Люба Шара: чому треба берегти майорів Мельниченків
06/07/2002 | Богдан
Уявімо таку картину. Сидить журналістський люд у їдальні Верховної Ради, жує сардельки із гірчицею і чекає новин. Новини як ті "сводки Інформбюро": 221 голос, 222 голоси, 223 голоси за Литвина… Виникає нестерпне бажання зазирнути у чужу кишеню й порахувати скільки ж коштував останній 226-ий голос. От везунчик! Заробив собі трохи на спокійну старість. Одні говорять про 300 тисяч доларів, інші називають суми до мільйона й більше за голос. А справді, скільки коштувала ця остання "золота акція"? Невже ніколи не дізнаємося? Як ніколи не дізнаємося про хатинки в Маямі, рахунки на богом забутих островах, подробиці вбивства Гонгадзе та інше.
А, між іншим, живуть десь серед нас люди, які про це щось знають і чули. Існують скромні банківські службовці, які бачили рахунки, існують банщики, що милили панам спини й чули їхні п'яні балачки, існують помічники, які випадково підгледіли у шпаринку, підслухали телефон, піддивилися інвойс. Існують водії, які, мабуть, знають найбільше, існують панські проститутки, які, мабуть, знають найменше, але все одно знають же щось. Існують молоді хлопці, що сиділи в "наружці", слідкуючи за Гонгадзе, існують інші хлопці, що знали водія камаза, який наїхав на Чорновола.
Відвертість цих людей могла б стати в нагоді українському суспільству і допомогти у розслідуванні, якщо б суспільство знало як захистити таких людей від "випадкової" смерті. Єдиним щасливим випадком з "говорунами" на цю хвилину є історія з майором Мельниченком, але ж не всі здатні так спритно обдурити свою ж "фірму" й вислизнути з країни разом із сім'єю.
Крім фізичного захисту не менш важливим є питання зміни суспільної думки про таких людей. Від усіх цих тез про "державну таємницю", "зраду", лояльність до хазяїна чи контори тхне феодалізмом і візантійщиною, яку ми так намагаємось вичавити з себе на шляху до Європи. Якщо службовець має інформацію, яка потенційно загрожує безпеці населення або окремої особи, цей службовець повинен мати канали повідомити населення про небезпеку. Суспільство, в свою чергу, мусить мати розроблений механізм захисту такої особи від переслідувань. Поки що ж єдиним механізмом захисту "говорунів" є політичний притулок у США.
В Америці таких людей як Мельниченко називають "вісл-блоуер" - в літературному перекладі - це людина, яка першою подала сигнал. Скажімо, ви працюєте для великої компанії, яка отримує мільйонні контракти від держави й дізнаєтеся про те, що ваша компанія трохи "нагріває" державу на гроші. Ви, як чесний громадянин, відкрито заявляєте, що таке-то і таке-то відбувається. У такому випадку ви вважаєтеся "вісл-блоуером" і підпадаєте під захист федерального закону про шахрайство (False Claims Act). Від стукача чи анонімщика "вісл-блоуер" відрізняється тим, що останній не приховує свого прізвища, а навпаки відкрито заявляє про зловживання.
Далі більше. У разі, якщо Міністерство Юстиції США відкриває кримінальну справу по факту можливого правопорушення і відсуджує у компанії-шахрая певні гроші - "вісл-блоуер" отримуєте 15-20 відсотків від цілої суми. Логіка держави у виплаті таких значних коштів "говорунам" полягає в тому, що вона втратила б набагато більше, якщо б ця людина промовчала.
Суми, які час від часу лунають у пресі, настільки вражаючі, що, здавалося б, весь народ ось-ось побіжить викривати свої компанії у корупції. Але цього не відбувається, адже більшості людей психологічно важко виступити проти своєї організації, розірвати з колегами, втратити кар'єру. До того ж, корупція в США є швидше виключенням, ніж правилом.
Останнім скандалом, пов'язаним з "вісл-блоуерами" в Америці стала історія з Колін Роулі (Collen Rowley) – досвідченим агентом ФБР. Пані Роулі написала листа до свого власного шефа, директора ФБР і ще до двох сенаторів, членів комітету Сенату по розвідці. У листі вона стверджує, що вибухам 11 вересня можна було б запобігти, якщо б не бездіяльність центрального офісу ФБР у Вашингтоні. Як відомо, директор ФБР Роберт Мюлер (Robert Mueller) до того стверджував, що ФБР не мало жодної суттєвої інформації про підготовку вибухів. Роулі стверджує протилежне. Якщо б центральний офіс ФБР у Вашингтоні дав дозвіл її агентам на обшук комп'ютера підозрюваного Закаріаса Мусау, пише Роулі у своєму листі, ФБР ще наприкінці серпня 2001 року знав би прізвище одного з терористів –"камікадзе".
