Парламентська республіка -- FAQ
04/07/2002 | ilia25
Все, що ви хотіли знати про парламентську республіку, але боялись спитати :) Буду вдячний за конструктивну критику та зауваження.
Q. Що таке парламентська республіка?
A. Парламентська республіка – це така організація державної влади, за якої:
а) Головою виконвачої влади є прем’єр міністр (голова уряду).
б) Прем’єр міністр призначається парламентською більшістю.
При цьому, як правило, голова уряду та міністри самі повинні бути депутатами парламенту.
Посада Президента при цьому теж може існувати, але останній має суто предстваницбкі функції, та не може впливати на дії виконавчої влади.
Q. В чому переваги парламентської республіки?
A. Парламентська республіка є суттеєвою перешкодою на шляху тих політиків, які мають на меті узурпацію влади та поступове знищення демократії.
Найбільшою загрозою демократії, незалежно від типу республіки, є голова виконавчої влади. Саме ця посада надає потенційні можливості для придушення вільної преси, тиску на опозицію, фальсифікацій виборів і т.д.
Відмінність парламентської республіки від президентської полягає якраз в тому, що повноваження голови виконавчої влади (прем’єр-міністра) є відносно обмеженими, а контроль над ним з боку парламенту є дуже щільним.
Q. Яким чином здійснюється цей контроль над виконавчою владою?
A. Існування уряду залежить від підтримки парламентської більшості. Як тільки вона зникає, уряд (а отже і голова виконавчої влади) автоматично опиняється у відставці. Порівняйте це з ситуацією в Україні, де для імпічменту Президента потрібно голоси 75% від загальної кількості депутатів!
Q. А хто тоді контролює парламент?
A. Парламент є оплотом будь-якої демократії. Він є, за визначенням, колегіальним органом. Саме ця колегіальність робить його роботу прозорою та відкритою, та практично унеможливлює планування та втілення заколотів, чи, взагалі, будь яких складних планів без відому вибоців.
Q. А все-таки – що як антидемократичним силам вдасться заручитись підтримкою абсолютної більшості виборців та сформувати парламентську більшість? Чи не стане тоді наявнясть сильного президента останнім шансом зберегти демократію?
A. Демократія – це інструмент, що дозволяє втілювати волю більшості громадян, не менше, але й не більше. Якщо більшість виборців вважатиме за краще проголосувати за майбутню диктатуру, демократія слухняно виконає їх волю – навіть якщо це буде означати знищення самої демократії.
Теоретично, сильний президент може затримати наступ диктатури – але ж і його теж можуть переобрати! Він може відмінити вибори, розігнати «поганий» парламент – але чим він тоді сам буде відрізнятись від диктатора? Насправді, намагання обмежити демократію лише для того, щоб не дати це зробити народу, не мають сенсу.
В будь-якому випадку, цей сценарій є гіпотетичним, тобто його ніколи не було втілено в реальному житті. В якості прикладу часто приводять прихід до влади Гітлера, але там є одна суттєва відмінність. Гітлер ніколи не отримував абсолютної більшості на вільних виборах. Канцлером його назначив Президент Гінденбург, фактично проти волі більшості парламентарів.
Якби в Германії тоді існувала чиста парламентська республіка, Гітлер, скоріш за все, так і не отримав би владу.
З іншого боку, наявність сильного президента створює ризик для ліквідації демократії навіть проти волі більшості виборців! Цей сценарій вже не є гіпотетичним, навпаки, його, на жаль, було втілено в багатьох президентських республіках, в тому числі і в Україні.
Q. Про Україну – можна детальніше?
A. Більшість виборців ніколи не вважала Кучму найкращим кандидатом на посаду Президента. В 98-му році потрібно було проводити другий тур, бо Кучма не отримав більшості голосів в першому колі (це, навіть, не зважаючи на те, що ті вибори важко було назвати демократичними). В 94-му було більше тих виборців, що вважали Кравчука найкращим кандидатом, аніж тих, хто вважали таким Кучму.
В обох випадках Кучмі вдалось перемогти лише завдяки голосам тих, хто вважав його меншим злом – тобто тих, хто голосував не «за» нього, а «проти» його опонена.
Вада президентської республіки в тому, що вона ігнорує всі ці нюанси, та надає переможцю владу в безроздільне користування в будь якому випадку. Тоді як за парламентської республіки, Кучма (точніше його партія) не отримав би парламентської більшості, та мав би задовольнитись коаліційним урядом в кращому випадку. Тобто ділити владу з якоюсь іншою партією. Тепер уявіть собі, чи вдалося б Кучмі втримати цю коаліцію після касетного скандалу?
Q. Чи існує в парламентській республіці розділення влад?
A. Так. Парламент не вирішує на своїх засіданнях поточні питання управління країною. Цим займається уряд.
Параламент, звісно, має відносно більше можливостей впливати на (але не диктувати) рішення уряду. Але, в цьому сенсі, різниця між парламентською та президентською распублікою є кількісною, я не якісною.
Q. Чи буде здатним парламент сформувати дієвий уряд? Тим більше в Україні – ви ж знаєте наших парламентрів!
A. І так, і ні – однозначної відповіді на це питання нема.
З одного боку, урядові кризи та відставки урядів є, в деяких парламентських республіках, майже рутинною справою.
В той же час, в парламентських республіках не буває конфліктів між виконавчою та законодавчою гілками влади, таких, як, наприклад, сумнозвісні бюджетні протистояння.
Специфіка парламентської республіки в тому, що стабільність уряду прямо залежить від рівня політичної фрагментації в суспільстві. І це скоріше добре, аніж погано. Адже така нестабільність в суспільсві робить відносно популярними екстремістські сили – точніше робить їх опонентів відносно непопулярними та слабкими. В такій ситуації захопленя уряду однією з цих сил може бути небезпечним. Саме так до речі, прийшов до влади Гітлер.
Щодо Верховної Ради, то її якісний склад дійсно не кращій – гірший, навіть, аніж українськи виборці того заслуговують. Адже парламентські вибори в останні роки були далекими від прозорості. Більше того, Леонід Данилович особисто доклав немало зусиль, щоб у парламент потрапили якомога більше деструктивних сил – достатньо згадати Вітреко, -- і, навпаки, не потрапили справжні патріоти. Якщо зникнуть ці фактори, ВР неодмінно стане більш професійною. Це-поперше.
А по-друге, навіть теперішній склад ВР цілком здатен сформувати коаліційний уряд, що в будь якому разі буде кращим, аніж кучмівська виконавча вертикаль.
Q. Але ж в ВР більшість належить пропрезидентським силам. Чому сформований ними уряд буде кращим?
A. Це добрий приклад для наочного пояснення переваг парламентської республіки.
Членів нинішньої проперзидентської більшості об’єднує їх вимушена лояльність до Кучми. Але разом з тим, ця більшість є конгломератом угрупувань з різними інтресами, які є конкурентами в боротьбі за владу. Підтримка Кучми є для єдиним засобом захисту своїх інтересів – і не завжди найкращим. Просто тому, що таких «захисників» в Президента багато, тож і ступінь вдячності Кучми до кожного з них є набагато меншою, аніж їм того хотілось. Більше того, Кучма може будь-кого з них принести в жертву іншим – і таке вже не раз траплялось. Але, знову ж таки, кращої альтернативи в них нема.
За відсутності посади Президента зникне цей об’єднуючий фактор, а у різних груп з пропрезидентської більшості з’явиться білше можливостей відстоювати власні інтереси – через створення коаліції з іншими. В такому випадку кожна з груп отримає важелі для контролю над іншими – і буде використовувати цей контроль, щоб жоднен з конкурентів не перетягував ковдру (чи, точніше, кришу :) виконавчої влади на себе.
Конкуренція та взаємний контроль – то і є запорука демократії. Так, навіть «олігархи» можуть контролювати один одного тоді, коли жоден з них не може захопити владу в безроздільне використання. Прикладом цього було, наприклад, славнозвісне протистояння ОРТ та НТВ в останні роки Єльцина на посаді Президента.
Q. Чи не рано запроваджувати в Україні такі зміни? Може, варто зачекати, аж доки не з’являться сильні політичні партії?
A. В цій пропозиції все поставлено з ніг на голову. Не сильні партії потрібні для ефективного функціонування парламентської республіки, а, навпаки, парламентська республіка є стимулом для структуризації суспільства та виникненні потужних політичних партій.
Адже що таке партія? – це інструмент для отрмання влади в країні. І за парламентської республіки це дійсно має сенс. Перемігши на виборах, партія отримує можливість сфромувати уряд. Таким чином, парламентська республіка заохочує політиків створювати сильні партії, яким ця задача буде під силу. С іншого боку, з владою приходить і відповідальність. Тобто виборці завжди точно знають яка саме партія (чи партії, якщо уряд коаліційний) відповідає за дії виконавчої влади.
Зовсім інша справа, коли вся виконавча влада належить президенту. Президенту партія, в принципі, не потрібна. Власне в Україні ще не було Президента, що належав би, чи спирався б на якусь партію. І йому це не потрібно – тільки владою ділитись.
Власне, говорячи конкретно про Кучму, то він є зацікавленим в тому, щоб українське суспільство залишалось неструктурованим, а партії слабкими. Тому, разом з роботою по дискредитації парламенту, як державного інституту, він наполегливо працює над тим, щоб українські партії і на далі залишались слабкими та непопулярними. В якості прикладів можна навести і розколи в Русі, і провокаторів, на кшалт тої ж Вітренко.
Q. Які країни є прикладами парламентських республік?
A. Майже всі західні країни, включаючи Японію та Ізраїль. Є лише два виключення – США та Франція.
Q. От тобі й на – але ж США є чи не зразком демократії! Виходить, що справа не лише в парламентській республіці?
A. Так. Рівень демократичних традицій в суспільстві грає визначальну роль. Він може більш ніж компенсувати вади президентських республік – саме це завжди мало місце в США.
Але коли такі традиції практично відсутні – тоді переваги парламентської республіки стають критичними. Саме тому американці, коли писали Конституцію Японії, заклали туди принципи парламентської республіки. Точно так же і Конституція післявоєнної Германії була змінена на користь чисто парламентської республіки, щоб попередити повторення ситуації, за якої став можливим прихід до влади Гітлера.
Q. Що потрібно для переходу до парламентської республіки в Україні?
A. Потрібно внести декілька змін до Конституції 300-ми голосами в ВР. Найголовніше, це
а) Вивести силовиків, Прокуратуру, податкову, МІД з підпорядкування Президенту, та підпорядкувати їх прем’єр-міністру.
б) Сам прем’єр має призначатись парламентською більшістю (бажано з числа депутатів).
Іншими очевидними кроками є позбавлення Президента права робити призначення на будь-які посади в системі виконавчої, та судової влади, та права накладати вето на закони, прийняті Верховною Радою.
Q. А ти хто такий? Тобто що на цю тему кажуть фахівці?
A. Ось уривки з рецензії, яку написав John M. Carey на книгу Giovanni Sartori «Comparative Constitutional Engineering: An Inquiry into Structures, Incentives and Outcomes»
"Scholars of comparative constitutions, including Guillermo O'Donnell, Adam Przeworski, Scott Mainwaring, and Matthew Shugart, have offered abundant evidence, both theoretical and empirical, that dominant presidents are problematic for democratic performance"
"Науковці, що займаються порівняльним дослідженням конституцій, включаючи Guillermo O'Donnell, Adam Przeworski, Scott Mainwaring, and Matthew Shugart, пропонують безліч доказів, як теоретичних, так і еміпіичних, що домінуючий Президент є проблемою для ефективного функціонування демократії."
"In marked contrast ... to the chorus of political scientists calling for pure parliamentarism, the trend among reformers is toward hybrid systems that combine an elected president endowed with some executive powers with a cabinet dependent at least in part on parliamentary confidence."
"В разючому контрасті... з хором науковців, що закликають до чистого парламентаризму, більшість реформаторів схиляються до гибрідних систем, що комбінують виборного президента, що має певні виконавчі повноваження та урядом, що частково залидить від парламентської більшості."
http://muse.jhu.edu/demo/jod/7.3br_sartori.html
Книга Сарторі є в бібліотеці Майдану.
Q. Що таке парламентська республіка?
A. Парламентська республіка – це така організація державної влади, за якої:
а) Головою виконвачої влади є прем’єр міністр (голова уряду).
б) Прем’єр міністр призначається парламентською більшістю.
При цьому, як правило, голова уряду та міністри самі повинні бути депутатами парламенту.
Посада Президента при цьому теж може існувати, але останній має суто предстваницбкі функції, та не може впливати на дії виконавчої влади.
Q. В чому переваги парламентської республіки?
A. Парламентська республіка є суттеєвою перешкодою на шляху тих політиків, які мають на меті узурпацію влади та поступове знищення демократії.
Найбільшою загрозою демократії, незалежно від типу республіки, є голова виконавчої влади. Саме ця посада надає потенційні можливості для придушення вільної преси, тиску на опозицію, фальсифікацій виборів і т.д.
