1+1 лижуть все вправніше і вправніше
04/26/2002 | Спостерігач
Дещо про радикалів і радикалізм, або Як я намагався обдурити цензуру на "1 + 1" і що з того вийшло
Максим Стріха для www.ПРАВДА.com.ua, 26.04.2002, 10:43
Три дні тому мені запропонували взяти участь у телевізійній передачі з неймовірно радикальною назвою "Я так думаю". Більше того - виступити в ній у ролі одного із захисників політичного радикалізму.
Зізнаюся - таке запрошення змусило мене вагатися принаймні з двох причин. По-перше, життя навчило: чесні політичні передачі на нашому телебаченні сьогодні неможливі. Відтак навіщо марнувати час на те, що неодмінно буде скорочено на 5/6 під час підготовки запису до ефіру (а залишено саме те, що я найменше хотів би залишити)?
Але водночас виник і спортивний азарт: спробувати говорити дуже стисло і логічно, будувати думку так, щоб її просто неможливо було "порізати" при монтажі, і на такий спосіб проскочити цензурне сито.
Існувала й друга причина для вагань: сам для себе я досі зовсім не був взірцем "політичного радикала". Це поняття підсвідомо асоціювалося з мітингами, вуличними походами, зіткненнями з міліцією... Не приховаю - мені частенько траплялося бувати на мітингах протягом зими 2000-2001 років. Але головним місцем проводження мого часу все ж лишаються кабінет ученого, лабораторія і бібліотека.
Трохи заспокоїла мене "Енциклопедія політичної думки" за редакцією Девіда Міллера. Тут я прочитав: "радикалізм - схильність піддавати існуючий лад критичному розглядові, ратувати за перетворення або скасування того, чому не можна знайти принципового виправдання". "Підходить" - вирішив я і таки рушив до відомого будинку-"олівця" на Мельникова, 42.
У телестудії на перше запитання чарівної ведучої Г.Б., - а що ж вас, культуролога, привело в лави радикалів? - я відповів майже дослівно так: Я - з фаху вчений (і не так "культуролог", як фізик-теоретик). Учений же повинен піддавати критичному розглядові всю навколишню дійсність, у тому числі й ту її частину, яка називається українською владою. У цій дійсності є надто багато речей, які, з погляду моїх громадянських та моральних переконань, не знаходять принципового виправдання.
Я вже не говоритиму про такі загальники, як корупція, фальшування виборів чи убивства журналістів. Я скажу лише про те, що в нашій злиденній країні, де хронічно бракує коштів на науку, не лише державні керманичі, але й челядь цих керманичів їздить на автах, вартість кожного з яких співмірна з річним бюджетом середнього академічного інституту. А відтак, згідно з означенням авторитетного сучасного політологічного словника, я, скромний науковець, таки є радикалом.
Не можу сказати, що моїм візаві з табору, який повинен був захищати "стабільність", репліка про автомобілі сподобалася. І все ж чарівна ведуча Г.Б. не перебивала мене, не ставила менторських запитань, не кидала зверхніх реплік, як це щоразу відбувалося під час намагань сказати щось із боку моїх колег-"радикалів" Андрія Шкіля і Юрія Луценка. Тому моя душа сповнилася гордощів - здається, мені вдалося висловитися цілком інтелігентно, не вимовивши безумовно забороненого слова "кучма", - і водночас так, що всім усе буде зрозуміло.
У другій репліці я, каюся, таки не стримався від згадки "гаранта". Борони Боже, не в контексті записів майора Мельниченка. Просто я відповів на запитання дівчини "з залу": оскільки реальна влада в державі належить президентові, то й критерієм опозиційності (чи не опозиційності) є виключно ставлення до конкретної особи президента, а не до якогось абстрактного "владного режиму".
Зате третя репліка, була з мого погляду, цілком бездоганною з погляду "меж дозволеного": радикальні настрої в Україні може погамувати лише моралізація влади. У Голландії нещодавно уряд пішов у відставку, коли відкрилися прикрі подробиці дій голландських миротворців сім років тому. Більшість міністрів не могли нести жодної відповідальності за те, що не перешкодили різанині в Сребрениці. Й однак моральна відповідальність змусила їх піти. У нас же всі вищі посадовці, проти яких висунуто значно серйозніші звинувачення, досі перебувають у своїх кабінетах і нікуди йти не збираються.
Коли наступного дня передача добігала кінця і чарівна ведуча Г.Б. переможно (й трохи істерично) усміхаючись, говорила про те, що всі мали змогу висловитися, я зрозумів, наскільки блискуче вдався мій підступний план говорити логічно й лапідарно. Моїх колег-"радикалів", які цієї настанови не дотримувалися, "порізали" приблизно наполовину. Мої ж репліки було вирізано повністю (й тільки мої вуса з окулярами невідь чому правили в окремих операторських планах за тло для тонких, мудрих і просвітлених облич "стабілів" А.Толстоухова, П.Порошенка та В.Суслова).
