Як "мєтєлять" і "метуть" політичних опонентів на Полтавщині
07/18/2002 | Дмитро
«Дрібне хуліганство» унсовця чи... міліції?
Сценарій фізичної «нейтралізації» політичних опонентів влада й сьогодні списує зі старих кадебістських розробок
Василь Неїжмак, "Україна молода", 19.07.2002
«Україна молода» вже повідомляла про всеукраїнську «облаву» на делегатів останнього з’їзду УНА-УНСО, котрим мобілізовані владою правоохоронці намагалися перешкодити провести свій форум у Києві. Згадувалося в тій публікації й таємниче зникнення напередодні керівника виконкому полтавської міської організації УНА-УНСО Сергія Кузовка. Тож невдовзі більше десятка читачів нашої газети зателефонували до корпункту «УМ» у Полтаві, щоб поцікавитися подальшою долею зниклого «унсовця».
У розмові з власкором «України молодої» 23-річний Сергій пригадує свої передз’їздівські пригоди з іронією. Хоча тоді йому було не до жартів. Нагадаємо, що «історичний» з’їзд УНА-УНСО (саме на ньому делегати підтвердили реальну опозиційність своєї організації до нинішнього владного режиму, відкинувши нав’язувані тією ж владою «потішні» функції з «оновленими» символікою та поводирями) запланували на неділю, 30 червня. За 2 дні до цієї дати з Сергієм на його робочому місці провели «профілактичну» бесіду далеко не останні офіцери обласного управління СБУ, настійливо радячи лідеру міської організації на з’їзд не їхати, бо «можливі провокації».
Провокації справді були. От тільки з чийого боку? Судіть самі. 29 червня, себто за день до з’їзду, близько обідньої пори Сергій Кузовко вийшов із міжміського переговорного пункту, розташованого в самісінькому центрі Полтави. Саме в той момент до нього підійшов молодик і зі словами «ти шо, браток, ох...єл?» несподіваноу ударив «унсовця» в сонячне сплетіння. «Наступний його удар я вже, звісно, прагнув перехопити, — говорить Сергій. — Водночас помітив, що з парку, який через дорогу, за нами спостерігають двоє міліцейських лейтенантів. Мій опір нападнику викликав у них своєрідну реакцію: за якусь мить вони вже заломили мені руки за спину, повалили на землю і пояснили, що відтепер я затриманий. Нападник-хуліган їх, з усього видно, цікавив найменше, бо після того махання кулаками я його більше взагалі не бачив».
В Октябрьському райвідділі міліції м. Полтави, куди затриманого привели ті ж таки лейтенанти, Сергій пред’явив посвідчення кореспондента газети «Голос нації», відмовився давати свідчення за відсутності адвоката. Але таке «качання» ним своїх прав не зворушило доблесних правоохоронців. Вилучаючи речі, тепер уже міліцеський капітан запитав про інше: «А де квитки на поїзд? Ви ж сьогодні ввечері маєте їхати в Київ». Квитків у мене не було. Капітан запевнив, що до понеділка я нікуди не поїду».
Ту обіцянку в Октябрьському райвідділі виконали. Затриманий активіст опозиційної до влади організації «відпочивав» там (спочатку в загратованій загальній «клітці», а потім і в «одиночці») більше двох діб. Зрештою, в понеділок по обіді його повезли до місцевого суду Октябрьського району м. Полтави. У протоколі про адміністративне правопорушення міліція інкримінувала Сергію «дрібне хуліганство» — бійку і нецензурну лайку в громадському місці.
Зазвичай розгляд таких справ у наших найгуманніших та найсправедливіших у світі судах триває не більше кількох хвилин і нагадує суто формальне «штампування» підготовлених правоохоронцями документів із негайним продовженням затриманому «перепустки» за грати ще на кільканадцять діб. «У мене немає сумнівів у тому, що саме така продовжена «перепустка» дісталася б і мені, якби не кваліфікована допомога полтавського адвоката Петра Кончукова, котрого запросили на судовий процес мої друзі, побратими», — упевнений Сергій Кузовко.
