Нова стаття Купчинського
07/01/2002 | Breathe
Pravda vitezi
Роман Купчинський, для УП, 1.07.2002, 12:04
Читачі "Української правди" вже знають, що саме написано на вході в будівлю ЦРУ в Ленглі (штат Віргінія): "І правда вільними зробить вас". Тепер би я хотів відкрити для них ще одну таємницю. У празькому соборі Святого Віта праворуч, перед вівтарем є напис: "Pravda Vitezi" (Правда переможе). Ця фраза стала одним з найпопулярнішим гасел під час короткої Празької весни 1968 року, до того, як в серпні того ж року її розчавили танки Радянського союзу та країн Варшавського договору. "Правда переможе" було закликом об'єднатися для сотень тисяч чехів та словаків, що хотіли "соціалізму з людським обличчям". Натомість вони отримали Радянську Армію.
Чехи пам'ятають свою історію. У 1968 році вони в деталях згадували суд над Рудольфом Сланським та його "спільниками" - єврейський погром Клемента Готтвальда, який хотів обійти Сталіна в грі, вигаданій власне "вождем народів". У Сталіна була "змова лікарів", у Готтвальда - "Сланський". Тоді дружина Сланського написала (або її примусили написати) лист до "Rude Pravo", газету центрального комітету чехословацької партії. У цьому знаменитому листі вона просить, щоб її чоловіка засудили до смертної страти, оскільки він на це заслуговує. І вона сподівалася, що так станеться. Чехи і словаки не хотіли повторень цього і збунтувалися. Їх придушили, але вони знову збунтувалися і перемогли. Pravda Vitezi.
Червень 2002 року, Київ. Президент незалежної України створює комітет, що відповідає за святкування річниці ганебної події в українській історії - підписання Переяславської угоди. Потім він дає зелене світло ініціативі з формування спільної російсько-української комісії щодо узгодження російської та української версій історії цих двох народів. Але як можна погоджувати історію? Не звертати уваги на певні події, які можуть образити сусідів? Якщо в 1782 році Іван вкрав у Петра курку, чи правильним буде ігнорувати цей факт в році 2002? Але що є ще гіршим - в України сьогодні насправді немає істориків, які б розуміли власну історію. Єдині фахівці, хто можуть це робити, живуть в діаспорі (Тарас Гунчак та Орест Субтельний), однак в них точно не питали думки щодо цього.
Чому ж президент, який вважає потрібним відзначити річницю Переяславської ради, аж ніяк не найславетніший епізод в українській історії, так вчиняє? Що ж таке зарите в душі цієї людини, що так міцно зв'язує його з радянським минулим, що він просто не може забути цю дату? Чехи не відзначають німецьку окупацію 1939 року. Німці не святкують поділ Німеччини після Другої світової війни. Поляки не дуже охоче згадують про розділи Польщі Росією у 19 столітті. Чи мусять литовці шанувати Пакт Молотова-Ріббентропа?
Відповідь така: це зрілі країни, в яких при владі знаходяться патріоти. Україною, нажаль, керує людина, який день-в-день не може вирішити, хто вона: українець, малорос чи євроазіат? Скоріш за все, він просто справжня радянська людина, суміш усього вищепереліченого. Отака собі "людина на всі часи".
Якби хтось зважився визначити психологічний профіль Леоніда Кучми, йому довелося б мати справу з дуже складною особистістю. Кучма - людина, що висловлюється грубо, переважно суржиком і не завжди відповідно до прийнятих норм мови. Добре, таких, як він, багато. Це не смертельний гріх.
Він емоційний, схильний до припадків люті, мстивий. Він ненавидить критику, як ненавиділи її Річард Ніксон, Джон Кеннеді, Ліндон Джонсон та багато інших американських президентів. Якось після того, як Ліндона Джонсона повідомили про те, що в Конгресі якийсь молодий конгресмен розповідав про нього всіляку гидоту, президент наказав своїм помічникам розпустить чутки, що цей конгресмен "fucks свиней". Джонсон вжив саме цей вислів. Історія стала надбанням громадськості, а конгресмен замовк.
Кучма хотів би зробити для України що-небудь. Але ось що? Він ніколи не вірив в те, що Україна набуде незалежності. Насправді, він, найвірогідніше, був заклятим ворогом самої ідеї незалежності. Неможливо стати керівником Южмашу, якщо мрієш про українську незалежність.
Але Кучма також знає, що він може стати кимсь, а не просто губернатором Малоросійської губернії. Сьогодні в Росії регіональних губернаторів контролює Путін, але Кучма вже готовий наплювати на цей контроль. Це дуже важливий чинник в його психологічному портреті, і про нього не можна забувати. Цю рису можна обачити у багатьох інших українських політичних світил - Плюща, Медведчука, Литвина та Симоненка (останній - просто Троянський кінь для російських комуністів, що не розкаялися, якого треба вмістити на пасовище).
З усього, що я знаю про президента Кучму, окремо стоїть одна його риса - потреба в тому, аби подобатися жінкам. Він, як і Джон Кеннеді, сприймає себе, президента, як символ. І чим далі, тим більш в нього влади.
І все ж, коли йдеться про побудову країни, він - суцільна катастрофа, оскільки абсолютно не уявляє, як це робиться. Одна справа - спокушати жінку, грати на гітарі та бути прийнятим нею, і зовсім інше - бути лідером країни, представляти її інтереси, розуміти її історію та бачити шлях її розвитку і те, як їй потрібно готуватися до нього. Однак психологічно важливо, щоб тебе сприймали як переможця. Якщо можеш звабити жінку, можеш звабити і НАТО.
Кучма, як і більшість посткомуністичних політиків, страждає на авторитарні примхи та грандіозні радянські плани. Одна з таких схем - українська космічна програма. В країні, де з великими труднощями збирається урожай зернових, мрії про відправку людей в космос не можуть бути дуже серйозними.
Кучма разом з іншими членами свого клану, думає, що він розумніший за "американців". Це стара хвороба, від якої страждають старі номенклатурники. Кучма, як і Деркач, Литвин, Кравченко та Потебенько тощо, намагається сховати свою невідповідність посаді, розмахуючи кулаками, роздуваючися та прикидаючись крутим хлопцем перед камерами американської CNN або британської BBC.
Так само, до речі, робить і російська еліта. Схоже, що вони хотіли б зберегти імідж розумніших і крутіших хлопців, ніж американці, в той час, поки чеченський набрід дає їм стусани під зад в горах за межами Грозного. Кого вони обманюють?
Декілька днів тому, подивившись фільм Killing the Story, знятий ВВС, я був "зачарований" інтерв'ю Баганця. Він сидів з кам'яним виразом обличчя, неначе у суді. В його очах можна було побачити ненависть до співрозмовника. А коли його спитали, якщо буде доведено, що плівки Мельниченка справжні, чи означатиме це вину Кучми та інших, він відповів, що вони були записані незаконно, а тому їх не можна використати в суді.
Все це вимовлялося з такою посмішкою на обличчі, що сказала за Баганця геть усе. Він знає, хто вбив Гонгадзе, він знає це дуже добре. Якби я тільки зміг хоч би один раз допитати Баганця по-старому!
Адже ще є прибічники Кучми. Вони - ті, кого росіяни називають "временщики", що живуть одним днем або крадуть одним днем. Вони - молодше покоління, і в них ще менше сумнівів, ніж в їхніх батьків.
Вони торгуватимуть зброєю, нафтою, газом, жінками і наркотиками, будуть робити гроші, знаючи, що "криша" їх прикриватиме рівно стільки, скільки вони ділитимуться прибутком. У них немає справжньої ідеології, крім "вкради!", адже вони ще дуже молоді, щоб її мати. Однак, вони - ця ганебна банда - розуміють, що необхідно знищувати будь-які прояви опозиції, яка може становити загрозу для "криши". Ось так ми й отримуємо вебсайти, жовту пресу і цинічних телевізійних начальників, які йдуть на операції з рекетом, і за це отримують значні гроші.
Ключове питання до всіх Бакаїв, Деркачів, Волкових та Льовочкіних: яка ваша ціна? Що б ви хотіли отримати за те, аби залишити Україну і дозволити їй рости без вас?
Я не вірю, що Леонід Кучма - погана людина або що він зневажає Україну. Він - продукт свого часу. Можливо, він навіть хоче зробити для України щось добре. Після обрання на другий термін, він сказав парламенту, що парламентарії побачать "іншого Кучму". На жаль, цього не сталося.
В кожному з нас є дещо від Кучми. І треба визнати цей факт. Він не є унікальнии, він - проблема, і ми всі несемо певну відповідальність за його вчинки, обравши його на другий термін та повіривши в те, що він вправится зі своїми обов'язками.
У гніві або відчаї ми всі можемо кинути, що той або інший "сукін син" заслуговує на смерть. Кучма, в емоційному пориві, так само висловився на адресу Гонгадзе. Як маріонетки (якими вони є і завжди будуть), Кравченко, Литвин та Деркач прийняли його слова близько до серця. Результати ми всі знаємо. Але це не виправдовує президента. Адже все ж таки, саме він несе відповідальність за серію трагічних подій, якім він дав початок.
Отже. "Pravda Vitezi"? Або, можливо, у випадку України Правда посадить їх за грати?
Роман Купчинський, для УП, 1.07.2002, 12:04
Читачі "Української правди" вже знають, що саме написано на вході в будівлю ЦРУ в Ленглі (штат Віргінія): "І правда вільними зробить вас". Тепер би я хотів відкрити для них ще одну таємницю. У празькому соборі Святого Віта праворуч, перед вівтарем є напис: "Pravda Vitezi" (Правда переможе). Ця фраза стала одним з найпопулярнішим гасел під час короткої Празької весни 1968 року, до того, як в серпні того ж року її розчавили танки Радянського союзу та країн Варшавського договору. "Правда переможе" було закликом об'єднатися для сотень тисяч чехів та словаків, що хотіли "соціалізму з людським обличчям". Натомість вони отримали Радянську Армію.
