Іграшка Президента
04/30/2002 | Shooter
Іграшка Президента
Ігор Кун, для УП, 30.04.2002, 13:09
Саме так напівсерйозно і напівіронічно одночасно у політичних і фінансових колах говорять про Олега Дубину - нинішнього першого віце-прем'єра уряду.
Вперше широкої популярності Олег Вікторович ковтнув у січні 2001 року, коли завдяки відставці енергетичного віце-прем'єра у кабінеті Ющенка Юлії Тимошенко він зайняв її пост, додавши і кураторство над всією промисловістю України.
Більше уваги особистості Дубини почали приділяти після того, як його стали пророкувати на вакантне після Ющенка місце прем'єра. Але тоді не склалося... Але справжнім центром уваги Олег Вікторович став у зв'язку з чутками про те, що в Адміністрації Президента розроблено план про його спадкоємність верховної влади, яка повинна перейти до нього або за "російським" сценарієм, або на чергових президентських виборах.
Спочатку цим чуткам належної уваги ніхто не приділяв. Адміністрація Президента в один з відчайдушних моментів своєї творчості кидалася з крайності у крайність і розробляла навіть такий екзотичний варіант, як призначення наступником нинішнього президента його дружину Людмилу Миколаївну. Під це навіть "забацали" таку партію як "Жінки за майбутнє". Але, відсіваючи лушпиння і фантасмагорії, все більш і більш реальним залишався тільки один план - Дубину в Україну. Але що знаємо ми про цього вірогідного "спадкоємця" кучминого режиму, крім того, що свою політичну кар'єру він почав в уряді Ющенка?
Більш вузькі фахівці знали до того про Дубину те, що, перейшовши з Дніпровського меткомбінату на Алчевський МК, добився на новому місці високих економічних показників. А очоливши пізніше найбільше підприємство в Україні - Криворізький гірничо-металургійний комбінат - Олег Вікторович взагалі здійснив певне економічне чудо, яке можна порівняти хіба що з феноменом Лі Якоки. Тому ніби і довірив йому Президент керувати всією вітчизняною промисловістю.
Після такого призначення "Инвестгазета" написала, що особистість нового прем'єр-міністра вельми загадкова, а у довіднику "Хто є хто в Україні" йому приділено всього три рядки.
І дійсно - якщо подивитися трудову біографію Олега Вікторовича, то можна помітити, що починалася вона стандартно - металургійний інститут, агломератчик Дніпровського МК, майстер зміни, начальник зміни. Потім викладацька робота. Знову завод - майстер, старший майстер, інженер. Потім наступає звичайний для ініціативної людини похід у комерцію - помічник директора СП, заступник генерального директора АТ "Інтермонтаж", розташованого у Дніпродзержинську на вулиці Медичній, 2.
А ось далі дійсно відбувається щось загадкове. З високого поста на підприємстві, яке досягає успіху, Олег Вікторович повертається на рідний Дніпровський металургійний завод усього-на-всього начальником бюро. З точки зору перспектив кар'єрного росту ця посада - ніяка. Але не для Дубини. Пролітаючи одразу через декілька службових сходинок підряд Олег Вікторович всього за два роки стає (у 1998 році) заступником генерального директора Дніпровського меткомбінату з економіки. І це притому, що економічну освіту він отримає пізніше.
Але все це виглядає дивним тільки зовні. Чутки стверджують, що випадковості або везіння тут не було зовсім. Молодий перспективний висуванець був помічений раніше відомим бізнесменом Віктором Пінчуком, який і керував просуванням Дубини по службі, як своєї довіреної особи. І на всіх посадах Олег Вікторович не стільки виконував службові обов'язки, скільки був очима і вухами патрона на підприємстві. Слід думати, що ця роль йому вдалася повністю, оскільки нагородою стала безмежна довіра першого зятя країни і зближення з сім'єю цивільного тестя Пінчука.
І коли постало питання про те, кого призначити своїм представником на Алчевський меткомбінат, великий пакет акцій якого придбала імперія Пінчука, питання вже не стояло - тільки Дубину. Правда у Луганській області, де знаходиться Алчевськ, Пінчуку довелося зіткнутися з традиційно сильним у тих краях "донецьким кланом". Але компроміс все ж був знайдений - меткомбінат очолив донецький ставленик Валерій Сахно, а його замом став Олег Вікторович.
До того моменту АМК трусило, і його економічні показники були плачевні. Керівництву комбінату довелося заново створювати схеми роботи і наполегливо, із загрозою для власного життя, впроваджувати їх у життя. Але влітку 1998 року вдарив грім - тогочасний прем'єр Пустовойтенко, супроводжуючи набором невтішних епітетів, відправив гендиректора АМК Валерія Сахна у відставку. Ніби за те, що той відмовився підписувати зобов'язання з погашення заборгованості перед бюджетом під час "ув'язнення" директорів у Палаці "Україна". (Зараз вже важко уявити, але був і такий епізод у трудовій біографії країни - взяття урядом під варту керівників сотень підприємств. Тепер такого немає, але ефект діє і до сьогодні.)
Тоді Олег Вікторович відкрито засудив зняття свого начальника з посади, хоч і зайняв його місце. А всі, хто спостерігав за цим, розцінили дії Пустовойтенка як самодурство, а позицію Дубини як чесність і благородство.
Може, так воно і було. Якби не одна обставина. Відразу слідом за цим Алчевський меткомбінат почав набирати оберти, його робота стала стабільною і високорентабельною, а прибуток підприємства досяг небувалих для нього розмірів. Сам Дубина, оцінюючи досягнення, визнав, що база успіхів була закладена колишнім керівництвом. У зв'язку з цим, усунення Сахна виглядає швидше як найвище розпорядження, виконане прем'єром, про виведення Вікторовича на нову більш високу орбіту. Ту саму, яку успішно підготував для нього Валерій Сахно і його донецькі партнери.
До речі, більше Дубина ніколи не згадував про те, що лаври спасителя АМК належать не йому. Надалі він не дозволяв собі жодного висловлювання, яке не працювало б на його імідж успішного топ-менеджера.
З цим іміджем успішного керівника підприємства Олег Вікторович і прийшов в уряд Ющенка. Указ про його призначення був підписаний Кучмою буквально за годину після представлення прем'єром документа на підпис. Випадок унікальний в українській практиці призначень кандидатур.
Тоді ж в одній з аналітичних статей Міжнародний інститут порівняльного аналізу писав про Дубину: "... відразу ж кидається в очі його непідготовленість до роботи у Кабміні. Він не є ані аналітиком, ані професіоналом (умови для формування урядів у демократичних країнах). Олег - просто зручна людина для "арбітра нації", і, можливо, навіть найменше зло для голови виконавчої гілки влади... Тому залишається тільки процитувати "аполітичну людину з чистими руками" Олега Дубину: "Треба знайти раціональні питання, і намагатися їх вирішити... І все інше... не знаю, треба розібратися, дайте хоч би тиждень".
Але перед цим призначенням в уряд була в Олега Вікторовича "зоряна година" у його топ-менеджерській діяльності - керівництво гігантом української промисловості - комбінатом "Криворіжсталь", яке він очолив 2 грудня 1999 року. Ось як він розповідав про це сам в інтерв'ю тижневику "Дзеркало тижня": "Прийнявши "Криворіжсталь", я підрахував: у заводу десь 1 млрд 700 млн грн. кредитів (Так в інтерв'ю. Хоч у тому ж тексті зустрічається й інша цифра - 1 млрд 300 млн грн. - І.К.). Пам'ятаючи середню вартість однієї тонни металу і виконавши нескладний розподіл на 12 місяців, прийшов до невтішного висновку. Грубо кажучи, 50% своїх продукції комбінат повинен протягом року віддавати і при цьому нічого не завозити - працювати з повітря. Природно, це нереально. Так з'явилася наша програма-мінімум, головною метою якою було збільшення обсягів виробництва, технологічне вдосконалення і поліпшення структури основних фондів, зниження витрат на виробництво за рахунок жорстких витратних норм сировини і матеріалів..." і т. д. і т. п. І далі: "Словом, потрібно було докорінно переглянути і тактику, і стратегію життєдіяльності "Криворіжсталі".
