IMI: Лист до української громадськості родини Александрових
07/25/2002 | НеДохтор
http://www.imi.org.ua/articles/1027602491128//
---------------------
СПРАВА ІГОРЯ АЛЕКСАНДРОВА: ПРАВДА ПОТРІБНА НЕ МЕРТВОМУ, А ЖИВИМ -- Лист до української громадськості родини Александрових
[25.07.2002 16:08]
Рік тому – 3 липня 2001 року Ігор Александров, батько нашої родини, став жертвою брутальних і цинічних убивць.
Рік слідства і судового процесу був часом не менш брутального і цинічного приниження, морального знищення не лише самого Ігоря Александрова, а й усіх нас – його близьких і тих, хто прагнув з’ясувати істину і захистити чесне ім’я загиблого журналіста. Слідство, ігноруючи усі наші звернення і прохання, свідомо рухалось у глухий кут самообману, лукавства і лицемірства.
Суд, протягом якого нам довелося пережити багато годин відвертої брехні і навіть образ на адресу загиблого Ігоря Александрова і усієї нашої родини, виправдав підставного вбивцю, але так і не зміг встановити істину картину цього злочину, назвати справжніх, а не призначених слідством вбивць і замовників.
Ми – дружина і син Ігоря Александрова, вже нічого не можемо виграти у цьому процесі. Жодне слідство, жодний суд, жодні, навіть найдосвідченіші експерти, не повернуть нам батька нашої родини. Єдине, чого ми прагнули і прагнемо – це з’ясувати істину та захистити право інших журналістів вільно і безперешкодно робити свою справу. Захищаючи чесне ім’я журналіста Ігоря Александрова, ми захищаємо право на вільний доступ до інформації кожного члена нашого суспільства.
Хіба не таку ж мету повинні мати усі ті, хто уособлюють закон, владу і правосуддя? Але замість того, щоб сумлінно виконувати свій службовий і громадянський обов’язок, вони втягнули у підступні і лукаві ігрища навколо труни Ігоря Александрова десятки людей, цинічно називаючи це слідством. Несподівана смерть підставного вбивці для нас не стала несподіванкою. Ми давно попереджали про можливість несподіваної смерті цієї нещасної людини, що не змогла протистояти брудним інтригам наших псевдо законників. Вимагаючи правдивого слідства, ми намагалися врятувати і його від беззаконня. Брехливе і лукаве слідство, навпаки, пов’язало ланцюгом облуди долі багатьох людей і тому ця смерть може виявитись не останньою.
Правдиве, відкрите і професійне слідство – єдиний спосіб розірвати це порочне коло брехні і лицемірства, а можливо і порятувати інші життя.
Ігор Александров усе своє життя як журналіст шукав правду, правду шукали і ми, його найближчі люди. Смерть підставного обвинувачуваного – наочний доказ того, що правда потрібна усім, хто не хоче бути заручником цинічного беззаконня.
Правда потрібна не мертвому, а живим.
Ми щиро дякуємо представникам Інституту масової інформації, Репортерам без кордонів і особисто адвокату Богдану Ференцу, за те, що вони протягом цих важких випробувань були і лишаються поруч із нами.
Людмила Александрова і Олексій Александров
---------------------
---------------------
СПРАВА ІГОРЯ АЛЕКСАНДРОВА: ПРАВДА ПОТРІБНА НЕ МЕРТВОМУ, А ЖИВИМ -- Лист до української громадськості родини Александрових
[25.07.2002 16:08]
Рік тому – 3 липня 2001 року Ігор Александров, батько нашої родини, став жертвою брутальних і цинічних убивць.
Рік слідства і судового процесу був часом не менш брутального і цинічного приниження, морального знищення не лише самого Ігоря Александрова, а й усіх нас – його близьких і тих, хто прагнув з’ясувати істину і захистити чесне ім’я загиблого журналіста. Слідство, ігноруючи усі наші звернення і прохання, свідомо рухалось у глухий кут самообману, лукавства і лицемірства.
Суд, протягом якого нам довелося пережити багато годин відвертої брехні і навіть образ на адресу загиблого Ігоря Александрова і усієї нашої родини, виправдав підставного вбивцю, але так і не зміг встановити істину картину цього злочину, назвати справжніх, а не призначених слідством вбивць і замовників.
Ми – дружина і син Ігоря Александрова, вже нічого не можемо виграти у цьому процесі. Жодне слідство, жодний суд, жодні, навіть найдосвідченіші експерти, не повернуть нам батька нашої родини. Єдине, чого ми прагнули і прагнемо – це з’ясувати істину та захистити право інших журналістів вільно і безперешкодно робити свою справу. Захищаючи чесне ім’я журналіста Ігоря Александрова, ми захищаємо право на вільний доступ до інформації кожного члена нашого суспільства.
Хіба не таку ж мету повинні мати усі ті, хто уособлюють закон, владу і правосуддя? Але замість того, щоб сумлінно виконувати свій службовий і громадянський обов’язок, вони втягнули у підступні і лукаві ігрища навколо труни Ігоря Александрова десятки людей, цинічно називаючи це слідством. Несподівана смерть підставного вбивці для нас не стала несподіванкою. Ми давно попереджали про можливість несподіваної смерті цієї нещасної людини, що не змогла протистояти брудним інтригам наших псевдо законників. Вимагаючи правдивого слідства, ми намагалися врятувати і його від беззаконня. Брехливе і лукаве слідство, навпаки, пов’язало ланцюгом облуди долі багатьох людей і тому ця смерть може виявитись не останньою.
Правдиве, відкрите і професійне слідство – єдиний спосіб розірвати це порочне коло брехні і лицемірства, а можливо і порятувати інші життя.
Ігор Александров усе своє життя як журналіст шукав правду, правду шукали і ми, його найближчі люди. Смерть підставного обвинувачуваного – наочний доказ того, що правда потрібна усім, хто не хоче бути заручником цинічного беззаконня.
Правда потрібна не мертвому, а живим.
Ми щиро дякуємо представникам Інституту масової інформації, Репортерам без кордонів і особисто адвокату Богдану Ференцу, за те, що вони протягом цих важких випробувань були і лишаються поруч із нами.
Людмила Александрова і Олексій Александров
---------------------