В кінці листа агент ФБР Роулі просить розглядати її в якості "вісл-блоуера" і захистити згідно з американським законодавством. На відміну від України, де крок Мельниченка викликав жваві дискусії на морально-етичні теми, лист агента Роулі розглядається як важливий крок у напрямку більшої відкритості й підзвітності правоохоронних органів. Якщо б Роулі промовчала, американська громадськість і далі б вірила директору ФБР Роберту Мюлеру. Оскільки вона не промовчала - ФБР змушено проводити внутрішнє розслідування й змінювати цілу культуру прийняття рішень всередині організації.
Минулої неділі кілька сенаторів заявило, що випадок з Роулі настільки важливий, що вони не тільки будуть слідкувати чи не звільнили агента з роботи (закон забороняє робити це), але й чи будуть їй ставити палки в колеса при просуванні по службовій драбині тощо.
В Україні поки-що немає ні поняття "вісл-блоуер", ні тих, хто захищав би таких людей від переслідувань. Більшість інформації про корупцію в Україні ми дізнаємося або з того, що сказав Мінін в Італії, або з того, що сказав Лазаренко в Америці. Наша рідна прокуратура найменш за все нагадує палац правосуддя.
Але все ж таки є серед нас скромні люди, які щось там знають, щось там чули. Є серед нас люди, які не сплять ночами від докорів сумління, прокидаються в холодному поту від знання інформації, яка допомогла б мамі Гонгадзе поховати сина. Де вони? Хто вони? Може, нам треба подумати, як їм заробити на спокійну старість?
А, між іншим, живуть десь серед нас люди, які про це щось знають і чули. Існують скромні банківські службовці, які бачили рахунки, існують банщики, що милили панам спини й чули їхні п'яні балачки, існують помічники, які випадково підгледіли у шпаринку, підслухали телефон, піддивилися інвойс. Існують водії, які, мабуть, знають найбільше, існують панські проститутки, які, мабуть, знають найменше, але все одно знають же щось. Існують молоді хлопці, що сиділи в "наружці", слідкуючи за Гонгадзе, існують інші хлопці, що знали водія камаза, який наїхав на Чорновола.
Відвертість цих людей могла б стати в нагоді українському суспільству і допомогти у розслідуванні, якщо б суспільство знало як захистити таких людей від "випадкової" смерті. Єдиним щасливим випадком з "говорунами" на цю хвилину є історія з майором Мельниченком, але ж не всі здатні так спритно обдурити свою ж "фірму" й вислизнути з країни разом із сім'єю.
Крім фізичного захисту не менш важливим є питання зміни суспільної думки про таких людей. Від усіх цих тез про "державну таємницю", "зраду", лояльність до хазяїна чи контори тхне феодалізмом і візантійщиною, яку ми так намагаємось вичавити з себе на шляху до Європи. Якщо службовець має інформацію, яка потенційно загрожує безпеці населення або окремої особи, цей службовець повинен мати канали повідомити населення про небезпеку. Суспільство, в свою чергу, мусить мати розроблений механізм захисту такої особи від переслідувань. Поки що ж єдиним механізмом захисту "говорунів" є політичний притулок у США.
В Америці таких людей як Мельниченко називають "вісл-блоуер" - в літературному перекладі - це людина, яка першою подала сигнал. Скажімо, ви працюєте для великої компанії, яка отримує мільйонні контракти від держави й дізнаєтеся про те, що ваша компанія трохи "нагріває" державу на гроші. Ви, як чесний громадянин, відкрито заявляєте, що таке-то і таке-то відбувається. У такому випадку ви вважаєтеся "вісл-блоуером" і підпадаєте під захист федерального закону про шахрайство (False Claims Act). Від стукача чи анонімщика "вісл-блоуер" відрізняється тим, що останній не приховує свого прізвища, а навпаки відкрито заявляє про зловживання.