Результат всіх цих дій Дубини виявився приголомшуючим - маючи у 1999 році боргів більш ніж на 1 мільярд гривень, 2000 рік "Криворіжсталь" закінчила з балансовим прибутком у 1,15 млрд грн. і зовсім без боргів.
Як же вдалося Олегу Вікторовичу реалізувати ту саму програму-мінімум і "переглянути і тактику, і стратегію життєдіяльності"? А дуже просто. Він сам же дає відповідь все у тому ж інтерв'ю "Дзеркалу тижня": "... з 1 млрд 300 млн грн. боргів, які він (комбінат - І.К.) мав до мого приходу на комбінат, можна вирватися, що ми успішно і робимо, ТІЛЬКИ ПІД ПИЛЬНИМ НАГЛЯДОМ ЛЕОНІДА ДАНИЛОВИЧА. КОМБІНАТ ЗНАХОДИТЬСЯ ПІД ОСОБИСТИМ КОНТРОЛЕМ ПРЕЗИДЕНТА (виділено мною - І.К.), я зустрічаюся з ним двічі на місяць".
Ось, загалом, і весь нехитрий секрет топ-менеджмента від Дубини. А більш детально цей секрет можна пояснити всього одним прикладом, аналогів якому насправді безліч. Але внаслідок певних обставин не всі погоджуються говорити на таку делікатну тему.
Отже. "Криворіжсталь" брала у банку "Слов'янський" кредити. На дуже велику суму. Брала і не віддавала. Фірма "Ірбіс" з відстрочкою виплати отримала на "Криворіжсталі" велику партію металу. Далі відбулася законна і логічна операція - банк "Слов'янський" переуступив право вимоги "Ірбісу", а той у свою чергу зробив оплату металу шляхом взаємозаліку. Після цього до одного з співвласників банку Фельдмана з'явився особисто генеральний директор "Криворіжсталі" Дубина і запропонував тому, щоб банк відкликав свою переуступку права вимоги, мотивуючи це тим, що "Ірбіс" повинен розрахуватися з комбінатом "живими" грошима. На питання Фельдмана, а коли ж у такому випадку комбінат має намір погашати вже прострочені кредити, Олег Вікторович нічого виразного не сказав, указавши, що якщо з його вимогою не погодяться, то, мовляв, він "завтра снідає з "татом"... Тоді Фельдман поставив питання: "А хто твій "тато"? А дізнавшись, висловив щось невтішне з цього приводу. І де тепер той Фельдман, і де той банк "Слов'янський"? І де ті кредити, які він видав? Їх, звичайно ж, йому "пробачили".
Треба визнати, що інші банки були розумнішими за "слов'ян" і погоджувалися, а тому точно такі ж договори анулювали. А "Криворіжсталь" внаслідок такого топ-менеджменту одужала як від шокової дози антибіотика. Відтоді і з'явилася в Олега Вікторовича ненависть до всіх схем взаємозаліків, яку він продовжує демонструвати і у Кабінеті міністрів.
До речі, уважно вивчивши порівняльні показники роботи "Криворіжсталі" у 1999 і у 2000 роках так і неможливо зрозуміти, яким чином у комбінату зникла вся кредиторська заборгованість, і вийшов такий балансовий прибуток. Адже, як прогнозував сам Дубина, 50% всього зробленого за борги не віддавалося, та й не з повітря весь цей час працювало підприємство. А ось, вийшло.
Результати, досягнуті "Криворіжсталлю" під пильним керівництвом Олега Вікторовича вразили і того, хто особливо опікався їх досягненням - Леоніда Кучму. І тому Президент власним Указом виключив підприємство з планів приватизації на 2001 рік, позбавивши тим самим бюджет як мінімум 2-х мільярдів гривень. Мотив був сумнопереконливим - мовляв, чого приватизувати прибуткові підприємства, вони нам і самим потрібні.
Але тут позначився ще один чинник. Незадовго до цього указу у парламенті тривала запекла дискусія про особливості приватизації іншого гіганта - Маріупольського меткомбінату імені Ілліча. Керівництво цього підприємства завжди не дуже мирно співіснувало з "донецьким кланом" і не хотіло інтегруватися в його структури. А план приватизації ММК ім. Ілліча на 2000 рік давав усі підстави вважати, що держпакет акцій куплять ніхто інші як "донецькі", і тоді самостійності підприємства прийшов би кінець. Тому ільїчівці зі свого боку і донеччани зі свого почали масовану лобістську роботу у Верховній Раді. Перші відстоювали необхідність "особливих умов приватизації" для цього унікального підприємства, щоб контроль над ним залишився у трудового колективу. Другі - наполягали на принципі рівноправність для всіх. Чия б позиція отримала гору у результаті, тепер сказати складно, оскільки у найнапруженіший момент дискусії у справу втрутився головний Лобіст. І справа була вирішена на користь "ільїчівців".
Тоді ж один з високопоставлених керівників ММК ім. Ілліча з жалем констатував, що ціною "особливості приватизації" підприємства стало те, що "довелося лягти під Кучму".
Враховуючи досвід маріупольців, з "Крворіжсталлю", з ініціативи того ж Олега Дубини, вчинили ще простіше. Не чекаючи суперечок про приватизацію підприємства, Кучму його просто "поклав" під себе. Мотивувалося все так само - "інакше скуплять донецькі". І тепер у Леоніда Даниловича на цих двох металургійних гігантах ЛОЖЕ, на якому він годується і нагулює офшорне сальце. Так воно і зручно - ніхто чужий сюди не загляне, державних кредитів хоч відбавляй. Так і всі ризики не за свій рахунок, а за рахунок держави. Доглядає ж за всім цим господарством ніхто інший, як Олег Вікторович Дубина - людина перевірена і вірна до мозку кісток.
А що кинулося в очі аналітикам на початку урядової кар'єри Дубини те, що той не є ані аналітиком, ані політиком - але це можна виправити. Адже з самого моменту призначення свого протеже, Леонід Данилович не відправляється в жодну більш-менш значущу поїздку і не веде економічних переговорів без Дубини, ігноруючи і Ющенка, і Єханурова, і Кінаха. Тим самим він передає Олегу Вікторовичу свій "безцінний" досвід управління державою.
І досвід цей Дубині ох як потрібен. Адже, очевидно, саме йому уготоване зобов'язання забезпечити спокійну старість патрону. Стати таким собі гарантом Гаранта.
А про те, що такий план існує, говорить багато що. Насамперед те, що такий досвідчений закулісний гравець як Литвин вже передчуваючи, що наступна Адміністрація -"не його", поспішив перебратися у парламентське крісло. По-друге, сам Олег Вікторович до такої ж перспективи для себе поставився вельми негативно, розраховуючи і далі працювати в обезголовленому уряді (Кінах вже пакує свої речі у Кабміні).
Залишається тільки з'ясувати, який з варіантів буде задіяний. Або ж Дубину призначать прем'єром (а це питання для Кучми вже вирішене), і буде він прем'єрствувати до закінчення терміну повноважень нинішнього Президента, щоб потім з висот свого прем'єрства перебратися у більш високе крісло, або ж підхопить булаву вже до кінця цього року.
На користь першого варіанту говорить хоч би те, що Олег Вікторович поки не дуже знайомий зі специфікою роботи президентом, і йому потрібен деякий час для того, щоб освоїтися на вершині влади. Та й через два роки рейтинг у його основного конкурента Ющенка буде нижчий, ніж зараз, а значить шансів на перемогу більше. З іншого боку, найближчим часом уряд буде вимушений піти на ряд непопулярних економічних заходів, у тому числі і на девальвацію гривні. А це навряд чи хто з співгромадян уряду Дубини забуде.
