Росія чекає (azh tr'aset's'a), що Україну поглине вир нестабільн
04/01/2002 | Shooter
Росія чекає, що Україну поглине вир нестабільності
УП, 1.04.2002, 15:22
Політологи погоджуються на думці, що після виборів в Верховну Раду Україну чекає період нестабільності, який продовжиться до президентських виборів.
"Президентські вибори, які фактично почалися в Україні учора, будуть не менш драматичні, ніж в Росії в 1996 році", - заявив, виступаючи в понеділок на прес-конференції в Москві, президент суспільної поради російсько-української співпраці В'ячеслав Ігрунов.
Він зазначив, що з шести партій, які проходять в Верховну Раду, п'ять перебувають в більш або менш жорсткої опозиції до влади. Це, на його думку, безумовно веде до дестабілізації ситуації на Україні. "Росії не байдуже, як будуть розвиватися її відносини з головним геополітичним сусідом", - відмітив Ігрунов. Він висловив думку, що Росія найближчим часом повинна буде грати стабілізуючу роль в Україні.
Думка про те, що до президентських виборів Україна буде знаходитися в стані нестабільності, підтримує і глава Фонду ефективної політики Гліб Павловський. У той же час, на його думку, Україна від виборів в парламент не перейде відразу до виборів президента, а піде по шляху більш спокійному: оновлення уряду і адміністрації президента.
При цьому політолог відмітив як позитивний для Росії факт те, що групи, орієнтовані на Росію, складають більшість в українському парламенті (мається на увазі об'єднання "За єдину Україну", СДПУ(О) і комуністи).
Політологи прийшли до загальної думки про те, що майбутні президентські вибори в Україні будуть змаганням "не людей, а політичних блоків, за кожним з яких будуть стояти значні внутрішні і зовнішні сили". Так, зокрема, на думку директора Інституту політичних досліджень Сергія Маркова, боротьбу за пост президента України поведуть представники трьох основних ідеологічних напрямів, що визначилися в ході парламентських виборів.
Передусім, з його слів, це лідери "галиційської" ідеології, мету яких можна охарактеризувати лозунгом "На Захід без Росії". По-друге, це прихильники "лівої" ідеології, що йдуть під лозунгом "До Росії - без Заходу". І третіми він назвав центристів, які прагнуть "в Європу разом з Росією".
У той же час, як вважає Гліб Павловський, найближчим часом на політичній арені України може з'явитися нова фігура - "так би мовити, українського Путіна".
Російські спостерігачі за ходом парламентських виборів в Україні відзнчають "відповідність загалом "своїх прогнозів попереднім результатам Центрвиборчкому.
"Загалом наші прогнози відносно найбільших партій і блоків виправдалися", - відмітив на прес-конференції в понеділок голова Місії російських спостерігачів, депутат Державної Думи Росії Олександр Салій.
У той же час, з його слів, несподіванкою стали результати Партії зелених, яка набрала меншу, ніж очікувалося, кількість голосів виборців. "Це абсолютно нез'ясовна невдача", - відзначив експерт.
За попереднім даними, після обробки більше за половину виборчих бюлетенів ПЗУ набрала біля 2% голосів. На парламентських виборах в 1998 році за ПЗУ проголосували 5,43% виборців.
УП, 1.04.2002, 15:22
Політологи погоджуються на думці, що після виборів в Верховну Раду Україну чекає період нестабільності, який продовжиться до президентських виборів.
"Президентські вибори, які фактично почалися в Україні учора, будуть не менш драматичні, ніж в Росії в 1996 році", - заявив, виступаючи в понеділок на прес-конференції в Москві, президент суспільної поради російсько-української співпраці В'ячеслав Ігрунов.
Він зазначив, що з шести партій, які проходять в Верховну Раду, п'ять перебувають в більш або менш жорсткої опозиції до влади. Це, на його думку, безумовно веде до дестабілізації ситуації на Україні. "Росії не байдуже, як будуть розвиватися її відносини з головним геополітичним сусідом", - відмітив Ігрунов. Він висловив думку, що Росія найближчим часом повинна буде грати стабілізуючу роль в Україні.
Думка про те, що до президентських виборів Україна буде знаходитися в стані нестабільності, підтримує і глава Фонду ефективної політики Гліб Павловський. У той же час, на його думку, Україна від виборів в парламент не перейде відразу до виборів президента, а піде по шляху більш спокійному: оновлення уряду і адміністрації президента.
При цьому політолог відмітив як позитивний для Росії факт те, що групи, орієнтовані на Росію, складають більшість в українському парламенті (мається на увазі об'єднання "За єдину Україну", СДПУ(О) і комуністи).
Політологи прийшли до загальної думки про те, що майбутні президентські вибори в Україні будуть змаганням "не людей, а політичних блоків, за кожним з яких будуть стояти значні внутрішні і зовнішні сили". Так, зокрема, на думку директора Інституту політичних досліджень Сергія Маркова, боротьбу за пост президента України поведуть представники трьох основних ідеологічних напрямів, що визначилися в ході парламентських виборів.
Передусім, з його слів, це лідери "галиційської" ідеології, мету яких можна охарактеризувати лозунгом "На Захід без Росії". По-друге, це прихильники "лівої" ідеології, що йдуть під лозунгом "До Росії - без Заходу". І третіми він назвав центристів, які прагнуть "в Європу разом з Росією".
У той же час, як вважає Гліб Павловський, найближчим часом на політичній арені України може з'явитися нова фігура - "так би мовити, українського Путіна".
Російські спостерігачі за ходом парламентських виборів в Україні відзнчають "відповідність загалом "своїх прогнозів попереднім результатам Центрвиборчкому.
"Загалом наші прогнози відносно найбільших партій і блоків виправдалися", - відмітив на прес-конференції в понеділок голова Місії російських спостерігачів, депутат Державної Думи Росії Олександр Салій.
У той же час, з його слів, несподіванкою стали результати Партії зелених, яка набрала меншу, ніж очікувалося, кількість голосів виборців. "Це абсолютно нез'ясовна невдача", - відзначив експерт.
За попереднім даними, після обробки більше за половину виборчих бюлетенів ПЗУ набрала біля 2% голосів. На парламентських виборах в 1998 році за ПЗУ проголосували 5,43% виборців.
Відповіді
2002.04.01 | Shooter
Kumedni moskali
Nijak ne hodni vpetraty, shcho i bil'shist' Zaje*univ!, i "abr'ezanyx" lehko v potribnyj moment jix poshl'ut' tudy, de Makar tel'at ne pas.V Jevropu s Rassijej ili b'ez...idioty.
Nu ne xoche Rosija v Jevropu - to jiji problema.
2002.04.02 | SpokusXalepniy
Якщо б тiльки кумеднi !!!
Shooter писав(ла):> Ну не хоче Росiя в європу - то її проблема.
Це ваша помилка!
В тому ж i справа, що Росiя може i не хоче на Захiд, але i iнши повиннi не хотiти.
Це ж типова декласова (злодiйська) iдеологiя: "я бандит, а ты что - хочешь чистеньким быть? мне, вот, еды не хватает, а ты хочешь на автомобиле ездить? ты против терроризма, а мы что - не найдем у себя террористов что ли? (:не найдем, так воспитаем в собственном коллетиве:)"
Тому їхнiм iдеологам дуже важливо, щоб Україна не дивилась на Захiд, бо це може бути прикладом "неповиновения".
2002.04.01 | Shooter
Рогозін, для Росії не так важливо, хто переміг на виборах у Верх
Рогозін: для Росії не так важливо, хто переміг на виборах у Верховну Раду України, "оскільки сил і впливу у нашої країни стільки, що будь-яка Рада буде вимушена рахуватися з Росією".2002.04.02 | Доктор Про
Re: Рогозін, для Росії не так важливо, хто переміг на виборах у Верх
Shooter писав(ла):> Рогозін: "оскільки сил і впливу у нашої країни стільки, що будь-яка Рада буде вимушена рахуватися з Росією".
>
Панове, вдумайтесь : насправді це визнання власної слабкості. Розумієте, те що далеко не очевидно, і в чому насправді сумніваються всі і ти сам, потребує ось такого оформлення в словах...
На практиці це означає дуже далекоідучі висновки... які, чесно кажучи, я не хотів би викладати навіть тут...
2002.04.01 | Остап!
