Відгримів "рік соціал-демократії" (Гарний гумор від "УП")
04/11/2002 | Максим’як
Відгримів "рік соціал-демократії"
Данило Побут, www.ПРАВДА.com.ua, 11.04.2002, 12:37
Ви помітили, що зник Медведчук? Немає, як і не бувало. Навіть в "Подробицях". Ніде нема. Не вийшов до камер, не поздоровив населення з правильним соціал-демократичним вибором. Останній раз країна його бачила в день голосування. Минуло 10 днів – і ні слова. Так стрімко зникав тільки Кучма – для пластичної операції.
Як виявилося, з фізіологією Медведчука все гаразд. "Він обдумує результати виборів. Є що проаналізувати", - заспокоюють в есдеківській прес-службі. Звичайно, чому б не поміркувати над цифрою 6,2% і не порівняти її з ресурсами, залученими до цієї кампанії, а також методами і технологіями передвиборної боротьби. Проте, кажуть там же, думки у Медведчука зараз не про минуле, а про майбутнє – яким буде місце в новому парламенті його несподівано нечисленної фракції.
У свій час в "Української правди" була забава – подзвонити в прес-клуб СДПУ(О) і спитати номер телефону, наприклад, Марата Гельмана. На тому кінці дроту ніяковіли і говорили, що не знають.
Тоді в щирості відповіді можна було засумніватися – тому що до прес-клубу СДПУ(О) на цьому номері телефону сидів сам Гельман. Тепер же з есдеківського оточення дійсно стали зникати люди, відповідальні за передвиборну кампанію СДПУ(О). Так, свіжий номер партійного органу "Наша газета +" вийшов без головного редактора Олексія Сарна, який за кілька місяців кардинально змінив це друковане видання.
Сарно переробив "Нашу газету +" із збірника наїздів на опонентів у щось на зразок вісника міжнародної соціал-демократії. Десь були зроблені вдалі (і смішні) кроки – як, наприклад, позиціонування Медведчука одним з лідерів світових есдеків поруч з главою Соцінтерну. Десь були допущені примітивні помилки – як відсутність України на карті Європи. Однак, в будь-якому випадку, читати було потішно.
Так само цікава і фігура самого Сарна, відомого крім всього дослідженням природи російських матюків. Минулого року в Москві він випустив перший том десятитомного словника російського мата, присвячений слову "х++". Готується том на честь слова "п++++".
Однак більше немає в есдеківскій газеті цього колоритного персонажа. Відкриваємо перший післявиборний номер: не позначений ні головний редактор, ні його заступники. З газети зникла вкладка "Соціал-демократ: трибуна лівих ідей". Немає традиційної розповіді про європейських есдеків – начебто соратників СДПУ(О). Немає соціал-демократичних коміксів. Зате знову з'явилися примітивні випади проти Ющенка.
Дзвінок в редакцію звів з дівчиною, яка повідомила, що Сарна "ви тут більше не знайдете", оскільки "залучався він тимчасово". Сама дівчина сказала, що вона головний бухгалтер і паралельно головний редактор газети. Напевно, пожартувала.
Немає у Києві і Марата Гельмана. Як повідомляють в його галереї, повернеться він в кінці квітня. Чи буде він і далі працювати з есдеками – невідомо. На тему своєї участі у політконсультаціях він завжди відмовлявся говорити з пресою. Хоч визнано, що саме Гельман був головним іміджмейкером Медведчука на цих виборах і творцем віртуальних явищ в передвиборній українській політиці (читай "темники").
Ще до від'їзду політтехнолог-галерист дав бліц-інтерв'ю "Українській правді", де пояснив скромний результат СДПУ(О):
"В останні два тижні, починаючи з першого показу фільму "PR", сценарій "голосування 31 березня - це твоє відношення до Кучми", який раніше розкручувався виключно силами Тимошенко і Мороза, раптом отримав потужну підтримку влади. Сценарій "Голосування за довіру до Кучми" став домінувати над сценаріями "боротьба ідеологій" і "боротьба особистостей".
Однак хоч Гельман і знав, що люди будуть голосувати проти Кучми, все одно він не прогнозував такі низькі результати у двох сил – зелених і СДПУ(О):
"Я був упевнений в кращих результатах для обох списків. І справа не в кампанії. Їх електорат просто не пустили до урн. Та обстановка (черги, бардак, непрофесіоналізм комісій), яка була створена Рябцем, зробила факт голосування в містах, де дільниці густонаселені, актом громадянської мужності. Треба було не просто прийти і проголосувати за того, кому симпатизуєш, а здійснити вчинок. Вистояти чергу. Пробитися.