І що ще негативно в очікуванні чергових президентських виборів, так це те, що за Кучмою вже тягнеться цілий шлейф обвинувачень у здійсненні цілого ряду злочинів. Безсумнівно, найближчим часом з'являться і нові. І все це похмурим відблиском ляже і на найближчого соратника Леоніда Даниловича Дубину, якщо той довго буде чекати закінчення своєї прем'єріади.
Так що більш розумним виглядає варіант того, що на початку осені у Леоніда Даниловича зі здоров'ям стане зовсім погано. Адміністрація Президента вже не раз запускала чутки про важку хворобу Президента, перевіряючи реакцію на подібну перспективу. Так що народ вже підготовлений і все прийме і зрозуміє правильно. Тоді і карти в руки прем'єру Дубині ляжуть на виконання обов'язків "батька нації".
Чинник Ющенка з його високим рейтингом навряд чи стане великою перешкодою на шляху Дубини до президентського крісла. Адже адміністративна машина вже відбудована, налагоджена і свою ефективність продемонструвала вже на яких виборах підряд. Крім того, і в оточенні Віктора Андрійовича знайдеться немало адептів Дубини, що розраховують на те, що малодосвідчений і податливий висуванець Кучми буде вимушений йти на поступки не тільки своїм прихильникам, але й опонентам.
Керуючись приблизно тими ж мотивами, в 1964 році на місце відставленого Хрущова Політбюро ЦК КПСС призначило Леоніда Ілліча Брежнєва. Що потім було з країною багато хто, напевно, пам'ятає й досі. Та й інша аналогія тут доречна - чотири рази по чотири Герой Радянського Союзу Леонід Брежнєв й "іграшка президента" Олег Дубина родом з одного міста - з Дніпродзержинська.
Ігор Кун, для УП, 30.04.2002, 13:09
Саме так напівсерйозно і напівіронічно одночасно у політичних і фінансових колах говорять про Олега Дубину - нинішнього першого віце-прем'єра уряду.
Вперше широкої популярності Олег Вікторович ковтнув у січні 2001 року, коли завдяки відставці енергетичного віце-прем'єра у кабінеті Ющенка Юлії Тимошенко він зайняв її пост, додавши і кураторство над всією промисловістю України.
Більше уваги особистості Дубини почали приділяти після того, як його стали пророкувати на вакантне після Ющенка місце прем'єра. Але тоді не склалося... Але справжнім центром уваги Олег Вікторович став у зв'язку з чутками про те, що в Адміністрації Президента розроблено план про його спадкоємність верховної влади, яка повинна перейти до нього або за "російським" сценарієм, або на чергових президентських виборах.
Спочатку цим чуткам належної уваги ніхто не приділяв. Адміністрація Президента в один з відчайдушних моментів своєї творчості кидалася з крайності у крайність і розробляла навіть такий екзотичний варіант, як призначення наступником нинішнього президента його дружину Людмилу Миколаївну. Під це навіть "забацали" таку партію як "Жінки за майбутнє". Але, відсіваючи лушпиння і фантасмагорії, все більш і більш реальним залишався тільки один план - Дубину в Україну. Але що знаємо ми про цього вірогідного "спадкоємця" кучминого режиму, крім того, що свою політичну кар'єру він почав в уряді Ющенка?
Більш вузькі фахівці знали до того про Дубину те, що, перейшовши з Дніпровського меткомбінату на Алчевський МК, добився на новому місці високих економічних показників. А очоливши пізніше найбільше підприємство в Україні - Криворізький гірничо-металургійний комбінат - Олег Вікторович взагалі здійснив певне економічне чудо, яке можна порівняти хіба що з феноменом Лі Якоки. Тому ніби і довірив йому Президент керувати всією вітчизняною промисловістю.
Після такого призначення "Инвестгазета" написала, що особистість нового прем'єр-міністра вельми загадкова, а у довіднику "Хто є хто в Україні" йому приділено всього три рядки.
І дійсно - якщо подивитися трудову біографію Олега Вікторовича, то можна помітити, що починалася вона стандартно - металургійний інститут, агломератчик Дніпровського МК, майстер зміни, начальник зміни. Потім викладацька робота. Знову завод - майстер, старший майстер, інженер. Потім наступає звичайний для ініціативної людини похід у комерцію - помічник директора СП, заступник генерального директора АТ "Інтермонтаж", розташованого у Дніпродзержинську на вулиці Медичній, 2.
А ось далі дійсно відбувається щось загадкове. З високого поста на підприємстві, яке досягає успіху, Олег Вікторович повертається на рідний Дніпровський металургійний завод усього-на-всього начальником бюро. З точки зору перспектив кар'єрного росту ця посада - ніяка. Але не для Дубини. Пролітаючи одразу через декілька службових сходинок підряд Олег Вікторович всього за два роки стає (у 1998 році) заступником генерального директора Дніпровського меткомбінату з економіки. І це притому, що економічну освіту він отримає пізніше.
Але все це виглядає дивним тільки зовні. Чутки стверджують, що випадковості або везіння тут не було зовсім. Молодий перспективний висуванець був помічений раніше відомим бізнесменом Віктором Пінчуком, який і керував просуванням Дубини по службі, як своєї довіреної особи. І на всіх посадах Олег Вікторович не стільки виконував службові обов'язки, скільки був очима і вухами патрона на підприємстві. Слід думати, що ця роль йому вдалася повністю, оскільки нагородою стала безмежна довіра першого зятя країни і зближення з сім'єю цивільного тестя Пінчука.
І коли постало питання про те, кого призначити своїм представником на Алчевський меткомбінат, великий пакет акцій якого придбала імперія Пінчука, питання вже не стояло - тільки Дубину. Правда у Луганській області, де знаходиться Алчевськ, Пінчуку довелося зіткнутися з традиційно сильним у тих краях "донецьким кланом". Але компроміс все ж був знайдений - меткомбінат очолив донецький ставленик Валерій Сахно, а його замом став Олег Вікторович.
До того моменту АМК трусило, і його економічні показники були плачевні. Керівництву комбінату довелося заново створювати схеми роботи і наполегливо, із загрозою для власного життя, впроваджувати їх у життя. Але влітку 1998 року вдарив грім - тогочасний прем'єр Пустовойтенко, супроводжуючи набором невтішних епітетів, відправив гендиректора АМК Валерія Сахна у відставку. Ніби за те, що той відмовився підписувати зобов'язання з погашення заборгованості перед бюджетом під час "ув'язнення" директорів у Палаці "Україна". (Зараз вже важко уявити, але був і такий епізод у трудовій біографії країни - взяття урядом під варту керівників сотень підприємств. Тепер такого немає, але ефект діє і до сьогодні.)
Тоді Олег Вікторович відкрито засудив зняття свого начальника з посади, хоч і зайняв його місце. А всі, хто спостерігав за цим, розцінили дії Пустовойтенка як самодурство, а позицію Дубини як чесність і благородство.
Може, так воно і було. Якби не одна обставина. Відразу слідом за цим Алчевський меткомбінат почав набирати оберти, його робота стала стабільною і високорентабельною, а прибуток підприємства досяг небувалих для нього розмірів. Сам Дубина, оцінюючи досягнення, визнав, що база успіхів була закладена колишнім керівництвом. У зв'язку з цим, усунення Сахна виглядає швидше як найвище розпорядження, виконане прем'єром, про виведення Вікторовича на нову більш високу орбіту. Ту саму, яку успішно підготував для нього Валерій Сахно і його донецькі партнери.
До речі, більше Дубина ніколи не згадував про те, що лаври спасителя АМК належать не йому. Надалі він не дозволяв собі жодного висловлювання, яке не працювало б на його імідж успішного топ-менеджера.