Не читайте радянських газет - заповідав один відомий літературний персонаж. І був правий. Навіщо марно витрачати час і псувати нерви.
Радянських газет від певного часу не існує. Зате є українське телебачення, зокрема публіцистична передача "Я так думаю" у виконанні чарівної ведучої Г.Б. й блискучого (хоч і закулісного) режисера Д.Д.. До них пересторога відомого літературного персонажа застосовна повною мірою.
Не дивіться. І тим більше не ходіть туди на записи (навіть якщо вас раптом запросять).
Максим Стріха, доктор фізико-математичних наук,
письменник
Максим Стріха для www.ПРАВДА.com.ua, 26.04.2002, 10:43
Три дні тому мені запропонували взяти участь у телевізійній передачі з неймовірно радикальною назвою "Я так думаю". Більше того - виступити в ній у ролі одного із захисників політичного радикалізму.
Зізнаюся - таке запрошення змусило мене вагатися принаймні з двох причин. По-перше, життя навчило: чесні політичні передачі на нашому телебаченні сьогодні неможливі. Відтак навіщо марнувати час на те, що неодмінно буде скорочено на 5/6 під час підготовки запису до ефіру (а залишено саме те, що я найменше хотів би залишити)?
Але водночас виник і спортивний азарт: спробувати говорити дуже стисло і логічно, будувати думку так, щоб її просто неможливо було "порізати" при монтажі, і на такий спосіб проскочити цензурне сито.
Існувала й друга причина для вагань: сам для себе я досі зовсім не був взірцем "політичного радикала". Це поняття підсвідомо асоціювалося з мітингами, вуличними походами, зіткненнями з міліцією... Не приховаю - мені частенько траплялося бувати на мітингах протягом зими 2000-2001 років. Але головним місцем проводження мого часу все ж лишаються кабінет ученого, лабораторія і бібліотека.
Трохи заспокоїла мене "Енциклопедія політичної думки" за редакцією Девіда Міллера. Тут я прочитав: "радикалізм - схильність піддавати існуючий лад критичному розглядові, ратувати за перетворення або скасування того, чому не можна знайти принципового виправдання". "Підходить" - вирішив я і таки рушив до відомого будинку-"олівця" на Мельникова, 42.
У телестудії на перше запитання чарівної ведучої Г.Б., - а що ж вас, культуролога, привело в лави радикалів? - я відповів майже дослівно так: Я - з фаху вчений (і не так "культуролог", як фізик-теоретик). Учений же повинен піддавати критичному розглядові всю навколишню дійсність, у тому числі й ту її частину, яка називається українською владою. У цій дійсності є надто багато речей, які, з погляду моїх громадянських та моральних переконань, не знаходять принципового виправдання.
Я вже не говоритиму про такі загальники, як корупція, фальшування виборів чи убивства журналістів. Я скажу лише про те, що в нашій злиденній країні, де хронічно бракує коштів на науку, не лише державні керманичі, але й челядь цих керманичів їздить на автах, вартість кожного з яких співмірна з річним бюджетом середнього академічного інституту. А відтак, згідно з означенням авторитетного сучасного політологічного словника, я, скромний науковець, таки є радикалом.
Не можу сказати, що моїм візаві з табору, який повинен був захищати "стабільність", репліка про автомобілі сподобалася. І все ж чарівна ведуча Г.Б. не перебивала мене, не ставила менторських запитань, не кидала зверхніх реплік, як це щоразу відбувалося під час намагань сказати щось із боку моїх колег-"радикалів" Андрія Шкіля і Юрія Луценка. Тому моя душа сповнилася гордощів - здається, мені вдалося висловитися цілком інтелігентно, не вимовивши безумовно забороненого слова "кучма", - і водночас так, що всім усе буде зрозуміло.
У другій репліці я, каюся, таки не стримався від згадки "гаранта". Борони Боже, не в контексті записів майора Мельниченка. Просто я відповів на запитання дівчини "з залу": оскільки реальна влада в державі належить президентові, то й критерієм опозиційності (чи не опозиційності) є виключно ставлення до конкретної особи президента, а не до якогось абстрактного "владного режиму".
Зате третя репліка, була з мого погляду, цілком бездоганною з погляду "меж дозволеного": радикальні настрої в Україні може погамувати лише моралізація влади. У Голландії нещодавно уряд пішов у відставку, коли відкрилися прикрі подробиці дій голландських миротворців сім років тому. Більшість міністрів не могли нести жодної відповідальності за те, що не перешкодили різанині в Сребрениці. Й однак моральна відповідальність змусила їх піти. У нас же всі вищі посадовці, проти яких висунуто значно серйозніші звинувачення, досі перебувають у своїх кабінетах і нікуди йти не збираються.