Для чого в Європу тягнути Азію ? Це - неможливо геологічно ! (-)
2002.04.02 | Доктор Про
Для Росії єдиний нормальний вихід - Велика Європа
З огляду на існуючі тенденції (стан економіки, геополітику) єдиний нормальний вихід для Росії - "вступіть в саюз" - в Європу. Звичайно, це означатиме певні обмеження суверенітету, більше того, Росія в певному сенсі перетворюється "провінцію Європи" чи навіть "сировинний придаток", але тільки так можна говорити про виживання значної частини населення цієї країни - а, все-таки, люди і є найбільша цінність.Ми (як гуманісти:-) повинні сприяти такому розвиткові подій, але це не означає смішну схему "в Європу с Расієй, а яшо нє, - то нє". Більше того, наш впевнений, без оглядки на Росію, рух до Європи якраз і стимулюватиме Росію рухатись в тому ж напрямку.
2002.04.03 | A.Social
Росія має інтегруватися в Європу частинами
Російське питання - до Європи, до Азії чи до власної Євразії (Азіопи) може вирішуватися через декомпозицію. Північна Росія окрім психотипу має якісь спільні з Європою історичні моменти. Вона може увійти до Європи. На основі Калінінградської області варто створити Республіку Борусію (Порусію-Прусію). Тобто декомпозицію Росії найлегше здійснити починаючи з Калінінградської області. І вже її успішний приклад опанує ідеологічно СПб-регіон, який може виділитися саме на цій ідеї (з Європою, а не з Москвою).Москва тяжіє до Азії - вона там скоріше і залишиться.
Для деяких регіонів може спрацювати ідеологема - До Європи разом з Україною. У випадку декомпозиції Росії й стійкої успішності України це виглядає реальним. Україна ж до того має продемонструвати успішний досвід інтеграції Придністров"я, нарощувати своє домінування над Білорусю, витісняючи звідти Москву.
Доктор Про писав(ла):
> З огляду на існуючі тенденції (стан економіки, геополітику) єдиний нормальний вихід для Росії - "вступіть в саюз" - в Європу. Звичайно, це означатиме певні обмеження суверенітету, більше того, Росія в певному сенсі перетворюється "провінцію Європи" чи навіть "сировинний придаток", але тільки так можна говорити про виживання значної частини населення цієї країни - а, все-таки, люди і є найбільша цінність.
> Ми (як гуманісти:-) повинні сприяти такому розвиткові подій, але це не означає смішну схему "в Європу с Расієй, а яшо нє, - то нє". Більше того, наш впевнений, без оглядки на Росію, рух до Європи якраз і стимулюватиме Росію рухатись в тому ж напрямку.
2002.04.01 | Горицвіт
Росія нав*язує свою систему координат
Замість ліві-праві, які були раніше, чи кучмісти-опозиція, яка зараз складається. Москалі примушують Кучму грати в системі "проросійські сили"-"антиросійські російські". Обіцяючи за це свою підтримку.> Передусім, з його слів, це лідери "галиційської" ідеології, мету яких можна охарактеризувати лозунгом "На Захід без Росії". По-друге, це прихильники "лівої" ідеології, що йдуть під лозунгом "До Росії - без Заходу". І третіми він назвав центристів, які прагнуть "в Європу разом з Росією".
> У той же час, як вважає Гліб Павловський, найближчим часом на політичній арені України може з'явитися нова фігура - "так би мовити, українського Путіна".
Не логічно. Звідки він візьметься, якщо не з однієї з названих вище ідеологій.
2002.04.02 | Адвокат ...
Вони не нав'язують, вони намагаються її зберегти.
Горицвіт писав(ла):> Замість ліві-праві, які були раніше, чи кучмісти-опозиція, яка зараз складається. Москалі примушують Кучму грати в системі "проросійські сили"-"антиросійські російські". Обіцяючи за це свою підтримку.
Зберегти, трішки трансформувавши. Бо переважно "ліві" є тожним "про російські", а "праві" -- "про европейські".
"Праві" на цих виборах стільки слів витратили, щоб довести українським виборцям, що "про европейські" та "анти російські",-- то не одне й те ж, але, і москалі, і значна кількість виборців за інерцією вважають, що центр світу знаходиться у Моськві. Саме оці "переконання" москалі й намагаються законсервувати в Україні.
> > Передусім, з його слів, це лідери "галиційської" ідеології, мету яких можна охарактеризувати лозунгом "На Захід без Росії". По-друге, це прихильники "лівої" ідеології, що йдуть під лозунгом "До Росії - без Заходу". І третіми він назвав центристів, які прагнуть "в Європу разом з Росією".
Москалі, неважливо який вони мають вік, рівень освіти, тощо, мають десь не дуже глибоко в собі такого собі перемикача. Він спрацьовує практично у 100% москілів практично у 100% випадків. Перемикач той реаґує на слово "Галичина" та всі його деревіативи. З іншого боку, як їм, тобто москалям, треба щось, або когось "прілічнєнько" так обгавкати, вони кажуть: "ґаліцкоє", і стають "в стойку". Їм, сердешним, просто Бог не дав трішки трішки розуму, щоб збагнути: "світ" не є тожним "Москальщина", "Европа" -- то цікаво само по собі та не потребує обов'язкового співставлення з "Москальщина". Тощо.
Може, з часом, вони трішки змінються, але...
2002.04.02 | Доктор Про
Абсолютно згоден. Але спробую це розвинути...
Адвокат ... писав(ла):>>Вони не нав'язують, вони намагаються її зберегти.
Абсолютно згоден.
Тим часом назріла нагальна потреба для нової системи координат і для українсько-російських відносин, і для всього пострадянського простору. На сьогодні вся російська політологічна (ну, майже вся) думка проявляє дивовижну творчу яловість. Вони не пропонують нічого нового і, з часом видається, що просто не здатні.
Отже, ми (Україна) маємо можливість (і навіть обов'язок) запровадити нову придатну систему координат. Причому, сам принцип побудови цієї системи координат має відрізнятись від московської якісно - а саме, враховувати інтереси і Росії (передусім населення) - в тій мірі, в якій нам досзволяють інтереси свої - тільки така система відносин може бути довгоживуча. Тільки я хочу бути правильно зрозумілим : Москва буквально нав'язала спосіб мислення, що "інтереси Росії" автоматично означають підлягання Київа Москві. Я ж маю на увазі повернутися до природніх і ясних понять, коли слова означають те, що вини називають.
Образно кажучи, ми повинні "нав'язати дружбу" Росії - виходячи з своїх - українських, європейських цінностей, а не нав'язаних нам "славянскіх", "євразійських", "комуністичних" і ще бозна яких. І Москва повинна чітко розуміти, що відходити від цих цінностей "непрілічно".
І ми не повинні поспішати, робити похапливих кроків. Ми повинні бути як китайці - вперто і методично робити свою справу. Час працює на нас.
2002.04.02 | Шим
Аплодирую Доктору Про/ и еще об Украине и России
Абсолютно согласен с тезисом "навязывать дружбу России на европейских принципах и исходя из наших интересов". У нашей страны должна быть собственная позиция: кто она есть, каких принципов придерживается, какие интересы преследует. А не паскудная многовекторность.Когда такая позиция есть, она порождает уважение, независимо от количества чугуна на душу населения, армии, и ядерного потенциала. Когда она есть, она медленно доходит до соседей, вплоть до "ныне дикого тунгуса и друга степей кадлмыка". Она даже не должна как-то особенно декларироваться, скорее проявляться во всех повседневных действиях. Как человеческая воспитанность и порядочность, только на государственном уровне.
Россияне ведут себя так, потому что наши власти позволяют. Это гарант должен был сказать Черномырдину "заткнись!", а МИД - вручить ноту.
Но...чего тут говорить. Вся наша верхушка старательно приучала Россию относиться к Украине без уважения.
С другой стороны мне, как русскому, очень обидно, что Россия демонстрирует дебилизм, упорно желая видеть в друзьях не нормальных цивилизованных людей, а КПУшно-Заедушную клику. По-моему это тупо и невыгодно в долгосрочной перспективе. Это говорит, к сожалению, о том, кто есть Путин в политике по отношению к соседям, несмотря на свой прогрессивный облик и знание языков. См. пример Грузии. Жаль.
Но опять же - многое зависит от нас. И нашего нового парламента.
2002.04.02 | Serhiy Hrysch
Як на мене...