З цим іміджем успішного керівника підприємства Олег Вікторович і прийшов в уряд Ющенка. Указ про його призначення був підписаний Кучмою буквально за годину після представлення прем'єром документа на підпис. Випадок унікальний в українській практиці призначень кандидатур.
Тоді ж в одній з аналітичних статей Міжнародний інститут порівняльного аналізу писав про Дубину: "... відразу ж кидається в очі його непідготовленість до роботи у Кабміні. Він не є ані аналітиком, ані професіоналом (умови для формування урядів у демократичних країнах). Олег - просто зручна людина для "арбітра нації", і, можливо, навіть найменше зло для голови виконавчої гілки влади... Тому залишається тільки процитувати "аполітичну людину з чистими руками" Олега Дубину: "Треба знайти раціональні питання, і намагатися їх вирішити... І все інше... не знаю, треба розібратися, дайте хоч би тиждень".
Але перед цим призначенням в уряд була в Олега Вікторовича "зоряна година" у його топ-менеджерській діяльності - керівництво гігантом української промисловості - комбінатом "Криворіжсталь", яке він очолив 2 грудня 1999 року. Ось як він розповідав про це сам в інтерв'ю тижневику "Дзеркало тижня": "Прийнявши "Криворіжсталь", я підрахував: у заводу десь 1 млрд 700 млн грн. кредитів (Так в інтерв'ю. Хоч у тому ж тексті зустрічається й інша цифра - 1 млрд 300 млн грн. - І.К.). Пам'ятаючи середню вартість однієї тонни металу і виконавши нескладний розподіл на 12 місяців, прийшов до невтішного висновку. Грубо кажучи, 50% своїх продукції комбінат повинен протягом року віддавати і при цьому нічого не завозити - працювати з повітря. Природно, це нереально. Так з'явилася наша програма-мінімум, головною метою якою було збільшення обсягів виробництва, технологічне вдосконалення і поліпшення структури основних фондів, зниження витрат на виробництво за рахунок жорстких витратних норм сировини і матеріалів..." і т. д. і т. п. І далі: "Словом, потрібно було докорінно переглянути і тактику, і стратегію життєдіяльності "Криворіжсталі".
Результат всіх цих дій Дубини виявився приголомшуючим - маючи у 1999 році боргів більш ніж на 1 мільярд гривень, 2000 рік "Криворіжсталь" закінчила з балансовим прибутком у 1,15 млрд грн. і зовсім без боргів.
Як же вдалося Олегу Вікторовичу реалізувати ту саму програму-мінімум і "переглянути і тактику, і стратегію життєдіяльності"? А дуже просто. Він сам же дає відповідь все у тому ж інтерв'ю "Дзеркалу тижня": "... з 1 млрд 300 млн грн. боргів, які він (комбінат - І.К.) мав до мого приходу на комбінат, можна вирватися, що ми успішно і робимо, ТІЛЬКИ ПІД ПИЛЬНИМ НАГЛЯДОМ ЛЕОНІДА ДАНИЛОВИЧА. КОМБІНАТ ЗНАХОДИТЬСЯ ПІД ОСОБИСТИМ КОНТРОЛЕМ ПРЕЗИДЕНТА (виділено мною - І.К.), я зустрічаюся з ним двічі на місяць".
Ось, загалом, і весь нехитрий секрет топ-менеджмента від Дубини. А більш детально цей секрет можна пояснити всього одним прикладом, аналогів якому насправді безліч. Але внаслідок певних обставин не всі погоджуються говорити на таку делікатну тему.
Отже. "Криворіжсталь" брала у банку "Слов'янський" кредити. На дуже велику суму. Брала і не віддавала. Фірма "Ірбіс" з відстрочкою виплати отримала на "Криворіжсталі" велику партію металу. Далі відбулася законна і логічна операція - банк "Слов'янський" переуступив право вимоги "Ірбісу", а той у свою чергу зробив оплату металу шляхом взаємозаліку. Після цього до одного з співвласників банку Фельдмана з'явився особисто генеральний директор "Криворіжсталі" Дубина і запропонував тому, щоб банк відкликав свою переуступку права вимоги, мотивуючи це тим, що "Ірбіс" повинен розрахуватися з комбінатом "живими" грошима. На питання Фельдмана, а коли ж у такому випадку комбінат має намір погашати вже прострочені кредити, Олег Вікторович нічого виразного не сказав, указавши, що якщо з його вимогою не погодяться, то, мовляв, він "завтра снідає з "татом"... Тоді Фельдман поставив питання: "А хто твій "тато"? А дізнавшись, висловив щось невтішне з цього приводу. І де тепер той Фельдман, і де той банк "Слов'янський"? І де ті кредити, які він видав? Їх, звичайно ж, йому "пробачили".
Треба визнати, що інші банки були розумнішими за "слов'ян" і погоджувалися, а тому точно такі ж договори анулювали. А "Криворіжсталь" внаслідок такого топ-менеджменту одужала як від шокової дози антибіотика. Відтоді і з'явилася в Олега Вікторовича ненависть до всіх схем взаємозаліків, яку він продовжує демонструвати і у Кабінеті міністрів.
До речі, уважно вивчивши порівняльні показники роботи "Криворіжсталі" у 1999 і у 2000 роках так і неможливо зрозуміти, яким чином у комбінату зникла вся кредиторська заборгованість, і вийшов такий балансовий прибуток. Адже, як прогнозував сам Дубина, 50% всього зробленого за борги не віддавалося, та й не з повітря весь цей час працювало підприємство. А ось, вийшло.
Результати, досягнуті "Криворіжсталлю" під пильним керівництвом Олега Вікторовича вразили і того, хто особливо опікався їх досягненням - Леоніда Кучму. І тому Президент власним Указом виключив підприємство з планів приватизації на 2001 рік, позбавивши тим самим бюджет як мінімум 2-х мільярдів гривень. Мотив був сумнопереконливим - мовляв, чого приватизувати прибуткові підприємства, вони нам і самим потрібні.
Але тут позначився ще один чинник. Незадовго до цього указу у парламенті тривала запекла дискусія про особливості приватизації іншого гіганта - Маріупольського меткомбінату імені Ілліча. Керівництво цього підприємства завжди не дуже мирно співіснувало з "донецьким кланом" і не хотіло інтегруватися в його структури. А план приватизації ММК ім. Ілліча на 2000 рік давав усі підстави вважати, що держпакет акцій куплять ніхто інші як "донецькі", і тоді самостійності підприємства прийшов би кінець. Тому ільїчівці зі свого боку і донеччани зі свого почали масовану лобістську роботу у Верховній Раді. Перші відстоювали необхідність "особливих умов приватизації" для цього унікального підприємства, щоб контроль над ним залишився у трудового колективу. Другі - наполягали на принципі рівноправність для всіх. Чия б позиція отримала гору у результаті, тепер сказати складно, оскільки у найнапруженіший момент дискусії у справу втрутився головний Лобіст. І справа була вирішена на користь "ільїчівців".
Тоді ж один з високопоставлених керівників ММК ім. Ілліча з жалем констатував, що ціною "особливості приватизації" підприємства стало те, що "довелося лягти під Кучму".
Враховуючи досвід маріупольців, з "Крворіжсталлю", з ініціативи того ж Олега Дубини, вчинили ще простіше. Не чекаючи суперечок про приватизацію підприємства, Кучму його просто "поклав" під себе. Мотивувалося все так само - "інакше скуплять донецькі". І тепер у Леоніда Даниловича на цих двох металургійних гігантах ЛОЖЕ, на якому він годується і нагулює офшорне сальце. Так воно і зручно - ніхто чужий сюди не загляне, державних кредитів хоч відбавляй. Так і всі ризики не за свій рахунок, а за рахунок держави. Доглядає ж за всім цим господарством ніхто інший, як Олег Вікторович Дубина - людина перевірена і вірна до мозку кісток.