Далі більше. У разі, якщо Міністерство Юстиції США відкриває кримінальну справу по факту можливого правопорушення і відсуджує у компанії-шахрая певні гроші - "вісл-блоуер" отримуєте 15-20 відсотків від цілої суми. Логіка держави у виплаті таких значних коштів "говорунам" полягає в тому, що вона втратила б набагато більше, якщо б ця людина промовчала.
Суми, які час від часу лунають у пресі, настільки вражаючі, що, здавалося б, весь народ ось-ось побіжить викривати свої компанії у корупції. Але цього не відбувається, адже більшості людей психологічно важко виступити проти своєї організації, розірвати з колегами, втратити кар'єру. До того ж, корупція в США є швидше виключенням, ніж правилом.
Останнім скандалом, пов'язаним з "вісл-блоуерами" в Америці стала історія з Колін Роулі (Collen Rowley) – досвідченим агентом ФБР. Пані Роулі написала листа до свого власного шефа, директора ФБР і ще до двох сенаторів, членів комітету Сенату по розвідці. У листі вона стверджує, що вибухам 11 вересня можна було б запобігти, якщо б не бездіяльність центрального офісу ФБР у Вашингтоні. Як відомо, директор ФБР Роберт Мюлер (Robert Mueller) до того стверджував, що ФБР не мало жодної суттєвої інформації про підготовку вибухів. Роулі стверджує протилежне. Якщо б центральний офіс ФБР у Вашингтоні дав дозвіл її агентам на обшук комп'ютера підозрюваного Закаріаса Мусау, пише Роулі у своєму листі, ФБР ще наприкінці серпня 2001 року знав би прізвище одного з терористів –"камікадзе".
В кінці листа агент ФБР Роулі просить розглядати її в якості "вісл-блоуера" і захистити згідно з американським законодавством. На відміну від України, де крок Мельниченка викликав жваві дискусії на морально-етичні теми, лист агента Роулі розглядається як важливий крок у напрямку більшої відкритості й підзвітності правоохоронних органів. Якщо б Роулі промовчала, американська громадськість і далі б вірила директору ФБР Роберту Мюлеру. Оскільки вона не промовчала - ФБР змушено проводити внутрішнє розслідування й змінювати цілу культуру прийняття рішень всередині організації.
Минулої неділі кілька сенаторів заявило, що випадок з Роулі настільки важливий, що вони не тільки будуть слідкувати чи не звільнили агента з роботи (закон забороняє робити це), але й чи будуть їй ставити палки в колеса при просуванні по службовій драбині тощо.
В Україні поки-що немає ні поняття "вісл-блоуер", ні тих, хто захищав би таких людей від переслідувань. Більшість інформації про корупцію в Україні ми дізнаємося або з того, що сказав Мінін в Італії, або з того, що сказав Лазаренко в Америці. Наша рідна прокуратура найменш за все нагадує палац правосуддя.
Але все ж таки є серед нас скромні люди, які щось там знають, щось там чули. Є серед нас люди, які не сплять ночами від докорів сумління, прокидаються в холодному поту від знання інформації, яка допомогла б мамі Гонгадзе поховати сина. Де вони? Хто вони? Може, нам треба подумати, як їм заробити на спокійну старість?
Відповіді
2002.06.07 | Богдан
Від себе додам лише одне
Мене завжди вражало, як глибоко занепала мораль не Україні. Настільки глибоко, що ми перестали розуміти які вчинки жє чесними, а які підлими. Скільки навіть на нашому форумі говорилося про поганого Мельниченка, який когось там зрадив. Натомість діяння кучмістів сприймаються як щось природнє і зрозуміле. Саме це є основною проблемою українців і вирішувати її будемо десятки років.2002.06.07 | Олександр
Говорилося... Ким ?
Богдан писав(ла):>Скільки навіть на нашому форумі говорилося про поганого Мельниченка, >який когось там зрадив. Натомість діяння кучмістів сприймаються як >щось природнє і зрозуміле.
Я пам'ятаю, що такі оцінки тут писалися лише звихненими істотами на кшалт LENа чи Роллєра. Хіба їхня думка чогось варта, коли вона є хибною, з якої точки не подивися ? :)
2002.06.07 | Богдан
Всіх зараз не згадаю, але
щодо Роллєра, то Ви, мені здається, не праві. Він не дорікав Мельниченкові і взагалі в симпатіях до кучмістів я його не помічав.А говорилося наприклад Остапом, який не є кучмістом (принаймі на словах), а прихильником Ющенка. Та й сам Ющенко якщо я не помиляюся засулжував вчинок майора.