Чехи пам'ятають свою історію. У 1968 році вони в деталях згадували суд над Рудольфом Сланським та його "спільниками" - єврейський погром Клемента Готтвальда, який хотів обійти Сталіна в грі, вигаданій власне "вождем народів". У Сталіна була "змова лікарів", у Готтвальда - "Сланський". Тоді дружина Сланського написала (або її примусили написати) лист до "Rude Pravo", газету центрального комітету чехословацької партії. У цьому знаменитому листі вона просить, щоб її чоловіка засудили до смертної страти, оскільки він на це заслуговує. І вона сподівалася, що так станеться. Чехи і словаки не хотіли повторень цього і збунтувалися. Їх придушили, але вони знову збунтувалися і перемогли. Pravda Vitezi.
Червень 2002 року, Київ. Президент незалежної України створює комітет, що відповідає за святкування річниці ганебної події в українській історії - підписання Переяславської угоди. Потім він дає зелене світло ініціативі з формування спільної російсько-української комісії щодо узгодження російської та української версій історії цих двох народів. Але як можна погоджувати історію? Не звертати уваги на певні події, які можуть образити сусідів? Якщо в 1782 році Іван вкрав у Петра курку, чи правильним буде ігнорувати цей факт в році 2002? Але що є ще гіршим - в України сьогодні насправді немає істориків, які б розуміли власну історію. Єдині фахівці, хто можуть це робити, живуть в діаспорі (Тарас Гунчак та Орест Субтельний), однак в них точно не питали думки щодо цього.
Чому ж президент, який вважає потрібним відзначити річницю Переяславської ради, аж ніяк не найславетніший епізод в українській історії, так вчиняє? Що ж таке зарите в душі цієї людини, що так міцно зв'язує його з радянським минулим, що він просто не може забути цю дату? Чехи не відзначають німецьку окупацію 1939 року. Німці не святкують поділ Німеччини після Другої світової війни. Поляки не дуже охоче згадують про розділи Польщі Росією у 19 столітті. Чи мусять литовці шанувати Пакт Молотова-Ріббентропа?
Відповідь така: це зрілі країни, в яких при владі знаходяться патріоти. Україною, нажаль, керує людина, який день-в-день не може вирішити, хто вона: українець, малорос чи євроазіат? Скоріш за все, він просто справжня радянська людина, суміш усього вищепереліченого. Отака собі "людина на всі часи".
Якби хтось зважився визначити психологічний профіль Леоніда Кучми, йому довелося б мати справу з дуже складною особистістю. Кучма - людина, що висловлюється грубо, переважно суржиком і не завжди відповідно до прийнятих норм мови. Добре, таких, як він, багато. Це не смертельний гріх.
Він емоційний, схильний до припадків люті, мстивий. Він ненавидить критику, як ненавиділи її Річард Ніксон, Джон Кеннеді, Ліндон Джонсон та багато інших американських президентів. Якось після того, як Ліндона Джонсона повідомили про те, що в Конгресі якийсь молодий конгресмен розповідав про нього всіляку гидоту, президент наказав своїм помічникам розпустить чутки, що цей конгресмен "fucks свиней". Джонсон вжив саме цей вислів. Історія стала надбанням громадськості, а конгресмен замовк.
Кучма хотів би зробити для України що-небудь. Але ось що? Він ніколи не вірив в те, що Україна набуде незалежності. Насправді, він, найвірогідніше, був заклятим ворогом самої ідеї незалежності. Неможливо стати керівником Южмашу, якщо мрієш про українську незалежність.
Але Кучма також знає, що він може стати кимсь, а не просто губернатором Малоросійської губернії. Сьогодні в Росії регіональних губернаторів контролює Путін, але Кучма вже готовий наплювати на цей контроль. Це дуже важливий чинник в його психологічному портреті, і про нього не можна забувати. Цю рису можна обачити у багатьох інших українських політичних світил - Плюща, Медведчука, Литвина та Симоненка (останній - просто Троянський кінь для російських комуністів, що не розкаялися, якого треба вмістити на пасовище).
З усього, що я знаю про президента Кучму, окремо стоїть одна його риса - потреба в тому, аби подобатися жінкам. Він, як і Джон Кеннеді, сприймає себе, президента, як символ. І чим далі, тим більш в нього влади.
І все ж, коли йдеться про побудову країни, він - суцільна катастрофа, оскільки абсолютно не уявляє, як це робиться. Одна справа - спокушати жінку, грати на гітарі та бути прийнятим нею, і зовсім інше - бути лідером країни, представляти її інтереси, розуміти її історію та бачити шлях її розвитку і те, як їй потрібно готуватися до нього. Однак психологічно важливо, щоб тебе сприймали як переможця. Якщо можеш звабити жінку, можеш звабити і НАТО.
Кучма, як і більшість посткомуністичних політиків, страждає на авторитарні примхи та грандіозні радянські плани. Одна з таких схем - українська космічна програма. В країні, де з великими труднощями збирається урожай зернових, мрії про відправку людей в космос не можуть бути дуже серйозними.
Кучма разом з іншими членами свого клану, думає, що він розумніший за "американців". Це стара хвороба, від якої страждають старі номенклатурники. Кучма, як і Деркач, Литвин, Кравченко та Потебенько тощо, намагається сховати свою невідповідність посаді, розмахуючи кулаками, роздуваючися та прикидаючись крутим хлопцем перед камерами американської CNN або британської BBC.
Так само, до речі, робить і російська еліта. Схоже, що вони хотіли б зберегти імідж розумніших і крутіших хлопців, ніж американці, в той час, поки чеченський набрід дає їм стусани під зад в горах за межами Грозного. Кого вони обманюють?
Декілька днів тому, подивившись фільм Killing the Story, знятий ВВС, я був "зачарований" інтерв'ю Баганця. Він сидів з кам'яним виразом обличчя, неначе у суді. В його очах можна було побачити ненависть до співрозмовника. А коли його спитали, якщо буде доведено, що плівки Мельниченка справжні, чи означатиме це вину Кучми та інших, він відповів, що вони були записані незаконно, а тому їх не можна використати в суді.
Все це вимовлялося з такою посмішкою на обличчі, що сказала за Баганця геть усе. Він знає, хто вбив Гонгадзе, він знає це дуже добре. Якби я тільки зміг хоч би один раз допитати Баганця по-старому!
Адже ще є прибічники Кучми. Вони - ті, кого росіяни називають "временщики", що живуть одним днем або крадуть одним днем. Вони - молодше покоління, і в них ще менше сумнівів, ніж в їхніх батьків.
Вони торгуватимуть зброєю, нафтою, газом, жінками і наркотиками, будуть робити гроші, знаючи, що "криша" їх прикриватиме рівно стільки, скільки вони ділитимуться прибутком. У них немає справжньої ідеології, крім "вкради!", адже вони ще дуже молоді, щоб її мати. Однак, вони - ця ганебна банда - розуміють, що необхідно знищувати будь-які прояви опозиції, яка може становити загрозу для "криши". Ось так ми й отримуємо вебсайти, жовту пресу і цинічних телевізійних начальників, які йдуть на операції з рекетом, і за це отримують значні гроші.
Ключове питання до всіх Бакаїв, Деркачів, Волкових та Льовочкіних: яка ваша ціна? Що б ви хотіли отримати за те, аби залишити Україну і дозволити їй рости без вас?
Я не вірю, що Леонід Кучма - погана людина або що він зневажає Україну. Він - продукт свого часу. Можливо, він навіть хоче зробити для України щось добре. Після обрання на другий термін, він сказав парламенту, що парламентарії побачать "іншого Кучму". На жаль, цього не сталося.
В кожному з нас є дещо від Кучми. І треба визнати цей факт. Він не є унікальнии, він - проблема, і ми всі несемо певну відповідальність за його вчинки, обравши його на другий термін та повіривши в те, що він вправится зі своїми обов'язками.
У гніві або відчаї ми всі можемо кинути, що той або інший "сукін син" заслуговує на смерть. Кучма, в емоційному пориві, так само висловився на адресу Гонгадзе. Як маріонетки (якими вони є і завжди будуть), Кравченко, Литвин та Деркач прийняли його слова близько до серця. Результати ми всі знаємо. Але це не виправдовує президента. Адже все ж таки, саме він несе відповідальність за серію трагічних подій, якім він дав початок.
Отже. "Pravda Vitezi"? Або, можливо, у випадку України Правда посадить їх за грати?
Відповіді
2002.07.01 | Смогитель Вадим
Re:"правда переможе", якщо справж. інтелігент візьме спр. вила(-
2002.07.01 | Смогитель Вадим
Re:плюс 50 мільйонів - Донбас вже готовий ...(-)
2002.07.01 | Shooter
Aplikujte na Kost'u :)
> Вони торгуватимуть зброєю, нафтою, газом, жінками і наркотиками, будуть робити гроші, знаючи, що "криша" їх прикриватиме рівно стільки, скільки вони ділитимуться прибутком. У них немає справжньої ідеології, крім "вкради!", адже вони ще дуже молоді, щоб її мати.2002.07.01 | Breathe
Re: Aplikujte na Kost'u :)
Аплікував :))Купчинський вживає "вкради" просто для емоційного забарвлення. Грань між вкради і зароби сильно розмита :)))
Замініть слово "вкради" на "зароби", і отримаєте справді принципи якими керується великий український бізнес.
Але іншого великого бізнесу в нас нема. Окрім славетних електронщиків в тернополі :))))
Shooter писав(ла):
> > Вони торгуватимуть зброєю, нафтою, газом, жінками і наркотиками, будуть робити гроші, знаючи, що "криша" їх прикриватиме рівно стільки, скільки вони ділитимуться прибутком. У них немає справжньої ідеології, крім "вкради!", адже вони ще дуже молоді, щоб її мати.
2002.07.01 | Shooter
Re: Aplikujte na Kost'u :)
Breathe писав(ла):> Купчинський вживає "вкради" просто для емоційного забарвлення. Грань між вкради і зароби сильно розмита :)))
Skazimo, tak: za chasiv postsocializmu vse, shcho produkuje >100 mln USD v rik - vkradeno
> Замініть слово "вкради" на "зароби", і отримаєте справді принципи якими керується великий український бізнес.