Є знаки того, що Росія намагатиметься серйозно виступити "чинником (не) стабільності". Практично у всіх російських виданнях пройшла або викривлена інфо, або пропаганда типу "українські націонал демократи хотіли підірвати літак у Архангельську".До того ж, ФСБ могло мати зв"язок з розстрілом у І Франківську. Симоненеко вже дав інтерв"ю Ізвєстіям, що буде сприяти розділенню України. Піде питання "двомовності", точно піде.
Тому, вважаю, НУ, БЮТі, СПУ треба налагодити комунікацію з російськими діячами, якщо це можливо, і провести компанію по донесенню позиції націонал демократів щодо Росії до російської громадськості.
2002.04.02 | A.Social
У Криму можуть загострити
Serhiy Hrysch писав(ла):> Є знаки того, що Росія намагатиметься серйозно виступити "чинником (не) стабільності".
Завжди напоготові в них Крим. Проте здається там гору бере Куніцин, Грач втрачає. Грача зараз загнали в кут і він може піти в "останній рішучий" - спровокувати питання незалежності і/або приєднання до Росії.
Тому нам слід бути напоготові і перехоплювати ініціативу. Тобто загострювати самим й атакувати Москву з різних питань. Ставити питання про евакуацію баз з Криму або адекватну оплату на рівні не менше 500-900 млн.дол. річно (розрахунки фахівців від 1996 року наявні), виконати аудит попередніх угод. В якості серйозності намірів поруч провести маневри з висадкою десантів, бомбометаннями й блокуваням узбережжя - продемонструвати підготовку до сценарію "Перл-Харбор".
Західняки молодці - не лише УПА визнають, ставлять вже питання компенсації в"язням і примусовим робітникам СССР, бо ж Росія правонаступник. Власне усім їхнім ветеранам збройних сил і праці, що сюди понаїхали, пенсії має платити Росія.
2002.04.02 | Andrij
Re: У Криму можуть загострити
Нещодавно бачив на 1-1 сюжет про охоронця сталіна, ветерана КГБ, котрий щойно видав в Україні свою книжку. Але ж живі ще, курілки! Чув, що злочини проти людства не мають терміну давнини. Отже, не завадить декого з "ветеранів Органів" перевірити на старі грішки з заморених/спалених/розстріляних сел. Це буде разів в сто пострашніше будь якої "Галичини".2002.04.02 | Фарбований Лис
Re: Як на мене...
> Тому, вважаю, НУ, БЮТі, СПУ треба налагодити комунікацію з російськими діячами, якщо це можливо, і провести компанію по донесенню позиції націонал демократів щодо Росії до російської громадськості.
Ну і з якими діячами???
Про Новодворську коментарів не треба.
В Росії є тільки одна група яка хоч трохи розбирається в українському питанні - група Єгора Гайдара. Але Гайдар політично зіграв свою роль і він вже ніякої ролі не грає і не гратиме.
Для решти Україна така яку вони знають не то з Гоголя не то через образ Хрущова.
Якщо ви мали на увазі СПС, то ... ну Нємцов (дуже недалека особа) занадто часто впадає в риторику про город слави русьакіх маряков. Хакамада - просто тупувата дама з якимось неадекватним іміджем.
Якщо цікаво, то читайте що думає Хакамада про Ющенка, НУ, Україну...
Потім спробуйте уявити що думають інші кіслобзд...
*********************************************
Ирина Хакамада: Ющенко вступает в игру
Как Вы оцениваете результаты блока Ющенко, как победу или поражение?
Мы предсказывали победу Ющенко, поэтому для меня, например, ничего неожиданного
нет. Его победа продемонстрировала огромную слабость официальной политической
власти на Украине и фактический провал центра. Это означает, что в принципе Украина
находится на грани сильнейшего раскола, и президентские выборы совершенно не
прогнозируемы. Союз правых сил имеет меморандум о сотрудничестве с "Реформами и
порядком" Пинзенека (вошел в блок Ющенко – ред.), я встречалась с Ющенко, и мы
поддерживали и поддерживаем этот блок, но националистические лозунги, конечно,
раскалывают украинский электорат, особенно с учетом феномена Крыма. Центр провалился
и побеждают крайние точки. Фактически существует баланс между националистической
идеологией и коммунистической. Это говорит о том, что Украину ожидает очень серьезный
кризис.
То есть все же результаты Ющенко - это, скорее, его победа, несмотря на то, что
результаты ниже ожидаемых?
Все равно это победа. Он же уходил в отставку при достаточно сложных обстоятельствах.
Вокруг него смогли консолидироваться огромное количество сил, которые противостоят
центру и власти. В условиях же давления официальной России и достаточно сильной
переговорной позиции со стороны русского бизнеса, все равно получить преимущество, я
считаю, что это его победа. Хотя понятно, что эта победа была сделана частично на
националистических лозунгах, и, таким образом, она носит конъюнктурный характер.
Какие возможны коалиции?
По моему мнению, коалиции могут быть самые неожиданные, в том числе возможна и
коалиция, как это ни странно, и с партией власти.
Что может быть базой такой коалиции?
Договоренность по президентским выборам. Здесь могут быть компромиссы, как со
стороны Ющенко, так и со стороны партии власти.
Насколько естественно сочетание в одном блоке либералов с националистами?
Выборы показали, что на партийных выборах объединение либералов-рыночников с
центристами, с пророссийской позицией и отсекание западной Украины невозможно. А на
президентских выборах, я полагаю, компромисс может быть найден, если политика будет
достаточно мудрой. Она должна убрать националистические лозунги, оставив в основе
безоговорочный суверенитет Украины и четкую программу формирования
конкурентоспособной самостийной страны, но рыночной, идущей в Европу. Тогда
возможен компромисс.
Что будет с националистическим крылом блока?
Крайние радикалы могут остаться на периферии, это естественный процесс формирования
политической структуры. Во всех странах есть национал-радикалы, она всегда
маргинальны. А нормальные, вменяемые способны принять идею самостоятельного
движения в цивилизованный европейский глобальный мир, с учетом признания
суверенитета Украины и нормального сотрудничества с Россией на общих основаниях. Это
может обеспечить достаточно стабильное развитие, но для этого нужно, конечно,
консолидировать усилия. По-моему, у Ющенко есть такой потенциал.
Если считать блок Ющенко правой партией, то она получила значительно больше,
чем правые получают в России. С чем Вы это связываете?
У России нет комплекса национальной самоидентичности, поэтому в России совершенно
другие процессы. В России действительно начинают биться серьезные идеологии: это, с
одной стороны, идея выхода на Запад на уровне младшего партнера, что для многих
унизительно, но является единственно верным путем развития, и, с другой, советский
патриотизм, коммунистическая идеология. Это совсем разные вещи. У нас бурятся в
большей степени идеологии путей развития, а на Украине в силу страшного национального
комплекса позиции формируются вокруг националистических идей: за русский язык,
против русского языка, за Россию, против России, с американцами против России или с
Россией против американцев. То есть уровень публичного политического диалога,
ориентированного на обыкновенного избирателя, не соответствует тому, что переживает
Россия, у которой этой проблемы нет.
То есть победа Ющенко - это победа не правых, а националистов?
Конечно.
Потенциальных маргиналов?
Конечно. Это может показаться несправедливым, но речь идет о профессиональном
использовании настроений в целях обеспечения победы. Теперь победа обеспечена, и
теперь можно вводить все в более нормальное русло. Сейчас Ющенко будет главным
игроком. Он – фигура, вокруг которой консолидировались. Но он не предлагал внятной
программы, потому что должен был затихнуть и использовать националистический
потенциал, чтобы получить большинство голосов. Теперь он вступает в игру.
По взглядам он либерал, я с ним встречалась, но другое дело у него тоже постоянные
комплексы насчет того, что Россия всем должна. Но это чисто украинский феномен. В
принципе, Кучма и Ющенко могли бы найти общий язык, я в этом уверена.
2002.04.02 | Фарбований Лис
Продовжую.
А тут зверніть увагу, що вони в українських питаннях нічого не тямлять. Так і пруть якісь штампи про націоналістів.Зверніть увагу на те що Україну сприймають як солом*яний капелюх що висить в шкільному кабінеті української мови. Ось ніби речі одного рівня - солом*яні капелюхи, ваша мова, ну і .., досить, що вам ще треба.
Я думаю, що позиції нелібералів знайти легко і що цікаво, що по суті навіть Жириновський виглядає розумнішим.
