Economist про вибори в Україні
04/12/2002 | юрко
нашвидкоруч переклад. Може песимістична стаття, але треба знати, що інші думають про сучасний стан в Україні.
"Спотикаючись по дорозі."
Результати загальних виборів є одночасно і надією і небезпекою для України - і ще більшою тривогою для її сусідів.
За мізерними стандартами колишнього сов. союзу вибори 31 березня були до певної міри заохочуючі. Владоможці з їхнім залякуванням, маніпуляцією і явним шахруванням голосів, виграли більшість місць, але не змогли осягнути переважаючої більшості. Опозиційні партії зуміли ввійти в парламент. Лише один кандидат був убитий. Голоси комуністів пішли вниз. Новий парламент може хоч трохи займеться справами, а не буде таким турбулентним, як попередній. І також, може стати важчим для президента Леоніда Кучми продовжувати його НЕкерування понад 50 мільйонами українців після того, як термін його президентства закінчиться в 2004 році.
Сказавши попереднє, треба відзначити, що зневіра переважає. Реформістсько налаштована опозиційна коаліція виграла голоси на національному списку, що складає половину парламентських місць, але пропрезидентські кандидати також були успішними, з, деколи, підозрілим успіхом в одномандатних округах, що представляють другу половину, тобто виграли більшість загального числа місць. Президентський табір використав свою владу безсоромно, щоб видерти голоси з тюрем, армії, службовців і урядово керованих підприємств. Опозиційні кандидати стикалися з погрозами, брудними трюками і не змогли отримати справедливу частку телевізійного часу.
Тепер виникає запитання, що Кучма і його друзі робитимуть з їхньою перемогою. Головний опозиційний лідер В. Ющенко, колишній прем'єр міністр, котрого досить люблять на Заході, зумів дотепер уникати безпосередньої конфронтації з президентом. Пан Кучма, можливо, знову зуміє знайти спільну мову з ним, або віднадити частину його команди, пропонуючи певні гарні урядові праці, хоча, коли Ющенко був прем'єр міністром, Кучма ревниво підважував, а тоді просто викинув його. Скрайня опозиція, ведена запальною, в минулому енергетичним магнатом, Ю. Тимошенко, продерлася до парламенту, але матиме малий вплив.
Існуючий прем'єр, нудний але ефективний А. Кінах, як виглядає, залишиться принаймі на якийсь час на свойому місці. Це допоможе втримати інституції, типу ММФ, в Україні. Але змінити спосіб, яким Україна працює, є цілком іншою справою. Бізнеси, близькі до Кучми, є під кожним оглядом понад законом. Деякі бажають стати респектабельними, інші - ні. Застояна до потворності бюрократія робить враження, що російські борзописці, в порівнянні, є жвавими і сучасними. Ніхто навіть не пробував це змінити.
Все це має значення для існуючих і майбутніх членів ЄС, котрі бачать Україну тривожним, погано керованим і ненадійним, сусідою. Зміна в російській політиці після 11 вересня лише підкреслила відсталість України. Росія є в серйозних переговорах з НАТО і користується щораз дружнішими, хоч і не чітко окресленими, зв'язками з ЄС. Україна, натомість, виглядає бзконечно непевною чи вона справді хоче рішуче піти західною дорогою, чи тримати, принаймі одну ногу, в совєцькому минулому.
Це небезпечне хитання було проілюстроване скандалом. що вибух протягом кампанії, з оскарженнями (котрі сильно заперечуються), що Кучма особисто розпорядився продати нелегально системи повітряного захисту Іракові вартістю $100 мільйонів. Це був лише один з останніх фурорів - інший, котрий тягнувся майже цілий останній рік, включав обезголовлений труп журналіста, що порпався в скандальних історіях, плівки, котрі, як виглядає, вказували, що саме Кучма наказав його прибрати.
Врешті решт, попри весь шум і шаленство, мало подібних скандалів призводили до якогось наслідку. З зіпсутою репутацією, Кучма врятувався завдяки Росії і хитрощам, що включали послуги і погрози. Вважається, що він є внутрішньо переконаний, що скандали є частиною західної спроби скинути його. Пропрезидентська преса наполягає, що "план Бжезінського", давно вже на пенсії голови Ради Національної Безпеки США, полягає на втягненні України в західну сферу впливу за допомогою встановлення Ющенка при владі.
Ющенко грає складну гру. Попри весь бруд, вилитий на нього, він залишається дотепер найбільш популярним політиком України і сприймається як найкращий шанс зміни в 2004 році. Кучма і його сірі друзі потребуватиме навіть ще більше шахрайства та головорізів, щоб забезпечити побиття Ющенка в наступних президентських виборах. Це означає, що ситуація може стати ще гіршою. В той час, як Ющенко ще вище підніматиме про-європейський реформістський прапор, Кучмівська братія можливо посунеться на більш популістську про-російську позицію.