А що кинулося в очі аналітикам на початку урядової кар'єри Дубини те, що той не є ані аналітиком, ані політиком - але це можна виправити. Адже з самого моменту призначення свого протеже, Леонід Данилович не відправляється в жодну більш-менш значущу поїздку і не веде економічних переговорів без Дубини, ігноруючи і Ющенка, і Єханурова, і Кінаха. Тим самим він передає Олегу Вікторовичу свій "безцінний" досвід управління державою.
І досвід цей Дубині ох як потрібен. Адже, очевидно, саме йому уготоване зобов'язання забезпечити спокійну старість патрону. Стати таким собі гарантом Гаранта.
А про те, що такий план існує, говорить багато що. Насамперед те, що такий досвідчений закулісний гравець як Литвин вже передчуваючи, що наступна Адміністрація -"не його", поспішив перебратися у парламентське крісло. По-друге, сам Олег Вікторович до такої ж перспективи для себе поставився вельми негативно, розраховуючи і далі працювати в обезголовленому уряді (Кінах вже пакує свої речі у Кабміні).
Залишається тільки з'ясувати, який з варіантів буде задіяний. Або ж Дубину призначать прем'єром (а це питання для Кучми вже вирішене), і буде він прем'єрствувати до закінчення терміну повноважень нинішнього Президента, щоб потім з висот свого прем'єрства перебратися у більш високе крісло, або ж підхопить булаву вже до кінця цього року.
На користь першого варіанту говорить хоч би те, що Олег Вікторович поки не дуже знайомий зі специфікою роботи президентом, і йому потрібен деякий час для того, щоб освоїтися на вершині влади. Та й через два роки рейтинг у його основного конкурента Ющенка буде нижчий, ніж зараз, а значить шансів на перемогу більше. З іншого боку, найближчим часом уряд буде вимушений піти на ряд непопулярних економічних заходів, у тому числі і на девальвацію гривні. А це навряд чи хто з співгромадян уряду Дубини забуде.
І що ще негативно в очікуванні чергових президентських виборів, так це те, що за Кучмою вже тягнеться цілий шлейф обвинувачень у здійсненні цілого ряду злочинів. Безсумнівно, найближчим часом з'являться і нові. І все це похмурим відблиском ляже і на найближчого соратника Леоніда Даниловича Дубину, якщо той довго буде чекати закінчення своєї прем'єріади.
Так що більш розумним виглядає варіант того, що на початку осені у Леоніда Даниловича зі здоров'ям стане зовсім погано. Адміністрація Президента вже не раз запускала чутки про важку хворобу Президента, перевіряючи реакцію на подібну перспективу. Так що народ вже підготовлений і все прийме і зрозуміє правильно. Тоді і карти в руки прем'єру Дубині ляжуть на виконання обов'язків "батька нації".
Чинник Ющенка з його високим рейтингом навряд чи стане великою перешкодою на шляху Дубини до президентського крісла. Адже адміністративна машина вже відбудована, налагоджена і свою ефективність продемонструвала вже на яких виборах підряд. Крім того, і в оточенні Віктора Андрійовича знайдеться немало адептів Дубини, що розраховують на те, що малодосвідчений і податливий висуванець Кучми буде вимушений йти на поступки не тільки своїм прихильникам, але й опонентам.
Керуючись приблизно тими ж мотивами, в 1964 році на місце відставленого Хрущова Політбюро ЦК КПСС призначило Леоніда Ілліча Брежнєва. Що потім було з країною багато хто, напевно, пам'ятає й досі. Та й інша аналогія тут доречна - чотири рази по чотири Герой Радянського Союзу Леонід Брежнєв й "іграшка президента" Олег Дубина родом з одного міста - з Дніпродзержинська.
Відповіді
2002.04.30 | ilia25
Ну і як, панове -- хто ще сподівається на Ющенка?
Якщо цей сценарій буде реалізовано -- а його цілком може бути реалізовано -- тоді роль Ющенка, як вбивці найкращого шансу повернути країну до демократії, стане очевидною.2002.04.30 | Shooter
:):
Ілля, мені от цікаво - коли Ви нарешті вгамуєтеся?Чи Вам про Кучму-ІІІ, Кравченка-І та інші Ваші бздури нагадати?
Ющенко чітко, виважено, крок-за-кроком йде до влади. І зупинити його сьогодні на тому шляху може хіба що зграя Камазів.
Але не Дубина. А якщо Ви дійсно вірите в те, що з Дубини можна зробити "вкраїнського Путіна", то мені залишається повторити тему свого повідомлення - поблажливо посміхнутися.
2002.04.30 | ilia25
Облиш придурюватись
Нічого мені нагадувати не треба, я сам тобі все нагадаю. І про Кучму-3, і про кравченка, і про Дубину. Я не знаю, хто з них стане наступним президентом, але я знаю точно, що в Ющенка практично немає шансів.Ота твоя матра про те що "Ющенко чітко, виважено, крок-за-кроком йде до влади" -- це лише лише слова, за якими нічого не стоїть. Реальної влади в нього не більше, аніж рік тому. Навіть менше.
Візми той же план з Дубиною -- як Ющенко може реально йому протидіяти? Я вже не кажу, чи він на таке насмілиться.
2002.04.30 | romulus
ОК, припустимо, що чучма запропонував раді дубину на прем"єра
якщо у НУ є своя кандидатура, то я не бачу, чому НУповинна підтримати дубину
(звичайно, якщо НУ підтримає дубину, то прийдеться перепрошувати Іллю25 - але поки що я не бачу підстав, чому порошенко - селфмейдмен і людина не баз сєрава вєшшшчєства - повірте на слово - повинен "восхітіцца" якоюсь дубовою дубиною)
але все ж
припустимо, що дубину затверджують єда, комуняки і сдпуо (без НУ)
хоча тоді вдавиться мороз, перед тим передавивши комуняк :))))))))
що тоді?
а ось що -
всі далі крадуть
(почитайте на УПі - там дуже гарно описано про методи, якими дубина вивів азовсталь в люди - якщо не захочете - скажу - кинувши фельдмана за допомогою азарова і звичайно ж чучми)
ющенко планомірно працюючи (він вміє планомірно працювати - це мабуть єдине що він гарно вміє)
набирає як протестний, так і просто "втомлений" електорат
якого за таких дубових методів серед бізнесменів все більше
комунякам стає все вигіднішим пропорційний коонтроль за виборами навіть при виборах преза (ібо становіцца всьо хужє і ЄСТЬ ШАНС)
і прогнози щодо майбутніх переможних виборів ющенка потихеньку стають реаліями (ВСЯ україна ніколи більше не проголосує за комуніста-президента - не навіть більше чим моє ІМХО)
що станеться "по дорозі" - гадати не буду
таким чином "все", що втрачає україна - 2 роки життя
(до виборів)
до речі - якщо закон про вибори преза перероблять під "партійний контроль", то все станеться "само собою", як 23,57 відсотки НУ
демократія гарна штука, але вона хоче, щоб був гарний механізм
а гарний механізм ющенко зробе - в цьому я майже впевнений
на то його "пансільського менталітету" (с) я вистачить ІМХххххО
2002.04.30 | ilia25
Ну по-перше, мова йде не просто про прем'єрство...
... а про те, що Дубину зроблять і.о. Президента.По-друге, оте ваше "Ющенко планомірно працює" нічим не відрізняється від шутерівського "крок за кроком йде". І ви обоє під цим розумієте одне й те ж саме -- що Ющенку влада якось сама собою в руки впаде. І нічого більш кокретного. Бо за останній рік "планомірної праці" Ющенка результат є негативним. Його вплив лише зменшується, а влада Кучми -- лише зміцнюється.