Коли наступного дня передача добігала кінця і чарівна ведуча Г.Б. переможно (й трохи істерично) усміхаючись, говорила про те, що всі мали змогу висловитися, я зрозумів, наскільки блискуче вдався мій підступний план говорити логічно й лапідарно. Моїх колег-"радикалів", які цієї настанови не дотримувалися, "порізали" приблизно наполовину. Мої ж репліки було вирізано повністю (й тільки мої вуса з окулярами невідь чому правили в окремих операторських планах за тло для тонких, мудрих і просвітлених облич "стабілів" А.Толстоухова, П.Порошенка та В.Суслова).
Не читайте радянських газет - заповідав один відомий літературний персонаж. І був правий. Навіщо марно витрачати час і псувати нерви.
Радянських газет від певного часу не існує. Зате є українське телебачення, зокрема публіцистична передача "Я так думаю" у виконанні чарівної ведучої Г.Б. й блискучого (хоч і закулісного) режисера Д.Д.. До них пересторога відомого літературного персонажа застосовна повною мірою.
Не дивіться. І тим більше не ходіть туди на записи (навіть якщо вас раптом запросять).
Максим Стріха, доктор фізико-математичних наук,
письменник
Відповіді
2002.04.26 | Олександр
А чому тут дивуватися ?
У "1-1" ліцензія підвішена, так вони зараз сподіваються на протекцію Кучми. :) Розгляд же скоро, а вони своєю запопадливістю під час виборів встигли багатьом шанованим людям сала за шкуру залити... :)Але якою гидкою є цензура. :( І ця публіка ще щось патякатиме про свободу слова і обурюватиметься, що суспільство і пальцем не поворушить, щоб захистити їх ?
2002.04.26 | Спостерігач
Та ж сама Безулик свого часу порівнювала наїзд на плюси з
закриттям ТВ-6. Це ж треба бути такою лицемірною!А суд сьогодні відбувся. Перенесли слухання на 24 травня. Так що Роднянський все ще підвішений. Схоже його просто виживають з країни...
2002.04.26 | DevRand
Shooter, здається, свого часу пропонував ідею
Для Ющенка, попрацювати з Роднянським особисто.Типу, ми вам політичну підтримку, а ви в свою чергу, хоч якусь незаангажованість.
Але це для 1+1 ризикований шлях.
Хоча, звичайно, шлях співпраці з СДПУ(0) нічого хорошого для них не приніс, і схоже що є тупиковим варіантом.
Також є (теоретично) варіант з залученням якогось сильного західного інвестора, за контрольний пакет + гарантії(обіцянка боротись) з боку Ющенка.
Тут ряд питань, перше з яких чи погодяться поточні акціонери ;)
2002.04.26 | Спостерігач
1+1 й так на 60% належить західному інвестору
DevRand писав(ла):> Для Ющенка, попрацювати з Роднянським особисто.
Проблема в тому, що Роднянський підтримує еседеків не (тільки) через гроші, а й з особистих симпатій.
2002.04.26 | Олександр
Re: 1+1 й так на 60% належить західному інвестору
>Проблема в тому, що Роднянський підтримує еседеків не (тільки) через >гроші, а й з особистих симпатій.Тоді треба постаратися зробити Роднянському таку пропозицію, від якої він не зможе відмовитися. :-)
2002.04.27 | zhah
То чого ж Ви раніше Ющу не скомандували? Щоб зробив пропозицію.
Якщо, звичайно, Ющ має, що запропонувати.А раз не було зроблено пропозиції такої, щоб не варто було відмовлятися - значить, запропонувати було нічого.
Отака фігня, малятка.
2002.04.26 | ilia25
"Обіцянка боротись" з боку Ющенка? Звиняйте не втримався.. :)
DevRand писав(ла):> Також є (теоретично) варіант з залученням якогось сильного західного інвестора, за контрольний пакет + гарантії(обіцянка боротись) з боку Ющенка.
"Теоретично можливим" -- це не зовсім врна характеристка для цього варіанту. Насправді ці пропозиції є цілковито відірваними від реальності. Ющенко не здатен ні на яку політичну підтримку -- не кажучи вже про боротьбу.
Справа навіть не лише в відсутності бажання боротись за вплив на 1+1, а й у відсутності можливостей. Єдиний козир Ющенка -- його відносна популярність -- сама по собі не важить нічого за нинішнього рівня демократії.
2002.04.27 | zhah
Точнісінько так. (-)
2002.04.27 | zhah
Пропонуй, не пропонуй - все рівно получиш гол.
DevRand писав(ла):> Для Ющенка, попрацювати з Роднянським особисто.
> Типу, ми вам політичну підтримку, а ви в свою чергу, хоч якусь незаангажованість.
