05/30/2002 | Богдан

Найдорожча для мене людина, гордість нації, Татусько нації, світоч України, без якого і сонце не сходить і дощ не паде, виявився – о горе! – КАЦАПОМ!!!

Надіслав мені їден пан відбитку з довідника Верховної Ради УРСР 12-го скликання, випущеного секретаріатом. І на 9-й сторінці цього історичного скарбу бачимо дані про особу мало кому відомого на той час депутата з Дніпропетровщини, члена КПРС, трудяги-дірєхтара виробничого об’єднання “Південний машинобудівний завод” Леоніда Даниловича Кучми. У графі “національність” – очам не вірю! – “росіянин”.

Важко сказати, чи юний Льоня покидав своє рідне село Чайкіне на Чернігівщині кацапом. Хутше за все, цей національний переворот у свідомості стався, вже коли він поступав у партію і робив стрімку кар’єру краснава дірєхтара. Або коли балотувався до Верховної Ради УРСР 12-го скликання.
Однак уже до наступної Верховної Ради та на посаду Татуська всіх паханів нарід вибирав чистокровного українця з древнім чернігівським корінням. Як бачимо, Татусько завше тримав носа за вітром і міняв свої національні орієнтири згідно з генеральною лінією.

Таким чином, коли у 1993 р. прем’єр Кучма здивував Верховну Раду своїм історичним запитанням “А яку, власне, державу потрібно будувати?”, то мав на увазі не комунізм чи капіталізм, а власне “яку державу” – Росію, Україну, Киргизію чи Зімбабве. Аби у відповідальний момент миттю перетворитися на того, ким найвигідніше бути. Але судячи з останніх подій, то я дуже сумніваюся, що Льоня все ще залишається українцем. З кожним роком він дивовижно уподібнюється до свого кумпля із Зімбабве.