*******************************
Национал-демократы. Комментарии к украинским выборам
Сергей Иваненко, Владимир Рыжков, Игорь Артемьев о предварительных
итогах
К вечеру понедельника предварительный подсчет итогов украинских выборов фиксировал
23.3 % у "Нашей Украины" Виктора Ющенко, 20 % у коммунистов, кучмисты ("За Единую
Украину") получили 12.2 %, блок Юлии Тимошенко – 7.15 %, социалисты (Мороз) – 7.1 %,
СДПУ(о) Медведчука – 6.2 %. С учетом мажоритарного подсчета агентства воспроизводят
такой состав Верховной Рады: 110 мест у Ющенко (42 одномандатника), 105 – у кучмистов
(68), 67 – у КПУ (7), 24 – у Мороза, 22 – у Медведчука, 21 – у Тимошенко. Но это только 349
мест. 19 округов еще не были посчитаны, остальные одномандатники принадлежат к
другим партиям либо независимые.
Состав будущих коалиций, успех коммунистов и кучмистов, потерянные на последнем
этапе голоса, линия идеологического водораздела между Востоком и Западом – все это не
отменяет того заранее известного факта, что на Украине победил Ющенко, сплав
западно-либеральных и националистических настроений. Феномен альянса
(антироссийского) национализма с праволиберальной идеей, внешне напоминающий об
антисоциалистической консолидации в Европе начала прошлого века, уже трактуется в
самых разных тонах. Ирина Хакамада полагает, что трезвый Ющенко, сыграв на
национализме, способен отодвинуть радикалов на периферию и в будущем возглавить
некий взвешенный либеральный украинский проект, возможно - через альянс с Кучмой.
Командированная на Украину российская политтехнология рисует Ющенко виртуальным
маргиналом. Официальная российская ставка – это коммунисты, кучмисты и
организованный московским десантом Медведчук.
За Россию, против России. Кремль, отстаивая национальные интересы на европейском
постсоветском пространстве, чаще всего вынужден апеллировать к имперской ностальгии
и собирает фетишистскую ультралевую коалицию, повисающую бессмысленным и даже
вредным балластом, как это случилось с Беларусью. Тут много парадоксов: противостояние
коммунистам внутренним дополняет поощрение коммунистов извне, которых для
корректности принято называть социал-демократами либо социал-популистами.
Известный компромиссный прагматизм во внешней политике здесь приобретает вид
ожесточенной борьбы с антирусской идеей. Проведение экономических реформ и
относительно рыночное правительство сочетаются с поддержкой национализаторов. И
этот подход, не свойственный Украине, внятно отражает серьезную степень антизападной
закомплексованности в России, которая так часто стирает разницу между левыми и
ультраправыми и успешно тормозит прогрессивную либеральную идею.
Сергей Иваненко, заместитель руководителя фракции Яблоко
В целом, результаты выборов на Украине довольно показательны и случайны. В
определенном смысле это тенденция, которая сформировалась на значительной части
постсоветского пространства. Она состоит в том, что формируется такая "двух с половиной"
партийная система. Первая – это партия власти, вторая – это старые коммунисты, которые
встроились и встраиваются в политическую, экономическую и социальную систему нового
общества. Небольшие политические партии сохраняются и тоже составляют элемент
политической системы, являясь своего рода идеологическими отростками этих двух
крупных и в этом смысле – малоподвижных политических сил. Примерно то же самое
происходит и в России. Думаю, что на украинских выборах видно, как будут происходить
парламентские выборы и в России. Итоги можно назвать ожидаемыми: партия власти в
двух ипостасях - блок "Наша Украина" и "За единую Украину" - и компартия без наиболее
радикальных объединений, которые есть в том числе и у нас, в России.
Я считаю надуманными разговоры о том, что выборы на Украине и политическое
структурирование общества происходят по направлению отношения к России. И
политическая борьба, и тем более результаты выборов показывают, что речь идет не о том,
является ли партия более или менее пророссийской либо более или менее прозападной.
Эти партии концентрируют в себе достаточно сложную систему интересов, и российская
карта - это только один из факторов политики. Не она определяет политическое
направление организации. Поэтому я не склонен рассматривать результаты выборов как
победу или поражение России.
В России отделить политиков по принципу их отношения к системе общелиберальных,
общегражданских ценностей очень сложно. Еще сложнее это сделать на Украине. Поэтому я
не считаю, что сформировавшиеся сегодня в России и на Украине партии можно оценивать
через подобные клише: эти, мол, либералы, а эти нет. Есть две четкие политические силы:
партия власти - чиновники, бизнес всех уровней - и коммунисты. И небольшие
политические партии, которые так или иначе примыкают к этим двум силам. В этом
смысле идеи либерализма достаточно сложно прослеживаются. Они, с моей точки зрения,
существуют в разных политических течениях, и пока еще не настало время структурировать
политические партии именно по этому признаку. Это тоже элемент политики.
Владимир Рыжков, независимый депутат
Я считаю предварительные результаты выборов оптимальными как для Украины, так и для
России.
С одной стороны – Леонид Кучма не получает большинства. Это означает, что в Украине
не получится доминирования президента и президентской администрации, а сохраняется
довольно компромиссный баланс между основными политическими силами. Это хорошо с
точки зрения становления украинской демократии: при таком балансе невозможно
сосредоточить всю власть в одних руках. Это очень важно для стратегии, для будущего
Украины. Во-вторых, никто не получил явного преобладания на президентских выборах, а
это означает, что через два года у Украины будет реальный выбор.
С другой стороны, компартия, блок "За Единую Украину" и социал-демократы в своих
программах подчеркивали важность укрепления российско-украинских отношений. В
сумме эти три силы имеют половину или даже чуть больше мест в украинском парламенте.
Если вспомнить о позитивном настрое президента Кучмы по отношению к России, то
можно с высокой долей уверенности гарантировать, что украинская Рада будет если не
пророссийской, то дружественной к России.
Тот факт, что Ющенко набирает меньше, чем прогнозировалось, я связываю с тем, что
все-таки основная часть избирателей Украины живет в центре и на востоке. Видимо были
определенные переоценки их популярности. Хотя я не исключаю мелких подтасовок, в
пределах 2-3%. Не стоит удивляться появлению альянса либералов и националистов. Это
исторически объяснимо – мы знаем, в каких условиях и при каких обстоятельствах Западная
Украина была присоединена к Советскому Союзу. Так что трудно там ожидать особых
симпатий. Но этот альянс будет в меньшинстве, как не будет и альянса на
коммунистической основе. Большинство будет у умеренного левоцентристского блока.
Но факт в том, что праволиберальные силы - совсем не пророссийские, и чтобы преодолеть
эти комплексы, потребуется время. Но, по крайней мере, мы видим, что в аналогичных
условиях даже в прибалтийских странах и в Польше, например, растет прагматизм
правонационалистических политиков. Когда Путин был в последний раз с визитом в
Польше, то он обнаружил, что все политические силы в Польше, как националистические,
так и более левые, настроены на очень серьезное углубление отношений с Россией. Я
думаю, что когда-нибудь это произойдет и на Украине.
Украина отставала от России в области экономических реформ. Но в том, что касается
демократического развития, мне, наоборот, кажется, что у украинских демократических
институтов более глубокие корни, более разнообразная политическая система. Так что в
чем-то мы опережаем Украину, а в чем-то Украина опережает нас. Кстати, в экономике
Украина имеет последние пару лет более высокие темпы, чем Россия.
Игорь Артемьев, заместитель руководителя фракции Яблоко
Я пока не знаю всех цифр. Но мы видим, что Украина остается достаточно консервативной.
И особенно восточная ее часть активно поддерживает левых. То есть та Украина, на
которую традиционно опирается Россия, - она очень левая. И это создает некий особый
контекст отношений между Россией и Украиной: население, которое в большей степени
стремится к тесным отношениям с Россией, - оно придерживается левых взглядов.
Обратите внимание на Молдавию. В этом есть определенная угроза: если ситуация не
переменится, то основой наших дружеских и спокойных отношений будет левая идея, и, к
сожалению, с ходом истории и экономического развития это может потом сильно
повредить нашим отношениям.
