Зловживання довірою,або Чому, як і навіщо програла опозиція
06/10/2002 | Спостерігач
Зловживання довірою,
або Чому, як і навіщо програла опозиція
Ірина Погорєлова
Виграти вибори (такі вибори!) і програти спікеріаду... Мати до 80% підтримки виборців, що бажали зміни влади, і “конвертувати” їх в парламентську меншість, яка не матиме достатньо голосів для реалізації своїх планів та обіцянок... Що там писали політологи про справжню та несправжню опозицію? Залишилось лишень дочекатись, коли до ВР потрапить Н.Вітренко, — і вона всім пояснить, що то таке. Втім, і без “нашої та вашої Наташі” розчарування в українській опозиції невідворотнє. Хоча, звичайно, спочатку буде інакше. Поразку в спікеріаді та “збалансування” влади в парламенті шляхом отримання комітетів можна навіть розцінювати як проміжну, тимчасову або тактичну річ. Ну, “призначили” президентські сили шляхом залякування та підкупу депутатів спікером Литвина. Ну, опозиційні сили доклали всіх зусиль, аби принаймні відобразити свою перемогу на виборах в розподілі комітетів. Тепер треба братися до роботи, і все буде “ОК”...
Якби не було загибелі Г.Гонгадзе, а ще не було його матері, яка саме в ці дні вчергове отримала “відкоша” в справі захисту власного права звинувачувати президента Кучму, тепер вже спікера Литвина і нині депутата Потебенька в порушенні конституційного права свого сина на життя. Але все відбувалося саме так: Леся Гонгадзе плакала в суді, вислуховуючи теревені прокурора про те, що, мовляв, сама вона жива, а тому не має права подавати до суду на порушення права на життя. Та й ще не відомо, чи порушене право на життя Георгія Гонгадзе, бо слідство ще не завершено. Може, його ніхто життя й не позбавляв... Потім те саме, хоча й в м’якішій формі, посилаючись на формально-юридичні зачіпки, їй повідомив сам Печерський суд, порадивши переоформити скаргу на позовну заяву. Мама Георгія навіть подякувала судді і визнала, що та принаймні не бажала зробити їй зло, хоча й добро зробити не могла...
А в цей час переможці виборчої кампанії, яку вони виграли не в останню чергу і завдяки тому, що за них молилася (а за декого і агітувала) Леся Гонгадзе, сподіваючись на їхню здатність повернути українцям і їй особисто надію на справедливість, — методично здавали тим, на кого вже два роки підряд позивається пані Леся, свою перемогу. Здавали голоси виборців, що, мабуть, останній раз відчули сплеск відповідальності за долю цієї країни і серед безлічі претендентів обрали саме цих...
Нині виправдання опозиції, що не витримала тиску і підкупу з боку влади в перші ж дні роботи нового парламенту, полягає в тім, що, мовляв, ще не вечір, а от прийде осінь... Чому саме треба чекати осені, і що саме зміниться в парламентських або навколопарламентських розкладах до цієї “благословенної” пори, відомо всім. Це така політологічна банальність. На той час і минулорічні, передвиборчі і поствиборчі провали економічної політики уряду дадуться взнаки громадянам, та й самі громадяни, хто відпочивши, а хто — напрацювавшись на літніх “канікулах” донесхочу, аби забезпечити собі таку-сяку зимівлю, будуть готові до політичної активності. В самому ж парламенті очікується розпад президентської фракції “Єда”, трохи отямляться мажоритарники... І от тоді вже можна буде починати: водити людей під дощем та снігом до стін Верховної Ради із закликами відсторонити “злочинний режим” і в самій ВР зібрати голоси на схвалення певних рішень. Тоді, до речі, очікується, що із своїм ставленням до майбутніх президентських виборів трохи розберуться міжнародні сусіди та партнери України, а отже знову запрацюють (мало їх було досі?) зовнішні фактори. Та й самі кандидати в президенти будуть краще проглядатись із-поміж тих, хто зараз все ще сором’язливо відкидає “підозри” щодо участі в тих “доленосних” перегонах.
Отже, ідея проста: ти, народе, ще трохи почекай, та й сам готуйся до чергової підтримки своїх улюблених опозиціонерів, аби вони, нарешті, зібралися на силі та, подолавши тяжіння своїх теперішніх посад і клопотів, пригадали, що саме обіцяли тобі на виборах. Є, щоправда, підозра: народ, який досі закликали на вибори саме тому, що виключно цей механізм може дати мирний та відносно безболісний поштовх до зміни системи влади, а отже — і самої влади, — більше не купиться на заклики до боротьби, принаймні з боку тих, хто вже використав його, народу, підтримку для... Ну, далі відомо, президентська пропаганда пояснить: для посад, для лобіювання своїх власних інтересів, для захоплення уряду, для пустопорожнього політикування, ба навіть — для захисту від карної відповідальності за колишні діяння... Але це нічого, восени щось вигадається, та й до осені ще будуть пояснення, виправдання, закиди в бік влади, яка все узурпує та узурпує, тисне та тисне. А президентська пропаганда — що з неї візьмеш: народ же її, як показали вибори, не слухає. Та й з пропагандою тепер можна буде розібратися: он комітет із свободи слова дістався “Нашій Україні”, тож пан Томенко тепер олігархічним та державним ЗМІ покаже. Литвин он і сам ще раніше злякався, або “купив” опозицію: включив пряму трансляцію з ВР... Отже, за допомогою цих знарядь і можна буде подати виборцям головний аргумент: а хто вам обіцяв, що щасливе майбутнє настане завтра, ні, легкої перемоги не буває, треба знову боротися та “лупати сю скалу”...
Якби йшлося про новобранців в таборі опозиції, — всі ці аргументи з їхнього боку були б прийнятні, і їхні виборці могли б вибачити перші програші та ще раз покласти на них свої надії. Але йдеться про досвідчених бійців, поразку яких вже можна розцінювати як зловживання довірою. Нехай автора звинуватять в політичній спекуляції, але і зловживання довірою Л.Гонгадзе — також. Бо якщо сьогоднішній парламент і опозиція в ньому не вирішить для неї питання судового захисту прав, а для цього не забезпечить продовження розслідування загибелі її сина, що остаточно припинилося, а відтак — не поновить політичне і юридичне переслідування режиму, що призвів до повного правового нігілізму правоохоронців, а відтак — не змінить цю систему влади, через яку відбувається все те, що відбувається, — то матері Гонгадзе не допоможе вже ніхто. І тоді опозиція перейде в розряд співучасників злочину проти неї та її сина.
На жаль, на момент завершення спікеріади ніщо не свідчить про можливість для опозиції виконати вищеперелічене. І це підтверджує далеко не лише надзвичайна радість Кучми та Литвина, які сяяли 7 червня, як не сяяли навіть до вбивства Гонгадзе і “касетного скандалу”. Про це свідчить і сама історія цієї спікеріади, і той розклад, що склався після неї.
Не будемо голослівними.
Перш за все, саме обрання Литвина, яке сталося, як відомо, за допомогою кільканадцяти голосів з опозиційної “четвірки”. Семеро “нудистів” та один Потебенько, які виявилися легально звинуваченими (хоча Потебенько навіть похвалявся своїм подвигом) в сприянні обранню Литвина, — як відомо, не вичерпують кількість додаткових бюлетенів, яку 28 травня потребувала президентська більшість задля перемоги. Отже, решта осіб, що підтримали одного із звинувачених в зникненні Гонгадзе на посаді спікера найвищого законодавчого органу, досі невідомі, і залишаються в лавах опозиційних фракцій, очевидно, здатні повторити свій “подвиг” за потреби. Втім, можливо, ці люди здійснили не “подвиг”, а справжній подвиг, надавши опозиції з допомогою обрання Литвина певні можливості на майбутнє? І саме тому самі фракції “четвірки” їх не проганяють, як тих восьмеро, а, навпаки, захищають? Можливо, якщо вважати, що змога лідерів опозиції 29 травня звинуватити владу в узурпації парламенту, а потім претендувати на “збалансування” сил у відповідності до результатів виборів, — була корисною і перспективною. Чи це дійсно так?
Ні, не так, бо опозиція відмовилась від попереднього наміру взагалі всі комітети разом із відповідальністю за стан справ у державі віддати президентській “двійці”, яка вустами В.Медведчука висловлювала страшенне бажання закріпити свою перемогу. Щоправда, з Медведчуком не погоджувались представники “Єди”, які поклали око на “Нашу Україну” і демонстрували зрозуміле бажання зміняти Медведчука в своїй компанії на Ющенка. Те, що сам Ющенко, під тиском своєї ідефікс про уряд повівся на ці спокуси, — хоча й компрометує його, але принаймні виглядає зрозуміло. А от навіщо за ним потяглися по комітети інші, навіть радикальні опозиціонери, які спочатку навіть за один стіл з Литвином не хотіли сідати (до речі, маючи право не подавати йому руки, оскільки він досі не довів, що обвинувачення проти нього є хоча б образою честі та гідності), — це залишилось таємницею. Було б дуже дивно, якби причина полягала у незаконному поданні навіть не в.о. Генпрокурора, а його заступника М.Обіхода на Ю.Тимошенко по позбавлення її депутатської недоторканості. Чи пані Юля дійсно приймає правила гри, за якими опиняється в ролі пані Вітренко? І невже соціалісти так лякаються звинувачень в дестабілізації роботи парламенту, які переслідують їх все їхнє життя? Якщо ні, то чому було хоча б спочатку не дати “гризунам” та есдекам спробувати проголосувати свій власний пакет комітетів, поділений на дві фракції та мажоритарників? Особливо тоді, коли дуже добре було відомо, що й підтвердилось при затвердженні останнього пакету: немає в президентської двійки голосів на “узурпацію”, мажоритарники підвели б... Хіба цей доказ реального безсилля та розпорошеності пропрезидентських сил не був потрібен виборцям, — хоч би для того, аби залишити їм надію і виправдати подальші торги для себе? А може, побоювались, що організатор того голосування пан Медведчук знову знайшов би голоси, і не в ворожій йому насправді “Єді”, а в почасти “прагматичних” лівих фракціях опозиції, і, завдяки цьому відкритому голосуванню, готовий був одночасно засвітити свій “вплив” і підірвати вказані фракції остаточно?
Але отримати відповіді на всі ці питання українці не можуть, бо “сторінка” була хутко перегорнута (так само, до речі, як безслідно зникли й образи П.Симоненка щодо В.Ющенка з приводу голосування по спікеру), а торг за комітети відбувся в межах “шістки”, покривши собою і питання про відповідальність влади, і особисті “образи”, хоча в питаннях про політиків це образи проти їхніх виборців також. Ну, звісно, і спікер Литвин отримав в ході цих переговорів свою індульгенцію. Не перед президентом — від нього він отримає ще не одну нагороду, — а перед суспільством... Але що, врешті-решт, отримала від усього цього опозиція?