Відмінність парламентської республіки від президентської полягає якраз в тому, що повноваження голови виконавчої влади (прем’єр-міністра) є відносно обмеженими, а контроль над ним з боку парламенту є дуже щільним.
Q. Яким чином здійснюється цей контроль над виконавчою владою?
A. Існування уряду залежить від підтримки парламентської більшості. Як тільки вона зникає, уряд (а отже і голова виконавчої влади) автоматично опиняється у відставці. Порівняйте це з ситуацією в Україні, де для імпічменту Президента потрібно голоси 75% від загальної кількості депутатів!
Q. А хто тоді контролює парламент?
A. Парламент є оплотом будь-якої демократії. Він є, за визначенням, колегіальним органом. Саме ця колегіальність робить його роботу прозорою та відкритою, та практично унеможливлює планування та втілення заколотів, чи, взагалі, будь яких складних планів без відому вибоців.
Q. А все-таки – що як антидемократичним силам вдасться заручитись підтримкою абсолютної більшості виборців та сформувати парламентську більшість? Чи не стане тоді наявнясть сильного президента останнім шансом зберегти демократію?
A. Демократія – це інструмент, що дозволяє втілювати волю більшості громадян, не менше, але й не більше. Якщо більшість виборців вважатиме за краще проголосувати за майбутню диктатуру, демократія слухняно виконає їх волю – навіть якщо це буде означати знищення самої демократії.
Теоретично, сильний президент може затримати наступ диктатури – але ж і його теж можуть переобрати! Він може відмінити вибори, розігнати «поганий» парламент – але чим він тоді сам буде відрізнятись від диктатора? Насправді, намагання обмежити демократію лише для того, щоб не дати це зробити народу, не мають сенсу.
В будь-якому випадку, цей сценарій є гіпотетичним, тобто його ніколи не було втілено в реальному житті. В якості прикладу часто приводять прихід до влади Гітлера, але там є одна суттєва відмінність. Гітлер ніколи не отримував абсолютної більшості на вільних виборах. Канцлером його назначив Президент Гінденбург, фактично проти волі більшості парламентарів.
Якби в Германії тоді існувала чиста парламентська республіка, Гітлер, скоріш за все, так і не отримав би владу.
З іншого боку, наявність сильного президента створює ризик для ліквідації демократії навіть проти волі більшості виборців! Цей сценарій вже не є гіпотетичним, навпаки, його, на жаль, було втілено в багатьох президентських республіках, в тому числі і в Україні.
Q. Про Україну – можна детальніше?
A. Більшість виборців ніколи не вважала Кучму найкращим кандидатом на посаду Президента. В 98-му році потрібно було проводити другий тур, бо Кучма не отримав більшості голосів в першому колі (це, навіть, не зважаючи на те, що ті вибори важко було назвати демократичними). В 94-му було більше тих виборців, що вважали Кравчука найкращим кандидатом, аніж тих, хто вважали таким Кучму.
В обох випадках Кучмі вдалось перемогти лише завдяки голосам тих, хто вважав його меншим злом – тобто тих, хто голосував не «за» нього, а «проти» його опонена.
Вада президентської республіки в тому, що вона ігнорує всі ці нюанси, та надає переможцю владу в безроздільне користування в будь якому випадку. Тоді як за парламентської республіки, Кучма (точніше його партія) не отримав би парламентської більшості, та мав би задовольнитись коаліційним урядом в кращому випадку. Тобто ділити владу з якоюсь іншою партією. Тепер уявіть собі, чи вдалося б Кучмі втримати цю коаліцію після касетного скандалу?
Q. Чи існує в парламентській республіці розділення влад?
A. Так. Парламент не вирішує на своїх засіданнях поточні питання управління країною. Цим займається уряд.
Параламент, звісно, має відносно більше можливостей впливати на (але не диктувати) рішення уряду. Але, в цьому сенсі, різниця між парламентською та президентською распублікою є кількісною, я не якісною.
Q. Чи буде здатним парламент сформувати дієвий уряд? Тим більше в Україні – ви ж знаєте наших парламентрів!
A. І так, і ні – однозначної відповіді на це питання нема.
З одного боку, урядові кризи та відставки урядів є, в деяких парламентських республіках, майже рутинною справою.
В той же час, в парламентських республіках не буває конфліктів між виконавчою та законодавчою гілками влади, таких, як, наприклад, сумнозвісні бюджетні протистояння.
Специфіка парламентської республіки в тому, що стабільність уряду прямо залежить від рівня політичної фрагментації в суспільстві. І це скоріше добре, аніж погано. Адже така нестабільність в суспільсві робить відносно популярними екстремістські сили – точніше робить їх опонентів відносно непопулярними та слабкими. В такій ситуації захопленя уряду однією з цих сил може бути небезпечним. Саме так до речі, прийшов до влади Гітлер.
Щодо Верховної Ради, то її якісний склад дійсно не кращій – гірший, навіть, аніж українськи виборці того заслуговують. Адже парламентські вибори в останні роки були далекими від прозорості. Більше того, Леонід Данилович особисто доклав немало зусиль, щоб у парламент потрапили якомога більше деструктивних сил – достатньо згадати Вітреко, -- і, навпаки, не потрапили справжні патріоти. Якщо зникнуть ці фактори, ВР неодмінно стане більш професійною. Це-поперше.
А по-друге, навіть теперішній склад ВР цілком здатен сформувати коаліційний уряд, що в будь якому разі буде кращим, аніж кучмівська виконавча вертикаль.
Q. Але ж в ВР більшість належить пропрезидентським силам. Чому сформований ними уряд буде кращим?
A. Це добрий приклад для наочного пояснення переваг парламентської республіки.
Членів нинішньої проперзидентської більшості об’єднує їх вимушена лояльність до Кучми. Але разом з тим, ця більшість є конгломератом угрупувань з різними інтресами, які є конкурентами в боротьбі за владу. Підтримка Кучми є для єдиним засобом захисту своїх інтересів – і не завжди найкращим. Просто тому, що таких «захисників» в Президента багато, тож і ступінь вдячності Кучми до кожного з них є набагато меншою, аніж їм того хотілось. Більше того, Кучма може будь-кого з них принести в жертву іншим – і таке вже не раз траплялось. Але, знову ж таки, кращої альтернативи в них нема.
За відсутності посади Президента зникне цей об’єднуючий фактор, а у різних груп з пропрезидентської більшості з’явиться білше можливостей відстоювати власні інтереси – через створення коаліції з іншими. В такому випадку кожна з груп отримає важелі для контролю над іншими – і буде використовувати цей контроль, щоб жоднен з конкурентів не перетягував ковдру (чи, точніше, кришу :) виконавчої влади на себе.
Конкуренція та взаємний контроль – то і є запорука демократії. Так, навіть «олігархи» можуть контролювати один одного тоді, коли жоден з них не може захопити владу в безроздільне використання. Прикладом цього було, наприклад, славнозвісне протистояння ОРТ та НТВ в останні роки Єльцина на посаді Президента.
Q. Чи не рано запроваджувати в Україні такі зміни? Може, варто зачекати, аж доки не з’являться сильні політичні партії?
A. В цій пропозиції все поставлено з ніг на голову. Не сильні партії потрібні для ефективного функціонування парламентської республіки, а, навпаки, парламентська республіка є стимулом для структуризації суспільства та виникненні потужних політичних партій.
Адже що таке партія? – це інструмент для отрмання влади в країні. І за парламентської республіки це дійсно має сенс. Перемігши на виборах, партія отримує можливість сфромувати уряд. Таким чином, парламентська республіка заохочує політиків створювати сильні партії, яким ця задача буде під силу. С іншого боку, з владою приходить і відповідальність. Тобто виборці завжди точно знають яка саме партія (чи партії, якщо уряд коаліційний) відповідає за дії виконавчої влади.
Зовсім інша справа, коли вся виконавча влада належить президенту. Президенту партія, в принципі, не потрібна. Власне в Україні ще не було Президента, що належав би, чи спирався б на якусь партію. І йому це не потрібно – тільки владою ділитись.
Власне, говорячи конкретно про Кучму, то він є зацікавленим в тому, щоб українське суспільство залишалось неструктурованим, а партії слабкими. Тому, разом з роботою по дискредитації парламенту, як державного інституту, він наполегливо працює над тим, щоб українські партії і на далі залишались слабкими та непопулярними. В якості прикладів можна навести і розколи в Русі, і провокаторів, на кшалт тої ж Вітренко.
Q. Які країни є прикладами парламентських республік?
A. Майже всі західні країни, включаючи Японію та Ізраїль. Є лише два виключення – США та Франція.
Q. От тобі й на – але ж США є чи не зразком демократії! Виходить, що справа не лише в парламентській республіці?
A. Так. Рівень демократичних традицій в суспільстві грає визначальну роль. Він може більш ніж компенсувати вади президентських республік – саме це завжди мало місце в США.
Але коли такі традиції практично відсутні – тоді переваги парламентської республіки стають критичними. Саме тому американці, коли писали Конституцію Японії, заклали туди принципи парламентської республіки. Точно так же і Конституція післявоєнної Германії була змінена на користь чисто парламентської республіки, щоб попередити повторення ситуації, за якої став можливим прихід до влади Гітлера.
Q. Що потрібно для переходу до парламентської республіки в Україні?
A. Потрібно внести декілька змін до Конституції 300-ми голосами в ВР. Найголовніше, це
а) Вивести силовиків, Прокуратуру, податкову, МІД з підпорядкування Президенту, та підпорядкувати їх прем’єр-міністру.
б) Сам прем’єр має призначатись парламентською більшістю (бажано з числа депутатів).
Іншими очевидними кроками є позбавлення Президента права робити призначення на будь-які посади в системі виконавчої, та судової влади, та права накладати вето на закони, прийняті Верховною Радою.
Q. А ти хто такий? Тобто що на цю тему кажуть фахівці?
A. Ось уривки з рецензії, яку написав John M. Carey на книгу Giovanni Sartori «Comparative Constitutional Engineering: An Inquiry into Structures, Incentives and Outcomes»
"Scholars of comparative constitutions, including Guillermo O'Donnell, Adam Przeworski, Scott Mainwaring, and Matthew Shugart, have offered abundant evidence, both theoretical and empirical, that dominant presidents are problematic for democratic performance"
"Науковці, що займаються порівняльним дослідженням конституцій, включаючи Guillermo O'Donnell, Adam Przeworski, Scott Mainwaring, and Matthew Shugart, пропонують безліч доказів, як теоретичних, так і еміпіичних, що домінуючий Президент є проблемою для ефективного функціонування демократії."
"In marked contrast ... to the chorus of political scientists calling for pure parliamentarism, the trend among reformers is toward hybrid systems that combine an elected president endowed with some executive powers with a cabinet dependent at least in part on parliamentary confidence."
"В разючому контрасті... з хором науковців, що закликають до чистого парламентаризму, більшість реформаторів схиляються до гибрідних систем, що комбінують виборного президента, що має певні виконавчі повноваження та урядом, що частково залидить від парламентської більшості."
http://muse.jhu.edu/demo/jod/7.3br_sartori.html
Книга Сарторі є в бібліотеці Майдану.
Відповіді
2002.04.07 | Остап!
Геніально.Дуже вчасно.В бібліотеку,в статті,на першу сторінку(-
2002.04.07 | Остап!
Це був 1-й реліз. Пропоную висвітлити ще такі теми.
Опозиція в умовах парламентської республіки.Вільна преса.
СУД.
Хто гарант Конституції.
Хто представляє Україну?
Парламентську і урядові кризи.
ПМ.
Вам чудово вдається відтворити модель Q-A.
ПМ2.
Якщо я зможу щось завершене створити, то викладу.
2002.04.07 | Остап!
А також такі. (Пропоную бажаючим надавати свої "штампи")
Я згадав ще "штампів"-Конституція хороша, але вона не працює
-Кучма хороший, але його дії саботують на місцях.
-Не можна нічого міняти, бо буде нестабільність (війна) .
-Треба терпіти, поки Ющенко не стане президентом.
-Нам потрібна моральна влада, а не юридичні важелі.
Пропоную бажаючим надавати свої "штампи"
2002.04.08 | ilia25
Так, в принципі було б слушно додати окремий розділ
Було б слушно додати окремий розділ по принципу "міф -- спростування".2002.04.08 | Пані
Додаю штамп
"Дайте мені голову, я без голови не можу!" (с) ПлющШтамп - народ не може без батька, царя, гаранта, людини-міфа, бо інакше нема на кого рівнятися, чи кого боятися, бо тоді страждає мораль.
2002.04.08 | Пані
Парочка відповідей
Остап! писав(ла):> Хто гарант Конституції.
Q. Хто є гарантом дотримання Конституції.
A. Суди всіх рівнів.
Q. Хто представляє Україну?
A. Дипломати. Тобто МЗС.
(А то зараз вони займаються чим завгодно, крім власне представницьких функцій, про це, мабуть, більше всіх тут Л.К. знає).
> Парламентську і урядові кризи.
Урядова криза. Уряд складає повноваження - парламент призначає новий уряд. Не може призначити, бо нема більшості протягом визначеного часу, - призначаються нові вибори. Нові вибори призначає Конституційний суд.