Щодо LENa та інших штатних провокаторів типу Sidora, то маєте рацію.
2002.06.07 | Мінор
Люба Шара абсолютно права.
США виробили прекрасне законодавство з цього приводу, на мою думку, опираючись на ідеологію самоуправління. Можливо американці її називають інакше, однак досвід перших поселенців, які відчували присутність стлиці лише теоретично, був насамперед у тому, що власне життя вони організовували самі, не сподіваючись на державу. Шериф, обраний громадянами, завжди опирається на широку підтримку чесних громадян. Нікому і в голову не прийде називати стукачем людину, яка повідомила, що до її сусіда лізе у вікно злодій.А тепер тест на совка.
Мій товариш емігрував до США і ось що помітив:
1. Люди зателефонували до поліції, коли він спробував самостійно замінити мастило у своєму авто, порушуючи закон штату.
2. 5 свідків зателефонували до поліції і погодилися свідчити у суді, коли мій знайомий спробував проскочити біля шкільного автобуса, що зупинився.
Перший рік він страшенно матюкався і платив штраф за штрафом. На другий рік погодився зі мною, що в США, де відсоток зеків значно менший аніж у нас, не домінує і зеківська мораль.
Мельниченко, якщо він не бреше, є значно більшим патріотом України, і що не менш важливо, громадянського суспільства, аніж цілі українські партії.
2002.06.07 | юрко
Re: Люба Шара абсолютно права.
можливо, пояснення є в тому, що в Україні і далі існують погані асоціації "доносу" на людей, з якими працюєш, чи на сусідів, вироблені сталінськими часами. І це зрозуміло, кожен знав, що такий донос означав і що він був звичайнісіньким наклепом, щоб врятувати власну шкіру. Тим більше, що держава в Україні і далі сприймається, як ворог індивідуальної людини, а не інструмент полегшення їй життя. В США ніколи такого періоду не було, тому там доноси сприймаються правильно - звертання уваги, що діється неподобство.2002.06.07 | О-Ф
Зеки і стукачі У США
Для довідки: кількість народу у тюрмах, умовно засуджених, на поруках у США зросла у три рази з 1980 по 2000 р. і зараз складає понад 6 млн. чол. За цей час кількість зеків зросла з 319,598 до 2 млн. чол.Ваш покірливий дуже довго живе у США і може засвідчити, що вісл-блоуінг є однією з найогидливіших рис американського спосібу життя. Наклепництво заохочується у побуті, на робочому місці, між сусідами. На жаль, країна сформувала сутяжницьку (litigious) культуру, що годує 800 тис правників. Є випадки, коли вісл-блоуінг є необхідним і продиктований принциповими міркуваннями (приклад жіночки-агента ФБР, яку керівники проігнорували). Але найчастіше - це рак, що роз'їдає суспільство. З садочка дитину вчать, що не треба битися з образником, а варто шопотом переказати вчителю. «Там розберуться!» А чого варті реклами «Заложи боса! Дзвони 800-ххх-хххх про піратські програми за винагороду».
Я дуже люблю Америку. Але вісл-блоуінг не є тією рисою суспільства, яку варто переймати.
ІМХО.
2002.06.07 | Богдан
В статті про це вже сказано
Повторю ще раз. Між вісл-блоуінгом і стукачеством є велика різниця. В першому випадку людина відкрито говорить про порушення закону в обхід начальства, звертаючись прямо до громадськості. Ви самі визнали, що вчинок жінки-ФБРівця є достойним і ніяк не може бути класифікованим, як порушення присяги чи розголошення таємниць. Те саме зробив і Мельниченко, за що отримав майже всезагальне осудження. Я маю на увазі опитування громадян на цю конкретну тему.Що ж стосується звички американців до доносу, то це зовсім інше. Мені теж не подобається ця риса. Людина анонімно на когось доносить. Ця система є корисною для держави, але шкідливою для окремих людей, які цим займаються.
Для того, щоб ви зрозуміли різницю, уявіть дві ситуації.
1) Я телефоную по анонімному телефону і доношу на начальника.
2) Я привселюдно не ховаючись заявляю, що мій начальних будучи далеко не бідною людиною обкрадає державу.
Погодьтеся у цих двох вчинках є деяка різниця. В нас цю різницю не бачать. Мельнеченко ж не став таємно стукати амереканцям про продаж зброї в Ірак чи іншу інформацію. Хоча це було простіше і вигідніше. Натомість він діяв відкрито через парламент.
