Якщо опозиційність є ставленням до влади і влада в Україні існує, то опозиція теж існує. Такий парафраз стародавньої логічної побудови про смертність Сократа приваблює своєю простотою. Така простота дозволила різним політичним силам демонстрували виборцям на парламентських перегонах ефектні описи українського політичного ландшафту, не ускладнюючи їх детальним уточненням змісту поняття опозиція. Визначення себе перед виборцями в якості опозиції виявилося досить виправданим кроком, бо вибори однозначно засвідчили незадоволення громадян чинною владою. Влада на виборах зазнала поразки. Але волевиявлення виборців в ході виборів до законодавчої влади не привело до перерозподілу владних повноважень на користь політичних сил і їх програм, підтриманих виборцями.
В цьому виявилася принципова недемократичність існуючої політичної системи. Демократичний поділ законодавчої і виконавчої влади, передбачений Конституцією, загрожує перетворитися на їх відірваність. Вибори першої, представницької влади в Україні не впливають на владу виконавчу.
Політична система, що склалася, гальмує демократизацію суспільства. Українська політична практика демонструє, що формування виконавчої влади практично зосереджене в руках Президента. Його рішення визначає участь чи неучасть політичної сили у структурах виконавчої влади. Прямого зв'язку між підтримкою програми на виборах і отриманням повноважень для її реалізації не існує. Змагання програм за отримання права на реалізацію від виборців підміняється боротьбою за посади від Президента. Політичні сили, яким Президент відмовив в отриманні владних повноважень вважаються опозицію і погоджуються з такою їх ідентифікацією.
Відсутність важелів впливу на формування виконавчої влади не дозволяє Верховній Раді нормально структуруватись. Замість прозорого, політично відповідального поділу на парламентську більшість і парламентську опозицію в ній весь час виникають поділи на основі підтримки чи не підтримки конкретних рішень Президента.
Саме через таку систему влади парламентські вибори не формують парламентську опозицію в демократичному розумінні. В Україні немає механізмів і процедур, що визначають належність політичної сили до парламентської опозиції, роблять парламентську опозицію реальною альтернативою владі, готують її прихід до влади в результаті волевиявлення громадян, визначають саму процедуру передачі влади.
Фактор поділу знаходиться поза Верховною Радою і владі вигідно, щоб сили, що не погоджуються з рішеннями Президента і сформованого ним Кабінету Міністрів, шукали підтримки поза парламентом, поза результатами парламентських виборів.
Радикалізм позапарламентської боротьби створює певні ризики для стабільності в державі. Тому він не підтримується більшістю українського суспільства, розколює демократичні сили. На фоні позапарламентської опозиційності влада отримує змогу позиціонувати себе в очах суспільства в якості фактора стабільності. Винесення центру політичної боротьби за межі парламенту, на вулицю насправді гальмує створення демократичної парламентської опозиції, зменшує можливість формування демократичної влади. Це чітко продемонстрували події осені 2000-весни 2001 року.
Існує і інша сторона питання. Верховна Рада є єдиним органом законодавчої влади і має достатньо можливостей для пошуку механізмів свого структурування, включно з можливостями внесення змін до Конституції. Відмова від пошуків шляхів формування парламентської більшості і парламентської опозиції на законодавчій основі дорівнює визнанню поразки українського парламентаризму має наслідком висновок про деградацію демократії в Україні. Між тим, результати виборів не дають підстав для такого висновку. Недоліки чинної політичної системи стали чітко сприйматись як перешкоди для демократичного розвитку саме після останніх виборів. Результати виборів чітко продемонстрували зростаюче бажання демократизації країни, висловлене суспільством. В такій ситуації демократизація політичної системи може і повинна бути здійснена парламентом як власна структуризація на виконання доручення виборців.
“Наша Україна” виступає за створення парламентської більшості і парламентської опозиції в результаті парламентських виборів і на основі формування виконавчої влади –Кабінету Міністрів. “Наша Україна” вважає, що нинішня Верховна Рада має всі можливості для прийняття законів, що визначать правові механізми формування і забезпечення політичного впливу і відповідальності як парламентської більшості, так і парламентської опозиції. Запропонований договір про спільні дії є, в тому числі, планом такої політичної реформи.
Загалом все вірно написано за виключенням першого речення. Стаття ані логічна, ані розумна. Ющенко дивує своєю впертістю та відсутністю логіки, бо не пропонує реальних методів досягнення проголошених цілей. Таке враження, що писав не розумний, живий Ющенко, а його не дуже тямущий референт.