По-моєму, там принциповий джихад йшов давно, і зараз - новий крок. Почитайте, що Томенко про скасування рішень Нацради казав зовсім недавно (на УНІАН було). Томенко хитрий і спроможний, він не просто так те казав, а мав дещо на думці... От і гадайте, що саме.
> Але це для 1+1 ризикований шлях.
Для них всі шляхи ризиковані. Ну не може в Україні національний телеканал бути незалежним ні від кого особисто (а бути залежним тільки від закону). Не може. Буде незалежним від папіка і Піні - то залишиться залежним від особистих переконань та вподобань хазяїв. Хазяям буде начхать - є топ-менеджмент, зі своїми власними смаками та політичними вподобаннями.
І ніц з тим не поробиш. Нема істини в світі - тільки правда кругом, та, яка в кожного - своя власна.
> Хоча, звичайно, шлях співпраці з СДПУ(0) нічого хорошого для них не приніс, і схоже що є тупиковим варіантом.
Яка сдпу(нуль), такий і варіант. Обоє рябоє, "тупіковиє".
> Також є (теоретично) варіант з залученням якогось сильного західного інвестора, за контрольний пакет + гарантії(обіцянка боротись) з боку Ющенка.
Ющенко? Гарантії? Не смішіть. Чого варті гарантії Ющенка? Що він може? А нічого.
2002.04.27 | zhah
Підвішена? підвішена... І Максим Стріха також "красавєц".
Олександр писав(ла):> У "1-1" ліцензія підвішена,
Вірно. Я не полінився, навів довідки. Чергове засідання чергового суду в їх справі як раз 26.04 відбулося. Розгляд справи завершений, але оголошення рішення суду... відкладено на місяць. Ги-ги.
> так вони зараз сподіваються на протекцію Кучми. :) Розгляд же скоро, а вони своєю запопадливістю під час виборів встигли багатьом шанованим людям сала за шкуру залити... :)
Наївняк. За того, хто підлизується, ніхто і слова не замовить. Так, мимохідь кинуть, собакам на харч. "Не вір, не бійся, не проси" - здається, хтось про цей принцип забув... Дарма. Сильно там їм помогли Медведчуркіси з Куликами, як же. Як Піня скаже, так і буде, "папа" там нє прі дєлах (буде вельми дивно, якщо я тут помиляюся). А Піня скаже...
> Але якою гидкою є цензура. :( І ця публіка ще щось патякатиме про свободу слова і обурюватиметься, що суспільство і пальцем не поворушить, щоб захистити їх ?
Ото хто б вже патякав. Що, "апазіціанєри" і "паборнікі гласнасті", забули, як Білозір лежав при смерті, його можна було врятувати в нормальній європейській лікарні, але на рахунок, призначений на його лікування, надійшло скільки грошей? Га? Що - більше ста гривень?!
Отак і помер Білозір, царство йому небесне, а "паборніки" і досі язиком ляпають. А що вони ще можуть?
От той же Максим. Франдьор, панімаєш. Ща тре було в камеру "Кучму - геть!" покричати і тоді дивуватися.
Як ніби чоловік при сіцілізьму не жив, езопової мови не знає. Попер, як возом, а тоді дивується - чого порізали? Якщ не можеш сказати те, що хочеш, елегантно - то чому тоді дивуватися?
Імпотенти. Всі. І ті, і інші. Одні не можуть гарно сказати, а другі не здатні перемогти в дискусії - то ріжуть, бо "протів лома нєт прієма".
А з "апазіції" другий лом - як з хуя молот.
Так що маємо повний суспільний консенсус і рівновагу. Маємо те, що маємо.
2002.04.27 | ilia25
Часи "езопової мови" минули разом з "сіцілізьмом"
Який сенс в "завуальованій" критиці влади, яку помітить 5% глядачів, якщо 80% населення і так не має щодо Кучми ілюзій?Справа якраз в тому, щоб називати прямо тих, хто в цьому винен, та що з цим робити. Інакше на ці шоу взагалі нема чого ходити.
2002.04.27 | zhah
Ви дійсно вважаєте, що сіцілізьм минув?
Назвіть-но 10 принципових відмінностей між "сьогодні" та роком скажімо 1984?2002.04.26 | Грець
Стаття на ту саму тему
В останньому числі "Українського слова". Автор - Олег Чорногуз. Тема, власне, трохи інша - про дивізію "Галичина", але загалом - про Безуглик і юдин+юдин. На жаль, її ще нема на сайті УС.Друга тема - чи варто взаглі підтримувати оту мерзенну гопу, яка робить стільки для русифікації України? Це і її "Спрятання камєра" (чи як там) і Смердючка, і довбоносики-мамодурники, і кацапські серіали і піхвошвейк. Нехай вони луснуть без ліцензії. Хоча це, радше, якісь маланські ігрища.