Я считаю, что ситуация будет такой же неопределенной, как и сейчас. Для новых
постсоветских демократий альянсы либералов и националистов очень свойственны. Но
очевидно, что альянсы таких националистических группировок и правых либералов –
достаточно противоестественная вещь. Понятно, что сегодня идея национального
самоопределения, свободы и независимости Украины кажется привлекательной. Но,
вступая в международные либеральные институты, часть правых столкнется с тем, что
националистические позиции там не будут приветствоваться. Это значит, что со временем
эта ситуация изменится, и такие альянсы, видимо, будут иметь тенденцию к разъединению.
Но это будет потом. Сейчас же, как мне кажется, ни одна из сил не будет иметь ключевого
преимущества. Украина будет выглядеть как страна, которая идет непонятно каким курсом,
и последовательной политики можно только ожидать в будущем.
2002.04.02 | SG
Діячі: лоббі в російському уряді
Ні ні, не тими діячами. Я мав на увазі, мати своє лоббі у уряді Росії і в бізнесі, нехай це буде Чубайс чи хто. Треба щоб Вязірев поважав, щоб Немцов не робив дурних виступів. Треба "агентів вліянія", як Суркіс, Зінченко мали їх, навіть. Треба лоббі в російському уряді і Думі.2002.04.02 | Доктор Про
З ким співпрацювати в Росії.
З ким співпрацювати в Росії.Давайте подивимось на те, як діала Москва що до України ( і деяких інших країн), кого вона підтримувала - і спробуємо вчинити навпаки, оскільки політику Москви не можна назвати успішною.
Передусім - Москва послуговувалась стереотипами.
Приклади :
Ставка на комуністів і в Молдові (з наступним гучним провалом), і в Україні. По всякому : комуністи - це відпрацьований політичний матеріал, партія старперів, що не мають політичного майбутнього. Робити ставку на них - це завідомо прирікати себе проблеми в найближчому майбутньому.
Ще : ставка на "рускоязичний вопрос" в Україні. Оглушлива "перемога" "Руского блока" в Криму (набрав аж 4%) чітко свідчить - загалом люди уже розібрались, що до чого, і зовсім не бажають бути "п'ятою колоною" і сліпою орудою в чужих руках, які, до того ж, прямо орудують проти інтересів цих же людей.
Ще : ставка на "За Єду" - очевидний клон російського "Єдінства" в Україні.
Те, що спрацювало в Росії, зовсім не обов'язково спрацює в Україні, та видно, стереотип про "єдіний раздєльонний народ" ніяк не дає зрозуміти цієї, загалом-то, очевидної істини.
Отже, ми повинні відійти від стереотипів, і мати справу з тими, хто має реальну владу і реальні впливи в Росії.
На сьогодні це - Путін і пропрезиденська партія "Єдінство". Невідомо, яким боком повернеться рейтинг до них надалі, але зараз це - реальна сила з реальними вливами. І, звичайно, центральна фігура - Путін.
Звертають на себе увагу також кілька людей з його оточення, а саме - Касьянов (діючий прем'єр), міністр економіки Греф, віце-прем'єр Христенко,
зам. глави президентської адміністрації Козак, віце-прем'єр Матвієнко, причому останні двоє можуть надати(через своє виразне українське походження) тому ж Путіну неоцінимі послуги що до розуміння українського менталітету і настроїв в Україні, поскільки з цим, схоже, в Росії дуже великі проблеми.
Окрема тема - відносини з представниками великого російського бізнесу.
Це окрема цікава тема і тут потрібна спецільна ювелірна робота.
Що до інших потенційних партнерів, то ними також, після проходження вкрай необхідного курсу ліквідайції "безграмотності" що до України - можуть бути ті ж СПС і навіть комуністи ( за моїми спостереженнями, Зюганов значно краще уявляє собі реальну ситуацію в Україні, аніж той-таки Нємцов чи Хакамада) - власне, всі, хто так чи інакше перекриває електоральне поле Росії.
Ну і головне - вивести російську еліту і російське суспільство зі стану істерики. Погладити по щоці і сказати: "Ребята, никто не собирается кушать ваших младенцев и отбирать любимую балалайку. Нам было больно, когда нас морили миллионами голодом, убивали в застенках и высылали в Сибирь. Память о наших невинно убиенных жертвах священна для нас, и мы никогда этого не забудем. Но мы хотели бы, чтобы вы поняли нас и разделили наши чувства. И поняли то, что мы будем жить так, ка мы сами хотим. И вы живите так, как вы хотите сами."
Можливо, це треба повторити в різних варіаціях сотні тисяч раз - значить так і треба зробити. Ми маємо бути терплячими і неагресивними. Толерантними, але спокійно гордими(ну як Ющенко;-) - все-таки цього ми уже заслужили.
2002.04.02 | Shooter
Absol'utno zhoden (-)
2002.04.02 | Косарик
Чудова програма
> Ну і головне - вивести російську еліту і російське суспільство зі стану істерики. Погладити по щоці і сказати: "Ребята, никто не собирается кушать ваших младенцев и отбирать любимую балалайку."Я ще сподіваюся, що вони нарешті почнуть рахувати свої гроші.
Боже скільки грошей викинули на смітник, ставлячи щоразу не на ті сили! Може хоч цього разу вони отямляться, і припинять фінансування різних "Руських блоків", а заразом і всієї кримської істерії - бо ж не працює!
2002.04.02 | Доктор Про
Корабель "Росія" блукає в тумані.
Загалом російську реакцію на результати виборів в Україні можна означити як істеричну.Політологи несуть "полний брєд"(на зразок : "то, што оні побєділі, єто нє означаєть, што оні побєділі, а то, што оні проігралі") впереміжку з "ми так всьо і прєдполагалі" - хоча за цим цілком проглядується їх повна розгубленість.
Характерно, що така істерична реакція стає перманентним станом російської "еліти" : згадаймо, неадекватну реакцію на Олімпіаду, чи на присутність американців в Грузії...
До речі, виходячи з власного досвіду, реакція "простого народу" в Росії суттєво інша. "Еліта" ж живе у власному придуманому віртуальному світі і заходиться в епілетчиному припадку при зіткненні з реальністю. Стан, до речі, досить небезпечний - як для самої Росії, так і для оточуючого світу. Є певна надія на виковану в спецслужбах тверезість Путіна. Політологічне ж "окруженія" нада к чєртавай матєрі гнать "адназначна!".
Ну які, які загрози для Росії може в собі нести рафінований європеський інтелігент Ющенко? Та ніяких. Загроза може бути для всієї системи корупції, яка склалась на пострадянському просторі, бо для неї становить загрозу будь-яке оздоровлення і збільшення прозорості.
Характерно, що думка про "антиросійськість" "Нашої України" була буквально прозомбована в російських ЗМІ. Неначе у Росії мало реальних проблем (багато з яких становлять просто загрозу існуванню) - і треба створити ще одну проблему.
IMHO, саме такі дії Москви поступово переводять її з стану суб'єкта міжнародної політики в стан чисто об'єкта. Втрачаючи реальну систему координат Москва втрачає можливість впливати на події у світі. Звісно, вона буде пробувати, поки є сила ("сіла єсть - ума нє надо"), але результат її дій буде зовсім не такий, на які вона сподівалась.
2002.04.02 | Шим
А комментаторы кто?
Если задуматься, кто комментирует наши выборы в России, становится смешно. Кто такой Павловский? Крупный политик, общественный лидер, созидатель новых производств, мыслитель? На мой взгляд - нечто среднее между собирателем дерьма и кликушами а ля "ворожея Марфа": "...дорогая редакция, меня долго мучил понос, но вчера послушал Глеба Павловского и ко мне вернулась потенция,а сын перестал нюхать клей. Большое спасибо!". Фу! Но пена спадет и появятся нормальные осмысленные комментарии.2002.04.02 | Mary
А якою є реакція "простого народу" в Росії?
Доктор Про писав(ла):> До речі, виходячи з власного досвіду, реакція "простого народу" в Росії суттєво інша.
Subj!
2002.04.02 | Косарик
Re: А якою є реакція "простого народу" в Росії?
Мої знайомі - укр. походждення - досить уважно слідкували за подіями, знали основних акторів, цікавилися, за кого я голосую, навіть щось перепитували про мажоритарні округи.2002.04.03 | 3dom
Российская политическая ШКОЛА - наследница советской...
Мое IMHO из глубин непросвещенного примитивизма:Не думаю, что российские политики маразмируют на почве имперских амбиций.