> Але іншого великого бізнесу в нас нема. Окрім славетних електронщиків в тернополі :))))\
Bida z "velykym d'eribanom" (a ne z velykym biznesom
Shche odna zahal'na bida "postsoc d'eribanu" - vtrata mozhlyvosti pryxodu v krajinu jakisnoho zaxidnoho kapitalu. Rano chy pizno vsi "velyki biznesy" opyn'at's'a "v jixnix rukax". Til'ky u hirshomu vypadku derzhava prodast' pidoryjemstvo za borhy, sebto riznychku akuratno sobi v kyshen'u poklade d'eribanshchik. V krashchomu vypadku, deribanshchyk prodast' v 5-50 raziv dorozhche nizh kupyv,
vse tudy zh.
V najhirshomu vypadku prosto vhrobyt' (jak Kost'a i drugije s'ohodni postupajut' z oblenergo), natomist' pisl'a toho vsi investyciji u vhrobleni pidpryjemstva finansuvatymut's'a v tij chy inshij formi derzhavoju - chytaj, platnykamy podatkiv.
Okremi pryjemni vyn'atky isnujut' - skazhimo, vse toj zhe Bun'ak. Kotryj poklav trubu, zamist' toho, shchob poklasty koshty na neji u vlasnu kyshen'u.
Shche odyn pryjemnyj vyn'atok - Zaxidnyj "elektrychnyj" ostriv. Bez sumnivu, xlopci (sorri, ne znaju xto) buly zacikavleni v exporti elektryky na Zaxid - ale, takym chynom, buly zmusheni modernizuvaty jak stanciji-vyrobnyky elektryky, tak i liniji "do buhra".
> Shooter писав(ла):
> У них немає справжньої ідеології, крім "вкради!", адже вони ще дуже молоді, щоб її мати.
I nikoly ne bude - sovic'ki vony.
2002.07.01 | Shooter
By the way,
a de obic'ane "pro Slobod'ana"?IMHO, tezh z Ternopol'a.
Vse-taky, mental'nist' - velyka shtuka...
2002.07.01 | Breathe
Re: Aplikujte na Kost'u :)
> > Купчинський вживає "вкради" просто для емоційного забарвлення. Грань між вкради і зароби сильно розмита :)))>
> Skazimo, tak: za chasiv postsocializmu vse, shcho produkuje >100 mln USD v rik - vkradeno
Шутере, це усе знаєте філософські питання. Тобто є факти, і є оціночні судження.
Факт є те що несплата податків- така сама крадіжка як і перевід грошей з бюджету в свою кишеню. Факт є те що 99% бізнесменів ухиляються, або ухилялися від податків, я маю на увазі tax evasion - навмисне приховування з порушенням закону. Тому якщо бути аж задуже точним то усюди щось вкрадено.
Звичайно між дєрібанщиком Бакаєм і вуйком, що нелегально торгує на ринку, колосальна різниця - і в обсягах, і в моральності вчинку (бакай - п%?ть мільярди, а вуйко заробляє на виживання), але між цими двома чорно-білими крайнощами є купа інших відтінків.
Ми можемо 100 років сперечатися з вами про чесний бізнес, і чисту політику. Я з вами згоден, що в одних моральних координатах, ваші оцінки є правильні.
Тільки навіщо буде така "правильність" якщо ви запишете весь український великий бізнес у злочинці? Російський по аналогії теж всі злочинці, правда? А західний бізнес, який є партнером російського капіталу(нажаль україні тут похвалитися нема чим), теж бандюки?
>
> > Замініть слово "вкради" на "зароби", і отримаєте справді принципи якими керується великий український бізнес.
> > Але іншого великого бізнесу в нас нема. Окрім славетних електронщиків в тернополі :))))\
>
>
>
> Bida z "velykym d'eribanom" (a ne z velykym biznesom
>
> Shche odna zahal'na bida "postsoc d'eribanu" - vtrata mozhlyvosti pryxodu v krajinu jakisnoho zaxidnoho kapitalu. Rano chy pizno vsi "velyki biznesy" opyn'at's'a "v jixnix rukax". Til'ky u hirshomu vypadku derzhava prodast' pidoryjemstvo za borhy, sebto riznychku akuratno sobi v kyshen'u poklade d'eribanshchik. V krashchomu vypadku, deribanshchyk prodast' v 5-50 raziv dorozhche nizh kupyv,
> vse tudy zh.
>
> V najhirshomu vypadku prosto vhrobyt' (jak Kost'a i drugije s'ohodni postupajut' z oblenergo), natomist' pisl'a toho vsi investyciji u vhrobleni pidpryjemstva finansuvatymut's'a v tij chy inshij formi derzhavoju - chytaj, platnykamy podatkiv.
>
> Okremi pryjemni vyn'atky isnujut' - skazhimo, vse toj zhe Bun'ak. Kotryj poklav trubu, zamist' toho, shchob poklasty koshty na neji u vlasnu kyshen'u.
>
> Shche odyn pryjemnyj vyn'atok - Zaxidnyj "elektrychnyj" ostriv. Bez sumnivu, xlopci (sorri, ne znaju xto) buly zacikavleni v exporti elektryky na Zaxid - ale, takym chynom, buly zmusheni modernizuvaty jak stanciji-vyrobnyky elektryky, tak i liniji "do buhra".
>
> > Shooter писав(ла):
> > У них немає справжньої ідеології, крім "вкради!", адже вони ще дуже молоді, щоб її мати.
>
> I nikoly ne bude - sovic'ki vony.
2002.07.01 | Shooter
Jakyj vy har'achyj...
Breathe писав(ла):> Ми можемо 100 років сперечатися з вами про чесний бізнес, і чисту політику. Я з вами згоден, що в одних моральних координатах, ваші оцінки є правильні.
Mova pro te, shcho uspishnyj biznes napr'amu povjazanyj z joho prozorist'u i chesnist'u.
Shchodo zh etyky v biznesi...Navedu til'ky dva fakty.
Na odnomu z ostannix "managers'kyx" kursiv mene do hlybyny dushi rozvazhyv odyn "zaxidnyj" vujko, kotryj rekomenduvav vse davaty na papir. V nas vzhe prostyj Vas'a, shcho torhuje son'ashnykovym nasinn'am na bazari, davno pidpysuje uhodu z postachal'nykom, obovjazkovo zaznachyvshy, shcho v razi ne vykonann'a ostannim umov uhody, peredbachajut's'a shtrafni sankciji u vyhl'adi dvox pizd'ulyn u prave vuxo zhadanoho onoho. Sebto uspishnyj normal'nyj zaxidnyj biznes zakladajet's'a na doviri (a ostann'a - chytajte Kanta :) ).
I druhe. Odyn mij znajomyj torhuje zaraz na Wall-streeti. I zhidno n'oho, Enron buv u 8 raziv bil'shoju problemu dl'a biznesu, nizh 11 veresn'a. (Shcho zh vony, bidaky, pisl'a WorldCom'u zapyshchat'...). Sebto, uxod vid prozoroho biznesu, etychnoho, jakshcho xochete, zavdaje nabahato bil'she shkody, nizh, zdavalos'a by, prybutkiv.
> Тільки навіщо буде така "правильність" якщо ви запишете весь український великий бізнес у злочинці? Російський по аналогії теж всі злочинці, правда? А західний бізнес, який є партнером російського капіталу(нажаль україні тут похвалитися нема чим), теж бандюки?
>
Ale, po-pershe, vin za pryrodoju svojeju ne mozhe buty efektyvnym -"dorohyj" kapital; vidsutnist' vidpovidnoho [vidpovidnoho do vartosti, na jaku pretenduje] kapitalu, velykoho, jakshcho xochete (Vy nikoly ne zadumuvalys' - chomu kapitalizacija Gazpromu nabahato nyzhcha za til'ky rozvidani zapasy hazu?, vidsutnist'/vidjednanist' vid potuzhnyx rynkiv zbutu, zalezhnist' vid svavoli "papikiv", etc.
A, po-druhe, za vyn'atkom okremyx vypadkiv, jaki til'ky pidtverdzhujut' pravylo, ce rant'jevs'ko-l'udovikovs'kyj "kapital" (zhodnoho rozvytku - til'ky hrebty pid sebe, pisl'a nas - xoch potop!, etc.), kotry zavdav nabahato bil'she shkody, nizh korysti, navit' tij nedorozvynutij socialistychnij ekonomici, jaku my maly na pochatku 90-x.
Z xlopa pana ne bude. Z postsovic'koho bydla - tym bil'she.
P.S. Chekaju na obic'anu story pro Slobod'ana
2002.07.02 | Breathe
Шутере, любіть "бандюків"! Бо вони наші....
Shooter писав(ла):> Breathe писав(ла):
> > Ми можемо 100 років сперечатися з вами про чесний бізнес, і чисту політику. Я з вами згоден, що в одних моральних координатах, ваші оцінки є правильні.
>
>
> Mova pro te, shcho uspishnyj biznes napr'amu povjazanyj z joho prozorist'u i chesnist'u.
а прозорість і чесність це не в моральних координитах? у вас свої уявлення про прозорість і чесність, у когось можуть бути інші...
наприклад на?№%бувати державу і неплатити податки це чесно чи ні? по відношенню до держави нечесно, по відношенню до свого бізнесу - чесно така от бля релевантність виходить %)))
>
заплющіть очі Шутере, і любіть вітчизняний капітал. Бо він наш, і іншого в нас немає.
еффективність, тобто конкурентноспроможність за нормальних ринкових умов це питання часу і Ай-Кью менеджмента.
