06/17/2002 | Shooter

Сюжет простий: величезний театр, заповнений галасливою публікою. Відкривається завіса, і на сцені неквапно з’являються військові. Публіка замовкає і з цікавістю їх розглядає. Військові неквапно встановлюють кулемети. Публіка мовчки стежить за подіями. Військові неквапно заносять боєприпаси. Публіка мовчки дивиться. Військові неквапно виставляють приціл. Публіка мовчки... Лунає команда «Вогонь!», і військові починають розстрілювати зал. Кінець фільму. Ключове слово тут — «неквапно» і «мовчки»; військові, зброя, стрілянина — лише контекст, який у гострій для сприйняття формі дає глядачам зрозуміти ціну їхньої байдужості до власної долі. Військових у мультику можна замінити на беззбройних цивільних. Проблема в іншому: відповіді на поставлені в статті запитання залежать, крім іншого, від співвідношення глибини летаргічного сну «мовчунів» і рівня нахабності й жадібності «неквапливих». Сьогодні це співвідношення не найсприятливіше