 5 мільйонів доларів на креативні розробки і менеджмент кампанії з боку зарубіжних фахівців. Багато західних професіоналів виявили бажання запропонувати свої послуги. У штаб Тігіпко навіть був залучений французький консультант, співробітник агентства "Гавас".

Пінчук під час візиту до Москви був буквально засипаний пропозиціями з боку найавторитетніших російських піарщиків.

Все думалося - тепер влада прочумається, тепер покаже, яка вона сильна? Багато хто вважав, що двічі президент не наступить на одні і ті ж граблі, не захоче, щоб партія влади повторила безславну долю НДП зразка 98-го.

Але Леонід Данилович не зраджує логіці апаратної системи "притримок і противаг", яку він вибудовував довгі роки. І тому всі наполеонівські плани "технократів" провалилися. Президент їм не повірив, і віддав годівницю кампанії в руки бюрократичної машини.




Про найголовніше

"Задача державної влади - визначення напрямів і способів, шляхів і цілей розвитку держави. Задача адміністративної системи, адміністративно-бюрократичного апарату - виконання того, що вирішили політики, що визначила владу. Чи може адміністративна машина зайняти місце державної влади? Може. Але нічого хорошого з цього не вийде".

Президент України Леонід Кучма, "Про найголовніше".

У результаті штаб "За єду!" перетворився в дуже складну і багатоступінчату структуру. Його главою став міністр сільського господарства Іван Кириленко. Кириленко зробив собі ім'я досвідченого піарщика на полях Дніпропетровщини в 1998 році, коли був главою штабу горезвісної "Громади". Використовуючи найрізноманітніші методи агітації в умовах тотального протистояння з центральною владою, особистий друг Лазаренка зібрав для своєї партії майже 5 процентів голосів.

Кампанія велася нетехнологічно, з величезними і невиправданими витратами, однак Кириленко максимально використав готівковий адміністративний ресурс. Талант не загинув дарма. Проте, Леонід Данилович уміє цінити противників, доказом чого є його спогади про "кримінально-номенклатурний талант" Павла Івановича.

Кириленко - виконавець. Він перебуває під переважним впливом двох видатних політиків - першого номера партійного списку Литвина і другого номера - прем'єра Кінаха.

Проблема блоку складається в невиправданій персоніфікації менеджменту. Володимир Михайлович, звичайно, людина талановита, але крім керівництва адміністрацією він зосередив у своїх руках також і ведення всієї кампанії. Лідер з властивою йому сумлінністю і педантичністю намагається впливати навіть на чисто функціональні деталі кампанії. Причому деякі рішення Литвин приймає навіть не повідомляючи пана Кириленка.

Відсутність елементарної координації є взагалі фірмовим стилем всіх штабів блоку. І закономірно, що Литвин особисто контролює кампанії мажоритарних кандидатів блоку. Лідер блоку виконує свої обов'язки в тій же манері, що і обов'язки глави адміністрації.

До чого це приводить, видно на прикладі хаотичної рекламної кампанії блоку. За телерекламу "єди" відповідає Савенко. І зараз він не може запустити серію іміджевих роликів, тому що не має права самостійно ухвалювати будь-які рішення. А зібрати кворум лідерів, готових взяти на себе відповідальність, Савенко не має повноважень. Тому симпатичні ролики лежать на полиці. Напевно, їх готують до показу на День дурнів…

Кінах також є одним з головних рушіїв кампанії блоку. Бо структурна база "За ЄдУ!" - вертикаль виконавчої влади. Але іміджеві заходи і виступи обидва лідери розробляють самостійно, у відповідності зі своїм розумінням публічної політики.

Всупереч порадам, ні Володимир Михайлович, ні Анатолій Кирилович не стали займатися навіть вивченням навичок виступів перед аудиторією і по телебаченню. Хоч навичками ведення виборчої кампанії Литвин не володіє абсолютно, а Кінах ніколи не агітував за межами свого мажоритарного округу. Проте, ентузіазм вони виявляють непідробний.

Намагається залишатися близьким до прийняття рішень і сам Пустовойтенко. Про ступінь його корисності кажуть парламентські вибори-98.

Всупереч очікуванням, лідери "Трудової України" тільки номінально входять до керівного складу блоку. "Прекрасна четвірка" надала свої ресурси на службу коаліції, але вже давно втратила інтерес до ходу кампанії. Більш того, якщо ще осінню ці люди намагалися критикувати, пропонувати, ходили з доповідями до президента, то тепер вони фактично самоусунулись від активної партійної роботи. Причина - категорична незгода з методами роботи перших двох номерів партійного списку.

Пінчук, наприклад, за допомогою московських піарщиків, зокрема Петра Щедровицького, розкручує проект "Команди озимого покоління". Саме такою високотехнологічною кампанією уявляв собі Віктор Михайлович і проект "За ЄдУ!". Не судилося! І тепер він, за словами незадоволених "заїд", вкладає в партію влади куди менше, ніж в іграшковий КОП.