Парламентська криза. Розпадається більшість - уряд, сформований тою більшістю йде у відставку. Утворюється нова більшість - формується новий уряд. Не може призначити, бо нема більшості протягом визначеного часу, - призначаються нові вибори. Нові вибори призначає Конституційний суд.
2002.04.08 | НеДохтор
Re: майже не по темі
Пані писала:> Остап! писав(ла):
>
> > Хто гарант Конституції.
>
> Q. Хто є гарантом дотримання Конституції.
>
Перепрошую, але до цих пір не розумію слів "гарант Конституції".
Загальне поняття звичайно є, але який механізм - не бачу, не можу "проковтнути" такий термін.
Є Конституційний суд, суди, ...
Словоблуддя. Хто може гарантувати, що норми виписані в Конституції не будуть порушені. Я щось не розумію з часовими формами в нашій мові.
Гарантувати - це наперед в часі. А покарання за недотримання Конституції - це назад в часі, але при чому тут гарантія. Хіба в принципі можливо щось гарантувати в поведінці суб’єктів?
Остання інстанція, котра визначає чи є порушення і має право карати - це не гарант, а суд і палач.
Той хто докладає всіх зусиль, щоб порушень не було і намагається їх унеможливити - також не гарант, він не гарантує.
Хто гарант?
Хто є гарантом правил дорожнього руху? Що це таке? Який механізм "гарантування дотримання правил".
Для мене це звучить, але не означає. Подібно як деякі кальки з інших мов.
2002.04.08 | Гура
Гарант Конституції
Гарант Конституції - це "контролер" відповідності продукта законотворчісті Парламенту діючій Коституції.Таким контролером повинен бути тільки КС.
Президент тут не до чого.
2002.04.08 | Andrij
Re: Парочка запитань
Пані писав(ла):> Урядова криза. Уряд складає повноваження - парламент призначає новий уряд. Не може призначити, бо нема більшості протягом визначеного часу, - призначаються нові вибори. Нові вибори призначає Конституційний суд.
Таке запитання. Що якщо парламент знов не може призначити уряд? І знову? І знову? Це дуже сер'йозне питання, пані. Це так, як противники демократії приходили до влади. Згадайте спікеріаду 1998 та пана Ткаченка.
> Парламентська криза. Розпадається більшість - уряд, сформований тою більшістю йде у відставку. Утворюється нова більшість - формується новий уряд. Не може призначити, бо нема більшості протягом визначеного часу, - призначаються нові вибори. Нові вибори призначає Конституційний суд.
Знов те саме. Уявіть кризу суспільства (або подивіться на Україну сьогодні). Помірковані сили в таких умовах втрачають популярність. Набувають популярність радикали, божевільні люди, злочинці. Бо вони пропонують рішення вже зараз. Навести порядок, покарати багатих, розподілити ресурси. Подивіться на історію виборів в Веймарській республіці. Влітку 1932 року НСДАП набрали 37%. Навесні 1933 вже 44%. Плюс купа комуністів.
2002.04.08 | Гура
Рішення
Andrij писав(ла):> Пані писав(ла):
> > Урядова криза. Уряд складає повноваження - парламент призначає новий уряд. Не може призначити, бо нема більшості протягом визначеного часу, - призначаються нові вибори. Нові вибори призначає Конституційний суд.
>
> Таке запитання. Що якщо парламент знов не може призначити уряд? І знову? І знову? Це дуже сер'йозне питання, пані. Це так, як противники демократії приходили до влади. Згадайте спікеріаду 1998 та пана Ткаченка.
>
> > Парламентська криза. Розпадається більшість - уряд, сформований тою більшістю йде у відставку. Утворюється нова більшість - формується новий уряд. Не може призначити, бо нема більшості протягом визначеного часу, - призначаються нові вибори. Нові вибори призначає Конституційний суд.
>
> Знов те саме. Уявіть кризу суспільства (або подивіться на Україну сьогодні). Помірковані сили в таких умовах втрачають популярність. Набувають популярність радикали, божевільні люди, злочинці. Бо вони пропонують рішення вже зараз. Навести порядок, покарати багатих, розподілити ресурси. Подивіться на історію виборів в Веймарській республіці. Влітку 1932 року НСДАП набрали 37%. Навесні 1933 вже 44%. Плюс купа комуністів.
В таких випадках треба не просто переобирати парламент, а одночасно підвищувати прохідну квоту. Тоді до влади потрапить менше дрібних партій, представники яких, саме й заважали створити більшість у парламенті.
2002.04.08 | ilia25
Re: Парочка запитань
Andrij писав(ла):> Таке запитання. Що якщо парламент знов не може призначити уряд? І знову? І знову? Це дуже сер'йозне питання, пані. Це так, як противники демократії приходили до влади. Згадайте спікеріаду 1998 та пана Ткаченка.
Тоді продовжує працювати старий уряд. Не розумію, хто в такому випадку буде зацікавленим в приході до влади "противника демократії".
> Знов те саме. Уявіть кризу суспільства (або подивіться на Україну сьогодні). Помірковані сили в таких умовах втрачають популярність. Набувають популярність радикали, божевільні люди, злочинці. Бо вони пропонують рішення вже зараз. Навести порядок, покарати багатих, розподілити ресурси. Подивіться на історію виборів в Веймарській республіці. Влітку 1932 року НСДАП набрали 37%. Навесні 1933 вже 44%. Плюс купа комуністів.
Але при чому тут парламентська республіка? В такій гіпотетичній ситуації радикала можуть обрати і президентом. Більше того, в цьому випадку його може бути обрано навіть без підтримки більшості виборців -- за рахунок тих, що голосують "проти" його опонента.
2002.04.08 | Andrij
Re: Problema z pershoju vidpoviddiu
ilia25 писав(ла):> Andrij писав(ла):
> > Таке запитання. Що якщо парламент знов не може призначити уряд? І знову? І знову? Це дуже сер'йозне питання, пані. Це так, як противники демократії приходили до влади. Згадайте спікеріаду 1998 та пана Ткаченка.
>
> Тоді продовжує працювати старий уряд. Не розумію, хто в такому випадку буде зацікавленим в приході до влади "противника демократії".
Ranishe vy pysaly:
<<
Q. Яким чином здійснюється цей контроль над виконавчою владою?
A. Існування уряду залежить від підтримки парламентської більшості. Як тільки вона зникає, уряд (а отже і голова виконавчої влади) автоматично опиняється у відставці. Порівняйте це з ситуацією в Україні, де для імпічменту Президента потрібно голоси 75% від загальної кількості депутатів!
>>
Dali bude
2002.04.08 | Остап!
Якщо ВР не може призначити уряд кілька разів,то перевибори ВР(-
2002.04.09 | Andrij
Os' tut vy pravi, Ostape
Dyvumos' istoriju. Narod obyraje shche bil'shykh radykaliv. Pryklady: Nimechchyna, Francija, Italija, Grecija. V ostannikh triokh peremahaly komunisty, kotri obicialy "sprostyty" systemu demokratiji.Riatuvaly vid cioho vidpovidno: u Franciji -- prezydent De Gol', v Italiji -- pidtasovka vyboriv, u Greciji -- vijs'kovyj zakolot.
Jakyj shliakh vam bil'sh do smaku? Chy vy za komunizm?
2002.04.09 | ilia25
Тут нема протиріччя
Andrij писав(ла):> ilia25 писав(ла):
> > Andrij писав(ла):
> > > Таке запитання. Що якщо парламент знов не може призначити уряд? І знову? І знову? Це дуже сер'йозне питання, пані. Це так, як противники демократії приходили до влади. Згадайте спікеріаду 1998 та пана Ткаченка.
> >
> > Тоді продовжує працювати старий уряд. Не розумію, хто в такому випадку буде зацікавленим в приході до влади "противника демократії".
>
> Ranishe vy pysaly:
>
> <<
> Q. Яким чином здійснюється цей контроль над виконавчою владою?
>
> A. Існування уряду залежить від підтримки парламентської більшості. Як тільки вона зникає, уряд (а отже і голова виконавчої влади) автоматично опиняється у відставці. Порівняйте це з ситуацією в Україні, де для імпічменту Президента потрібно голоси 75% від загальної кількості депутатів!
> >>
>
> Dali bude
Тут нема протиріччя. Після відставки уряду його міністри продовжують виконувати свої повноваження, аж поки не буде сформований новий уряд.
Як я вже писав, я не бачу в цьому проблеми, бо основні ідея залишається незмінною -- простої парламентської більшості завжи достатньо, щоб змінити верхівку виконавчої гілки влади.
2002.04.09 | Andrij
Je
ilia25 писав(ла):> Тут нема протиріччя. Після відставки уряду його міністри продовжують виконувати свої повноваження, аж поки не буде сформований новий уряд.
Vidstavka uriadu sama po sobi todi ne maje zhodnoho naslidku. Dlia choho vona potribna?
2002.04.09 | ilia25
Нема
Andrij писав(ла):> ilia25 писав(ла):
> > Тут нема протиріччя. Після відставки уряду його міністри продовжують виконувати свої повноваження, аж поки не буде сформований новий уряд.
>
> Vidstavka uriadu sama po sobi todi ne maje zhodnoho naslidku. Dlia choho vona potribna?
Для того, щоб, наприклад, призначити дострокові вибори, якщо парламент в визначений термін не зможе сформувати новий уряд.
2002.04.09 | Andrij
Tobto vidstavka uriadu praktychno doriuje novym vyboram,
todi dyv. vidpovid' Ostapu: http://maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_free&key=1018302058&first=1018305321&last=10182728062002.04.09 | Andrij
dorivniuje (-)
2002.04.09 | ilia25
Ні, відставка уряду НЕ дорівнює достроковим виборам
Якщо після відставки уряду буде сформовано нову урядову коаліцію -- тоді дострокові вибори НЕ назначаються.2002.04.09 | Andrij
Otzhe vzhyto slovo "praktychno",
Bo bud'-jaka opozycija zhadatyme vyboriv poslia vidstavky uriadu jikh supernykiv, partiji vlady.2002.04.09 | ilia25
А це вже залежить від обставин
Тому ваше "практично дорівнює" на практиці може означати "дорівнює в одному випадку з 10-ти".Якщо хочете щось довести -- знайдіть статистику по тій же Італії (бо в деяких країнах відставка кабінету -- то річ майже нечувана). Знайдіть, скільки дострокових виборів припадає на кожну відставку.
2002.04.09 | Andrij
Zvisno
Todi vsia demokratija v krajini tezh zalezhyt' "vid obstavyn". Ja ne mozhu spodivatys', shcho u liudej vystachyt' mozoku ne proholosuvaty razok "dlia eksperementu" za komunistiv abo fashystiv. Bo Nimechchyna, Italija, Francija, ta Grecija ce vzhe robyly. Dejaki po dva razu (raz za fashystiv, raz za komunistivJedyne khto hidno vyjshov z sytuaciji, ce Francija. Virnishe prezydent De Gol'.
2002.04.09 | ilia25
Так, доля демократії залежить від обставин
Доля демократії залежить від обставин -- але це тривіальне (тобто не дуже корисне) твердження.Нетривіальним твердженням є те, що парламентська республіка залежить від обставин менше.
2002.04.09 | Andrij
Re: Так, доля демократії залежить від обставин
ilia25 писав(ла):> Нетривіальним твердженням є те, що парламентська республіка залежить від обставин менше.
Ale ce nepravda.
Sche raz vidsylaju vas do poperednioho dopysu na jakyj vy dosi ne vidpovily: http://maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_free&key=1018302058&first=1018310149&last=1018272850
2002.04.09 | ilia25
Я вже цього від Кучми наслухався
Залякування виборців (і Захід) червоною загрозою -- це улюблений прийом Кучми. На цю демагогію завжди дві відповіді:1) Знищувати демократію самим і зараз лише для того, щоб позбавити комуністів ілюзорного шансу це зробити в майбутньому -- то нонсенс.
2) За комуністів голосують лише 20%, і ця цифра стабільно зменшується. Їх парламентська фракція після цих виборів зменшилися вдвічі. Зараз у них нема шансів захопити владу.
А якщо станеться перехід до парламентської республіки, що забеспечить демократію, в Україні з'явиться більш-менш чесний уряд. Це швидко позначиться на рівні життя українців, та перетворить комуністів на маргіналів.
2002.04.09 | Andrij
Chym Francija hirshe za Italiju?
Vidpovidajte. Dosyt' meni vashykh kuchm. Nabrydlo.Poky ne vidpoviste, do pobachennia.
2002.04.09 | Нестор Мазепа
У Франції все розвивалося еволюційно
Бо там на момент революції була сильна абсолютистська традиція і т. і.Це все-одно, що legacy software, можна би було замінити новим та якісним, але "гріхи не пускають". Не забувайте, яка сьогодні за номером республіка у Франції.
В Америці цього всього не було, і вони перейняли французьку модель без французьких недоліків. Аналогічно пропонується і нам зробити.
2002.04.08 | Остап Сулейман Ібрагім Берта Марія ібн-Бендер бей .
