УП:Жертви політтехнологій
05/21/2002 | ilia25
Дуже цікава стаття в підтримку моєї тези, що нестача демократії негативно впливає на розвиток суспільної свідомості. Молоді розуміють що таке комунізм, але цього недостатньо, щоб вони усвідомили, що таке демократія.
<<<<<<<<<
Жертви політтехнологій
Лілія Уліткина, УП, 20.05.2002, 20:15
На останніх парламентських виборах багато хто робив ставку на голос молодих - і відверто "заточені" під молодь "озимі" та "зелені", і солідніші об'єднані есдеки. Крім того, соціологи прогнозували, що, як правило, аполітичні вітчизняні "юнаки і дівчата" все ж таки допоможуть привести у Верховну Раду й Блок Юлії Тимошенко.
Деякою мірою, ці прогнози і ставки себе виправдали - якби в Україні існував віковий ценз на виборчі права, причому людям старше тридцяти заборонялося б підходити до скриньок, то склад Верховної Ради четвертого скликання виглядав би дещо інакше. Наприклад, місце соціалістів могли б зайняти все ті ж КОПи, а СДПУ (О) отримала б в два рази більше голосів виборців. Що дуже чітко показує: на виборах зуміли читати "між рядків" (що є найвідраднішим їх підсумком, на думку міжнародної громадськості) якраз не представники "озимої генерації", що сформувалася в епоху незалежності, а колишні "совки" старшого віку.
Чому так? Існує декілька причин, які пояснюють деяку обмеженість молодих українських виборців, що лежать на поверхні.
По-перше, як свідчать результати дослідження центра "Соціальний моніторинг" і Українського інституту соціальних досліджень, що проводився в 2001 році, політика для української молоді знаходиться на останньому місці за ступенем важливості - лише 27% вказали, що вона є важливою складової їхнього життя. Проте практично 100% згадали про сім'ю та матеріальний достаток. Синдром "моя хата з краю", а на все інше наплювати?
По-друге, серед всіх соціальних інститутів позитивніше усього молодь сприймає засоби масової інформації: дві третини повністю або частково вірять телебаченню, 61% - радіо, 56% - газетам. Політичні сили знов-таки плентаються у хвості: повністю партіям довіряють менше ніж 2%, частково - 8%.
Цікаво, що за відсутності загального інтересу до політики, молоді українці більшою мірою визначають себе як прихильників партій правоцентристських і центристських, в той час як підтримка лівих політичних течій - дуже низька, зазначають соціологи. Але з іншого боку, якщо говорячі голови на ТБ регулярно нагадують, що бути правоцентристом або центристом - це круто, а ліві - це пережиток радянського минулого, то чого ж тоді дивуватися такій самоідентифікації.
Деяке уявлення про те, як віддавали свої голоси молоді виборці 31 березня, можна отримати з опитувань, проведених на виході з виборчих дільниць. У понеділок, в межах круглого стола "Завдання новообранного парламенту: погляд молодих", організованого фондом "Демократичні ініціативи", були оприлюднені результати "молодіжного" зрізу двох екзит-поллів, проведених 31 березня самим фондом спільно з центром "Социс", Київським міжнародним інститутом соціології та центром "Соціальний моніторинг", а також Українським інститутом соціальних досліджень.
Якби голосували ті, кому "менше 30", чотиривідсотковий бар'єр подолали б практично 7 партій і блоків. З переможцем виборів жодних сюрпризів: молодь трохи більше, ніж країна загалом, любить Віктора Ющенка. За підсумками першого екзит-полла, однойменний блок набрав би 26,2%, за підсумками другого - 25,7%.
А ось друге почесне місце (11,8% або 9,8%) - у … блока "За Єдину Україну", в любові до якої вітчизняну молодь ніхто не підозрював. Відпустивши на волю уяву, звичайно, можна вигадати, що спрацювала озвучена ректором київського університету Віктором Скопенком технологія: мовляв, молодь звертається за порадою до старших товаришів (ректорів, директорів заводів і т.д.), й отримує відповідні рекомендації. Але, можливо, все ще простіше - враховуючи стурбованість української молоді матеріальними благами - бренд "За ЄдУ" зіграв свою "поживну" роль.
У спину харчоблоку дихає СДПУ (О) - за даними першого екзит-поллу в них 10,1%, за даними другого - 11,6% (нагадаємо, що в загальнонаціональних виборах есдеки ледве перевалили за 6%). Продумана робота з молоддю та телебаченням не могла не принести результатів.
Блок Юлії Тимошенко (четверта позиція) також користувався підвищеною любов'ю молодих - за БЮТ проголосували 9,7% або 9,6% молодиків, що брали участь у голосуванні.
На п'ятому місці - комуністи. Набравши 7,4% (перша версія) або 8,8% (друга) молодих голосів, КПУ черговий раз підтвердила "вікову" залежність власних результатів.