У зелених електорат аполітичний, у есдеків – також не герої опору. Відкритим залишається питання - чи є це свідомим кроком або це бездарність керівництва ЦВК".
Можливо, керівництвом СДПУ(О) ці аргументи і будуть сприйняті, і Гельман залишиться "київським галеристом" до 2004 року. А тим часом, за чутками, вже винесено вирок третьому технологу СДПУ(О) – Михайлу Погребинському. Про хмари над головою директора Київського центру політичних досліджень і конфліктології написали "Грані +":
"Тусовка обкашлює дрібну, але приємну серцю новину: начебто есдеки погнали зі своєї грядки "політолога" Погребинського […] А що трапилося? А біс його знає. Одні стверджують, що він не ті яйця зніс в не ті кошики; інші кажуть, неначе яєць взагалі ніколи не було; треті наполягають, що есдеки, нарешті, роздивилися: це не голова велика, це волосся багато; четверті сперечаються: таки голова заробила у Литвина премію за падіння есдеків…"
Сам Погребинський категоричний: "Нічого подібного немає. У мене зберігаються робочі стосунки з лідерами партії". Проте, будь-яке спростування може бути прочитаним двояко – і як дійсно спростування, і як підтвердження недобрих припущень.
Погребинський не заперечує, що в кампанії есдеків були помилки – наприклад, треба було зосередити увагу на окремих регіонах, які симпатизують СДПУ(О), і менше думати про області, де вони приречені бути популярними:
"Не було акцентовано увага на жодному регіоні. Можливо, це та ідея, яка раніше не приходила в голову через те, що рейтинг партії був однорідний по всій країні. Адже така тенденція спостерігалося на початку - в середині лютого, хоч її було важко утримати протягом всієї кампанії".
Однак навіть без цих післявиборних відкриттів СДПУ(О) мала б отримати 9%, вважає Погребинський.
…А Медведчук тим часом все думає, думає, думає. "Рік 2002. Все тільки починається", - здається, так говорилося в рекламі СДПУ(О). Швидко ж все закінчилося. Тому доведеться рік соціал-демократії оголошувати ще раз.
Данило Побут, www.ПРАВДА.com.ua, 11.04.2002, 12:37
Ви помітили, що зник Медведчук? Немає, як і не бувало. Навіть в "Подробицях". Ніде нема. Не вийшов до камер, не поздоровив населення з правильним соціал-демократичним вибором. Останній раз країна його бачила в день голосування. Минуло 10 днів – і ні слова. Так стрімко зникав тільки Кучма – для пластичної операції.
Як виявилося, з фізіологією Медведчука все гаразд. "Він обдумує результати виборів. Є що проаналізувати", - заспокоюють в есдеківській прес-службі. Звичайно, чому б не поміркувати над цифрою 6,2% і не порівняти її з ресурсами, залученими до цієї кампанії, а також методами і технологіями передвиборної боротьби. Проте, кажуть там же, думки у Медведчука зараз не про минуле, а про майбутнє – яким буде місце в новому парламенті його несподівано нечисленної фракції.
У свій час в "Української правди" була забава – подзвонити в прес-клуб СДПУ(О) і спитати номер телефону, наприклад, Марата Гельмана. На тому кінці дроту ніяковіли і говорили, що не знають.
Тоді в щирості відповіді можна було засумніватися – тому що до прес-клубу СДПУ(О) на цьому номері телефону сидів сам Гельман. Тепер же з есдеківського оточення дійсно стали зникати люди, відповідальні за передвиборну кампанію СДПУ(О). Так, свіжий номер партійного органу "Наша газета +" вийшов без головного редактора Олексія Сарна, який за кілька місяців кардинально змінив це друковане видання.
Сарно переробив "Нашу газету +" із збірника наїздів на опонентів у щось на зразок вісника міжнародної соціал-демократії. Десь були зроблені вдалі (і смішні) кроки – як, наприклад, позиціонування Медведчука одним з лідерів світових есдеків поруч з главою Соцінтерну. Десь були допущені примітивні помилки – як відсутність України на карті Європи. Однак, в будь-якому випадку, читати було потішно.
Так само цікава і фігура самого Сарна, відомого крім всього дослідженням природи російських матюків. Минулого року в Москві він випустив перший том десятитомного словника російського мата, присвячений слову "х++". Готується том на честь слова "п++++".
