Марчук погрожує найлютішому ворогу Кучми
06/25/2002 | ПОТІР
Редактор колишніх і теперішніх (орг.) "Граней" Віктор Воротников, який виховав цілу плеяду класних журналістів (Коробова, Погорєлова, Анісімова), і був майже єдиним джерелом, яке досить чільно висвітлювало акцію "Україна - без Кучми", опинився в дивній ситуації - на нього починає наїзжати секретар РНБО, і Воротников змушений просити захист у самого Кучми (див. Grani. org.ua, "Скоро появится новый "Гонгадзе" - "Форум" ForUM).
Відповіді
2002.06.25 | Augusto
У "самого Кучми"! Ти що!!!! Ото герой! Слава йому!
ПОТІР писав(ла):> Воротников змушений просити захист у самого Кучми (див. Grani. org.ua, "Скоро появится новый "Гонгадзе" - "Форум" ForUM).
Що розчулює, це роль "самого Кучми" в справі справжнього Гонгадзе. Пропоную Воротнікову не зупинятися, а продовжувати: "Скоро відбудеться новий голокост проти Воротнікова", "Трагедія Хіросіми поновлюється з Воротніковим", "Вимагаю заснувати міжнародний трибунал ООН з питань Воротнікова" та ін.
2002.06.25 | Augusto
Чєлобітная до папіка.
Змушений звернутися к Вам за допомогою, виходячи з того, що моя особиста безпека знаходиться під реальною і значною загрозою.Після публікації на інтернет-сайті газети "Грані" (www.grani.org.ua) статті московського журналіста С.Романовського "Апокалипсис "Свободен", в якій, в тому числі, йшла мова про протиправні дії секретаря Ради національної безпеки і оборони України Є.К.Марчука, до мене додому зателефонував невідомий, якій представився співробітником Служби безпеки Василем Дмитровичем, з вимогою зустрітися для бесіди щодо вищезгаданої публікації. Під час зустрічі, на яку я, з огляду на установу, від якої виступав телефонуючий, вимушений був погодитися, він виявився заступником керівника апарату Ради національної безпеки і оборони України В.Д.Ситаром
У вихідних даних газети немає мого домашнього телефону, тому його узнати він міг лише задіявши в особистих цілях наявні службові можливості(). В.Д.Ситар фактично підтвердив це, сказавши, що телефон через Соцпартію отримав особистий помічник Є.К.Марчука М.Г.Олексієнко, що є прямим використанням службового становища в особистих цілях.
На зустрічі, що відбулася 19 червня, а також в телефонній розмові 20 червня, В.Д.Ситар виказав різке невдоволення наступним фрагментом матеріалу С.Романовського: “…Известно также, что за неделю до бегства Мельниченко с ним встречались два наиболее доверенные помощники Марчука- Василий Ситар и Николай Суховий, инструктировавшие как наиболее безопасно пересечь границу и вести себя в дальнейшем." Не можу не зазначити нелогічність претензій, висунутих В.Д.Ситаром. Про даний факт вперше було повідомлено ще в квітні 2001 року в розслідуванні російського Агентства журналістських розслідувань у справі Г.Гонгадзе, але тоді жодних претензій щодо достовірності згаданної інформації В.Д.Ситаром не висувалося. Вони з'явились лише відносно матеріалу, в якому досліджуються питання участі Є.К.Марчука в контрабанді зброї у зони бойових дій, зв"язків з представниками іноземних спецслужб і надання їм сприяння у шпигунській і антидержавній підривній діяльності.
На пропозицію надрукувати в будь-якій формі точку зору В.Д.Ситара, він відповів категоричною відмовою, що свідчить про бажання не надати інформацію, що спростовує наведені у матеріали факти, а зробити неможливим появу будь-яких матеріалів, де об"єктивно висвітлюється діяльність Є.К.Марчука. Більш того, він заявив, що до нього невдовзі приєднається інший помічник Є.К.Марчука- М.Г.Суховій, що ще раз свідчить про пряму задіяність у залякуванні мене Є.К.Марчука.
Беззаперечно, В.Д.Ситар діє з прямої вказівки Є.К.Марчука і це вже не перша спроба з боку секретаря РНБОУ залякати журналістів. Про те, що наслідки для мене можуть бути дуже серьйозними, свідчить великий досвід Є.К.Марчука- ще працюючи в 5-му Управлінні КДБ він активно займався переслідуванням дисидентів, практикуючи при цьому найбільш ганебні засоби.
Заступник керівника апарату РНБОУ погрожував мені (дословно: "…мы вас разорим" ), а також вимагав надати йому мою і С. Романовського домашні адреси(). Після відмови це зробити, він заявив, що "придется вас тогда устанавливать" . Зрозуміло, що "устанавливать" мене, В.Д.Ситар може тільки використовуючи своє службове положення. Хотілось би також знати, якій зміст В.Д.Ситар вкладає у цей термін, що використовується спецслужбами в досить специфічних аспектах і які наслідки це буде мати для мене.
Я не можу розцінити дії заступника керівника апарату РНБОУ інакше, як тиск і залякування. Враховуючи високе службове становище В.Д.Ситара, а особливо його начальника, і ті великі можливості ( в тому числі силового тиску), які воно надає, небезпека для мене є дуже реальною.
У зв"язку з цим, прошу Вашого втручання і надання мені захисту від переслідувань секретаря РНБОУ Є.К.Марчука.
З повагою, Шеф-редактор газети “Грані” В.В.Воротніков
2002.06.25 | Shooter
Ги-ги :)))))
Ага, Дрюкачі, котрі, перепрошую, їбуть і кормлять тов. Воротнікова і його грані "Грані" (не плутати із "Гранями +") - найлютіші вороги Кучми!Ото шваґра і похресника, виявляється, гражданін КучмА має...
Як там? "Правакація - мать КейДжіБі"?
2002.06.25 | Сергій
Re: Марчук погрожує найлютішому ворогу Кучми
Воротніков, Сидоренко, Пупкін смішно не з того що люди таким чином
намагаються відчути піідтримку, звертаються за своїм правом бути захищеними, а те до кого вони апелюють! Оце дійсно смішно. Коли
непідсудні в Україні кучмістські холуї отримують покарання лише за кордоном, коли родина Гонгадзе, Мельниченко та їнши вичерпали не лише всі засоби національного захисту, але й довіру цьому антилюдському режиму... То до кого апелювати, до того для кого невелика трагедія загибелі одного журналіста, сотен пасажирів, мільйонів українських громадян ... До кого?
2002.06.25 | Михайло Свистович
Re: Не смішить.
ПОТІР писав(ла):> Редактор колишніх і теперішніх (орг.) "Граней" Віктор Воротников, який виховав цілу плеяду класних журналістів (Коробова, Погорєлова, Анісімова)
Нікого Воротніков не виховав. Я вже писав, що все його відношення до "Граней" обмежувалось реєстрацією фірми на своє прізвище і реєстрацією газети на цю фірму. Він отримував як весільний генерал за це свої 200 доларів та ще їздив у друкарню здавати номер (за що окремо брав гроші на таксі).
Коли його попросили обмежити апетити, він пішов разом з юридичною особою газети. І тепер вся плеяда "вихованих" журналістів працює в газеті з назвою "Грані плюс".
Воротніков, мабуть, напмагаючись заробити гроші на назві, наступив на чийсь мозоль у міжкланових розборках. Теж мені жертва.