На шостій позиції - "Команда Озимого Покоління": в них 4,8% (5,4%) голосів. Можливо, ті, хто молодше за 30, виявилися сприйнятливішими до ліберальної ідеї для молодих, а, можливо, свою роль зіграло щось інше. Одна знайома якось пояснила своє стійке бажання голосувати за "озимих" так: "Адже Хорошковський, він такий молодий - і такий гарненький!".
Замикає низку переможців "молодіжних виборів" - Партія зелених. За даними екзит-поллу Фонду в них 3,9%, за даними УІСД - 4,3%.
>>>>>>>>>>>>
<<<<<<<<<
Жертви політтехнологій
Лілія Уліткина, УП, 20.05.2002, 20:15
На останніх парламентських виборах багато хто робив ставку на голос молодих - і відверто "заточені" під молодь "озимі" та "зелені", і солідніші об'єднані есдеки. Крім того, соціологи прогнозували, що, як правило, аполітичні вітчизняні "юнаки і дівчата" все ж таки допоможуть привести у Верховну Раду й Блок Юлії Тимошенко.
Деякою мірою, ці прогнози і ставки себе виправдали - якби в Україні існував віковий ценз на виборчі права, причому людям старше тридцяти заборонялося б підходити до скриньок, то склад Верховної Ради четвертого скликання виглядав би дещо інакше. Наприклад, місце соціалістів могли б зайняти все ті ж КОПи, а СДПУ (О) отримала б в два рази більше голосів виборців. Що дуже чітко показує: на виборах зуміли читати "між рядків" (що є найвідраднішим їх підсумком, на думку міжнародної громадськості) якраз не представники "озимої генерації", що сформувалася в епоху незалежності, а колишні "совки" старшого віку.
Чому так? Існує декілька причин, які пояснюють деяку обмеженість молодих українських виборців, що лежать на поверхні.
По-перше, як свідчать результати дослідження центра "Соціальний моніторинг" і Українського інституту соціальних досліджень, що проводився в 2001 році, політика для української молоді знаходиться на останньому місці за ступенем важливості - лише 27% вказали, що вона є важливою складової їхнього життя. Проте практично 100% згадали про сім'ю та матеріальний достаток. Синдром "моя хата з краю", а на все інше наплювати?
По-друге, серед всіх соціальних інститутів позитивніше усього молодь сприймає засоби масової інформації: дві третини повністю або частково вірять телебаченню, 61% - радіо, 56% - газетам. Політичні сили знов-таки плентаються у хвості: повністю партіям довіряють менше ніж 2%, частково - 8%.
Цікаво, що за відсутності загального інтересу до політики, молоді українці більшою мірою визначають себе як прихильників партій правоцентристських і центристських, в той час як підтримка лівих політичних течій - дуже низька, зазначають соціологи. Але з іншого боку, якщо говорячі голови на ТБ регулярно нагадують, що бути правоцентристом або центристом - це круто, а ліві - це пережиток радянського минулого, то чого ж тоді дивуватися такій самоідентифікації.
Деяке уявлення про те, як віддавали свої голоси молоді виборці 31 березня, можна отримати з опитувань, проведених на виході з виборчих дільниць. У понеділок, в межах круглого стола "Завдання новообранного парламенту: погляд молодих", організованого фондом "Демократичні ініціативи", були оприлюднені результати "молодіжного" зрізу двох екзит-поллів, проведених 31 березня самим фондом спільно з центром "Социс", Київським міжнародним інститутом соціології та центром "Соціальний моніторинг", а також Українським інститутом соціальних досліджень.
Якби голосували ті, кому "менше 30", чотиривідсотковий бар'єр подолали б практично 7 партій і блоків. З переможцем виборів жодних сюрпризів: молодь трохи більше, ніж країна загалом, любить Віктора Ющенка. За підсумками першого екзит-полла, однойменний блок набрав би 26,2%, за підсумками другого - 25,7%.
А ось друге почесне місце (11,8% або 9,8%) - у … блока "За Єдину Україну", в любові до якої вітчизняну молодь ніхто не підозрював. Відпустивши на волю уяву, звичайно, можна вигадати, що спрацювала озвучена ректором київського університету Віктором Скопенком технологія: мовляв, молодь звертається за порадою до старших товаришів (ректорів, директорів заводів і т.д.), й отримує відповідні рекомендації. Але, можливо, все ще простіше - враховуючи стурбованість української молоді матеріальними благами - бренд "За ЄдУ" зіграв свою "поживну" роль.
У спину харчоблоку дихає СДПУ (О) - за даними першого екзит-поллу в них 10,1%, за даними другого - 11,6% (нагадаємо, що в загальнонаціональних виборах есдеки ледве перевалили за 6%). Продумана робота з молоддю та телебаченням не могла не принести результатів.
Блок Юлії Тимошенко (четверта позиція) також користувався підвищеною любов'ю молодих - за БЮТ проголосували 9,7% або 9,6% молодиків, що брали участь у голосуванні.