одне з можливих рішень
каркас можливої конституційної норми:"парламент може лише через обрання нового прем єра
послати старого у відставку"
тобто якщо ВРУ приймає постанову "вигнати кінаха", але там нема "призначити ***енка", то така постанова нікчемна (не має юр сили).
ВРУ змушена перед замахом на прем єра довго думати і т д
а стосовно гаранта - це справді розмите питання. єдина правова аналогія - з цив правом - гарант (порчучитель) несе відповідальність в разі неспроможності боржника
тобто якщо застосувати цю аналогію - през заміняє того, хто не здатний виконувати ті функції, які йому приписані конституцією (напр так було в василькові - чучма, призначивши в.о. міського голови, порушив принцип міського самоврядування але тим самим гарантував виконання його ф-цій). ця річ дуже спірна, особливо - в україні, де през надто тісно пов язаний з виконавчою владою (можна сміливо казати - очолює її)
за кордоном так і кажуть, недавно навіть найшов одну публікацію в шанованому нім. правовому часописі - так там висновок фактично такий і є - през в україні голова виконавчої влади
у цьому випадку надання йому ф-цій гаранта - порушення всіх принципів розподілу влади...
ось на такій ми відстані від правової держави
2002.04.08 | Пані
підтримую
Остап Сулейман Ібрагім Берта Марія ібн-Бендер бей . писав(ла):> каркас можливої конституційної норми:
> "парламент може лише через обрання нового прем єра
> послати старого у відставку"
Прошу зарахувати це і як мою відповідь.
2002.04.08 | Остап Сулейман Ібрагім Берта Марія ібн-Бендер бей .
куди зарахувати? тут заліковок нема :)
та й україна їм всім до одноготемного місця
разом з її правом і лівом
енівей,
сенкс верівері
2002.04.08 | Andrij
Ne praciuje, perevireno
Остап Сулейман Ібрагім Берта Марія ібн-Бендер бей . писав(ла):> каркас можливої конституційної норми:
> "парламент може лише через обрання нового прем єра
> послати старого у відставку"
>
> тобто якщо ВРУ приймає постанову "вигнати кінаха", але там нема "призначити ***енка", то така постанова нікчемна (не має юр сили).
Tobto, jakshcho prem'jer skojuje zlochyn, vidpravyty joho u vidstavku vy ne zmozhete. "Partija vlady" (maje napryklad 44%) napevne zakhoche svoho prem'jera. Inshi partiji ne pohodiat'sia, bo vvazhatymut' partiju vlady zlochynnoju (mozhlyvo ne bez pidstav). Rezul'tat -- staryj prem'jer-zlochynec' zalyshajet'sia pry vladi.
Vasha systema pobudovana na tomu, shcho liudy chomus' shukatymut' kompromisiv. Ale ce majzhe zavzhdy navpaky. Pryklad -- cej forum.
2002.04.08 | Остап Сулейман Ібрагім Берта Марія ібн-Бендер бей .
йдеться ЛИШЕ про процедуру перобрання і її правові умови
все інше - в тому числі -випадки загибелі,
шпигунства на користь іншої країни :)),
втрати громадянства :)
та ін.
не проблема
йдеться лише про "політично обумовлений перехід влади"
(так званий ВОТУМ КОНСТРУКТИВНОЇ НЕДОВІРИ - див. будь-який коментар до конст. німеччини, хоча б Dieter Hesselberger, das Grundgesetz Art. 67)
стосовно Вашого зауваження щодо перевірки - вперше чую, що про систему взаємовідносин німеччини кажуть, ніби вона не працює :)
повеселив...
2002.04.08 | Пані
А з президентом працює?
Теж не працює. І це таки перевірено в наших умовах.Andrij писав(ла):
> Tobto, jakshcho prem'jer skojuje zlochyn, vidpravyty joho u vidstavku vy ne zmozhete. "Partija vlady" (maje napryklad 44%) napevne zakhoche svoho prem'jera. Inshi partiji ne pohodiat'sia, bo vvazhatymut' partiju vlady zlochynnoju (mozhlyvo ne bez pidstav). Rezul'tat -- staryj prem'jer-zlochynec' zalyshajet'sia pry vladi.
Замініть "партія влади" на "президент" і все залишиться так само.
Є в нас і президент, і парламент, і разом вони спромоглися вигнати "за розвал роботи" єдиного прем"єра, який її не розвалював.
> Vasha systema pobudovana na tomu, shcho liudy chomus' shukatymut' kompromisiv. Ale ce majzhe zavzhdy navpaky. Pryklad -- cej forum.
Ви абсолютно праві. Наявність президента (принаймні в рамках поточних повноважень) робить пошуки компроміса ще важчими. Невже мало прикладів в сучасної історії?
2002.04.09 | Гура
Пані, Андрію я це вже намагався пояснити
але, марно :-(Він принципово не сприймає аргументи в "порівняльному стилі".
2002.04.09 | Andrij
Re: А з президентом працює?
Пані писав(ла):> Теж не працює. І це таки перевірено в наших умовах.
V tomu vsia j problema shcho ne perevireno. Nema v nas prezydenta, je harant-khan, feodal.
1. De sudova systema?
2. De samovriaduvannia?
2002.04.09 | Пані
Re: А з президентом працює?
Andrij писав(ла):> Пані писав(ла):
> > Теж не працює. І це таки перевірено в наших умовах.
>
> V tomu vsia j problema shcho ne perevireno. Nema v nas prezydenta, je harant-khan, feodal.
>
> 1. De sudova systema?
>
> 2. De samovriaduvannia?
За такою логікою можна дійти до того, що в нас нічого нема. Тому суперечки про те що краще на фоні відсутності будь чого втрачають будь який сенс - що завгодно краще, ніж нічого.
2002.04.09 | Andrij
Re: А з президентом працює?
Пані писав(ла):> Andrij писав(ла):
> > Пані писав(ла):
> > > Теж не працює. І це таки перевірено в наших умовах.
> >
> > V tomu vsia j problema shcho ne perevireno. Nema v nas prezydenta, je harant-khan, feodal.
> >
> > 1. De sudova systema?
> >
> > 2. De samovriaduvannia?
>
> За такою логікою можна дійти до того, що в нас нічого нема.
Ni, pani, shchos' u nas je. Je parlament ta harant-khan. Parlaments'ko-feodal'nyj ustrij. Je shche KS. Misciamy je demokratija, misciamy nema.
>Тому суперечки про те що краще на фоні відсутності будь чого втрачають будь який сенс - що завгодно краще, ніж нічого.
A nashcho vam superechky vzahali? Lehshe vykynuty "zajvi detali" zamist' dumaty jak poladnaty. Vas, pani, Moldova ne liakaje? Mabut' shcho ni. Vhadav?
Vse, dostatnio zapytan' na siohodni. Ne bachu sensu superechky.
2002.04.09 | Пані
Re: А з президентом працює?
Andrij писав(ла):> Ni, pani, shchos' u nas je. Je parlament ta harant-khan. Parlaments'ko-feodal'nyj ustrij. Je shche KS. Misciamy je demokratija, misciamy nema.
Можливо. Але це ніяк не показує переваги президентсько-парламентської моделі над суто парламентською. І цього факту просто нічого не витікає.
> >Тому суперечки про те що краще на фоні відсутності будь чого втрачають будь який сенс - що завгодно краще, ніж нічого.
>
> A nashcho vam superechky vzahali? Lehshe vykynuty "zajvi detali" zamist' dumaty jak poladnaty. Vas, pani, Moldova ne liakaje? Mabut' shcho ni. Vhadav?
Вгадали. А що там повинно лякати? Максимум через півроку комуняк там взагалі не буде при владі. В Болгарії такий сценарій вже був. Щеплення надовго вистачило.
2002.04.09 | Andrij
:)
Пані писав(ла):> Можливо. Але це ніяк не показує переваги президентсько-парламентської моделі над суто парламентською. І цього факту просто нічого не витікає.
A ce vam ne perevaha? -- http://maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_free&key=1018302058&first=1018312648&last=1018272850
>
> > >Тому суперечки про те що краще на фоні відсутності будь чого втрачають будь який сенс - що завгодно краще, ніж нічого.
> >
> > A nashcho vam superechky vzahali? Lehshe vykynuty "zajvi detali" zamist' dumaty jak poladnaty. Vas, pani, Moldova ne liakaje? Mabut' shcho ni. Vhadav?
>
> Вгадали. А що там повинно лякати? Максимум через півроку комуняк там взагалі не буде при владі. В Болгарії такий сценарій вже був. Щеплення надовго вистачило.
V Bolhariji je prezydent. V Moldovi, na shchastia, je Rumunija. A u nas shcho? Khto bude riatuvaty nas? Rosija? :)
2002.04.09 | Пані
Не перевага це.
Andrij писав(ла):> A ce vam ne perevaha? -- http://maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_free&key=1018302058&first=1018312648&last=1018272850
Чужа історія не аргумент. Приведіть, будь ласка, хоч один випадок, коли хтось на підставі історії чужої країни щось гарне зробив для своєї.
> >
> > > >Тому суперечки про те що краще на фоні відсутності будь чого втрачають будь який сенс - що завгодно краще, ніж нічого.
> > >
> > > A nashcho vam superechky vzahali? Lehshe vykynuty "zajvi detali" zamist' dumaty jak poladnaty. Vas, pani, Moldova ne liakaje? Mabut' shcho ni. Vhadav?
> >
> > Вгадали. А що там повинно лякати? Максимум через півроку комуняк там взагалі не буде при владі. В Болгарії такий сценарій вже був. Щеплення надовго вистачило.
>
> V Bolhariji je prezydent. V Moldovi, na shchastia, je Rumunija. A u nas shcho? Khto bude riatuvaty nas? Rosija? :)
Нащо нас рятувати? Я не бачу жодної загрози, ані звідки у випадку впровадження парламентської республіки. Україна занадто строката, щоб в парламенті, обраному демократичним шляхом, колись запанувала одна сила.
2002.04.09 | Andrij
A shcho todi vam perevaha?
Пані писав(ла):> Andrij писав(ла):
>
> > A ce vam ne perevaha? -- http://maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_free&key=1018302058&first=1018312648&last=1018272850
>
> Чужа історія не аргумент. Приведіть, будь ласка, хоч один випадок, коли хтось на підставі історії чужої країни щось гарне зробив для своєї.
Otozh, pani. Nema shcho j vidpovisty.
>
> > >
> > > > >Тому суперечки про те що краще на фоні відсутності будь чого втрачають будь який сенс - що завгодно краще, ніж нічого.
> > > >
> > > > A nashcho vam superechky vzahali? Lehshe vykynuty "zajvi detali" zamist' dumaty jak poladnaty. Vas, pani, Moldova ne liakaje? Mabut' shcho ni. Vhadav?
> > >
> > > Вгадали. А що там повинно лякати? Максимум через півроку комуняк там взагалі не буде при владі. В Болгарії такий сценарій вже був. Щеплення надовго вистачило.
> >
> > V Bolhariji je prezydent. V Moldovi, na shchastia, je Rumunija. A u nas shcho? Khto bude riatuvaty nas? Rosija? :)
>
> Нащо нас рятувати? Я не бачу жодної загрози, ані звідки у випадку впровадження парламентської республіки. Україна занадто строката, щоб в парламенті, обраному демократичним шляхом, колись запанувала одна сила.
Nimechyna ne zanadto strokata? Italija? Grecija?
De logika, panove "parlamentaristy"?
2002.04.09 | Пані
Re: A shcho todi vam perevaha?
Та наведіть мені будь яку перевагу не з чужої історії. Можете просто викласти це теоретично, без інших країн?Andrij писав(ла):
> Nimechyna ne zanadto strokata? Italija? Grecija?
Не знаю, як у Греції, а у перших двох країнах посада президента має дуже обмежені повноваження. Я абсолютно за те, щоб починати перехід до парламентської республіки з існування посади президента у об"ємах повноважень, скажімо, Німеччини.
ПС. І облиште вже ті приклади. Бо на них вже давно відпрацювали контр-приклади, в тому числі тут же на майдані (Канада, Японія, тощо, краще не треба, а то зараз Ілля прибіжить).
2002.04.09 | ilia25
В Болгарії парламентська республіка
Andrij писав(ла):> > Вгадали. А що там повинно лякати? Максимум через півроку комуняк там взагалі не буде при владі. В Болгарії такий сценарій вже був. Щеплення надовго вистачило.
>
> V Bolhariji je prezydent.
Президент є, але без виконавчих повноважень, такий, як в Германії чи Італії. І ніхто Болгарію від приходу до влади комуністів не рятував. Навпаки, вони перемогли на чесних виборах, сформували уряд, управляли країною кілька років, доки не розвалили економіку -- і на наступних виборах їх переобрали. Демократія в дії.
2002.04.09 | Гура
Re: А з президентом працює?
Andrij писав(ла):> Пані писав(ла):
> > Теж не працює. І це таки перевірено в наших умовах.
>
> V tomu vsia j problema shcho ne perevireno. Nema v nas prezydenta, je harant-khan, feodal.
