04/05/2002 | Максим’як

Парк податкового періоду © Галицькі контракти, № 13, квітень 2002.
Вінницькі фермери, знайшовши на городі кістяк динозавра, тепер сидять у СІЗО і збираються... відділятися від України

З гіркого досвіду більшість вітчизняних бізнесменів знають — з державою краще не зв’язуватися. Герой нашої сьогоднішньої історії Петро Неборачко знав цю істину, тож намагався обмежити контакти з чиновництвом спільним чаюванням з районним податківцем. На жаль, доля підсунула його агрофірмі «Шлях перемоги» свиню. І навіть не свиню, а велетенського динозавра, який мільйони років тому помер саме на тій ділянці суші, яка потім стала неборачковим чорноземом. А держава, яка нині контролює цивілізацію, що виникла замість світу динозаврів, використала цю свиню, щоб протягом півроку знищити зароблене важкою працею.

На знайдений у землі скелет претендує... до 30 держструктур
Колишній агроном колгоспу «Шлях перемоги» разом із сусідами по селу Гарбузяни Реп’яхівського району Вінниччини знав правильний підхід до своєї землі — з 1997 року фермерське господарство поступово набирало силу. Заважала лише балка, яка тяглася через одне з полів. І ось в один малопрекрасний весняний день 2001 року грунт балки вкотре зсунувся, оголивши на одному зі скелястих схилів скелет якоїсь гігантської істоти, який закінчувався черепом з частоколом велетенських зубів. За тиждень до того син Неборачка побачив у сюжеті каналу «Дискавері» передачу про Decenticunnibus Dentatus — морського хижака тріасового періоду, неповний кістяк якого демонструвався у Британському королівському природознавчому музеї. Наприкінці передачі наголошувалося, що це єдиний відомий науці екземпляр вимерлого динозаврячого роду, і західні вчені займаються реконструкцією голови і щелеп тварюки, ба більше, не проти заплатити за кожен знайдений зуб окремо.
Бізнес є бізнес, вирішили в Гарбузянах. «Земля закріплена за Петром на праві постійного землекористування, все, що в ній — належить нашій фірмі, — сказав «Контрактам» Іван Неборачко, батько нашого героя. — Звісно, я не проти поділитися з державою, але ж треба знати міру». Фермери списалися з Лондоном, надіслали фото — а вже через місяць британський експерт, місячи позиченими гумовими чоботами квітневу гарбузянську грязюку, зробив висновок — так, на землях «Шляху перемоги» знайдено єдиний у світі череп Decenticunnibus Dentatus, кожен зуб якого — за попередньою оцінкою — коштує від $30 до 100 тис.
Обережні британці, укладаючи контракт, злякалися «нестабільної політичної ситуації» в Україні і вирішили почекати з оплатою до оформлення всіх формальностей. І абсолютно мали рацію. «Оскільки череп динозавра не є скарбом, ми розраховували, що нам без проблем вдасться домовитися з державою, виплативши всі необхідні збори, — каже адвокат пана Неборачка Матвій Казубер (юридична фірма «Мельник і Казубер»). — Натомість у процесі справи виявилося, що види на знайдений у землі об’єкт мають.... ледве не зо три десятки різноманітних держорганів. Добре, що ще не кожен із них виносить свої приписи».
Спершу ніщо не віщувало біди. Сільрада звично відправила Неборачка в район, у Реп’яхівці переслали документи до Вінниці, а там за них взялося... Міністерство культури, яке вважає кістки археологічним об’єктом. «Кажуть мені: «Пусти археологів», — нервово випускає тютюновий дим старий Неборачко. — Я їм: «Без проблем, але я живу з цієї землі, беріть в оренду і працюйте. І почалося».
«Зелені» вимагали закопати кістяк, комуністи — не віддавати його Заходу
До «динозаврячого» питання поступово підключалася решта державних органів. Сільрада i прокуратура періодично вимагали від «Шляху перемоги» допустити до кістяків зооархеологів НАН України. Податківці ж, хоч як дивно, спершу не чинили опору. «Продавай, тільки сплати податок, а можна вивозити чи ні, хай уже митники з британцями розбираються», — нібито запевнили фермерів у районній ДПІ.
