04/11/2002 | Спостерігач

На кого чекає місце в американській в'язниці?

Петро Лютий, Вашингтон, 11.04.2002, 13:59

У четвер у Сан-Франциско, о 14:00 за місцевим часом (опівночі за київським), Микола Мельниченко виступить як свідок перед Великим Журі. Він вже прибув до Каліфорнії. За той час очікування ця подія обросла безліччю юридичних неточностей, а то й вигадок. У зв'язку з цим, очевидно, є потреба повернутися до джерел.

На ясні очі Великого Журі Мельниченко був викликаний за допомогою так званої Subpoena. Остання - ніяка не програма, як про це повідомляли деякі ЗМІ, а звичайна повістка до суду. Проігнорувати її без надто поважних причин, однак, немає ніякої можливості – на вас чекає карна відповідальність відразу за двома статтями: неповага до суду і перешкода здійсненню правосуддя.

Повістка, яку прислали Мельниченку, становить специфічний різновид, який називається duces tecum. Вона наказує людині не тільки з'явитися перед судом для надання свідчень, але і надати суду всі, які є у її розпорядженні речові докази і надати щодо них пояснення. Такими речовими доказами, на думку мінюстиції, є записи, зроблені Мельниченком у кабінеті Кучми. Саме заради них його, власне кажучи, і викликали.

Велике Журі - це своєрідна судова інстанція з присяжних засідателів, яка підтверджує звинувачувальні рішення прокуратури з карних справ. Робота Великого Журі в ореолі конфіденційності, практично не вивітлюється у пресі, і навіть адвокати туди не допускаються. Мельниченко буде відповідати на питання прокуратури у присутності тільки членів Великого Журі. Його адвокати залишаться по інший бік дверей.

Справа, яку розглядає Велике Журі, яке і викликало Мельниченка як свідка, "виросла" зі справи Лазаренка. І все ж до колишнього українського прем'єра нинішня справа не має жодного відношення. Так вийшло, що у ході розслідування справи Павла Івановича слідчі міністерства юстиції США вийшли на цілий ряд діянь, скоєних вищими посадовими особами України, які підпадають під американську юрисдикцію і мають всі ознаки карних злочинів. На відміну від Лазаренка, ці діячі поки знаходяться на свободі, але, на думку американських прокурорів, їхнє місце поруч з ним.

Проекти відповідних звинувачувальних вироків уже передані прокуратурою Великому Журі. Останнє тепер допитає як свідка Миколу Мельниченка. Після його допиту воно повинно вирішити, підтримати або не підтримати звинувачувальні висновки прокуратури. Якщо буде прийняте рішення "підтримати", то ряд вищих українських діячів перейде у категорію indicted, тобто перетвориться на обвинувачених. А потім має бути вимога про екстрадицію і суд.

Ось він, парадокс життя: вони, блаженні, чуби скубуть за сприятливий розклад сил у новому парламенті, а їм за тридев'ять земель місця біля американської параші готують. Як ми і прогнозували у попередніх статтях, долі найбільш одіозних представників режиму Кучми будуть вирішуватися аж ніяк не на електоральних просторах України, а Великим Журі Сан-Франциско. І ось момент істини настав.

Як нам стало відомо з достовірних джерел, основну увагу при допиті Мельниченка Велике Журі приділить президенту Кучмі і його найближчому оточенню, яке було замішане у кримінальних діяннях, а саме: нелегальній торгівлі зброєю й іншим злочинам з подальшим відмиванням грошей через західну банківську систему. Найбільш гостре питання - продаж Кучмою Іраку новітньої системи раннього виявлення "Кольчуга" за $100 млн. з подальшим відмиванням цієї суми і розміщенням її на приватних рахунках, підконтрольних "сім'ї". Важливу роль у цій справі, за даними, відігравав Леонід Деркач.

У кінці квітня Бі-Бі-Сі покаже всьому світу документальний фільм "Killing the Story." У ньому йдеться і про продаж "Кольчуги" Іраку. Ось що говорить, зокрема, автор фільму Том Манголд:

"Уперше виникають питання, які дійсно можуть створити серйозні проблеми Кучмі і його браткам; питання, які набагато більше хвилюють світ за межами України, ніж ескадрони українських урядових бандитів, які тероризують невинних людей.

На плівках зафіксована бесіда президента Кучми з Валерієм Малєвим, генеральним директором "Укрспецекспорту", офіційного українського експортера озброєння, про нелегальну операцію на $100 мільйонів щодо продажу в Ірак чотирьох станцій високотехнологічної системи боротьби з літаками "стелс". Резолюція Ради Безпеки ООН № 661 від 1990 року забороняє постачання будь-яких видів озброєнь в Ірак. Радар, відомий під назвою "Кольчуга", є українським пасивним детектором, створеним за технологією на грані фантастики, який може виявляти літаки "стелс" за випромінюванням їх власних радарів; при цьому він сам залишається "пасивним", тобто непомітним. В останню хвилину "Кольчуга" передає команду на пускову установку про знищення цілі. Це мобільна секретна система, яка вважається Міністерством оборони у Лондоні найдосконалішою системою подібного роду, ідеальною для збивання літаків союзників, що патрулюють небо Іраку у зонах, вільних від польотів.