>
Це в якому сенсі? Що він матами криє парламент, чи що в його треба забрати всі повноваження?
НАФІК ТРЕБА ЦЕЙ ПОСТ ВЗАГАЛІ? ЩО ВИ В НЬОГО ВЦЕПИЛИСЬ?
> 1. De sudova systema?
>
> 2. De samovriaduvannia?
Ну не розуміє людина, що в путає причину з наслідком.
Ніхто вам "судову систему" та "самоврядування" не принесе на блюдці, тим більше за умов існування поста Президента!
Крім того, до чого ці запитання до парламентскої республіки взагалі?
Ви краще б виклали логічно, які переваги президентскої республіки перед парламентскою, крім тих, що вона дає змогу презіку узурпуват владу?
2002.04.09 | Andrij
Pojasniuju
Гура писав(ла):> НАФІК ТРЕБА ЦЕЙ ПОСТ ВЗАГАЛІ?
http://maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_free&key=1018302058&first=&last=
2002.04.09 | Гура
Не аргумент
Навіщо диктатор зараз, щоб не було (можливо) диктатора потім???2002.04.09 | Andrij
Finita
Гура писав(ла):> Навіщо диктатор зараз, щоб не було (можливо) диктатора потім???
Див. відповідь тут --
http://maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_free&key=1018311401&first=1018329557&last=1018295855
Щодо "виклали логічно, які переваги президентскої республіки перед парламентською", то наче вже виклав, та не я один. Систематизуйте.
Все, панове, фініта ля кумедія.
2002.04.09 | Гура
Саме так: "кумедія" :-)
І не треба її "ломати", посилаючи мене на той Ваш постінг, на який я щойно відповів :-(Нема аргументів, то краще мовчить.
2002.04.08 | Остап!
От маразм! У більшості що, одна кандидатура в прем"єри ?
Tobto, jakshcho prem'jer skojuje zlochyn, vidpravyty joho u vidstavku vy ne zmozhete. "Partija vlady" (maje napryklad 44%) napevne zakhoche svoho prem'jera. Inshi partiji ne pohodiat'sia, bo vvazhatymut' partiju vlady zlochynnoju (mozhlyvo ne bez pidstav). Rezul'tat -- staryj prem'jer-zlochynec' zalyshajet'sia pry vladi.От маразм! У більшості що, одна кандидатура в прем"єри ?
Якщо прем"єр трахнув когось без згоди, то він йде до буцигарні.
Більшість висуває нового прем"єра.
Якщо більшість розпадеться від того, що прем"єр когось трахнув без згоди, то утвориться нова більшість.
Поки прем"єр, що когось трахнув без згоди, сидить в СІЗО, його обов"язки виконує віцепрем"р.
ПМ.
У вас ще багато "таких" питань ?
2002.04.09 | Andrij
Re: Ta khoch tyshcha
Rezyl'tat toj samyj -- holosuvannia "proty" lehshe nizh "za". Otzhe pryjdet'sia abo terpity staroho prem'jera, abo pereobyraty VR (dyvys' vyshche pryklad pro holosuvannia u Franciji, Italiji, Greciji, na Nimechchyni): http://maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_free&key=1018302058&first=1018304271&last=10182695192002.04.07 | Остап!
Мої скромні доповнення до FAQ
Президентська і парламентська республіки.Q- Але ж у США є президент?
A- Недоліки президентських республік, типу США у тому, що там і президент (виконавча влада) і парламент (законодавча влада) обираються.
При цьому більшість парламенту може належати іншій політичній силі, ніж тій що висунула президента. Але кожна політична сила має програму, з якою перемогла на виборах, і збирається її виконувати. Об"єктивно, виконати свою програму не вдасться ні тій, ні іншій стороні.
Парламент не буде приймати закони, що потрібні президенту. А президент не буде ефективно впроваджувати закони, що прийняв парламент. Формально, ні президент не може повпливати на парламент, ні навпаки. Цього протиріччя немає в парламентській республіці, бо там уряд є виконавчим органом, що призначається парламентом і виконує програму більшості, що перемогла на виборах.
Мажоритарники.
Q - Вибори депутатів по мажоритарним округам є прямим волевиявленням народу. Депутат несе персональну відповідальність перед виборцями.
A - Тільки партії повинні брати участь у виборах, бо партії мають політичні погляди, програму, з якою вони йдуть на вибори. Після виборів кардинальна зміна політичної платформи у партії неможлива. А мажоритарний депутат може змінювати політичні погляди і депутатські фракції хоч кожен день, залежно від запропонованих благ.
При виборах за партійними списками, кожен член партії займається політичною діяльністю на своєму рівні. Депутати ВР, члени партії займаються законотворчістю. На місцевому рівні члени партії впроваджують в життя партійну програму через місцеві ради і самоуправління.
Депутатам ВР немає потреби їздити по округах для роботи з виборцями. Це роблять їх однопартійці. ВР працює 5 днів на тиждень, як і інші громадяни України.
ПМ.
Пане Ілля, якщо те, що я написав, має сенс, то додайте його. Якщо немає, не додавайте.
Якщо треба підправити, то підправте.
2002.04.09 | ilia25
Дякую. Щодо мажоритарних виборів...
Щодо мажоритарних виборів -- мені це питання не видається однозначним. Напишу детальніше, коли матиму час.2002.04.08 | Пані
ред.1
ilia25 писав(ла):> Все, що ви хотіли знати про парламентську республіку, але боялись спитати :) Буду вдячний за конструктивну критику та зауваження.
>
> Q. Що таке парламентська республіка?
>
> A. Парламентська республіка – це така організація державної влади, за якої:
> а) Головою виконвачої влади є прем’єр міністр (голова уряду).
> б) Прем’єр міністр призначається парламентською більшістю.
>
> При цьому, як правило, голова уряду та міністри самі повинні бути депутатами парламенту.
Щодо міністрів пропоную - замінити "як правило" на "на початковому етапі". За умов сталою демократії, коли існує система професійних державних менеджерів (рос. "управленцев"), міністри скоріше будуть призначатися не з депутатів.
> Q. Що потрібно для переходу до парламентської республіки в Україні?
> A. Потрібно внести декілька змін до Конституції 300-ми голосами в ВР. Найголовніше, це
> а) Вивести силовиків, Прокуратуру, податкову, МІД з підпорядкування Президенту, та підпорядкувати їх прем’єр-міністру.
> б) Сам прем’єр має призначатись парламентською більшістю (бажано з числа депутатів).
с). Позбавити Президента права видавати укази з питань економіки, змін державного устрою (напр. введення держсекретарів) і пр.
(можливо далі ще буде)
2002.04.08 | Остап Сулейман Ібрагім Берта Марія ібн-Бендер бей .
я думаю
дуже-дуже важливим є виправленняв пункті 10 ст. 106 конституції укарїни
там зараз стоїть
През...
10) призначає за поданням Прем'єр-міністра України членів
Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів
виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій
ТА ПРИПИНЯЄ їхні повноваження на цих посадах;
тобто припиняє як хоче
а треба зробити наприклад так:
10) призначає членів
Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів
виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій
ТА ПРИПИНЯЄ їхні повноваження на цих посадах ЗА ПОДАННЯМ Прем'єр-міністра України;
і тоді ЗГОДА ПРЕМ"ЄРА буде треба і на звільнення міністрів
тоді жоден міністр не наважиться "перднути" без прем єра
тоді й през не буде таким страшним
а якщо ще й призначення голів
місцевих держадміністрацій внормувати...
то в принципі можна погодитись на залишення посади президента
(з уразуванням усього, що я написав на цю тему позавчора і вчора :))
2002.04.08 | Остап!
Чи можете ви викласти ті статті Конституції без президента?
>і тоді ЗГОДА ПРЕМ"ЄРА буде треба і на звільнення міністрівтоді жоден міністр не наважиться "перднути" без прем єра
>тоді й през не буде таким страшним
>а якщо ще й призначення голів
місцевих держадміністрацій внормувати...
>то в принципі можна погодитись на залишення посади президента
(з уразуванням усього, що я написав на цю тему позавчора і вчора :))
Ну і для чого він тоді потрібен, конкретно?
Чи можете ви викласти ті статті Конституції без президента?
Спробуйте.
2002.04.08 | Остап Сулейман Ібрагім Берта Марія ібн-Бендер бей .
викласти статті - це забавка для студента ІІ-го курсу
а тут треба враховувати те, як здійснюється та чи іншафункція держави в дійсності
і стосовно запровадження посиленого порядку несення служби (МВС),
і політики зейнятості в державному сегменті ринку праці (Мінсоцзахист і всіразом)
і прогнозні показники Нацбанку і його взаємодію з урядом
і багато багато іншого
тому така писанина - пуста трата часу
на мою думку варто просто потихеньку виправляти помилки - нщрма за нормою, крок за кроком
для довідки - в нім. конституції 1949-го року - на разі 48 поправок (майже по одній в рік)
ото навіщо революції?
краще йти по кожній нормі,
по кожному правовідношенню,
що має місцев дійсності
можливо варто переписати розділ "зміни до конституції",
щоб вона не була "залізним корсетом"
ІМХО
2002.04.08 | Остап!
Цікавий досвід існування України з 24.08.91 по 1.12.91 (-)
2002.04.08 | ilia25
Re: ред.1
Пані писав(ла):> Щодо міністрів пропоную - замінити "як правило" на "на початковому етапі". За умов сталою демократії, коли існує система професійних державних менеджерів (рос. "управленцев"), міністри скоріше будуть призначатися не з депутатів.
Ну міністр і не повинен бути менеджером -- він повинен бути політиком. Про це навіть Кучма говорить :)
Якщо серйозно, то, наскільки мені відомо, в усіх парламентських республіках міністри є одночасно депутатми, і ця схема не знижує ефективність навіть за умов "сталої демократії". Адже при зміні уряду, нові міністри зовсім не повинні міняти весь апарат міністерств -- хоча можуть. Все залежить від того, наскільки радикальних змін вимагає ситуація. Як правило, старий апарат просто продовжує працювати під керівництвом нових міністрів.
> с). Позбавити Президента права видавати укази з питань економіки, змін державного устрою (напр. введення держсекретарів) і пр.
>
> (можливо далі ще буде)
Так, це є слушним. Кінцевою метою є позбавленя Президента всіх важелів впливу на дії виконавчої влади.
2002.04.08 | НеДохтор
Q: яким чином вибирається/призначається судова гілка влади (-)
2002.04.08 | ilia25
Я не певен, що це питання...
Я не певен, що це питання має сенс розглядати в цьому контексті.Напевне ніхто не стане заперечувати, що незалежно від взаємовідношень між виконавчою та законодавчою гілками, судова просто має бути максимально незалежною від них обох.
Як саме забезпечити таку незалежність -- то вже інша справа, але я не бачу тут нічого, що було б специфічним для парламентської республіки. То, звісно ІМХО -- якщо ви маєте підстави думати інакше, буду радий від вас це почути.
2002.04.08 | НеДохтор
може фахівці напишуть (як досягти незалежності суд. гілки) (-)
2002.04.08 | Остап!
Передача ВВ до МінЮсту. Ліквідація посади президента (-)
2002.04.08 | 3dom
Это как на фирме - есть хозяин (парламент), а есть управляющий?
И это разные вещи. А не так как сейчас хозяин и управляющий в одном лице - президент.Только наши люди слишком привыкли к обязательному наличию единого спасителя (царя, мессии). Вот и бог у нас один...
2002.04.08 | DevRand
дуже цікаво
коли/якщо гілка розростеться, можу скинути її в "розробки".пропоную публікувати після того, як якись час тут народ подискутує.
2002.04.08 | НеДохтор
Q:Що таке двохпалатний парламент.Чи підходить він дляУкраїни(-)
2002.04.08 | Остап Сулейман Ібрагім Берта Марія ібн-Бендер бей .
виходячи з наступних міркувань
кожне з палат буде хотіти видавати свої "акти" (рєшать вапроси)кожна з палат буде хотіти демонструвати кипучу діяльність (імітіравать дєятєльнасть)
у кожного з "членів" кожної палати завжди буде що сказати (для душі)
кожен з членів кожної палати буде хотіти права законодавчої ініціативи (якщо врахувати, що 3-тє скликання лишило тисяч десять проектів, з яких думаю тисяча прийняті в першому читанні і залишаться "для грядущіх пакалєній") то джунгля тільки зросте
якщо бюджету прийдеться проходити ще один парламент (їсти всім хлцця)
якщо той парламент ще й буде призначацця (як хоче але не може поки-що чучма)
то я не знаю як ви, а я... не повернусь на вкраїну ніколи :(
2002.04.08 | ilia25
Добре питання
В принципі, двопалатний паралмент має на меті "послабити" законодавчу гілку влади, ввівши додаткові внутрішні "баланси та противаги".За умов збереження сильного президента, введення двопалатного парламенту лише погіршить вже існуючий дисбаланс між виконавчою та законодавчою владою. В такій ситуації і так важка задача контролю Президента з боку парламенту стане ще більш складною.