>
> Ale, po-pershe, vin za pryrodoju svojeju ne mozhe buty efektyvnym -"dorohyj" kapital; vidsutnist' vidpovidnoho [vidpovidnoho do vartosti, na jaku pretenduje] kapitalu, velykoho, jakshcho xochete (Vy nikoly ne zadumuvalys' - chomu kapitalizacija Gazpromu nabahato nyzhcha za til'ky rozvidani zapasy hazu?, vidsutnist'/vidjednanist' vid potuzhnyx rynkiv zbutu, zalezhnist' vid svavoli "papikiv", etc.
Все крім "папіків", це загальні речі - вартість фінансування це функція від інвест. клімату країни, в україні тут все так як і в інших емерджінг маркетс. а от папіки дають конкурентну перевагу одним бізнесам, у інших забирають. Це дійсно гальмує конкурентноздатність.
> A, po-druhe, za vyn'atkom okremyx vypadkiv, jaki til'ky pidtverdzhujut' pravylo, ce rant'jevs'ko-l'udovikovs'kyj "kapital" (zhodnoho rozvytku - til'ky hrebty pid sebe, pisl'a nas - xoch potop!, etc.), kotry zavdav nabahato bil'she shkody, nizh korysti, navit' tij nedorozvynutij socialistychnij ekonomici, jaku my maly na pochatku 90-x.
така поведінка "гребти під себе" - у теорії менеджмнту називається "harvesting", збирання врожаю, одна з стратегій керування бізнесом, - використовується коли розвивати бізнес менш вигвдно ніж пожинати плоди. Це у теорії, а на практиці .... те саме. нестабільність і невпевненість в завтр. дні примушує тебе витягувати з бізнесу гроші - бо завтра можуть забрати. або витрачати гроші на кришу. аплікуйте на костю! :)))) загалом резюме таке: не бізнес винен в цьому, а політ.- екон. система кучми.
>
> Z xlopa pana ne bude. Z postsovic'koho bydla - tym bil'she.
більш ніж контроверсійне твердження %))) краще обговоримо це коли ви мені тису до києва привезете :))))
>
> P.S. Chekaju na obic'anu story pro Slobod'ana
чекайте, буде пізніше.
2002.07.02 | Shooter
Не буду я любити гімно тільки за те, що воно моє
Breathe писав(ла):> Shooter писав(ла):
> > Breathe писав(ла):
> а прозорість і чесність це не в моральних координитах? у вас свої уявлення про прозорість і чесність, у когось можуть бути інші...
> наприклад на?№%бувати державу і неплатити податки це чесно чи ні? по відношенню до держави нечесно, по відношенню до свого бізнесу - чесно така от бля релевантність виходить %)))
Доречі, Ви не задумувалися, чому великі західні компанії як вогню бояться стати неприбутковими задля того, щоб не платити податки?
> заплющіть очі Шутере, і любіть вітчизняний капітал. Бо він наш, і іншого в нас немає.
о-о-о... як мені вже набрид цей постсоціалістичний популізм (характерний, IMHO, для всієї Ц і СЄ)...про "наш" капітал і "їхній" капітал.
Мені глибоко по-барабану чий капітал. Мене цікавить, щоб цей капітал рухав вперед економіку і суспільство в цілому. Вітчизняний "великий" капітал (99%) же ж набиває виключно свою мошну.
> еффективність, тобто конкурентноспроможність за нормальних ринкових умов це питання часу і Ай-Кью менеджмента.
Ніколи (30-40 років - мінімум) східноєвропейський капітал не буде конкурентним західноєвропейському. З ряду причин, котрі лежать на
поверхні, і про котрі я Вам вже писав.
> > Ale, po-pershe, vin za pryrodoju svojeju ne mozhe buty efektyvnym -"dorohyj" kapital; vidsutnist' vidpovidnoho [vidpovidnoho do vartosti, na jaku pretenduje] kapitalu, velykoho, jakshcho xochete (Vy nikoly ne zadumuvalys' - chomu kapitalizacija Gazpromu nabahato nyzhcha za til'ky rozvidani zapasy hazu?, vidsutnist'/vidjednanist' vid potuzhnyx rynkiv zbutu, zalezhnist' vid svavoli "papikiv", etc.
>
> Все крім "папіків", це загальні речі - вартість фінансування це функція від інвест. клімату країни, в україні тут все так як і в інших емерджінг маркетс. а от папіки дають конкурентну перевагу одним бізнесам, у інших забирають. Це дійсно гальмує конкурентноздатність.
І шлях для емердженси маркетів їден - стати частиною стабільного ван. А щоб стати частиною стабільного ван, потрібно а) почати грати по правилах б) притягнути капітали "стабільного" походження. І нема тому розумної альтернативи (с)
> > A, po-druhe, za vyn'atkom okremyx vypadkiv, jaki til'ky pidtverdzhujut' pravylo, ce rant'jevs'ko-l'udovikovs'kyj "kapital" (zhodnoho rozvytku - til'ky hrebty pid sebe, pisl'a nas - xoch potop!, etc.), kotry zavdav nabahato bil'she shkody, nizh korysti, navit' tij nedorozvynutij socialistychnij ekonomici, jaku my maly na pochatku 90-x.
>
> така поведінка "гребти під себе" - у теорії менеджмнту називається "harvesting", збирання врожаю, одна з стратегій керування бізнесом, - використовується коли розвивати бізнес менш вигвдно ніж пожинати плоди.
От це я Вам і товчу - постсовіцький великий "бізнес" виключно "косить" чужі (державні) майно і можливості.
>Це у теорії, а на практиці .... те саме. нестабільність і невпевненість в завтр. дні примушує тебе витягувати з бізнесу гроші - бо завтра можуть забрати. або витрачати гроші на кришу. аплікуйте на костю! :)))) загалом резюме таке: не бізнес винен в цьому, а політ.- екон. система кучми.
І Льоня був їх породженням, а став кришою.
> > Z xlopa pana ne bude. Z postsovic'koho bydla - tym bil'she.
> більш ніж контроверсійне твердження %)))
Знаю один - Губський (але то вже і не такий великий пан. та й не з хлопів він)
>краще обговоримо це коли ви мені тису до києва привезете :))))
2002.07.02 | Breathe
Re: Не буду я любити гімно тільки за те, що воно моє
Shooter писав(ла):> Breathe писав(ла):
> > Shooter писав(ла):
> > > Breathe писав(ла):
>
> > а прозорість і чесність це не в моральних координитах? у вас свої уявлення про прозорість і чесність, у когось можуть бути інші...
>
>
Ну-у-у... Шутере... яких критеріїв? біблійних чи шо? навіщо чорну/білу карттинку малювати...
>
> > наприклад на?№%бувати державу і неплатити податки це чесно чи ні? по відношенню до держави нечесно, по відношенню до свого бізнесу - чесно така от бля релевантність виходить %)))
>
>
я мав на увазі що якщо на якомусь ринку всі навколо не платять податки, а ти платиш, то other things equal твій бізнес вилетить в трубу. тому по відношенню до бізнесу (наприклад як до організації в який працюють люди, або там справи твого життя) може бути чесно, адже інший варіант може бути - закрити/продати завод і поїхати на канари.
взагалі я не вважаю себе моральним авторитетом, шо там чесно або ні. its a very shaky ground
>
> Доречі, Ви не задумувалися, чому великі західні компанії як вогню бояться стати неприбутковими задля того, щоб не платити податки?
>
> > заплющіть очі Шутере, і любіть вітчизняний капітал. Бо він наш, і іншого в нас немає.
>
> о-о-о... як мені вже набрид цей постсоціалістичний популізм (характерний, IMHO, для всієї Ц і СЄ)...про "наш" капітал і "їхній" капітал.
> Мені глибоко по-барабану чий капітал. Мене цікавить, щоб цей капітал рухав вперед економіку і суспільство в цілому. Вітчизняний "великий" капітал (99%) же ж набиває виключно свою мошну.
мошну набивають усі бізнеси. це і є основною метою ведення бізнесу
знаєте, може в мене нездоровий патріотизм але коли вімбілдан купує наші молокозаводи, мені ніяково що в україні жодна компанія не доросла до такого рівня бізнесу, хоча обїективно в харчовій галузі мали би мати переваги
>
> > еффективність, тобто конкурентноспроможність за нормальних ринкових умов це питання часу і Ай-Кью менеджмента.
>
> Ніколи (30-40 років - мінімум) східноєвропейський капітал не буде конкурентним західноєвропейському. З ряду причин, котрі лежать на
> поверхні, і про котрі я Вам вже писав.
>
> > > Ale, po-pershe, vin za pryrodoju svojeju ne mozhe buty efektyvnym -"dorohyj" kapital; vidsutnist' vidpovidnoho [vidpovidnoho do vartosti, na jaku pretenduje] kapitalu, velykoho, jakshcho xochete (Vy nikoly ne zadumuvalys' - chomu kapitalizacija Gazpromu nabahato nyzhcha za til'ky rozvidani zapasy hazu?, vidsutnist'/vidjednanist' vid potuzhnyx rynkiv zbutu, zalezhnist' vid svavoli "papikiv", etc.
> >
> > Все крім "папіків", це загальні речі - вартість фінансування це функція від інвест. клімату країни, в україні тут все так як і в інших емерджінг маркетс. а от папіки дають конкурентну перевагу одним бізнесам, у інших забирають. Це дійсно гальмує конкурентноздатність.
>
> І шлях для емердженси маркетів їден - стати частиною стабільного ван. А щоб стати частиною стабільного ван, потрібно а) почати грати по правилах б) притягнути капітали "стабільного" походження. І нема тому розумної альтернативи (с)
>
згоден
> > > A, po-druhe, za vyn'atkom okremyx vypadkiv, jaki til'ky pidtverdzhujut' pravylo, ce rant'jevs'ko-l'udovikovs'kyj "kapital" (zhodnoho rozvytku - til'ky hrebty pid sebe, pisl'a nas - xoch potop!, etc.), kotry zavdav nabahato bil'she shkody, nizh korysti, navit' tij nedorozvynutij socialistychnij ekonomici, jaku my maly na pochatku 90-x.
> >
> > така поведінка "гребти під себе" - у теорії менеджмнту називається "harvesting", збирання врожаю, одна з стратегій керування бізнесом, - використовується коли розвивати бізнес менш вигвдно ніж пожинати плоди.