Якщо подивитися на розподіл парламентських комітетів з точки зору політико-правових завдань, що ставила перед собою опозиція ще в “заяві чотирьох” і навіть пропагувала в проекті “договору про спільні дії”, — то, отримавши комітети з правової політики і державотворення (БЮТ), а також регламенту (КПУ), — певні досягнення є. Принаймні, можна, маючи проекти зі змін до Конституції про перерозподіл влади на користь парламенту та уряду, а також проект пропорційного виборчого закону, і навіть проект закону про імпічмент або постанови про його початок, — негайно братись до справи. Але очолення комітету — це зовсім ще не означає перевагу політичної сили, якій належить його голова, бо і в комітеті всі рішення ухвалюються голосуванням більшістю. Тож наступні дні будуть спрямовані президентськими силами на те, аби наповнити ці належні опозиції комітети своїми депутатами, на що в “Єди” та СДПУ(о) кількості вистачить. Але гірше навіть інше. Замість принести в парламент вже готові проекти змін до Конституції та пропорційного виборчого закону, — опозиція займається якоюсь підготовчою роботою, як от підписання сурогату “конституційного договору”, себто відомої угоди чи то про коаліцію, чи то про спільні дії... Найцікавіше, що справжнього тексту цього документу, окрім самих депутатів, та й то — далеко не всіх, ніхто не бачив, натомість відомо, що в питаннях політико-правових він явно не влаштовує СДПУ(о) і частину “Єди” (другу частину, очевидно, він влаштовує виключно через потребу вести й далі переговори з В.Ющенком та поступово втягувати його в альянс, з якого потім йому не вибратись), а економічно-соціальні — не влаштовують комуністів та СПУ. Ю.Тимошенко взагалі дуже логічно пояснила, що і без будь-якого попереднього договору знає, що треба робити для покращення системи влади, і привід не мати нічого спільного із СДПУ(о) та “Єдою” дозволяє їй триматися подалі від обов’язків вносити зміни до Конституції, яких вона відверто не бажає з огляду на перспективи йти на президентські вибори. А, між іншим, комітети з правової політики та державотворення очолюють саме члени її блоку — В.Онопенко та А.Матвієнко. І в них вже мусять бути проблеми зі ставлення до зазначених питань. Але й це не все.
“Наша Україна”, що своїм дітищем — проектом зазначеного договору, — спочатку “шантажувала” президентські фракції та Кінаха, а тепер “зваблює” президента (мовляв, підемо у більшість з “Єдою”, якщо дістанемо уряд і обіцянку не заважати вносити зміни до Конституції) — робить вигляд, що не знає ставлення Кучми, а відтак і його фракцій до реформи політичної системи. Поза тим, це ставлення чітко записане в посланні до парламенту під назвою “Європейський вибір”, де мовиться, що реформа влади — це імплементація результатів референдуму. Це вже не усні заяви, які можна списати на нерозуміння Кучмою ситуації, це документ, який покладено в основу програми уряду Кінаха, що його “єдуни” будуть підтримувати попри всі сподівання на їхній розкол і зацікавленість у співпраці з Ющенком в піку есдекам. Кучма накаже — і будуть, а Кучма накаже просто тому, що коли вже він виграв спікеріаду, то йти на поступки фігурою глави уряду — це для нього ганьба.
В цих умовах ще раз робити вигляд, ніби можна довіряти президенту Кучмі та його прибічникам і вимагати від них конституційної реформи на користь парламенту, а потім, коли Кучма з кампанією вчергове, не напружуючись, обдурять, — образитись і починати вкотре переходити в опозицію, — означає гратися в дитячі іграшки. Кучму такими штуками не скомпрометуєш, якщо його не скомпрометували в очах самої ж “Нашої України” всі його попередні діяння. А Ющенку ще раз підставити щоку, — то так із “месії” дійсно можна перетворитися на лялькового “П’єро”, з якого сиплеться пудра від безкінечних ляпасів... Якщо це такий спосіб, за домовленістю з владою, потихеньку “з’їхати” з кандидатства на президенти, — то й нехай, але ж що робити з мандатом від виборців, які обирали саме “месію”, а не ляльку... Втім, якщо навіть це чергове “кидання” хоча б відбудеться вчасно, — ситуацію ще можна врятувати. Але ж намір кучмістів зовсім інший: примусити Ющенка як ініціатора угоди підписати її, хоча зміст її буде, очевидно, змінений до невпізнаності, себто у відповідності до установки Кучми на імплементацію. Вже чути: поправки до Конституції слід рознести в часі: спочатку про більшість, а вже потім — про все решту. Це вона й є, імплементація, які тут питання... Але в цьому разі відмовитись від підпису для Ющенка буде ще гірше, ніж все, що відбулось досі. Спокуса також в тому, що коли відмовляється від угоди Медведчук, — то чому б і не погодитись його затятому опонентові... То що, націонал-демократи будуть імплементувати забаганки Кучми? І знову знайдуть пояснення, як це відповідає вимогам народу? А чому б і ні? Це ж був референдум, “волевиявлення”, чи не так?
Так чи не так, але в будь-якому разі історія з “договором про коаліцію”, що підміняє Конституцію і на очах перетворюється на профанацію конституційної реформи, — добром не скінчиться. Навіть якщо прибічники цього проекту зреалізують свої свіженькі погрози: піти у відставку з голів комітетів, якщо угода не буде виконуватись. От і добре, скажуть кучмісти, обирались голови комітетів пакетом, то нехай тепер опозиція, хоч один з якої подасть у відставку, здає все. І визнає свою поразку остаточно, назавжди...
“Канівська четвірка”. Президентські вибори. “Зміна системи влади” — засіб, а не мета. Та й засіб — віртуальний. ПІАР... Відмінність ситуації від 1999 року полягає хіба що в тім, що погані партнери по “антикучмістській” опозиції, заздалегідь налаштовані на поховання одного-єдиного із своїх лав, якого без їхньої допомоги не може поховати влада, — в цей час обирають не іншого із свого середовища, про що вони добре знають, а когось невідомого ще із табору кучмістів. У 1999-му принаймні точно знали, кого. Можливо, дехто з тих, хто тепер бере участь в цьому поганому спектаклі, думають, що також знають, для кого стараються. Втім, це не важливо, бо все одно перемагає Кучма.
...Печерський суд сам порадив Лесі Гонгадзе змінити форму подання позову на Кучму, Литвина та Потебенька, аби хоч мати змогу розглянути його. Але в якого судді знайдуться сили тепер навіть подумати про задоволення права цієї матері звинувачувати владу...
або Чому, як і навіщо програла опозиція
Ірина Погорєлова
Виграти вибори (такі вибори!) і програти спікеріаду... Мати до 80% підтримки виборців, що бажали зміни влади, і “конвертувати” їх в парламентську меншість, яка не матиме достатньо голосів для реалізації своїх планів та обіцянок... Що там писали політологи про справжню та несправжню опозицію? Залишилось лишень дочекатись, коли до ВР потрапить Н.Вітренко, — і вона всім пояснить, що то таке. Втім, і без “нашої та вашої Наташі” розчарування в українській опозиції невідворотнє. Хоча, звичайно, спочатку буде інакше. Поразку в спікеріаді та “збалансування” влади в парламенті шляхом отримання комітетів можна навіть розцінювати як проміжну, тимчасову або тактичну річ. Ну, “призначили” президентські сили шляхом залякування та підкупу депутатів спікером Литвина. Ну, опозиційні сили доклали всіх зусиль, аби принаймні відобразити свою перемогу на виборах в розподілі комітетів. Тепер треба братися до роботи, і все буде “ОК”...
Якби не було загибелі Г.Гонгадзе, а ще не було його матері, яка саме в ці дні вчергове отримала “відкоша” в справі захисту власного права звинувачувати президента Кучму, тепер вже спікера Литвина і нині депутата Потебенька в порушенні конституційного права свого сина на життя. Але все відбувалося саме так: Леся Гонгадзе плакала в суді, вислуховуючи теревені прокурора про те, що, мовляв, сама вона жива, а тому не має права подавати до суду на порушення права на життя. Та й ще не відомо, чи порушене право на життя Георгія Гонгадзе, бо слідство ще не завершено. Може, його ніхто життя й не позбавляв... Потім те саме, хоча й в м’якішій формі, посилаючись на формально-юридичні зачіпки, їй повідомив сам Печерський суд, порадивши переоформити скаргу на позовну заяву. Мама Георгія навіть подякувала судді і визнала, що та принаймні не бажала зробити їй зло, хоча й добро зробити не могла...
А в цей час переможці виборчої кампанії, яку вони виграли не в останню чергу і завдяки тому, що за них молилася (а за декого і агітувала) Леся Гонгадзе, сподіваючись на їхню здатність повернути українцям і їй особисто надію на справедливість, — методично здавали тим, на кого вже два роки підряд позивається пані Леся, свою перемогу. Здавали голоси виборців, що, мабуть, останній раз відчули сплеск відповідальності за долю цієї країни і серед безлічі претендентів обрали саме цих...
Нині виправдання опозиції, що не витримала тиску і підкупу з боку влади в перші ж дні роботи нового парламенту, полягає в тім, що, мовляв, ще не вечір, а от прийде осінь... Чому саме треба чекати осені, і що саме зміниться в парламентських або навколопарламентських розкладах до цієї “благословенної” пори, відомо всім. Це така політологічна банальність. На той час і минулорічні, передвиборчі і поствиборчі провали економічної політики уряду дадуться взнаки громадянам, та й самі громадяни, хто відпочивши, а хто — напрацювавшись на літніх “канікулах” донесхочу, аби забезпечити собі таку-сяку зимівлю, будуть готові до політичної активності. В самому ж парламенті очікується розпад президентської фракції “Єда”, трохи отямляться мажоритарники... І от тоді вже можна буде починати: водити людей під дощем та снігом до стін Верховної Ради із закликами відсторонити “злочинний режим” і в самій ВР зібрати голоси на схвалення певних рішень. Тоді, до речі, очікується, що із своїм ставленням до майбутніх президентських виборів трохи розберуться міжнародні сусіди та партнери України, а отже знову запрацюють (мало їх було досі?) зовнішні фактори. Та й самі кандидати в президенти будуть краще проглядатись із-поміж тих, хто зараз все ще сором’язливо відкидає “підозри” щодо участі в тих “доленосних” перегонах.