Скорее дело в том, что РОССИЙСКАЯ политическая ШКОЛА разделяет такие понятия как ИДЕЯ и ИДЕОЛОГИЯ. Российские политики унаследовали от советских ЦИНИЗМ и ЛИЦИМЕРИЕ и потому, идеология для них - НЕ есть логичное продолжение ИДЕИ, а только СРЕДСТВО для достижения цели (реализации этой идеи). Поэтому у них допустимы ложь, манипулирование, выдавание желаемого за действительное, полуправда и прочие атрибуты ДВУЛИЧИЯ. А двуличие такое: одно ЛИЦО - Идея (цель), другое - Идеология (средство).
Свои стандарты они считают самыми эффективными (иначе не следовали бы им) и не понимают, почему они не срабатывают (не так срабатывают) на Украине. А их социологи, идеологи, политики - аппологеты этой системы ценностей.
Я много разговаривал с теми, кто голосует за КПУ или СДПУ или проч. т.п. Самая яркая и глубокая многих наших простых людей (да и в России тоже) в том, что со времен совка осталось жить убеждение, что правители должны быть слегка (искусно незаметно) подлыми, хитрыми, - немного ворами и бандитами - СВОИМИ. Убеждение, что по-другому и быть не может!
Просто их игра (правителей) должна быть спрятанной и недостижимой, - тогда их МОЖНА ПРОСТИТЬ. Не вижу, не слышу беззакония - значит его нет. А если попался... (сказали, озвучили) - значит ПРОИГРАЛ - только и всего - получи наказание. Проигравших не щадим - таковы правила.
Вот пока эта вера в силу тайной лжи (посеянная еще во времена Сталина) будет жить в нашем народе, - до тех пор и будет маразм торжествовать победу.
Если пустить проповедников на Восток для искоренения этого сатанизма, то года через четыре (на следующие выборы) можна будет праздновать первую НАСТОЯЩУЮ (а не виртуальную, как сейчас) победу.
2002.04.02 | Augusto
Вони вже звикли трястися і чекати. Карма.
Вони чекали аж тряслися антиамериканських-антизаходних виступів в мусульманських країнах "Не дамо Осамочку ображати!", чекали аж тряслися "чергової ганебної поразки Заходу" в Косову та Македонії (також Афганістані), чекали аж тряслися "провала євро, як спільної валюти", чекали аж тряслися масової підтримки горбатих биків (Зубрів) та РуSSкіх Блоков на виборах в Україні, потряслися, але не попустило: чекають чогось іншого зараз (і трясуться знов). Може то з похмілля?П.М. Весь пасаж не має відношення до всіх росіян взагалі, лише до дезорієнтованої "еліти", яка робить росіянам більш шкоди ніж всі віртуальні "вороги Росії" разом.
2002.04.02 | Andrij
Панове, здається Україна врешті перестає бути колонією
Карколомна, ганебна поразка російської гебні! Путін може навіть не напружуватись щось там пояснювати. Два головні "проекти" ФСБ в Україні пролетіли як фанера над Москвою-рікою. "Стара гвардія" КПУ взяла 66 (), "маладьож" СДПУ(о) отримала 22,0 голосів. Це разом з Кравчуком.Будьмо!
2002.04.02 | Олександр
І то правда
Andrij писав(ла):> Карколомна, ганебна поразка російської гебні!
Що правда - то правда. Я вже писав раніше, що уряд Ющенка-Тимошенко - це вже початок кінця кучмізму, а зараз це набуває виразніших рис.
Куди дивилася всемогутня російська агентура ? Як вони змогли таке прогавити ? :) І мова йде не лише про самого Ющенка...
> Путін може навіть не напружуватись щось там пояснювати.
Путін ? Зробіть експеримент: почтавте поряд фотографії його і Ющенка. :) Отож. Перспективи країн зразу видно... ;)
> "Стара гвардія" КПУ взяла 66 (),
Найсмішніше, що КПУ погризла не "Наша Україна", а саме "партнери по проросійській більшості". :)
> "маладьож" СДПУ(о) отримала 22,0 голосів. Це разом з Кравчуком.
І з двома телеканалами...
2002.04.02 | Rost
Цікава точка зору від редакції "Ведомостей"
(особливо - останні три абзаци)http://vedomosti.ru/stories/2002/04/02-47-01.html
ОТ РЕДАКЦИИ: Западно-восточные качели 02 апреля 2002
Парламентские выборы на Украине продемонстрировали несколько важных и актуальных истин Прежде всего - высокую степень стихийной интегрированности России и Украины на уровне реальных социальных, корпоративных, идеологических и информационных процессов. Взять хотя бы "новые выборные технологии" на Украине - массовое снятие кандидатов за неправильные декларации, заявления Кучмы о необходимости внимательно рассмотреть итоги приватизации - все это, очевидно, заимствовано из недавней российской практики. Еще одним свидетельством стихийной интеграции стала небывалая активность российских структур на выборах. Фонд эффективной политики на время кампании, кажется, просто переехал в Киев. И это не только результат "заказа" российского бизнеса, поддержанного московскими геополитиками, но и следствие необходимости определиться с Украиной в рамках общей стратегии экономических отношений России и Европы.
Однако облегчения России результаты выборов не принесли. Западная Украина проголосовала за прозападнический антироссийский блок экс-премьера Виктора Ющенко, получивший в некоторых областях 60 - 70% голосов. Восточная столь же предсказуемо выбрала традиционных коммунистов и организованный администрацией Кучмы "центристский блок" - на них в сумме пришлось здесь также 60 - 70% электората. На севере популярность Соцпартии превышала 25% , а на юге она собирала местами меньше 1%. Таким образом, основной вопрос украинской государственности остался нерешенным: региональные интересы и идеологические пристрастия не позволяют сформировать единое политическое пространство.
Соответственно, остается нерешенным и вопрос российской стратегии в отношении Украины. Московские геополитики ставят на консолидацию "антинационалистических" сил, противостоящих "экспансии Запада". А российский бизнес - на серые схемы приватизации, вполне успешные именно в ситуации политического раздрая. Российский капитал сделал ставку на восстановление старых хозяйственных связей через скупку местных заводов. Эта стратегия в условиях благоприятной и для России, и для Украины ценовой конъюнктуры оказалась гораздо более успешной, нежели любые попытки установить легальный экономический режим или приобрести влияние при помощи политических и долговых инструментов.
Однако конвертировать этот капитал в политический российскому бизнесу пока не удается. Попытка сформировать альтернативный центристский блок в виде социал-демократической партии Украины не увенчалась успехом: СДПУ едва попала в Верховную раду. А это значит, что Россия остается в плену все той же альтернативы: правый Запад Украины откровенно враждебен ей, а "естественный союзник" в лице левого Востока неспособен предложить внятную экономическую стратегию и обеспечить политическую стабильность. Партия "центристов" в исполнении администрации Кучмы готова и дальше играть на этой раздвоенности, извлекая сиюминутные дивиденды из геополитических страстей своих внешних партнеров. Это еще раз подтвердили и решение кабинета министров о превентивных защитных мерах против России в рамках "трубной" войны, обнародованное накануне голосования, и обещание Кучмы вернуться к итогам приватизации.
А потому главным выводом перед лицом предстоящей Украине генеральной политической кампании - президентской - может быть то, что формирование приемлемой для России и в то же время относительно устойчивой власти в Киеве невозможно без активного диалога с украинскими правыми - с той Украиной, которая поддерживает Ющенко. В противном случае дивиденды из бесконечного противостояния Запада и Востока будет по-прежнему извлекать киевская бюрократия, уже десятилетие совершенствующаяся в поддержании режима этих западно-восточных качелей.
Попытка консолидировать пророссийскую Украину привела к адекватной консолидации Украины антироссийской. Между тем диалог с правыми может оказаться вполне возможен, если попытаться сменить его повестку. То есть говорить не о "братской интеграции", русском языке, флоте, националистах и эсэсовцах, а о реальных взаимных экономических интересах и претензиях. О снижении взаимных пошлин и коррупции на таможне, упрощении пограничного режима и двусторонней трудовой миграции. О реальных условиях допуска россиян к украинской приватизации (включая приватизацию газовой трубы и энергосистем) и соблюдении украинских интересов при ее проведении. О согласованной стратегии экспансии на те немногие мировые рынки, на которых мы конкурентоспособны. О взаимном режиме наибольшего благоприятствования и взаимном моратории на законодательные изменения, ухудшающие положение предпринимателей. То есть обо всем том, что увеличивает национальный капитал.