Ви пишете, що при Дубині будуть красти -- а чим ця ситуація відрізняється від останніх місяців чи років? Невдоволення діями влади в народі давно вже сягає 90%. Проблема Ющенка в тому, що він до сих пір не зміг продемонструвати, що він здатен оте невдоволення використати собі на користь. Чи на користь демократії.
Навпаки, все що Ющенко до цього робив -- це заважав направити це невдоволення в конструктивне русло, розводячи демагогію, критикуючи опозицію та відмазуючи "папіка", та ведучи в ВР черговий табун кучмістів та невдах. Тобто роблячи все, аби народ не зміг побачити житєздатну альтернативу діючій владі.
Зараз перспективі повернення України до демократії набагато гірші, аніж вони були рік тому. Навіть якщо Кучма піде, це буде контрольована ним передача влади в надійні руки. Що залишить на місці всю ту злочинну систему влади, що він збудував. І я не бачу, як це Ющенко, змарнувавши набагато кращі шанси в минулому, раптом почне використовувати ті небагаті, що ще залишились.
2002.04.30 | romulus
я не хотів би сперечатись
але нагадаю Вам - люди також бувають як лємінги (не думаю що Ви це заперечите)так от - не було би ющенка - українці давно би жили при такому собі лукашенкомунізмі
бо ні тимошенко, ні мороз не здатні були б зробити не те що 23,57, а й 15
і це не тому, що вони такі невмілі - навпаки
вони - кожен по-своєму - десь переросли ситуацію
мороз - в своєму раціоналізмі
леді ю - ну вона може навіть ще і не доросла, а по грошах - давно (нє любят у нас багатих)
хоча в неї суррррьйозні шанси
і до речі ющенко їй не заважає поки що
а там будемо бачити - такими як ющенко "розумна баба" завжди зможе покерувати
одного я не розумію для чого НУ "фракційні секції"?????7
невже не можна створити "функціональні", або в кінці кінців "галузеві"???
отут вони просто долбойоби
але
але
2002.04.30 | ilia25
Re: я не хотів би сперечатись
romulus писав(ла):> але нагадаю Вам - люди також бувають як лємінги (не думаю що Ви це заперечите)
>
> так от - не було би ющенка - українці давно би жили при такому собі лукашенкомунізмі
А чим оце краще за "лукашенкомунізм"? -- http://www.pravda.com.ua/?20430-e2-new
>
> бо ні тимошенко, ні мороз не здатні були б зробити не те що 23,57, а й 15
Стривайте, про шанси опозиції не можна говорити, не беручи до уваги послідовну критику її Ющенком. А також його послідовну відмову об'єднатись в єдиний продемократичний блок.
Саме завдяки Ющенку опозиція була розколота, та люди не змогли побачити достойну альтернативу владі.
Якби не було Ющенка -- точніше, якби не було цієї іраціональної віри в нього, незавжаючи ні на що -- тоді українці, як на мене, давно б жили в набагато більш демократичній державі. І без Кучми.
Втім, подивимось, бо чекати вже залишилось недовго. За відсутності опору -- а Ющенко ніколи не був на нього здатен -- Кучма знайде засіб зберегти владу для себе, або передати її своїй людині. І якщо велика частина опонентів влади буде й надалі йти за Ющенком, в розколотої опозиції не буде ніяких шансів завадити планам "гаранта".
2002.05.01 | romulus
оце - всього Ваша думка
Якби не було Ющенка -- точніше, якби не було цієї іраціональної віри в нього, незавжаючи ні на що -- тоді українці, як на мене, давно б
жили в набагато більш демократичній державі. І без Кучми.
я був би дуже втішений, якби ця думка була моєю впевненістю
але Ви забули, що виробляли з ЦИМИ ЛЮДЬМИ в 19-22-му, в 32-33-му, в 46-47-му, в 82-84-му, 86-му
якщо зараз не розстрілюють - то й це для ЦИХ ЛЮДЕЙ - БЛАГО
і тому - Ваші слова я сприймаю іноді як бажання
ЗМІНИТИ НАРОД
ну а Ви знаєте, хто автор подібних лозунгів і чим все як правио закінчується
2002.05.01 | ilia25
Отже, по вашому, Ющенко попередив новий голодомор?
romulus писав(ла):> але Ви забули, що виробляли з ЦИМИ ЛЮДЬМИ в 19-22-му, в 32-33-му, в 46-47-му, в 82-84-му, 86-му
>
> якщо зараз не розстрілюють - то й це для ЦИХ ЛЮДЕЙ - БЛАГО
То ви вважаєте, що лише Ющенко не дав їх знову розстріляти, назвавши опозицію фашистами, а Кучму батьком? Це, звісно не так -- ніхто не планував новий голодомор. Своїми діями Ющенко не відвернув ніяку загрозу -- але зрадив тих, хто йому вірили. Він не врятував їх від катастрофи -- але позбавив шанса на краще майбутнє.
>
> і тому - Ваші слова я сприймаю іноді як бажання
> ЗМІНИТИ НАРОД
Справа не в моєму бажанні змінити народ. Я прекрасно розумію, що навіть якщо в мене є таке бажання, то в мене нема ніяких можливостей втілити його в життя.
Саме тому відповідальність лежить не на мені, а на лідерах нації. Насамперед на Ющенко, як на лідері, що йому найбільше довіряють. Саме Ющенко повинен був вказати людям шлях до кращого майбутньго, та очолити цю боротьбу. Або, якщо він не відчував в собі достатньо сил для цього, він повинен був забиратись геть на свою пасіку, щоб не заважати це робити іншим. Так вчинила б чесна людина.
А що зробив Ющенко? Він почав використовувати свій авторитет для дискредитації опозиції та для відбілювання Кучми. Тобто на користь злочинцям, що гноблять народ. Своїми діями він розколов опозицію, та позбавив її (а разом з нею весь народ) найкращого шансу на перемогу. Оті 23%, що їх набрала НУ -- це перемога Кучми.
2002.05.01 | romulus
ну ця думка має право на життя
---Це, звісно не так -- ніхто не планував новий голодомор.я не думаю, що в 22-му його також планували
як не думаю, що в україні - голодомор
---Своїми діями Ющенко не відвернув ніяку загрозу -- але зрадив тих, хто йому вірили.
я не думаю що ющенко комусь щось обіцяв і не виконав
в противному випадку я не бачу підстав називати його поведінкою зрадою, навітьякщо вона далека від етичних взірців
---Він не врятував їх від
катастрофи -- але позбавив шанса на краще майбутнє.
шошо? це з пустовойтенком був би шанс? чи ... ага, розумію, з пукінимм :))
---Саме тому відповідальність лежить не на мені, а на лідерах нації.
а ось тут - швиднько забирайте свої слова назад,інакше ьуде погано
ви ж-бо не зазначили за ЩО КОНКРЕТНО відповідальність (ющенко нікому нічого не обіцяв - то за що питати?)
якщо відповідальність лише за заяву 3-х - ну неетично поступив - ну так покажіть на нього пальцем АЛЕ
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ в цьому світі має індивідуальний характер
особа, а ще гірше- цивілізація, яка цього не розуміє, прирікає себе :))))))
2002.05.01 | ilia25
Re: ну ця думка має право на життя
romulus писав(ла):> ---Це, звісно не так -- ніхто не планував новий голодомор.
>
> я не думаю, що в 22-му його також планували
Планували, навть жодних сумнівів в вас не повинно бути. Комуністи це називали "перекачка ресурсів з села в промисловість".
> ---Своїми діями Ющенко не відвернув ніяку загрозу -- але зрадив тих, хто йому вірили.
>
> я не думаю що ющенко комусь щось обіцяв і не виконав
> в противному випадку я не бачу підстав називати його поведінкою зрадою, навітьякщо вона далека від етичних взірців
Ха-ха. Кожний політик, обираючи свою карєру, дає тим самим обіцянку служити народу. Він не повинен це говорити -- це і так зрозуміло. Стаючи на бік злочинців, що грабують народ -- він зраджує тих, хто йому повірив.