Якщо ви не бачите різниці між цими двома вчинками, то скажіть як потрібно поступати. Я не хочу брати участі в обкраданні держави, з моральних чи релгійних причин. А своїм мовчання я беру участь в обкраданні держави, як співучасник.
2002.06.08 | Мінор
Я вам скажу як чинять укрїнці
Богдан писав(ла):> Якщо ви не бачите різниці між цими двома вчинками, то скажіть як потрібно поступати. Я не хочу брати участі в обкраданні держави, з моральних чи релгійних причин. А своїм мовчання я беру участь в обкраданні держави, як співучасник.
80% - будуть мовчати, виправдовуючи свій вчинок чим завгодно окрім страху за власну шкуру. 20% - підуть до сусіда-бандита. Через деякий час банда рекетирів спробує відібрати гроші у того начальника. Братани поділяться за наводку, душа українця втішиться тим, що у злодія начальника "корова здохла"
2002.06.08 | Богдан
Сумно, але є деякі люди, які чинять чесно. Хоч вони і в меншості
2002.06.07 | юрко
Re: Зеки і стукачі У США
Той "рак" заохочується не лише в США. В Канаді так само, в Швейцарії це майже національна риса характеру. Не думаю, що є такий вже й прямий зв'язок між кількістю в'язнів і доносами. Це не сталінський совок, де лише доносу і вистачало. Переважно донос лише наштовхує на факт порушення чи злочину. В Канаді навіть є така програма Neighbourhood Watch - щось таке, як заохочення сусідів звертати увагу, що діється в сусідстві. Часто це приводить до арешту грабіжників, коли господарі відсутні. Ось Вам і рак.Також, як на мене, то краще моя дитина поскаржиться вчительці, ніж має битися. Це виховає почуття законності, а не самосуду, коли правду має сильніший. Закласти боса - з радістю, якщо він підкрадає - копії некуплених програм є крадіжкою. Отже, сказане приведе до наступного запитання - а коли донос стає принциповим міркуванням? Напевно, відповідь є така - кожного разу коли є порушення закону і прийнятих правил в демократичній державі. Про диктатуру не говорю.
2002.06.08 | Мінор
Інформування про правопрушення як форма самоорганізації
...суспільства. У нас в Україні тут багато говорять про самоврядування, однак бачать у цьому вузько лише місцеві органи влади. Насправді, це цілий комплекс, у тому числі і так званий донос про правопорушення. Я живу у приватному секторі і впевнений, що якщо за моєї відсутності злодюги почнуть виносити з хати речі, сусіди викличуть міліцію негайно, не замислюючись. Ми всі тут одне одного знаємо і мені в голову не прийде промовчати, коли, наприклад, до мого сусіда Василя Андрійовича вдеруться банджити. Так я що стукачем стану?!Смішно і гірко інше - коли у багатоквартирному будинку на одній сходовій клітці вбивають людину, а сусіди підглядаючи у "глазок", бояться викликати міліцію, виправдовуючи себе небажанням бути "стукачем" Так на чиїй ми все ж таки стороні - нормальних людей чи злодіїв та бандитів? Замість законів у нас "понятія", замість президента, декотрі бачать "папу", замість мови - "фєнєчка", замість радіо - "Шансон", замість демократії - ... ! Гидко.
2002.06.08 | Рoман ShaRP
Re: Інформування про правопрушення як форма самоорганізації
Мінор писав(ла):> ...суспільства. У нас в Україні тут багато говорять про самоврядування, однак бачать у цьому вузько лише місцеві органи влади. Насправді, це цілий комплекс, у тому числі і так званий донос про правопорушення. Я живу у приватному секторі і впевнений, що якщо за моєї відсутності злодюги почнуть виносити з хати речі, сусіди викличуть міліцію негайно, не замислюючись. Ми всі тут одне одного знаємо і мені в голову не прийде промовчати, коли, наприклад, до мого сусіда Василя Андрійовича вдеруться банджити. Так я що стукачем стану?!
Ні, звичайно.
> Смішно і гірко інше - коли у багатоквартирному будинку на одній сходовій клітці вбивають людину, а сусіди підглядаючи у "глазок", бояться викликати міліцію, виправдовуючи себе небажанням бути "стукачем" Так на чиїй ми все ж таки стороні - нормальних людей чи злодіїв та бандитів? Замість законів у нас "понятія", замість президента, декотрі бачать "папу", замість мови - "фєнєчка", замість радіо - "Шансон", замість демократії - ... ! Гидко.