Отже, ідея проста: ти, народе, ще трохи почекай, та й сам готуйся до чергової підтримки своїх улюблених опозиціонерів, аби вони, нарешті, зібралися на силі та, подолавши тяжіння своїх теперішніх посад і клопотів, пригадали, що саме обіцяли тобі на виборах. Є, щоправда, підозра: народ, який досі закликали на вибори саме тому, що виключно цей механізм може дати мирний та відносно безболісний поштовх до зміни системи влади, а отже — і самої влади, — більше не купиться на заклики до боротьби, принаймні з боку тих, хто вже використав його, народу, підтримку для... Ну, далі відомо, президентська пропаганда пояснить: для посад, для лобіювання своїх власних інтересів, для захоплення уряду, для пустопорожнього політикування, ба навіть — для захисту від карної відповідальності за колишні діяння... Але це нічого, восени щось вигадається, та й до осені ще будуть пояснення, виправдання, закиди в бік влади, яка все узурпує та узурпує, тисне та тисне. А президентська пропаганда — що з неї візьмеш: народ же її, як показали вибори, не слухає. Та й з пропагандою тепер можна буде розібратися: он комітет із свободи слова дістався “Нашій Україні”, тож пан Томенко тепер олігархічним та державним ЗМІ покаже. Литвин он і сам ще раніше злякався, або “купив” опозицію: включив пряму трансляцію з ВР... Отже, за допомогою цих знарядь і можна буде подати виборцям головний аргумент: а хто вам обіцяв, що щасливе майбутнє настане завтра, ні, легкої перемоги не буває, треба знову боротися та “лупати сю скалу”...
Якби йшлося про новобранців в таборі опозиції, — всі ці аргументи з їхнього боку були б прийнятні, і їхні виборці могли б вибачити перші програші та ще раз покласти на них свої надії. Але йдеться про досвідчених бійців, поразку яких вже можна розцінювати як зловживання довірою. Нехай автора звинуватять в політичній спекуляції, але і зловживання довірою Л.Гонгадзе — також. Бо якщо сьогоднішній парламент і опозиція в ньому не вирішить для неї питання судового захисту прав, а для цього не забезпечить продовження розслідування загибелі її сина, що остаточно припинилося, а відтак — не поновить політичне і юридичне переслідування режиму, що призвів до повного правового нігілізму правоохоронців, а відтак — не змінить цю систему влади, через яку відбувається все те, що відбувається, — то матері Гонгадзе не допоможе вже ніхто. І тоді опозиція перейде в розряд співучасників злочину проти неї та її сина.
На жаль, на момент завершення спікеріади ніщо не свідчить про можливість для опозиції виконати вищеперелічене. І це підтверджує далеко не лише надзвичайна радість Кучми та Литвина, які сяяли 7 червня, як не сяяли навіть до вбивства Гонгадзе і “касетного скандалу”. Про це свідчить і сама історія цієї спікеріади, і той розклад, що склався після неї.
Не будемо голослівними.
Перш за все, саме обрання Литвина, яке сталося, як відомо, за допомогою кільканадцяти голосів з опозиційної “четвірки”. Семеро “нудистів” та один Потебенько, які виявилися легально звинуваченими (хоча Потебенько навіть похвалявся своїм подвигом) в сприянні обранню Литвина, — як відомо, не вичерпують кількість додаткових бюлетенів, яку 28 травня потребувала президентська більшість задля перемоги. Отже, решта осіб, що підтримали одного із звинувачених в зникненні Гонгадзе на посаді спікера найвищого законодавчого органу, досі невідомі, і залишаються в лавах опозиційних фракцій, очевидно, здатні повторити свій “подвиг” за потреби. Втім, можливо, ці люди здійснили не “подвиг”, а справжній подвиг, надавши опозиції з допомогою обрання Литвина певні можливості на майбутнє? І саме тому самі фракції “четвірки” їх не проганяють, як тих восьмеро, а, навпаки, захищають? Можливо, якщо вважати, що змога лідерів опозиції 29 травня звинуватити владу в узурпації парламенту, а потім претендувати на “збалансування” сил у відповідності до результатів виборів, — була корисною і перспективною. Чи це дійсно так?
Ні, не так, бо опозиція відмовилась від попереднього наміру взагалі всі комітети разом із відповідальністю за стан справ у державі віддати президентській “двійці”, яка вустами В.Медведчука висловлювала страшенне бажання закріпити свою перемогу. Щоправда, з Медведчуком не погоджувались представники “Єди”, які поклали око на “Нашу Україну” і демонстрували зрозуміле бажання зміняти Медведчука в своїй компанії на Ющенка. Те, що сам Ющенко, під тиском своєї ідефікс про уряд повівся на ці спокуси, — хоча й компрометує його, але принаймні виглядає зрозуміло. А от навіщо за ним потяглися по комітети інші, навіть радикальні опозиціонери, які спочатку навіть за один стіл з Литвином не хотіли сідати (до речі, маючи право не подавати йому руки, оскільки він досі не довів, що обвинувачення проти нього є хоча б образою честі та гідності), — це залишилось таємницею. Було б дуже дивно, якби причина полягала у незаконному поданні навіть не в.о. Генпрокурора, а його заступника М.Обіхода на Ю.Тимошенко по позбавлення її депутатської недоторканості. Чи пані Юля дійсно приймає правила гри, за якими опиняється в ролі пані Вітренко? І невже соціалісти так лякаються звинувачень в дестабілізації роботи парламенту, які переслідують їх все їхнє життя? Якщо ні, то чому було хоча б спочатку не дати “гризунам” та есдекам спробувати проголосувати свій власний пакет комітетів, поділений на дві фракції та мажоритарників? Особливо тоді, коли дуже добре було відомо, що й підтвердилось при затвердженні останнього пакету: немає в президентської двійки голосів на “узурпацію”, мажоритарники підвели б... Хіба цей доказ реального безсилля та розпорошеності пропрезидентських сил не був потрібен виборцям, — хоч би для того, аби залишити їм надію і виправдати подальші торги для себе? А може, побоювались, що організатор того голосування пан Медведчук знову знайшов би голоси, і не в ворожій йому насправді “Єді”, а в почасти “прагматичних” лівих фракціях опозиції, і, завдяки цьому відкритому голосуванню, готовий був одночасно засвітити свій “вплив” і підірвати вказані фракції остаточно?
Але отримати відповіді на всі ці питання українці не можуть, бо “сторінка” була хутко перегорнута (так само, до речі, як безслідно зникли й образи П.Симоненка щодо В.Ющенка з приводу голосування по спікеру), а торг за комітети відбувся в межах “шістки”, покривши собою і питання про відповідальність влади, і особисті “образи”, хоча в питаннях про політиків це образи проти їхніх виборців також. Ну, звісно, і спікер Литвин отримав в ході цих переговорів свою індульгенцію. Не перед президентом — від нього він отримає ще не одну нагороду, — а перед суспільством... Але що, врешті-решт, отримала від усього цього опозиція?
Якщо подивитися на розподіл парламентських комітетів з точки зору політико-правових завдань, що ставила перед собою опозиція ще в “заяві чотирьох” і навіть пропагувала в проекті “договору про спільні дії”, — то, отримавши комітети з правової політики і державотворення (БЮТ), а також регламенту (КПУ), — певні досягнення є. Принаймні, можна, маючи проекти зі змін до Конституції про перерозподіл влади на користь парламенту та уряду, а також проект пропорційного виборчого закону, і навіть проект закону про імпічмент або постанови про його початок, — негайно братись до справи. Але очолення комітету — це зовсім ще не означає перевагу політичної сили, якій належить його голова, бо і в комітеті всі рішення ухвалюються голосуванням більшістю. Тож наступні дні будуть спрямовані президентськими силами на те, аби наповнити ці належні опозиції комітети своїми депутатами, на що в “Єди” та СДПУ(о) кількості вистачить. Але гірше навіть інше. Замість принести в парламент вже готові проекти змін до Конституції та пропорційного виборчого закону, — опозиція займається якоюсь підготовчою роботою, як от підписання сурогату “конституційного договору”, себто відомої угоди чи то про коаліцію, чи то про спільні дії... Найцікавіше, що справжнього тексту цього документу, окрім самих депутатів, та й то — далеко не всіх, ніхто не бачив, натомість відомо, що в питаннях політико-правових він явно не влаштовує СДПУ(о) і частину “Єди” (другу частину, очевидно, він влаштовує виключно через потребу вести й далі переговори з В.Ющенком та поступово втягувати його в альянс, з якого потім йому не вибратись), а економічно-соціальні — не влаштовують комуністів та СПУ. Ю.Тимошенко взагалі дуже логічно пояснила, що і без будь-якого попереднього договору знає, що треба робити для покращення системи влади, і привід не мати нічого спільного із СДПУ(о) та “Єдою” дозволяє їй триматися подалі від обов’язків вносити зміни до Конституції, яких вона відверто не бажає з огляду на перспективи йти на президентські вибори. А, між іншим, комітети з правової політики та державотворення очолюють саме члени її блоку — В.Онопенко та А.Матвієнко. І в них вже мусять бути проблеми зі ставлення до зазначених питань. Але й це не все.
“Наша Україна”, що своїм дітищем — проектом зазначеного договору, — спочатку “шантажувала” президентські фракції та Кінаха, а тепер “зваблює” президента (мовляв, підемо у більшість з “Єдою”, якщо дістанемо уряд і обіцянку не заважати вносити зміни до Конституції) — робить вигляд, що не знає ставлення Кучми, а відтак і його фракцій до реформи політичної системи. Поза тим, це ставлення чітко записане в посланні до парламенту під назвою “Європейський вибір”, де мовиться, що реформа влади — це імплементація результатів референдуму. Це вже не усні заяви, які можна списати на нерозуміння Кучмою ситуації, це документ, який покладено в основу програми уряду Кінаха, що його “єдуни” будуть підтримувати попри всі сподівання на їхній розкол і зацікавленість у співпраці з Ющенком в піку есдекам. Кучма накаже — і будуть, а Кучма накаже просто тому, що коли вже він виграв спікеріаду, то йти на поступки фігурою глави уряду — це для нього ганьба.
В цих умовах ще раз робити вигляд, ніби можна довіряти президенту Кучмі та його прибічникам і вимагати від них конституційної реформи на користь парламенту, а потім, коли Кучма з кампанією вчергове, не напружуючись, обдурять, — образитись і починати вкотре переходити в опозицію, — означає гратися в дитячі іграшки. Кучму такими штуками не скомпрометуєш, якщо його не скомпрометували в очах самої ж “Нашої України” всі його попередні діяння. А Ющенку ще раз підставити щоку, — то так із “месії” дійсно можна перетворитися на лялькового “П’єро”, з якого сиплеться пудра від безкінечних ляпасів... Якщо це такий спосіб, за домовленістю з владою, потихеньку “з’їхати” з кандидатства на президенти, — то й нехай, але ж що робити з мандатом від виборців, які обирали саме “месію”, а не ляльку... Втім, якщо навіть це чергове “кидання” хоча б відбудеться вчасно, — ситуацію ще можна врятувати. Але ж намір кучмістів зовсім інший: примусити Ющенка як ініціатора угоди підписати її, хоча зміст її буде, очевидно, змінений до невпізнаності, себто у відповідності до установки Кучми на імплементацію. Вже чути: поправки до Конституції слід рознести в часі: спочатку про більшість, а вже потім — про все решту. Це вона й є, імплементація, які тут питання... Але в цьому разі відмовитись від підпису для Ющенка буде ще гірше, ніж все, що відбулось досі. Спокуса також в тому, що коли відмовляється від угоди Медведчук, — то чому б і не погодитись його затятому опонентові... То що, націонал-демократи будуть імплементувати забаганки Кучми? І знову знайдуть пояснення, як це відповідає вимогам народу? А чому б і ні? Це ж був референдум, “волевиявлення”, чи не так?