> ---Він не врятував їх від
> катастрофи -- але позбавив шанса на краще майбутнє.
>
> шошо? це з пустовойтенком був би шанс? чи ... ага, розумію, з пукінимм :))
При чому тут Пустовойтенко? Мова йде не про 2000-й, а про 2001-й. Ющенко був гарним прем'єром, коли йому це дозволяв Кучма. Але коли стало остаточно ясно, з Кучмою український народ приречений на довічне зубожіння -- Ющенко підставив "папі" плече, та виступив про тих, хто намагався в нерівній боротьбі захищати інтереси народу. Якби не Ющенко, то в останніх був добрий шанс перемогти.
> ---Саме тому відповідальність лежить не на мені, а на лідерах нації.
>
> а ось тут - швиднько забирайте свої слова назад,інакше ьуде погано
> ви ж-бо не зазначили за ЩО КОНКРЕТНО відповідальність (ющенко нікому нічого не обіцяв - то за що питати?)
Я пояснив, що Ющенко обіцяв -- він обіцяв служити народу своїм рішенням піти в політику. Його підтримка Кучми нічого спільного з інтересами народу не мала. Заява 3-х, до речі -- це лише одна ланка дуже довгого ланцюга ганебних вчинків.
2002.04.30 | trick
!!! Novy (c)
ilia25 писав(ла):> Нічого мені нагадувати не треба, я сам тобі все нагадю.
-------------------------------------------------^^^^^^^^
Ilia25(c) 2002.
:)
2002.05.01 | Shooter
придурюватись - Ваша прероґатива
ilia25 писав(ла):> Нічого мені нагадувати не треба, я сам тобі все нагадаю. І про Кучму-3, і про кравченка, і про Дубину. Я не знаю, хто з них стане наступним президентом, але я знаю точно, що в Ющенка практично немає шансів.
> Ота твоя матра про те що "Ющенко чітко, виважено, крок-за-кроком йде до влади" -- це лише лише слова, за якими нічого не стоїть. Реальної влади в нього не більше, аніж рік тому. Навіть менше.
Брехня, Ілля. Рік тому Ющенко був "полководець без війська". Сьогодні він має 120 людей у "власній" фракції (+ союзні). Під зиму його фракція тільки зростатиме і має всі шанси стати найбільшою в парламенті.
> Візми той же план з Дубиною -- як Ющенко може реально йому протидіяти? Я вже не кажу, чи він на таке насмілиться.
Дубина - нуль без патичка. На Дубину не погодиться ніхто з не-дніпровських, хіба ще данєцкі - але то замало, щоб брати владу. В Дубини сьогодні нульовий рейтинґ - навіть Мороз має шансів отримати більше голосів в першому турі-2004.
Якщо ж Юля перед виборами зніме свою кандидатуру на користь Ющенка - цілком реальний навіть варіант, що все вирішиться вже в першому турі.
2002.04.30 | FL
:))))))))))))))))))) (-)
2002.04.30 | ilia25
То вже істерика? Бо чого б це нормальна людина реготала...
... сидячи так глибоко в дупі? Ну хіба що тому, що вона там не одна, а разом з іншими 50 мільйонами.2002.04.30 | FL
Re: То вже істерика? Бо чого б це нормальна людина реготала...
Normal'na ljudyna rehochy koly chytaje nebylyci, jaki pyshut'sja iz dupla z vyvuiskoju "Dupa".Koly zakinchujet'sja fantazija, to anekdoty dupa pochynaje rozkazuvaty z pochatku, i tak po kolu na protjazi misjaciv.
2002.04.30 | Горицвіт
Всі ці ворожіння, хто буде наступником
То все фігня.Якщо будуть більш-менш вільні (хоча б такі, як ці, в пропорційній частині) вибори, то жоден із тих дубин не має ніяких шансів. Це ж ясно. Бо хто за нього буде голосувати?
Проблема в іншому. Чи не буде спроб НЕ ПРОВОДИТИ вибори. Зірвати якимось чином, здійснити переворот, чи щосбь подібне.
2002.05.01 | ilia25
Чесні вибори? -- облиш надію
На останніх виборах Кучмі та Ко просто не потрібно було сильно втручатись. Точніше, зловживання достатньо було обмежити Донбасом та мажоритарними округами. Йти на тотальну фальсифікацію виборів просто не було потреби -- заради чого?Влада виконала задачу мінімум з мінімальними зусиллями -- в антикумістських сил навіть нема простої більшості, годі вже говорити про імпічмент, чи про зміни до Конституції. Це означає збереження статусу кво -- тобто збереження влади за Кучмою.
Президентські вибори -- то вже інша справа. Там вже кучманоїди будуть боротись за своє життя. Не більше, не менше -- і не вибираючи засобів. Тобто йдучи так далеко, як це буде потрібно.
2002.05.01 | Горицвіт
більш - менш чесні.
ilia25 писав(ла):> Президентські вибори -- то вже інша справа. Там вже кучманоїди будуть боротись за своє життя. Не більше, не менше -- і не вибираючи засобів. Тобто йдучи так далеко, як це буде потрібно.
Опоненти влади спробують змінити закони і склад ЦВК, щоб запобігти тотальній фальсифікації.
А без тотальної фальсифікації кандидат від влади не пройде. Нема ні ідей, ні людей. А опозиція відчула реальну можливість перемогти, тому буде боротися.
Усі можливі "наступники" в рейтингу не вище 4-5 місця. Нема жодних способів змінити цю ситуацію, залишаючись в рамках теперішньої політичної системи. Єдиний спосіб - перекинути дошку.
2002.05.01 | ilia25
У розколотої опозиції нема на це сил
Всі опоненти влади та прихильники демократії мали б об'єднатись ще рік тому. Зараз може бути вже запізно -- та Ющенко і зараз не збирається об'єднуватись навіть з БЮТи.Горицвіт писав(ла):
> ilia25 писав(ла):
> > Президентські вибори -- то вже інша справа. Там вже кучманоїди будуть боротись за своє життя. Не більше, не менше -- і не вибираючи засобів. Тобто йдучи так далеко, як це буде потрібно.
>
> Опоненти влади спробують змінити закони і склад ЦВК, щоб запобігти тотальній фальсифікації.
Це ну просто нереально. Навіять якщо НУ, БЮТи, СПУ та КПУ будуть голосувати разом -- в них не буде шансів здолати вето Кучми.
> А без тотальної фальсифікації кандидат від влади не пройде. Нема ні ідей, ні людей. А опозиція відчула реальну можливість перемогти, тому буде боротися.
Реальна можливість була рік тому. Її вистачило лише на те, щоб провалити -- чи, може, лише відтягнути -- імплементацію. Зараз у опозиції нема можливостей протидіяти тотальній фальсифікації -- чи, взагалі, будь яким порушенням.
Згадайте, як тут на Майдані всі писяли кип'ятком, коли Ющенко грізно заявляв, що всіх замішаних в зловживаннях під час виборів буде покарано. Ну і що? Хіба є хоч якісь перспективи, що хоч когось буде притягнуто до відповідальності?
Натомість крісла з під чиновників, що не змогли забазпечити необхідний відсодок для Кучми, вже вилітають. Вгадайте, як будуть діяти ті, хто прийде їм на зміну?
Якщо виникне необхідність, влада в Україні буде діяти так, що Зімбабве видасться ідеалом демократії. Та ради бога -- в Донецьку, в Одесі вже давно все відпрацьовано, залишається лише поширити досвід трохи далі. Київ та Галичину можна буде навіть не чіпати, без них обійдуться.
> Усі можливі "наступники" в рейтингу не вище 4-5 місця. Нема жодних способів змінити цю ситуацію, залишаючись в рамках теперішньої політичної системи. Єдиний спосіб - перекинути дошку.