В парламентській республіці все не так однозначно. Тут вже законодавча гілка має перевагу, тож введення додаткових внутрішніх "балансів та противаг" має сенс -- теоретично. Інша справа, чи зможе верхня палата балансувати нижчу, не знижуючи суттєво ефективність роботи державної влади в цілому.
Міжнародний досвід дозволяє зробити два висновки:
1) В деяких парламентських республіках існує двопалатний парламент.
2) Верхня палата не грає активної ролі в політичному житті цих країн.
Таким чином зробити остаточний висновок щодо корисності верхної палати в парламентських республіках я не можу. Якщо хтось може допомогти в цьому питанні, я буду дуже вдячний.
2002.04.08 | Пані
Відповідь
Q: Що таке двопалатний парламент. Чи підходить він для УкраїниА: Двопалатний парламент це атрибут федеративної держави. Одна палата представляє обранців по партійним спискам, друга забезпечує регіональне представництво. Допоки Україна не є федеративною державою - не підходить.
ПС. Питання напряму парламентської республіки не стосується.
2002.04.08 | НеДохтор
Re: Відповідь
Напевно навіть ті питання, що не стосуються, але вже були "запущені" в маси через ЗМІ, варто також викладати в цих FAQ, тільки з обгрунтуванням чому не стосується. Так, як це Ви і зробили.Також є ще наболіле Q про недоторканість.
2002.04.08 | НеДохтор
Q: чи може закон примушувати депутата ...
Q: чи може закон примушувати депутата брати участь у засіданнях і голосуваннях у ВР і, відповідно, нявність покарання за порушення такого закону?2002.04.08 | Пані
Цим повинна партія опікуватися
В разі виборів по партійних списках для партії нема сенсу тримати депутатів, які не ходять, не голосують, і пр. Зібрали з"їзд, вигнали з списку нафіг, взяли наступного.Ну а якщо партію те не обходить, то тут слово повинні казати виборці на наступних виборах - це у передбаченні, що виборцям цікаво, як працюють депутати. Ну а якщо нецікаво - то це нічим не лікується.
2002.04.10 | НеДохтор
Re: Бакай, як ілюстрація
Дійсно, важко пройти наступну селекцію "депутатам-туніядцям".Стаття в УП добре це ілюструє на прикладі Бакая.
Загін (не)помітив втрату бійця
Анатолій Ханік, www.ПРАВДА.com.ua, 9.04.2002, 10:51
http://www.pravda.com.ua/?2049-1-new
---------------------
...
Однак найбільшою несподіванкою мажоритарних змагань став провал Ігоря Бакая. З кожними виборами пересуваючись далі на Захід, цього разу колишній керівник "Нафтогазу" вирішив випробувати долю у рідному Рівному. Де його і підтримали на 14 тисяч виборців менше, ніж конкурента з "Нашої України" Юрія Ширка.
На відміну від спостерігачів, у парламенті втрату Бакая скоріш за все залишать непоміченою. За дворічне перебування у Верховній Раді (він дообирався влітку 2000) депутат лише одного разу залишився сам на сам з включеним мікрофоном. Трапилося це 26 квітня 2001, у день зняття Ющенка, і навіть тоді Бакай, якщо не зраджує пам'ять, просив передати слово іншому депутату.
За весь час Бакай з'являвся у парламенті лише на пам'ятні голосування: про відставку Ющенка, призначення Кінаха, голосування щодо закону про вибори… Під час одного з таких приїздів до Верховної Ради кореспонденту УП вдалося записати невелике інтерв'ю з екс-олігархом, яке так і не вийшло у світ через відсутність у тексті історично значущих слів.
Однак зараз, коли парламент відвітався з Бакаєм, почитати його цікаво. Так, своє зневажливе ставлення до пленарних засідань він пояснював так: "Я не є пташка-говорун, яка може вийти на трибуну і сказати якісь речі. Я все таки стараюся з людьми зустрічатися, спілкуватися у більш спокійній, такій невимушеній ситуації, коли ми можемо переконати і висловити все, що ми один про одного думаємо". Ще інколи пленарні засідання, за зізнанням Бакая, навіювали на нього "тоску зелену" (так і сказав!).
...
---------------------
2002.04.08 | LEN-2
Технічна пропозиція :)
Від цих "Q. питання?" вже не можна стриматись од сміху.Пропоную чисто майданівське FAQ
Q(чмо). Що таке парламентська республіка?
M(айдан). Парламентська республіка – це така організація державної влади, за якої:
2002.04.10 | И.Солодов
Re: Парламентська республіка -- FAQ
Q. А хто тоді контролює парламент?A. Парламент є оплотом будь-якої демократії. Він є, за визначенням, колегіальним органом. Саме ця колегіальність робить його роботу прозорою та відкритою, та практично унеможливлює планування та втілення заколотів, чи, взагалі, будь яких складних планів без відому вибоців.
Получается, если Президента нет - то деятельность Парламента никто не контролирует?
A. Парламентська республіка є суттеєвою перешкодою на шляху тих політиків, які мають на меті узурпацію влади та поступове знищення демократії.
С тем что Парламент практически не в состоянии стать органом осуществляющим диктат я согласен. Только я не согласен, что Парламентская форма государственного устройства дает обществу надёжную гарантию от возникновения диктатуры. Наполеон узурпировал власть именно в Парламенской республике. Большевики захватили власть в России в 1917 году в период парламентского правления.
Найбільшою загрозою демократії, незалежно від типу республіки, є голова виконавчої влади. Саме ця посада надає потенційні можливості для придушення вільної преси, тиску на опозицію, фальсифікацій виборів і т.д.
Гітлер ніколи не отримував абсолютної більшості на вільних виборах. Канцлером його назначив Президент Гінденбург, фактично проти волі більшості парламентарів.
Якби в Германії тоді існувала чиста парламентська республіка, Гітлер, , скоріш за все скоріш за все, так і не отримав би владу.
Ну если Гитлер скоріш за все, так і не отримав би владу, то теоретически это не исключает возможности, что мог бы и отримати . А во-вторых, несмотря на то, что Гитлер контролировался и Президентом и Парламентом - это не помешало ему стать диктатором.
Конкуренція та взаємний контроль - то і є запорука демократії
С этим тезисом я согласен, - это один из законов диалектики ( Развитие происходит в борьбе противоположностей ).
Только почему конкуренция должна быть ограничена межпартийной борьбой в рамках парламенской республики?
Чем плоха конкуренция между Парламентом и Президентом ( главой исполнительной власти ) ?
Q. Які країни є прикладами парламентських республік?
A. Майже всі західні країни, включаючи Японію та Ізраїль. Є лише два виключення - США та Франція.
Q. От тобі й на - але ж США є чи не зразком демократії! Виходить, що справа не лише в парламентській республіці?
Дело действительно не в Парламенской республике, а дело в балансе сил Президента и Парламента в США.
В Америке ни один из президентов не стал диктатором не потому что у них нет таких традиций и не потому, что все президенты Америки были настолько порядочны, что никогда не пошли бы на это даже имейся у них такая возможность. Ни один из президентов не стал диктатором в США потому, что даже при наличии желания стать диктатором у них практически полностью отсутствует такая возможность. У главы исполнительной власти Америки нет в подчинении МВД, чтобы контролировать акции гражданского неповиновения( Полиция в США не имеет централизованной структуры и подчиняется только местным органам власти). У главы исполнительной власти в Америке нет в подчинении налоговых органов, чтобы контролировать неугодные средства масовой информации, а также вынуждать предприятия финансировать собственную( Президента ) избирательную компанию ( Налоговая служба подчинена судебной ветви власти ). У главы исполнительной власти в Америке нет в подчинении административной вертикали власти, чтобы влиять на результаты выборов на местах ( В США отсутствует централизованная вертикаль административного управления, т.к. все местные административные органы власти являются выборными ). У главы исполнительной власти в Америке нет в подчинении прокуратуры, чтобы препятствовать проведению расследований собственных правонарушений (Система прокуратуры в Америке децентрализована, а дожность прокурора местных уровней является выборной дожностью ).
Теоретически, Президент США может представлять угрозу демократии только тем, что в его подчинении находится армия. Но если Президент решится использовать армию для узурпации власти, то ему будет противостоять:
1)Полиция
2)Прокуратура
3)Местные органы власти
4)Парламент
5)Судебная ветвь власти вместе с налоговой службой
И так будет потому, что ни в одну из этих структур президент не имеет права делать кадровых назначений, ни одна из этих структур президенту не подчиняется и следовательно добровольно власть никто не отдаст. При таком раскладе сил, любая попытка Президента узурпировать власть, - равносильна самоубийству.
Науковці, що займаються порівняльним дослідженням конституцій, включаючи Guillermo O'Donnell, Adam Przeworski, Scott Mainwaring, and Matthew Shugart, пропонують безліч доказів, як теоретичних, так і еміпіичних, що домінуючий Президент є проблемою для ефективного функціонування демократії
Я согласен, что домінуючий Президент представляет угрозу для демократии, и с этих позиций Парламентская форма правления конечно лучше. Но только если домінуючий Президент - это одна крайность, то домінуючий парламент - это другая, хотя и менее опасная крайность. А истина, видимо, где-то посредине. Что если превратить домінуючого Президента в "недомінуючого" так, чтобы Президент и Парламент оказались в одной " весовой категории " ?
Ведь проблема не в том, что Парламент при нынешней Президентско- Парламенской форме правления не имеет возможности эфективно контролировать Президента, - проблема в том, что в руках Президента сосредоточено слишком много исполнительной власти и это является самой большой угрозой демократии.
Если просто упразнить пост "неподконтрольного" Президента перейдя к Парламенской форме правления и при этом оставить в подчинении "подконтрольного" главы Правительства такое количество централизованных силовых и контролирующих структур как это есть сейчас у главы исполнительной власти, - то в один прекрасный день, же может случиться тоже что произошло в Германии, когда Канцлером был назначен Гитлер.
Таким образом, застраховать общество от диктатуры может только максимальная децентрализация органов исполнительной власти (конечно, только там где это возможно и оправдано) А оправдана, исходя из мирового опыта, децентрализация органов МВД, Прокуратуры, системы административного управления. Неоправдана децентрализация армии, налоговой службы. Но налоговую службу можно переподчинить судебной ветви власти без всякого ущерба для эффективности ее работы, тем более, что существует соблазн использовать налоговые органы для устранения политических противников.А судебная ветвь власти в политической борьбе участия не принимает, в отличии от исполнительной и законодательной.
2002.04.10 | ilia25
Re: Парламентська республіка -- FAQ
Заранее извиняюсь -- ответил только на те вопросы, которые мне были интересны, и на которые нет ответа в FAQ.И.Солодов писав(ла):
> Получается, если Президента нет - то деятельность Парламента никто не контролирует?
Получается, но я не вижу в этом проблемы. Вы ведь сами пишете:
"С тем что Парламент практически не в состоянии стать органом осуществляющим диктат я согласен."
Тогда зачем парламент контролировать?
> Только почему конкуренция должна быть ограничена межпартийной борьбой в рамках парламенской республики?
>
> Чем плоха конкуренция между Парламентом и Президентом ( главой исполнительной власти ) ?
Тем, что наилучшая стратегия вийти победителем в конкурентной борьбе -- это уничтожить саму конкуренцию. Вернее способность конкурентов продолжать борьбу. Так вот если в реализации этой стратегии преуспеет Президент -- получается диктатура в чистом виде. А если парламент -- то демократия.
> Я согласен, что домінуючий Президент представляет угрозу для демократии, и с этих позиций Парламентская форма правления конечно лучше. Но только если домінуючий Президент - это одна крайность, то домінуючий парламент - это другая, хотя и менее опасная крайность.
И чем именно эта крайность опасна?
> Таким образом, застраховать общество от диктатуры может только максимальная децентрализация органов исполнительной власти (конечно, только там где это возможно и оправдано)
Тут я согласен. Децентрализация, федерализация -- я "за" обоими руками. Только одно другому не мешает -- чем больше демократии, тем лучше.
2002.04.10 | И.Солодов
Re: Парламентська республіка -- FAQ
>И.Солодов писав(ла):<
Правильно будет >писав<
> Получается, если Президента нет - то деятельность Парламента никто не контролирует?
Получается, но я не вижу в этом проблемы. Вы ведь сами пишете:
"С тем что Парламент практически не в состоянии стать органом осуществляющим диктат я согласен."
Тогда зачем парламент контролировать?<
Зачем парламент контролировать? Но ведь наличие нашей уверенности в том, что парламент не представляет угрозы для демократии - еще не освобождает данный законодательный орган от исполнения своих прямых обязаностей. Ведь по этой логике, если мой начальник уверен, что я неспособен причинить фиме, на которой я работаю, серьезного вреда, - то контролировать мою работу нет никакого смысла. И то, что я делаю, настолько хорошо я это делаю, и делаю ли вообще - совершенно неважно?! Поэтому, парламент нужно контролировать, чтобы он оставался эфективным.
> Только почему конкуренция должна быть ограничена межпартийной борьбой в рамках парламенской республики?
Чем плоха конкуренция между Парламентом и Президентом (главой исполнительной власти) ?
