05/02/2002 | технолог

Не можу повірити, що немає вже Степовика, в миру - Олега Ємця, воїна, вченого, мислителя.
Немає слів, якими б можна було сказати про друга, вони всі занадто мілкі.
Царство йому небесне!

Хай скаже він сам:

ЕЛІТА

Частина перша.

ВОНИ І МИ

Вперше з нашою “елітою” я познайомився в Москві. Тоді я працював в охороні одного чоловіка (в “лічкє”1). Команду підібрали добру, саме для охорони. Різниця між “бичками” з виголеними потилицями і нормальними охоронцями (доречі, популярне “тєлохранітєль” там ніхто не вживає) якраз і полягає в тому, що перших наймають, щоб “понти ганяти”, а других, щоб чоловіка вберегти. “Хазяїн” (назвемо його В.С.) - був чоловік в літах. За радянських часів його прізвище можна було зустріти на перших сторінках газет однієї з “братніх республік”, особливо в жовтневі дні. На початку “перестройки” він залишив партію (залишив він її чи ні, насправді не знаю, маю на увазі став займатися бізнесом). А як звісно, що такі люди не з “лотка” починають, то й вирішував він свої справи, в основному, на Старій Площі2. З повагою згадую його - то був справжній хазяїн. За радянськіх часів він обіймав високу посаду, але в комуністічні ідеали не вірив ніколи. Думаю, все, що вело його по життю - це був вродженій інстинкт хазяїна. В нім не було нічого, що разраховувалося б на публіку, він не впивався владою, якої мав вдосталь, не був скупим, але й грошима не сипав. Просто, спокійно дивився в очі тим, хто жадав спіймати його погляд, і з тим же спокоєм він дивився в очі своїм ворогам. Мужчина.

Йшов час. Я робив свою роботу, він свою. І от, якось по дорозі додому, він зненацька спитав мене: “Ти хахол?”. “Ні. Я – українець”. “А я хахол”,- незвично м’яко сказв він. З виразом обличчя, котрий у маргєлівців називається “бодрий дєсантний оскал”3 я повторив: “А я - українець”. От така розмова сталася між нами, та тільки після тої розмови, я не тільки не втратив місця, а й наші відносини змінилися. Між нами ніколи не було зайвих слів, але з того часу я був присутнім майже на всіх його перемовах. В тім не було абсолютно ніякої необхідності. Я тоді не розумів нащо він це робить. Зараз, здається, розумію.

Я бачив відомих людей, які вранці виступали по телебаченню, а ввечері підходили “до ручки”, службовців і артистів, політиків і бандитів, бізнесменів і генералів, депутатів і просто шахраїв. Я бачив, як вирішують вони свої справи. Море нечистоти. Тоді, я щойно пройшов з іншого світу - зовсім ще недавно я бачив людей, які могли віддати життя своє за товариша, а тут весь простір заповнювався тими, хто легко міг забрати чуже життя тільки заради грошей. Через якийсь час всі ці “обличчя” злилися в моїй свідомості в суцільне “кишло”. Я бачив світ вивернутий назовні - той тип особистості, який в творінні Маргєлова4 розтоптувався ще в зародку, тут буяв у всій своїй красі.

На перший погляд, вони були всі різні, але було щось невловиме, що єднало їх. І тільки через час, випадок з одним попом допоміг мені розібратися в цім. Цей чоловік привернув мою увагу, коли наша “двійка”5 зупинилася на перхресті біля 3-х Вокзалів. Ще до того, як ми загальмували на “червоний”, я помітив хлопчину, що стовбичив на обочині. Високий, модно і охайно одягнутий, і тільки одна не звичайна деталь привертала увагу – на грудях у нього була дешева репродукція ікони Володимирської Божої Матері, неохайно прив’язана якимось шнурком. Коли ми зупинились, він впевнено обігнув нашy другу машину, що прикривала нам правий борт, і підійшов прямо до вікна де сидів В.С. Його губи шевелились, проте слів не було чути. “Дай єму” – простягнув нову 50 рубльову купюру В.С. Скло поповзло вниз і стало чути плутані слова – “...да святіцца імя твайо, да пріддьот царства твайо, да святіцца імя твайо, да пріддьот царства твайо....”. Я сунув йому папірець, але він продовжував свій речетатив. Ще одна купюра впала йому в руки. Обірвавши свій “отче наш” на півслові, хлопчина почимчикував до нашого Cherokeе. Проте, довго там не затримався. Досить легко можна уявити, що могли сказати йому наші хлопці.

