04/16/2002 | FL

Саме це запитання є сьогодні найактуальнішим для свіжообраних
депутатів Верховної Ради, а не те, хто «надме» найчисленнішу
фракцію. Адже сьогодні лише одне з парламентських угруповань
може похвалитися реальним кандидатом на посаду Президента...

Тактика Леоніда Кучми, який уперто відмовлявся підписувати закон про вибори
народних депутатів виключно за партійними списками, виправдала себе на всі
33,33333%. Саме такий мінімум депутатського корпусу може мобілізувати у свої
ряди блок «За єдину Україну!», який отримав за списками менше 12% народної
довіри. Ба більше, лідер «єдунів» Володимир Литвин заявив про те, що його
фракція набере 180 штиків. Однак схоже, що проблема, як навербувати в
керовану з Банкової більшість потрібну кількість нардепів, тьмяніє перед іншою
проблемою — як не допустити масового виходу народних обранців в обітовану
«Нашу Україну». Адже саме «наші» мають у свої лавах єдиного, як показали
вибори, реального претендента на виграш у президентських перегонах.

Але наразі про це широко не говориться, більше наголошується на можливості
розколу в «НУ» (цей міф антиющенківські ЗМІ почали формувати ще до виборів).
Тим часом це принаймні не меншою мірою загрожує «За ЄдУ!» (щойно після
розподілу провладні партії розбіжаться по своїх фракціях). Не схоже й на те, щоб
хор «наших» потребував диригента-диктатора. Ющенківці дружно підтримують
позицію, оприлюднену політкоординатором блоку Романом Безсмертним — не
брати участі в якійсь більшості і ймовірному розподілі портфелів. «Ми будемо
створювати не більшість (вам портфель, нам портфель), нас цікавить повнота
відповідальності», — сказав Безсмертний «Контрактам».

Чи вигідно ющенківцям домагатися посади прем’єра для свого лідера? Адже про
загрози такого кроку не говорив хіба що ледачий. «Партія влади» може бути й
зацікавлена у тому, аби «спалити» Ющенка під час його прем’єрства і задовго до
президентських виборів. «Лідер «НУ» довів, що навіть за умови жорсткої
макроекономічної і фінансової дисципліни можна реалізувати соціальні
програми, — каже політолог і нардеп Микола Томенко. — Так, будуть нищити
уряд, але треба ризикувати».

Чи дає все це право стверджувати, що в Леоніда Кучми, першорядного майстра
політичної інтриги, нарешті з’явилися серйозні опоненти? Звісно, можливі
розрахунки «наших» лежать на поверхні — вони нібито за будь-яких обставин
не програють: буде Ющенко знову успішним прем’єром — його популярність
зросте, знімуть — ще краще, не затвердять — можна подумати і про приєднання
до промоутерів імпічменту. Утім, не варто забувати, що українська економіка —
річ більш ніж непередбачувана і через це прем’єрський успіх Ющенкові далеко не
гарантовано...

Багато чого залежить і від Президента, який теж стоїть на роздоріжжі — стати
українським Лукашенком чи знайти форму компромісу із Заходом... А щоб йому
краще шукалося, минулого тижня до суду в справі Лазаренка було викликано
Миколу Мельниченка за повісткою duces tecum (латиною «принеси iз собою»),
яка зобов’язує свідка принести всі наявні матеріали щодо злочину. А там на
диску — розмова нібито Президента з нібито Малєвим (гендиректором
Укрспецекспорту, що недавно загинув) щодо поставок зброї до Іраку.

Павло ЗАВГОРОДНIЙ