На плівці чутно, як Кучма обговорює операцію з Малєвим аж до найдрібніших деталей, про те, наприклад, як "кинути" йорданського посередника. Вони обговорюють, як розібрати систему і перевезти її в ящиках, перемаркованих під запчастини для українських вантажівок "Краз", які експортувалися в Ірак. Він також обговорює, як відправити туди українських експертів з фальшивими паспортами для монтажу системи на місці.

Єдиний прямий свідок цієї бесіди, Валерій Малєв, був убитий нещодавно в Україні в автомобільній катастрофі. Збіг? Олександр Жир, який був полковником КДБ, а зараз є головою парламентської комісії з розслідування вбивства Гонгадзе, говорить: "Я думаю, те, що трапилося з Малєвим, було сплановано. Я не думаю, що його смерть була випадковою".

Експертиза відповідного епізоду плівок благополучно завершена. Їх автентичність у правоохоронних органів США сумнівів не викликає. Більш того, як стало відомо з надійних джерел, "компетентні" урядові структури США підтверджують, що постачання "Кольчуги" в Ірак, про яке розпорядився Кучма, дійсно відбулося. Коло замкнулося. Достовірність інформації, що міститься на плівках Мельниченка, підтверджується незалежними даними американських урядових відомств. У цих умовах дитяче белькотіння гаранта і підконтрольних ЗМІ, типу "не віноватая я", виглядає пустим потрясанням повітря. Хоча, а що їм ще залишається? Як відомо, надія на порятунок вмирає останньою.

Тим часом, у найближчі день-два, у США будуть опубліковані дані про те, що цілком компетентні урядові структури США підтверджують постачання "Кольчуги" в Ірак. Новим для уряду США у цій справі стало тільки те, що продала її не горезвісна Мафія, не організоване злочинне угрупування і не аморальний олігарх, а президент Кучма, який ніби вибрав європейський шлях і прагне розширювати стосунки з НАТО, одночасно допомагаючи збивати натівські літаки у небі Іраку.

Як очікується, у ході виступу Мельниченка перед Великим Журі прокурори міністерства юстиції США отримають від нього записи, що документують контрабандний продаж Кучмою "Кольчуги" Іраку. Інші плівки знаходяться у розпорядженні комісії Олександра Жира і, як очікується, будуть передані правоохоронним структурам США для здійснення відповідних слідчих дій. При цьому американці підкреслюють, що мова йде про злочини режиму Кучми, а не України як держави. Тому і покарані повинні бути окремі злочинні особи, а не потерпіла від них держава. Однією з цілей слідства є повернення Україні тих коштів, які були вкрадені у неї правлячим режимом.

Складається враження, що у цих умовах режим Кучми взяв курс на досягнення двох цілей. По-перше, це поголовна криміналізація державного апарату України з тим, щоб через злочини пов'язати з собою якомога більше людей за принципом "сядєм всє". Особливо це виявилося у спробах тотальної фальсифікації минулих парламентських виборів на стадії оформлення результатів голосування.

У зв'язку з цим державним службовцям України у майбутні місяці варто триматися подалі від нинішніх "господарів життя". Останні неминуче і скоро підуть на дно, і дуже тісна співпраця з ними сьогодні може обернутися в'язницею завтра. До речі, на вашингтонських спостерігачів справила враження одержимість, з якою правлячий режим намагається не пропустити Олександра Жира у парламент нового скликання. На їх думку, це є переконливим свідченням того, що висунені проти Кучми обвинувачення підтверджуються.

По-друге, режим Кучми прагне заручитися підтримкою маргінальних політичних кіл Росії. Маргінальних тому, що реальні політики Росії, включаючи Путіна, чітко вибрали орієнтацію на Захід і ламати списи з США через якогось там Кучму їм абсолютно ні до чого. Вони тільки-но взялися за очищення Росії від власних корупціонерів. Навіщо їм корупціонери імпортні?

Зверніть увагу, напередодні недавніх виборів до українського парламенту Путін сказав, що Росія буде співпрацювати з будь-якими силами, яких обере український народ. Це і є відповідальна заява, яка чітко відображає межі можливого російської політики. І тільки маргіналів Росії жодні межі не хвилюють. Вони готові кричати голосно на підтримку Кучми, бо ніякої відповідальності за свій крик не несуть. Для російських маргіналів кращий Кучма - це Кучма, якому вночі у холодному поту сниться американська в'язниця, бо саме у такому стані він готовий здати Україну "старшому брату" за гарантії особистої безпеки. Проблема в тому, що найгаласливіші прихильники Кучми з Москви у самій Росії нічого не являють собою за межами московської кільцевої дороги. Це віртуальні політики, і шукати у них порятунку може людина, яка абсолютно зневірилася. Таким він, ймовірно, і є.