При уважнішому розгляді справи за участю професійного правозахисника з’ясувалося, що «найвагомішими» і практично єдиними доказами «дрібного хуліганства» серед білого дня у нейвелелюднішому місці Полтави залишаються рапорти офіцерів міліції та їхні свідчення. При цьому останні ще й плуталися у власних поясненнях, вказуючи то на безумовну причетність затриманого до факту правопорушення, то на те, що насправді їм «важко було розібрати», хто ж там і кого бив та хто саме лаявся. Навіть пояснення єдиного зафіксованого в міліцейському протоколі нібито «стороннього» свідка ті ж таки співробітники Октябрьського райвідділу чомусь «забули» долучити до матеріалів справи, а на суд він не з’явився. Зате з’явилися ті, хто підтвердив факт брутального нападу на Сергія Кузовка згаданого молодика, котрого, як з’ясувалося, ніхто й не збирався шукати...
За таких обставин суду нічого не залишалося, як закрити справу проти лідера полтавської міської організації УНА-УНСО «за відсутності події і складу правопорушення», позбавивши при цьому його «опонентів» права оскаржувати згадану виправдальну постанову.
До речі, з сімнадцяти полтавських делегатів з’їзду УНА-УНСО в його роботі взяли участь чотирнадцять (окрім «відлученого» міліціонерами керівника виконкому міської організації, ще двох його побратимів правоохоронці «зняли» з потяга вже по дорозі до Києва). Водночас невідомо, чи змогли поїхати туди хоча б одиниці, якби Сергій Кузовко заздалегідь не передав гроші на квитки своєму заступникові. Бо ж, скажімо, без «проїзних» коштів із п’ятнадцяти делегатів-кременчужан до столиці не зміг вирушити жоден. «Квиткові» гривні були в керівника їхньої міської організації. Неважко здогадатися, що правоохоронці затримали його також напередодні з’їзду: нібито «хуліганив» у місцевому кафе...
Як бачимо, форми і методи фізичної «нейтралізації» політичних опонентів оригінальністю та новизною не вирізняються. Здається, й сьогодні їх просто списують зі старих кадебістських розробок. Під лемент нестримного словоблуддя про «європейський вибір України».
Василь НЕЇЖМАК.
Полтава.
Р. S. Нещодавно Сергія Кузовка унсовці Полтавщини обрали головою обласної організації УНА-УНСО.
Сценарій фізичної «нейтралізації» політичних опонентів влада й сьогодні списує зі старих кадебістських розробок
Василь Неїжмак, "Україна молода", 19.07.2002
«Україна молода» вже повідомляла про всеукраїнську «облаву» на делегатів останнього з’їзду УНА-УНСО, котрим мобілізовані владою правоохоронці намагалися перешкодити провести свій форум у Києві. Згадувалося в тій публікації й таємниче зникнення напередодні керівника виконкому полтавської міської організації УНА-УНСО Сергія Кузовка. Тож невдовзі більше десятка читачів нашої газети зателефонували до корпункту «УМ» у Полтаві, щоб поцікавитися подальшою долею зниклого «унсовця».
У розмові з власкором «України молодої» 23-річний Сергій пригадує свої передз’їздівські пригоди з іронією. Хоча тоді йому було не до жартів. Нагадаємо, що «історичний» з’їзд УНА-УНСО (саме на ньому делегати підтвердили реальну опозиційність своєї організації до нинішнього владного режиму, відкинувши нав’язувані тією ж владою «потішні» функції з «оновленими» символікою та поводирями) запланували на неділю, 30 червня. За 2 дні до цієї дати з Сергієм на його робочому місці провели «профілактичну» бесіду далеко не останні офіцери обласного управління СБУ, настійливо радячи лідеру міської організації на з’їзд не їхати, бо «можливі провокації».
Провокації справді були. От тільки з чийого боку? Судіть самі. 29 червня, себто за день до з’їзду, близько обідньої пори Сергій Кузовко вийшов із міжміського переговорного пункту, розташованого в самісінькому центрі Полтави. Саме в той момент до нього підійшов молодик і зі словами «ти шо, браток, ох...єл?» несподіваноу ударив «унсовця» в сонячне сплетіння. «Наступний його удар я вже, звісно, прагнув перехопити, — говорить Сергій. — Водночас помітив, що з парку, який через дорогу, за нами спостерігають двоє міліцейських лейтенантів. Мій опір нападнику викликав у них своєрідну реакцію: за якусь мить вони вже заломили мені руки за спину, повалили на землю і пояснили, що відтепер я затриманий. Нападник-хуліган їх, з усього видно, цікавив найменше, бо після того махання кулаками я його більше взагалі не бачив».