Деидеологизированная прагматика национального экономического интереса должна стать альтернативой философии суверенной ренты, успешно узурпированной позднесоветской бюрократией после распада СССР. В конце концов, российские власти тоже хотят быть и выглядеть правыми. Почему бы им не поговорить на эти темы с украинским избирателем?
2002.04.02 | Доктор Про
Мізки навиворіт
>> ОТ РЕДАКЦИИ: Западно-восточные качели 02 апреля 2002
>
Прежде всего - высокую степень стихийной интегрированности России и Украины на уровне реальных социальных, корпоративных, идеологических и информационных процессов. Взять хотя бы "новые выборные технологии" на Украине - массовое снятие кандидатов за неправильные декларации, заявления Кучмы о необходимости внимательно рассмотреть итоги приватизации - все это, очевидно, заимствовано из недавней российской практики. Еще одним свидетельством стихийной интеграции стала небывалая активность российских структур на выборах. Фонд эффективной политики на время кампании, кажется, просто переехал в Киев.
Вже починаєш непокоїтися за душевне здоровля деяких московських журналістів.
Блок Ющенка якраз і виграв ВСУПЕРЕЧ Глібу Павловському, з його, як виявилось, фондом НЕефективної політики і якраз тому, що Україна - НЕ Росія.
2002.04.02 | Shooter
Ce xvoroba
Jaskravi jiji oznaky - proukrajins'kist' i projevropejs'kist' traktujut's'a and "antirusskost'" ??Dorechi, jak na mene, druhyj holovnyj rezul'tat vyboriv - shcho i v NU, i v BJuTi "kruti nacional'uchy" (hy ) "myrno spivisnujut'" z reshtoju.
I vse vytt'a z c'oho pryvodu - ce jakraz, po-mojemu, rozuminn'a toho, shcho podil na "banderivciv-moskaliv", "nacional'uh-komun'ak" styrajet's'a. Tobto, formujet's'a ukrajins'ka "politychna" nacija.
2002.04.02 | Ратибор
Украину делят не из Москвы, а из Вашингтона
неужели не понятно, что у России сейчас нет ни сил ни желания заниматься дележом Украины? Даже если бы Москва этого сильно захотела этого, она бы никогда не смогла бы это сделать без одобрения из Вашингтона. Более того, еще два месяца назад, на этом форуме я разместил постинг, где говорил, что на закрытом докладе Бжезинского в Конгрессе США по Восточной Европе, было признано целесообразным разделение Украины на Западную и Восточную....ваши умники тогда посмеялись, вот теперь пусть задумаются....это не для тех кто "работает" на этом форуме, а для таких же вольных и думающих "стрелков" как и я.2002.04.02 | Shooter
:):
Ратибор писав(ла):> Более того, еще два месяца назад, на этом форуме я разместил постинг, где говорил, что на закрытом докладе Бжезинского в Конгрессе США по Восточной Европе, было признано целесообразным разделение Украины на Западную и Восточную
Zvidky info? Vid samoho Bzhezhins'koho?
2002.04.03 | Совпаф
:(
из самого Конгресса США2002.04.03 | Augusto
Янкі СОВПЕС, гоу на huj!
Ти там в Конгресах мурлюканських Україну розділюєш, чи тобі доповідають, ах ти імперіаліст засратий! Що ж ти з етрусками та індіанцями зробив, гад!2002.04.02 | FL
Nareshti....
Москва - Киев: медвежья грацияАркадий Мошес
Все разговоры о "копировании" Украиной российского
политического опыта постепенно отходят в прошлое. Во
второе десятилетие своей независимости вступает уже во
многом новая Украина. Вне зависимости от окончательных
результатов воскресных выборов впервые в парламентской
истории страны доминированию коммунистов брошен
серьезный вызов. Впервые партия, декларирующая курс на
сближение с Россией, не смогла одержать однозначной
победы над политической силой, в руководстве которой
находятся деятели, никаких симпатий к России не
испытывающие и по-прежнему делающие все, чтобы от
России дистанцироваться.
Результаты выборов означают, что разрозненные
праволиберальные и умеренно-националистические
группировки в стране не просто консолидировались, но громко заявили о своей ставке не
на стоящих у власти личностей, а на прорыв к рынку и смену режима. Итоги показали, что
такая идеология близка миллионам людей. То, что блок победителей возглавил Виктор
Ющенко, уступающий Юлии Тимошенко в ораторских качествах и личной харизме, Виктору
Медведчуку - в политическом профессионализме, лидерам пропрезидентского лагеря - в
организационных навыках и т.д., показывает: дело тут не в личностях, а в идеях. Теперь
этот блок делает серьезную ставку на победу в президентских выборах в 2004 году.
Украина доказала, что ее политический процесс не является калькой с российского.
"Нашу Украину", конечно же, нельзя считать оппозицией в полной мере. Для этого в ней
слишком много бывших кучмовских функционеров. Однако фракцией партии власти, между
каковыми, собственно, и велась в последние годы реальная политическая борьба в
России, она тем более не является.
А это значит, что нужно с большой опаской относиться к идее экспорта на Украину
российских политических технологий. Они там попросту не востребованы. Во-первых, в
силу большей устойчивости украинцев к "черному пиару", о чем свидетельствует
несомненный успех Юлии Тимошенко. Во-вторых, потому, что украинские политики знают
свой административный ресурс лучше, чем московские политтехнологи.
Как будет развиваться ситуация в новой Верховной раде - интересно, но для России не так
уж важно. Скорее всего, в соответствии с украинской политической традицией
большинство сил объединится против кого-то одного. Когда-то таким объектом всеобщей
"дружбы против" были коммунисты, потом кабинет Ющенко, потом объединенные
социал-демократы. Видимо, теперь парламент объединится для изоляции "Нашей
Украины". У пропрезидентской "ЗаЕды", СДПУ(о) и негласно примкнувших к ним
коммунистов при поддержке более мелких фракций будет вполне достаточно средств для
превращения Ющенко в бессильного и малополезного для своих избирателей
заднескамеечника, отрыва от него части депутатов, а возможно, и раскола "Нашей
Украины" на несколько мелких группировок. В любом случае прокучмовские группировки
будут эффективно контролировать парламент, но и полностью избавиться от Ющенко как
от политической силы им не удастся.
Гораздо важнее для России определить свои действия с учетом перспективы 2004 г. Для
России недопустима сама возможность превращения Украины в недружественное
государство, ей невыгодна утрата наметившейся динамики сближения. Так ощущала бы
себя в подобной ситуации любая крупная страна. Однако это вовсе не означает
оправданности прямого вмешательства в избирательную кампанию, официального
определения российских "фаворитов", каковыми были названы "За единую Украину!",
СДПУ(о) и коммунисты, отказа от контактов с Ющенко.
Сейчас уже неважно, что заставило Москву открыто высказать свои симпатии и пойти на
использование российских СМИ для рекламы тех, кого сочли своими. Главное, что
подобные попытки вызвали всплеск антироссийских эмоций в украинской элите и
побудили колебавшихся голосовать за Ющенко.
По сравнению с Москвой Вашингтон вел себя гораздо расчетливее. У американцев были
все основания пойти ва-банк. Им пришлось бы признать любые результаты выборов,
поскольку иное означало бы поставить на одну доску обласканный и столько лет
подкармливаемый ими официальный Киев и режим Лукашенко. Тем не менее США не
ограничились контактами с оппозицией, а повели работу со всеми вовлеченными
сторонами, а давление свое подкрепили резолюцией палаты представителей. В
результате проявленной гибкости США сохранили и каналы помощи Ющенко, и связи с
Кучмой. Россия же лишила себя возможностей влиять на ту силу, которая в 2004 г. может
стать триумфатором.
Аркадий МОШЕС, Институт Европы РАН
2002.04.02 | Free Spirit
Tse vzhe progres, ale...