Пінчука вже не хвилюють ці вибори. Він просто бажає пограти мускулами напередодні 2004 року, і показати свої можливості всім потенційним кандидатам президентського марафону.

Зі всім керівництвом "Трудової України" у Литвина прекрасні особисті відносини. Володимира Михайловича "технократи" дуже поважають і цінують. Функціонально він цілком відповідає їх інтересам. Але Литвина цінують саме як главу адміністрації, а ось як публічного політика всерйоз не сприймають.

І для цієї критики дає підстави сам Литвин, який навіть в розпал виборів висловлює у вузькому колу бажання зберегти зручне і звичне місце в президентській тіні.

Кінах "трудовиків" дратує претензіями зберегти прем'єрське крісло за собою і після 1 квітня. Однак, бізнесменів він категорично не влаштовує як прем'єр (проте, бізнесу заважає будь-який прем'єр, що скільки-небудь претендує на самостійність, як раніше заважав Ющенко).

Ці протиріччя далеко не єдині в блоці, де кількість груп впливу навряд чи піддається точному обрахунку. Основні сегменти - бюрократичне крило, замкнене на Литвині. Група урядових чиновників і бізнесменів, замкнених на Кінаху. Маловпливові партійні об'єднання. Бізнес-крило, до якого можна віднести групу великих підприємців, що мають самостійну політичну базу. А також значне число регіональних угрупувань.

Однією з основних блокотворчих груп впливу є "донецька група" Рината Ахметова, Віктора Януковича, Олександра Єфремова. До неї можна умовно віднести луганську і донецьку еліти. Вони володіють значною автономією в прийнятті рішень, оскільки забезпечують ресурсну підтримку не тільки своїм регіонам, але і центру.

"Донецькі" настирливо розширюють свої лоббістські повноваження. Якщо одним учасникам коаліції блок дає шанси на політичне виживання, іншим - можливість задовольнити свої амбіції, то для донецької еліти це питання пов'язане з розширенням важелів впливу на центральну владу.

Цікаво, що представники всіх груп впливу чудово усвідомлюють ненадійність конструкції блоку. І роблять ставку не стільки на партійні кампанії, скільки на проведення своїх прихильників по мажоритарних округах.

Наприклад, "Трудова Україна" розраховує отримати близько 20-22 мандатів по окремих округах. До 25 багнетів розраховує зібрати "донецька група". Всі висуванці - бізнесмени, а не партійні функціонери, і вони надійно прив'язані своїм бізнесом до пропрезидентської еліти.

Чи можна хоч якось пригладити весь різношерстий клубок конфліктуючих між собою політичних і економічних інтересів членів блоку? Наші співрозмовники, які належать до всіх вищезгаданих сегментів, сходяться на думці, що в майбутньому парламенті "За ЄдУ!" все ж не спіткає доля НДП.

Дисципліна і відданість президентському слову не дозволять швидко розбігтися серпентарію однодумців. Але чекати якоїсь згуртованості, особливо в зв'язку з 2004 роком, від депутатів блоку не варто. Однак є підстави говорити, що фракція "За ЄдУ!" в Верховній Раді може скласти не менше 70 мандатів. І більш того, ця команда здатна демонструвати єднання принаймні протягом року. До початку президентської кампанії.

Люди з футляра

Блок не має популярних і ефектних лідерів, а іміджеві заходи проводяться надто непродумано.

Литвин залишається все тим же главою адміністрації, тільки часто миготить по телевізору на урочистих церемоніях, куди раніше їздив сам Леонід Данилович. Литвина вже встигли викрити в плагіаті наукової статті, і звинуватити в загибелі пенсіонера-водія.

Міліцейські власті хотіли зробити приємне Володимиру Михайловичу, можливо, дійсно непричетному до автокатастрофи. Але керівництво МВС, як і у випадку з вбивством Гонгадзе, не соромиться приховувати всі обставини дорожньої аварії, і тим самим по-справжньому додає ваги обвинуваченням. Заяви ДАІ про те, що джип Литвина рухався з швидкістю менше 60 км/год по заміській трасі, підриває будь-яку довіру до історії, яку можна було б відразу об'єктивно і гідно врегулювати.

Бізнесмени з "Трудової України" пропонували як головну рекламну ідею блоку розкрутити декілька актуальних соціальних проблем. Наприклад, боротьбу з наркоманією. Починаючи з вересня, у всіх газетах стали з'являтися статті Тігіпка, що аналізують проблему наркотиків, пропонуючи способи вирішення. Пінчук і Деркач розробили в грудні серію телевізійних роликів.

Однак керівництво блоку відмовило в негайному розміщенні роликів в ефірі, мовляв, ми це зробимо тільки в останній тиждень березня. Пояснення про те, що рекламу треба давати зазделегідь, щоб вона встигла відкластися в свідомості, ефекту не здобули. І тільки після розбору у президента, коли було прийняте рішення кидати в бій всі творчі сили, на початку березня ролики з'явилися на екранах. Публікації Тігіпко про боротьбу з наркоманією припинилися ще в січні.

Відсутність концепції "персональних марок" лідерів посилюється відсутністю єдиної загальнонаціональної рекламної стратегії.