Так чи не так, але в будь-якому разі історія з “договором про коаліцію”, що підміняє Конституцію і на очах перетворюється на профанацію конституційної реформи, — добром не скінчиться. Навіть якщо прибічники цього проекту зреалізують свої свіженькі погрози: піти у відставку з голів комітетів, якщо угода не буде виконуватись. От і добре, скажуть кучмісти, обирались голови комітетів пакетом, то нехай тепер опозиція, хоч один з якої подасть у відставку, здає все. І визнає свою поразку остаточно, назавжди...
“Канівська четвірка”. Президентські вибори. “Зміна системи влади” — засіб, а не мета. Та й засіб — віртуальний. ПІАР... Відмінність ситуації від 1999 року полягає хіба що в тім, що погані партнери по “антикучмістській” опозиції, заздалегідь налаштовані на поховання одного-єдиного із своїх лав, якого без їхньої допомоги не може поховати влада, — в цей час обирають не іншого із свого середовища, про що вони добре знають, а когось невідомого ще із табору кучмістів. У 1999-му принаймні точно знали, кого. Можливо, дехто з тих, хто тепер бере участь в цьому поганому спектаклі, думають, що також знають, для кого стараються. Втім, це не важливо, бо все одно перемагає Кучма.
...Печерський суд сам порадив Лесі Гонгадзе змінити форму подання позову на Кучму, Литвина та Потебенька, аби хоч мати змогу розглянути його. Але в якого судді знайдуться сили тепер навіть подумати про задоволення права цієї матері звинувачувати владу...
Відповіді
2002.06.10 | ilia25
Переводячи це на зрозумілу мову...
Опозиція не знайшла адекватної відповіді на зухвалий тиск влади. Гірше -- вона залишається розколотою, та не спроможньою на скоординовані дії.Опозиція мала звернутись за підтримкою до народу негайно після подій 28-го травня. Але вона не знайшла в собі сил це зробити. В когось не вистачило рішучості -- мова, як завжди йде про Ющенко. В когось -- розуму (Тимошенко, Мороз).
З Тимошенко, до речі, тут взагалі складається дуже цікава ситуація. Адже вона, на відміну від соціалістів, ніколи не приймала участі у вуличних акціях. Навпаки, припинення акцій УБК, багато хто пояснює її тиском, та вимогами сконцентрувати усі сили на референдумі.
Так чи інакше, Погорєлова права в одному. В нинішньому програшу, опозиція має винити лише себе.
Щодо осені, то я б теж не покладав на неї багато надій. Народне обурення не можна планувати за кілька місяців. Його взагалі не можна планувати -- ним треба користатись. Його треба роздмухувати, коли для цього є нагальний привід.
Повторяються граблі касетного скандалу -- наскільки б не була незгарбною, недалекою та боягузливою влада, опозиції вдається "випередити" її в цих чеснотах.
2002.06.10 | Andrij
Хто вам сказав, що влада в нас незграбна та недалека?
Подивіться, скільки міл"ярдів вони зараз мають. Переплюнули майже всі диктатури, монархії, та султанати. Це просто генії з продажу свого народу. Опозицію вони побороли просто одним мізинцем. Дали кільком десяткам депутатів "по чайнику", пообіцяли "лідерам опозиції" по цукерці, в цей час поставили весь парламент разом із країною рачки та "впіндюрили" так, що аж в очах потемніло. Ніхто й не пикнув. Потім самі ж "опа-зиційонери" почали переконувати, що "все нормально". Це ж класика.ilia25 писав(ла):
> Повторяються граблі касетного скандалу -- наскільки б не була незгарбною, недалекою та боягузливою влада, опозиції вдається "випередити" її в цих чеснотах.
Панів опозиціонерів гризуть комплекси. Їм хочеться бути такими ж "крутими", як і нашій владі. Тут іде хитра "гра", а не просто так, що Кучма, Литвин, та Медведчук їх мають. То тільки здається так.
2002.06.11 | ilia25
Це очевидно
Andrij писав(ла):> Подивіться, скільки міл"ярдів вони зараз мають. Переплюнули майже всі диктатури, монархії, та султанати. Це просто генії з продажу свого народу. Опозицію вони побороли просто одним мізинцем. Дали
Вони всього цього досягли, бо ім ніхто не здатен дати хоч трішки опору у відповідь.
Це є єдина причина всіх їх успіхів, а не їх власна спритність.
2002.06.12 | Andrij
Re: Все відносно
ilia25 писав(ла):> Вони всього цього досягли, бо ім ніхто не здатен дати хоч трішки опору у відповідь.
>
> Це є єдина причина всіх їх успіхів, а не їх власна спритність.
Геніальність, так саме як і тупість, є відносна. Але примусити твоїх суперників працювати на відбілювання твоїх же злочинів може не кожний. Причому зробити це не локально, стосовно одного або двох опозиціонерів, а відносно майже всіх разом.
2002.06.10 | Михайло Свистович
Re: Переводячи це на зрозумілу мову...
ilia25 писав(ла):>
> Опозиція мала звернутись за підтримкою до народу негайно після подій 28-го травня. Але вона не знайшла в собі сил це зробити. В когось не вистачило рішучості -- мова, як завжди йде про Ющенко. В когось -- розуму (Тимошенко, Мороз).
Погоджуюсь. В останніх ще не вистачило й ресурсів. До того ж, якби вони зробили це без НУ, то з цього нічого б не вийшло.
>
> З Тимошенко, до речі, тут взагалі складається дуже цікава ситуація. Адже вона, на відміну від соціалістів, ніколи не приймала участі у вуличних акціях. Навпаки, припинення акцій УБК, багато хто пояснює її тиском, та вимогами сконцентрувати усі сили на референдумі.
Ні, тиску не було. Акції припинились через несатчу ресурсів та розчарування і розгубленість.
>
> Так чи інакше, Погорєлова права в одному. В нинішньому програшу, опозиція має винити лише себе.
Однозначно
>
> Щодо осені, то я б теж не покладав на неї багато надій. Народне обурення не можна планувати за кілька місяців. Його взагалі не можна планувати -- ним треба користатись. Його треба роздмухувати, коли для цього є нагальний привід.
Народне обурення не можна планувати, але до нього треба готуватись. До того ж творити грунт, щоб це обурення було якнайсильнішим. Саме так було під час боротьби за незалежність.
Я не кажу, що восени щось буде. Просто до осені нічого не буде точно.
2002.06.10 | Andrij
Наївне питання -- чому не сказати правду про заколот 28.5.2002?
Михайло Свистович писав(ла):> Народне обурення не можна планувати, але до нього треба готуватись. До того ж творити грунт, щоб це обурення було якнайсильнішим. Саме так було під час боротьби за незалежність.
2002.06.11 | -
Закривайте Майдан. До наступного "збурення" (-)
2002.06.11 | Михайло Свистович
Re: У нас не страна баранов, у нас страна савєтав
Питання до критиканів. Що ви робите окрім сидіння в інтернеті?Давайте дійте, ми вас підтримаємо.
В надцятий раз пишу: я роблю все, що можу і що залежить від мене. Якщо я не можу пробити чолом стіну, то не б"юсь в неї, а треную чоло.
2002.06.11 | Andrij
Ви про заколот вже навіть говорити не хочете?
Бо щось трохи не зрозуміло, з чого взялась така самоцензура. Ви нам поясніть хоч якось, бо інакше той добродій дійсно правий, Майдан треба зачиняти. Бо як тільки скажеш щось не те, тобі або "осінь", або "не критикуй". Кому потрібна ця гра у мовчанку? Дуже прошу ще раз, поясніть нам, простим баранам, па-савецкі.2002.06.12 | Михайло Свистович
Re: Я хочу щось зробити, щоб подібних заколотів більше не було
Сьогодні зустрічався з однією людиною, в якої є знайомі і в АП, і в Кабміні, і в інших високих установах.Коли я розповів йому про реальний стан всередині опозиції: організація, механізм функціонування, то він схопився за голову: "Це ж любительство чистої води, та Єда вас запросто поб"є".
Що я міг йому відповісти, окрім того, що не "вас", а нас з вами поб"є.
Опозиція не готова боротися і нічого не робить в цьому напрямку, втрачаючи дорогоцінний час. Навколо тіл лідерів люди, які не можуть організувати справжнього спротиву, вони не знають як це робити, не вміють.
2002.06.10 | Andrij
Молодець пані Ірина, все вірно написала
Є ще в Україні чесні та мужні журналісти.2002.06.11 | Roller
Резюме:- Дешевая Кучмовская пропаганда.
Спостерігач писав(ла):> Зловживання довірою,
> або Чому, як і навіщо програла опозиція
>
> Ірина Погорєлова
>
> Автор путем не хитрых комбинаций и ловких манипуляций пытается подвести к мысли о настоящей "народной оппозиции", олицетворяемой незабвенной бабой Наташей. Она фактически предрекает сценарий схода на нет оппозиции Тимошенко по проторенному пути Ветренко.
К месту и не к месту она, не особенно стеснясь в выборе средств она оперирует семьей Гонгадзе для нагнетания общей эмоциональной обстановки, не забывая главную цель, сделать прому Ветренко и утопить Тимошенко, и во вторую очередь Мороза.
Чи пані Юля дійсно приймає правила гри, за якими опиняється в ролі пані Вітренко?
Спрашивает она. Сама же отвечает.
« Залишилось лишень дочекатись, коли до ВР потрапить Н.Вітренко, — і вона всім пояснить, що то таке.»
Это ключвая мысль. Остальное фон.
Ірина замечает, что Тимошенко не участвовала в акции "Украина без Кучмы"
> Но она забывает сказать, что палатки Тимошенко стояли в палаточном городке. Она забывает сказать, кто голосовал по вопросу рассмотрения импичмента, и была ли в их числе Ветренко.
> Виграти вибори (такі вибори!) і програти спікеріаду...
Мати до 80% підтримки виборців, що бажали зміни влади,
Откуда интересно она взяла эти цифры?
і “конвертувати” їх в парламентську меншість, яка не матиме достатньо голосів для реалізації своїх планів та обіцянок...
Бред сивой кобылы. Оппозиция не бывает в большинстве по определению.
Другой вопрос, кто представляет оппозицию. Мороз с Тимошенко, или баба Наташа с Копами и попами. И в это народ разобрался.
Не следует путать божий дар с яичницей. Не следует упрекать "НУ" в предательстве. Ведь, как мы помним, Тимошенко призывала голосовать и за " НУ". Но, Ющенко продемонстрировал уже достаточно свою гибкость, вернее прогибаемость, что бы можно было серьезно говорить о НУ как оппозиционном блоке. И это прекрасно понимали его избиратели. Так что 80% это не больше чем миф о непобедимости Германии.
