одеські спеціалісти
05/13/2002 | юрко
знайшов на cbsmarkewatch.com
нашвидку переклад деяких частин статті:
десятки тисяч вкрадених номерів кредитових карток є пропоновані кожного тижня на інтернеті на cyber базарах, що оперуються жителями колишнього СССР і котрі стали головними фігурами в крадіжках кредитних карток та ідентифікаційних даних.
Такі ринки, де ціни на крадені картки коливаються згідно попиту і пропозиції, відкривають вікно у світ злочинів, котрі коштують фінансовій системі світу один мільярд доларів на рік. Вони також показують, наскільки легко особиста інформація крадеться і нею торгують в комп'ютерній ері.
На кількох чат-форумах недавно дискутувалося про, так би мовити, з'їзд в Одесі, Україна, тих, що перепродують вкрадені номери карток, при кінці цього місяця.
Останніми днями кошт одної вкраденої кредитної картки коливався між 40 центами і 5 доларами, в залежності від ступеню аутентикаційної інформації, котру подають разом з карткою. Але номери переважно проповані гуртом з ціною, наприклад, 100 дол за 250 номерів до 1000 дол за 5000 номерів, з тим, що продавець пропонує гарантії, що номери є дійсні.
Експерти вважають, що покупці номерів на тих форумах приходять з цілого світу, але найчастіше з колишнього СССР, Східної Європи та Азії, особливо Малайзії. Покупці вживають номери по-різному, включаючи покупки через інтернет навіть отримуючи готівку з рахунків кредитних карток (cash advance)
Експерти вважають, що люди, котрі проживають в колишньому СССР, найчастіше в Росії та Україні, і котрі оперують тими базарами, типово купують номери карток від гакерів. Гакери, в свою чергу, отримують їх, вламуючись до комп'ютерних систем online крамниць і отримують доступ до датабаз тисяч клієнтів.
Звичайно 1 мільярд доларів на рік крадіжки в порівнянні з 900 мільярдами доларів, котрі, наприклад Visa проводить, виглядає незначною сумою, але кошт для індивідуальних бізнесів може бути драматичним. В січні 2000 року особа з Росії вимагала 100 тисяч доларів від інтернет-базованого продавця CD Universe, постячи номери кредитних карток на веб-сторінці. Минулого року, люди знайомі з банкрутством компанії Flooz.com, котра надавала сертифікати для online покупок, вважають, що причиною, чому компанія збанкрутувала, були трансакції 300 тисяч доларів злодіям кредитних карток в Росії та Філіппінах.
Вважається, що шахрайство з картками в інтернеті становить 0.25% всіх трансакцій Visa i MasterCard, що становить більшу частину, ніж позаінтернетні крадіжки (0.09% для MasterCard і 0.08% для Visa). Звичайний споживач не відповідає за такі крадіжки, але він буде платити опосередковано через збільшені проценти на кредитні позики, а також будуть мати мороку доводити, що вони таких покупок не зробили.
Сайти для перепродажі номерів карток, мають своїх членів (десь близько 2000 реєстрованих користувачів)). Оператори часто змінюють інтернет адреси, щоб уникнути арештів.
Хоча більшість вкрадених номерів купується з країн Азії та колишнього СССР, останньо жителі Саудівської Аравії, Дюбаї та Об'єднаних Арабських Еміратів також почали їх купувати.
Один з найактивніших базарів провадиться з України 18 чи 19 річним жителем, що користується ніком "Script". Як виглядає, він проживає в Одесі і є членом групи, яка називає своїх інших членів "сім'єю" і вважаються найбільш потужними та надійними посередниками.
Більшу ціну на номери вимагають в тому випадку, коли картка має т.зв. CVV2 код, надрукований на картці номер і котрий не повинен фіксуватися в базі даних. Такі картки продаються по 300 доларів за 100 штук.
Звичайно, ті хто продає номери, вимагає оплати через online рахунки, напр. www.WebMoney.ru
Дискусії на базарах також мають явних анти-західний ухил, особливо анти-американський. Учасники часом описують, як вони використали вкрадені номери - поїхали на вакації до Болгарії чи Дюбаї.
Недавно, дискусія йшла про те, що біля 40 членів групи зустрінуться в Одесі 31 травня на першій конференції "світових картярів" (World Carders), подробиці вони вирішили дискутувати поза форумом.