І тут озвався наш бородатий “пасажир” – він благословляв “дающую руку”! Це був, такий собі, огрядний попик з вимовою, яка видавала поморське походження. Ситуація була настільки кумедна, що я не втримався, щоб не глянути на нього. І диво дивне – я побачив, що обличчя «жебрака» і цього попа схожі. Та не це вражало. Колись я вже бачив точнісінько такі ж самі лукаві очі. Декілька років тому, у ПМП 6. Туди, мене, нашвидкоруч забинтованого, притягнув на собі молоденький лейтинант. «Держись землячок. Ще на Псел з тобою з'їздимо» - нащось все приказував він дорогою. Так от, про очі - я лежав на підлозі, скорчившись на плащ-палатці, і бачив немиті пальці ніг, тих хто стояв наді мною. Вже зняли ремінь (десантні ремні дуже цінувалися, бо виготоблялися зі шкіри, всі ж інші мали «дерев'яні»7), і питали мене про щось. Я не міг зрозуміти, бо кращий світ уже чекав на мене. Тоді, вони просто почали срягувати з мене чоботи. Новенькі – тільки но поміняв. Я не чинив ніякого спротиву – мені було вже всеодно. Рівнодушно дивився я, як вони нишпорять по моїх кешенях, як відкривають конверта з материним листом - «Ат баби. Па почерку віжу». «Всьо. Пустой» - закінчили вони. То був рід щурів. «Пріколи» - називали їх в військах. Не так, щоб караснокнижна, але й не дуже розповсюджена на тих «курортах» порода. Ці щурі мабуть чимось провинилися перед Богом, бо не потрапили у ті місця, де вони звичайно в'ють собі гнізда – поближче до папок і мамок (а то й зовсім мимо...), а вимушені були тяжко трудитися писарями і кухарями при штабах, а потім, під дємбіль, за гроші, виручені від проданої тушонки, купляти «нагороди Родіни», щоб було чим бряжчати, виступаючи в ролі клоунів в парку Горького8 на 2-ге серпня9. Та не біда в тих пацюках, що стали клоунами, а саме в тих, які прагнули «досконалості» - пішли у владу. Тут я бачив їх у велічезній кількості. Видно дійсно Бог почув те попикове «благословенне слово», бо зглянувся на його сусіду – я просто ясно побачив, що це все одна порода - ті «пріколи» з ПМП і цей попик та і все це кишло високопоставленних лярв. Так, саме поставленних, бо майже ніхто з них не мав нічого такого, щоб дозволяло їм стати над іншими. Люди ці потрапляли нагору зовсім іншини шляхами. Гідними шляхів цих були і їх вчинки - було тут багато “героїв”, що зводили свої рахунки чужими руками - я тут бачив чудеса жорстокості слабих людей. Повірте мені, сильні люди на таку жорстокість не здатні. Терлись тут і ті хто день і ніч мучився думкою, як краще застосувати народне добро. Навіть були й ті, що повторили «духовні подвиги» одного з праотців своїх: саме того, що мужньо підкладував свою жінку під фараона, та інших можновладців, від чого бідній Савваоф прів з роботи, вигадуючи різні біди на голови того ж таки фараона & Со.

Відтоді, як той випадок з попиком сподвиг мене на таке узагальнення, я став задумуватися над питанням – чому вся еліта складається з слабих людей? Так, саме слабих, бо на той час я уже виніс із служби в армії розуміння ЗАКОНУ СИЛИ. Армія пропустила нас через сито – там, кожен став тим, ким був народжений. Слабі – ламалися, сильні – загартовувались. Там поважали не за слова, а за вчинки, там не можливо було набити собі ціну, бо все сказане швидко піддавалося перевірці, там протягнути руку допомоги дуже часто означало - поступитися власними інтересами, а підлі вчинки, дуже часто, знаходили гідну винагороду. На цій базі і створювалася своя ієрархія. Якщо хочете - еліта. Ввійти до цієї еліти було дуже важко, а бути викинутим з неї було дуже легко. Ніякі зірочки і лички не були перепусткою, тільки реальні якості, підтверджені вчинками, дозволяли зайняти там своє місце. Широкі плечі, також не гарантували місця на горі, хоча, достеменно, у того, хто мав завузькі, ніяких шансів на те не було. Крім здоров’я, потрібні були воля і моральні якості. ЗАКОН СИЛИ був суттєво обмежений ЗАКОНОМ ШЛЯХЕТНОСТІ. Кожен, хто не розумів цього принципу, мав досить великі шанси не повернутись з наступного розвідвиходу. В цій системі завжди кипить життя, там є місто вчинкам, там постійно йде селекція. В основу цієї системи закладено прагнення досконалості, і якби не специфічні задачі, для яких створені такі підрозділи, то можна було б сказати, що то і є сама досконалість. Така система неодмінно витворює нове, і це нове завжди досконаліше за те, що передувало йому.

То все казано про маргєлівську систему. А що ж я побачив серед іншої еліти? Я бачив, що ця порода настільки слаба, що вона б не мала ніяких шансів вижити, якби штучно не відгородилася від конкуренції. Тільки збудувавши навколо себе стіну з законів, кодексів, правил пиасаних і не писаних, телефонного права і т.д. – вони можуть почувати себе більш-менш безпечно. На противагу “маргєлівській”, вони збудували іншу систему. В її основу закладено – нищення всього, що здатне до зросту, всього, що хоч якось піднімається над загальним рівнем, здатне показати фізичну, духовну, моральну непересічність. Це “творіння” прагне законсервувати все слабе, немічне і виродкове. Я бачив, що творці (вірніше “користувачі”) цієї системи, не маючи благородства, зовсім не поважали законів. Ні людських ні Божих. Вони збудували “реальність”, яка держиться на підпорках правил і законів, єдина правдива задача яких – видурити собі місце у іншої, сильнішої за них, породи. Ця система в корені своєму дегенеративна, бо це система слабих людей, що жмуться до кучі. З логіки задач, які ставить перед собою така машинерія, випливають і критерії добору людей для верхнього її рівня. Тому, міністром повинна бути саме така людина, яка не користується повагою серед підлеглих, а “дуполиз” буде завжди в ціні. Ця система відкриває “зелений коридор” всьому найпідлішому, що є у суспільстві, бо не допускає добору за здоровими критеріями і здібностями, не допускає прямих зіткнень, не допускає випробування сили, замінивши все те на “боротьбу під килимом”. Вона “жаліє” всіх, вводячи у суспільство СЛАБІСТЬ, як норму. Результати такої “жалості” бачимо сьогодні – коли Вітчизна наша може бути продана будь-кому.