Тем, что наилучшая стратегия вийти победителем в конкурентной борьбе -- это уничтожить саму конкуренцию. Вернее способность конкурентов продолжать борьбу. Так вот если в реализации этой стратегии преуспеет Президент -- получается диктатура в чистом виде. А если парламент -- то демократия.<
С Вашим ответом полностью согласен, моя ошибка в том, что я неточно сформулировал вопрос. Уточняю вопрос: Чем плоха конкуренция между Парламентом и Президентом, при условии что будет создана такая система государственного устройства при которой, и Президент и Парламент практически будут лишены самой возможности одержать единоличную победу в этой борьбе?
> Я согласен, что домінуючий Президент представляет угрозу для демократии, и с этих позиций Парламентская форма правления конечно лучше. Но только если домінуючий Президент - это одна крайность, то домінуючий парламент - это другая, хотя и менее опасная крайность.
И чем именно эта крайность опасна?<
Эта крайность “опасна” только тем, что нет конкуренции между исполнительной и законодательной ветвями власти, а следовательно не происходит развития политической системы государства. Что есть не очень хорошо.
C УВАЖЕНИЕМ И.Солодов
2002.04.10 | Нестор Мазепа
Кому потрібна конкуренція між законодавчою та виконавчою владою?
Q. Але ж за відсутності посади президента немає конкуренції між законодавчою та виконавчою владою, а тому немає розвитку політичної системи.А. Думка, ніби конкуренція у цьому випадку приносить якусь користь є необґрунтованою, і насправді хибною. Конкуренція стимулює знаходження оптимального серед розв'язків ТІЄЇ САМОЇ задачі. Коли задачі різні, то локальна оптимізація по кожній із них не дає глобальної оптимізації.
Конкуренція між функціонально різними відділами однієї організації не сприяє ефективності організації у досягненні своєї мети. За прикладами читайте Демінґа.
Законодавча і виконавча (і судова) гілки влади мусять виконувати РІЗНІ функції для досягнення спільної мети, тому конкуренція між ними не має сенсу.
2002.04.10 | ilia25
Re: Парламентська республіка -- FAQ
И.Солодов писав:> Зачем парламент контролировать? Но ведь наличие нашей уверенности в том, что парламент не представляет угрозы для демократии - еще не освобождает данный законодательный орган от исполнения своих прямых обязаностей... Поэтому, парламент нужно контролировать, чтобы он оставался эфективным.
Проблема эффективности работы парламента -- это проблема третьего порядка важности, по сравнению с проблемой сохранения демократии вообще. Это справедливо и в принципе, и, тем более, потому, что угроза демократии со стороны сильной президентской власти является вполне реальной -- в то время, как проблема эффективности парламента в парламентсих республиках виглядит -- не обижайтесь -- несколько надуманной. Ну или, по крайней мере, сильно преувеличенной.
Дай боже украинскому парламенту сравняться в эффективности с -- хотя бы -- итальянским.
> Чем плоха конкуренция между Парламентом и Президентом, при условии что будет создана такая система государственного устройства при которой, и Президент и Парламент практически будут лишены самой возможности одержать единоличную победу в этой борьбе?
Тем, что нельзя сделать так, чтобы и волки сыты, и овцы целы. Существует фундаментальное противоречие между стремлением создать для Президента возможность эффективно "конкурировать" с парламентом, и стремлением лишить его возможности одержать победу в этой борьбе.
Просто и надежно разрешить это противоречие нельзя. Да и зачем мучиться, если парламентская республика доказала свою эффективность в десятках стран, каждую из которых можно поставить Украине в пример?
> Эта крайность “опасна” только тем, что нет конкуренции между исполнительной и законодательной ветвями власти, а следовательно не происходит развития политической системы государства. Что есть не очень хорошо.
Почему не есть хорошо? Т.е. зачем развивать политическую систему? Важно другое -- чтобы эта система обеспечивала высокий уровень конкуренции между политическими партиями. А уже эта конкуренция, в свою очередь, обеспечит качественное и компетентное руководство государством (как рыночная конкуренция обеспечивает потребителя дешевыми и качественными товарами).
Если политическая система обспечивает эту конкуренцию -- а парламентская республика, несомненно, с этой задачей справляется -- то с нее нужно пылинки сдувать, а не пытаться "улучшить". На этот случай даже специальное Правило есть -- if it ain't broken, don't fix it :)
2002.04.11 | И.Солодов
Re: Парламентська республіка -- FAQ
>Проблема эффективности работы парламента -- это проблема третьего порядка важности, по сравнению с проблемой сохранения демократии вообще. Это справедливо и в принципе, и, тем более, потому, что угроза демократии со стороны сильной президентской власти является вполне реальной -- в то время, как проблема эффективности парламента в парламентсих республиках виглядит -- не обижайтесь -- несколько надуманной. Ну или, по крайней мере, сильно преувеличенной.<Я с Вами согласен, что проблема эфективной работы парламента мнение важна по сравнению с проблемой сохранения демократии. Но в случае, когда демократии в стране уже ничто не угрожает - проблема эффективности парламента становится значимой проблемой.
Я согласился с Вами, что угроза демократии со стороны "сильного" президента вполне реальна, я также согласился, что парламент неспособен быть органом осуществляющим диктат, я согласился с тем, что парламентская форма правления представляет меньшую опасность для демократии, чем президентская . Но я не соглашался, что парламентская форма правления является хорошей и достаточной гарантией от возникновения диктатуры. Ведь Вы сами писали >Найбільшою загрозою демократії, незалежно від типу республіки, є голова виконавчої влади.< Вы же не предлагаете, чтобы парламент взял на себя еще и функцию главы исполнительной власти. Значит при парламенской форме правления глава исполнительной власти, хочешь ни хочешь, а будет существать, а значит, - всегда будет существать потенциальная угроза демократии. А вот настолько велика эта угроза, по моему мнению, не так сильно зависит от формы правления (парламенской или президентско- парламенской, то есть от того хорошо или плохо контролируется глава исполнительной власти), сколько от того, - как много централизованной власти сосредоточено в руках Президента или Премьер-министра (главы исполнительной власти). Чем больше такой власти тем опаснее для демократии.
Примеры того, что парламентская форма правления, сама по себе, ещё ничего не гарантирует: Наполеон узурпировал власть именно в Парламенской республике. Большевики захватили власть в России в 1917 году в период парламентского правления. Да и в Германии, хотя и в период президентско - парламентского правления, но власть узурпировал Гитлер (Премьер-министр) а не Гинденбург (Президент), хотя, по логике, Гинденбург имел больше шансов, т.к. не зависел от парламента, а Гитлер зависел.
Ну а все современные парламенские республики, которые Вы приводите в качестве примера, отличаются от тех что были при Наполеоне и при Большевиках в 1917 году тем, что органы исполнительной власти современных государств в значительной степени децентрализованы. И главам исполнительной власти этих стран, как минимум, неподконтрольны органы МВД (полиция) и структура административно -териториального управления страной ( существует независимая система местного самоуправления ) . То есть, отсутствие угрозы демократии в современных государствах с парламенской формой правления достигается не столько лучшим контролем за главой исполнительной власти, сколько такой организацией модели исполнительной власти при которой Премьер-министр имеет возможность контролировать лишь небольшую (сравнительно небольшую,конечно) часть всех исполнительных функций государства.
А если сравнить полномочия президента США с уровнем полномочий глав исполнительной власти тех же государств с парламентской формой правления, то окажется, что полномочий у Президента США в части управления силовыми и контролирующими органами исполнительной власти зачастую даже меньше, чем у некоторых Премьер-министров. Но зато у него есть право контролировать парламент.
> Т.е. зачем развивать политическую систему? Важно другое -- чтобы эта система обеспечивала высокий уровень конкуренции между политическими партиями. А уже эта конкуренция, в свою очередь, обеспечит качественное и компетентное руководство государством <
Зачем развивать политическую систему государства? Затем, что государства, неспособные к самосовершенствованию собственной политической системы эволюционным путём, в конце концов, совершенствуют свою систему, но только уже революционным путём и зачастую ценой ненужных и многочисленных людских жертв. Даже если нам сегодня кажется, что срвременные политические системы являются последней и окончательной стадией политического развития, - то это еще не значит, что когда-то люди не придумают ничего лучше. Ведь не исключено, что много столетий назад люди считали что монархия - это верх совершенства политического устройства государства, и ничего лучше существать уже не может.
2002.04.12 | IApple
Ну й де ж остаточний результат цієї забавки?(-)
2002.04.12 | DevRand
2 питання до пана Іллі та до учасників
1. чи варто зараз переносити гілку в "розробки" (ІМХО, не варто - тут більше людей приймуть участь у обговоренні)2. чи плануєте ви дороблену(виправлену) версію до друку?
якщо ні - то я поставлю в "розробки" лише початкову версію.
2002.04.12 | ilia25
Мій план був (і є) запостити відредаговану версію на вихідних(-)
2002.04.12 | НеДохтор
Q: які є приклади та методи демократичного переходу ...
Q: які є приклади та методи демократичного переходу країни від тоталітарного режиму до парламентської республіки. Чи існує така країна?Це відлуння старої дискусії, про досягнення демократії суто демократичними та ненасильницькими методами.
В Архіві (25-04-2001)
"Курка і яйце"
http://maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_arch&key=988146247
2002.04.15 | ilia25
Парламентська республіка -- FAQ (updated)
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ
Q. Що таке парламентська республіка?
A. Парламентська республіка – це така організація державної влади, за якої:
а) Головою виконвачої влади є прем’єр міністр (голова уряду).
б) Прем’єр міністр призначається парламентською більшістю.
При цьому, як правило, голова уряду та міністри самі повинні бути депутатами парламенту.
Посада Президента при цьому теж може існувати, але останній має суто представницькі функції, та не може впливати на дії виконавчої влади.
Q. В чому переваги парламентської республіки?
A. Парламентська республіка є суттеєвою перешкодою на шляху тих політиків, які мають на меті узурпацію влади та поступове знищення демократії.
Найбільшою загрозою демократії, незалежно від типу республіки, є голова виконавчої влади. Саме ця посада надає потенційні можливості для придушення вільної преси, тиску на опозицію, фальсифікацій виборів і т.д.
Відмінність парламентської республіки від президентської полягає якраз в тому, що повноваження голови виконавчої влади (прем’єр-міністра) є відносно обмеженими, а контроль над ним з боку парламенту є дуже щільним.
Q. Яким чином здійснюється цей контроль над виконавчою владою?
A. Існування уряду залежить від підтримки парламентської більшості. Як тільки вона зникає, уряд (а отже і голова виконавчої влади) автоматично опиняється у відставці. Порівняйте це з ситуацією в Україні, де для імпічменту Президента потрібно голоси 75% від загальної кількості депутатів!
Q. А хто тоді контролює парламент?
A. Парламент є оплотом будь-якої демократії. Він є, за визначенням, колегіальним органом. Саме ця колегіальність робить його роботу прозорою та відкритою, та практично унеможливлює планування та втілення заколотів, чи, взагалі, будь яких складних планів без відому вибоців.
Q. А все-таки – що як антидемократичним силам вдасться заручитись підтримкою абсолютної більшості виборців та сформувати парламентську більшість? Чи не стане тоді наявнясть сильного президента останнім шансом зберегти демократію?
A. Демократія – це інструмент, що дозволяє втілювати волю більшості громадян, не менше, але й не більше. Якщо більшість виборців вважатиме за краще проголосувати за майбутню диктатуру, демократія слухняно виконає їх волю – навіть якщо це буде означати знищення самої демократії.
Теоретично, сильний президент може затримати наступ диктатури – але ж і його теж можуть переобрати! Він може відмінити вибори, розігнати «поганий» парламент – але чим він тоді сам буде відрізнятись від диктатора? Насправді, намагання обмежити демократію лише для того, щоб не дати це зробити народу, не мають сенсу.
В будь-якому випадку, цей сценарій є гіпотетичним, тобто його ніколи не було втілено в реальному житті. В якості прикладу часто приводять прихід до влади Гітлера, але там є одна суттєва відмінність. Гітлер ніколи не отримував абсолютної більшості на вільних виборах. Канцлером його назначив Президент Гінденбург, фактично проти волі більшості парламентарів.
Якби в Германії тоді існувала чиста парламентська республіка, Гітлер, скоріш за все, так і не отримав би владу.
З іншого боку, наявність сильного президента створює ризик для ліквідації демократії навіть проти волі більшості виборців! Цей сценарій вже не є гіпотетичним, навпаки, його, на жаль, було втілено в багатьох президентських республіках, в тому числі і в Україні.
Q. Про Україну – можна детальніше?
A. Більшість виборців ніколи не вважала Кучму найкращим кандидатом на посаду Президента. В 98-му році потрібно було проводити другий тур, бо Кучма не отримав більшості голосів в першому колі (це, навіть, не зважаючи на те, що ті вибори важко було назвати демократичними). В 94-му було більше тих виборців, що вважали Кравчука найкращим кандидатом, аніж тих, хто вважали таким Кучму.