нашвидку переклад деяких частин статті:
десятки тисяч вкрадених номерів кредитових карток є пропоновані кожного тижня на інтернеті на cyber базарах, що оперуються жителями колишнього СССР і котрі стали головними фігурами в крадіжках кредитних карток та ідентифікаційних даних.
Такі ринки, де ціни на крадені картки коливаються згідно попиту і пропозиції, відкривають вікно у світ злочинів, котрі коштують фінансовій системі світу один мільярд доларів на рік. Вони також показують, наскільки легко особиста інформація крадеться і нею торгують в комп'ютерній ері.
На кількох чат-форумах недавно дискутувалося про, так би мовити, з'їзд в Одесі, Україна, тих, що перепродують вкрадені номери карток, при кінці цього місяця.
Останніми днями кошт одної вкраденої кредитної картки коливався між 40 центами і 5 доларами, в залежності від ступеню аутентикаційної інформації, котру подають разом з карткою. Але номери переважно проповані гуртом з ціною, наприклад, 100 дол за 250 номерів до 1000 дол за 5000 номерів, з тим, що продавець пропонує гарантії, що номери є дійсні.
Експерти вважають, що покупці номерів на тих форумах приходять з цілого світу, але найчастіше з колишнього СССР, Східної Європи та Азії, особливо Малайзії. Покупці вживають номери по-різному, включаючи покупки через інтернет навіть отримуючи готівку з рахунків кредитних карток (cash advance)
Експерти вважають, що люди, котрі проживають в колишньому СССР, найчастіше в Росії та Україні, і котрі оперують тими базарами, типово купують номери карток від гакерів. Гакери, в свою чергу, отримують їх, вламуючись до комп'ютерних систем online крамниць і отримують доступ до датабаз тисяч клієнтів.
Звичайно 1 мільярд доларів на рік крадіжки в порівнянні з 900 мільярдами доларів, котрі, наприклад Visa проводить, виглядає незначною сумою, але кошт для індивідуальних бізнесів може бути драматичним. В січні 2000 року особа з Росії вимагала 100 тисяч доларів від інтернет-базованого продавця CD Universe, постячи номери кредитних карток на веб-сторінці. Минулого року, люди знайомі з банкрутством компанії Flooz.com, котра надавала сертифікати для online покупок, вважають, що причиною, чому компанія збанкрутувала, були трансакції 300 тисяч доларів злодіям кредитних карток в Росії та Філіппінах.
Вважається, що шахрайство з картками в інтернеті становить 0.25% всіх трансакцій Visa i MasterCard, що становить більшу частину, ніж позаінтернетні крадіжки (0.09% для MasterCard і 0.08% для Visa). Звичайний споживач не відповідає за такі крадіжки, але він буде платити опосередковано через збільшені проценти на кредитні позики, а також будуть мати мороку доводити, що вони таких покупок не зробили.
Сайти для перепродажі номерів карток, мають своїх членів (десь близько 2000 реєстрованих користувачів)). Оператори часто змінюють інтернет адреси, щоб уникнути арештів.
Хоча більшість вкрадених номерів купується з країн Азії та колишнього СССР, останньо жителі Саудівської Аравії, Дюбаї та Об'єднаних Арабських Еміратів також почали їх купувати.
Один з найактивніших базарів провадиться з України 18 чи 19 річним жителем, що користується ніком "Script". Як виглядає, він проживає в Одесі і є членом групи, яка називає своїх інших членів "сім'єю" і вважаються найбільш потужними та надійними посередниками.
Більшу ціну на номери вимагають в тому випадку, коли картка має т.зв. CVV2 код, надрукований на картці номер і котрий не повинен фіксуватися в базі даних. Такі картки продаються по 300 доларів за 100 штук.
Звичайно, ті хто продає номери, вимагає оплати через online рахунки, напр. www.WebMoney.ru
Дискусії на базарах також мають явних анти-західний ухил, особливо анти-американський. Учасники часом описують, як вони використали вкрадені номери - поїхали на вакації до Болгарії чи Дюбаї.
Недавно, дискусія йшла про те, що біля 40 членів групи зустрінуться в Одесі 31 травня на першій конференції "світових картярів" (World Carders), подробиці вони вирішили дискутувати поза форумом.