Для більш повної характеристики цієї фабрики дегенерації, слід згадати важливу її складову – культ СТРАХУ. Сама вирісши зі СТРАХУ, ця система відвела йому гідне місце в своїй “світобудові”. Коли вона існує в “чистому” вигляді - вона просто насаджує СТРАХ. В “ліберальні” ж часи, вона зберігає свої здобутки - якщо прямо не нав’язує СТРАХ, то завжди дає йому зачіпки і виправдання. Так, вона завжди має на поготові довжелезний список “високоморальних” виправдань СЛАБОСТІ, які, за правилами цієї підлої гри, будуть сприйняті суспільством. І тоді наш smart guy10 з “чистою совістю” каже собі: “Я не захистив її, тому, що вони нічого такого їй не робили. То були тільки слова. Та й вв’язуватися було не розумно бо їх було троє (четверо, п’яреро, шестеро ....)”. Ця система культивує цього smart guy. Вона оточує його своєю опікою ще з дитинства. А наскільки глибоко це сидить у суспільстві, можеш судити сам – чи ти ніколи не чув від своєї матері: «Поступися синку - будь розумнішим». І казано те було саме тоді, коли під маркою “поміркованості” в тебе входив СТРАХ. Ні, мати не хотіла тобі зла, вона хотіла тільки того, щоб ти залишився живим у цій системі. О бідна жінка українська. Ти - найкраще, що ми ще маємо. Ти мрієш все своє життя про Щастя і Любов, але своїми руками вбиваєш все те. Ти заховала свого батька, чоловіка і сина собі під пелену і не можеш зрозуміти чому за тебе вже не може ніхто встати.

Отже, я “відкрив” (в крайньому разі для себе) існування цієї машини. Після цього “відкриття” я не довго палив себе жовччу, відшукуючи нові підлі риси в моїх “оппонентах” і системі самозахисту, створеній ними. Інше питання зайняло тоді мій розум: що спільного мав В.С. з цім “кишлом”? Я бачив, що він був зовсім не такий, як вони. Він був явно вищий за них. Порода настільки була сильно проявлена в нім, що навіть за довгі роки “шліфовки”, вона явно проступала в його вчинках. Тільки задратий вгору правий кутик верхньої губи помітив я тоді, у дзеркалі, на попикове “благословіння”. Те ж саме було й на моєму обличчі. Мені було легко розуміти його – ми були чимось схожі. Не розумів я тільки одного – навіщо йому це все?

Пізніше, я побачив, що В.С. – це я. Я, який став грати за чужими правилами, зрісся з ними. Ціна, заплачена ним за це, була велика – ніхто не любив його: ні його донька, ні його дружина, ні його коханка. Його “друзі” дихали йому в потилицю, і він не довіряв нікому. Я перестав співчувати йому, коли побачив його і своє місце, яке нам відвела система.

“Еліті” потрібен не тільки той smart guy, їй потрібні сміливі і чесні люди. Потрібні спецнази і “лічка”, опери, які чесно роблять свою роботу, їй потрібен навіть цей капітан СБУ, що зараз читає оце “писання”. А хто цей капітан? Ти думаєш, що то такий собі упир? Скоріше за все, того чоловіка привели в КГБ саме його ідеали, любов до Батьківщини, розуміння Обов’язку. Налий собі гранчак, капітане, і попробуй дати собі відповідь, що зробили з твоїми ідеалами, і з тобою, ці люди?

СБУшники, “беркутівці”, В.С. – то, дуже часто, сміливі і чесні люди. Система ставить їх Тоді і Туди де вони їй потрібні. Ця система, одного разу ввівши їх у своє русло, бажає бачити їх тільки у вигляді воїнів і завзятих хлопців, і всіми силами старається витіснити їх на периферію, коли вони намагаються знайти інші точки прикладення активності.

Невдовзі, стався випадок, якому тоді я не надав ніякого значення, а зараз я сприймаю його, як откровення. Я застав інтимну сцену в одній з “бань”, куди ми приїхали з В.С. Я робив свою роботу, оглядаючи приміщення. В одній з кімнат, якась напівп’яна миршава тушка пробувала мені щось пояснити. Впевнившись, що в цій кімнаті все чисто, і не маючи часу слухати п’яні теревені, відкрив двері до іншої. Там я застав дівчину – то була справжня красуня: довге волосся природної блондинки і породиста стать. Над нею ж скарючилась якась потвора: стареча шкіра в розтяжках, лиса голова з червоною маківкою, перстень з якимось великим каменем на мизинці з’їхав набік, конвульсівні рухи, сало, яке тряслося від кожного зіткнення плоті. Більш неприродного сполучення я ніколи в житті не бачив. Тоді була - огида. Тепер я розумію – ЦЯ “ЕЛІТА” МАЄ БУТИ УСУНУТА.