« Що там писали політологи про справжню та несправжню опозицію? Залишилось лишень дочекатись, коли до ВР потрапить Н.Вітренко, — і вона всім пояснить, що то таке».
«Втім, і без “нашої та вашої Наташі” розчарування в українській опозиції невідворотнє.»
«Ну, “призначили” президентські сили шляхом залякування та підкупу депутатів спікером Литвина.»
Резюме: Дешевая Кучмовская пропаганда.
2002.06.11 | ЛУЦЕНКО
Re: Зловживання довірою,або Чому, як і навіщо програла опозиція
Шан.майданівці,Вже вдруге мушу просити Вас робити посилання на газету Грані.Питання не в амбіціях- може тоді читачі не займалися дурницями, звинувачуючи Ірину Погорєлову в "кучмівській пропаганді".Кого-кого, а Ірину підозрювати в цьому - повне безглуздя, або намагання заховати за ярликами своє небажання чути правду.Так, і мені як соціалісту було гірко читати деякі пасажі статті.Але на холєри тоді газети, якщо вони не зачіпають розуму і серця?(Пардон за високий штиль) Що, і нам , опозиціонерам, треба своїх "Факти",ICTV і т.д.?
Тож прошу сумніватися,дискутувати,але не боятися правди про нашу дійсність.
2002.06.11 | Augusto
Не звертайте уваги на старину Роллера!
Він молодий іммігрант зі Сходу, погано адаптований до українських реалій, він не добирає суті, він просто традиційно копає все українське ногами, бо російське SS ген. Краснова в концтаборах вело "гражданскую войну", а ось оті "біндєри проклятиє" в хороших німців та комуністів з-під куща пуляли!2002.06.11 | Roller
Re: Не звертайте уваги на старину Роллера!
Augusto писав(ла):RE; старинf Роллера-молодий іммігрант
> Він молодий іммігрант зі Сходу, погано адаптований до українських реалій, він не добирає суті, він просто традиційно копає все українське ногами, бо російське SS ген. Краснова в концтаборах вело "гражданскую войну", а ось оті "біндєри проклятиє" в хороших німців та комуністів з-під куща пуляли!
Вчера меня называли старым кегебистом (ФУК), сегодня молодым иммигрантом. Позавчера оккупантом, я уже не берусь перечислять всех штампов, к которым прибегают известные деятели майдана. Но что же по существу.
Я не знаком с Ириной Погореловой, мне ничего не говорит ее имя, или место где поместили ее материал, да это не суть важно. Я даю свою критику, и, на мой взгляд, она не противоречива. Думаю, с ней согласятся и Юля Тимошенко, и Александр Мороз. А это главное.
Я подчеркнул одну мысль автора, ту которую она проводит в самом начале. И хотела она этого, или нет, все выглядит именно так как, я и сказал.
И что в этом плохого. Давайте распустим слюни, нюни и будем справлять траур по оппозиции.
Треба трезво оценивать свои силы. И мы все знали, те, кто голосовал за Тимошенко Мороза, что мы в меньшинстве. И мы не отдал свои голоса Ющенко, и не отдадим, хотя знали, что его сборная солянка в большинстве.
Но это видимость большинства. О реальной оппозиции, ее потенциале можно сделать вывод по первым итогам голосований. В них Тимошенко Мороз отдали нуль голосов. Голоса Юшенко и коммунистов считайте сами. 51+60)
О реальном патриотизме, духовности судите по количеству заявок в комитет Танюка. (по нулям). Все это реалии. На мой взгляд, основной идеей, над которой следует сегодня работать форуму, и которую следует проводить, это то, что депутаты должны выполнять наказы избирателей, наш наказы, и свои программы, а не наоборот, объяснять нам трудности момента, или приносить свои извинения народу. Мы не требуем многого, мы требуем то, что в их силах. Но если этого не последует, это будет воспринято как очередное предательство народа. В принципе в этом нет ничего страшного. Народ привык к изменам. Но у него есть всегда возможность выдвинуть новые здоровые кадры и убрать старые. Пример Ветренко, Бойко, и остальные. Время неумолимо бежит вперед. И то, что мы дали нашим избранникам, это есть их последний шанс. Другого у них не будет. Пусть хорошо помнят об этом. Другого не будет.
Вот и все дела. А her. Августо, турецкоподданого его имераторского голансдского величества попрошу не вмешиваться во внутренние дела чужого государства. Свои грязные делишки, бананизацию, страны делайте там, где у Вас еще есть шансы. С нами эти номера не пройдут.
Вряд ли кто будут отрицать, что на последних выборах Ветренко выступала в команде Кучмы, об этот не следует забывать. Автор мог спокойно обойтись без упоминания ее имен, И она сделала свое дело так, что комар носа не подточит, некоторые товарищи сразу же лапухнулись. Но я вам повторяю, это грязная Кучмовская пропаганда, образец той пропаганды, о которой говорил вчера Кинах. Худший образец. Но с виду очень так оппозиционненько.
Не знаю, относит ли автор себя к оппозиции, или предпочитает быть беспристрастным аналитиком, такая роскошь сегодня дозволительна не всем.
2002.06.11 | Augusto
Іммігранту молоденький!
Бананізацію України вже майже завершено, молодий чоловіче. І не мною. І від того, що я пояснив, що таке "бананова республіка", які країни відносяться до "першого", "другого" та "третього" світа, я не став ні американцем, як мене Роллер називав рік, ні голандська королева не стала імператором, ні я не став автором визначень.2002.06.11 | Roller
Так сиди себье, сопи в тряпочку, или у тебья опять месячные ?(-)
2002.06.11 | Augusto
Ні, в мене не буває (клімакс врожденний?).
Ролере, отакі як ти і псують чесне ім'я росіян! Націю ганьбиш.2002.06.11 | No Name
Луценко - кучміст.
Одному Мельниченку відомо про що він, в потрібний час, з Литвином на Банковій розмовляв.
2002.06.11 | Augusto
А може Литвин - луценковець?
No Name писав(ла):>
> Одному Мельниченку відомо про що він, в потрібний час, з Литвином на Банковій розмовляв.
А з Литвином і розмовляти некошерно?
2002.06.11 | Shooter
Добре, що політику "роблять" не журнлісти жіночої статі :) (-)
2002.06.12 | Рoман ShaRP
Re: Погоджуся з Шютером (для різноманіття :) ) (-)
2002.06.11 | Ultima
Що робити народу котрого програла опозиція
День добрий.Хороша стаття, погана дискусія :-( (тобто весь цей бред про клімакс не зашкодить вирізати у смітничок).
Я думаю, опозиція як відповідь на весь цей тиск мала вивести людей на вулиці. Я думаю то є прямий обов'язок тих 35% котрі дали голоси Ющу Морозу і Юлі вийти на вулицю і показати що їх більше ніж 18% Єди і Медведчука. Так просто!
Якщо народ переміг владу, а влада перемогла його (народу) обранців, влада вертається ДО НАРОДУ! І це є відповідальність народу
а) переконати самого себе
б) взяти відповідальність за державу на самого себе
в) висловити недовіру 50 нардепам, котрі голосували за комітети від Юща.
На "а мільйонам все одно" - я скажу, що це проблема мільйонів.
На осінь я скажу не відкладати справ на завтра. Казка про осінь це для тих хто вже закопав голову у пісок і не вірить у самого себе.
Як не ми тоді хто де і коли?
2002.06.11 | Augusto
Чекати треба народу.
Може опозиція все ж щось зробить розумне? Бо всі заклики до "народа" принесуть жалюгідні декілька сотень демонстрантів будьте чесними, народ це не вірний собака, що вилетить на перший свисток когось, поробить трюки доки потрібний і піде потім за командою геть.Доки весь контакт з народом зводився до підкупу громадян перед виборами політиканами, до кульочка цукерок "Тузік вкусний" включно (я не вигадую, ці цукерки давали в різних місцях України).
Чи давно хтось взагалі пробував провести анкетування народу, що має вилетити за свистком? Який взагалі контакт в опозиції з народом (базісом)скажімо зараз? Нарешті в декого почали виникати думки, що ніякий народ не чекає дня "Х" за таємною домовленостю з опозицією - це в опозиції є великий потенціал (теоретичний) серед громадян, але це не подарунок від Аллаха, це живі люди. Досі лише Тимошенко регулярно казала про концепцію звязку з громадянином (і телефон довіри був і правовий захист був), але без бодай маленького реального кроку, це все на рівні тов. Манілова з кришталевим мостом. Тому нарешті хтось збирається в народ, як ото Міклуха-Маклай збирався до туземців, тому і осінь - до осені перша експедиція планує досягти берега першого острова заселеного народом.
2002.06.11 | Михайло Свистович
ВСІМ, ХТО МАЄ ПРЕТЕНЗІЇ ДО МАЙДАНУ І ДО МЕНЕ ОСОБИСТО.
Прочитайте цей допис Аугусто, він чітко висловив те, що я думаю. Готовий підписатись під цими словами.Augusto писав(ла):
> всі заклики до "народа" принесуть жалюгідні декілька сотень демонстрантів будьте чесними, народ це не вірний собака, що вилетить на перший свисток когось, поробить трюки доки потрібний і піде потім за командою геть.
> Доки весь контакт з народом зводився до підкупу громадян перед виборами політиканами, до кульочка цукерок "Тузік вкусний" включно (я не вигадую, ці цукерки давали в різних місцях України).
> Чи давно хтось взагалі пробував провести анкетування народу, що має вилетити за свистком? Який взагалі контакт в опозиції з народом (базісом)скажімо зараз? Нарешті в декого почали виникати думки, що ніякий народ не чекає дня "Х" за таємною домовленостю з опозицією - це в опозиції є великий потенціал (теоретичний) серед громадян, але це не подарунок від Аллаха, це живі люди.
2002.06.11 | ilia25
Пробачте, але я не можу тут з вами погодитись
Мені здається, що за весь цей час ви втратили вміння бачити ліс за деревами.Концентруючись на розрахунках та планах ви не повинні забувати про більш базові, фундаментальні речі. Передусім про те, що коли влада вдається до чергового свавілля, -- то є обов"язок будь якого свідомого громадянина виражати свій протест проти таких дій. Так, щоб той протест було почуто найбільшою кількістю інших громадян.
Коли влада в черговий раз нехтує правами народу, а всі протести проти цього обмежуються стінами ВР та Інтернетом -- то НЕ Є НОРМАЛЬНИМ. І то не є корисним, бо люди не цікавляться політикою чи політиками. Едине, що їх може зацікавити -- це якщо вони побачать таких же простих смертних, що замість поїздки на дачу чи на пляж вважають за краще загоряти на Майдані з плакатами. Може тоді вони почнуть питати себе -- чому?
Люди повинні кожень день бачити щось таке, що буде наштовхувати їх на ці думки -- що в українській політиці відбувається щось дуже неправильне. Інакше більшість буде вважати, що все ОК настільки, наскілки це може бути в цій країні. А те що там хтось в ВР обурюється, так то ж клоуни, їм за це гроші платять.