Щоб не відбувалося нагорі, більшість українців перебуває у тихому відчаї. Дехто приймав участь у минулорічних вуличних протестах. А в цьогорічних виборах принаймі 1 мільйон голосував "проти всіх", дивна можливість вибору в більшості пост-совєцьких виборчих бюлетенях. Понад 1 мільйон подалися на заробітки закордон, ще більше покинули б країну, якби була змога. Незважаючи на минулорічний вибух економічного зросту, стандарти життя є гнітючі, дороги та будинки розвалюються, хвороби та наркоманія безупинно зростає. В той час, як сусідські словаки, поляки, мадяри і навіть румуни щораз більше бажають західної дружби і способу життя, котрий хотять скопіювати, Україна скніє в ізоляції. І пропасть між давай-вперед і стій-позаду частинами Європи розширюється все більшеі більше.
"Спотикаючись по дорозі."
Результати загальних виборів є одночасно і надією і небезпекою для України - і ще більшою тривогою для її сусідів.
За мізерними стандартами колишнього сов. союзу вибори 31 березня були до певної міри заохочуючі. Владоможці з їхнім залякуванням, маніпуляцією і явним шахруванням голосів, виграли більшість місць, але не змогли осягнути переважаючої більшості. Опозиційні партії зуміли ввійти в парламент. Лише один кандидат був убитий. Голоси комуністів пішли вниз. Новий парламент може хоч трохи займеться справами, а не буде таким турбулентним, як попередній. І також, може стати важчим для президента Леоніда Кучми продовжувати його НЕкерування понад 50 мільйонами українців після того, як термін його президентства закінчиться в 2004 році.
Сказавши попереднє, треба відзначити, що зневіра переважає. Реформістсько налаштована опозиційна коаліція виграла голоси на національному списку, що складає половину парламентських місць, але пропрезидентські кандидати також були успішними, з, деколи, підозрілим успіхом в одномандатних округах, що представляють другу половину, тобто виграли більшість загального числа місць. Президентський табір використав свою владу безсоромно, щоб видерти голоси з тюрем, армії, службовців і урядово керованих підприємств. Опозиційні кандидати стикалися з погрозами, брудними трюками і не змогли отримати справедливу частку телевізійного часу.
Тепер виникає запитання, що Кучма і його друзі робитимуть з їхньою перемогою. Головний опозиційний лідер В. Ющенко, колишній прем'єр міністр, котрого досить люблять на Заході, зумів дотепер уникати безпосередньої конфронтації з президентом. Пан Кучма, можливо, знову зуміє знайти спільну мову з ним, або віднадити частину його команди, пропонуючи певні гарні урядові праці, хоча, коли Ющенко був прем'єр міністром, Кучма ревниво підважував, а тоді просто викинув його. Скрайня опозиція, ведена запальною, в минулому енергетичним магнатом, Ю. Тимошенко, продерлася до парламенту, але матиме малий вплив.
Існуючий прем'єр, нудний але ефективний А. Кінах, як виглядає, залишиться принаймі на якийсь час на свойому місці. Це допоможе втримати інституції, типу ММФ, в Україні. Але змінити спосіб, яким Україна працює, є цілком іншою справою. Бізнеси, близькі до Кучми, є під кожним оглядом понад законом. Деякі бажають стати респектабельними, інші - ні. Застояна до потворності бюрократія робить враження, що російські борзописці, в порівнянні, є жвавими і сучасними. Ніхто навіть не пробував це змінити.
Все це має значення для існуючих і майбутніх членів ЄС, котрі бачать Україну тривожним, погано керованим і ненадійним, сусідою. Зміна в російській політиці після 11 вересня лише підкреслила відсталість України. Росія є в серйозних переговорах з НАТО і користується щораз дружнішими, хоч і не чітко окресленими, зв'язками з ЄС. Україна, натомість, виглядає бзконечно непевною чи вона справді хоче рішуче піти західною дорогою, чи тримати, принаймі одну ногу, в совєцькому минулому.
Це небезпечне хитання було проілюстроване скандалом. що вибух протягом кампанії, з оскарженнями (котрі сильно заперечуються), що Кучма особисто розпорядився продати нелегально системи повітряного захисту Іракові вартістю $100 мільйонів. Це був лише один з останніх фурорів - інший, котрий тягнувся майже цілий останній рік, включав обезголовлений труп журналіста, що порпався в скандальних історіях, плівки, котрі, як виглядає, вказували, що саме Кучма наказав його прибрати.