Частина друга.
ЇХНЄ

Суспільство складається з 3-x частин:

1. Це крайня проява людської природи. Сюди входять люди ідеалістичні, здатні до творчості і самопожертви заради високого - це еволюційний авангард. Тут народжуються всі ідеї і шляхетні пориви. Тут можна зустріти різномаїття характерів, але є одне, що єднає їх - ці люди здатні жертвувати власним заради суспільного. Через цю верству реалізується адаптивна функція популяції.

2. На іншому полюсі сконцентрованa темна сила - люди брехливі і лукаві, корисливі, малодушні, підлі і переконані в правоті власного гріху. Ця частина нутром чує інший полюс - ненавидить і боїться його, при кожній нагоді нищить все вище. Проте, обидва ці полюси, концентруючи в собі сили у «чистому» виді, чисельно аж ніяк не можуть порівнятися з «серединою» - 3-ю складовою суспільства.

3.Тут, стихія не така сильна, як на полюсах. Це і є нормальні люди. В боротьбі, вони ніколи не проявлять такої твердості і завзятості, які ми можемо зустріти на «полюсах». Самою природою вони призначені на те, щоб їх вели. У цiх нормальних людей нема вибору – «полюси» б'ються саме за них. Чия візьме – за тим вони і підуть. Саме ці, нормальні люди, досить просто можуть охреститися і зректися віри. Саме їх руками було нищено найбільше зло у світі, і їх же руками це зло було повернуто. То - нормальні люди. Не треба презирства - то природа.

Це говорено про соціальну структуру виду. Проте, вид має і біологічну структуру. Уже давно визнана, і не тiльки в природничих науках, наступна модель: найбільш прогресивною, в еволюційному плані, є 2-х статева система організації виду. Мовою кібернетики, система (біологічний вид) складається з 2-х підсестем (статей). Кожна з ціх підсистем відповідає за реалізацію певної функції. «Чоловіча підсистема» відповідає за адаптивну функцію. Ця функція «чоловічої» статі реалізується на всіх рівнях організації виду. Приміром, на молекулярному рівні, саме через «чоловічу частину» в генофонд «вводиться» найбільша кількість мутацій. На більш високому рівні організації ми бачимо явні, конститутивні, відмінності в поведінці статей, зокрема, пошукова активність завжди більша у самців, вони агресивні і т.д.. Все нове приходить через самців, «жіночій» же частині відведена не менш важлива функція - закріпити в генофонді набуті чоловіками прогресивні риси і відсіяти непотріб. Задача жінки – прийняти оптимальне рішення : вибрати чоловіка, який би мав найбільшу кількість позитивних і найменшу кількість негативних рис, народити від нього дітей. Цім функціям відповідають морфологічні особливості будови тіла а також психіки обох статей. Складовою частиною адаптивної функції є збереження і розширення ареалу (території), тому чоловік завжди агресивніший, його психіка розрахована на прямі зіткнення з конкурентами, доля того, що називається хитрістю в його свідомості менша, бо хитрість дає переваги тільки за дуже специфічних умов, і саме ж з цієї причини, не має шансів закріпитися, як домінанта, в поведінці популяції.

Ви можете називати мене циніком, чи ще як там вам заманеться, але те, про що я кажу, існує. Є єдино можливий і вірний шлях того, як все має бути, а все, що відходить від цього шляху, нещадно нищиться самою природою. Це одна з частин задуму Божого.

Проте, я пишу тут не статтю з еволюційного вчення, а про наші українські справи. Давайте вдамося до деякого аналізу, взявши за основу 2-і вищеназвані моделі.

В Україні ми маємо такий стан речей (беруться до уваги тільки довготривалі процесси):

1. популяція зменшується;

2. ареал популяціі звужується;

3. якість популяціі погіршується (здоров'я фізине і духовне);

4. популяція, явно, не здатна конкурувати з іншими (в сьогоднішніх реаліях).

Все вищеназване є наслідком недостатньої реалізації адаптивної функції нації. І вина за це лежить виключно на чоловіках. Жінки в цьому процессі грають лиш опосередковану роль.

ВОРОГ направив основні зусилля на підрив еліти, отже адаптивної сили нації. Це основний його стратегічний напрямок. Тільки цiм шляхом він може досягти мети. Стосовно ж техніки і тактичних рішень, за допомогою яких реалізується ця стратегічна лінія, можемо вказати наступний комплекс заходів:



1.Фізичне знищення найактивнішої частини популяції (без коментарів).

2. Викликати параліч волі в уцілілої частини еліти. Це досягається впровадженням в життя магічної формули: Інтеллiгенція повинна боротися виключно духовною зброєю, а Армія повинна бути поза політикою. Звісно, за цією формулою нічого не стоїть, але діє вона магічно. Та й достають її час від часу на світ Божий тільки з тактичних міркувань.