Відповіді
2002.07.26 | Shooter
Текст для лінивих
Якщо опозиційність є ставленням до влади і влада в Україні існує, то опозиція теж існує. Такий парафраз стародавньої логічної побудови про смертність Сократа приваблює своєю простотою. Така простота дозволила різним політичним силам демонстрували виборцям на парламентських перегонах ефектні описи українського політичного ландшафту, не ускладнюючи їх детальним уточненням змісту поняття опозиція. Визначення себе перед виборцями в якості опозиції виявилося досить виправданим кроком, бо вибори однозначно засвідчили незадоволення громадян чинною владою. Влада на виборах зазнала поразки. Але волевиявлення виборців в ході виборів до законодавчої влади не привело до перерозподілу владних повноважень на користь політичних сил і їх програм, підтриманих виборцями.В цьому виявилася принципова недемократичність існуючої політичної системи. Демократичний поділ законодавчої і виконавчої влади, передбачений Конституцією, загрожує перетворитися на їх відірваність. Вибори першої, представницької влади в Україні не впливають на владу виконавчу.
Політична система, що склалася, гальмує демократизацію суспільства. Українська політична практика демонструє, що формування виконавчої влади практично зосереджене в руках Президента. Його рішення визначає участь чи неучасть політичної сили у структурах виконавчої влади. Прямого зв'язку між підтримкою програми на виборах і отриманням повноважень для її реалізації не існує. Змагання програм за отримання права на реалізацію від виборців підміняється боротьбою за посади від Президента. Політичні сили, яким Президент відмовив в отриманні владних повноважень вважаються опозицію і погоджуються з такою їх ідентифікацією.
Відсутність важелів впливу на формування виконавчої влади не дозволяє Верховній Раді нормально структуруватись. Замість прозорого, політично відповідального поділу на парламентську більшість і парламентську опозицію в ній весь час виникають поділи на основі підтримки чи не підтримки конкретних рішень Президента.
Саме через таку систему влади парламентські вибори не формують парламентську опозицію в демократичному розумінні. В Україні немає механізмів і процедур, що визначають належність політичної сили до парламентської опозиції, роблять парламентську опозицію реальною альтернативою владі, готують її прихід до влади в результаті волевиявлення громадян, визначають саму процедуру передачі влади.
Фактор поділу знаходиться поза Верховною Радою і владі вигідно, щоб сили, що не погоджуються з рішеннями Президента і сформованого ним Кабінету Міністрів, шукали підтримки поза парламентом, поза результатами парламентських виборів.
Радикалізм позапарламентської боротьби створює певні ризики для стабільності в державі. Тому він не підтримується більшістю українського суспільства, розколює демократичні сили. На фоні позапарламентської опозиційності влада отримує змогу позиціонувати себе в очах суспільства в якості фактора стабільності. Винесення центру політичної боротьби за межі парламенту, на вулицю насправді гальмує створення демократичної парламентської опозиції, зменшує можливість формування демократичної влади. Це чітко продемонстрували події осені 2000-весни 2001 року.
Існує і інша сторона питання. Верховна Рада є єдиним органом законодавчої влади і має достатньо можливостей для пошуку механізмів свого структурування, включно з можливостями внесення змін до Конституції. Відмова від пошуків шляхів формування парламентської більшості і парламентської опозиції на законодавчій основі дорівнює визнанню поразки українського парламентаризму має наслідком висновок про деградацію демократії в Україні. Між тим, результати виборів не дають підстав для такого висновку. Недоліки чинної політичної системи стали чітко сприйматись як перешкоди для демократичного розвитку саме після останніх виборів. Результати виборів чітко продемонстрували зростаюче бажання демократизації країни, висловлене суспільством. В такій ситуації демократизація політичної системи може і повинна бути здійснена парламентом як власна структуризація на виконання доручення виборців.
“Наша Україна” виступає за створення парламентської більшості і парламентської опозиції в результаті парламентських виборів і на основі формування виконавчої влади –Кабінету Міністрів. “Наша Україна” вважає, що нинішня Верховна Рада має всі можливості для прийняття законів, що визначать правові механізми формування і забезпечення політичного впливу і відповідальності як парламентської більшості, так і парламентської опозиції. Запропонований договір про спільні дії є, в тому числі, планом такої політичної реформи.
2002.07.26 | Andrij
Re: Хороший відгук з форуму НУ
http://www.razom.org.ua/forum/read.php?f=1&i=10153&t=10153Загалом все вірно написано за виключенням першого речення. Стаття ані логічна, ані розумна. Ющенко дивує своєю впертістю та відсутністю логіки, бо не пропонує реальних методів досягнення проголошених цілей. Таке враження, що писав не розумний, живий Ющенко, а його не дуже тямущий референт.
2002.07.26 | Мамарига
Re: Хороший відгук
Andrij писав(ла):> Загалом все вірно написано за виключенням першого речення. Стаття ані логічна, ані розумна.
Гарно сказано
2002.07.26 | Shooter
Що кажуть німці
http://www.pravda.com.ua/?20726-1-new