IMI: У Лесі Гонгадзе сьогодні день народження
07/02/2002 | НеДохтор
http://www.imi.org.ua/articles/1025603786117//
-------------------------------
У Лесі Гонгадзе сьогодні день народження
[02.07.2002 09:56]
Пізнавши горе людина стає сильнішою. Найсильніша людина - не завжди найщасливіша. Звертаючись сьогодні до Лесі Гонгадзе, ми приречені звертатися до її горя.
Трагедія мами, примножена нечуваною цинічністю прокурорських ораторів, спопелила надію на даровану справедливість. За справедливість Лесі Гонгадзе доводиться боротися.
Фальші слідства протистоїть слабкий голос мами. Але хто сказав, що цей голос сьогодні ніхто не чує? Навіть ті, хто волів би тимчасово оглухнути, коли надривно говорить Леся Гонгадзе, не зможуть цього зробити. І ті, хто сьогодні зневажливо всміхаються, назавтра відчують зневагу нащадків.
Прагнення справедливості і свободи сьогодні має свій символ і своє втілення. Це ви, пані Лесю.
Інститут масової інформації, Репортери без кордонів і особисто Робер Менар, Генеральний секретар цієї організації, намагаються робити все можливе, аби ви не залишились на одинці у Вашому двобої із цинічною машиною слідства. Слідства, яке не хоче шукати правду. Цей двобій вже багатьох зламав. У решті решт, це право кожного - визначати час, коли зійти з дистанції. Єдина людина, яка не має такого права і зобов"язана пройти цей шлях до кінця, до останнього подиху - це Мати.
І те, що Ви не відступаєте перед знущанням можновладців і байдужістю обивателів, важливо не тільки для тих, хто поруч з Вами готовий пройти усі круги цього цівілізаційного пекла. Це так само значуще і для тих сотень тисяч людей, для яких Ваша боротьба є синонімом прагнення справедливості, у реальність якої нас привчили не вірити.
Ліна Костенко писала – на барикадах мають право бути тільки повстанці, поранені і санітари.
Сьогодні на барикадах – Мама.
Ми можемо тільки підставити плече.
Побажати здоров’я і міцності.
Віри Вам, шановна пані Лесю, надії і любові!
---------------------------
-------------------------------
У Лесі Гонгадзе сьогодні день народження
[02.07.2002 09:56]
Пізнавши горе людина стає сильнішою. Найсильніша людина - не завжди найщасливіша. Звертаючись сьогодні до Лесі Гонгадзе, ми приречені звертатися до її горя.
Трагедія мами, примножена нечуваною цинічністю прокурорських ораторів, спопелила надію на даровану справедливість. За справедливість Лесі Гонгадзе доводиться боротися.
Фальші слідства протистоїть слабкий голос мами. Але хто сказав, що цей голос сьогодні ніхто не чує? Навіть ті, хто волів би тимчасово оглухнути, коли надривно говорить Леся Гонгадзе, не зможуть цього зробити. І ті, хто сьогодні зневажливо всміхаються, назавтра відчують зневагу нащадків.
Прагнення справедливості і свободи сьогодні має свій символ і своє втілення. Це ви, пані Лесю.
Інститут масової інформації, Репортери без кордонів і особисто Робер Менар, Генеральний секретар цієї організації, намагаються робити все можливе, аби ви не залишились на одинці у Вашому двобої із цинічною машиною слідства. Слідства, яке не хоче шукати правду. Цей двобій вже багатьох зламав. У решті решт, це право кожного - визначати час, коли зійти з дистанції. Єдина людина, яка не має такого права і зобов"язана пройти цей шлях до кінця, до останнього подиху - це Мати.
І те, що Ви не відступаєте перед знущанням можновладців і байдужістю обивателів, важливо не тільки для тих, хто поруч з Вами готовий пройти усі круги цього цівілізаційного пекла. Це так само значуще і для тих сотень тисяч людей, для яких Ваша боротьба є синонімом прагнення справедливості, у реальність якої нас привчили не вірити.
Ліна Костенко писала – на барикадах мають право бути тільки повстанці, поранені і санітари.
Сьогодні на барикадах – Мама.
Ми можемо тільки підставити плече.
Побажати здоров’я і міцності.
Віри Вам, шановна пані Лесю, надії і любові!
---------------------------