Це з одного боку. А з другого -- ... скільки людей не платять податки , отримують тугрики "чорним налом". Та і простій людині, підробляючись на кількох роботах не хочеться думати про "декларацію". Бабця, що торгує у недозволеному місці, продає футболки -- вона відробила усе життя на будівництві, на державу, а тепер не може вижити на свою пенсію.
А стільки комунальних поборів, часто цілком справедливо несплачуваних, тому що якість компослуг їх не піддається визначенню у термінах нормативної лексики?! Аналогічна ситуація і з громадським транспортом у Києві. Навіть маючи гроші людина ДУЖЕ ЧАСТО не в змозі вчасно та комфортно доїхати куди хоче (вже не згадуючи про стан доріг).
Продажність, хабарництво, кумівство, лизоблюдство, лицемірство , -- стали основними рисами "представників влади" як в уявленні народу, так і в реалі. Чому ж дивуватися, що люди не хочуть ані звертатися до такої держави по допомогу, ані ділитися з нею інформацією, ані платити їй?
"Дон Корлеоне мог гордиться своим правлением. Его мир был надежен для тех, кто поклялся ему в верности; люди, верившие в закон и порядок, умирали в это время миллионами."
2002.06.08 | Мінор
Re: Інформування про правопрушення як форма самоорганізації
Рoман ShaRP писав(ла):> Це з одного боку. А з другого -- ... скільки людей не платять податки , отримують тугрики "чорним налом". Та і простій людині, підробляючись на кількох роботах не хочеться думати про "декларацію". Бабця, що торгує у недозволеному місці, продає футболки -- вона відробила усе життя на будівництві, на державу, а тепер не може вижити на свою пенсію.
Для того щоб податки платили, їх справедливість має відчувати суспільство. А якщо половину з тих податків в уряді розкрадуть, то про яку справедливість вже й казати. Враховуючи, що більше половини доходів бюджету приносить ПДВ, всі оті комунальні побори виглядають як система, що спонукає до сплати хабарів чиновникам. От коли зміниться президент, і дасть Бог, буде політична воля на те щоб зламати хребет цій гнилій системі, от тоді телефони "для стукачів", що повідомлятимуть про хабарників мають запрцювати найперше. Тоді и з вами розгорнемо цілу кампанію пд гаслом: "Дав хабаря - посади того, хто його вимагав!"
> А стільки комунальних поборів, часто цілком справедливо несплачуваних, тому що якість компослуг їх не піддається визначенню у термінах нормативної лексики?! Аналогічна ситуація і з громадським транспортом у Києві. Навіть маючи гроші людина ДУЖЕ ЧАСТО не в змозі вчасно та комфортно доїхати куди хоче (вже не згадуючи про стан доріг).
> Продажність, хабарництво, кумівство, лизоблюдство, лицемірство , -- стали основними рисами "представників влади" як в уявленні народу, так і в реалі. Чому ж дивуватися, що люди не хочуть ані звертатися до такої держави по допомогу, ані ділитися з нею інформацією, ані платити їй?
>
> "Дон Корлеоне мог гордиться своим правлением. Его мир был надежен для тех, кто поклялся ему в верности; люди, верившие в закон и порядок, умирали в это время миллионами."
2002.06.08 | Рoман ShaRP
Re: Зеки і стукачі У США
> Закласти боса - з радістю, якщо він підкрадає - копії некуплених програм є крадіжкою.А на ВАШОМУ компі все-все куплене? Багата ви мабуть людина.
Бог казав "не вкради", але він не казав "не копіюй"
2002.06.08 | Богдан
Делікатно нагадаю про предмет дискусії
Ми говоримо про Кучму, який має декілька мільярдів і хоче вкрасти ще декілька мільярдів. І чи зрадив Мельниченко присязі, коли вивів його на чисту воду. А приклад з програмним забезпеченням був наведений як модель поведінки чесної людини.Щодо програмного забезпечення, то тут ще мабуть має значення те для чого ви використовуєту його. Якщо в бізнесі, то це не гарно. Самі гроші заробляєте з його допомогою, а людям, які писали програму грошей не заплатили. Але більшість українців використовують нелегальні копії для освіти чи чи полегшення паперової роботи.