>
> От це я Вам і товчу - постсовіцький великий "бізнес" виключно "косить" чужі (державні) майно і можливості.
>
аплікуйте на костю - майно не державне а його.
ви можете зараз сказати шо він його сп№%%див - тоді одразу пропонуйте програму реприватизації всього шо можна.
> >Це у теорії, а на практиці .... те саме. нестабільність і невпевненість в завтр. дні примушує тебе витягувати з бізнесу гроші - бо завтра можуть забрати. або витрачати гроші на кришу. аплікуйте на костю! :)))) загалом резюме таке: не бізнес винен в цьому, а політ.- екон. система кучми.
>
>
> І Льоня був їх породженням, а став кришою.
я має на увазі те що природу бізнесу ви не зміните (зшибати бабло і хапати все що погано лежить), але можна змінити режим який ставить рамки у цьому процесі, тобто владу
>
> > > Z xlopa pana ne bude. Z postsovic'koho bydla - tym bil'she.
> > більш ніж контроверсійне твердження %)))
>
>
тільки у Києві за тисою %)))
>
> Знаю один - Губський (але то вже і не такий великий пан. та й не з хлопів він)
>
> >краще обговоримо це коли ви мені тису до києва привезете :))))
>
>
загалом я думаю ви мою точку зору зрозуміли - а я вашу, сподіваюсь - теж. думаю що без благотворного впливу привезеного Вами коньяку переконати один одного у нас не вийде :))))
2002.07.02 | Shooter
Re: Не буду я любити гімно тільки за те, що воно моє
> >>
> я мав на увазі що якщо на якомусь ринку всі навколо не платять податки
ось-ось..чіста совіцький бізнес
> взагалі я не вважаю себе моральним авторитетом, шо там чесно або ні. its a very shaky ground
я наголошую на загальній ситуації в "постсовіцькому бізнесі", де кожен очікує, що його партнер (держава в т.ч.) обов'язково наїбе, а тому намагається наїбати перший; де кожен "великий бізнесмен" користується лише кришою і дєрібаном
> > Доречі, Ви не задумувалися, чому великі західні компанії як вогню бояться стати неприбутковими задля того, щоб не платити податки?
Так задумувалися чи ні?
> > Мені глибоко по-барабану чий капітал. Мене цікавить, щоб цей капітал рухав вперед економіку і суспільство в цілому. Вітчизняний "великий" капітал (99%) же ж набиває виключно свою мошну.
>
> мошну набивають усі бізнеси. це і є основною метою ведення бізнесу
основною метою нормального бізнесу є "відтворюваний розвиток"
основною метою совіцького бізнесу - таки набивання мошни
> знаєте, може в мене нездоровий патріотизм але коли вімбілдан купує наші молокозаводи, мені ніяково що в україні жодна компанія не доросла до такого рівня бізнесу, хоча обїективно в харчовій галузі мали би мати переваги
Я не веду мову про низькотехнологічні/некапітальні галузі із швидким оборотом капіталу, котрі би мали належати вітчизняному капіталу. Хоча і тут, доречі, дєрібан відбувався "дякуючи" київським бандюкам - спитайтися Товпаша, чи було у нього велике бажання продавати Світоч Нестле.
Проте все, що потребує капіталовкладень (яких на Україні просто нема) і нормальних/високих технологій, було злочином "дарувати" місцевим бандюкам. Котрі його вгробили/вгроблять (і Костя тому - один з яскравих прикладів), висмоктуючи все до останнього. Натомість "відворювати" те все доведеться державі за кошти рядових платників податків.
> > От це я Вам і товчу - постсовіцький великий "бізнес" виключно "косить" чужі (державні) майно і можливості.
> >
> аплікуйте на костю - майно не державне а його.
> ви можете зараз сказати шо він його сп№%%див - тоді одразу пропонуйте програму реприватизації всього шо можна.
Щодо реприватизії - ті ж обленерго так чи інакше перейдуть у власність західного капіталу (якщо Україна не стане знову частиною "вєлікайнєдєлімой"). Інша річ, що рядові платники податків отримають з того цілу фіґу, якщо ще не доплачуватимуть за те, щоб хтось погодився стати власником "вгроблених" обленерґо.
Ду-у-уже яскравий приклад - приватизація словацьких банків. Щоб не гепнулася вся словацька банкова система як наслідок "росту/створення" прошарку "словацьких капіталістів" (їхнього, як Ви кажете, бля, рідного капіталу!!!), держава за рахунок бюджету провела консолідацію боргів банків, після чого продала їх за ціну меншу, ніж витратила на їх оздоровлення.
Вгадайте де опинилися "різничка".
> >
> > І Льоня був їх породженням, а став кришою.
>
> я має на увазі те що природу бізнесу ви не зміните (зшибати бабло і хапати все що погано лежить), але можна змінити режим який ставить рамки у цьому процесі, тобто владу
Тут ще питання, хто був яйцем, а хто куркою - режим чи "постсовіцький бізнес". Знову ж таки, якщо весь бізнес не зрозуміє, що час цивілізуватися вже давно настав, то режим навряд чи зміните.
> > > > Z xlopa pana ne bude. Z postsovic'koho bydla - tym bil'she.
> > > більш ніж контроверсійне твердження %)))
> >
> тільки у Києві за тисою %)))
> загалом я думаю ви мою точку зору зрозуміли - а я вашу, сподіваюсь - теж. думаю що без благотворного впливу привезеного Вами коньяку переконати один одного у нас не вийде :))))
В Київ я приїду - але за Вашою Тисою.
2002.07.02 | Breathe
Re: Не буду я любити гімно тільки за те, що воно моє
Shooter писав(ла):> > взагалі я не вважаю себе моральним авторитетом, шо там чесно або ні. its a very shaky ground
>
>
а по моєму таки наголошуєте! :)) перечитайте власні репліки вище, і легко здогадаєтеся що я мав на увазі
>
> я наголошую на загальній ситуації в "постсовіцькому бізнесі", де кожен очікує, що його партнер (держава в т.ч.) обов'язково наїбе, а тому намагається наїбати перший; де кожен "великий бізнесмен" користується лише кришою і дєрібаном
>
> > > Доречі, Ви не задумувалися, чому великі західні компанії як вогню бояться стати неприбутковими задля того, щоб не платити податки?
>
> Так задумувалися чи ні?
все життя над цим думав :))) Вам відповісти, чи самі знаєте??? %)))
>
> > > Мені глибоко по-барабану чий капітал. Мене цікавить, щоб цей капітал рухав вперед економіку і суспільство в цілому. Вітчизняний "великий" капітал (99%) же ж набиває виключно свою мошну.
> >
> > мошну набивають усі бізнеси. це і є основною метою ведення бізнесу
>
>
> основною метою нормального бізнесу є "відтворюваний розвиток"
> основною метою совіцького бізнесу - таки набивання мошни
>
це хто відтворює розвиток? кока-кола, ДжМ, костя, чи бабуся на базарі
в підручниках написано що метою компанії є максимізація shareholder value, яка визначаэтьься як дисконтована сума бабла яке можна накосити в майбутньому :)))
> > знаєте, може в мене нездоровий патріотизм але коли вімбілдан купує наші молокозаводи, мені ніяково що в україні жодна компанія не доросла до такого рівня бізнесу, хоча обїективно в харчовій галузі мали би мати переваги
>
> Я не веду мову про низькотехнологічні/некапітальні галузі із швидким оборотом капіталу, котрі би мали належати вітчизняному капіталу. Хоча і тут, доречі, дєрібан відбувався "дякуючи" київським бандюкам - спитайтися Товпаша, чи було у нього велике бажання продавати Світоч Нестле.
>
FMCG (товари народного вжитку) це галузь де основним чинником успіху є маркетингова політика, створення брендів - справді дуже високоінтелектуальна сфера, без жартів
не знаю, чим бандюки допогли нестле? цікаво б почути від Вас....
> > > От це я Вам і товчу - постсовіцький великий "бізнес" виключно "косить" чужі (державні) майно і можливості.
> > >
> > аплікуйте на костю - майно не державне а його.
> > ви можете зараз сказати шо він його сп№%%див - тоді одразу пропонуйте програму реприватизації всього шо можна.
>
>
ви напевне знаєте шо усе, від найменшого генделика до обленерго продавалося за хабарі. так шо у нас вся країна бандюків, а чесні ті шо бідні :)))) може вам червоного прапора подарувати :)))
>
> Щодо реприватизії - ті ж обленерго так чи інакше перейдуть у власність західного капіталу (якщо Україна не стане знову частиною "вєлікайнєдєлімой"). Інша річ, що рядові платники податків отримають з того цілу фіґу, якщо ще не доплачуватимуть за те, щоб хтось погодився стати власником "вгроблених" обленерґо.
>
> Ду-у-уже яскравий приклад - приватизація словацьких банків. Щоб не гепнулася вся словацька банкова система як наслідок "росту/створення" прошарку "словацьких капіталістів" (їхнього, як Ви кажете, бля, рідного капіталу!!!), держава за рахунок бюджету провела консолідацію боргів банків, після чого продала їх за ціну меншу, ніж витратила на їх оздоровлення.
>
> Вгадайте де опинилися "різничка".
знаю. згоден.
>
> > >
> > > І Льоня був їх породженням, а став кришою.
> >
> > я має на увазі те що природу бізнесу ви не зміните (зшибати бабло і хапати все що погано лежить), але можна змінити режим який ставить рамки у цьому процесі, тобто владу
>
> Тут ще питання, хто був яйцем, а хто куркою - режим чи "постсовіцький бізнес". Знову ж таки, якщо весь бізнес не зрозуміє, що час цивілізуватися вже давно настав, то режим навряд чи зміните.
> > > > > Z xlopa pana ne bude. Z postsovic'koho bydla - tym bil'she.