Врешті решт, попри весь шум і шаленство, мало подібних скандалів призводили до якогось наслідку. З зіпсутою репутацією, Кучма врятувався завдяки Росії і хитрощам, що включали послуги і погрози. Вважається, що він є внутрішньо переконаний, що скандали є частиною західної спроби скинути його. Пропрезидентська преса наполягає, що "план Бжезінського", давно вже на пенсії голови Ради Національної Безпеки США, полягає на втягненні України в західну сферу впливу за допомогою встановлення Ющенка при владі.
Ющенко грає складну гру. Попри весь бруд, вилитий на нього, він залишається дотепер найбільш популярним політиком України і сприймається як найкращий шанс зміни в 2004 році. Кучма і його сірі друзі потребуватиме навіть ще більше шахрайства та головорізів, щоб забезпечити побиття Ющенка в наступних президентських виборах. Це означає, що ситуація може стати ще гіршою. В той час, як Ющенко ще вище підніматиме про-європейський реформістський прапор, Кучмівська братія можливо посунеться на більш популістську про-російську позицію.
Щоб не відбувалося нагорі, більшість українців перебуває у тихому відчаї. Дехто приймав участь у минулорічних вуличних протестах. А в цьогорічних виборах принаймі 1 мільйон голосував "проти всіх", дивна можливість вибору в більшості пост-совєцьких виборчих бюлетенях. Понад 1 мільйон подалися на заробітки закордон, ще більше покинули б країну, якби була змога. Незважаючи на минулорічний вибух економічного зросту, стандарти життя є гнітючі, дороги та будинки розвалюються, хвороби та наркоманія безупинно зростає. В той час, як сусідські словаки, поляки, мадяри і навіть румуни щораз більше бажають західної дружби і способу життя, котрий хотять скопіювати, Україна скніє в ізоляції. І пропасть між давай-вперед і стій-позаду частинами Європи розширюється все більшеі більше.
Відповіді
2002.04.12 | Максим’як
Re: Україна скніє в ізоляції.
Напевно це основний висновок, який варто зробити з цієї статті. Все надто ясно і виразно підкреслено. Відчувається висока кваліфікація “Економіста”. Жодної замусоленої стереотипної думки.Висловлено дуже чітко сумнів стосовно співпраці Ющенка і Кучми. Власне базуючись на попередньому ставленні Кучми до Ющенка. Ющенко небажаний в колі Кучми і це дуже поганий висновок для Кучми. Тобто управляти країною Кучма повинен без Ющенка, спираючись на зовсім непопулярні сили і особи на Заході. Зрозуміло, що це більше виглядає на певну приреченість і розгубленість Кучми. Після таких рішень ніхто його вже не виведе в люди. В Квасневського схоже зовсім інтерес до Кучми впаде. Тигипко надто наполегливо включився в агітацію “Нашої України” до співпраці. А про яку співпрацю може бути мова, коли в такій ситуації неможливо втілювати своєї програми. Кінах собі працює, без жодної програми, аналогічно і його оточення. Можна тільки говорити про надприроднє везіння, коли знехтувати всіма прогнозами, розробками стратегії та тактики в економічній діяльності, коли навколо в світі відбуваєть сильний спад, то ще сподіватися, що все якось само буде успішно функціонувати і розвиватися, просто смішно.
Сьогодні Роман Безсмертний заявив про те, що прийнято всіма учасниками “Нашої України” одноголосно рішення про збереження неподільності, нині вже політичного, блоку Ющенка. Костенко себе втішає, що за два місяці всі єдуни розбіжаться, а Безсмертний вперто все відкладає на осінь. Мабуть основною підставою для розвалу “заєду” буде стан господарки і бюджетний стан. Зараз важко навіть повірити, що залишивши Кінаха на голові уряду, можна буде чогось досягти в емоційно-корисному відношенні тим мажоритарникам та списковим, які горбатилися на виборах, творили безпредєл, а з того нічого не матимуть.
Тигипко бачить себе президентом, Кінах бачить себе президентом. Основне, що Ющенка на заході бачать теж як майбутнього президента. Очевидно, що Росія підтримає або Тигипка або Кінаха, або ще когось – тільки не Ющенка. Це вже не трагедія, навіть якщо вважати їх лідерами, достойними президентської влади, то з тих відсотків, які набрали “заєдисти”, то заледве на кожного буде по 3%, тобто на Кучму, Кінаха, Тигипка та Литвина. Останнього Кучма делегує у Верховну Раду, очевидно, що Плющу він вже не дуже довірятиме. Може Кучма вважає, що таким чином він виховає чи обкатає у ВР прототип власної недоумковатості та лохатості - майбутнього президента України Литвина.