Я розумію необхідність планування та підготовки. Але все це не повинно робитись за рахунок щоденних акцій. Не можна, заради планування майбутніх дій, відмовлятись від того, що ви здатні робити вже сьогодні. Просто тому, що не все стається так, як планується. Тому, що Кучма не для того на Банковій сидить, щоб створювати для вас сприятливі умови, чи дозволити вам самім це зробити.
Ота готовність чекати невідомо чого -- це, до речі, головна помилка прихильників Ющенка. Спочатку чекали, що Ющенко використає свою посаду прем"єра, щоб стати наступним Президентом. Потім чекали що Ющенко переможе на виборах. Тепер чекають, що Ющенко переможе вже в 2004-му.
І оте чекання має лише один наслідок -- бездіяльність. Відсутність опору, за якої у влади розв"язані руки, та за якої ситуація стає дедалі гіршою.
Я розумію, що ви не чекаєте, що ви готуєте майбутні акції. Але ви не можете підготувати відставку Кучми осінню. Наскільки ми знаємо, осінню взагалі може бути така ж мертва тиша, що й цим літом. Тоді як ви будете виправдовувати вашу відсутність на Майдані зараз?
Врешті решт, це проблема приорітетів. На мою думку, приорітетом Майдану завжди має бути здійснення тих публічних акцій, що є нам зараз під силу. І виправдовувати їх відсутність планами на майбутнє не можна, ані з моральної точки зору, ані з точки зору здорового глузду.
Все, написане вище -- то, звісно, ІМХО.
2002.06.12 | Augusto
А про що йдеться?
ilia25 писав(ла):> Але все це не повинно робитись за рахунок щоденних акцій.
Які "щоденні акції"????? Коли вони були останній раз? Йдеться взагалі про початок всього в 2002 році, а Ви про якісь "щоденні акції"... Повертаємся знов до запитання, чи треба щось робити взагалі, чи декларація власної неміряної круті може замінити взагалі все живе? Я ось скоро почну... "Скоро" при тому від "в наступній реінкарнації" до "ніколи", але ІМХО дає приємне відчуття що "я нє просто так, я очєнь і очєнь!". Якщо хтось взагалі нарешті почав виходити з космосу егоїзма до простих мааааааааааааленьких людей (в них і інтернета то нема), слава йому/їм!
2002.06.12 | ilia25
Добре питання. Прочитав ваш допис 3 рази, і так і не утямив. (-)
2002.06.13 | Augusto
Формулюю.
Щоденні акції залишаються на поточному рівні, ніхто змінювати їх інтенсівність не збирається. Інша справа, що інтенсівність є нульовою.2002.06.12 | Михайло Свистович
Re: Я почав. На маааленькому конкретному
регіональному ірпінському рівні. Приймати поздоровлення?Augusto писав(ла):
>
> Якщо хтось взагалі нарешті почав виходити з космосу егоїзма до простих мааааааааааааленьких людей (в них і інтернета то нема), слава йому/їм!
2002.06.13 | Augusto
На маленькому рівні і живуть громадяне України.
Михайло Свистович писав(ла):> регіональному ірпінському рівні. Приймати поздоровлення?
Звичайно що приймати. А взгалі до осені небагато часу залишилося, це так тільки здається, що довго.
2002.06.15 | Михайло Свистович
Re: Я роблю те, що можу. А Ви? (-)
2002.06.17 | Augusto
А я і те що не можу.(-)
2002.06.12 | Михайло Свистович
Re: А я з Вами погоджуюсь. Парадокс? Ні.
ilia25 писав(ла):> Мені здається, що за весь цей час ви втратили вміння бачити ліс за деревами.
Навпаки, лише на цих виборах я остаточно побачив ліс.
>
> Концентруючись на розрахунках та планах ви не повинні забувати про більш базові, фундаментальні речі. Передусім про те, що коли влада вдається до чергового свавілля, -- то є обов"язок будь якого свідомого громадянина виражати свій протест проти таких дій. Так, щоб той протест було почуто найбільшою кількістю інших громадян.
Особисто я зараз можу організувати маленький протест максимум з кількох десятків людей (не депутатів). Цей протест нічим не закінчиться, майже не буде помічений і не буде підтриманий політиками.
>
> Коли влада в черговий раз нехтує правами народу, а всі протести проти цього обмежуються стінами ВР та Інтернетом -- то НЕ Є НОРМАЛЬНИМ.
Абсолютно точно
>
> Люди повинні кожень день бачити щось таке, що буде наштовхувати їх на ці думки -- що в українській політиці відбувається щось дуже неправильне. Інакше більшість буде вважати, що все ОК настільки, наскілки це може бути в цій країні. А те що там хтось в ВР обурюється, так то ж клоуни, їм за це гроші платять.
Все правильно, але будуть думати саме так як Ви пишете. Як Ви гадаєте, чого я не вертаюсь на роботу, а сиджу напівголодний? Напевно тому, що можу ще дешо зробити корисного. І займаюся я цим як мінімум 14 голин на добу.
>
> Я розумію необхідність планування та підготовки. Але все це не повинно робитись за рахунок щоденних акцій. Не можна, заради планування майбутніх дій, відмовлятись від того, що ви здатні робити вже сьогодні.
Я нічого суттєвого не можу зараз зробити на вулиці.
>
> Ота готовність чекати невідомо чого -- це, до речі, головна помилка прихильників Ющенка. Спочатку чекали, що Ющенко використає свою посаду прем"єра, щоб стати наступним Президентом. Потім чекали що Ющенко переможе на виборах. Тепер чекають, що Ющенко переможе вже в 2004-му.
Я ж не кажу чекати. Діяти, готувати. А вони, на жаль, дійсно чекають.
>
> Тоді як ви будете виправдовувати вашу відсутність на Майдані зараз?
Тим, що я нічого б не зробив влітку, і тим, що я більше можу зараз зробити не на Майдані.
>
> Врешті решт, це проблема приорітетів. На мою думку, приорітетом Майдану завжди має бути здійснення тих публічних акцій, що є нам зараз під силу. І виправдовувати їх відсутність планами на майбутнє не можна, ані з моральної точки зору, ані з точки зору здорового глузду.
Пріоритет - максимальна ефективність. Найбільший ефект я можу принести зараз не на вулицях, хоча із задоволенням пішов би туди, тим більше, що влітку там приємніше ніж взимку.
2002.06.12 | ilia25
Не думаю :)
Михайло Свистович писав(ла):> > Тоді як ви будете виправдовувати вашу відсутність на Майдані зараз?
>
> Тим, що я нічого б не зробив влітку, і тим, що я більше можу зараз зробити не на Майдані.
ІМХО ви в полоні ілюзій :) На мою думку, скільки б ви зараз не планували, та не готувались, осінні акції не зможуть навіть зрівнятись за своїм ефектом з тими, що ви їх можете влаштувати вже зараз. Точніше з тими, що їх мали влаштувати наприкінці травня.
Тоді був (і ще, може, є) нагальний привід -- а саме, шантаж депутатів. Заколот, як пише Андрій. Але осінню ви вже не зможете ним скористатись, бо вас всі питатимуть -- якщо то справді був заколот, то де ви раніше були? Чого ви тоді мовчали, коли влада знущалась над народним волевиявом? Може, хлопче, всі ті казки про заколот ви вигадали, а насправді вами рухають власні політичні амбіції?
І ніяка підготовка не допоможе вам тоді дати задовільну відповідь на ці прості питання.
Але все це, звісно, ІМХО. Може ви знаєте щось, що мені не відомо. Сподіваюсь, ви не розціните ці дописи, як моє намагання нав"язати вам свої думки. Просто в даному випадку, мені здається, що ви помиляєтесь, і вважаю своїм обов"язком вас про цю помилку попередити.
2002.06.12 | Михайло Свистович
Re: Не думаю :)
ilia25 писав(ла):> Михайло Свистович писав(ла):
>
> ІМХО ви в полоні ілюзій :)
Можливо. Але все одно не позбудусь їх, не випробувавши.
На мою думку, скільки б ви зараз не планували, та не готувались, осінні акції не зможуть навіть зрівнятись за своїм ефектом з тими, що ви їх можете влаштувати вже зараз. Точніше з тими, що їх мали влаштувати наприкінці травня.
А хто Вам сказав, що плануються осінні акції? Та нічого поки що не планується. Я був би радий аби щось планувлося хоча б на осінь. Я просто кажу, що до осені точно нічого не буде.
А про зараз я вже писав. Особисто я нічого суттєвого поки що зробити не можу. Окрім як вивести на Майдан 50 чоловік, з яких через два дні, якщо не розженуть, залишиться 10.
>
> Тоді був (і ще, може, є) нагальний привід -- а саме, шантаж депутатів. Заколот, як пише Андрій. Але осінню ви вже не зможете ним скористатись, бо вас всі питатимуть -- якщо то справді був заколот, то де ви раніше були?
Приводів, подібних до цього заколоту, буде ще багато. Звичайно, восени вже ніхто не згадуватиме про заколот. Та зараз ніхто не думаю ним користатись, на жаль. А я - не лідер опозиції. І навіть не радник Ющенко-Тимошенко.
>
> Сподіваюсь, ви не розціните ці дописи, як моє намагання нав"язати вам свої думки. Просто в даному випадку, мені здається, що ви помиляєтесь, і вважаю своїм обов"язком вас про цю помилку попередити.
Все нормально.
2002.06.12 | ilia25
Мені здається, що і пьятьох вистачить
Михайло Свистович писав(ла):> А про зараз я вже писав. Особисто я нічого суттєвого поки що зробити не можу. Окрім як вивести на Майдан 50 чоловік, з яких через два дні, якщо не розженуть, залишиться 10.
Я думаю, що справа не в кількості. Важливо, щоб пікет просто стояв -- хай там буде лише 5 чоловік, що будуть змінятись по черзі.
А алергічна реакція влади лише додасть розголосу. Просто треба після кожного розгону приходити наступним днем знову.
Я не певен, чи, власне, потрібен навіть дозвіл на такий пікет -- адже ви не перегороджуєте вулиці, не заважаєте людям.
Звісно, чим більше народу буде, тим краще -- але це вже наступний етап. Та що я вам поясняю -- ви ж самі краще знаєте. Коли ви виходили на Майдан у грудні -- хіба ви чекали, що все це перейде у такі масові виступи?
Я це не в тому, сенсі, що масові виступи і зараз будуть гарантовані -- але ж хто може передбачити, як будуть розгортатись події? Це як розпалювати грубу одним сірником -- може вистачити, а може й ні. Ніколи не дізнаєшся, доки не спробуєш.
> > Тоді був (і ще, може, є) нагальний привід -- а саме, шантаж депутатів. Заколот, як пише Андрій. Але осінню ви вже не зможете ним скористатись, бо вас всі питатимуть -- якщо то справді був заколот, то де ви раніше були?