3. Зменшення репродукції еліти. Це досягається за рахунок нав'язування світогляду, який веде популяцію до виродження. Тут, все, що веде до виродження називається хорошим і добрим, а все, що хоч якось противиться цьому – злим. В даному разі маємо діло з “комплексом”, що складається з 2-х частин:

А. Жіночій частині суспільства нав’язується дегенеративний стереотип мужчини, як позитивний. Оскільки природний добір не діє, то добір на рівні селекціі чоловіків жінками грає ключову роль в закріпленні тієї чи іншоі частини генофонду в популяції. Саме цім шляхом дегенерати і пролазять в МАЙБУТНЄ.

Б. Пропаганда всіх видів виродження серед чоловічої частини суспільства (зниження особистих і суспільних стандартів, розмивання поняття “норми” і відмінностей між статями, штучне усунення конкуренції, протягування у суспільну свідомість боягузства під маркою “поміркованості”, безвідповідальності під маркою “суспільної необхідності” і т.д. )

5. Закріплення цього виродкового світогляду у структурі суспільства (створення нових «екологічних ніш» для груп і рухів, напрямків суспільної думки – основною задачею яких є підрив здорових засад суспільства, ДЕЗОРГАНІЗАЦІЯ І ДЕЗОРІЄНТАЦІЯ ЕЛІТИ.

6. Направити ДЕЗОРІЄНТОВАНУ частину ЕЛІТИ на нищення її ДЕЗОРГАНІЗОВАНОЇ частини, граючи на її природному честолюбстві і ідеалізмі. (Моя приватна думка – велика частина недобитої еліти була залучена до КГБ. Саме там, ще й дотепер, можна часто зустріти офіцерів з великої літери. Упереджуючи весь вереск по цьому пункту, просто нагадаю, що ця організація займалась не тільки викручуванням рук диссидентам, а й продуктивно боролася з соціальними лихами, наприклад наркоманією).

Результатом реалізації цього комплексу заходів є зниження фізичної частки еліти в суспільстві, витіснення її на периферію буття. Це ніколи не могло б бути можливим, якби ВОРОГ не знайшов правильного тактичного рішення – він знав, що справжню еліту не перемогти в прямому зіткненні (як фізично так і духовно). І навіть якби така перемога була б можлива, то закріпити її результати не вдасться. Справжня еліта відродиться, бо має свої світоглядні засади і суспільну структуру, закладену на ціх засадах. Розуміючи це, ВОРОГ, вирішив вдарити у саме серце – він вибрав, за основний інструмент нищення еліти нову систему цінностей, нове світобачення. Це було геніальне рішення. Протиставивши свою систему цінностей системі цінностей еліти, ВОРОГ заклав у неї «приманку» для середньої людини. Він запропонував «дружню» руку слабому і немічному (а більшість нормальних людей – це просто слабі люди), хоча зовсім не для того, щоб підняти їх вище, а для того, щоб просто похлопати їх по плечу: «Ну щож, ти не хочеш боротися за своє місце у житті? В тебе нема для цього сили чи сміливості? Не переживай, ми подаруємо тобі таку систему, де все це не буде потрібно. Ми зробимо так, що жінки, більше не будуть відвертатися від тебе, а твоїх дітей захистить хтось інший, бо відповідальність – це так важко. Більш того, ми зможемо поставити тебе на місце отих звірів – еліти». Ключем до успіху цієї системи є легкість. Боягузом бути вже не так і соромно, набагато гірше не вміти «крутитися». ВОРОГ подарував простим людям «спокій». Більш того – ця система поставила smart guy на місце еліти. Так, «еліта», про яку я писав то і є, в більшості своїй, всього-навсього smart guy. Хто він? Та просто, такий собі “не гордий пан” – результат процессів, в яких якість було принесено в жертву кількості. Це бидло може мати скільки завгодно грошей, “куражитись”, грати у владу, але ніколи не зможе стати хазяїном на цій землі. То їм не дано.

Уже було сказано про стратегію, тактику і технікy, які задіяні в системі самозахисту “еліти”, але для повної її характеристики необхідно згадати ще одну з її фундаментальних властивостей - здатність до самозбереження.

Подивіться но, як чинить творіння Боже – життя розповзлося по всій Землі, воно залізло у найменші шпаринки, воно набуло тієї багатогранності, що навідь найстрашніші катаклізми навряд чи зможуть “викурити” його з тіла планети. Навіть коли в результаті катастрофи, залишаться тільки найпростіші форми, то поява більш складного і досконалого – то тільки питання часу.

Лукавий розум ВОРОГА бачить ту досконалість задуму Божого, і за звичаєм своїм, старається повернути світло на темряву. ВОРОГ заклав великий потенціал самозбереження у свою систему.

Хто стоїть над нами? Коли доля завела мене у Київ, я побачив те ж саме, що бачив у Москві, тільки з деяким накипом провінційності. Мене це не здивувало, я вже знав, що вони такі і іншими бути не можуть. Але в Києві я зустрівся з новим типом “еліти” – різного вида борцями за національну ідею, за краще майбутнє, одним словом з тими, хто любить Україну. Коли кажу “зустрівся”, то маю на увазі не образне “зустрівся”, а саме те, що їв і пив з ними. Дехто з них, на той час, були депутатами Верховної Ради, дехто стояв на чолі досить масових громадських організацій, а дехто обіймав не маленькі посади в державі.

