04/15/2002 | Serhiy Hrysch

Утро.ru: Як робилися українські вибори


"Українські вибори, що залишилися в політичній історії країни, чекають на своїх історіографів: одні будуть описувати їх із загальнополітичної позиції, другі - з емоційної, треті - з технологічного боку", - пише російське інтернет-видання Утро.ru. "Хотілося б поговорити про ті групи, які брали участь у реальній технологічній війні, не торкаючись якихось інших аспектів", - зазначає автор матеріалу Сергій Самойлов.



Кореспондент.net
Квітень 12, 10:48


Уже достатньо писали про московські групи, які займалися блоками і партіями, тому торкнемося саме українських груп, які працювали на ринку політтехнологій. В Україні до професіоналізму взагалі ставляться погано і тому знахідки, які лежали на поверхні в галузі соціології і психології і які підказували москвичі, стали для українців ноу-хау. Українські групи спираються на те, що самі придумали, або на західну технологічну передвиборчу схему, що не завжди спрацьовує на просторах колишнього Союзу.

В Україні однією з перших можна відзначити групу Пінчука, яка має великі можливості. До його медіагрупи входять телеканали ІСTV, СТБ, газета "Факты" і близько 60 радіостанцій, які працюють майже в "ручному" режимі. Маючи досить непогані стосунки з іншими групами, зокрема з командою, яка працювала на "1+1", і з медіагрупою соціал-демократів із СДПУ(о), Пінчук міг, принаймні, якщо не проводити свою політику в ЗМІ, то, у всякому разі, не допускати нападів на себе і своє оточення. Оцінити роботу групи Пінчука за п'ятибальною системою можна на "три з плюсом". Єдине, що можна сказати - фільм про Мороза був провальним і розрахованим на менталітет усередині групи, а не на народ. Морозу професійно неправильно побудована кінопропаганда принесла додаткові бали. За результатами виборів Пінчук, будучи пасивним функціонером правлячої верхівки блоку "За ЄдУ", пройшов до парламенту, однак проект, який він особисто контролював ("Команда Озимого Покоління"), провалився. Якби вони мали більш професійних консультантів, то група Пінчука - це стосується і СДПУ(о), і "1+1" - могла б вибрати більш правильну тактику абсолютного замовчування опозиційних сил, а не огульного шельмування, що привело до протилежного результату. В Україні напади на опозицію приводять до зростання її популярності, і, проте, знаючи про цей феномен, багато медіагруп не припиняють роздавати стусани тим, хто протиставляє себе владі.

Друга за величиною, але, безумовно, не друга за впливом - група СДПУ(о), яка повністю зосередила свій вплив на двох основних українських телеканалах - "Інтер" і "1+1", проводячи там тотальну пропаганду. Крім того, з ними працювала велика група московських піарників під керівництвом Марата Гельмана. Цим пояснюється досить велика кількість позитивних матеріалів про "есдеків" у російських ЗМІ, але наскільки це впливає на українців, сказати важко. СДПУ(о) практично лідирувала в Інтернеті, жодна партія не працювала в Мережі так серйозно, як вони. Але в зв'язку з тим, що ринок інтернет-видань в Україні досить маленький, вплив на свідомість людей подібний метод зробив невеликий. Сказати сьогодні, що принесли чи не принесли СДПУ(о) технології, які застосовувалися, дуже складно, оскільки їхні шість відсотків - безумовний провал. З іншого боку, скільки б вони одержали без цієї масової атаки? На минулих парламентських виборах СДПУ(о) одержала 4,01 відсотки, тому саме зміцнення позицій можна оцінити суперпозитивно, а з погляду оцінки впливу цієї групи - супернегативно. Таким чином - це тверда "трійка".

Один з найпопулярніших каналів в Україні, "1+1", працював на дві групи - СДПУ(о) і Демпартію. Один з лідерів Демпартії - В'ячеслав Піховшек - був одночасно й одним з лідерів "1+1". Піар-кампания Демпартії і Демсоюза на "1+1" була вкрай невдалою, оскільки здійснювалася не планово, а під впливом емоцій, які незрозуміло коли і як виникали. Отримані результати стали найбільшою поразкою цих сил. Крім того, зазначена група співчувала КОПам і "зеленим". Тобто, усі, хто використовував "1+1" у якості "каналу для розкручування" вибори програли. Медіагрупа "1+1" не є самостійною політичною силою і переслідувала на виборах свої чисто економічні інтереси. Це стосується і програми "Останній герой", запущеною в ефір "групою зелених", яка зазнала фінансового краху, і реклами Демпартії, яку "1+1", звичайно, любили, і не на зовсім меркантильній основі. Це стосується і СДПУ(о), гарні стосунки з якою вилилися в досить велику суму. Таким чином, можна сказати, що "Плюси" для замовників попрацювали на "одиницю", але для себе - на тверду "п'ятірку".