В Октябрьському райвідділі міліції м. Полтави, куди затриманого привели ті ж таки лейтенанти, Сергій пред’явив посвідчення кореспондента газети «Голос нації», відмовився давати свідчення за відсутності адвоката. Але таке «качання» ним своїх прав не зворушило доблесних правоохоронців. Вилучаючи речі, тепер уже міліцеський капітан запитав про інше: «А де квитки на поїзд? Ви ж сьогодні ввечері маєте їхати в Київ». Квитків у мене не було. Капітан запевнив, що до понеділка я нікуди не поїду».
Ту обіцянку в Октябрьському райвідділі виконали. Затриманий активіст опозиційної до влади організації «відпочивав» там (спочатку в загратованій загальній «клітці», а потім і в «одиночці») більше двох діб. Зрештою, в понеділок по обіді його повезли до місцевого суду Октябрьського району м. Полтави. У протоколі про адміністративне правопорушення міліція інкримінувала Сергію «дрібне хуліганство» — бійку і нецензурну лайку в громадському місці.
Зазвичай розгляд таких справ у наших найгуманніших та найсправедливіших у світі судах триває не більше кількох хвилин і нагадує суто формальне «штампування» підготовлених правоохоронцями документів із негайним продовженням затриманому «перепустки» за грати ще на кільканадцять діб. «У мене немає сумнівів у тому, що саме така продовжена «перепустка» дісталася б і мені, якби не кваліфікована допомога полтавського адвоката Петра Кончукова, котрого запросили на судовий процес мої друзі, побратими», — упевнений Сергій Кузовко.
При уважнішому розгляді справи за участю професійного правозахисника з’ясувалося, що «найвагомішими» і практично єдиними доказами «дрібного хуліганства» серед білого дня у нейвелелюднішому місці Полтави залишаються рапорти офіцерів міліції та їхні свідчення. При цьому останні ще й плуталися у власних поясненнях, вказуючи то на безумовну причетність затриманого до факту правопорушення, то на те, що насправді їм «важко було розібрати», хто ж там і кого бив та хто саме лаявся. Навіть пояснення єдиного зафіксованого в міліцейському протоколі нібито «стороннього» свідка ті ж таки співробітники Октябрьського райвідділу чомусь «забули» долучити до матеріалів справи, а на суд він не з’явився. Зате з’явилися ті, хто підтвердив факт брутального нападу на Сергія Кузовка згаданого молодика, котрого, як з’ясувалося, ніхто й не збирався шукати...
За таких обставин суду нічого не залишалося, як закрити справу проти лідера полтавської міської організації УНА-УНСО «за відсутності події і складу правопорушення», позбавивши при цьому його «опонентів» права оскаржувати згадану виправдальну постанову.
До речі, з сімнадцяти полтавських делегатів з’їзду УНА-УНСО в його роботі взяли участь чотирнадцять (окрім «відлученого» міліціонерами керівника виконкому міської організації, ще двох його побратимів правоохоронці «зняли» з потяга вже по дорозі до Києва). Водночас невідомо, чи змогли поїхати туди хоча б одиниці, якби Сергій Кузовко заздалегідь не передав гроші на квитки своєму заступникові. Бо ж, скажімо, без «проїзних» коштів із п’ятнадцяти делегатів-кременчужан до столиці не зміг вирушити жоден. «Квиткові» гривні були в керівника їхньої міської організації. Неважко здогадатися, що правоохоронці затримали його також напередодні з’їзду: нібито «хуліганив» у місцевому кафе...
Як бачимо, форми і методи фізичної «нейтралізації» політичних опонентів оригінальністю та новизною не вирізняються. Здається, й сьогодні їх просто списують зі старих кадебістських розробок. Під лемент нестримного словоблуддя про «європейський вибір України».
Василь НЕЇЖМАК.
Полтава.
Р. S. Нещодавно Сергія Кузовка унсовці Полтавщини обрали головою обласної організації УНА-УНСО.
Відповіді
2002.07.18 | Смогитель Вадим
Re: не кДебістських ..., а кГбістських. Не було орг. к Дб!(-)