І все вони робили правильно, маю на увазі – казали правильні слова. Втім, коли доходило до діла, то частенько море якихось негараздів і “накладок” не давали здійснити задумане. Коли ж зійшовся з ними ближче, то побачив, що вони і зайди, проти яких вони “борються”, – то одне й те ж.

Хто стоїть над нами? Так, “еліта” в масі своїй, має інше етнічне походження. Що то не є нормально і що з цім робити треба, говорити не маю потреби – всі слова на цю тему уже давно сказані. Моє слово про інше: так, над нами стоять зайди. Дуже легко тицьнути в них пальцем і сказати, що вони і є причина всіх бід наших. А звідси і простий метод: прогнати їх - і заживемо щасливо. А я кажу – ні, не заживемо щасливо, бо корінь нашої слабості залишиться на своїм місці. І тільки питання часу, коли зайда повернеться.

Ці всі “поводирі”, котрих я зусрів у Києві, більш нагадували мені навіювачів ніж вождів. Слабі душі. Такі не вмирають, а коли і трапиться те, то мабуть і в останню хвилину свою, залишаться клоунами. Своїми солодкими речами чи заликами до ненависті – вони присипляли паству свою. Вони кличуть до дії, проте вся їх дія (припустимо, що вона коли-небудь зможе мати якісь наслідки) неодмінно зведеться до того, що на місце ублюдка-кацапа неодмінно буде посаджено ублюдка-хахла. Від того нічого не зміниться. Міняючи вміст, не міняти сутності. То і є задум ВОРОГА - Замінити Еволюцію на Ротацію. Тому, на місце однієї підлоти неодмінно має прийти інша, а службовець, чого б він не накоїв, всеодно не випаде з цієї, сто разів перетасованої, колоди карт.

Ці “вожді” навіювали “силу” – говорили про славну історію нашу, про ницість ворогів, про необхідність боротьби, про ... та про будь-що, тільки не про те, що слабість звила собі гніздо в душах наших, і в тій слабості корінь наших бід. Ними не сказано жодного люблячого, живого і жорстокого слова до пастви своєї. Вони тільки кличуть до помсти.

Живу у “всесвітньому Вавілоні” – Америці, перед цим бачив інші країни. Я знаю як чинять за одних і тих же обставин люди різних національностей. Бачу слабі і сильні сторони різних народів. Я маю тверде переконання, що народ мій є одним із найздоровіших народів світу. Здоров’я фізичне і духовне є в наших людях. Це очевидно, коли живеш серед чужих. Також, знаю те, що всі вади і “виключно національні риси характеру”, які нібито властиві тільки нам, дуже легко занайти у інших народів.

То є народ, що може піднятися і змести всю оту наволоч. Питання тільки в тім, що буде потім? Ми уже не раз доказали, що можемо зруйнувати себе і без допомоги будь-яких зайд. Ми показали, що можемо визискувати з братів своїх сильніше за будь-якого чужинця. Ми постійно вичищали гній, але ніколи не трогали стін конюшні в якій живемо. Ми не пробували замінити ту конюшню на будинок.

Ці ж “вожді помсти”, перетворивши націоналізм на антимосковську (чи ще там якусь) рефлексію, всіми силами своїми бажають посісти місце зайди в системі, свтореній тим же зайдою. Вони зовсім не бажають її знищити і замінити на свою власну. Smart guy чує свій кінець.

Хто є той ВОРОГ, ні православним, ні католикам нема потреби пояснювати, проте, як для стороннього вуха, і так забагато про нього сказано.

Частина третя

НАШЕ

Усунувши конкуренцію на нормальних засадах, ВОРОГ витворив нову “еліту”. “Еліта” ця держиться не стільки на багнетах, стільки на світобаченні, яке домінує. Еліта ця може час від часу викликати обурення деякими своїми діями, але сутність її, влаштовує більшісь, бо потурає слабості тієї більшості. З цієї самої причини не слід очікувати великого ентузіазму з боку цієї більшості, коли вона побачить наше бажання повернутися до життя. Нам слід пам’ятати тільки те, що вони нас будуть любити тільки після того, як ми переможемо. То здоровий народ, він чує і любить силу. Ми знищимо Ротацію і поставимо на її місце Еволюцію. І та більшість швидко добере сутність тієї зміни. Знайдуться серед тої більшості такі, що захочуть вибити нас із сідла. Коли це їм вдасться, то кращого за це не буде – бо тільки тоді, переможе те, за що ми боролися - нас переможуть кращі за нас.

Але то все буде потім. Зараз скажемо кілька слів про діла насущні. Коли б люди з цією ідеологією зненацька опинилися б біля важелів влади, то треба було б тільки з десяток років, при умові належних реформ, щоб зібрати перший урожай – нова молода справжня еліта швидко займе належне місце.

Проте, реальність інша. Цим людям ніхто не дасть важелів влади. Тому задача, що стоїть перед нами значно складніша – виховання еліти в умовах недоступності влади.

Я уже писав про маргєлівську систему, про її особливості, про наслідки її реалізації. Також писано про специфіку задач тих колективів, в яких вона застосовується.