Zagalom, ne mozhe ne raduvaty, shcho hoch v Akademii Nauk Rosii je tiamliachy liudy. Ale "neuviazochka" tilky os' u pana Мошесa vyhodyt:>Видимо, теперь парламент объединится для изоляции "Нашей Yкраины". У пропрезидентской "ЗаЕды", СДПУ(о) и негласно примкнувших к ним коммунистов при поддержке более мелких фракций будет вполне достаточно средств для превращения Ющенко в бессильного и малополезного для своих избирателей заднескамеечника
Za rezultatamy vyboriv "более мелкие фракции" tse ne jakis tam zeleni zhinky, a SPU i Yulia. Teza zh pro te, shcho vony objednajutsia z ZaEdoju i (o) "для превращения Ющенко в бессильного и малополезного для своих избирателей заднескамеечника" mozhe narodytysia tilky v golovi u kogos, ni figa ne tiamliachogo v ukrainskii politytsi. Tak shcho panu Мошесy za opus - "C+" (I am being generous ... :))
2002.04.03 | Олександр
Уважаемая редакция, я фигею! :)
FL писав(ла):>Впервые партия, декларирующая курс сближение с Россией, не смогла >одержать однозначной победы
Яка там "побєда" у КПУ ! Поразка, ганебна поразка, в першу чергу - по мажоритарних округах...
>Результаты выборов означают, что разрозненные праволиберальные и >умеренно-националистические группировки в стране не просто >консолидировались, но громко заявили о своей ставке не на стоящих у >власти личностей, а на прорыв к рынку и смену режима.
Ага помітили. З всюдисущою ФСБ... :) Як коні покрали - так і намагаються стайню зачинити.
>То, что блок победителей возглавил Виктор
>Ющенко, уступающий Юлии Тимошенко в ораторских качествах и личной >харизме, Виктору Медведчуку - в политическом профессионализме, >лидерам пропрезидентского лагеря - в организационных навыках и т.д.,
З Місяця звалився аналітик! :) Тимошенко, яка справді має кращі ораторські здібності, з Ющенком не те що не змагалася, а активно співпрацювала і збирається співпрацювати далі. Якщо Медведчук -професіонал в політиці, то я - професіонал в балеті. :) Маючи в розпорядженні такі ресурси, не добився нічого кращого, як нажив собі ворогів і справа, і зліва, і по центру; до останнього моменту не підозрював про те, що його "кинуть"; і зараз врешті-решт прямує до розбитого корита (біля якого вже сидять його попередники Хорошковський, Кононов і Вітренко), - якщо це професіоналізм, "тади ой". А суперорганізатори "єди"! "Меморандум Кириленка" ясно показав рівень їхніх організаторських здібностей... :) Теперішній ніби успіх був наслідком кидання у бій всіх резервів, аж до жупела "червоної загрози" включно.
>Теперь этот блок делает серьезную ставку на победу в президентских >выборах в 2004 году.
Помітили... Скоро помітять, що все йде до того, що ніхто до 2004 року не чекатиме.
>"Нашу Украину", конечно же, нельзя считать оппозицией в полной мере. >Для этого в ней слишком много бывших кучмовских функционеров.
До речі, нема більшого атеїста, ніж піп-розстрига. :-)
>А это значит, что нужно с большой опаской относиться к идее >экспорта на Украину российских политических технологий. Они там >попросту не востребованы.
А їм то що ? Доки не перевелися "багатенькі Буратіни", на кшалт Медведчука, готові викидати шалені гроші за секонд-хенд "made in Russia", то чому би цих лохів не подоїти ? :) Це певною мірою навіть корисно для України: в іншому випадку ці гроші, замість того, щоб мирно лежати в кишенях російських пройдисвітів, працювали би на шкоду Україні... :)
>Во-первых, в силу большей устойчивости украинцев к "черному пиару", >о чем свидетельствует несомненный успех Юлии Тимошенко.
Моральний стрижень міцніший.
>Видимо, теперь парламент объединится для изоляции "Нашей
>Украины".
"Блажен, кто верует"... :) Це Ющенко, що вміє домовлятися навіть з самим чортом, дасть себе ізолювати ?!
>У пропрезидентской "ЗаЕды", СДПУ(о) и негласно примкнувших к ним
>коммунистов при поддержке более мелких фракций будет вполне >достаточно средств для превращения Ющенко в бессильного и >малополезного для своих избирателей заднескамеечника, отрыва от него >части депутатов, а возможно, и раскола "Нашей Украины" на несколько >мелких группировок.
Ах, кремлівські мрійники... :) Самі ж визнали, що вони в нашій політиці ні бум-бум. І все одно пхаються робити висновки.
>Гораздо важнее для России определить свои действия с учетом >перспективы 2004 г. Для России недопустима сама возможность >превращения Украины в недружественное государство, ей невыгодна >утрата наметившейся динамики сближения.
А це вже хай Росія думає, що їй потрібніше: сильна, багата і щедра сусідка, яка акуратно оплачує свої рахунки і сама успішно вирішує свої справи, не підставляючи інших, - чи обдерта і тому вічно ображена і нестабільна квартирантка, що раз у раз підставляє тих, з ким тягне одну лямку ? :)
>Однако это вовсе не означает оправданности прямого вмешательства в >избирательную кампанию, официального определения >российских "фаворитов", каковыми были названы "За единую Украину!", >СДПУ(о) и коммунисты, отказа от контактов с Ющенко.
Ага, заспівали! Як їхні фаворити посідали в калюжу і погризлися між собою, так уже і Ющенко став не такий страшний. :)
>Сейчас уже неважно, что заставило Москву открыто высказать свои >симпатии и пойти на использование российских СМИ для рекламы тех, >кого сочли своими.
Жовта рідина в голову стукнула...
>Главное, что подобные попытки вызвали всплеск антироссийских эмоций >в украинской элите и побудили колебавшихся голосовать за Ющенко.
А, може, Волошин - український "шпійон" ? :)
>По сравнению с Москвой Вашингтон вел себя гораздо расчетливее.
Ага, порівняли ... з пальцем! :) "Додж Вайпер" теж кращий за ВАЗ-2110. :)
>Россия же лишила себя возможностей влиять на ту силу, которая в >2004 г. может стать триумфатором.
Останній висновок - як бальзам на душу. :)
2002.04.02 | FL
Shche 5 kopijok...
Хорошая новость - Результаты парламентских
выборов на Украине
Победа Виктора Ющенко, его избирательного блока отрезвит наших
политиков, пугающих себя и российское общество отдалением Украины
от нас. Пора признать реальность, отказаться от мифа от собственного
имперского величия и перестать платить за поддержание этого мифа
поставкой на Украину дешевого газа, прощением ей долгов,
фальшивым и лицемерным братанием.
2002.04.02 | Майдан-Інформ
дякую всім учасникам
особливо Доктору Провиявив ініциативу, зробив дайджест з дописів Доктора Про і поставив
в статті. якщо є якісь зауваження - зауважуйте :)
P.S. "I have a dream, I have a dre-e-a-m, I have a dream, Joe!" (с)
в мене дійсно є мрія, щоб після кожного такого обговорення, якщо є
цікаві думки, хтось з активних учасників автомагічно робив "екстракт" ;)
2002.04.03 | ilia25
Якщо б мені б ще хтось пояснив...
... чому так важливо, що там пишуть в Росії, і як нам на це реагувати. Що за комплекси?З огляду на те, що Росія давно вже не має ніяких важелів впливу на політичну ситуацію в Україні (і останні вибори це ще раз підтвердили), думки російських політиків та журналістів просто не варті тієї уваги, що їм її тут приділяють.
2002.04.04 | АВ
Интересно...
Полагаю, что Волошина снимут ещё до осени, если его слова не были _точным пересказом мнения Путина_.
К этой мысли меня привели :
1. Разгром коммунистов в Думе России.
2. Усталость в России от команды "Татьяны Дьяченко" (Явный агент влияния США, а, возможно, и украинских спецслужб).
3. Выступление Волошина в Одессе, независимо от самого Путина.
Что последует:
1. Россия сможет работать с Украиной "с чистого листа" в аспекте слов Волошина о выборах.
2. Россия сможет быть ещё прагматичней в отношениях с Украиной.
3. Население России увеличится за счёт беженцев из холодной Украины.
Что делать?
1. Отменить НДС.
2. Снизить налоги.
3. Конфисковать имущество заворовавшихся чиновников и продать (хоть в ту ж Россию за газ).
4. Договориться о работе в лагерях Сибири убийц и преступников по преступлениям, связанным с насилием.
5. Перевести социальную защиту на "социальный рацион", т.е. на содержание неимущих в приютах, а не чиновников в лимузинах.
6. Тогда, возможно, и хватит денег на газ+нефть по "братским" ценам или даже по ценам Северного Моря.