Тим часом Гарбузянами і навколишніми селами розлетілася чутка, що «на фермерському хуторі» лежать якісь дорогоцінні кістки. Втомившись розганяти місцевих наркоманів і власників паїв сусіднього КСП, які ночами намагалися ножовками випиляти зі щелеп зубиська, Неборачко перевіз череп ближче до двору й обніс його сіткою. Дізналися про коштовного динозавра і можновладці. Районний прокурор особисто повідомив Неборачка про необхідність здачі (про допущення вчених вже наче й забули!) знахідки в державну скарбницю. «Це незаконне порушення прав мого клієнта, — заявив «Контрактам» Матвій Казубер, — це ж не скарб, яким за законом треба ділитися. Прокуратура визнала знахідку безгосподарським майном. Чому ж тоді податкова спершу визнала за Неборачком право на частину прибутку з цього майна? »
7 листопада 2001 року районні оперативники прибули, щоб вилучити на користь держави багатостраждальний кістяк. Але малий Денис (той самий, що любить дивитися по супутнику «Дискавері»), побачивши біля воріт людей зі зброєю, викликав міліцію. З Вінниці приїхав «Беркут» і заарештував реп’яхівських оперів. Обійшлося, однак натомість чомусь активізувалися податківці. У січні цього року вони, дізнавшись про вартість кістяка за попередніми оцінками, вимагають від ЗАТ «Шлях перемоги» зарахувати цю цифру в дохід і виплатити необхідні податки. «Ще б пеню за мільйон років нарахували, — сміється батько Петра. — До речі, коли наш адвокат у податковій так пожартував, ця ідея митарям дуже припала до вподоби».
Ситуація ускладнилися тим, що голова Реп’яхівської ДПІ, будучи кандидатом у нардепи по місцевій мажоритарці, вважався одним із лідерів парламентської кампанії. Його конкуренти розтрубили про конфлікт на весь виборчий округ, зробивши з Неборачка прапор опозиції. До справи підключилася решта політичних сил: комуністи звинувачували фермерів у тому, що «куркулі віддають державну наукову цінність за безцінь Заходу», а «зелені» взагалі влаштували біля хутора Неборачка пікет, вимагаючи закопати скелет назад. Спершу реакція податківців була одна: «Не треба політизувати звичайну кримінальну справу» (23 лютого 2002 року митарі звинуватили агрофірму в ухилянні від сплати податків), а 15 березня до хутора під’їхало кілька мікроавтобусів з податківцями у цивільному і автоматниками зі служби фіззахисту податкової міліції.
Фермери зустріли непроханих гостей з ДПА... пострілами
Про той день досі згадують у Гарбузянах. «Вони не показали ані ордера, ані документів, то ми їх і не пустили, — говорить один із фермерів. — Зібралися всі в Петра на горищі, а коли ті в масках почали ламати ворота, почали стріляти з дробовиків». Кінець кількагодинній війні поклав той же «Беркут», який зрештою зупинив стрілянину. Потерпілих виявилося двоє: вінницький податківець, вражений зарядом солі в сідницю, і Петро Неборачко, який опинився в СІЗО. За словами Матвія Казубера, надії на його визволення найближчим часом майже немає: «Усі наші клопотання суддя відхиляє, кандидатом у депутати Петра не зареєстрували, жодних обвинувачень йому досі не пред’явлено. Регіональні мас-медіа відмовляються висвітлювати цю справу, кажуть, що не хочуть зв’язуватися».
Однак Петро разом із товаришами й адвокатами не здається. Злощасного динозавра цілодобово охороняють працівники агрофірми. Згідно із законом про територіальне самоврядування «фермерський куток» створює свою територіальну громаду, однак гарбузянська сільрада відмовилась її визнати. Доки проблемою гарбузянців, якi мрiють про автономiю вiд Києва, не зацікавилася СБУ, «Контракти» рекомендують владним органам: дайте фермерам самотужки розпоряджатися їхньою приватною власністю, і вони «возз’єднаються» з державою.
Павло ЗАВГОРОДНІЙ

Коментар ФЕРМЕРА
При нинiшнiй владi краще вiддiлитися вiд України
Юрiй НЕБОРАЧКО, брат Петра:
«Справа навіть не в тому скелеті, а в самому державному підході. Ми вже звернулися в Гаазький суд з прав людини і з приводу Петра, і з приводу самоврядування. Оголосимо автономію, ще й ООН попросимо ввести до нас миротворців. На вибори вже не сподіваємося, тільки самі на себе. За нинішньої влади не те, що працювати, жити нормально неможливо, тому хочемо в Гарбузянах створити фермерську республіку. Самі по-людськи заживемо, ще й все село, а там, може, і район до нас приєднаються».