> > > > більш ніж контроверсійне твердження %)))
> > >
> > тільки у Києві за тисою %)))
>
>
еге-ж. може другу флєжку тиси від вас отримаю :))))
>
> > загалом я думаю ви мою точку зору зрозуміли - а я вашу, сподіваюсь - теж. думаю що без благотворного впливу привезеного Вами коньяку переконати один одного у нас не вийде :))))
>
> В Київ я приїду - але за Вашою Тисою.
тута у Вас прикра помилка при наборі - не "за Тисою" а "з Тисою"
:)))))
2002.07.01 | 12345
Нова стаття про Купчинського
АПОКАЛИПСИС "СВОБОДЕН"Вьетнамский мясник — "крыша" Марчука
Утихший за последние несколько месяцев "тейпгейт" вновь начинает набирать обороты. Уже привычными стали регулярные пресс-конференции и выступления бывшего майора Управления госохраны Николая Мельниченко, на которых вываливается огромное количество записей, якобы сделанных в кабинете президента. Подобная активизация является на первый взгляд, как- будто, вполне объяснимой- не за горами президентские выборы, на которых Вашингтон планирует сделать президентом экс-премьера Виктора Ющенко. Считается, что ради этого и были спланированы нашумевшие "разоблачения" перебежчика - явно намечалась реализация несколько адаптированного югославского сценария. Предполагалось организовать "массовые народные выступления", под давлением которых Верховный Совет объявит импичмент Леониду Кучме и, согласно Конституции, и.о. президента становится глава правительства. Лобовая атака не получилась - несмотря на крупные финансовые вливания через ряд "подкрышных" западных фондов, действительно массовых акций организовать не удалось, да и сам Виктор Андреевич не решился пойти на открытую конфронтацию с президентом. Сейчас делается попытка реанимировать старую схему и вновь раскрутить спираль напряженности, используя записи майора. Отличие только в одном - если раньше роль некоторых сотрудников ЦРУ из "СС-галичанской" части украинской диаспоры в происходящих событиях тщательно маскировалась, то сейчас она стала явной даже для самых наивных наблюдателей и, кроме геополитических обьяснений, теперь наличествуют, а возможно и превалируют, шкурные интересы непосредственных исполнителей, находящиеся в противоречии с самой американской позицией.
Эксклюзивным ретранслятором и толкователем Мельниченко, курирующим все проходящие с ним публичные мероприятия, с самого начала был кадровый сотрудник ЦРУ, долгое время проработавший под прикрытием радио "Свобода" Роман Купчинский. Личность эта настолько примечательна, что стоит рассказать подробнее об этом "тихом американце", претендующем на роль "спасителя Украины".
Путь в Лэнгли
Родился будущий "ас" разведки в 1944 году в Вене- в то время провинциальном городе Третьего Рейха. Его отец - видный деятель националистического движения, член ОУН(б), с начала войны тесно сотрудничал с гиммлеровской СД в подготовке агентуры для диверсионно-террористической работы в советском тылу. Ряд близких родственников состояли в дивизии СС "Галичина", участвовавшей в уничтожении мирного населения, в том числе детей, на территории Советского Союза, Чехословакии и Югославии. Особым "вниманием" палачей пользовались беззащитные евреи и цыгане, на расстрелах которых, дивизийники, неизменно трусливо бежавшие от Советской армии, демонстрировали свой "героизм". В общей сложности, за семейкой числилось немало полностью сожженных деревень, замученных мирных жителей и расстрелянных советских военнопленных. После поражения Германии для Купчинских наступили тяжелые времена- многие из них были занесены в розыскную книгу СМЕРШа и активно разыскивались советской контрразведкой в качестве гитлеровских прислужников. Хотя семейству и удалось укрыться в западном оккупационном секторе, но опасность быть найденным и вывезенным на советскую территорию была слишком велика. И тут, появляется новый хозяин в лице ЦРУ и в 1949 году Купчинские находят надежное убежище в США.
Естественно, воспитание Роман получил в духе самой оголтелой ненависти ко всему русскому, что и определило навсегда его мировоззрение. Героями его детства были эсэсовцы из "Галичины", убийцы из абверовских спецбатальонов "Роланд" и "Нахтигаль" и тому подобная публика. Уже обучаясь в Лонг-Айлендском университете, он добровольцем отправляется во Вьетнам, чтобы, наконец, пострелять в "клятых москалей". После прохождения спецподготовки, Купчинский назначается командиром взвода "зеленых беретов", предназначенного для карательных акций против вьетнамских партизан. Впрочем, одними партизанами взвод рейнджеров не ограничивался, не меньшее внимание уделялось и мирному населению, которое скопом зачислялось в "пособники коммунистов". По мирным деревням ребята Купчинского поработали не хуже печально знаменитого лейтенанта Келли, сжегшего деревню Сонгми со всеми жителями. Он оказался достойным сыном своих родителей и уничтожил мирных деревень не меньше, чем его предшественники из СС. Любопытно, что Купчинский был так вдохновлен своей вьетнамской работой, что даже написал книгу полную натуралистичных подробностей своей "деятельности". Конечно, полностью обо всем откровенно написать он не смог, в международном праве есть четкое определение военных преступлений, но в ней так и прорывается нескрываемое удовольствие от "подвигов" головореза. Правда, в отличии от Келли, подвиги Купчинского не попали в прессу и его слава стала достоянием только узкоармейских кругов, что только способствовало его дальнейшей карьере. Нельзя не отметить, что прошлое не дает покоя пану Роману и он бы, с радостью, поработал вьетнамскими методами уже в Украине, большая часть населения которой никак не хочет проникаться духом СС "Галичины".
После возвращения из Вьетнама, Купчинский, как ветеран борьбы с коммунизмом, получает предложение работать в советском отделе оперативного директората ЦРУ, специализируясь на проведении подрывных операций против СССР. Основным направлением его деятельности стала работа с радикально-националистическими организациями, наподобии бандеровской ОУН, и проведение с их помощью операций против Советского Союза, а также вербовка агентуры из числа советских граждан, временно пребывающих заграницей. Уже тогда стала проявляться тенденция Купчинского использовать "контору" для реализации личных или узкоклановых интересов. Он группирует вокруг себя сотрудников из бандеровских кругов и это лобби старается проводить собственную политику, часто противоречащую официальной политике США. Они представляли в Лэнгли группировку, проповедовавших самые людоедские методы борьбы с СССР, вызывавшие неприятие у большей части кадровых сотрудников ЦРУ.
В начале 80-х Купчинского направляют в Афганистан представителем ЦРУ для координации деятельности отрядов моджахедов в операциях против советских войск. Он устанавливает близкие контакты с рядом лидеров вооруженной оппозиции и фундаменталистских организаций, в том числе главарями "Аль-Каеды", которой передавалась значительная часть выделяемых средств на проведение террактов в тылу советских войск. Основной работой Купчинского была диверсионная подготовка бандформирований и тут он вовсю использовал старые вьетнамские наработки. По сведениям, которые были получены ГРУ Генштаба- он учит технике проведения допросов "с пристрастием", установке пластиковых противопехотных мин и мин, замаскированных под детские игрушки. Десятки тысяч афганских детей, погибших или ставших инвалидами на совести нынешнего борца за гражданские права. Через Купчинского также проходит финансирование деятельности различных террористических групп, с этой целью в нескольких западных банках им открываются специальные счета-"ширмы", через которые скрыто проводится направление денежных средств. В силу деликатности полученного задания и необходимости его скрывать даже от Конгресса, полным объемом информации о банковских прокрутках владел только сам Купчинский. После свержения режима Наджибуллы и прекращения финансирования, счета не были закрыты. Просто теперь через них проводились уже другие операции - по продаже оружия в горячие точки, где действовало эмбарго Совета безопасности ООН.
Из Афганистана Купчинского, для поправки здоровья, переводят на спокойную должность- начальником украинской редакции радио "Свобода", где он опять находит применение своим многогранным талантам. Единственное, что он уж слишком там увлекался повадками "зеленого берета", шокируя своих сотрудников, не привыкших к подобному обращению. Например, сенсацией стало его первое появление на радио. Как вспоминали присутствующие при этом явлении, первой фразой Купчинского, обращенной к женской части коллектива была следующая: " Что, п……. подмыли? Купчинский пришел". Впрочем, это мелочи личной жизни, а работа для вьетнамского ветерана всегда была на первом месте…
"Свобода" против Украины
Именно так называлась книга одного бывшего журналиста украинской редакции радио "Свобода", понявшего кто в действительности стоит за этой конторой. О "Свободе" написано достаточно много и вряд ли имеет смысл повторять общеизвестное. Можно только напомнить - финансируется "Свобода" вполне официально из госбюджета США и большинство ее сотрудников, особенно украинской редакции, являются или кадровыми сотрудниками Управления или связаны с ним долгосрочными контрактами. Исходя из этого, и выстраивались основные задачи радио- проведение пропагандистской работы и оперативная разведывательная работа на местах под защитой журналистского удостоверения. Купчинский справился с поставленным заданием вполне удовлетворительно, а с появлением на карте мира независимой Украины сумел установить доверительные контакты на верхах государственного руководства страны.
Имеется в виду, прежде всего, шеф Службы безопасности Украины Евгений Марчук. До 1991 года будучи генералом 5-го "диссидентского" управления КГБ, он активно боролся со всеми проявлениями "украинского буржуазного национализма", потом, само собой, стал одним из наиболее ярых националистов. Изменилось у Евгения Кирилловича и отношение к ЦРУ и его неотъемлемой части- радио "Свобода". Если раньше это был основной противник, то теперь, старший брат и покровитель. Купчинский находит самый теплый прием в СБУ и его доверительные встречи с председателем становятся регулярными. Купчинский, в том числе, помогает бизнес-деятельности Марчука-младшего на территории США, куда любвеобильный папа устроил его работать в торгово-экономическую миссию.
Дальше начинается нечто малопонятное - в одной из газет было указано, что существует расписка Купчинского на получение от Марчука долларовой наличности. Есть причины поверить в правдивость данной информации. Редактируемая Марчуком газета "День", разразилась после этого истеричной статьей, обвиняя противостоящий ей "Киевский телеграф" в сдаче агентуры.
