05/10/2002 | Ломброзо

Без сомнения, гражданская храбрость 1+1 безмерна. В который раз Макаров вытирает сопли за теми деятелями, которые пропагандируют фашизм на экране. И, если 12 мая – ровно год тому – он еще сомневался – стоит ли показывать это расистское дерьмо в Украине, то сегодня он сказал, что с юморком надо все воспринимать – мы, украинцы, все понимаем, дескать. И прибавил, что фильм распречудесный с точки зрения кинематографической.
Может фильм и толково сделанный, но ксенофобский ведь от первого до последнего кадра - а у нас уже никакие законы о разжигании национальной розни не действуют? Зато Гарант есть.
Да и и махновский пулемет на жигуленке может поразить только дебилов – собственно, на них – прыщавых, сопливых и бритоголовых отморозков фильм и рассчитан. Что там вякали не так давно по поводу синагоги? А чего же сейчас попрятали языки и в какое место? И кто экспортирует антисемитизм и фашизм в Украину, как не 1+1?

Вот что писали год назад по этому же мерзкому поводу.
***
***
Час прозрівати стосовно \"братів\"

Леонід IВАНЕНКО, Київ

Про, вибачте на цьому слові, шедевр режисера Олексія Балабанова \"Брат-2\" десь я чув раніше. Як стогнала від захвату зала кінотеатру \"Пушкінський\", що в Москві. Але одне почути, а зовсім інше - побачити й спробувати зрозуміти, з чого б це \"кричали женщины \"Ура!\" и в воздух чепчики бросали\".
Post factum я розумію сумніви Юрія Макарова, який у вступному слові до демонстрації цієї стрічки 12 травня на каналі \"1+1\" ділився сумнівами, чи варто подавати те \"вариво\" українським глядачам?
Стверджую: \"Варто!\" і вітаю з тим рішенням канал \"1+1\"!
Щодо власне фільму, то на думку спадають слова Талейрана: \"Це гірше за злочин, це - дурість\"! Не знаю, втілює той твір \"поклик душі\", чи є \"соціальним замовленням\", але, судячи з реакції \"Пушкінського\", воно влучило в ціль. Та й постановочно то не є самодіяльність. Півстрічки знято в США. Принаймні, Брайтон Біч я пізнав, і Чікаго, гадаю, також не декорації. Але ж це капіталовкладення. Чиї і задля чого?
У художньому плані фільм ніякий - суцільне піф-паф. Та й чи може вийти мистецько вартісним щось замішане на національних фобіях? Тут перепало всім: чеченцям і татарам, неграм та євреям, нарешті, й українцям, для яких не пошкодували нашвидкуруч зварганити \"українську мафію\" у США, про яку ніколи не чули. Україномовні вивіски на рестораціях, магазинах, інститутах бува трапляються, але ж це не злочинні кубла!
Кіномитці так захопилися, що не помітили очевидного. Усі росіяни, задумані, гадаю, як герої, вища раса, репрезентовані у фільмі кримінальними злочинцями! Виняток - епізодична група гімназистів та естрадна діва. Місія останньої - підкреслити секс-чари головного героя - додаток до, так би мовити, мирного застосування ним набутих ще в Чечні навичок: стріляти в усе, що рухається. У чому ж позитив демонстрації в Україні цього фільму?
Поки наші керівники плутаються у векторах політики, наш загал послідовно, немов кролик до пащі анаконди, сповзає в азійському напрямку. Тут і процес мовного зросійщення. 1991 року здавалося, що ось-ось Україна вибухне розквітом своєї мови. Не сталося. Та й те, наші націонал-патріоти зчиняли і зчиняють з тої нагоди раз у раз такий безтямний вереск, то хочеться вити на місяць. І то - китайською мовою!
І ця ганебна тягомотина з правописом? Лише б і не заводилися, бо то, зрештою, питання другорядне. Яка різниця, як писати, якщо цю мову більшість нехтує? А решта охоче її дискредитує.
А надмірна запобігливість наших керманичів? Досить \"пану\" з того чи іншого \"вектора\" забажати, як ми віддаємо зброю, вигідні контракти, індустрію, ділянки землі. Ще вказують нам, що і як ми маємо зробити (на їх користь!), кого і коли запрошувати і приймати. А кіногерої (якби ж лише вони!) ще й тичуть пальцем у Севастополь. От народи Балтії - нечисельні, і землі в них небагато, а зуміли себе поставити. З ними рахуються, їх поважають у світі. А з нас відверто глузують, пошивають у дурні різні \"кролики\", \"Вірки\", гастрольні й свої ж діячі, деякі народні депутати. А ми утремося й мовчимо, а бува, й аплодуємо. То хто нас за що поважатиме?
Схаменіться! Будьте люди, Бо лихо вам буде, - звертався до земляків \"i мертвих і живих...\" Тарас Шевченко. Чи почуте те через 150 років, що проминули відтоді?
Відомий яскравий приклад. Леночка - професорова дочка, петербурзька \"барышня\", якось у колі російських офіцерів на еміграції, які упадали біля неї, послухала їхні глузливі слова на адресу українців, кривляння з їх мови, скочила з- за столу і заявила: \"Вы хамы! Это язык моего народа\"!
Відтоді вона говорила і писала виключно українською мовою, вступила до лав ОУН. 1941 року пішла з їх загонами в Україну. Зрештою, була страчена окупантами разом iз побратимами в Бабиному Яру. Ми пам\'ятаємо її як Олену Телігу - героїню нашого народу. То, може, ми всі потроху, насамперед, наша молодь, почнемо прозрівати стосовно \"братів\", здобуватися на людську гідність, національне самоусвідомлення? Нам не треба ставати кимось, хто буцімто ліпший. Ми й собі не погані, лише затуркані. Такі собі \"брати незрячі, гречкосії\", як писав поет. Щоб сприяти тому процесові, вельми корисно демонструвати отакі україно-, негро-, юдофобські фільми, давати репортажі про демонстрації протесту в Білокам\'яній з нагоди приїзду Папи Римського до... Ні, не Москви, лише в Україну!

№100 08.06.2001 \"День\"
При використанні наших публікацій посилання на газету обов\'язкове. © \"День\"