Організаційна імпотенція блоку закладена в самій його природі. Велика кількість центрів впливу не дозволяє забезпечити ефективну координацію. Центральний штаб не забезпечує жорсткого контролю за діяльністю на місцях. Тому фінансові ресурси використовуються, м'яко кажучи, непрозоро.

Губернатори з виборчих фондів часто витрачають кошти на розв'язання господарських проблем як суспільних, так і особистих. В ряді областей зафіксовані випадки, коли гроші на кампанію доходять до районних штабів в об'ємі 2-3% від запланованого. Дуже небезпечна ситуація, зафіксована в двох областях, коли структури "За ЄдУ!" взагалі не оплачують газетну і телевізійну рекламу. Що дає підстави для судових позовів опонентів.

Багато аналітиків вважає головною причиною невдалого виступу "За Єду!" те, що ведення кампанії в регіонах повністю покладене на губернаторів.

По-перше, бюрократія нездібна творчо провести виборчу кампанію, що необхідно в умовах жорсткої конкуренції.

По-друге, місцева влада зараз більше стурбована проведенням виборів до регіональних органів влади і самоврядування.

По-третє, місцева влада не має необхідних організаційних механізмів. Ведення кампанії губернатори перекладають на своїх заступників (в списку блоку заступники голів 12 обласних адміністрацій), у яких немає відповідної структури, зате залишається безліч обов'язків.

По-четверте, психологія чиновника не дозволяє реально оцінювати ситуацію. Зверху ставляться нереальні плани по збору голосів, знизу бадьоро рапортується про перевищення взятих на себе зобов'язань. У агітації беруть участь співробітники силових структур, включаючи міліцію, СБУ, податкову, пожежників, військових.

У більшості областей чиновницький апарат зобов'язали виконувати ці прожекти під загрозою звільнення. У результаті чиновницький люд взагалі перестає звертати увагу на погрози. І працює з конкурентами блоку на комерційній основі.

Не маючи адмінресурсу у Києві, "За ЄдУ" демонструє тут справжню ефективність своїх піар-зусиль. По всіх соцопитуваннях, партія влади може отримати в столиці близько 2% голосів. У той час як рейтинг НДП, яка входить в блок, і відсутня в списку, складає не менше 3%!

Які результати оптимально проведеної кампанії, показують події в Луганській і Донецькій областях. Там виборчою кампанією займаються спеціально виділені структури на базі доброчинних фондів. Фонди мають ефективний менеджмент. Голови районних адміністрацій, будучи начальниками місцевих виборчих штабів, контролюються на декількох рівнях, включаючи спеціальних представників губернаторів.

Адміністративний ресурс поєднує свій тиск з грошовими інструментами і системною роботою засобів масової інформації. Дуже важливо, що гроші не розкрадаються. Звичайно, оцінюючи ефективність цих дій, ми повинні обмовитися, що методи ведення агітації і боротьби з опонентами виходять за рамки уявлень про демократію і права людини.

На сході влада не зупиняється не тільки перед залякуванням "дисидентів", але і перед прямим застосуванням сили. У Донецьку приналежність до ворожої "За ЄдУ!" партії - аномальне явище. І як показують політичні вбивства на сході - опозиційність небезпечна для життя.

У Луганській області рейтинг вже становить 13-15%, і, враховуючи "липові бюлетені", на виборах цілком може дорости до 18-20%. А в Донецькій області при нинішньому рейтингу 17-18% партія влади розраховує взяти до чверті голосів. Тільки ці два східних регіони упевнено гарантують "заїдам" подолання виборчого бар'єра.

У інших областях рейтинг партії коливається в межах 3-6%, причому по ряду регіонів він має тенденцію до зниження. Ці об'єктивні дані не тільки відомі в адміністрації президента, але доповідаються по різних каналах безпосередньо главі держави.

Пошуки рятівника партії влади від 8%-ого фіаско, очевидно, закінчаться безрезультатно. Звичайно, вже зараз в управлінні внутрішньої політики адміністрації президента чути думки, що і 8% - "це гідний результат для молодої партії, це відмінний старт"; "Єдинство" в Росії також не отримало тотальної більшості"; "правильний кандидат в президенти-2004 вже отримав організаційну базу, і тоді прийде черга технологій, тоді ми почнемо серйозно працювати".

Наскільки ефективна нинішня правляча еліта? Відповідь на це питання вже дала економічна ситуація, дав "касетний скандал", зараз черга виборів. Байдужість олігархів до проблем партії влади - показник їх особистого ставлення до діючої системи, свідчення неміцності соціально-політичної бази системи Кучми.

"За ЄдУ!" пройде в парламент тільки завдяки приватним політичним інтересам ряду регіональних еліт, які співпали чисто ситуативно, і тільки на період нинішніх виборів. Це неприємний діагноз особисто для Леоніда Даниловича. І для всієї влади, яка не відзначається стратегічною прозорливістю. Зате має дуже граблестійкий лоб. Чи вистачить на всіх пластирів 1 квітня?