Один з поглядів на Україну
07/24/2002 | Олександр
http://www.ds.ru/nt0224.htm
Звісно, можна як хочеш ставитися до пані Новодворської.
Але як вам останній абзац ? :) Хто сказав, що нам нема чим пишатися ?!
Але мене все ж зацікавив цей фільм, про який вона пише. Можна його десь купити в Києві на відеокасеті ? Балабановську "Войну" можна...
Звісно, можна як хочеш ставитися до пані Новодворської.
Але як вам останній абзац ? :) Хто сказав, що нам нема чим пишатися ?!
Але мене все ж зацікавив цей фільм, про який вона пише. Можна його десь купити в Києві на відеокасеті ? Балабановську "Войну" можна...
Відповіді
2002.07.24 | Грець
Подивіться. Халтура рідкісна (-)
2002.07.25 | Роман ShaRP
Re: Про плюралізм у мистецтві ... (трохи оффтопіком)
Одразу зауважу, що я не про фільм. Я не великий прихильник кіно.Більше про книги. Про "Акваріум" тут говорити не буду, та як про нього мало що сказано, ну а от про "В августе 44го"
Цю книгу я вважаю одною з найкращих, прочитаних мною у СРСРівські часи. "Москва бьет с носка и слезам не верит" -- "монарша" воля Сталіна, що задумав операцію і кинув титанічні сили на перехоплення групи розвідників, що загрожували його задуму. Виписані характери, внутрішній світ героїв, дійсно "вовків" війни, що намагаються таки не чіпати невинних, але мусять, тому що одна маленька група -- три-чотири чоловіки можуть стати причиною не тільки зриву наступу, а й загибелі багатьох...
Був там і той самий капітан -- волею письменника загинувший дурнем, живим щитом небезпечних агентів -- а все через то, що думав про день народження дівчини більше, аніж про бойову операцію.
І контррозвідник, підставивший себе під удар у засаді "на живця" разом з тим капітаном.
Так, пропагандистьска книга ...
Але добре написана.
Скільки людей -- стільки і думок?
2002.07.25 | vujko
Re: Про плюралізм взагалі ... (трохи оффтопіком)
Роман ShaRP писав(ла):> Одразу зауважу, що я не про фільм. Я не великий прихильник кіно.
>
> Більше про книги. Про "Акваріум" тут говорити не буду, та як про нього мало що сказано, ну а от про "В августе 44го"
>
> Цю книгу я вважаю одною з найкращих, прочитаних мною у СРСРівські часи. "Москва бьет с носка и слезам не верит" -- "монарша" воля Сталіна, що задумав операцію і кинув титанічні сили на перехоплення групи розвідників, що загрожували його задуму. Виписані характери, внутрішній світ героїв, дійсно "вовків" війни, що намагаються таки не чіпати невинних, але мусять, тому що одна маленька група -- три-чотири чоловіки можуть стати причиною не тільки зриву наступу, а й загибелі багатьох...
> Був там і той самий капітан -- волею письменника загинувший дурнем, живим щитом небезпечних агентів -- а все через то, що думав про день народження дівчини більше, аніж про бойову операцію.
> І контррозвідник, підставивший себе під удар у засаді "на живця" разом з тим капітаном.
> Так, пропагандистьска книга ...
> Але добре написана.
>
> Скільки людей -- стільки і думок?
Думки і погляди все ж не одне й те ж саме. Дехто компенсує убогість
перших твердістю у відстоюванні останніх.
Щодо розмаїтості поглядів, то я зустрічав і такий, досить цікавий:
Сталіну можна все пробачити лиш за те, що він підняв тост за
ВЕЛИКИЙ (тут важлива інтонація і вираз обличчя) російський народ. Цей погляд видається мені більш когерентним ніж наведений у Вашому дописі.