На п'ятому місці - комуністи. Набравши 7,4% (перша версія) або 8,8% (друга) молодих голосів, КПУ черговий раз підтвердила "вікову" залежність власних результатів.
На шостій позиції - "Команда Озимого Покоління": в них 4,8% (5,4%) голосів. Можливо, ті, хто молодше за 30, виявилися сприйнятливішими до ліберальної ідеї для молодих, а, можливо, свою роль зіграло щось інше. Одна знайома якось пояснила своє стійке бажання голосувати за "озимих" так: "Адже Хорошковський, він такий молодий - і такий гарненький!".
Замикає низку переможців "молодіжних виборів" - Партія зелених. За даними екзит-поллу Фонду в них 3,9%, за даними УІСД - 4,3%.
>>>>>>>>>>>>
Відповіді
2002.05.21 | Адвокат ...
Re: УП:Жертви політтехнологій
ilia25 писав(ла):> Дуже цікава стаття в підтримку моєї тези, що нестача демократії негативно впливає на розвиток суспільної свідомості. Молоді розуміють що таке комунізм, але цього недостатньо, щоб вони усвідомили, що таке демократія.
Ілля, як на мене, Ви дещо протирічите собі. З Вашої передмови до статті випливає, що поки не буде демократії, що то таке усвідомити не вдасться. Але ж, як тоді вирішити, коли вона настане? Адже немає певности, що то,-- вона і є!
До речі, Ку-чмо триндить, коли йому не ліньки, що в Україні демократії -- хоч залийся. А от Мороз, на приклад, Ви та я іншої думки.
Нестача демократії пригнічує поступ суспільної свідомости, але ж і демократія не запанує в Україні, аж допоки та свідомість не зпроґресує до певного ступеню розвитку.
А стаття -- бавлива. Особисто отой шматок, де йдеться про голов-КозиПопа Хорошковського!
2002.05.21 | ilia25
Про велике, гігантське АЛЕ
Адвокат ... писав(ла):> Ілля, як на мене, Ви дещо протирічите собі. З Вашої передмови до статті випливає, що поки не буде демократії, що то таке усвідомити не вдасться. Але ж, як тоді вирішити, коли вона настане? Адже немає певности, що то,-- вона і є!
Мова по-перше, йде не про можливість розуміння суті демократії в принципі. Очевидно, що і при тоталітарізмі знайдуться люди, що прекрасно розуміють цю суть. Але їх буде мало.
По-друге, це не протиріччя -- це, скоріш, таке собі замкнене коло. Але точніше -- це позитивний зворотній зв'язок. Протидіяти процесу, в якому діє позитивний зворотній зв'язок дуже нелегко.
Візьміть, наприклад, ту ж Windows -- люди її ставлять тому, що вона у всіх є, до неї багато софту, та його легко знайти. А розробники софту, відповідно, концентрують зусилля на розпробці ще більшої кількості програм для Windows, бо вона у всіх стоїть. В результаті виникає монополія, хоча всі, начебто, проти.
Теж саме й тут -- існує позитивний зворотній зв'язок між рівнем демократії, та рівнем демократичної свідомості народу. Саме тому тенденція на придушення демократії (а в Україні вона почала діяти чи не з першого дня по отриманні незалежності) згодом стає все більш потужною, та її так нелегко повренути в зворотньому напрямку.
> До речі, Ку-чмо триндить, коли йому не ліньки, що в Україні демократії -- хоч залийся. А от Мороз, на приклад, Ви та я іншої думки.
Я пишу не про конкретних людей, а про загальні настрої в суспільстві.
> Нестача демократії пригнічує поступ суспільної свідомости, але ж і демократія не запанує в Україні, аж допоки та свідомість не зпроґресує до певного ступеню розвитку.
Згоден -- але тут є одне велике, гігантьске АЛЕ.
Ця "певна ступінь розвитку", що є достатньою для демократизації, залежить від інших, зовнішніх умов. Зокрема, від того, як організована влада.
Очевидно, що за діючої Конституції, сьогоднішного рівня розвитку суспільної свідомості недостатньо для того, щоб тримати Президента під контролем, та не дозволяти йому використовувати свої повноваження для придушення демократії.
Але -- якщо обмежити повноваження Президента, то цього рівня може бути вже достатньо. Таким чином, визначальною для долі демократії є не сама суспільна свідомість, і не демократичність системи влади, а їх комбінація, чи сума: суспільна свідомість + демократичність системи влади.
В історії України вже, на щастя, минув момент, коли ця комбінація сягнула неприпустимо низького рівня. Мова йде про часи після референдуму, і аж до касетного скандалу. Саме тоді Україна впевнено йшла до узаконеної диктатури, накшалт тої, що існує в Казахстані.
На щастя, касетний скандал позитивно вплинув на одну з складових комбінації -- а саме, на суспільну свідомість. Цього впливу вистачило, щоб зупинити сповзання країни до диктатури. Аля дли того, щоб повернути країну в напрямку до демократії, потрібно покращити іншу складову -- тобто демократизувати систему влади.