>
> Приводів, подібних до цього заколоту, буде ще багато. Звичайно, восени вже ніхто не згадуватиме про заколот. Та зараз ніхто не думаю ним користатись, на жаль. А я - не лідер опозиції. І навіть не радник Ющенко-Тимошенко.
Так в тому той с права, що ви не лідер опозиції. Кожен повинен виконувати свої обов"язки. Лідери -- свої обов"язки політиків, а прості громадяни -- обов"язки простих громадян.
Ніхто не очікує від вас, що ви до осені щось таке монументальне сплануєте, та власноруч повернете країну до демократії. Але виставити пікет -- це кожному під силу.
Якщо кожен буде робити те, що йому під силу -- тоді й буде результат. Але якщо кожен буде мовчати лише тому, що його одинокий голос ніхто не почує -- тоді й дісно нічого не зміниться.
2002.06.12 | Михайло Свистович
Re: Мені здається, що і пьятьох вистачить
ilia25 писав(ла):>
> Я думаю, що справа не в кількості. Важливо, щоб пікет просто стояв -- хай там буде лише 5 чоловік, що будуть змінятись по черзі.
Ви не зрозуміли: їх всього буде 10. Тобто, дві зміни. А потім 5.
>
> А алергічна реакція влади лише додасть розголосу. Просто треба після кожного розгону приходити наступним днем знову.
Боюсь, що алергічної реакції не буде.
>
> Я не певен, чи, власне, потрібен навіть дозвіл на такий пікет -- адже ви не перегороджуєте вулиці, не заважаєте людям.
Ми і так завжди робили все без дозволу. 39-а стаття Конституції передбачає лише заявку.
>
> Звісно, чим більше народу буде, тим краще -- але це вже наступний етап. Та що я вам поясняю -- ви ж самі краще знаєте. Коли ви виходили на Майдан у грудні -- хіба ви чекали, що все це перейде у такі масові виступи?
Ні, не чекали. І зробили певні висновки. Один з них - народ це не цікавить.
>
> Я це не в тому, сенсі, що масові виступи і зараз будуть гарантовані -- але ж хто може передбачити, як будуть розгортатись події? Це як розпалювати грубу одним сірником -- може вистачити, а може й ні. Ніколи не дізнаєшся, доки не спробуєш.
Пробували вже. Масових виступів не буде, гарантую.
>
> Так в тому той с права, що ви не лідер опозиції. Кожен повинен виконувати свої обов"язки. Лідери -- свої обов"язки політиків, а прості громадяни -- обов"язки простих громадян.
Якщо прості громадяни не підтримуватимуться лідерами (або не створять власну силу), вони нічого не доб"ються
>
> Ніхто не очікує від вас, що ви до осені щось таке монументальне сплануєте, та власноруч повернете країну до демократії. Але виставити пікет -- це кожному під силу.
Під силу. Та є інші справи, від яких ефекту, на мою думку, буде більше.
>
> Якщо кожен буде робити те, що йому під силу -- тоді й буде результат. Але якщо кожен буде мовчати лише тому, що його одинокий голос ніхто не почує -- тоді й дісно нічого не зміниться.
Я не мовчу. Я працюю. Над помилками.
2002.06.13 | ilia25
Просто так виходить замкнене коло
Михайло Свистович писав(ла):> Боюсь, що алергічної реакції не буде.
Ну є лише один засіб взнати це напевно :)
Згадайте, до речі, як ви виствили намет пів-року тому, і скільки годин минуло до цієї самої алергічної реакції.
> > Так в тому той с права, що ви не лідер опозиції. Кожен повинен виконувати свої обов"язки. Лідери -- свої обов"язки політиків, а прості громадяни -- обов"язки простих громадян.
>
> Якщо прості громадяни не підтримуватимуться лідерами (або не створять власну силу), вони нічого не доб"ються
А вам не спадає на думку, що лідери теж нічого не роблять, бо бояться, що ви їх заклик не підтримаєте?
Виходить замкнене коло -- ви не виходите на Майдан, бо лідери вас туди не зовуть, а лідери вас туди не зовуть, бо думають, що ви все одно не вийдете.
Хтось повинен зробити перший крок, щоб розірвати це коло.
> Під силу. Та є інші справи, від яких ефекту, на мою думку, буде більше.
Я вже писав, може ви знаєте краще. Але я собі таких справ уявити, за даних обставин, не можу.
> > Якщо кожен буде робити те, що йому під силу -- тоді й буде результат. Але якщо кожен буде мовчати лише тому, що його одинокий голос ніхто не почує -- тоді й дісно нічого не зміниться.
>
> Я не мовчу. Я працюю. Над помилками.
Ні, по-перше ви мовчите :) Я не кажу, що ви взагалі нічого не робите -- боже борони, ви зробили й робите в 100 раз більше, аніж усі учасники форуму разом узяті -- але зараз ви мовчите.
По-друге, я не можу собі уявити, що то за помилки, що ви над ними працюєте, і які, в принципі, можуть бути корисні наслідки цієї праці. Єдиною помилкою, на мій погляд, було припинення акцій рік тому. Цю помилку дійсно треба виправляти.
Але ви не можете вважати своєю помилкою (особистою, чи всіх майданівців) те, що Кучму не вдалося усунути рік тому. Або те, що народ це не цікавить і що акції не стали дійсно масовиими. Ви не могли в принципі цьому запобігти, ви робили лише те, що було у ваших силах. Цього тоді не вистачило, але вашої вини тут нема, і помилок теж нема.
І рік потому нічого не змінилось. Подивіться правді в очі -- ви не можете знайти таку собі срібну кулю, що вирішить такі фундаментальні проблеми, як пасивність народу. У цієї проблеми взагалі нема, і не може бути простого рішення. І скільки б ви не планували, чи готувались, ви не знайдете засобу більш дієвого, аніж просто вийти на Майдан, хоча б з десятком однодумців, та будити народ власним прикладом.
В цьому я глибоко переконаний.
2002.06.13 | НеДохтор
Re: Просто коло
Буде коло, якщо відірватись від реалій і вимагати,
щоб не Вітренко став Вітренчихою,
а Ющенко був не Ющенком.
Поставте намет біля українського посольства в Канаді, ознайомте всіх з своїми вимогами, і як одну з них додайте "вимагаю наметів в Києві".
Жартую, але зрозумійте, що Ви можете помилятися так само як і інші в виборі що робити, а що ні.
2002.06.13 | ilia25
Спасибі, що нагадали :)
Спасибі, що нагадали, що я могу помилятись, але саме в цій гілці я про це кілька разів явним образом написав.Написав саме тому, що я в Канаді, а не на Майдані з плакатом, і даю поради людині, що, на відміну від мене, там не один тиждень провела. І я прекрасно розумію, як це виглядає зі сторони, не треба мені про це нагадувати.
Але помилятись можу не лише я один, і саме в тому полягає користь таких дискусій, якщо вони, звісно, залишаються конструктивними.
2002.06.15 | Михайло Свистович
Re: Просто так виходить замкнене коло
ilia25 писав(ла):>
> Згадайте, до речі, як ви виствили намет пів-року тому, і скільки годин минуло до цієї самої алергічної реакції.
Півтора дні. Ми і ставили собі за мету на собі перевірити ефективність таких акцій. А зараз там, до речі, голодують шахтарі з антикучмістськими гаслами. Їхня кількість щоденно збільшується, тиждень тому був один - сьогодні не менше 15. Але я тільки щойно їх помітив, прочитавши про це вчора в газеті.
Їх ніхто не чіпає, і народ увагу на них теж не звертає. Опозиція не рветься підтримувати, хоча це шахтарі з Незалежної профспілки гірників, лідер якої Михайло Волинець є депутатом у фракції БЮТ.
>
> > > Так в тому той с права, що ви не лідер опозиції. Кожен повинен виконувати свої обов"язки. Лідери -- свої обов"язки політиків, а прості громадяни -- обов"язки простих громадян.
Ну я не зовсім простий громадянин, і вважаю, що можу зробити трохи більше ніж стояння на Майдані в пікеті. Але ж не можу я сказати хлопцям: "Ви стійте, а займусь важливішими справами". Якщо до чогось закликати, то вже бути там потрібно.
Коли 15 грудня ми виходили на Майдан, то і не думали, що вийде така акція як "Україна без Кучми!" Але зараз такого не буде, тут потрібно було б, щоб вийшла досить помітна кількість (хоча б 500 чоловік), яку б жваво підтримали й лідери опозиції.
>
> А вам не спадає на думку, що лідери теж нічого не роблять, бо бояться, що ви їх заклик не підтримаєте?
Саме так. Але не ми не підтримаєм, а народ. Тому народ потрібно відповідно настроїти й підготувати. На жаль, цим ніхто не займається.
>
> Хтось повинен зробити перший крок, щоб розірвати це коло.
Шахтарі зробили. Лідери не підтримують. Бо шахтарів 15, а не 1500.
>
> Я вже писав, може ви знаєте краще. Але я собі таких справ уявити, за даних обставин, не можу.
Не можете. Я теж не міг до виборів.
>
> По-друге, я не можу собі уявити, що то за помилки, що ви над ними працюєте, і які, в принципі, можуть бути корисні наслідки цієї праці.
Не можете.
Я мовчу, бо поки що не маю, що сказати. Мені треба опрацювати багато матеріалів.
2002.06.15 | Andrij
Re: Просто так виходить замкнене коло
Михайло Свистович писав(ла):> Саме так. Але не ми не підтримаєм, а народ. Тому народ потрібно відповідно настроїти й підготувати. На жаль, цим ніхто не займається.
А як ви пропонуєте це зробити?
2002.06.17 | Михайло Свистович
Re: Як буду готовий щось запропонувати - напишу
Andrij писав(ла):> Михайло Свистович писав(ла):
> > Саме так. Але не ми не підтримаєм, а народ. Тому народ потрібно відповідно настроїти й підготувати. На жаль, цим ніхто не займається.
>
> А як ви пропонуєте це зробити?
2002.06.13 | Roller
Re: « і навіщо програла опозиція».?
Михайло Свистович писав(ла):> ilia25 писав(ла):
>
> Пробували вже. Масових виступів не буде, гарантую.
>
> Я не мовчу. Я працюю. Над помилками.
Якщо прості громадяни не підтримуватимуться лідерами (або не створять власну силу), вони нічого не доб"ються
Свои соображения по ситуации с лидерами и теми, против кого, на мой взгляд, сегодня целесообразно организовывать массовые выступления, я изложил ниже. Возможно, кое-кому потребуется время, чтобы осознать это, привыкнуть. Но это первоочередная проблема.
В данном случае, для решения такой задачи вопрос лидеров остается открытым. Они не просматриваются, кроме Вас. Возможно, это ваш шанс заявить о себе. Но именно они, лидеры, организуют массы, но не оборот. Без лидеров масс не бывает, без них это просто толпа.
> > в) висловити недовіру 50 нардепам, котрі голосували за коміт (24) Roller . 12-06-2002 02:00 нове
http://www.maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_free&key=1023836459&first=1023918098&last=1023858570
Мы также не ответили на вопрос « і навіщо програла опозиція», поставленный автором.