Однак більше немає в есдеківскій газеті цього колоритного персонажа. Відкриваємо перший післявиборний номер: не позначений ні головний редактор, ні його заступники. З газети зникла вкладка "Соціал-демократ: трибуна лівих ідей". Немає традиційної розповіді про європейських есдеків – начебто соратників СДПУ(О). Немає соціал-демократичних коміксів. Зате знову з'явилися примітивні випади проти Ющенка.
Дзвінок в редакцію звів з дівчиною, яка повідомила, що Сарна "ви тут більше не знайдете", оскільки "залучався він тимчасово". Сама дівчина сказала, що вона головний бухгалтер і паралельно головний редактор газети. Напевно, пожартувала.
Немає у Києві і Марата Гельмана. Як повідомляють в його галереї, повернеться він в кінці квітня. Чи буде він і далі працювати з есдеками – невідомо. На тему своєї участі у політконсультаціях він завжди відмовлявся говорити з пресою. Хоч визнано, що саме Гельман був головним іміджмейкером Медведчука на цих виборах і творцем віртуальних явищ в передвиборній українській політиці (читай "темники").
Ще до від'їзду політтехнолог-галерист дав бліц-інтерв'ю "Українській правді", де пояснив скромний результат СДПУ(О):
"В останні два тижні, починаючи з першого показу фільму "PR", сценарій "голосування 31 березня - це твоє відношення до Кучми", який раніше розкручувався виключно силами Тимошенко і Мороза, раптом отримав потужну підтримку влади. Сценарій "Голосування за довіру до Кучми" став домінувати над сценаріями "боротьба ідеологій" і "боротьба особистостей".
Однак хоч Гельман і знав, що люди будуть голосувати проти Кучми, все одно він не прогнозував такі низькі результати у двох сил – зелених і СДПУ(О):
"Я був упевнений в кращих результатах для обох списків. І справа не в кампанії. Їх електорат просто не пустили до урн. Та обстановка (черги, бардак, непрофесіоналізм комісій), яка була створена Рябцем, зробила факт голосування в містах, де дільниці густонаселені, актом громадянської мужності. Треба було не просто прийти і проголосувати за того, кому симпатизуєш, а здійснити вчинок. Вистояти чергу. Пробитися.
У зелених електорат аполітичний, у есдеків – також не герої опору. Відкритим залишається питання - чи є це свідомим кроком або це бездарність керівництва ЦВК".
Можливо, керівництвом СДПУ(О) ці аргументи і будуть сприйняті, і Гельман залишиться "київським галеристом" до 2004 року. А тим часом, за чутками, вже винесено вирок третьому технологу СДПУ(О) – Михайлу Погребинському. Про хмари над головою директора Київського центру політичних досліджень і конфліктології написали "Грані +":
"Тусовка обкашлює дрібну, але приємну серцю новину: начебто есдеки погнали зі своєї грядки "політолога" Погребинського […] А що трапилося? А біс його знає. Одні стверджують, що він не ті яйця зніс в не ті кошики; інші кажуть, неначе яєць взагалі ніколи не було; треті наполягають, що есдеки, нарешті, роздивилися: це не голова велика, це волосся багато; четверті сперечаються: таки голова заробила у Литвина премію за падіння есдеків…"
Сам Погребинський категоричний: "Нічого подібного немає. У мене зберігаються робочі стосунки з лідерами партії". Проте, будь-яке спростування може бути прочитаним двояко – і як дійсно спростування, і як підтвердження недобрих припущень.
Погребинський не заперечує, що в кампанії есдеків були помилки – наприклад, треба було зосередити увагу на окремих регіонах, які симпатизують СДПУ(О), і менше думати про області, де вони приречені бути популярними:
"Не було акцентовано увага на жодному регіоні. Можливо, це та ідея, яка раніше не приходила в голову через те, що рейтинг партії був однорідний по всій країні. Адже така тенденція спостерігалося на початку - в середині лютого, хоч її було важко утримати протягом всієї кампанії".
Однак навіть без цих післявиборних відкриттів СДПУ(О) мала б отримати 9%, вважає Погребинський.
…А Медведчук тим часом все думає, думає, думає. "Рік 2002. Все тільки починається", - здається, так говорилося в рекламі СДПУ(О). Швидко ж все закінчилося. Тому доведеться рік соціал-демократії оголошувати ще раз.