Відміняти вибори -- це занадто, та й не потрібно. Але викинути спостерігачів, та вкидати/викидати пачки бюлетенів -- це вже давно не проблема. Різниця буде лише кількісною.
З рейтингами теж розберуться -- та й деякі якості президентської республіки допоможуть. В 94-му, якщо не помиляюсь, рейтинг Кравчука був більший. Та й проголосувало в першому колі за нього більше. Але переміг Кучма -- і без всяких фальсифікацій.
А, взагалі, чхали вони на рейтинги. Якщо буде потрібно -- забезпечать 150% явку з відповідним відсотком -- і хто їм завадить? На Захід і так вже давно невиїздні. Але ж це не привід йти на нари!.. Для Кучми вже давно -- пан, або пропав. Саме тому в Ющенка ніяких шансів нема. Тобто без постійної боротьби за кожен клаптик влади до кінця -- ніяких шансів.
2002.05.01 | Горицвіт
розколотої - не розколотої,
Головне - правильна стратегія.Щоб не змішувати все докупи і зводити до вашого ставлення до Ющенка, я виділю окремі тези.
1. Не має значення, кого саме Кучма планує призначити заступником.
2. Тому що цей наступник програє президентські вибори.
3. Якщо політичний режим не стане ще жорсткішим. Бо при теперішньому стані він не виграє: не забезпечить такого масового вкидання.
Але, звісно ж, опозиція мусить боротися. Бо якщо нічого не робити, то буде скочування. Трошки твердості з боку опозиції - і режим не зможе зміцнитися.
Інше питання, що і як конкретно робити.
2002.05.01 | ilia25
Про це ж і мова -- ситуація набагато гірша, аніж вам хотілося б
Нема підстав вважати, шо у влади не вистачить сил, чи що в неї нема мотивації вчинити тотальну фальсифікацію наступних виборів. Нема підстав вважати, що опозиція буде в змозі якось запобігти такому розвитку подій.Тому відкидати сходу це "ворожіня", вважати, що перемога Ющенку вже забезпечена, і станеться сама собою -- це значить прирікати себе на чергове розчарування. Для того, щоб не допустити перемоги Кучми чи його людини на наступних виборах, опозиції не достатньо бути "трохи твердішою". Навіть якщо вона з цього моменту почне докладати всіх зусиль для перемоги (а я не бачу, як це може статись) -- навіть тоді для її перемоги потрібно буде чудо.
Остання фраза не є якоюсь гіперболою. Я дійсно не можу уявити, що опозиція зможе протиставити тотальній фальсифікації, з огляду на рівень її підтримки. І я не можу уявити, що Кучма та його оточення не підуть на цей "силовий" варіант, якщо від цього залежатиме їх персональна свобода, чи, навіть, життя.
Можливості опозиції, її підтримка прямо залежить від рівня усвідомлення в народі, що країною править органзоване злочинне угруповання на чолі з Кучмою. І що якщо цю банду не усунити від влади зараз, то українцям буде забезпечне зубожіння на найближчі десятиріччя. І що у цієї сумної перспективи є реальна альтернатива -- але за неї треба буде боротись. Що, скоріш за все, потрібно буде виходити на вулиці, організовувати страйки та акції громадянського опору.
Але для того, щоб люди це усвідомили, лідери повинні це їм пояснювати. Ющенко повинен це пояснювати. Бо якщо Мороз з Тимошенко будуть розповідати про злочинний режим, а Ющенко про те, що опозиція деструктивна, а владу треба поважати, бо вона має "законодавчі повноваження на представництво" -- ТО ДІЛА НЕ БУДЕ.
Буде як зараз -- Кучма, або Дубина або не до ночі будь сказано, Кравченко назавжди. І надія нації, що так і буде залишатись надією -- назавжди.
2002.05.01 | Горицвіт
Дивлячись що вважати ситуацією.
ilia25 писав(ла):> Нема підстав вважати, шо у влади не вистачить сил, чи що в неї нема мотивації вчинити тотальну фальсифікацію наступних виборів.
Чому влада не вчинила тотальну фальсифікацію на цих виборах? Тому що не було мотивації? Думаю, забракло і мотивації, і сил. Якщо найближчим часом хтось сяде за порушення виборчого законодавства і змінити закон, - тотальна фальсифікація ускладниться.
> Тому відкидати сходу це "ворожіня", вважати, що перемога Ющенку вже забезпечена, і станеться сама собою -- це значить прирікати себе на чергове розчарування. Для того, щоб не допустити перемоги Кучми чи його людини на наступних виборах, опозиції не достатньо бути "трохи твердішою". Навіть якщо вона з цього моменту почне докладати всіх зусиль для перемоги (а я не бачу, як це може статись)
А я не бачу, чому цього має не статися.
> навіть тоді для її перемоги потрібно буде чудо.
Ну, тоді молитися треба.
> Остання фраза не є якоюсь гіперболою. Я дійсно не можу уявити, що опозиція зможе протиставити тотальній фальсифікації, з огляду на рівень її підтримки.
Якої підтримки? Якщо процентів голосів, - то її достатньо (23+7+7=37% або +20 = 57. Навіть теоретично неможливо цим цифрам ніяк протистояти). Якщо масові мітинги - то вони будуть.
Якщо активісти - члени виборчих комісій і спостерігачі, то тут найбільша проблема, IMHO. Було маса повідомлень, що члени комісій від НУ і БЮТ працювали фактично проти своїх партій. Тому їм треба перетрясти партійні структури на місцях.
> І я не можу уявити, що Кучма та його оточення не підуть на цей "силовий" варіант, якщо від цього залежатиме їх персональна свобода, чи, навіть, життя.
На який силовий? "Трошки" силовий нічого не дасть (див. вище).
> Можливості опозиції, її підтримка прямо залежить від рівня усвідомлення в народі, що країною править органзоване злочинне угруповання на чолі з Кучмою. І що якщо цю банду не усунити від влади зараз, то українцям буде забезпечне зубожіння на найближчі десятиріччя. І що у цієї сумної перспективи є реальна альтернатива -- але за неї треба буде боротись. Що, скоріш за все, потрібно буде виходити на вулиці, організовувати страйки та акції громадянського опору.
>
> Але для того, щоб люди це усвідомили, лідери повинні це їм пояснювати. Ющенко повинен це пояснювати. Бо якщо Мороз з Тимошенко будуть розповідати про злочинний режим, а Ющенко про те, що опозиція деструктивна, а владу треба поважати, бо вона має "законодавчі повноваження на представництво" -- ТО ДІЛА НЕ БУДЕ.
>
> Буде як зараз -- Кучма, або Дубина або не до ночі будь сказано, Кравченко назавжди. І надія нації, що так і буде залишатись надією -- назавжди.
Все це так. Але труднощі перебільшені. Якщо говорити тільки про обрання Ющенка/Тимошенко президентом, то це простіше, ніж може здатися. При тих умовах, про які я писав вище: трошки зусиль з їхнього боку.
2002.05.01 | Shooter
Re: У розколотої опозиції нема на це сил
ilia25 писав(ла):> Реальна можливість була рік тому. Її вистачило лише на те, щоб провалити -- чи, може, лише відтягнути -- імплементацію. Зараз у опозиції нема можливостей протидіяти тотальній фальсифікації -- чи, взагалі, будь яким порушенням.
Розкажіть (чергову байку) про "реалтну можливість".
> Згадайте, як тут на Майдані всі писяли кип'ятком, коли Ющенко грізно заявляв, що всіх замішаних в зловживаннях під час виборів буде покарано. Ну і що? Хіба є хоч якісь перспективи, що хоч когось буде притягнуто до відповідальності?
Сьогодні вигідніше не розпочинати "битву зі всіма". За 2 роки особливо "борзиє" або тихенько "розчиняться", або підуть в тюрму.
2002.05.01 | -
Дубина забив Фельдмана :((-)