Та система створювалася, щоб перемагати. Проте, я хотів би застерегти читача від спокуси звести її виключно до мілітарних суспільств, або до військових еліт. Одну з модифікацій маргєлівської системи мені довелось зустріти в Гарварді. В цій роботі я говорю про два діаметрально протилежні принципи добору і організації еліт. Про неприродність заміни Еволюції на Ротацію, бо то прямий шлях до виродження. Я смію стверджувати, що той, хто попробуєте проповідувати антимаргєлівську систему відбору еліти в Гарварді, буде виглядати досить кумедно. Мабуть саме тому, що в Гарварді добре розуміють ціну отим всим закликам до “гуманності”, - Гарвард залишається Гарвардом, і не має перспектив стати Воронезьким університетом. Повторююсь – Та система створювалася, щоб перемагати. Та система роздавить всіх, хто не на своєму місці.

Бачу користь в тому, щоб познайомити з нею (не на словах) українця. Та думаю, що вона не є для нього чимось дуже новим, бо тіло і дух його, що дістались від предків, явно мають сліди “контакту” з цією системою. Необхідно всього лиш правильно нагадати йому про цю систему. Він сам повернеться до неї.

Хто є сучасний український мужчина? Які чесноти зараз найбільше в пошані в українському суспільстві? Не будемо брати крайні випадки. Найкращий середній українець – то добрий господар, хазяїн. І боягуз. Так, саме боягуз, але він не такий боягуз як онук Авраама, то не вроджений страх, то інше. Українцю доступне моє “причастя”12. Нехай примітивні особи розвозять соплі навколо мого “євангелія”. Розбризкуючи слюну, доказують тобі, що писано там виключно про мордобій і збочення. А ти просто знай – ти маєш всими засобами вбити в собі СТРАХ.

Жодне писання не виправило нічого в цім світі. Мертва буква не сильніша за живе слово. Проповідь не може зрівнятися в силі з прикладом. Тому потрібна організація, яка б, на своєму прикладі показала вищість системи про яку я говорю.

Ми не будемо доказувати кому-небудь, що небудь. Ми не будемо домагатися визнання у тих, хто плює на “євангеліє”. Нас визнають українці, коли побачать, що ми чуємо оте “хахол”, тоді, коли нашими жінками і дітьми торгують, як скотиною. Вони побачать, що ми чуємо оте “хахол” в московських поїздах з нашими заробітчанами і в здирстві, яке чинить влада. Ми чуємо “хахол”, коли засмічують душу нашого народу, пропагуючи розпусту і слабість, безвідповідальність, нищать віру в Св’яту Трійцю, нищать нашу золоту молодь.

Отже, організація. Ми ніколи не будемо гнатися за кількістю – якісь головне. Там кожен має зайняти своє місце, і те місце не буде випрошеним чи видуреним. Чоловік, піднімаючись на гору в такій системі, мусить знати, що чим вище він підніметься, тим більшу відповідальність має нести. І нести він буде не якусь там абстрактну “відповідальність”, а буде відповідати своїм майном, здоров’ям і головою. Останнє правило є запорукою того, що на верхівку в тій ієрархії не буде рватися smart guy, якщо його нелегка і занесе до нас.

В основу добору, на противагу нинішній системі добору “еліти”, буде покладена селекція на основі найкращих людських якостей – мужність, воля, сила, розум. В своїх рядах ми не будемо терпіти нічого слабого. Сильні люди здатні швидко створювати ієрархічні структури. Про це виразно свідчать не тільки дані історії і археології, а й практика сьогодення.

Своїм прикладом, ми будемо притягувати молодь. Молодь найбільше чутлива до Сили, але ми поставимо Справедливість в один рівень з Силою.

Це все має зробити передовий загін. Це мають бути люди виключних якостей. Приходячи до нас, люди мусять знати, що їх імена будуть вимазані брудом, а якась частина, просто буде вбита. Ми йдемо не проти влади, не проти зайд, а проти світогляду. Ми повинні показати, що наш світогляд кращий, бо те, що ми робимо направлено проти тих, хто виступив проти задуму Божого.

На шляху реалізації цієї задачі, ми маємо витворити таку структуру, яка б дозволила нам уникнути:

1. СЕКТАНСТВА. З самих перших кроків, ми маємо бути максимально відкриті для суспільства. Ми не повинні мати “двох правд” – для внутрішнього і зовнішнього користування. Люди повинні знати Що, Для чого і Як ми робимо. Це необхідно для того, щоб перемогти чужий світогляд.

2. ТЕРРОРИЗМУ. Нам це не потрібно. Коли ми прийдемо до влади, то просто приймемо закон, згідно з яким розстріляємо всіх торговців людьми, наркотиками і Батьківщиною. На всі інші категорії є кримінальний кодекс. Всі чесні люди зітхнуть з полегкістю.

3. РОЗКОЛІВ в середині організації. Це буде досягатися за рахунок ієрархічної структури і прийняття всіми членами організації ідеології нашого руху. Після того, як ця ідеологія буде “відшліфована” в початковий і дуже короткий період, вона більше не буде підлягати сумніву. Всі не згодні будуть виключатися.