Впрочем, похоже, что Купчинский, если и был агентом, то лично председателя. Однако, ради справедливости, следует отметить, что в информированных кругах активно ходит и другая версия, что это Марчук был завербован Купчинским. Как бы то ни было, одно можно утверждать с абсолютной уверенностью- Марчук и Купчинский накрепко навсегда связаны, что подтверждает вся дальнейшая логика событий.
Торговцы смертью
После развала Союза перед ЦРУ или, точнее, перед группировкой "непримиримых", в которую входил Купчинский, встали новые задачи. На первый план выходила проблема снабжения оружием различных "дружественных сил" или вообще без государственного статуса (говорить о международном терроризме тогда было не модно) или имевших проблемы с международным эмбарго.
Объектами особой опеки были хорваты и боснийские мусульмане, сражавшиеся с сербами, объявленными очередной "империей зла", а также афганские талибы и различные марионеточные африканские режимы. Для этих операций могла быть использована отработанная Купчинским в Афганистане схема и контролируемые им секретные банковские счета, но не было главного – оружия. И здесь Марчук стал палочкой-выручалочкой. Марчук полностью, от начала до конца, курировал процесс торговли украинским оружием и, для этого им была создана внешнеторговая фирма "Прогресс". Кроме того, через систему особых отделов в войсках, Марчук ведал всеми армейскими складами вооружений и боевой техники, имея возможность бесконтрольно распоряжаться их содержимым. Оставалось, только, совместить интересы двух сторон и желаемый результат оказывался легко достижимым.
Кое-что, о деталях происходившего, стало известно из свидетельских показаний на проходящем сейчас в Турине судебном процессе по факту задержания итальянскими властями в 1994 году судна с грузом контрабандного украинского оружия, предназначавшегося для хорватской армии. Один из обвиняемых, исполнявший в процессе контрабанды оружия посреднические функции, рассказал как Марчук, на основании заведомо для него фальшивых сертификатов конечного пользования, продавал оружие по ценам заниженным в несколько раз по сравнению с мировыми. Под личной защитой Евгения Кирилловича груз доставлялся в порт, откуда переправлялся в "горячую точку". После этого Марчук получал свой "откат", достигавший за раз нескольких миллионов долларов. Любопытно, что это происходило в одном из кабинетов администрации национального заповедника "Киево-Печерская Лавра", директор которого – Важник был родственником одного из обвиняемых на туринском процессе. Одновременно часть средств аккумулировалась на счетах Купчинского. Таким образом, в Хорватию, при помощи Купчинского, были переправлены в 1992-94 годах крупные партии стрелкового вооружения и ракет и несколько менее крупные партии талибам в это же время.
Все бы это, вероятно, так бы и осталось тайной навсегда, не задержи итальянцы, бывшие не в курсе проводимой операции, как, впрочем, было не в курсе и само руководство ЦРУ, судна "Ядран-экспресс", что и послужило началом разматывания преступного клубка. Купчинскому повезло больше чем Марчуку - его имя, благодаря срочному вмешательству друзей из итальянской резидентуры ЦРУ, на процессе не фигурировало.
Перенесенные испытания только сплотили партнеров и взаимодействие между ними все более выходило за узкие спецслужбистские рамки. На президентских выборах 1999 года "Свобода" мобилизовала все силы на поддежку Марчука и близким к Купчинскому аналитикам ЦРУ удалось убедить демократическое руководство Белого дома в целесообразности поддержки отставного генерала. Марчук проигрывает с уничтожающим результатом, но не считает свое политическое будущее похороненным. Не считает этого и Купчинский…
Эпопея майора
В деле бывшего президентского охранника есть несколько слоев. Понятна роль определенных кругов американского истэблишмента, понятна личная заинтересованность Ющенко, но есть еще второй, более скрытый, пласт, связанный с участием в операции Купчинского и планах Марчука. Есть веские основания предполагать, что кассетный скандал был срежиссирован рядом американских госслужащих украинского происхождения, которые пытались достичь собственных целей , используя служебное положение.
Со временем стали известны некоторые подробности, связанные с бегством Мельниченко на Запад. Оказывается, первые два месяца он прятался в Праге, где находится штаб-квартира радио "Свобода", в квартире сотрудницы украинской редакции Ирины Халупы. Любопытно, что пришла она в разведку, как и Купчинский, из "зеленых беретов", в которых в свое время была одной из первых женщин получивших звание ефрейтора. Кроме того, она входит в "бандеровскую мафию" ЦРУ, неформальным лидером которой считается Купчинский. А через два месяца, после прохождения первичных "собеседований", лично Купчинский переправил Мельниченко в США на один из засекреченных объектов. После этого все записи Мельниченко и его интервью в обязательном порядке сначала появляются на "Свободе", со ссылкой на которую потом тиражируются СМИ.
Купчинский явно начинает упиваться своей ролью и популярностью в прессе и, иногда, утрачивает контроль за собой и говорит лишнее. Например, в беседе с корреспондентом газеты "2000", происходит следующий, весьма примечательный, диалог:
Купчинский: Вы не исключаете, что и сегодня кабинет Президента прослушивают?
"2000": Теперь? После всего?
К.: Да.
"2000": Там все уже сто раз перетрясли… К.: А я такого не исключаю.
"2000": Прослушки изнутри или снаружи?
К.: Может быть по-разному…Я бы на месте людей, которые бывают в кабинете Президента, проявлял осторожность…
Итак, Купчинский, демонстрируя свою значимость, фактически подтвердил давно подозревавшееся - пресловутый "товарищ майор" не более чем маскировка в многоходовой и высокотехнологичной операции. Специалисты по защите информации с самого начала кассетного скандала утверждали, что невозможно прослушивать президентский кабинет с помощью анекдотичного "диктофона под диваном", для этого нужна несравнимо более сложная техника. Единственно реальный вариант проведения записей в многократно проверяемом помещении- задействование американской системы глобального радиоэлектронного шпионажа "Эшелон". Действенной защиты от нее практически не существует, но, самое главное- сверхсложная компьютерная программа предоставляет возможность как угодно монтировать полученные записи и создавать любые новые. Признать это, означало полностью засветить роль спецслужб, но главное, достоверность записей тогда никем бы не принималась всерьез. Поэтому, Купчинским и Марчуком и был найден майор, готовый свидетельствовать, как он для борьбы с режимом устанавливал самодельные диктофоны. А вот как и с чьей помощью он его нашел- тема для отдельного разговора…
Птенец гнезда марчукова
Известно, что Мельниченко был принят на работу в Управление госохраны в 1992 году с подачи Марчука, но их агентурная связь началась еще раньше. Мельниченко проходил военную службу в Москве в полку правительственной связи, куда принимали только после тщательнейшей проверки. Проверка проводилась КГБ УССР и Марчук , воспользовавшись случаем, завербовал перспективного юношу и после возвращения последнего в Украину, контакт был возобновлен.
Марчук способствует, чтобы Мельниченко сразу же откомандировали в личную охрану премьер-министра Леонида Кучмы. Выступая за нормализацию отношений с Россией, будущий президент представлял серьезную опасность для находившегося у власти проамериканского лобби, видным членом которого был шеф СБУ. Для нейтрализации излишне инициативного премьера, реализовывался целый комплекс оперативных мероприятий, одним из элементов которых было внедрение в личную охрану своего агента.
До прессы тогда доходили отрывки информации о попытках физического устранения президента Украины, и, не исключено, что первоначально Мельниченко был нацелен хозяином именно в данном направлении.
Пригодился майор и в новых условиях, когда Кучма продолжил свой курс будучи президентом. Теперь он мог обвинять президента и ряд должностных лиц, выступавших за развитие отношений с Россией, во всех смертных грехах и очень похоже, что Купчинский принял Мельниченко прямо из рук Марчука и после его родительского благословения. Секретарь СНБО не менее Ющенко был заинтересован в устранении президента, рассчитывая со временем потеснить нерешительного Виктора Андреевича.
Это подтверждает и поведение Марчука в госпитале СБУ, куда он попал после автомобильной аварии в феврале 2000 года. Персонал госпиталя неоднократно слышал, как секретарь СНБО убивался, что эта авария сломала все его планы. Ющенко должен был просидеть премьером не более 4 месяцев, после чего, на его место, должна была прийти "железная рука"- генерал Марчук. Тогда бы, уже запущенный механизм с Мельниченко, сделал бы именно его и.о. президента.
Известно также, что за неделю до бегства Мельниченко с ним встречались два наиболее доверенные помощники Марчука- Василий Ситар и Николай Суховий, инструктировавшие как наиболее безопасно пересечь границу и вести себя в дальнейшем.
Еще одним косвенным, хотя и очень весомым, доказательством прямого участия Марчука в раскручивании тэйпгейта, служит ряд обстоятельств. Мельниченко при помощи Купчинского обнародовал записи Кучмы с кем угодно, но нет ни одной записи разговора с Марчуком, который в силу занимаемой должности должен бывать у президента практически каждый день. Более того, Мельниченко чуть ли не захлебывается от восторга, когда речь заходит о Евгении Кирилловиче. Из его слов получалась, просто-таки, парадоксальная ситуация – у власти сплошные преступники и среди них сияющий ангельской невинностью секретарь СНБО
Объяснение подобных несообразностей простое- Марчук был напрямую задействован в проведении операции и Мельниченко старался создать соответствующую репутацию начальнику на случай скорой смены власти. . Небезинтересно отметить, что упорно ходит слух о некой "сверхударной" записи Мельниченко. Марчук, зная о прослушивании, произносит в президентском кабинете монолог, демонстрирующий его заботу о пропавшем Георгии Гонгадзе. Ее планируется дать в момент наибольшего обострения ситуации, чтобы показать все величие секретаря СНБО.