Найвідомішою на початку виборів здавалася група "яблучників". Ще до початку старту їм пророкували успіх. На жаль, доморослі "яблучні" технології не розвивалися, а застигли на тому самому місці, з якого стартували, у той час як їхні конкуренти шукали нові шляхи. Оцінка - "двійка".

Одним із найуспішніших економічних проектів можна вважати український медіахолдінг Бориса Ложкіна. Група прийняла мудре купецьке рішення: надала площі у газетах, які видаються у Росії, - "Известиях", "Комсомольской правде", "Аргументах і Фактах" - усім політичним силам, крім комуністів. Можливо, комуністи просто не платили. На одній і тій самій сторінці могли з'явитися явно зроблені на замовлення матеріали політичних супротивників, і це додавало виданням пікантності. Зважаючи на те, що група Ложкіна не представляла нічиїх інтересів, оцінка - "п'ять".

"Медіа Інтернет груп" українського магната Вадима Рабиновича працювала на виборах у кількох напрямах. Основним їхнім завданням було знищення ПЗУ (Партія "зелених" України). Це не було боротьбою в чистому розумінні. Сліди протистояння ведуть до сенсаційних успіхів "зелених" на минулих парламентських виборах. Однак на цих виборах "зелені" прозоро натякнули, що деякі медіасили, які допомагали їм у минулому і пропонували свою допомогу в обмін на місця в парламенті, сьогодні їм не потрібні. Найімовірніше, це була саме група Рабиновича, оскільки після цього по "зелених" пішов ряд медіаударів. Але вирішальну роль відіграла оприлюднена історія про єгеря і п'ятьох качок, замучених одним з лідерів "зелених". Електорат має особливу чутливість, і разтиражовані по всій країні відомості завдали просто нищівного удару іміджу партії. Треба відзначити, що самі "зелені" серйозних піар-сил не залучали, поклавшись на свій більш ніж високий передвиборчий рейтинг.

Повертаючись до медіагрупи Рабиновича, слід відзначити, що ними ж розкручувався проект "Райдуга", який був знятий з виборів, тому оцінити ККД групи зараз досить складно. Можна сказати, що це була нова виборна думка, така сама, якою були "зелені" на минулих виборах, але в зв'язку з тим, що мета не була досягнута, позитивним результатом це назвати не можна. Однак "пезеушники", які не потрапили до парламенту, принесли групі бажані бали. Оцінка - "чотири".

Блок Юлії Тимошенко (БЮТі) звертався до кількох політтехнологів, але всерйоз говорити про якісь технологічні можливості Блоку не можна: у нього не було можливості тиражувати свої супергеніальні задуми, оскільки вони були ізольовані від ЗМІ.

Невелика медіагрупа "Нового каналу" працювала в досить нейтральному режимі, але з деякою перевагою на користь Ющенка. Здається, що це через особисті симпатії керівництва каналу до лідера блоку "Наша Україна". Однак ніяких цілей - ні комерційних, ні політичних - група не ставила.

Окремою групою можна виділити найпопулярніший телеканал в Україні - "Інтер". Повністю належачи групі СДПУ(о), він не втратив, як його колеги, нічого і нічого не придбав, його не розділяли із СДПУ(о), тому його пряма агітація не приводила до морального відторгнення. Крім того, виборчі технології, розроблені для російськомовних виборців, були хоч і громіздкі, але досить надійні. Олександр Зінченко, який керує каналом, починає приміряти партійні штанці і може стати серйозним суперником лідеру СДПУ(о) на найближчому партійному з'їзді. СДПУ(о), володіючи газетами "День", "2000", "Киевские ведомости", "Наша газета+" (виходила мільйонними тиражами), телеканалами "1+1", "Інтер", показала проте жалюгідний результат на виборах до парламенту - шість відсотків.

http://www.korespondent.net/main.php?arid=20349