4. ЗАЙВИХ РОЗМОВ. Піднявшись в ім’я Боже, ми будемо утримуватися від спекуляцій на релігійні теми, розтоптувати найменші зародки “нових релігій” і релігійних вождів серед нас. Ми розуміємо, що якась частина людей здатна вірити до самозречення, якась частина має межу вірі своїй там, де вони повинні поступитися чимось суттєвим, якась частина не здатна вірити взагалі. То є природа людей. Не нам її міняти. Можете називати те віротерпимістю, ми ж розуміємо, що наша задача тільки в одному – дати суспільству стуктуру, замість того “кисілю”, що воно має зараз. В усьому ж іншому ми довіримось церкві. Але довга борода не буде для нас авторитетом – отці сами повинні бути прикладом того вчення яке проповідують.

5.ВИРОДЖЕННЯ. Наша система повинна бути дуже надійна:

А. вона не повинна дозволити smart guy займатися мімікрією – він не повинен потрапити до нас ні через накачування м’язів у спортзалах, ні через вивчення нашої мови, словом, через усе те, що називається імітацією. Кожен з нас має проявляти природні якості і займати те місце, яке дозволяють зайняти ці якості.

Б.наша система, заснована на Праві Сили (розуму, волі, фізичної сили) повинна відкинути принцип колективного прийняття рішень. Рішення будуть пропонуватися на радах, але прийматися будуть виключно лідерами руху. Ці ж лідери будуть нести персональну відповідальність за наслідки. Лідери обираються на загальних зборах прямим голосуванням, перед цими ж зборами вони повинні бути готові дати відповідь в любий час. Про види відповідальності було сказано вище. Впроваджуючи в життя принцип: той хто не може нести відповідальності, не має права приймати рішення, ми отримаємо ряд суттєвих переваг в порівнянні з сучасною системою: мобільність, гнучкість, адекватність. Ми не повинні дати втопити наш рух в безкінечних розмовах на зборах і нарадах.

В. Ми повинні повернути принцип гуманності в суспільство. І почнемо те з власних рядів. Культ гуманності дозволить нам уникнути виродження. Щоб було зрозуміло, про що ведеться мова, наведу цитату з однієї роботи: ”Якщо якийсь вид має соціальну організацію, то відбір проходить як на рівні окремого організму, так і на рівні популяції, отари, зграї, сім’ї... Класичний приклад на вовках, його можна розглядати як модель. Є вовча зграя, вона складається з десятка чи десятків вовків. Серед них є вожак. Як правило, це найдосвідченіший, найспритніший i найсильніший вовк. Він тримає порядок в зграї. Він - командир, менеджер, управляючий. Він - президент. Час працює проти нього. З кожним роком він втрачає силу, спритність, у нього випадають зуби. Час грає на користь молодих. Один з молодих набирає сили, стає спритним і досвідченим. Він - прагне стати вовком-президентом. Одного дня інстинкт йому підказує, що його час прийшов. Старий промахується в стрибку, чи просто дає слабинку. Молодий об’являє себе вожаком. Старий, насправді ще не старий, а тільки старший, і навіть, якщо одного зуба вже нема, то це не означає, що клики зтерті. Вони б’ються. Здається, що на смерть. Але в якийсь момент, молодий побачить, що інстинкт його обманув, він програє, він зарано встав проти вожака. І що він робить? Здається нелогічним, але він стає в "позу покори". Цю позу всі мали бачити на прикладі собак чи цуценят, коли на них замахуються, щоб вдарити - голову повертають набік, а шию вигинають так, що артерія, по якій кров тече в мозок стає доступною для смертельного ікла. І що робить старий вовк? А нічого. Він пробачає виступ молодого. Молодий залиже свої рани і чекатиме другої або третьої спроби... Може довше чекатимае, але настане такий момент, що він буде сильнішим і він зажме вовка-президента, і той викине артерію, і молодий його відпустить. Біологічний зміст: якщо старий вбиватиме свого наступника-конкурента, то таким чином, в зграї вовків будуть вбиватись найдаровитіші молоді вовки і коли старий помре, то на його місце стане кращий з гірших. Якщо молодий вбивав би старого, то зграя залишалась б без екс-президента, хай старого, але все таки освідченого вовка. Популяція вовків при втраті цього інстинкту ненападу на одноплемінника в позі покори вироджується на протязі кількох генерацій. У людей цей інстинкт є, не у всіх. Він притуплений, майже непомітний”.

Те говорено про справжню первородну гуманність. Ми стверджуємо, що гуманність уже давно відкинута сучасним суспільством, а те що smart guy видає за гуманність є просто жалістю. Більш того, ми стверджуємо, що тільки ми і здатні повернути гуманність в суспільство, бо ми єдині, хто ризикує зникнути, якщо гуманність не буде повернуто.

НАША ЗАДАЧА НЕ ВИЛІЗТИ НА ГОРУ, А ДАТИ ПРАВИЛЬНИЙ ЛАД.

В Україні є стара легенда, ті хто виріс «на асфальті» може й не чув її ніколи: Коли настане сама важка година, і нікому вже буде встати ні за Правду, ні за Землю, ні за Бога нашого, тоді розкриються могили і прийдуть з небуття невмираки, воїни Меча і Духа – ті, хто поклав голову за святі речі. Через них всі і спасуться.

[11.08.2001] Степовик