Очень интересно в этом плане интервью газете "Известия", данное сотрудником радио "Свобода" Аскольдом Крушельницким, являющимся, кстати, мужем уже упоминавшейся Ирины Халупы и участвовавшим вместе с ней в организации пражского укрытия майора:
Крушельницкий: Мельниченко не смог убедительно ответить, что действовал в одиночку. Вероятно, ему помогали или некто "более мощный" сделал эти записи, а потом передал их майору.
"Известия": Он называл какие-то конкретные фамилии?
К.: Он говорил о Евгении Марчуке, положительно о нем отзывался. Он говорил, что Марчук- настоящий профессионал. И при этом не замешан в махинацих властей.
До встречи с Мельниченко я был уверен: за ним кто-то стоит.
"Известия": Но Мельниченко не объяснял, почему выброшенные им в прессу записи были смонтированы?
К.: Мельниченко сказал мне, что больше половины записей он еще не прослушал и не расшифровал. На это потребуется еще месяца три. Он не мог объяснить, почему не прослушивал эти пленки хотя бы из любопытства. Он не говорил ни о монтаже, ни о том, как технически осуществлял запись. Непонятно, где прячется пресловутый цифровой диктофон, якобы лежавший под президентским диваном. Потому, думаю, наличие у Мельниченко "помощников" не исключено.
"Известия": Автор кассетного скандала не показался вам героем-одиночкой, без посторонней помощи смело борющимся с режимом?
К.: Мельниченко- хороший актер, и у него были мотивы для обнародования записей…
Мы видим, что роль Марчука высвечивается достаточно ясно и становится явной его двойная игра в самый разгар кассетного скандала.
Особая роль в популяризации Мельниченко отводилась скандально известному народному депутату Григорию Омельченко, специализирующемуся на выполнении самых деликатных поручений Марчука по дискредитации его политических врагов. В свое время он был взят последним на руководящую должность в военную контрразведку, хотя до этого Григорий Емельянович специализировался на чтении лекций в школе милиции, показав полную неспособность к милицейской оперативной работе. За это Марчук с ним расплачивается орденами, например, им, через своих друзей национал-фашистов, было пролоббировано награждение "полковника Гриши" почетным знаком дивизии СС "Галичина".
Сохраняя внешнюю лояльность к Кучме, Марчук добивался своего назначения премьер-министром, указывая, что ради Ющенко и была затеяна операция. Он не договаривал совсем немного- смещение Ющенко позволило бы ему самому использовать ситуацию. Не случайно радио "Свобода", по прямому распоряжению Купчинского, в это время всячески популяризовало Марчука, готовя его скорое восхождение на вершину политического Олимпа.
Не получилось… Марчук остался в СНБО, а Купчинский был наказан за плохую подготовку действий смещением с радио "Свобода", оставшись просто офицером оперативного директората. Перед этим, документы, показанные СБУ американским дипломатам, о деятельности Купчинского на территории Украины, привели их, без преувеличения, в состояние шока. Впрочем, он сумел оправдаться и ему было вновь поручено непосредственное курирование украинской редакции "Свободы". С этих позиций друзья самостоятельно и начали следующий раунд "тэйпгейта".
Пан или пропал
Очень похоже, что нынешние выступления Мельниченко, со все новыми разоблачениями, пролоббированы лично Купчинским. Ему, вероятно, удалось убедить начальство, что разоблачения бывшего охранника, наконец, сыграют роль катализатора для смены руководства Украины, хотя понятно, что шансов на это нет никаких. Несомненно, понимают это и такие ветераны спецслужб как Купчинский с Марчуком и не строят на этот счет особых иллюзий. Причина их действий кроется в другом - необходимости спасения от надвигающейся опасности разоблачения совместно проводимых оружейных махинаций. Еще один немаловажный фактор кроется и в необходимости отчета за истраченные в первом раунде кассетного скандала средства. Как-то так получилось, что их значительная часть просто растворилась в неизвестности и отвечать за это придется Купчинскому, сидевшему на кассе. Понятно, что следовало любыми средствами остановить начавшееся расследование.
В целом, ситуация в мире и, особенно, в американском руководстве, кардинально изменилась. События 11 сентября сделали уже невозможным снисходительное закрывание глаз на шалости с поставками оружия в зоны боевых действий, откуда оно благополучно попадало в руки международных террористических организаций. ФБР, всегда находившееся с Управлением в довольно неоднозначных отношениях, начало тщательно отслеживать подобные операции. Связи Купчинского с людьми из международных террористических организаций, совместное использование открытых им банковских счетов, а также то, что, не без его ведома, часть украинских ракет отправленных в Хорватию, оказалась, при посредничестве боснийских мусульман, в руках террористов, грозило перспективой длительной отсидки. Не избежал бы тогда подобной участи и Марчук, которому и так туринский процесс доставляет массу неприятностей да еще начали вылезать совместная с Купчинским операция по поставкам оружия в Эритрею и контрабанда родным сыном пистолетов Макарова в якобы в Йемен, а на самом деле одной из ближневосточных террористических групп. Срочно пришлось организовывать "операцию прикрытия", предназначенную для отвода от них подозрений. На скорую руку, при помощи маловнятных и несогласованных друг с другом монтажей, склеивается обвинение в нелегальных поставках Украиной оружия в Ирак и Иран. Расчет на то, что украинский скандал не только отвлечет от них внимание, но и позволит выступить в роли главных разоблачителей "покровителей террористов". Выбирать не приходится- позади маячит федеральная тюрьма, где найдутся изолированные камеры и для Купчинского и для его украинского друга…
http://www.grani.org.ua/main.php?id=136&rubrik=7
2002.07.01 | Хе-Хе
Сам дурак ? ...
Смішно те що обвинувачення "з тієї сторони"абсолютно симетричні - теж торгівля зброєю.
А от чи х...ня це, чи правда?
Пора вже влаштовувати телевізійний
Брейн-Ринг між основними учасниками,
бо так можна всім голови задурити.
2002.07.01 | Грець
Літа минають, а тупість лишається.
Як ця "гнєвная отповєдь Купчінскаму" нагадує книжонки, друковані в 70-х роках. Той самий стиль, та сама рука. Тільки мова зміналися. Тоді це писали добірною українською: "Вбивця відомий", "Хрестом і удавкою", "Безбатченки", "Тризуб і свастика" тощо... Не ростуть кадри. Чи в бізнес перебігли, в рекламний.2002.07.01 | A.Socail
Якби я тільки зміг хоч би один раз допитати Баганця по-старому!
Особливо сподобалось: "Якби я тільки зміг хоч би один раз допитати Баганця по-старому!"Вони йому створюють образ "в'єтнамсько-афганського м'ясника" - він цим образом вдало користується. Браво!
Оці методи кучми-деркачі-кравченки найкраще розуміють. Але правда є найкращим дефоліантом проти цих шкідників. Брехня не може тривати вічно. Колись її дози просто перестають сприйматися. Вибори це засвідчили і тоді залишається один механізм - пряме втручання - знімання з виборів, фальшування, скасування результатів.
Через деякий час логічно прийде до того, що і народ та його політичні представники почнуть втручатися у політику випраданими морально, але неконституційними методами. Недовго мабуть лишається до втілення в життя гасла: "Смерть кучмівським окупантам". До 2004 року народ точно не витримає.
Breathe писав(ла):
> Pravda vitezi
>
> Роман Купчинський, для УП, 1.07.2002, 12:04
<...>
> Декілька днів тому, подивившись фільм Killing the Story, знятий ВВС, я був "зачарований" інтерв'ю Баганця. Він сидів з кам'яним виразом обличчя, неначе у суді. В його очах можна було побачити ненависть до співрозмовника. А коли його спитали, якщо буде доведено, що плівки Мельниченка справжні, чи означатиме це вину Кучми та інших, він відповів, що вони були записані незаконно, а тому їх не можна використати в суді.
>
> Все це вимовлялося з такою посмішкою на обличчі, що сказала за Баганця геть усе. Він знає, хто вбив Гонгадзе, він знає це дуже добре. Якби я тільки зміг хоч би один раз допитати Баганця по-старому!
<...>
2002.07.02 | Нестор Мазепа
Купчинський -- мудак!
>Але що є ще гіршим - в України сьогодні насправді немає істориків, які б розуміли власну історію.>Одна з таких схем - українська космічна програма. В країні, де з великими труднощями збирається урожай зернових, мрії про відправку людей в космос не можуть бути дуже серйозними.
А згідно одного колєґи Купчинського, немає нічого смішнішого, ніж українець running around із калашниковим. Але цікаво, скільки би поставив Джеммі Шіа на себе у двобої з таким смішним хлопаком.
І чого це Купчинський увесь час "микає"? Він український громадянин?
2002.07.02 | Andrij
Re: А справді щось не теє приплів
Мабуть пан Купчинський хоче, аби Україна, як і всі нормальні країни третього світу, покинула свої космічні програми та перейшла на нормальні sweatshop-и з пошиття низькоякісного одягу. Віддали атомну зброю Росії? Правильно. Нащо банановій республіці Україна атомна зброя?Наче правильно все пише, але інколи губить жанр. Мабуть ніякий він не ЦРУ-шник. Занадто тупий.
2002.07.02 | Breathe
Виглядає, що так і є
Якійсь він нервовий став. Мабуть, зачепили його деркачі.... або просто хоче бути на виду - от і зривається на істерикуНестор Мазепа писав(ла):
> >Але що є ще гіршим - в України сьогодні насправді немає істориків, які б розуміли власну історію.
>
> >Одна з таких схем - українська космічна програма. В країні, де з великими труднощями збирається урожай зернових, мрії про відправку людей в космос не можуть бути дуже серйозними.
>
>
> А згідно одного колєґи Купчинського, немає нічого смішнішого, ніж українець running around із калашниковим. Але цікаво, скільки би поставив Джеммі Шіа на себе у двобої з таким смішним хлопаком.
>
> І чого це Купчинський увесь час "микає"? Він український громадянин?
2002.07.02 | Грець
Re: Виглядає, що так і є
Бухар він непросипний і ледащо. Знапастив "Свободу", понабирав туди самих жидів, які до пуття й говорити не вміють українською.