В обох випадках Кучмі вдалось перемогти лише завдяки голосам тих, хто вважав його меншим злом – тобто тих, хто голосував не «за» нього, а «проти» його опонена.
Вада президентської республіки в тому, що вона ігнорує всі ці нюанси, та надає переможцю владу в безроздільне користування в будь якому випадку. Тоді як за парламентської республіки, Кучма (точніше його партія) не отримав би парламентської більшості, та мав би задовольнитись коаліційним урядом в кращому випадку. Тобто ділити владу з якоюсь іншою партією. Тепер уявіть собі, чи вдалося б Кучмі втримати цю коаліцію після касетного скандалу?
Q. Чи існує в парламентській республіці розділення влад?
A. Так. Парламент не вирішує на своїх засіданнях поточні питання управління країною. Цим займається уряд.
Параламент, звісно, має відносно більше можливостей впливати на (але не диктувати) рішення уряду. Але, в цьому сенсі, різниця між парламентською та президентською распублікою є кількісною, я не якісною.
Q. Чи буде здатним парламент сформувати дієвий уряд? Тим більше в Україні – ви ж знаєте наших парламентрів!
A. І так, і ні – однозначної відповіді на це питання нема.
З одного боку, урядові кризи та відставки урядів є, в деяких парламентських республіках, майже рутинною справою.
В той же час, в парламентських республіках не буває конфліктів між виконавчою та законодавчою гілками влади, таких, як, наприклад, сумнозвісні бюджетні протистояння.
Специфіка парламентської республіки в тому, що стабільність уряду прямо залежить від рівня політичної фрагментації в суспільстві. І це скоріше добре, аніж погано. Адже така нестабільність в суспільсві робить відносно популярними екстремістські сили – точніше робить їх опонентів відносно непопулярними та слабкими. В такій ситуації захопленя виконавчої влади однією з цих сил може бути небезпечним. Саме так до речі, прийшов до влади Гітлер.
Щодо Верховної Ради, то її якісний склад дійсно не кращій – гірший, навіть, аніж українськи виборці того заслуговують. Адже парламентські вибори в останні роки були далекими від прозорості. Більше того, Леонід Данилович особисто доклав немало зусиль, щоб у парламент потрапили якомога більше деструктивних сил – достатньо згадати Вітренко, -- і, навпаки, не потрапили справжні патріоти. Якщо зникнуть ці фактори, ВР неодмінно стане більш професійною. Це-поперше.
А по-друге, навіть теперішній склад ВР цілком здатен сформувати коаліційний уряд, що в будь якому разі буде кращим, аніж кучмівська виконавча вертикаль.
Q. Але ж в ВР більшість належить пропрезидентським силам. Чому сформований ними уряд буде кращим?
A. Це добрий приклад для наочного пояснення переваг парламентської республіки.
Членів нинішньої пропрезидентської більшості об’єднує їх вимушена лояльність до Кучми. Але разом з тим, ця більшість є конгломератом угрупувань з різними інтресами, які є конкурентами в боротьбі за владу. Підтримка Кучми є наразі для єдиним засобом захисту своїх інтересів – і не завжди найкращим. Просто тому, що таких «захисників» в Президента багато, тож і ступінь вдячності Кучми до кожного з них є набагато меншою, аніж їм того хотілось. Більше того, Кучма може будь-кого з них принести в жертву іншим – і таке вже не раз траплялось. Але, знову ж таки, кращої альтернативи в них нема.
За відсутності посади Президента зникне цей об’єднуючий фактор, а у різних груп з пропрезидентської більшості з’явиться білше можливостей відстоювати власні інтереси – через створення коаліції з іншими. В такому випадку кожна з груп отримає важелі для контролю над конкурентами – і буде використовувати цей контроль, щоб жоднен з них не перетягував ковдру (чи, точніше, кришу :) виконавчої влади на себе.
Конкуренція та взаємний контроль – то і є запорука демократії. Так, навіть «олігархи» можуть контролювати один одного тоді, коли жоден з них не може захопити владу в безроздільне використання. Прикладом цього було, наприклад, славнозвісне протистояння ОРТ та НТВ в останні роки Єльцина на посаді Президента.
Q. Чи не рано запроваджувати в Україні такі зміни? Може, варто зачекати, аж доки не з’являться сильні політичні партії?
A. В цій пропозиції все поставлено з ніг на голову. Не сильні партії потрібні для ефективного функціонування парламентської республіки, а, навпаки, парламентська республіка є стимулом для структуризації суспільства та виникненні потужних політичних партій.
Адже що таке партія? – це інструмент для отрмання влади в країні. І за парламентської республіки це дійсно має сенс. Перемігши на виборах, партія отримує можливість сфромувати уряд. Таким чином, парламентська республіка заохочує політиків створювати сильні партії, яким ця задача буде під силу. С іншого боку, з владою приходить і відповідальність. Тобто виборці завжди точно знають яка саме партія (чи партії, якщо уряд коаліційний) відповідає за дії виконавчої влади.
Зовсім інша справа, коли вся виконавча влада належить президенту. Президенту партія, в принципі, не потрібна. Власне в Україні ще не було Президента, що належав би, чи спирався б на якусь партію.
Більше того, говорячи конкретно про Кучму, то він є зацікавленим в тому, щоб українське суспільство залишалось неструктурованим, а партії слабкими. Тому, разом з роботою по дискредитації парламенту, як державного інституту, він наполегливо працює над тим, щоб українські партії і на далі залишались слабкими та непопулярними. В якості прикладів можна навести і розколи в Русі, і провокаторів, на кшалт тої ж Вітренко.
Q. Які країни є прикладами парламентських республік?
A. Майже всі західні країни, включаючи Японію та Ізраїль. Є лише два виключення – США та Франція.
Q. От тобі й на – але ж США є чи не зразком демократії! Виходить, що справа не лише в парламентській республіці?
A. Так. Рівень демократичних традицій в суспільстві грає визначальну роль. Він може більш ніж компенсувати вади президентських республік – саме це завжди мало місце в США.
Але коли такі традиції практично відсутні -- як це має місце в Україні – тоді переваги парламентської республіки стають критичними для захисту демократії. Саме тому американці, коли писали Конституцію Японії, заклали туди принципи парламентської республіки. Точно так же і Конституція післявоєнної Германії була змінена на користь чистого парламентаризму, щоб попередити повторення ситуації, за якої став можливим прихід до влади Гітлера.
Q. Що потрібно для переходу до парламентської республіки в Україні?
A. Потрібно внести декілька змін до Конституції двома третинами голосів ВР. Найголовніше, це
а) Вивести силовиків, Прокуратуру, податкову, МІД з підпорядкування Президента, та підпорядкувати їх прем’єр-міністру.
б) Сам прем’єр має призначатись парламентською більшістю (бажано з числа депутатів).
Іншими очевидними кроками є позбавлення Президента права робити призначення на будь-які посади в системі виконавчої, та судової влади, та права накладати вето на закони, прийняті Верховною Радою.
Q. А ти хто такий? Тобто що на цю тему кажуть фахівці?
A. Ось уривки з рецензії, яку написав John M. Carey на книгу Giovanni Sartori «Comparative Constitutional Engineering: An Inquiry into Structures, Incentives and Outcomes»
"Scholars of comparative constitutions, including Guillermo O'Donnell, Adam Przeworski, Scott Mainwaring, and Matthew Shugart, have offered abundant evidence, both theoretical and empirical, that dominant presidents are problematic for democratic performance"
"Науковці, що займаються порівняльним дослідженням конституцій, включаючи Guillermo O'Donnell, Adam Przeworski, Scott Mainwaring, and Matthew Shugart, пропонують безліч доказів, як теоретичних, так і еміпіичних, що домінуючий Президент є проблемою для ефективного функціонування демократії."
"In marked contrast ... to the chorus of political scientists calling for pure parliamentarism, the trend among reformers is toward hybrid systems that combine an elected president endowed with some executive powers with a cabinet dependent at least in part on parliamentary confidence."
"В разючому контрасті... з хором науковців, що закликають до чистого парламентаризму, більшість реформаторів схиляються до гибрідних систем, що комбінують виборного президента, що має певні виконавчі повноваження та урядом, що частково залежить від парламентської більшості."
http://muse.jhu.edu/demo/jod/7.3br_sartori.html
Книга Сарторі є в бібліотеці Майдану.
ПОПУЛЯРНІ МІФИ
МІФ: Конституція хороша, але вона не працює
Конституція -- це не лише набір декларацій. Конституція має чітко визначити механізми, що дозволять втілити ці декларації в життя.
Вада української Конституції полягає якраз в тому, що декларуючи дотримання державою демократії, свободи та прав людини, вона тут же створює реальні можливості для можновладців зневажати всі ці прекрасні принципи.
Перехід до парламентської республіки є найкоротшим та найефективнішим шляхом позбавити українську Конституцію цих її недоліків.
МІФ: Кучма хороший, але його дії саботують на місцях
Навпаки, саме ігнорування законів Кучмою дозволяє чиновникам на місцях займатись такими ж порушеннями. Адже вони розуміють, що їх кар'єра залежить не від виконання тих обов'язків, що вони їх мають виконувати по закону, а від лояльності Президенту, та від їх готовності виконувати навіть злочинні накази.
МІФ: Не можна нічого міняти, бо буде нестабільність (війна)
Україні потрібна не стабільність влади, а стабільність демократії. Влада -- тобто керівництво державою -- має змінюватись регулярно. Лише таким чином можна забезпечити її компетентність та професійність.
МІФ: Треба терпіти, поки Ющенко не стане президентом
Державний устрій не можна будувати під конкретну особистість -- це класична помилка. Навпаки, сам державний устрій має постійно забепечувати прихід компетентих лідерів до керівництва державою внаслідок конкуренції між політичними силами.
МІФ: Нам потрібна моральна влада, а не юридичні важелі
Моральна влада дуже рідко виникає сама по собі, і ще рідше залишається моральною сама про собі -- все це є наслідком демократії. Саме тому треба робити все для її (демократії) збереження та розвитку.
РІЗНЕ
Q. Окрім парламентської республіки, чи існують інші ефективні засоби зміцнення демократії?
A. Так. Децентралізація державної (в тому числі виконавчої) влади, федералізація -- це ще один важливий напрямок реформ. Така децентралізація є очевидном засобом уникнути небажанного зосередження влади в одних руках.
Крім цього, наближення влади до виборців підвищує її ефективність, та дозволяє громадянам наочно побачити, що їх голоси, їх політичні уподобання можуть призводити -- і призводять -- до змін в житті їх громади. Саме таке усвідомлення своєї причетності до суспільних процесів, власне, і формує громадянське суспільство.
Q. Двопалатний парламент -- навіщо він потрібен?
A. В принципі, двопалатний парламент має на меті "послабити" законодавчу гілку влади, ввівши додаткові внутрішні "баланси та противаги".
За умов збереження сильного президента, введення двопалатного парламенту лише погіршить вже існуючий дисбаланс між виконавчою та законодавчою владою. В такій ситуації і так важка задача контролю Президента з боку парламенту стане ще більш складною.
В парламентській республіці все не так однозначно. Тут вже законодавча гілка має перевагу, тож введення додаткових внутрішніх "балансів та противаг" має сенс -- теоретично. Інша справа, чи зможе верхня палата балансувати нижчу, не знижуючи суттєво ефективність роботи державної влади в цілому.
Міжнародний досвід дозволяє зробити два висновки:
1) В деяких парламентських республіках існує двопалатний парламент.
2) Верхня палата не грає активної ролі в політичному житті цих країн.
Таким чином зробити остаточний висновок щодо корисності верхної палати в парламентських республіках я не можу. Якщо хтось може допомогти в цьому питанні, я буду дуже вдячний.
Q. Яка виборча система краща -- мажоритарна, чи пропорційна?
A. В умовах нинішньої України відповідь на це питання однозначна -- пропорційна, бо вона сприяє політичній структуризації суспільства, та перешкоджає фальсифікаціям голосувань.
За парламентської республіки ситуація трохи інша. По-перше, проблема структуризації суспільства вже не є актуальною. Це найбільш ясно видно по тому, що навіть за мажоритарних виборів, виборці, як правило, голосують за кандидата однієї з провідних партій -- у "незалежних" практично нема шансів (тому вони практично відсутні :)
По-друге, у мажоритарної системи також є переваги. Найважливіша з них -- виборці знають ім'я свого депутата, та можуть звертатись прямо до нього по допомогу, та, просто, щоб донести свою думку з актуальних питань. Стає можливою процедура відкликання депутата.
У мажоритарної системи є ще одна цікава особливість (важко сказати, чи це перевага, чи недолік) -- вона "підсилює" результати відмінностей в рівні підтримки партій. Тобто популярні партії (>40%) отримують непропорційно велику частину місць в парламенті, а непопулярні (<10%) можуть взагалі туди не потрапити. Така особливість мажоритарки сприяє стабільності уряду, та є стимулом для інтеграційних процессів між різними партіями. Саме так, в решті решт, виникає двопартійна система.
2002.04.15 | ilia25
Я додав цей варіант в Розробки (-)