Как говорят в науке, отрицательный результат, не менее важен, чем положительный.
Вашему терпению и упорству можно позавидовать. Это залог настоящего лидера. Возможно, вы никогда и не победите. Но зато и не проиграете.
Вы напрасно не дооцениваете кпд майдан.
2002.06.11 | Горицвіт
давайте конкретику
Ідеологічно Ви пишете все правильно: справді народ повинен взяти нарешті владу в свої руки.Але як? Має бути відповідна організація, яка має програму, плани і т.п. і якій довіряю народ. Сьогодні такі організації - тільки політичні партії, які йшли на вибори і утворюють сьогодні відомі блоки. В них є стратегія і тактика, яку вони зараз намагаються здійснити, що ми бачимо за рипаннями в Верховній Раді. Не дискутуючи стратегію (з нею всі згодні, навіть, IMHO, Тимошенко, а її рухи - це тактика), подивимося на "звернення опозиції до народу" як на тактику.
По-перше, мається на увазі, очевидно, масовий народний рух на грані повстання. Таку акцію можуть підняти тільки масові політичні сили. Або треба створювати нову масову політичну силу. Треба мати чіткі вимоги, програму, план, забезпечення. Треба знати, що робити після того, як 20-30 тисяч прийде на площу (а в новітні часи (після 1991 року) більше ніколи не приходило. За яких умов може прийти більше?). Бо 30 і навіть 50 тисяч демонстрантів - це ще не повстання. Ну, покричать вони, а далі? Громити АП? Так одного беркуту в Києві більше, ніж буде демонстрантів.
Ну припускаємо, стоїть 50,000 і скандує. І що? Ющенко заходить до Кучми і каже: "Ідіть в відставку. Бачите, народ вимагає!" Чи як? "Призначте мене прем'єром, бачите, народ вимагає!" І той послухається. Коли він витерся результатами виборів, якими Ющенко потрясає зараз, вимагаючи прем'єрства.
Коротше кажучи, хто закликає негайно звертатися до народу, - давайте якусь конкретику.
2002.06.12 | Roller
> > в) висловити недовіру 50 нардепам, котрі голосували за коміт
Ultima писав(ла):> День добрий.
День добрый.
Из перечаленных Вами пунктов набольший интерес и программный смысл имеет этот пункт. Подобное мнение высказывал и я в связи с обсуждением обращения Ю.Тимошенко к лидерам четверки, на момент их консолидации, в намерении взять все комитеты четверке.
> > в) висловити недовіру 50 нардепам, котрі голосували за комітети від Юща.
Насколько я помню, речь идет о 51 депутате. Что характерно, сред них отсутствуют семь депутатов, которых ранее исключили из НУ. Итого 51+7=58.
Замечу так же, что требования от тех, кого вы называете народом, должны быть кем-то сформулированы и высказаны. Кем? Наверно, представителями народа. Кто может претендовать на роль таких представителей? Ясно, что это не могут быть депутаты.
Не станет же, в самом деле, Ющенко выступать от имени народа, с требованием исключить депутатов его фракции из его же фракции? Во-первых, он вправе это сделать сам. Во- вторых такое требование, если он не исключит своих депутатов ((51)из фракции НУ, но и этого мало, должно быть предъявлено самому Ющенко. Ющенко может, должен, обратиться к народу с призывом отозвать провинившихся депутатов. Это не конституционная норма и форма обращения. Для ее проведения может потребоваться выступление "народных масс" при поддержке части депутатского корпуса. Но эта "очистка рядов" не преследует ни какой смены власти. Это только первый этап. Перехода оппозиции в конституционное большинство. Не думаю, что у кого-то вызывает сомнение, что на сегодня вопрос перераспределения власти можно решить только конституционным путем и никаким больше. Все эти мрии о румынском варианте, просто мрии. Революция - шаг назад, только в советское прошлое, в советский союз, иначе отсутствует элементарная логика желаний. Что свергать, и на что менять принципиально? И народ поддержит такой призыв. Вполне поддержит, на мой взгляд. И другим не повадно будет. Не стоит ждать четыре года, пока предатели обрастут жирком. Треба лишить их этой возможности. Но это митинговая практика, в которой Ющенко мы пока не наблюдали и близко. При этом он будет довольно странно выглядеть во всех смыслах. Ему же и должно быть выражено недоверие. Недоверие от тех, кто его собственно и выбрал, голосовал за его фракцию.
Найдутся ли такие люди, чей авторитет и вес не вызывает сомнения, кто может поднять, или хотя бы сформулировать такое требование, организовать движение имеющие целью не только исключение не оправдавших доверие депутатов НУ, но и отзыв этих депутатов, а возможно и самого Ющенко.
Причем этот лидер не должен меть партийной принадлежности, не состоять ни в одной партии, не быть депутатом. Почему, думаю объяснять не треба.
Ну, скажем Ветренко, имя которой некоторым образом муссируется в связи так называемой народной оппозицией Ветренко, не может выступать серьезным кандидатом, поскольку она имеет собственный, не народный интерес.
Не могут выступать и лидеры рангом ниже. Например Луценко. Теперь он депутат Мороза.
Чемерис. В некотором плане известная личность. Но убедительно ли будет его слово, и захочет ли он его сказать? Мы даже не знаем, где он сейчас.
Остаетесь ВЫ.
Возможно, народ послушается Вашего призыва и предъявит ваши требования от имени народа? Но как это узнать. Треба спросить народ. Это можно сделать только с помощью референдума. Кто его проведет? На какие шиши? По логике сам народ. Проводился же народный референдум Кучмы.
Таким образом, вы можете сложить свое мнение сами о реальности даже таких небольших шагов.
Теперь относительно массовых выступлений и прочего. После того, как названные выми депутаты от НУ, и депутаты коммунистов, которых мы пока не рассматрваем, пошли против линии блока Ющенко. О какой поддержке, о каком протесте может идти речь, в плане требований к режиму Кучмы, если лидеры сами идут на контакт с властью, превращаясь, растворяясь во власти.
Чего должен требовать народ? Поста премьера для Ющенко, чего ради? Это после того, как его фракция не оправдала доверия избирателей. Тогда чего?
Президентства для Ющенко? Можно не объяснять.
С какими требованиями должен выступить народ и кто его поднимет, и поведет. Верх хотят и могут жить по старому. Низы не хотят, ну не надо.
Все на этом можно поставить точку.
Чистыми в данной ситуации вышли только Тимошенко и Мороз. Они голосовали по нулям. Какие требования могут выставить они?
Отзыв Ющенко? Но он не подписывал не каких соглашений с ними, или с народом. Чего могут требовать эти лидеры?
Не понятно о чем кричать. Разве что о предательстве Ющенко? Но это уподобиться Ветренко. Это дело его избирателей, избирателей Ющенко. Но, избирателей это вроде не коробит. Так о чем тогда разговор. Если избиратели не хотят предъявлять свои жесткие требования к своим выдвиженцам, речь даже не о механизме такого волеизлияния. Вы, например, не требуете от Ющенко ничего. Почему должны требовать другие. Если начать обсуждать эту тему, сразу найдется куча адвокатов, которые найдут целесообразным действия Ющенко и его блока.
Тогда не чего и говорить о какой-то осени. Осень - это план Томенко, только и всего. Но у Кучмы нет веских оснований менять Кнаха на Ющенко. Их просто нет. Ради чего тогда весь этот сыр бор, ради родственного клана Ющенко, и его окружения.
Да горят он ярким пламенем, ради них подставлять головы. Пусть они подставят свои ради народа, тогда и получат поддержку.
Не треба тешить себя пустыми иллюзиями, и путать себя и народ.
2002.06.12 | Roller
Ющенко и Симоненко хоронят оппозицию заживо.
http://www.maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_free&key=1023736567&first=1023870408&last=10238062932002.06.12 | АВ
Правильно! Более того...
Здесь, Свистович не даст соврать, говорилось следующее:Ющенко - бухгалтер, не более, ставьте на Мороза.
Национализм - тупик, ставьте на права человека.
Россия - далеко, или приближайтесь, или не отвлекайтесь вообще.
Америка - ещё дальше, всё придётся делать самим.
Власть любит плагиат. Но суда присяжных и оружие для граждан не даст, это её беспредел ограничит. Педалируйте именно эти темы, развитые и понятные ТОЛЬКО в цивилизованном мире (Европа, Израиль, Швейцария и т.п.). Всё остальное - у оппозиции власть сама украдёт и перепродаст.
Кто виноват оппозиции, что оппозиция ещё юная, крикливая и не понимающая природу политики? Сама оппозиция. Похудеем - поумнеем, поумнеем - располнеем...
2002.06.12 | Михайло Свистович
Re: Здєсь - це де? Бо я нічого такого не казав (-)
2002.06.13 | АВ
Я казав. На форумі. Багато разів. Було? (-)
2002.06.14 | Михайло Свистович
Re: Не було.
Того, що Ви написали, я не казав. І навіть не поділяю Ваших думок.2002.06.15 | АВ
Природа непонимания...(Об оппозиции).
Вот Михайло решил, что я ему приписываю свои мысли..."Здесь, Свистович не даст соврать, говорилось следующее:
Ющенко - бухгалтер, не более, ставьте на Мороза.
Национализм - тупик, ставьте на права человека.
Россия - далеко, или приближайтесь, или не отвлекайтесь вообще.
Америка - ещё дальше, всё придётся делать самим."... ( http://maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_free&key=1023895751&first=&last= )
Все могут убедиться, что идиома " не даст соврать" означает не обвинение Свистовича в произнесении моих фраз, а призыв Свистовича в качестве свидетеля. А Михайло - не понял. И говорит:
"Не було". "Я цього не казав". (http://maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_free&key=1023903453&first=&last= )
Мелочь? Это не мелочь! Это - непонимание оппозицией друг-друга. И восприятие как враг-врага.
Михайло, ну не хочешь ты владеть русским, как я украинским...И ситуация становится совершенно анекдотичной. Как и оппозиция. А жаль.
Кстати, все, кто говорил мне, что "национализм - главный путь", кто до хрипоты спорил, кто доходил до ярости - не потвердили сей факт, факт, что Ющенко и национализм называли обречёнными ещё год назад.
Хоть бы одна "свидома осиба" сказала: "Так, були таки суперечки, ми з тим АВ войували, коли вин повидомлював про безперспективнисть Украиньского Национализму, та Месии Ющенка"...
С таким отношением к реалиям, с такой оперативностью и с такой корпоративностью (на сайте) - проиграет любая сторона, проиграет обычной пехотной роте, не говоря уже о кучмовной мафии.
А может цель выиграть и не стоит, может стоит цель отвлечь народ от экономических действий той же мафии методом запугивания национализмом собственного народа...
Оппозиция проиграла потому, что её лидеров заразили национализмом и неуважением к соотечественникам ради лишь соплеменников, а теперь - они для народа ещё хуже Кучумы. А жаль...